- Блог Петра АНТОНЕНКО
- Все авторы
16.10.2009 22:59 Петр АНТОНЕНКО
Капища розбрату
В столичній агенції УНІАН не так давно пройшла прес-конференція представників одної з організацій рідновірів. Точна назва – Родове Вогнище Рідної Православної Віри (Всеукраїнська релігійна організація носіїв звичаєвої віри українського народу). Зареєстрована як релігійна конфесія Держкомітетом у справах релігій 30.03.2005 р. На прес-конференції було все керівництво РВРПВ, в тому числі голова організації -- Верховний Волхв України-Руси отець Володимир (В. Куровський). Коли журналісти ставили запитання, я уточнив у святих отців, як саме пов`язана їхня організація з РУН-вірою Льва Силенка або з послідовниками Ганни Лозко? Відповідь була така: то одне, то друге, а ми – третє, прохання не плутати ці організації. Ну, нехай і так. Але термін «рідновіри» можна вживати. Як і «язичнгики». Щоправда, останнього терміну вони самі намагаються уникати.
Так от, учасники прес-конференції розповіли про дуже неприємний інцидент, що стався напередодні в Тернопільській області. Тут, на околиці села Сажівці Гусятинського району, було сплюндровано головну святиню рідновірів – капище Перуна. Власне, і сам центр цієї всеукраїнської організації знаходиться в цьому скромному селі, а не десь у столицях чи по закордонах. Хоч РВ РПВ , як свідчить його офіційний прес-реліз, має в своїй структурі аж 108 громад у різних регіонах України і навіть власний Орден –Характерне козацтво, з його 9-ма полками, тобто обласними відділеннями.
Згідно заяви рідновірів, напад на капище, його плюндрування і навіть побиття членів їхньої організації здійснили не хто інші, як християни: священики та вірні місцевої парафії Бучацької єпархії Української греко-католицької церкви. Головного ідола рідновірів—дерев`яного Перуна нападники облили бензином і спалили. Капище поруйнували. Було облито бензином, і щастя, що ще не спалено живцем і самих рідновірів, які захищали святиню. П’ятьох з них було жорстоко побито—переломи ребер, струс мозку. А ще –пограбовано : забрано мобільний телефон, золотий ланцюжок, гроші (до 5-ти тисяч гривень). На напад селян підбурили і керували їхніми діями священики з цього й сусідніх сіл. Все це відбувалося при байдужому спогляданні, якщо не сказати – потуранні міліції району, до речі, зарані попередженої про можливі ексцеси. Після нападу рідновіри подали офіційну заяву до міліції, яка начебто почала розслідування інциденту, але надії на справедливу реакцію влади мало.
Ось виклад того, що повідомили рідновіри в столичній агенції, з прямою трансляцією по одному із всеукраїнських телеканалів, а також поширили на своєму Інтернет-сайті,
Зовсім скоро випала нагода поспілкуватися і з представниками Української греко-католицької церкви. Її предстоятель Блаженніший кардинал Любомир Гузар на запитання на прес-конференції відповів, що про цей інцидент нічого не знає, але подібне насильство засуджує. Водночас кардинал дуже негативно відгукнувся про рідновірів, зазначивши, що «поганство», на жаль, все більше поширюється Україною. Більш поінформованим виявився отець Ігор Яців, який представляв Секретаріат УГКЦ. Йому було відомо про цей інцидент, але все було зовсім не так, як це подали рідновіри. А як же? Рідновіри, заявив отець Ігор, взагалі напівобманом «влізли» в те село, пообіцявши, що будуть займатися зовсім іншим, а не релігійною діяльністю. Свого ідола Перуна вони встановили на забороненій заповідній території, мотивуючи тим, що саме тут їхнє прадавнє святе місце. Свою язичницьку акцію вони демонстративно влаштували якраз у дні, коли християни Україні відзначали роковини хрещення Руси. У конфлікті брали участь не «священики УГКЦ та їх паства», як твердять рідновіри, а просто мешканці цього села, незалежно від їх вірувань, бо були обурені самоправством рідновірів. Ніякого нападу, побиття, пограбування не було, все це вигадки.
…Отже, дві правди одної і тої ж події. Хто ж зі святих отців обманює? Чи, може, правда десь посередині ? Можливо, точну картину встановлять правоохоронні органи? Якщо захочуть розслідувати цей інцидент. Але очевидно одне : в Україні все більше загострюється протистояння між християнами і представниками нових, чи, за їхньою версією, старих, істинних вірувань. Притому, агресивність, і далеко не побожна, нагромаджується з обох боків. З боку праввослав`я, особливо від ієрархів цих церков, помітне різко негативне ставлення, наприклад, до реліктів язичництва, що пережили тисячу літ християнства. Приміром, до того ж колядування. Називати його бісівщиною – це вже занадто. Або засудження свята Купала. Агресія, замість того, щоб визнати, що православ’я просто синтезувало язичницькі і християнські вірування, що колядки славлять Різдво Спасителя, а свято Купала давно вже поєдналося з Різдвом Іоана Хрестителя.
Але ще більшу агресивність демонструють язичники -- за свою, як вони вважають, розтоптану тисячу років тому християнством древню віру. Тут уже не йдеться ні про який синтез, злиття вірувань, їх співіснування. Лише категоричне несприйняття і заклик визнати хрещення Руси трагедією.
Агресія з боку язичництва виходить за всякі рамки. Я запитав у одного з апологетів язичництва, чому вони так агресивно відгукуються про християнство? «Хто? Я такого не чув»,--здивувався співрозмовник. І тут же почав поливати християнство останніми словами. Цікаво, як називається явище, коли людина вже не чує сама себе ? А почути можна багато. Наприклад, що князь Володимир Великий – це виродок, який насадив слов`янському племені мракобісся—християнство. Що головну християнську святиню Київської Руси –Софійський собор треба зруйнувати і повернути це місце язичникам, бо тут було їхнє капище.
Щоб не бути голослівним, дещо процитую. Належить це перу цікавого письменника, який пише гарні книги про цілющі трави, про народні звичаї, обряди. Здавалося б, і пиши собі. Так ні ж, мало не в кожному творі – прагнення вкусити, вилаяти, облити брудом християнство. Для хрестителя Руси Володимира Великого у автора не знаходиться кращих слів, ніж «князь-байстрюк». Цікаво, кільки ще повторювати, що Володимир був законним сином великого князя київського Святослава Ігоревича від одної з його дружин. І ця дружина Малуша зовсім не була рабинею, а донькою воєводи з Любеча Мала А що у Святослава було кілька дружин, так чого ж ми хочемо від язичника, котрий, на відміну від матері Ольги і сина Володимира, так і не прийняв християнства. У язичників багатоженство було узаконене. До речі, і сам князь Володимир, як язичник у перші 30 років свого життя, нинішніх язичників цілком влаштовує. І тим, що, на відміну від батька, мав аж 800 наложниць, і що брав участь, як істинний язичник, в людських жертвоприношеннях. Але ось -- фатальний крок :князь приймає християнство і хрестить Русь. Цитую далі згаданого письменника : «Важке для Русі тисячоліття настало з того фатального часу. Адже нація, змінивши свої рідні героїчні легенди на чужинецькі рабські міфи, втратила духовну єдність перед татаро-монгольською навалою. Ці божевільні постулати непротивлення злу відіграли свою роль й в 33-у».
Якщо читачам мало цього історичного невігластва, згадаю ще про одну тезу цього ж автора. Виявляється. Володимир Великий не створив могутню слов`янську імперію (в значній мірі спираючись на християнство), а зруйнував її. І якби не Володимир, ця імперія існувала б по сьогодні, тобто уже другу тисячу літ.
Отже, «чужинецькі рабські міфи» і «божевільні постулати»--ось що таке християнство в трактуванні сьогоднішніх язичників. І жодних аргументів вони у своїй затятості просто не сприймають. Якось я навів такий аргумент язичникові, котрий є одним з активістів Українського козацтва. Одного з тих двадцяти з лишком козацтв, кожне з яких у нас називає себе істинним. Я нагадав співрозмовнику, що якраз українські козаки йшли на бій, на смерть за християнство, за віру Христову. То як можна вважатися козаком і одночасно агресивно не сприймати християнство? На це почув таку сентенцію : мовляв, всі оті кілька століть то були якісь не такі, не справжні козаки, а справжньому козацтву кілька тисяч років.
Отут ми підходимо до ключового моменту. Річ у тім, що вся ідеологія язичництва, якщо це можна так назвати, густо замішана на національному моменті. Питання поставлено так : якщо ти не язичник, ти не патріот, не українець. Повертаючись до початку розмови, зазначу, що керівники Родового Вогнища не випадково приїхали на прес-конференцію в столицю у красивих вишиванках. Організація настирливо позиціонує себе як істинно українська, національна, проводячи відповідні акції, як то співочі фестини, виставки , вишколи для молоді, відзначення народних свят. Але невже все це в ім`я патріотизму треба замішувати на ненависті до християнства ?
На чому ще замішаний цей язичницький патріотизм? Невже на маніакальній імперсько-cлов`янській ідеї? Ось цитата з одного з виступів на недавньому язичницькому святі в Києві. Говорить паломник з Росії «воїтель Ратибор»: «Как раз отсюда, из Киева, начнется возрождение всей Руси, всего славянства! Вся эта чужая идеология отпадет от нас, как пыль от сапог моей трудной дороги сюда!» Ну, щодо «пилу на чоботях», то паломник-язичник може не хвилюватися : його співвітчизник небезвідомий Володимир Жириновський давно марить, як російські солдати митимуть чоботи в Індійському океані. І стосовно «відродження слов’янства», то добре відомо, що мають на увазі ті, хто вміє рахувати лише до трьох—саме стільки слов`янських народів вони здатні нарахувати. І відновлення імперії від Балтики до Курил (чому б і не разом з Японією), але щоб зі столицею в Києві—ідея теж давно не нова, давно пропагована, як не дивно, радикальними націоналістами. Невже саме для цього знадобилося язичництво, нехай навіть на руїнах християнства?
Але слідом постає питання : чи не від хворобливої національної меншовартості оце хворобливе національне самозвеличення ? Невже істинному патріотові треба шукати ще якісь ідеологічні милиці на кшталт язичництва? І для цього топтати християнство, яке дві тисячі років живить європейську цивілізацію? Невже треба його оголошувати «рабським мракобіссям», аби довести, що українці населяли й Атлантиду?
В нападках на християнство подибуємо часом просто дивовижні ідейні суміші. Майстром таких зарекомендував себе Ігор Каганець, чиї творіння доволі широко тиражуються останнім часом. Якщо треба довести, що християнство – це «божевільні постулати» і «рабські міфи», цей автор може оголосити, що «рівно 50 відсотків Євангелія—фальшивка й підробка». Цифра вирахувана автором з точністю до йоти, на комп’ютері. Оскільки автор не каже, яка саме книга, яка глава, рядок Євангелія -- фальшиві, залишаться, зайшовши в Божий Храм і побачивши там Святе Письмо, не вірити жодній його літері. Але якщо треба, Каганець може вийти з теорією, що Ісус Христос був українцем. Доведення дуже просте, фонетичне. Колись трипільці, безумовно, наші предки, розмножилися, їм стало тісно і частина з них подалася на Захід. Явище це -- переселення народів -- цілком історичне. Отож, наші пращури прийшли в Галичину і стали галичанами. Далі—повтор, друга хвиля переселення : частина галичан осідає в Галлії (Франції) і стає галами. Третя хвиля—переселення в Малу Азію, де наші предки стають галатами. І нарешті—перехід в Палестину, в Галілею, де вони стають галілеянами. А Іісус Христос же – не єврей, а галілеянин. Ось вам і ланцюжок : ГАЛичани—ГАЛли—ГАЛати—ГАЛілеяни.
Уже не смішно, а сумно, коли на отакій фонетиці, на філології будуються філософії. І не доведеш же, що оскільки в європейських мовах всього кілька десятків звуків і мільйони слів, то з цих звуків утворюються тисячі комбінацій. І слово «галка», до речі, теж з цього ряду, в якісь з мов може означати зовсім не птаха. Але на отаких «звукових теоріях», на співпадіннях якихось літер у назвах річок, урочищ і такого іншого нині вибудовуються історії народів і держав.
… Після десятиліть комуністичного безбожжя, коли суспільство лише відроджує храми і відкриває для себе дорогу до храму, враження, що нам, які ще толком не прийшли до Христа, пропонують уже переступити, перескочити через нього. Але якщо нам твердять, що рідна, національна, язичницька віра—це те, що проросло з нашої рідної природи, з оточуючого нас світу, то не зайве нагадати, що Природа не є по своїй суті агресивною. Чи погодитися з мізантропами, котрі радо, зі злістю констатують, що найагресивніше в природі – це людина ?
Тернопільській області. Тут, на околиці села Сажівці Гусятинського району, було сплюндровано головну святиню рідновірів – капище Перуна. Власне, і сам центр цієї всеукраїнської організації знаходиться в цьому скромному селі, а не десь у столицях чи по закордонах. Хоч РВ РПВ , як свідчить його офіційний прес-реліз, має в своїй структурі аж 108 громад у різних регіонах України і навіть власний Орден –Характерне козацтво, з його 9-ма полками, тобто обласними відділеннями.
Згідно заяви рідновірів, напад на капище, його плюндрування і навіть побиття членів їхньої організації здійснили не хто інші, як християни: священики та вірні місцевої парафії Буської єпархії Української греко-католицької церкви. Головного ідола рідновірів—дерев`яного Перуна нападники облили бензином і спалили. Капище поруйнували. Було облито бензином, і щастя, що ще не спалено живцем і самих рідновірів, які захищали святиню. П’ятьох з них було жорстоко побито—переломи ребер, струс мозку. А ще –пограбовано : забрано мобільний телефон, золотий ланцюжок, гроші (до 5-ти тисяч гривень). На напад селян підбурили і керували їхніми діями священики з цього й сусідніх сіл. Все це відбувалося при байдужому спогляданні, якщо не сказати – потуранні міліції району, до речі, зарані попередженої про можливі ексцеси. Після нападу рідновіри подали офіційну заяву до міліції, яка начебто почала розслідування інциденту, але надії на справедливу реакцію влади мало.
Ось виклад того, що повідомили рідновіри в столичній агенції, з прямою трансляцією по одному із всеукраїнських телеканалів, а також поширили на своєму Інтернет-сайті,
Зовсім скоро випала нагода поспілкуватися і з представниками Української греко-католицької церкви. Її предстоятель Блаженніший кардинал Любомир Гузар на запитання на прес-конференції відповів, що про цей інцидент нічого не знає, але подібне насильство засуджує. Водночас кардинал дуже негативно відгукнувся про рідновірів, зазначивши, що «поганство», на жаль, все більше поширюється Україною. Більш поінформованим виявився отець Ігор Яців, який представляв Секретаріат УГКЦ. Йому було відомо про цей інцидент, але все було зовсім не так, як це подали рідновіри. А як же? Рідновіри, заявив отець Ігор, взагалі напівобманом «влізли» в те село, пообіцявши, що будуть займатися зовсім іншим, а не релігійною діяльністю. Свого ідола Перуна вони встановили на забороненій заповідній території, мотивуючи тим, що саме тут їхнє прадавнє святе місце. Свою язичницьку акцію вони демонстративно влаштували якраз у дні, коли християни Україні відзначали роковини хрещення Руси. У конфлікті брали участь не «священики УГКЦ та їх паства», як твердять рідновіри, а просто мешканці цього села, незалежно від їх вірувань, бо були обурені самоправством рідновірів. Ніякого нападу, побиття, пограбування не було, все це вигадки.
…Отже, дві правди одної і тої ж події. Хто ж зі святих отців обманює? Чи, може, правда десь посередині ? Можливо, точну картину встановлять правоохоронні органи? Якщо захочуть розслідувати цей інцидент. Але очевидно одне : в Україні все більше загострюється протистояння між християнами і представниками нових, чи, за їхньою версією, старих, істинних вірувань. Притому, агресивність, і далеко не побожна, нагромаджується з обох боків. З боку праввослав`я, особливо від ієрархів цих церков помітне різко негативне ставлення, наприклад, до реліктів язичництва, що пережили тисячу літ християнства. Приміром, до того ж колядування. Називати його бісівщиною – це вже занадто. Або засудження свята Купала. Агресія, замість того, щоб визнати, що православ’я просто синтезувало язичницькі і християнські вірування, що колядки славлять Різдво Спасителя, а свято Купала давно вже поєдналося з Різдвом Іоана Хрестителя.
Але ще більшу агресивність демонструють язичники -- за свою, як вони вважають, розтоптану тисячу років тому християнством древню віру. Тут уже не йдеться ні про який синтез, злиття вірувань, їх співіснування. Лише категоричне несприйняття і заклик визнати хрещення Руси трагедією.
Агресія з боку язичництва виходить за всякі рамки. Я запитав у одного з апологетів язичництва, чому вони так агресивно відгукуються про християнство? «Хто? Я такого не чув»,--здивувався співрозмовник. І тут же почав поливати християнство останніми словами. Цікаво, як називається явище, коли людина вже не чує сама себе ? А почути можна багато. Наприклад, що князь Володимир Великий – це виродок, який насадив слов`янському племені мракобісся—християнство. Що головну християнську святиню Київської Руси –Софійський собор треба зруйнувати і повернути це місце язичникам, бо тут було їхнє капище.
Щоб не бути голослівним, дещо процитую. Належить це перу цікавого письменника, який пише гарні книги про цілющі трави, про народні звичаї, обряди. Здавалося б, і пиши собі. Так ні ж, мало не в кожному творі – прагнення вкусити, вилаяти, облити брудом християнство. Для хрестителя Руси Володимира Великого у автора не знаходиться кращих слів, ніж «князь-байстрюк». Цікаво, кільки ще повторювати, що Володимир був законним сином великого князя київського Святослава Ігоревича від одної з його дружин. І ця дружина Малуша зовсім не була рабинею, а донькою воєводи з Любича Мала А що у Святослава було кілька дружин, так чого ж ми хочемо від язичника, котрий, на відміну від матері Ольги і сина Володимира, так і не прийняв християнства. У язичників багатоженство було узаконене. До речі, і сам князь Володимир, як язичник у перші 30 років свого життя, нинішніх язичників цілком влаштовує. І тим, що, на відміну від батька, мав аж 800 дружин, і що брав участь, як істинний язичник, в людських жертвоприношеннях. Але ось -- фатальний крок :князь приймає християнство і хрестить Русь. Цитую далі згаданого письменника : «Важке для Русі тисячоліття настало з того фатального часу. Адже нація, змінивши свої рідні героїчні легенди на чужинецькі рабські міфи, втратила духовну єдність перед татаро-монгольською навалою. Ці божевільні постулати непротивлення злу відіграли свою роль й в 33-у».
Якщо читачам мало цього історичного невігластва, згадаю ще про одну тезу цього ж автора. Виявляється. Володимир Великий не створив могутню слов`янську імперію (в значній мірі спираючись на християнство), а зруйнував її. І якби не Володимир, ця імперія існувала б по сьогодні, тобто уже другу тисячу літ.
Отже, «чужинецькі рабські міфи» і «божевільні постулати»--ось що таке християнство в трактуванні сьогоднішніх язичників. І жодних аргументів вони у своїй затятості просто не сприймають. Якось я навів такий аргумент язичникові, котрий є одним з активістів Українського козацтва. Одного з тих двадцяти з лишком козацтв, кожне з яких у нас називає себе істинним. Я нагадав співрозмовнику, що якраз українські козаки йшли на бій, на смерть за християнство, за віру Христову. То як можна вважатися козаком і одночасно агресивно не сприймати християнство? Але язичника у ложці не втопиш. На це почув таку сентенцію : мовляв, всі оті кілька століть то були якісь не такі, не справжні козаки, а справжньому козацтву кілька тисяч років.
Отут ми підходимо до ключового моменту. Річ у тім, що вся ідеологія язичництва, якщо це можна так назвати, густо замішана на національному моменті. Питання поставлено так : якщо ти не язичник, ти не патріот, не українець. Повертаючись до початку розмови, зазначу, що керівники Родового Вогнища не випадково приїхали на прес-конференцію в столицю у красивих вишиванках. Організація настирливо позиціонує себе як істинно українська, національна, проводячи відповідні акції, як то співочі фестини, виставки , вишколи для молоді, відзначення народних свят. Але невже все це в ім`я патріотизму треба замішувати на ненависті до християнства ?
На чому ще замішаний цей язичницький патріотизм? Невже на маніакальній імперсько-cлов`янській ідеї? Ось цитата з одного з виступів на недавньому язичницькому святі в Києві. Говорить паломник з Росії «воїтель Ратибор»: «Как раз отсюда, из Киева, начнется возрождение всей Руси, всего славянства! Вся эта чужая идеология отпадет от нас, как пыль от сапог моей трудной дороги сюда!» Ну, щодо «пилу на чоботях», то паломник-язичник може не хвилюватися : його співвітчизник небезвідомий Володимир Жириновський давно марить, як російські солдати митимуть чоботи в Індійському океані. І стосовно «відродження слов’янства», то добре відомо, що мають на увазі ті, хто вміє рахувати лише до трьох—саме стільки слов`янських народів вони здатні нарахувати. І відновлення імперії від Балтики до Курил (чому б і не разом з Японією), але щоб зі столицею в Києві—ідея теж давно не нова, давно пропагована, як не дивно, радикальними націоналістами. Невже саме для цього знадобилося язичництво, нехай навіть на руїнах християнства?
Але слідом постає питання : чи не від хворобливої національної меншовартості оце хворобливе національне самозвеличення ? Невже істинному патріотові треба шукати ще якісь ідеологічні милиці на кшталт язичництва? І для цього топтати християнство, яке дві тисячі років живить європейську цивілізацію? Невже треба його оголошувати «рабським мракобіссям», аби довести, що українці населяли й Атлантиду?
В нападках на християнство подибуємо часом просто дивовижні ідейні суміші. Майстром таких зарекомендував себе Ігор Каганець, чиї творіння доволі широко тиражуються останнім часом. Якщо треба довести, що християнство – це «божевільні постулати» і «рабські міфи», цей автор може оголосити, що «рівно 50 відсотків Євангелія—фальшивка й підробка». Цифра вирахувана автором з точністю до йоти, на комп’ютері. Оскільки автор не каже, яка саме книга, яка глава, рядок Євангелія -- фальшиві, залишаться, зайшовши в Божий Храм і побачивши там Святе Письмо, не вірити жодній його літері. Але якщо треба, Каганець може вийти з теорією, що Ісус Христос був українцем. Доведення дуже просте, фонетичне. Колись трипільці, безумовно, наші предки, розмножилися, їм стало тісно і частина з них подалася на Захід. Явище це -- переселення народів -- цілком історичне. Отож, наші пращури прийшли в Галичину і стали галичанами. Далі—повтор, друга хвиля переселення : частина галичан осідає в Галлії (Франції) і стає галами. Третя хвиля—переселення в Малу Азію, де наші предки стають галатами. І нарешті—перехід в Палестину, в Галілею, де вони стають галілеянами. А Іісус Христос же – не єврей, а галілеянин. Ось вам і ланцюжок : ГАЛичани—ГАЛли—ГАЛати—ГАЛілеяни.
Уже не смішно, а сумно, коли на отакій фонетиці, на філології будуються філософії. І не доведеш же, що оскільки в європейських мовах всього кілька десятків звуків і мільйони слів, то з цих звуків утворюються тисячі комбінацій. І слово «галка», до речі, теж з цього ряду, в якісь з мов може означати зовсім не птаха. Але на отаких «звукових теоріях», на співпадіннях якихось літер у назвах річок, урочищ і такого іншого нині вибудовуються історії народів і держав.
… Після десятиліть комуністичного безбожжя, коли суспільство лише відроджує храми і відкриває для себе дорогу до храму, враження, що нам, які ще толком не прийшли до Христа, пропонують уже переступити, перескочити через нього. Але якщо нам твердять, що рідна, національна, язичницька віра—це те, що проросло з нашої рідної природи, з оточуючого нас світу, то не зайве нагадати, що Природа не є по своїй суті агресивною. Чи погодитися з мізантропами, котрі радо, зі злістю констатують, що найагресивніше в природі – це людина ?
Ваш пасспорт: пройдите авторизацию
Впервые на сайте? Зарегистрируйся!
Ваш пасспорт: пройдите авторизацию
Впервые на сайте? Зарегистрируйся!
Другие Блоги
Самое главное
Не включается стиральная машина: что делать
Опубликовано – 29.03.23 08:16
Лучший загородный ресторан премиум-класса CHALET EQUIDES
Опубликовано – 29.03.23 08:04
Как таргетированная реклама и SMM помогают увеличить продажи в социальных сетях
Опубликовано – 21.03.23 08:32
Кофемолка Bosch: Качество и надежность для идеального кофе
Опубликовано – 16.03.23 14:41
Что такое депозит и как им пользоваться?
Опубликовано – 24.02.23 09:49
© 2001-2023 newVV.net.
При любом использовании материалов ссылка на newVV.net является обязательным. Перепечатка в газетах и озвучивание электронными СМИ - исключительно при наличии письменного соглашения с Редакцией!
Редакция может не разделять мнение авторов и не несет ответственности за содержание републикаций. / Редакция / Проект
* PR, * Имидж - имиджевые публикации, не является позицией редакции.
"ВВ" на Facebook, Twitter, / E-mail редакции: news@svoboda.fm / Тел. в Чернигове: 922-922; в Киеве: 232-79-79.
Уважаемые комментаторы! Редакция сайта не намерена ограничивать свободу слова, но оставляет за собой право удалять высказывания с употреблением нецензурной лексики и оскорблений в адрес авторов материалов и их фигурантов.
Черниговские новости, Интернет газета Чернигова: политика, экономика, культура, спорт, криминал, ИТ. Чернигов фото новости
Комментарии (1)
autots | 2010-11-20 02:23
Нужно по больше таких новостей делать как эта.
Ответить | С цитатой
закрытьДобавить комментарий: