30.01.2009 08:45 Павел ПУЩЕНКО

 Багно

Першим враженням коли приїжджаєш до меморіального комплексу „Крути” є багнюка. Виходиш з машини на стоянці перед комплексом і потрапляєш в справжнісіньке багно. Мабуть до асфальтування справа дійде ще не скоро.
А про туалет на цій стоянці я краще помовчу – щоб не викликати відрази в читачів.
Отакі перші враження коли потрапляєш в Крути. І я б не мав претензій до цього всього, якби не разючий контраст з тим скільки грошей державних та приватних вкладено вже в спорудження цього комплексу.

Наша міліція нас ...не пускає!

Президент до Крут мав прибути в 13. 00, ми ж приїхали близько 10. Наша спроба потрапити до меморіалу була зупинена міліцією. Не представившись, не показавши посвідчення, товариші міліціянти наполегливо просили нас почекати.
Ну і тут почалося:
- Що це таке чому ви нас не пропускаєте!?
- У нас наказ начальства?
- Якого начальства? Хто віддав такий наказ?
- Счас ми перезвоним и спросим
- Що це за демократія і свобода пересування? Дожилися!

Після десяти хвилин словесних баталій та тягання за рукава, товариші міліціянти нас пропустили – невідомий начальник таки дозволив.

Поїзд прибув на станцію Крути

Побудований за минулий рік музейний комплекс у вигляді перону з потягом та вагонами створює ефект присутності та поглинання атмосферу 19 18 року. Враження ще більше посилюються коли потрапляєш в середину вагонів: фотокопії листівок, фотографії Петлюри, Винниченка, інших діячів Центральної ради, військових. більшовики, гімназисти, кулемет „Максим”, гвинтівки та револьвери - гарна ідея, що непогано втілена в життя.
Пролунала думка, що було б добре якби ці вагони були рухомими. От тоді можна було б влаштувати тур всією Україною і робити презентації в кожному місті, селі, хуторі де проходить залізниця. Такий собі поїзд пам’яті героїв Крут.

Церемоніальна підготовка

І поки ми роздивлялись музейний комплекс, довкола повним ходом йшла підготовка до зустрічі Президента. Голова адміністрації, заступники, військові, СБУшники, міліціянти, МНСники давали останні вказівки кільком сотням особистого складу відповідних підрозділів. І вже невдовзі підступи до монументу були оціпленні мовчазними хлопцями, що постійно питали „Вы куда молодой человек?”.
Всіх прибуваючих до монументу пропускали через рамки металошукачів. А оскільки їх було лише 2, процес просувався надзвичайно повільно. Це була радше ритуальна процедура, оскільки поверхневий огляд особистих речей не давав жодного ефекту. Кілька моїх знайомих, попри заборону, легко пронесли газові балончики і ножі.
Але люди які по півгодини чекали в черзі щоб пройти через металошукач виказали все що вони думають про організаторів та президента.


Слава Україні! – Героям Слава!

Один мій товариш нещодавно сказав, що перестав їздити в Крути після того як туди почав їздити президент, оскільки це все перетворюється в бутафорію.
Ми теж не стали чекати президента. Ми приїхали вшанувати пам’ять героїв, а не віддати честь президенту. Тож поклавши свої гвоздики до так званого першого хреста, встановленого ще на початку 90 –х рухівцями, поїхали додому.








 

[ Написать комментарий ]