09.12.2012 12:23 Петр АНТОНЕНКО

      Як ганебно існувала 5 років  (до речі, доточивши собі рік каденції) ця  Верховна Рада шостого скликання, так безславно вона й завершила роботу. Як журналіст, акредитований в парламенті, я був  на цьому останньому його  засіданні в четвер 6 грудня і все бачив і чув, як і десятки колег-журналістів, мільйони радіослухачів і телеглядачів. Останній штрих у свою характеристику парламент продемонстрував уже в перші хвилини цього  ранкового засідання. Як відомо, основне, що було винесено на нього,— затвердження Державного бюджету України на 2013 рік.

   В попередні тижні довго йшли дебати: ця Верховна Рада прийме бюджет, чи нова, вже обрана на виборах 28 жовтня?  Дискусії небезпідставні, адже час ішов, а Уряд все не подавав у Раду проект бюджету, хоч в нормальній ситуації мав це зробити ще  у вересні, максимум жовтні. Але, видно, розрекламована «стабільність» суспільства й держави набула таких «стабільних» форм, що у влади  не дійшли руки навіть до основного фінансового документу держави.

   І раптом у понеділок 3 грудня, під вечір, Уряд вносить бюджет на розгляд парламенту.  Неіснуючий Уряд, який вже не мав права юридично подавати проект бюджету. Адже в той же день ВРАНЦІ Президент своїм Указом відправив весь Уряд у відставку — як і належить, коли обрано новий парламент, що  й має  сформувати новий Кабмін. А до цього  відставлений Кабмін просто виконує обов’язки Уряду і всі є в.о, включно   з прем’єром. Начебто, невелика різниця, але вона суттєва — в.о. Уряду не має права вносити бюджет в парламент.

  Тут же було не просто внесено, а й  в критичні терміни. І мета владою була озвучена відверто: за один день, у вівторок, «розглянути»  і прийняти Державний бюджет України в першому читанні, у середу  розглянути в комітетах, у четвер проголосувати — прийняти в другому читанні, остаточно.   Не кажучи вже, що було порушено  навіть мінімальні терміни внесення бюджету для голосування (закон вимагає на це хоча б 4 дні до розгляду), треба було якось мотивувати отаку похапливу процедуру голосування. Тому парламент у вівторок прийняв постанову про «скорочену процедуру» розгляду Закону про бюджет.

     Від імені опозиції народний депутат Ірина Геращенко зареєструвала в середу , 5 грудня, проект постанови Ради про скасування отої  прийнятої напередодні постанови про «скорочену процедуру», щоб розглянути бюджет за нормальною процедурою.

   Четвергове ранкове засідання спікер Литвин і мусив розпочати з розгляду проекту цієї постанови, внесеної Іриною Геращенко. Далі цитую за стенограмою цього засідання:

  І. Геращенко: «При розгляді цього бюджету було порушено всі можливі і неможливі норми Регламенту. Згідно Регламенту депутати Верховної Ради мали отримати цей бюджет за чотири дні до того, як ми його маємо розглядати. Для того, щоб задати авторам чи представникам автора ті питання, які нас турбують в питаннях економіки, соціальної політики і таке інше.» Далі депутат навела ще й ту мотивацію, що Уряд подав проект бюджету в Раду, коли вже був відправлений у відставку, тобто це був в.о. Кабміну,  відтак таке внесення незаклнне. Словом, постанову про «скорочену процедуру» треба скасовувати.

   Забігаючи наперед, зазначу, що про це ж говорили у виступах депутати від опозиції Ю. Ганнущак, Ю.Кармазін. Останній, зокрема. зацитував щойно розданий  депутатам висновок  Рахункової палати України , вищого органу парламентського контролю за використанням бюджету,  -  щодо  проекту бюджету на 2013 рік. У висновку чітко вказано, що проект суперечить Основам бюджетної політики, затвердженим Верховною Радою  22 травня ц.р., проголосованим стараннями насамперед правлячої більшості. Цитую Кармазіна: « Пане Азаров, а для вас обов’язкове рішення, яке прийняла більшість? Чому ж ви тоді розміри,граничного дефіциту підвищуєте в 4 рази? Чому ви надання державних гарантій збільшуєте в 3,2 рази, рази, повторюю,  рази порівняно до того, що  вам написано.» 

   Але  це все був глас волаючого в пустелі. Перед цим, одразу після Геращенко, спікер надав слово Володимиру Макеєнку – голові Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради. Саме профільний комітет мав дати висновок стосовно проекту постанови Ірини Геращенко, яким пропонувалося скасувати ухвалену напередодні постанову про «прискорену процедуру» І ось що сказав  від імені комітету Макеєнко про оту прийняту  постанову (цитую):

    «Зазначаємо, що проект Постанови "Про особливості процедури розгляду і прийняття проекту Закону України про Державний бюджет України на 2013 рік" не має окремого нормативного навантаження, а є документально оформленим рішенням Верховної Ради України щодо процедури розгляду і прийняття проекту Закону України "Про Державний бюджет України". Тому вважаємо недоцільним розгляд Верховною Радою України проекту Постанови Верховної Ради України про скасування рішення Верховної Ради України від 04.12.2012 року».

   Макеєнко лицемірно додав, що практика «прискореного» розгляду бюджету була запроваджена попередньою владою, тобто нинішньою  опозицією. Хоча навряд чи можна пригадати безпрецедентну ситуацію, коли проект Держбюджету надійшов у парламент в такий-то день, під вечір, а вже наступного дня його було проголосовано в першому читанні, ще через день — остаточно.

  Ну, а крапку в дискусії поставили самі регіонали. Останнім, перед голосуванням за постанову Геращенко, виступив від фракції регіонів той же Чечетов. І пригадалася відома байка при «дискусію на зборах у лісі». Виступив Баран і висловив загальне здивування, виступив Заєць і висловив загальне побоювання, виступив Лев і висловив загальну думку. Звичайно, з цього рукомаха і демагога Чечетова Лев ніякий, просто він представляє левину, акулячу чи вовчу владу. Демагогія Чечетова була в їхньому стилі (цитата) : «Святая святых любого парламента в демократической стране мира – своевременно принять  государственный бюджет. И мы не пойдем на эту авантюру, чтобы сделать беззащитными и нашу экономику, наших людей в условиях надвигающейся второй волны мирового экономического кризиса. Поэтому своевременно принятие бюджета гарантирует стабильный переход экономики с одного года в другой,  не сбавляя темпы, а самое главное –  социальную защиту от негативных последствий  экономического кризиса мирового.»

    Тобто,  неприйняття негайно ж  бюджету ударить по народних масах. Але чому нас по більшовицькій методі  змушують блукати поміж двох сосен? Або затримка з прийняттям бюджету, або прийняття його, але як попало, нашвидкуруч? Чому впритул не бачать третьої, нормальної сосни: і бюджет ухвалити, і зробити це нормально. Адже десять Чечетових і його ляльководів не дадуть відповідь на просте запитання: а що, власне, заважало владі, отак бідкаючись про  благо народу,  подати бюджет у парламент на тиждень раніше? А на два, три, чотири тижні, на півтора—два місяці? «Стабілізець» , за версію влади, настав, уряд працював у поті чола, так в чому ж річ? В тому, щоб похапцем, у метушні, напхати в бюджет того, що треба? Звісно, тому, хто впихав.

    Але я зараз взагалі  не про зміст і якість бюджету. Я про законність і демократію. Звертаю увагу на ключові слова демагогії голови парламентського комітету Макеєнка, які я виділив у тексті, ті,  де він говорить про ухвалену у вівторок парламентом постанову про «прискорену процедуру» розгляду бюджету. Отож, ця постанова  (цитую)«не має окремого нормативного навантаження, а є документально оформленим рішенням Верховної Ради України». Ви розумієте, про що йдеться?  І що  цілком серйозно виголошено з найвищої трибуни держави? Що постанова Верховної Ради від 4 грудня не є нормативним документом, тобто це не закон, який діятиме в наступний період, а, так би мовити, разове рішення парламенту для конкретної ситуації— розгляду бюджету, тобто постанова на день— два. Словом, разова постанова. Так, як існують разові салфетки, шприці, гумові рукавички, презервативи. І, виходить, що отаке «разове» можна  ухвалювати таким, що суперечить Конституції держави, нашим законам?  Геніальна у своєму нахабстві логіка.

  Повторю, я не про бюджет, а про елементарні норми демократії, здорового глузду і логіки.

   А, може, Бог з нею, демократією? Може, не треба виявляти зайвого «демократичного чистоплюйства», попри те, що давно вже сказано: демократія — це процедура. Може, дійсно більш важливе  — «революційна доцільність»? Щоправда, з цією «доцільністю» часто-густо дуже далеко заходять…

[ Написать комментарий ]