Високий Вал

Последнее обновление 21:25 воскресенье, 16 июня

Укр Рус

Петр АНТОНЕНКО

журналіст

01.09.2009 16:29 Петр АНТОНЕНКО

Від Катерини до Гітлера

ВІД КАТЕРИНИ – ДО ГІТЛЕРА,

такий за версією українофобів список «збирачів українських земель»

Нотатки до 70-річчя Пакту Молотова—Ріббентропа і початку Другої світової війни

Петро АНТОНЕНКО

На   недавній прес-конференцій в УНІАН депутат парламенту Ганна Герман висловила   таку  сентенцію. Мовляв,   саме завдяки Пакту Молотова — Ріббентропа було об’єднано українські землі. Притому, пані Герман наче аж вибачилася, що цю її думку далеко не всі сприймуть позитивно. Ще б пак. Адже йдеться про заяву далеко не рядового депутата, заступника голови парламентської фракції Партії регіонів,  постійного спікера і, в якійсь мірі, навіть  ідеолога фракції і партії.  Тої партії, що начебто ж дистанціюється, принаймні офіційно, від лівих сил -- блокування в коаліції і голосування в парламенті не рахуються. Партії, що в пошуках ідеології (не називатимеш же такою посткучмізм чи олігархократію) педалює якраз тему єдності регіонів України, правда, навдивовижу поєднуючи це з якоюсь «федералізацією».

Буквально за кілька дні названа теза вигулькнула,  навіть ішла  червоною ниткою, в  чергових  суботніх «Історій дня» від відомого «історика»-україножера Олеся Бузини в газеті «Сегодня»,  фактичному рупорі тої ж таки партії. Характерний  вже сам заголовок публікації «Дары  Украине Молотова  — Риббентропа».

Отже, знову, якраз до 70-річчя сумновідомого Пакту, мусолиться  зашкарубіла ідеологема во славу «дарителів і збирачів». Список наших благодійників довгенький і все чомусь імперський, цебто з правителів  тих чи інших імперій, починаючи чи не з Чінгіз-хана. Не станемо заглиблюватися в таку давнину, досить сказати, що серед найпомітніших «дарителів і збирачів» незмінно фігурує німкеня,  російська цариця Катерина 11 , без якої, звісно ж,  не обійшовся у своїй «Історії від Бузини» і творець оної. 

На всю цю ідеологему, взагалі-то, можна б відповісти коротко : всі оті «збирачі» українських земель збирали їх до  своїх   імперій. А не задля створення незалежної Української держави. Збирали, щоб  утримувати їх в імперіях найжорстокішими колоніальними методами.

Не є винятком і  «цивілізоване» ХХ століття, коли начебто вже розпалися європейські імперії. «Начебто», бо,  переходячи  конкретно до річниці Пакту, не зайве нагадати  такі  речі. По-перше, фашистська Німеччина вже відкрито проголосила себе Третім Рейхом, цебто третьою імперією, ведучи лік від першої середньовічної і другої кайзерівської, кінця Х1Х—початку ХХ століття. По-друге,  Радянський Союз, попри формалістику «союзу республік»,  фактично також  був  імперією, комуністичною, спадкоємицею Російської, з усіма імперськими атрибутами. Отже—імперії. А відтак – повністю імперська ідеологія поглинання, виривання одне в одного  всього,   що тільки вдасться. Ось підмурівок того, що лягло в основу змови режимів, цього самого Пакту.  І коли балакають про те, як сталінський режим «об’єднав українські землі», то чомусь  воліють замовчувати, а хто і як їх роз’єднував?  Бо тоді доведеться згадати про дуже незручну для нинішніх україножерів істину.  А саме : Україна вже була об’єднана в період національно-визвольних змагань 1918—1920 років. 22 січня 1918 року Центральна Рада проголосила своїм Універсалом повну державну незалежність України і утворення Української Народної Республіки. Невдовзі на руїнах Австро-Угорської імперії була проголошена Західно-Українська Народна Республіка. І  нарешті 22 січня 1919 року—історичний акт Злуки. об’єднання наших земель в єдину Українську Народну Республіку.

Не вина, а біда, величезна трагедія нашого народу, що це об’єднання, ця держава проіснувала так недовго. Згадаймо, що вже через тиждень після проголошення УНР,  29 січня 1918 року,  були Крути, пряма агресія більшовицької Росії проти України. Попри  недавні балачки про «право націй на самовизначення»--один з тих демагогічних лозунгів, якими більшовики задурманили люд у  свою революцію.  

І не варто Бузині так уже зверхньо дорікати Симонові Петлюрі, що той, мовляв, задля збереження влади  у 1920 році, укладаючи союз з поляками  проти російських більшовиків, готовий був поступитися  Польщі Галичиною. Ми можемо й самі закинути докір лідерам нашого відродження,  проаналізувати, чому виникали трагічні розбіжності між тими ж Грушевським, Винниченком, Петлюрою. Але не варто забувати, що агресія—це агресія.

А щодо того, хто і  як не лише «збирав»,  а й роздавав,  не зайве нагадати  ось про що. Ті ж більшовики на чолі з Леніним уклали на початку 1918-го року сепаратний Брестський  мир з Німеччиною. Сепаратний, бо Росія  воювала в Першій світовій якраз у  коаліції з  Антантою, цебто. з Англією і Францією. Так от, оскільки головною метою цього «пакту» для більшовиків  було збереження  свого режиму, і це говорилося відверто, «збирачі», згідно цього «миру»,  спокійно віддавали під Німеччину не лише Україну,  Білорусь, Прибалтику, а й готові були віддати мало не половину  європейської Росії.

Врешті, все завершилося крахом у листопаді 1918 року Німецької та Австро-Угорської імперій, відновленням тоді ж, після більш як століття бездержавності, Польської республіки, яка при потуранні Заходу  анексувала західноукраїнські землі.  А Ризький мирний договір 1923 року, що підбив остаточні  підсумки світової війни, формально узаконив ці землі за Польщею. Знову ж при спогляданні комуністичного режиму у щойно утвореному в 1922 році СРСР.

Далі все всім відомо. Точніше, зараз відомо. А протягом більш як півстоліття замовчувалося Кремлем. Йдеться про оцей самий Пакт Молотова — Ріббентропа. Цебто, підписаний  у Москві  23 серпня 1939 року Договір  про ненапад між СРСР і Німеччиною , названий так за прізвищами міністрів закордонних справ  держав. Хоча його можна назвати й Пактом Сталіна—Гітлера. І не просто про ненапад, а про найтіснішу співпрацю, яка втілилася в підгодовування Москвою нахабніючого фашистського режиму. Нарешті—про прямий імперський поділ Європи. Все це виглядало дивовижним в очах громадськості—цей альянс начебто ідеологічно протилежний режимів: нацистського, з його ідеологією «вищої  раси» і комуністичного з його «пролетарським інтернаціоналізмом». Але, виходить. імперські інтереси—вище всього.  А наївна громадськість понад півстоліття не знала основного—засекреченого протоколу, додатку до Пакту, де  й було розписано все детально. І напад Німеччини на Польщу, яким 1 вересня 1939 року  й почалася найкривавіша Друга світова війн. І дозвіл Радянському Союзу вдарити по Польщі зі сходу і саме таким чином, а  не іншим, «об’єднати» українські земля. Встановивши на Західній Україні жорстокий комуністичний режим.

Дуже характерно, як у ці дні  70-річчя Пакту Молотова -- Ріббентропа трактується в Росії, де  за  Путіна  і Медведєва Сталін всі частіше подається  як ефективний «менеджер». Днями  Служба зовнішньої розвідки Російської Федерації представила збірник «Прибалтика і геополітика», у якому  твердить, що «пакт Молотова-Ріббентропа був єдиним можливим заходом самооборони для Радянського Союзу».  А  Міністерство оборони РФ заявило , що у розв’язанні другої світової війни, виявляється, … «винна Польща», яка відмовилася виконати у 1939  вимоги фашистського рейху. Не випадково  російський режим нині   взявся  активно боротися «проти фальсифікації історії», створивши при цьому спеціальну  комісію і  визначивши міру відповідальності носіїв неугодних Кремлю історичних концепцій . Нагадаймо, до речі, що нині в самій Німеччині , на відміну від Росії, визнання  головної вини  німецького фашизму  у розв'язанні Другої світової війни є офіційною позицією, а заперечення цього карається  законом.

Словом, щодо Росії – то це вже ідеологія. Та ж імперська. Бо, попри російські звинувачення патріотичних сил тої ж України у «фашизмі». напрошується надто багато аналогій в політиці Росії з діями  Німеччини перед розв'язанням Другої світової війни. Досить  згадати агресію проти Грузії з відторгненням самопроголошених республік В цьому ж руслі --  послання Медведєва Президентові України. Чи спроби узаконити Держдумою РФ застосування військової сили поза межами РФ «з метою захисту» власників російських паспортів.

Тому давайте ми самі  розбиратися, чому у нас позаду століття бездержавності, входження до тих чи інших імперій? Чому розпалася могутня європейська держава—Княжа Русь часів Володимира і Ярослава? Чому так недовго проіснувала зібрана Хмельницьким у єдину державу Гетьманська Україна ? (До речі, уже через 13 років після Переяславської угоди, яка  означала зовсім не приєднання України до Московії, а  протекторат останньої, тобто допомогу Україні у захисті її земель, Москва  спокійно передає Польщі за Андрусівський миром Галичину і Волинь. Це щодо   «збирання».) Так само треба  розбиратися у невдачах національно-визвольної революції початку ХХ століття. Нарешті, в  нашому сьогоденні, з його браком національної єдності, найперше  – серед політичної еліти. Що й         живить вульгарні теорії про «збирачів і об’єднувачів».  

              

 

закрытьДобавить комментарий: