Високий Вал

Последнее обновление 21:25 воскресенье, 16 июня

Укр Рус

Петр АНТОНЕНКО

журналіст

24.10.2009 11:36 Петр АНТОНЕНКО

У лабіринтах вибору

    

    Отже 19-го жовтня офіційно стартувала президентська виборча кампанія. А неофіційно вона йде вже не один місяць. І це зайве свідчить. якими будуть нинішні вибори. Будуть же вони, схоже, не просто напруженими, а скоріше заплутаними. хаотичними. Ні, йдеться не про балачки щодо можливого зриву виборів, не про недолугий після недавніх поправок виборчий закон, врешті не про якийсь «Майдан-2». Але, мабуть, ніколи ще не було в суспільстві такого розкиду думок, такого хаосу в головах виборців, а відтак, як ніколи, прогнозується  шабаш  виборчих технологій. Можливо, це природно в «часи перемін»,  про які говорили ще древні.  І дуже хотілося б вірити в тезу діючого президента, що чи не основним здобутком останніх 5-ти років є формування демократичного суспільства. Може, все,  що коїться довкола,  – дійсно прояви становлення демократії? Повірити б…

 
                           МІГРАЦЯ ЧИ ХАМЕЛЕОНСТВО ?
Полтавська обласна організація Народного Руху України заявила про вихід з партії. Причина – незгода з позицією керівництва НРУ, яке заявило про підтримку на виборах лідерки БЮТ. Слідом подібний демарш і з тої ж причини  роблять рухівці у Львові, Тернополі, на грані бунту й ще ряд областей. Причому, розкол по вектору «За кого ти на виборах?» йде й по лінії районних організацій, осередків.    
 Зворотній  процес. Кіровоградська обласна організація «Нашої України» заявила про вихід з партії, бо не погоджується підтримати на виборах кандидатуру діючого президента. Раніше подібний заколот вчинила столична організація НУ. В обох регіонах керівництво партії змушене проводити «чистки» аж до перереєстрації організацій.
 Григорій Омельченко гучно ляснув дверима, вийшовши з партії «Батьківщина». Причиною називає нездатність цієї політичної сили і сформованого на її основі БЮТ очиститися від недостойних людей. Варто нагадати. що всього два роки тому на позачергових парламентських виборах Григорій Омельченко йшов у першій десятці виборчого списку БЮТ.    
Натомість інтернет-видання «Українська правда» оприлюднило напівтаємну угоду  Блоку «Наша Україна – Народна Самооборона» з Блоком Юлії Тимошенко про те, що  партії Блоку  «НУ-НС» підтримають на виборах саме лідерку БЮТ. З дев’яти  партій, що входять до Блоку «НУ—НС»,  угоду начебто підписали сім: всі, окрім «Нашої України» і Української народної партії. При тому, що УНП вже заявила, що висуватиме власного кандидата на виборах, очевидно, голову партії Юрія Костенка. Хоч в самій партії йдуть бурхливі дебати, бо багато партійців за підтримку Ющенка.
 Про що говорять всі ці  факти? Простіше всього було б  назвати це політичним хамелеонством. Бо що спонукало лідерів аж семи партій Блоку НУ--НС отак швидко поміняти орієнтацію? Адже ще позаторік всі ці партії не просто йшли на вибори єдиним блоком, а й запевняли, що невдовзі  об’єднаються в єдину потужну партію. То що ж  сталося? Гору взяло бажання отримати якусь посаду в майбутній виконавчій владі, один-два мандати на наступних парламентських виборах?
 Але якщо глянути глибше, чи не говорить це про політичну неструктурованість суспільства, слабкість,  партій, далеких від демократичності, про ситуацію,  коли голос рядових партійців мало що значить. Відтак знову на першому плані не ідеологічні позиції, не змагання світоглядів, політичних переконань, а примітивні комбінації,  перехід з одної партії в іншу, від одних «політичних спонсорів» під крило інших. Тож все це ще  мало схоже на наш «перехід до демократичного суспільства».
                       
                            ПОПУЛІЗМ — НА ПРИЛАВОК
 При такій ситуації буйним квітом розцвітає популізм. У тих, хто не при владі, він складається з двох частин. Перша – нещадно критикувати діючу владу, лякати людей теперішніми й майбутніми негараздами. Тобто, створювати атмосферу необхідності «порятунку» країни. Друга частина – роздача рецептів від рятувальників. Серед рецептів дуже популярні  фрази на кшталт «країні потрібні..» -- і далі на вибір: ефективна економіка, чисте довкілля, сильна армія, потужний середній клас. турбота про дітей, молодь. пенсіонерів, інвалідів, медиків. вчителів і т.д. Спробуй заперечити. Хоч перед нами – набір банальних, заяложених гасел. Сюди ж підверстуються і обіцянки конкретних «роздач» після виборів : збудую, проведу, надам, виділю…
У тих, хто при владі, популізм дещо інакший : у вигляді вже теперішніх подачок, з натяком на ще більші в майбутньому. Сьогодні можна заявити про підвищення «з 1-го числа» зарплати вчителям. завтра – аптекарям, позавтра—ще комусь, залежно від аудиторії.
До цього варто додати прямі можливості агітації за самих себе під виглядом виконання  державних функцій. Спробуйте-но розрізнити, що це є—робоча поїздка когось з очільників держави, представників влади нижчого  ешелону, чи агітаційна акція? І ось вже виринула ідея : на час виборчої кампанії спікеру парламенту і прем`єрові, оскільки вони, напевно ж, будуть кандидатами на Президента, піти в кількамісячну відпустку зі своїх посад. Тобто   пропонується дивний  вибір: або кандидатам чомусь полишити свої державні посади, що є і незаконним, і недемократичним, або змиритися, що вони так само незаконно й недемократично використовуватимуть на виборах  амінресурс. Щось це також не в’яжеться з нашим переходом до демократії….
 
               ВИБОРИ ВИГРАЄ… ТЕЛЕВІЗОР 
    В цьому жарті лише доля жарту. Бо знову бачитимемо гіпертрофовану «виборизацію» українських мас-медіа. Власне, вже й бачимо. Адже «артпідготовка», простіше кажучи—нахраписта виборча агітація і контрагітація в медіа йде уже не один тиждень і місяць. Годі говорити, що переважна більшість таких матеріалів газет, радіо і телебачення є замовними, проплаченими виборчими штабами,  бізнесом, який підтримує ту чи іншу політсилу. Говорити про якусь об’єктивність, якесь змагання ідеологій, програм тут не випадає. І ще півбіди, коли йде нестримне вихваляння самих себе. Гірше, що починається брудна  війна компроматів.
Дивуватися нема чому. Такими прийшли наші ЗЗМІ  до чергових виборів. Попри всі заяви, декларації,  так і  не відбулося  ні їх роздержавлення, ні утвердження в них  демократичних цивілізованих норм. Натомість так і не створено потужної мережі національно-демократичних медіа. А існуючі (ще існуючі!) подібні видання ледве виживають у нерівній конкуренції з медіа кланів, без підтримки і влади, і  тих же національно-демократичних сил.
 
                          ТЕХНОЛОГІЯ  ЗОМБУВННЯ
    Днями одна з начебто ж солідних всеукраїнських газет чи то всерйоз, чи жартома вмістила прогноз на виборчу кампанію від астрологів і ворожок  на картах. Хоча, чому жартома? Друкується все це постійно, немалими накладами і  не лише у жовтій  пресі. Знову виринув зі своїми «пророцтвами» в медіа  Павло Глоба. Підтягують до бою й інших «оракулів». Прийоми ці  давно відомі. Так само, як і найбезсоромніша брехня -- згадаймо хоча б настанови  Геббельса. Що говорити про «екстрасенсів» та інших шаманів, коли недалеко від них відскочили і всілякі «соціологічні» служби зі своїми «рейтингами» політиків.
    Схоже, нас, виборців,  свідомо затягують у павутину ірреального,  просто абсурдного. Розрахунок. що у головах людей остаточно замакітриться, принаймні на час виборчої кампанії.
  
                                 ПОЛІТИЧНА  ПЕДОФІЛІЯ
    Зізнатися, була спокуса саме з цього розділу почати цей політичний коментар. Аякже, у всіх «на слуху», по всіх медіа, мабуть, уже від райгазети до столичної преси та інтернет-видань. Гучний скандал зі звинуваченнями політиків  у   педофілії, згвалтуванні дітей.
    Залишмо до завершення слідства питання про правдивість цих звинувачень. При тому, що яким би не був вердикт цього розслідування, та чи інша половина люду йому не повірить. Але  зараз про інше.
Якщо хтось з ініціаторів цього скандалу сподівався сформувати  громадську думку таким чином, що така-то фракція, політична сила  – гніздо збоченців, то глибоко помиляється. Бо на цьому ота сама громадська думка не зупиниться, вона піде далі. До тези – «це парламент, це влада збоченців». А поза межами країни отакою хтось назве її саму. Може, саме на це й розрахунок? І когось соромити – марна справа.
 І ще одне. Якщо хтось вважає, що цим скандалом покладено початок виборчому бруду, якому люди беззастережно віритимуть, то результат може бути протилежним. Люди не віритимуть вже нічому. І, може, правильно й робитимуть.  Принаймні, не віритимуть похапцем всьому, що на них вихлюпнеться за ці три місяці.
                   х                 х                   х
 Остання теза дає підстави, як не дивно, для оптимізму. Бо з  усього сказаного  перед цим у читача може скластися враження, що наш президент поспішає заявляти, що суспільство за останні роки стало більш демократичним, а значить, цивілізованим. Можливо,  глава держави й   видає бажане за дійсне. А, може,  й правий в іншому сенсі. В тому, що головна правда в самих людях, отих простих, пересічних, «маленьких» українцях, які. попри все, прагнуть залишатися людьми в  каламуті   будь-яких виборчих воєн.  

Комментарии (1)

Петух, ты бля | 2009-10-26 19:23

***

Ответить | С цитатой

закрытьДобавить комментарий: