01.12.2009 13:18 Петр АНТОНЕНКО

    Візитом до міста Прилуки на тому тижні Президент України Віктор Ющенко фактично почав свою виборчу кампанію.  Жодним  законом у нас не заборонено ні главі держави, ні спікеру, ні прем’єру балотуватися на посаду Президента, що вони й роблять. І не треба звіт перед громадянами (вони ж виборці) вважати  адмінресурсом. В кожній нормальній країні глава держави, балотуючись вдруге, повинен  найперш прозвітувати про попередню роботу, і можете називати це агітацією. 

   Це все до того, що Віктор Ющенко, у якого  нема часу й змоги їздити  з суто агітаційними поїздками,  в цей день 24-го листопада, взявши участь у трьох заходах,  водночас і звітував, і агітував. І це цілком  природно.

    Перша акція — відкриття пам’ятного  знаку  на місці, де буде встановлено пам’ятник жителям Прилуцького району, що загинули від голодомору і політичних репресій. Поки що — саме цього знака, а не пам’ятника. Бо й по сьогодні на цей пам’ятник, який мав бути відкритий ще півтора року тому, нема офіційної згоди Прилуцької міської ради. Не проголосувала вона досі за таке рішення. Рада  така, які ми наобирали весною 2006-го. Недобиті ліві, дивно переплетені з помаранчово-червоно-білими партіями Майдану. І вийшло, що Президент разом з жителями Прилук і району вольовим шляхом відкрив  цей знак, давши сигнал тій недолугій раді. Ні, юридично нічого не порушено — встановлено ж бо ще не сам пам’ятник.

   Але ця ситуація пояснює, чому завжди коректний, тактовний Віктор Ющенко на цей раз особливо не добирав слів, зокрема, назвавши соціалістів «перепеченими комуністами».  Соціалістів згадав до того, що мер Прилук якраз  належить до цієї партії. А ще Президент вказав на пам’ятник Леніну, що бовванів за кількасот метрів, на центральній площі міста. Зовсім поруч від пам’ятника жертвам   режиму цього більшовицького вождя. Абсурд? Звичайно. Але такі ми є. І про це ще раз нагадав Президент.

    Тема голодомору,  політичних репресій, тема нашої історичної пам’яті логічно вийшла па перший план візиту, що проходив після відзначення Дня Свободи і незадовго до Дня пам’яті жертв Голодомору. Акцент Президента на цих темах, заклик до нас бути нацією, а не населенням — все це в черговий раз викликало сичання і шипіння опонентів глави держави, україножерів. Дехто ще й  почав підраховувати: мовляв, споруджений торік в столиці Національний меморіал  пам’яті жертв Голодомору коштував 110 мільйонів гривень. На це Ющенко нагадав, що невже 10 мільйонів невинно убієнних голодом українців  не варті того, щоб хоч через 75 років їм встановити знак вічної пам’яті. А я, продовжуючи  цю думку, пропоную просто поділити 110 мільйонів на 10 мільйонів і вирахувати ціну одного людського життя за кривавою арифметикою людожерів. Це 11 гривень. Або вартість двох пляшок поганенького пива чи 300 грамів ковбаси — може,   таке порівняння декому буде дохідливішим.

    Я об’єдную зараз в цьому матеріалі  тези всіх трьох виступів Президента в Прилуках — на мітингу, прес-конференції і зустрічі з виборцями. Бо Ющенко, на відміну від декого, не міняється, залежно від аудиторії, тому  не міняв цих своїх тез. Так от завершуючи тему національної гордості, пам’яті, наших святинь, духовності, глава держави навів сумні цифри щодо того, як наш «український» неукраїнський уряд за останні два роки «підтримував» українське слово, книгу, культуру, освіту, музеї, бібліотеки. Не для політичного піару, а насправді.

         А тепер відповім тим, хто торочить, що Президент, мовляв, акцентує лише на гуманітарних питаннях, а не на економіці. Тут можна було б нагадати, що за нашою Конституцією керівництво економікою, відповідальність за неї повністю покладено на Уряд. Але поговорімо й  про економіку. Сам їй був присвячений візит Президента на знамениту тютюнову фабрику, гігант цієї індустрії в Україні. Не будемо зараз торкатися теми продукції цього підприємства. Ющенко дотепно зауважив на прес-конференції якраз на фабриці, що сам він кинув курити у першому класі. Але поки що така індустрія існує, є таке підприємство на тисячу робочих місць, воно отримало  дуже великі закордонні інвестиції — 120 мільйонів доларів. Закривати його ніякий уряд не буде. А от напаскудити може. Президент назвав лише три серйозні проблеми фабрики, створені з милості Уряду. Перша — тяганина з оформленням купівля землі, на якій розміщене підприємство. Це при тому, що землю під промисловість, торгівлю продано тисячам об’єктів. Друге — дивне винесення митного поста за межі фабрики. Тепер підприємство, яке є величезним експортером продукції за кордон, зустрілося з численними проблемами, дуже близькими до корупції. Третє — уряд за останні роки в кілька разів (!) підвищив акцизний збір на цигарки. Мотивуючи то «боротьбою з курінням», то потребою «наповнювати бюджет» (останнє ближче до істини — бюджет латають, чим тільки  можна). В результаті — потік контрабандних сигарет із-за кордону, з тої ж Росії, де акциз у два з половиною рази менший. Звичайно, Президент пообіцяв втрутитися в ситуацію, поправити справу. Якщо  треба — скасувати  чергове недолуге рішення уряду, Але ж, схоже, він вже стомився їх скасовувати.

   З економіки почав Ющенко і свій   виступ у міському Палаці культури   на зустрічі з виборцями. Тривала вона дві з половиною години, разом з відповідями на численні запитання. Так от стосовно економіки глава держави почав з того, що у нас надто багато плачів, бідкань, посипання голови попелом. Натомість просто назвав кілька цифр. За роки його президентства експорт України, тобто продаж нашої продукції за кордон, зріс у 2,5 рази.  В тому числі ми займаємо 5 місце у світі  по продажу зерна. Якщо за всі попередні роки незалежності, тобто станом на 1 січня 2005 року,  в Україну надійшло 16 мільярдів доларів інвестицій, то лише за 4 наступні роки —майже вдвічі більше, 30 мільярдів. 22 мільйони громадян України — вкладників банків, мають на своїх рахунках 215 мільярдів гривень вкладів. За попередній рік Україну відвідало аж 24 мільйони іноземних туристів.

   Але досить цифр, бо розумію, що дехто сприйме це,  як колишні репортажі з партійних з’їздів. Просто цим говориться, що крайнощами є бідкання і плачі. А щодо проблем — їх теж  море. І як може бути інакше, коли вони породжені політичними факторами. Простіше кажучи, відсутністю не те що патріотизму в політикумі, а елементарної порядності. Чи не тому, говорячи про підписану  на початку року урядом газову угоду з Росією, яку глава уряду подає, як велику перемогу, Ющенко з сумним гумором зазначив : «Перемога така, що вже здачу давати нічим». А щодо порядності, то про що говорити, коли, як запевнив Президент, варто депутатам парламенту зняти з себе депутатську недоторканість, не менш як кілька десятків їх просто підуть під суд. Тому й не знімають недоторканості і не знімуть, попри всі заяви.  До речі, щодо судів. Їх хапуги поки що  можуть не боятися. Президент зробив подання у Вищу раду юстиції на звільнення з посад за корупцію 400 суддів. Згідно закону лише рада може їх, призначених пожиттєво, звільнити дочасно. Жодного ще не звільнено!

    Уряд і його главу Президент згадав доволі гостро не раз за цей день, Іноді здавалося, чи не забагато? Але занадто серйозні речі на кону. Скажімо, ота сама керована урядом економіка, попри парадні реляції, дійшла до того, що нічим наповнити державний бюджет. І на зарплати, пенсії, інші соціальні витрати, на утримання бюджетної сфери, схоже, уряду доведеться позичати гроші у олігархів. Правда. під які політичні «проценти»?  Колосальний дефіцит бюджету доповнюється все зростаючим державним боргом. Величезний дефіцит торгового балансу. І  не лише через те, що знову з’явилися  труднощі з експортом, а й через зростання  імпорту,  надмірного, невмотивованого завезення товарів із за кордону. Тому склалася вкрай негативна різниця між виручкою за експорт і витратами на імпорт.

    І знову про політику, якої, звісно, не міг обминути переповнений зал виборців. Говорячи про січневі вибори глави держави, Президент просто попросив визначитися з орієнтирами, пріоритетами. Чи ви за латання дірок, популізм, крихти подачок зі столу олігархів, чи за нормальну економіку? Чи  за беззаконня під виглядом «сильної руки»,  «наведення порядку», чи за нормальну, демократичну державу?

        Висловлене Президентом на нашій Чернігівській землі спонукає подумати про головне: коли ми  нарешті скажемо собі,  що ми нація, що ми країна,  яка, за словами Ющенка, повертається додому, в Європу, частиною якої завжди була України. Повертається до нормального, демократичного життя.

[ Написать комментарий ]