23.08.2008 12:47 Ирина СОЛОМАХА
"Тобі я напишу останнього листа" Пам'яті В.І.Шевченка та роздуми напередодні річниці Незалежності
День незалежності асоціюється з певними символами та прізвищами, які уособлюють собою ту саму незалежність. Для мене любов до України – це не тільки синьо-жовтий колір, тризуб , гімн, і все таке. – для мене це життя, яке просякнуте любов'ю до землі , що народила.
Мій перший науковий керівник носив символічне для України прізвище – Шевченко. Але для всіх знайомих він завжди був просто Ісакович. Людина академічних знань і нестандартних ідей. Все в світі для нього починалося з українства. Нашу філософію започаткували Біон Борисфенід, Анахарсій Скіфський та Сфер. Хто про це до нього на цьому наголошував, якщо чесно навіть і не пригадаю, але він постійно говорив: "Дурень той, хто не звеличує свою Батьківщину, бо сам завжди залишиться рабом!"
Пройшли роки і тепер, як ніколи я розумію сказані ним слова. Я все краще розумію, чому потрібно підтримувати міф "Велесової книги", чому треба звеличувати Сковороду і іже з ним, бо без цього ми для всіх були і будемо державою третього світу.
Шекспір. Чи виник би культ його творів без поклоніння англійцями перед ним. Міфи створює час, але люди дозволяють цим міфам існувати.
І знов Ісаковичу, хочу звернутися до тебе. Ти вчив нас, що не буде величі Чернігівської без легенди і правди про перлину Лівобережжя, місто-центр освітнього та культурного розвитку за доби Руїни, коли пів Європи їздило вчитися особливому світобаченню саме сюди. Так це було чи не так – питання не до сучасників – це скоріш питання до тих, хто творить культ державності в справжнісному цивілізаційному рівні.
Смуток охоплює, коли розумієш, що найближчі десятиріччя ми все ж будемо державою третього світу. А чому? Немає логіки. Немає фінансування на достатньому рівні того, що створює майбутнє для будь-якої держави. Медицина покинута тихо вмирати, а отже здоров'я народу нікому не потрібне. Освіта – це хобі для небайдужих. Які там нанотехнології… Студенти не відчувають поваги, коли заходять в обшарпані аудиторії, коли працюють на комп'ютерах вчорашнього дня і не можуть отримувати найсучаснішу інформацію… Чомусь нас не хочуть бачити розумними та здоровими. Може дурні та слабкі легше керовані і їх завжди легко поставити на коліна?
Три роки проминуло, як пішов Ісакович з життя. Сумно, що досить зарано. Чернігів втратив Майстра слова, Патріота і просто класного професора (класних професорів мало – це з власного досвіду). Він посіяв у душі своїх учнів справжню любов – до життя, насолод, землі всього, всього. Його нема, але ми пам'ятаємо і намагаємося йти по життю з любов'ю. Напередодні річниці Дня Незалежності України, як ніколи викристалізовується, що ж таке для тебе цей день.
Ісаковичу, я вчуся у тебе дивитися в небо і любити його красу тут, на землі, і розуміти, що життя – це не чернетка.
Комментарии (8)
Я | 2009-07-04 15:18
Про мертвих або добре або нічого. А про живих?
Ответить | С цитатой
Конончук | 2009-03-12 14:20
вічна пам`ять Володимиру Шевченку. Нехай земля йому буде пухом
Ответить | С цитатой
Олександр Р. | 2008-09-04 14:17
Володимир Горбач
"Вы" или "Ты"... мне кажется автор знает меру допустимого. Шевченко был человеком сложным но справедливым. Ирина хорошо знала Исаковича и не вам, Владимир, судить об их отношениях...
Ответить | С цитатой
Володимир Горбач | 2008-08-30 22:09
Гарно написано!
Дякую, що нагадала...
Але до Ісаковича усе-таки варто звертатися на Ви.
Принаймні мені так здається.
Ответить | С цитатой
abc | 2008-08-25 20:53
Упакрвка. Красива чи не дуже, але порожня упаковка. Наповнення, самої України в цій упаковці немає. І людей, чи то могутніх, чи то слабких немає. Є проблеми,... і все.
Ірино, подивіться, навколо Вас люди, одні з яких творять гідну пам"яті Вашого вчителя Україну, а інші нівечать. І майбутнє України залежить від того, з ким з них Ви будете, та що корисного зробите для Батьківщини. А міфи... нехай будуть Вам натхненням у Ваших благородних справах.
Ответить | С цитатой
Мимо проходил | 2008-08-25 19:16
Этож надо, как данный индивидум мистифицирует абстракцию!
Ответить | С цитатой
Олександр Р. | 2008-08-24 14:27
Молодець, саме так треба шанувати своїх учителів
Ответить | С цитатой
Кузьменко Игорь | 2008-08-23 21:29
Браво! Знания не передаются через книги — их несут люди. С мимикой, жестом, с чем то еще, что находится за рамками формулировок. Присоединяюсь и поддерживаю: встретить настоящего учителя на пути — большое счастье. И подобные письма им — единственно возможная благодарность нормального ученика.Как бы мне хотелось приписать сюда несколько фамилий. Но увы, это не мой блог.
Ответить | С цитатой
закрытьДобавить комментарий: