21.06.2008 16:51 Сергій ЧЕРНЯКОВ

У ХІХ - на поч. ХХ ст. будинки, прикрашені дерев’яним різьблення, були своєрідною візитівкою нашого міста.

Витоки дивовижного мережива простежуються з давніх часів, коли зображення небесних світил, звірів, птахів носили культовий характер. Наші пращури вірили, що усілякі напасті – це наслідки злих сил. Вважалось, що саме вони надсилають бурі, повені, різні хвороби. І люди намагались їм протистояти, для цього вигадувались найрізноманітніші способи. Символи-обереги вишивались на сорочках і рушниках, а будинок оздоблювався дерев’яними різьбленими божествами, тваринами, птахами, рослинами, різноманітними геометричними фігурами, знаками.

Найпоширенішими у дерев’яному різьбленні є сонячні символи (кола, півкола, зірки тощо). Вони мали оберігати будинок від пожежі, блискавки, а родину – від хвороб та злих чар. Поряд з символом сонця досить часто розміщували прямокутники, трикутники, ромби (це символи поля, землі). Створюючи таку композицію майстер звертався до небесного світила, просив його зігріти, запліднити своїми променями землю.

Найчастіше над вікнами старих будинків ми бачимо вирізьблених із дерева півників, голубів, левів та інших птахів і тварин. Наші предки вірили, що півень – священний птах, воїн і охоронець домашнього вогнища. Він відраховує час, повідомляє про початок дня й ночі. За давнім повір’ям крик півня розганяє геть усю нечисту силу.

В дерев’яному різьбленні присутні й інші символи.

Народні майстри, споруджуючи з дерева оселю, створювали дивовижну і казкову хатину. Чарівними візерунками прикрашались двері й вікна, химерні дерев’яні рослини «обплітали» увесь будинок. Поглянеш на таку затишну оселю і на душі стає тепліше й веселіше.

Нині з кожним роком будинків, оздоблених дерев’яним мереживом, стає все менше й менше. У Чернігові лише близько десяти будинків ХІХ - поч. ХХ ст. визнані памятками місцевого значення, вони знаходяться під охороною держави. Інші ж старі будинки  або руйнуються місцевою владою (на їх місці споруджуються нові сучасні будівлі, здебільшого це «панельні коробки»), або перебудовуються господарями (з них здебішого знімають дерев’яне різьблення).

Таким чином, наше місто втрачає свою історичну й туристичну привабливість. Ви можете заперечити, мовляв, Чернігів пишається старовинними пам’ятками архітектури домонгольського та козацького періоду. Але, зачекайте! Ці будиночки з дерев’яним різьбленням ще далеко не повністю досліджена сторінка культури України. І її ми можемо втратити назавжди. Невже вони залишиться лише на фотографіях.

Можливо, варто заснувати у Чернігові музей старих будинків, оздоблених дерев’яним різьбленням? На зразок музею «під відкритим небом» в Пирогові (Київська область).

А ще є думка створити у нашому місті організацію «Захистимо старий Чернігів» (як у Києві), щоб зберегти історичну стару забудову Чернігова.

Коментарі [ 11 ]

20.06.2008 21:20 Сергій ЧЕРНЯКОВ

Сьогодні в Україні продовжується політична криза. Народні обранці, політики "розхитують човен" української державності. Відсутня єдність у демократичному таборі.

Разом з тим, на численних наукових конференціях, "круглих столах", що відбуваються за участю керівників держави, місцевих чиновників наголошується на необхідності вчити українську історію, не робити помилок минулого.

Нині історики велику увагу приділяють національно-визвольній боротьбі в Україні на початку ХХ ст. Для політиків і керівників держави є досить цінним період становлення Української держави Павла Скоропадського.

Безуспішне намагання гетьмана та керівників уряду створити дієздатний та коаліційний Кабінет Міністрів дає змогу провести аналогію. Бо, у 1918 році, як і в наш час "трагічна відсутність єдності національно-демократичних сил, істинного патріотизму чи свідомості не дає змогу поставити державні інтереси вище партійних, групових, заважає успішному подоланню труднощів у розбудові української держави".

Як наголошує видатний український історик Станіслав Кульчицький: "перешкоди на шляху утвердження України як незалежної і сильної держави багато в чому такі самі, як і в часи Павла Скоропадського: нездатність української політичної еліти знайти спільну мову, її невміння або небажання полегшити життя народу реформами".

У 1918 році, незважаючи на спроби П.Скоропадського спільно з лівими політичними силами творити українську державу, соціалістичні партії оголосили опозицію тодішньому уряду і гетьману. Вони шляхом збройного повстання повалили гетьманську владу. А згодом Україна була окупована російськими військами...

Тож, час задуматися українським політикам і припинити чвари.

Коментарі [ 4 ]