Високий Вал

Останнє оновлення 17:13 п'ятниця, 24 лютого

Укр Рус

21.02.2017 21:17    Оксана ГОЛУБОВА

Досить збагачуватись на війні і торгувати надрами!

 Хтось обіцяв, що закінчить війну до кінця літа, тільки виберіть його президентом. Але, мабуть, торгівля з окупантом і нажива на війні - найголовніший бізнес влади.

Так ось ми вимагаємо боротися з агресором, припинити вирубку лісів України і продовжити мораторій на торгівлю землею. Інакше керівництво країни спустить і надра, і всі народні багатства України в свої офшори.

Тому Рух Справедливість по всій Україні, і в Чернігівській області зокрема, починає активну кампанію.

Вимоги наші я назвала.

 

16.02.2017 16:37    Дарина СИРОПАРА

Очисні споруди на Стрижні побудують у будь-якому випадку

15 лютого відбувся виконком Чернігівської міської ради, на якому погодили проект змін до Програми з поліпшення екологічного стану міста Чернігова на 2016-2017 роки.

Зміни стосувалися:

1. Збільшення фінансування будівництва пункту тимчасового утримання тварин на 2,3 млн. грн. (загальна сума проекту становитиме 6,5 млн. грн.).

2. Розроблення режиму експлуатації річки Стрижень за 110 тис. грн.

3. Збільшення суми за реконструкцію гідротехнічної споруди на р. Стрижень по вул. Героїв Чорнобиля на 3,3 млн. грн. (загальна сума проекту становитиме 7,4 млн. грн.). 

 

Екологи мали зауваження тільки до третього пункту змін. Основним аргументом була науково обґрунтована послідовність дій з поліпшення екологічного стану Стрижня, де першочерговим заходом є будівництво локальних очисних споруд на основних випусках зливових вод у річку. Зараз там є спуск зливових вод без будь-якої попередньої очистки. Тобто відбувається постійне потрапляння у річку піску, нафтопродуктів, різних органічних забруднювачів, що призводить до цвітіння води, замулення, мору живих організмів.

Присутні на виконкомі екологи Дарина Сиропара та Олександр Федун наголошували, що ремонт гідроспоруди (дамби) дасть довготривалий очікуваний ефект тільки в разі усунення потрапляння забруднювачів до річки. Для значного покращення ситуації зі Стрижнем необхідно поставити локальні очисні споруду на декількох найбільших спусках зливових вод, найперше – в районі Чорториївського яру.

 Фото - Владислав Савенок

 

Та ситуація на разі склалася така, що кошторисний проект ремонту гідроспоруди є, хоча його необхідно корегувати, а з готових проектів локальних очисних споруд є тільки один – на Марїній рощі.

Отож, виконавчий комітет підтримав запропонований УЖКГ проект рішення без змін.

Члени виконкому, міський  голова Атрошенко В.А. та начальник Управління ЖКГ Куц Я.В. публічно пообіцяли, що як тільки проекти на будівництво локальних очисних споруд будуть готові, всі вони підтримають рішення щодо виділення коштів на будівництво. Якщо коштів екологічного фонду Чернігова вистачати на це не буде, то кошти будуть взяті із бюджету розвитку міста, та все ж очисні споруди побудують.

 

Також на стан Стриженя негативно впливають врізки каналізації приватного сектору в річку. На мою думку, штрафування за несанкціоновані скиди не вирішить ситуацію загалом. Потрібно сприяти підключенню цих жителів до централізованого водовідведення.


Фото - Владислав Савенок.

 

Дарина Сиропара,

депутатка Новозаводської районної

у місті Чернігові ради

14.02.2017 21:20    Дарина СИРОПАРА

Добудова пункту утримання тварин та ремонт дамби на Стрижні – які зміни планують до екопрограми міста Чернігова

15 лютого планується виконком Чернігівської міської ради, на який вноситься питання про зміну Програми з поліпшення екологічного стану міста Чернігова на 2016-2017 роки.

14 лютого відбулась зустріч начальника Управління ЖКГ Куца Я.В. з екологами та громадськістю, які мали б "погодити" проект змін до екопрогорами.

 

Які зміни пропонує розробник програми – Управління ЖКГ:

 

1. Збільшення фінансування будівництва пункту тимчасового утримання тварин на 2,3 млн. грн.

 

Роман Старіков (начальник КП "Зеленбуд" Чернігівської міської ради, якому буде підпорядковуватися пункт) доповів, що при вивченні ним кошторисного проекту, за яким будується пункт, побачив багато суттєвих недоліків. Він з’їздив до Львову, де вже є аналогічний пункт, в якому крім утримання тварин є ще ветклініка, готель для домашніх тварин та можливість зробити аналізи тваринам. На основі отриманого досвіду Старіков запропонував проектувальникам внести зміни до кошторисного проекту. Після цього вже добудувати пункт.

Зміни торкаються облаштування опалювальної приймальні для тварин (де вони будуть на карантині 4 дні після відлову), облаштуванню післяопераційного ізолятору. В кожній із цих зон буде 24 окремі вольєри для тварин. Самі вольєри будуть з нержавіючої сталі з подавачами їжі. Кількість операції, що може здійснюватись за день, збільшиться до 6. Кількість тварин, що може бути одночасно розміщена в пункті, не зміниться і становитиме 183.

Також зміни торкнуться виду опалення пункту – замість електричного котла буде більш економічний та незалежний від енергоносіїв твердопаливний.

Змінений кошторисний проект практично готовий, сума змін відома – 2,3 млн. грн. (тепер вся сума за будівництво пункту складає 6,5 млн. грн.). Орієнтовний термін закінчення будівництва – півроку.

Члени робочої групи погодили цей пункт змін екопрограми.

 

 2. Розроблення режиму експлуатації річки Стрижень за 110 тис. грн.

Важливий документ, який би регламентував роботу дамб Стрижня, при якій зберігався б необхідний гідрологічний та екологічний стан річки.

Члени робочої групи погодили цей пункт змін екопрограми.

 

3. Збільшення суми за реконструкцію гідротехнічної споруди на р. Стрижень по вул. Героїв Чорнобиля на 3,3 млн. грн. 

Це питання було найбільш дискусійним. За його просування активно виступали тільки сам начальник УЖКГ Куц Я.В. та депутат Чернігівської міської ради Черненок М.П., який пролобіював реконструкцію гідроспоруди по вул. Єськова в 2016 році за кошти екопрограми (в тому районі він проводить будівництво багатоповерхівок).

Всі інші присутні члени робочої групи виступали проти затвердження збільшення фінансування на найближчому виконкомі, а й навіть взагалі проти реконструкції гідроспоруди (дамби) в цьому році.

Аргументи, які приводились:

1. Поки не розроблений режиму експлуатації річки Стрижень, недоцільно змінювати проект і реконструювати дамбу, адже може виявитись, що реконструкція не потрібна або потрібно буде проводити інші роботи з дамбою, аніж ті, що вказані в проекті зараз.

2. Не розроблені зміни до кошторисного проекту реконструкції гідроспоруди і сума збільшення робіт на 3,3 млн. грн. – це поки що тільки усне повідомлення проектувальника, не підкріплене жодними офіційними розрахунками.

3. Згідно техніко-економічного обґрунтуванню «Поліпшення екологічного стану річки Стрижень в м. Чернігові» для поліпшення цього екологічного стану передбачається наступна послідовність робіт:

- розвиток мережі зливової каналізації для відведення дощових вод;

- будівництво очисних споруд дощових вод;

- упорядкування русла р. Стрижень за межами затоплених водосховищами ділянок;

- встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг вздовж річки та водосховищ;

- реконструкція водоскидів на трьох водосховищах та проведення меліоративних робіт по ложу водосховищ;

- поновлення роботи насосної станції та трубопроводу для подачі води із р.Десна в р.Стрижень вище забрудненої території міста.

 

Отже, необхідно на початку виконати перші пункти, а вже потім доходити до реконструкції водоскидів. Тим паче, що один із них вже реконструйований, а жодної очисної споруди дощових вод за кошти екофонду ще не збудовані, хоча вони грають важливішу роль в покращенні екологічного стану річки Стрижень.

 

Думка більшості членів робочої групи – зняти цей пункт з проекту зміни екопрограми.


 

 Також на зустрічі було наголошено на необхідності оприлюднення:

1. Звіту щодо виконання Програми з поліпшення екологічного стану міста Чернігова на 2016-2017 роки за 2016 рік;

2. Розробленого проекту будівництва міні очисної споруди дощових вод в районі Чорториївського яру;

3. Розробленої концепції по озелененню міста Чернігова.

 

Дарина Сиропара,

депутатка Новозаводської районної

у місті Чернігові ради

27.01.2017 07:59    Оксана ГОЛУБОВА

Про нову політичну зірку України - Globus

Хочу  запропонувати вам матеріал польського журналіста Романо Болковича, який мені особисто подарував надію, що  врешті-решт  Україна стане державою, якою ми будемо пишатися.

Валентин Наливайченко – нова політична зірка найвтомленішої країни Європи

Київ. Перше знайомство з Україною розпочинається з аеропорту. Там поширюють попередження: інформують пасажирів про злочинну корупцію. Розумієш, що українців проблема корупції турбує не менше, ніж війна на сході країни.

З цим першим враженням я їхав до готелю, намагаючись розгледіти крізь ніч контури міста, де у мене було заплановано інтерв'ю з Юлією Тимошенко, і з людиною, яка є висхідною зіркою української політики - Валентином Наливайченком.

Валентин Наливайченко для хорватів, звичайно, маловідоме ім'я, але і чверть українців не одразу б точно сказали, хто це. Проте, колишній Генеральний консул України в США - потенційний новий український лідер.

Досвідчений дипломат, був заступником міністра закордонних справ і послом України в Білорусі. Він двічі очолював Службу безпеки України - аналог хорватського SOA. Він почав незворотні процеси реанімування відомства, такі як деКДБізація та відкриття архівів для громадськості, завдяки яким сотні тисяч українців дізналися правду про своїх закатованих режимом близьких.

У той же час, Наливайченко був ключовою фігурою у відкритті історичної правди про найбільшу трагедію українців - Голодомор: штучний голод 1932-33 років, що забрав мільйони життів. Про ефективність Наливайченка в боротьбі проти російської агресії, в першу чергу, свідчить те, що Слідчий комітет Російської Федерації порушив проти нього кримінальну справу.

У Наливайченка є дві особливості: він один із небагатьох в українському політичному істеблішменті, до якого є довіра, він не дратує громадськість, у той же час він - близький партнер США, зокрема, республіканців.

Перебування в США

На початку грудня 2016 року, Наливайченко був у Вашингтоні на запрошення американської сторони, де проводив зустрічі з новою командою президента США Трампа, численними сенаторами і конгресменами, і представляв свою Програму подолання корупції в Україні. Особливе значення мала зустріч Наливайченка з президентом The Heritage Foundation паном Джимом ДеМінтом.

У Наливайченка поєднуються природній шарм із люб‘язністю, нехарактерною для людини зі сфери безпеки. Він водночас стійкий, рішучий, але максимально відвертий. Пояснює, чому у червні 2015 року залишив високу державну посаду. Із влади пішов, тому що не хотів миритися з корупцією в близькому оточенні президента Порошенка.

«Президент не реагував на мої доповіді, і тоді я сказав: «Досить». Я більше не хотів бути в команді людей, які під час війни крадуть і брешуть. Неможливо вести боротьбу з корупцією, коли ти - підлеглий. Тому зараз я працюю у громадському секторі, зосередився на боротьбі з корупцією.

Створив Рух «Справедливість», якій допомагає солдатам на передовій і ветеранам АТО. Амбіція у мене, як і у всіх українців, тільки одна - подолати корупцію в країні, покласти край війні, повернути окуповані території».

Очевидно, що корупція в Україні, - як ракова пухлина. І в аеропорту, і в офісі Наливайченка я чую такі тези: «Україна зараз має два найбільших ворога: агресію з боку Російської Федерації та корупцію в середині країни».

Я вважаю, що найнебезпечнішою є корупція, яка проникла в усі державні установи і вбиває віру людей у майбутнє. На відміну від ворога на передовій, якого ви бачите і знаєте, корупція, як отрута, що знищує тихо й повільно, але зі страшними наслідками. Згідно останніх досліджень, 86% українців не вірять, що уряд має намір подолати корупцію», - зауважує Наливайченко.

Запитую його, що саме він прагне зробити у цій боротьбі. «У нас немає вибору. Ми не можемо уникати цієї проблеми, якщо ми хочемо мати успішну країну, щасливих людей, інтеграцію в європейські і світові процеси. Для мене це - принципова позиція. Для мене, як українця, принизливо, що Україна відома у всьому світі високим рівнем корупції, фото та ім'я нашого президента з'являється в міжнародних розслідуваннях по боротьбі з корупцією, таких як «Panama Papers», - відповідає він.  

Наливайченко має досвід боротьби на сході країни

Цікавлюся, як Наливайченко оцінює ситуацію на сході країни? Каже, що ситуація дуже складна. Кожен день ворог гатить по українських позиціях, щодня помирають прості українці, страждає мирне населення. Лікарні переповненні пораненими, Україна не контролює 408 км свого державного кордону на Сході. Через цю "діру" з Росії щодня надходить зброя для сепаратистів, боєприпаси, проникають російські солдати, інструктори, офіцери ГРУ і ФСБ.

За останніми даними, в окупованих районах Донецької і Луганської областей до 10 000 російських військових і представників розвідувальних служб. Вони мають більше 700 танків. Для порівняння, це загальна кількість танків, які разом мають у розпорядженні Німеччина і Великобританія.

Казка про шпигуна

 Слідчий комітет РФ порушив справу проти Наливайченка і тому він є нев’їзним у Росію. Каже: «Не можу і не хочу. Немає причин їхати в Росію, будучи довіреною людиною американців, мене як американського агента там сприймають, - посміхається.  А порушена справа лише свідчить про нашу ефективність у боротьбі з агресором.

Я - агент своєї країни. Байку про "американського шпигуна" розповсюдили українські комуністи - п'ята колона Москви. Я не приховую, що у мене гарні зв'язки у Сполучених Штатах із 2001 року, коли я почав працювати у Вашингтоні як Генеральний консул України.

Як керівник Служби безпеки України систематично співпрацював із американськими партнерами у питаннях обміну даними, боротьби з тероризмом, корупцією, розвитку кібер-безпеки. Завдяки підтримці партнерів, у 2007 році ми побудували під Києвом антитерористичний полігон за стандартами НАТО. Я знаю багатьох колишніх і нинішніх керівників ФБР і ЦРУ».

Наливайченко був першим, хто майже одразу після трагедії Боїнгу MH17 оприлюднив хто і якою зброєю збив літак малайзійських авіаліній. Він каже:

"Я ніколи не забуду той день, 17 липня 2014 року. У цьому жахливому і цинічному злочині ми, на підставі зібраних доказів та свідчень свідків, даних розвідки, змогли розібратися менш ніж за 24 години після трагедії. Я зробив заяву в вітчизняних та зарубіжних ЗМІ: літак був збитий ракетою з російської ракетної системи «БУК». Система була привезена з Російської Федерації, а після скоєння злочину «БУК» було повернуто до Росії». В останній доповіді міжнародної комісії, яка розслідує цей інцидент, усі ці висновки підтверджено.

Між імперіями 

Я поцікавився, чому Україна ніяк не стане частиною ЄС і НАТО, як Хорватія? "Є свої історичні, геополітичні та інші причини. Хорватія, навіть як частина колишньої Югославії, була більш інтегрована в європейські процеси. Європа географічно ближче до вас, ви більш консолідовані як нація. Україна довгий час була розділена між двома імперіями: Російською та Австро-Угорською.

Комуністичний режим, під час якого до влади прийшли більшовики, завжди був антиукраїнським. Вони винні, що ми втратили ціле покоління інтелігенції, селян, патріотів, людей, які можуть і хочуть працювати на власну Батьківщину. Гальмує нас сьогодні і Росія, яка рішуче протидіє нашій європейській та євроатлантичній інтеграції, вважаючи Україну не лише зоною своїх геополітичних інтересів, але і частиною своєї території».

Хорватія для України має особливе значення, - стверджує Наливайченко: «Для України Хорватія, як новий член ЄС і НАТО, мала б стати стратегічним партнером у Південно-Східній Європі. Разом із Польщею на Заході і Литвою на Півночі. Для цього існує сильне історичне та політичне підґрунтя.

Україна була першою країною-членом ООН, яка 11 грудня 1991 року визнала незалежність Хорватії.  А Хорватія одна з перших визнала незалежність України, 5 грудня того ж року. Україна для Хорватії повинна стати сильним економічним партнером з великим і надійним ринком».

Хорватський приклад

"Я переконаний, що Хорватія для українців є прикладом гідності, прикладом того, як треба любити і захищати свою Батьківщину. Я щасливий і гордий з того, що член моєї команди - молодий, але досвідчений дипломат, викладач хорватської мови і літератури Маркіян Лубківський, колишній посол України в Хорватії (2006—2009 роки), який любить і глибоко розуміє вашу країну.

Разом ми працюємо над тим законом, який колись приймала Хорватія, борячись і проти агресорів, і проти корупції. Маю на увазі ваш Закон про наживу на війні. Останнім часом влада схвалила нашу пропозицію і призначила Уповноваженого з прав ветеранів АТО. Ми також розробили План Гідності для України, який теж базується на основі хорватського досвіду.

Ми хочемо використовувати ваші знання у питаннях реінтеграції окупованих територій, розмінуванням, доглядом за ветеранами, управлінням Міністерством оборони, збройними силами», - розповідає Валентин Наливайченко.

Пленкович рішуче хоче допомогти Україні, а це сильно дратує росіян, тому тиснуть і на вас

Я запитав Наливайченка, що він думає про заяву нашого прем'єр-міністра, враховуючи російську реакцію? Він коментує: "Візит прем‘єра Андрея Плєнковича в Україну, а також його заяву про готовність надати нам руку допомоги дуже добре сприйняли в Україні та у Європі. Це справжній жест друга, рішучого та чесного політика.

Звісно, це злить росіян, оскільки Хорватія зуміла зберегти свою територіальну цілісність і готова передати свій досвід Україні. Для мене досвід Хорватії трагічний, але, водночас, безцінний. Росія не хоче виведення своїх військ з України, демілітаризації окупованих територій, повернення цих районів під контроль Києва. Росія цим займається, чинячи тиск на всі країни, які засудили агресію, в тому числі і на Хорватію, але це їй не вдасться. 

На в’їзді і на виїзді з України в аеропорту мене запитали митники: скільки грошей у мене з собою. Незвична ситуація, ніхто й ніколи не запитував мене нічого подібного у інших аеропортах країн Європи. Але, я розумію питання. Корупція – це перше, з чим ти стикаєшся в Україні, й останнє, про що чуєш, коли покидаєш Україну.

Чи зможе Наливайченко реалізувати в Україні презентовану у Вашингтоні Антикорупційну платформу - програму боротьби з цим злом? Це ми дізнаємось дуже скоро. Якщо моє враження вірне, я говорив із головним героєм найближчого політичного майбутнього України.

Романо Болкович, журнал «Глобус»

17.01.2017 13:58    Семен БЕЛЬМАН

Дело тонкое…

 

И почил Давид... и был погребен в городе Давида.

 Времени же царствования Давида над Израилем было сорок лет:

 в Хевроне царствовал он семь лет

и в Иерусалиме царствовал тридцать три года.

(Библия. Книга Царей I) 

Под занавес  и так непростого для Украины 2016 года в политической жизни страны произошло непредвиденное событие, всколыхнувшее украинское общество. Совет Безопасности ООН 23 декабря принял резолюцию с требованием к Израилю «незамедлительно и полностью прекратить строительство еврейских поселений на оккупированных палестинских территориях, включая Восточный Иерусалим». Как проголосовала (буквально накануне 25-летия установления /26 декабря1991 г./  дипломатических отношений между Украиной и Израилем) Украина  эту вынесенную на обсуждение Сенегалом антиизраильскую резолюцию, известно. Политика, конечно, как и Восток, дело тонкое... Но не настолько тонкое, особенно для большой европейской страны, чтобы не просчитать и не подумать при принятии серьёзных решений: кто наш друг – и вообще, много ли, собственно, сегодня, в тяжелейший для Украины исторический период, имеется у неё друзей? Тем более такое голосование кажется странным на фоне того, что 16 ноября делегация Израиля в ООН проголосовала за резолюцию, инициированную Украиной, об украинском статусе Крыма. В этой резолюции, в частности говорится, что ООН «осуждает временную оккупацию Российской Федерацией части территории Украины – Автономной Республики Крым и города Севастополя – и подтверждает непризнание ее аннексии». Ещё более удивляет то, что за антиизраильскую резолюцию Украина проголосовала в компании с… Россией. Конечно, это голосование могло бы пройти и незамеченным (сколько антиизраильских резолюций приняла ООН в прошлом!), если бы не последовавшая незамедлительно жёсткая реакция израильской стороны: премьер-министр Израиля Биньямин Нетанияху отменил государственный визит в Израиль премьер-министра Украины Владимира Гройсмана. Вот тут-то и разгорелось…   Украинское общество по вопросу реакции Израиля разделилось. А меня такое положение дел даже обрадовало, ведь это говорит о политической зрелости украинского общества, поскольку ещё в недавнем прошлом все, в основном, единодушно занимали позицию противников Израиля.  Вот на том, как отреагировал украинский политикум на это событие, я и хотел бы кратко остановиться.

«Голосование Украины против Израиля в ООН выглядит странным и необдуманным», заявил министр внутренних дел Арсен Аваков и потребовал рассмотреть вопрос голосования против Израиля на заседании Кабинета Министров.

Другой активный украинский политик, депутат Верховной Рады многих созывов, в прошлом зам главы ВР и вице-премьер по гуманитарным вопросам в правительстве Юлии Тимошенко Владимир Томенко на сайте zik.ua написал: «Я не специалист в истории израильско-палестинских отношений, однако кое-что знаю об ООН. Поэтому напомню: Совет безопасности состоит из 5 постоянных членов и 10 непостоянных. Так вот, в составе ВСЕХ 14 стран Украина солидарно проголосовала за вышеупомянутую резолюцию. В свою очередь, США вообще воздержались, но не ветировали резолюцию, чем фактически ее поддержали!

Относительно нашей критики, то диспозиция такая: поскольку Израиль нас поддерживает (хотя далеко и не всегда…), поэтому и мы должны быть не с Россией и Венесуэлой, а с Израилем. Аргумент весомый, но у меня вопрос: а почему тогда мы должны быть против других наших ПОСТОЯННЫХ СОЮЗНИКОВ В ООН: Великобритании, Франции, Испании, Новой Зеландии, Японии, – которые всегда голосуют за Украину и тоже голосовали за резолюцию по вопросам израильских поселений?!».

Удивительно, как кандидат исторических и доктор политических наук, даже не стесняясь, заявляет: «я не специалист… однако кое-что знаю…».

Недавно по ТВ случайно наткнулся на очень интересную передачу из серии «Семь чудес Украины». Шёл фильм о заповеднике Аскания-Нова. Фильм был просто чудесный. Смотришь – и душой отдыхаешь. А автор и ведущий фильма – кто бы вы думали? – Николай Томенко.  С какой любовью и с каким знанием темы рассказывал он об истории заселения и развития южных степных районов Украины, как интересно он рассказывал об истории создания заповедника Аскания-Нова, о том, как появились в этих местах и как содержатся здесь сегодня привезённые с разных континентов бизоны, сайгаки, куланы, благородные олени...  Такие историко-просветительские проекты невозможно не приветствовать, а тем более подвергать критике, даже если там и есть шероховатости (которые, возможно, и могут обнаружить специалисты). А вот в публичных суждениях о проблемах, в которых речь идёт не о сайгаках и куланах, а затронуты судьбы стран и народов, нужно, если ты уж «не специалист», быть хотя бы как можно более осторожным. Вот поэтому, предваряя данный материал, я в качестве эпиграфа  и информации к размышлению умышленно поставил общеизвестную выдержку из библейского текста (подчеркну: признанного всеми текста!), сообщающую для тех, кому это неизвестно, чьим исторически является город, фигурирующий в резолюции ООН как «оккупированный» Израилем.

В  ситуации неожиданного общественного взрыва наш МИД должен был дать хоть какой-то комментарий о причине голосования «за». Приведём выдержку из комментария МИДа Украины.

«Наше государство на протяжении многих лет занимает последовательную и сбалансированную позицию в отношении израильско-палестинского конфликта. Мы выступаем за мирное сосуществование двух независимых государств – Израиля и Палестины. Урегулирование конфликта должно происходить исключительно мирными средствами. Украина, как и остальные постоянные и непостоянные члены Совета Безопасности ООН, а также Генеральный секретарь ООН неоднократно осуждала поселенческую деятельность Израиля, поскольку она противоречит международному праву».

Не буду комментировать некорректные моменты приведённого выше текста, гласящие  «Мы выступаем за мирное сосуществование двух независимых государств – Израиля и Палестины»,  поскольку «государства Палестина» никогда не существовало, да и сегодня идея такого государства есть только в проекте. А вот что касается «Украина, как и остальные постоянные и непостоянные члены Совета Безопасности ООН, а также Генеральный секретарь ООН неоднократно осуждала поселенческую деятельность Израиля, поскольку она противоречит международному праву», замечу: резолюция ООН, поддержанная Украиной, призывает Израиль «незамедлительно и полностью прекратить строительство еврейских поселений на оккупированных палестинских территориях». Так вот, для непосвящённых: «оккупированные палестинские территории», о которых ведётся речь, исторические области Израиля, и называются они «Иудея» и «Самария». Вот и получается, что иудеям кто-то запрещает строить свои дома в Иудее. Здесь я призову себе на помощь ещё один весомый документ. На последних страницах канонической христианской Библии традиционно размещены довольно подробные географические карты. Так вот, две из них озаглавлены так «Палестина: разделение между коленами Израилевыми» и «Палестина: царство Израильское и Иудейское». И в следующий раз, когда разговор зайдёт о том самом, всем «заинтересованным» советую взглянуть на эти карты… 

26 декабря, аккурат в день действительно исторического события – 25-летия заключения дипотношений между Украиной и Израилем, на сайте nv.ua (Новое время) появилась статья украинского политика, бывшего нардепа Тараса Чорновила под названием «Справжня ціна ізраїльської дружби. 17 прикладів».

 Начинается статья довольно пространно, если не сказать откровеннее:

«Дозвольте коротко повернутися до питання україно-ізраїльських відносин в контексті нашого голосування в Радбезі ООН. Тільки маленьке застереження: Біньямін Нетаньягу – один із спекулянтів, які часом пробують будь-яку критику влади Ізраїлю обзивати антисемітизмом і ледь не виправданням Голокосту. Євреїв я поважаю й глибоко шаную, як тих, що живуть в Ізраїлі, так і по всьому світу. І вони не винні, що іноді обирають собі паршиву владу. Тому прирівнювати Нетаньягу до всього єврейського народу – це так, ніби судити про всіх українців за інтелектуальним рівнем Миколи Азарова. А тепер про "наших баранів", тобто про підтримку ізраїльською владою України.». И далее Чорновил, манипулируя фактами, приводит 17 (!) «фактов» с целью обоснования своей позиции. Практически все его утверждения не выдерживают никакой критики. Остановлюсь только на почти анекдотичных 11 и 13 пунктах.

11. «Різко погіршилося ставлення до українських громадян у пунктах пропуску, особливо в Аеропорту ім. Бен-Гуріона. Зростає число відмов у в'їзді та хамство ізраїльських чиновників. Це явно контрастує з демонстративно доброзичливим ставленням до приїжджих із Росії.

13. Ізраїльські компетентні органи провадять щодо України практику торгівельно-санітарних воєн за методикою РФ. Наприклад, безпідставно заборонено експорт яєць під приводом наявності бактерії сальмонели. Після спростування незалежними експертизами звинувачень та запрошення ізраїльських спеціалістів для перевірки ситуації на місці й відновлення торгівлі, ізраїльські чиновники перестали відповідати на звернення української сторони».

Ну, знаете, чтобы докатиться в политических претензиях до высосаной из пальца, а фактически чисто технической проблемы «заборони експорту яєць» и формулировок «практику торгівельно-санітарних воєн», нужно быть действительно неординарным политологом…

Я несколько раз видел и слышал Тараса Чорновила на приёмах, который ежегодно устраивает Посольство Государства Израиль в Киеве по случаю Дня Независимости Израиля. Поверьте моему слову: там им говорилось об украинско-израильской дружбе несколько в ином ключе...  Интересен заключительный абзац статьи Тараса Чорновола «Справжня ціна ізраїльської дружби. 17 прикладів».

 «Що маємо в позитиві: ізраїльська делегація підтримала резолюцію ГА ООН щодо “Ситуації з правами людини в Криму”. Голосів і так було більше, ніж досить, але ми вдячні за підтримку кожній країні, а Ізраїлю подяку висловлювали спеціально на високому рівні». Ну, спасибо Тарас Вячеславович, что  хоть  закончил с ударением на слове «позитив».

Но не всё так грустно... Вот мнение украинского политолога, главного редактора и основателя Независимого культурологического журнала «Ї», генерального директора Львовской национальной галереи искусств  им. Бориса Возницкого Тараса Возняка:

«… А нещодавно і українці вклали свою посильну лепту у це світове божевілля.

Новоявлені українські "прагматики" від дипломатії з усіх сил лупанули в ексклюзивність українсько-єврейських стосунків – за компанію повісилися – з усмішкою провінційних ідіотів прострілили собі коліно – на засіданні Ради безпеки ООН проголосували за Резолюцію 2334, що засуджує дії Їзраїлю на Західному березі. Отакі ми пуристи...

Ба, більше – МЗС України запросило посла Ізраїлю в Україні Еліава Білоцерковскі для обговорення ситуації, що склалася після прийняття РБ ООН резолюції 2334 щодо становища на Близькому Сході. Послу Ізраїлю надали роз'яснення щодо мотивів, які зумовили позицію делегації України на підтримку згаданого проекту. МЗС підкреслило, що Україна дотримується "послідовної позиції".

 Одразу ж вискочили розумники з списками ізраїльських чи навіть єврейських "злочинів" щодо України та українців. У їхньому божевіллі їм просто не терпиться знову запустити в хід пекельну машину взаємних порахунків. Байдуже, що потрапивши у це пекельне коло, з нього не виберемось, як не вибралися наші попередники. Глибоко приховувана, м'яко кажучи, нехіть щодо євреїв нарешті отримала формальну легітимацію – нарешті можна жбурнути в обличчя євреям/ізраелітам все, що вони нам зробили чи не зробили... Причому жбурнути цілком легально, навіть з флером жертви – бо чого ж то вони так мало зробили для нашої України. Ну, і переконанням, що все зроблено у відповідності з міжнародним правом і т.д.

Реакція актуальної ізраїльської влади була жорсткою. Її одразу ж назвали істеричною. А як має реагувати малесенька держава, яка протистоїть величезному арабському чи, навіть більше, ісламському світу, який не приховує того, що його метою є зіпхнути її у Середземне море? Так, Ізраїль має атомну зброю, так, пручається – отак і пручається! І добре, що пручається!

А що має робити, коли він вже вкотре опинився між молотом і ковадлом – агресивним Сходом та імпотентним Заходом? Чи вам це чогось не нагадує? Так-так – саме ситуацію України. З одного боку скаженіюча Росія, а з іншого імпотентний ЄС… Як маємо реагувати? Мовчати, як тоді, коли віддавали Крим, коли нам заганяли ножа під шкіру у Донбасі? Вдавати, що нічого не відбувається? Чи істерикувати?»

Ну, и в заключении моего затянувшегося «краткого» обзора слова третьего президента Украины Виктора Ющенко из его интервью, которое он дал на канале 112.ua известной украинской журналистке Наташе Влащенко.

«Якщо ми в потрібний час не подали Ізраїлю руки, то що ми від цього виграли? Буде потрібно кілька років, щоб…».

А я думаю, всё перемелется значительно быстрее, ведь в удачном для украинско-израильских отношений минувшем ноябре Верховная Рада Украины ратифицировала соглашение между кабинетом министров Украины и правительством Израиля "о временном трудоустройстве украинских граждан в отдельных отраслях израильской промышленности", и соглашение это, по словам министра иностранных дел Украины Павла Климкина, «позволит тысячам украинцев официально работать в Израиле на тех же условиях, что и граждане этого государства». И нам остаётся только добавить: все буде добре!

 

10.01.2017 15:16    Тетяна РОМАНОВА

Транспортна реформа по-житомирські

 Поки Чернігів думає, як покращити транспортну систему міста, Житомир це робить. З перших днів роботи нової міської влади їх представники поставили собі реалістичний план на рік: центральні магістралі міста будуть вільні від маршрутних таксі, перевозити житомирян буде екологічно чистий транспорт. Міська влада обіцяла відремонтувати тролейбуси та трамваї, збільшити дохідну частину комунального підприємства та впровадити систему єдиного електронного квитка. Що з цього вдалося реалізувати і на якому етапі розвитку транспортної системи міста зараз Житомир, далі в статті.

Про Житомир

На початку нового року мала прекрасну можливість побувати у Житомирі та отримати досвід роботи громадського транспорту, яким залюбки поділився профільний заступник міського голови та його команда. Як відомо, розвиток громадського транспорту у Житомирі знаходиться вже на кілька кроків попереду від чернігівського. Вже досить давно в Житомирі працює GPS-система моніторингу роботи громадського транспорту, яка дозволяє відслідковувати роботу автобусів та контролювати виконання їх графіку. Вже зараз в тестовому режимі відбувається робота єдиного квитка. Принциповий підхід головного транспортника міста до роботи приватних перевізників теж дає свої результати. В минулому році вперше за довгі роки був розірваний договір в односторонньому порядку з крупним перевізником, який системно порушував умови договору.

Щодо вартості проїзду у Житомирі, то квиток в автобусі коштує 3 грн, в тролейбусі – 2 грн і в нічний час – 6 грн.

В Житомирі діючих є 23 автобусних маршрутів, 14 тролейбусних і 1 трамвайний. Автобусні маршрути обслуговують приватні перевізники, тролейбусні та трамвайні – комунальне підприємство «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» (КП «ЖТТУ»).


Єдиний квиток

Як і в нашому місті, в Житомирі ще в минулому році почалась активна робота над пошуком гідних партнерів, компаній, що спеціалізуються на впроваджені єдиного квитка в сфері громадського транспорту. Була проведена велика кількість зустрічей з представниками різних кампаній. Зупинились на більш вигідній пропозиції, на їх погляд. І вже на початку нового року житомиряни перейшли в режим тестування єдиного квитка. А вже з березня місяця система єдиного квитка має запрацювати в реальному режимі. Місто починає впровадження єдиного квитка з комунального транспорту, а далі переходить до приватних перевізників.

Але для того, аби дана система була ефективною у використанні приватними перевізниками, міська влада планує перед тим провести кілька важливих кроків. Адже в даній системі передбачається плата за кілометраж, а не оплата за пасажирів.

1)     Прибрати дублювання маршрутів шляхом скорочення маршрутів – з 23 автобусних маршрутів планується залишити 18;

2)     Зміна маршрутної мережі, аби вона була вигідною для міста, над чим будуть працювати спеціалісти.

З урахуванням 110 одиниць техніки комунального господарства, обладнати кондукторів мобільним терміналом і кожен транспортний засіб одним стаціонарним валідатором, та друк 10 тис. карток обійшлося місту у загальну суму 8 млн. Орієнтовна собівартість самого обладнання мобільного валідатора 250 дол., стаціонарного з принтером  1200 дол. З літа відмовляються від кондукторів. Для них вже створена можливість перенавчання на водіїв або на контролерів.



 

GPS-система моніторингу

Система моніторингу вже досить давно працює у Житомирі, що створює зручність для пасажирів у користуванні міським транспортом. Місто має 7 «розумних зупинок» з електронним табло, де відображається час прибуття того чи іншого виду громадського транспорту. Також дана система дає можливість відслідковувати громадський транспорт не тільки на зупинці, а й в онлайні. А міській владі та перевізникам GPS-система дає можливість перевірити виконання рейсів та користуватись іншими можливостями, які дають цілісне розуміння роботи громадського транспорту.


Наявність самої системи звісно покращило ситуацію в місті з дотриманням графіку руху громадського транспорту, але не на 100%. Все ж таки існують певні нюанси, які поширені і в інших містах. Це повне або часткове невиконання вечірніх рейсів, з*їжджання з маршрутів та інше. За даними системи моніторингу, середній відсоток виконання рейсів – 60-70%. Це відбувається здебільшого із-за відсутності механізмів контролю. Тому зараз місто думає над введенням системи штрафів за порушення умов договору.

Орієнтовна вартість кожного GPS-трекера – 2600 грн, монтаж 300 грн, абонентська плата – 100 грн/місяць.



 

Капітальний ремонт тролейбусів

Комунальне підприємство «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» обслуговує 14 тролейбусних маршрутів і 1 трамвайний.  Одночасно виходить на лінію 98 тролейбусів різного віку. План випуску тролейбусів на 2017 рік  ̶̶̶̶  130 одиниць.

Місто вже давно не купує тролейбуси. Вони займаються капітальним ремонтом. В минулому, 2016 році, було майже повністю відремонтовано 9 одиниць тролейбусів, на цей рік поставили собі план – 20 одиниць. На думку транспортників міста це є досить вигідно і якісно для міста. Найближчі 10 років тролейбуси після капремонтів взагалі не ремонтуються. Останній тролейбус відремонтовано за 650 тис. грн., коли новий «Богдан» коштує від 5,5 млн. грн. Вже на ремонт наступних одиниць розраховують витратити десь до 1 млн. грн з урахуванням нових технологій (пониження рівня підлоги та інше).

Також підприємство ставить собі плани на майбутнє випускати нові тролейбуси вартістю в 2,5-3 млн. грн по сьогоднішнім цінам.



Графік руху громадського транспорту

В Житомирі місто досить багато уваги приділяє саме розкладу руху громадського транспорту, адже розуміють, що це в рази підвищує рівень надання послуг пасажирських перевезень.

Окрім того, що в місті працює 7 «розумних зупинок» з електронним табло, де показано точний час прибуття автобусу чи тролейбусу, ще й похвилинний розклад розміщений в салоні громадського транспорту, на зупинках та в онлайні (на сайті комунального підприємства). Завдяки цьому житомиряни завжди знають, коли має прийти той чи інший вид громадського транспорту і на нього розраховувати.

Ціновий діапазон «розумної зупинки» від 125 до 135 тис. грн.



 

Нічні маршрути

Цікаво, що в минулому році було запроваджено нічні маршрути – 2 тролейбусні маршрути. Час нічних маршрутів: з 23.00 до 01.00. Далі з 4-ї години ранку – підвіз людей до електрички. Вартість проїзду – 6 грн.

Цікаво, що в новорічну ніч працювало 10 тролейбусів, які підвозили людей до головної ялинки міста. За словами представників комунального підприємства, навіть квитків не вистачило, такий був наплив людей. Таксисти дуже були злі, бо така ситуація дуже сильно вдарила по їх заробітку в новорічну ніч. За ніч по тарифу 6 грн з 23.00 кожна машина принесла по 1000 грн.

Висновок

Спостерігаючи вже тривалий час за роботою Житомирської міської влади та профільного заступника, можу припустити, що з такою роботою через кілька років це місто буде передовим в країні в сфері громадського транспорту. Ще раз переконуюсь в тому, що першочергово має бути бажання працювати в тій чи іншій сфері і зацікавленість міста в ефективних змінах, а далі  ̶  все вийде так, як має бути.


 


Тетяна Романова

29.12.2016 21:32    Оксана ГОЛУБОВА

Заступник Наливайченка запевнив, що «Справедливість» буде в парламенті

Наприкінці року у багатьох із нас є традиція: підбити підсумки роботи, проаналізувати досягнення та зрозуміти, як виправити помилки. «Громадсько-політичний рух Валентина Наливайченка «Справедливість» аналізуючи 2016-тий - свій перший рік діяльності, може впевнено дивитися у майбутнє.

Не будучи парламентською партією, опираючись лише на власні сили, активісти Руху зробили все можливе та неможливе для допомогти нашим захисникам в АТО, їхнім родинам у тилу, захистити звичайних громадян від свавілля чиновників та згуртувати потужну команду, готову йти до влади та змінювати країну.

«Цього року ми почали свою системну діяльність по розбудові реальної, а не на папері, розгалуженої структури з широкою мережею представництв у регіонах.

Усе більше громадських діячів, активістів «Антикорупційного руху Наливайченка», військових та бійців добровольчих батальйонів, представників волонтерського корпусу, середніх та малих підприємців, медиків, викладачів, студентів і представників інших сфер діяльності долучаються до Руху «Справедливість» по всій країні», - зазначив заступник лідера партії Руслан Колєсніков.

За його словами, протягом 2016 року до команди Наливайченка долучилися більше 10 000 громадських активістів. Ті, кого підтримали громади на місцях, очолили місцеві організації чи ввійшли до рад місцевих організацій Партії. За останні 6 місяців було створено 20 обласних організацій, більше 40 районних та понад 20 міських організацій Руху «Справедливість».

Юрист-волонтер Руху «Справедливість» Василь Бичківський, у свою чергу,зауважив, що практично у кожному регіоні вже працюють по декілька юридичних центри Партії. «Я хочу подякувати своїм колегам зі всіх куточків України, які в свій вільний від роботи час абсолютно безкоштовно надали юридичну допомогу понад 3 000 громадян у питаннях захисту їхніх прав проти корумпованих чиновників усіх рівнів.

Хочу також закликати кожного українця не боятися відстоювати свої права! Ми готові у цьому допомогти. Яскравий приклад того, що разом можливо зламати корупційні схеми – справа киянки Ірини Слівінської, квартиру якої намагався привласнити чиновник із Держфінінспекції», - розповів пан Василь.

Один із пріоритетних напрямків діяльності Партії – допомога нашим військовим. Волонтерські центри на базі регіональних партійних офісів сформували та передали в зону АТО більше півсотні тонн харчів та 50 засобів для обігріву, теплі речі, маскувальні сітки, допомогли відремонтувати десятки одиниць військової техніки.

Лідер Руху Валентин Наливайченко разом із командою передав на передову 5 житлово-санітарних модулів для комфортного проживання наших військових.

З червня по вересень 2016 року в санаторно-реабілітаційному центрі для учасників АТО, організованому командою Руху «Справедливість» на Вінниччині, було оздоровлено більше ніж 100 родин військовослужбовців на повному утриманні.

«Наші стратегічні партнери - медики-волонтери Першого добровольчого медичного шпиталю ім. М. Пирогова, президентом якої є Геннадій Друзенко, з серпня місяця свої ротації до зони АТО здійснюють за підтримки Руху.

За два роки своєї активної праці на передовій вони надали медичну допомогу більше ніж  10 000 людей, як із числа військовослужбовців ЗС України, так і з числа мирного жителів Донбасу», - зазначає Руслан Колєсніков.

Окрім цього, Наливайченко ініціював загальнонаціональний проект «Армія Гідності», активістами якої стали бійці АТО та волонтери, які поділяють ідеї Руху «Справедливість», але не готові йти в політику. Активісти «Справедливості» спільно з бійцями «Армії Гідності», яку очолив ветеран АТО Тарас Костанчук, провели багато успішних акцій, покликаних відстояти права наших захисників. «Зокрема, «Захистимо честь та гідність патріотів!». Акція проходила одночасно під стінами ГПУ в Києві, а також у Львові, Рівному та Луцьку.

Ветерани АТО зібрались для того, щоб підтримати побратимів з Волинської області, а саме бійців з 51 окремої механізованої бригади, яких по надуманих мотивах військова прокуратура незаконно звинуватила у вчиненні військових злочинів. Бійців бригади виправдали!

Також, завдяки тиску на владу, більше сотні бійців добровольчих батальйонів отримали посвідчення учасника бойових дій. Ще кілька бійців отримали статус інваліда», - ділиться успіхами Руслан Колєсніков.

Листопад для Руху «Справедливість» пройшов під гаслом «Вимагаємо покарання!». Акція з аналогічною назвою проводилася в усіх обласних центрах України. У ході наметової кампанії активістами Руху зібрали тисячі заяв до ГПУ від українців, які вимагали визнати їх постраждалими від офшорних діянь представників влади та доєднати їх до кримінального провадження, відкритого за заявою Валентина Наливайченка.

15 листопада 300 томів заяв від українців лідер Партії передав у приймальню Адміністрації Президента.

А вже у грудні тільки навесні цього року зареєстрована Партія В. Наливайченка вперше у своїй історії взяв участь у виборах до рад об’єднаних територіальних громад. Виборчій штаб Партії свідомо прийняв рішення не виставляти своїх кандидатів до усіх громад, на відміну від інших політичних сил, а провівши регіональні праймеріз, визначив кандидатів, що представляли Рух «Справедливість» в п’яти об’єднаних територіальних громадах, ділиться секретами Руслан Колєсніков.

Одною з обов’язкових умов для кандидатів, які балотувалися від від Руху «Справедливість»,була вимога по знанню чинного законодавства з децентралізації і знання проблематики громад.«Тому, ми можемо з впевненістю казати, що наші представники володіють досконалим знанням місцевої  проблематики та методично підготовлені до захистів інтересів людей в місцевих радах», - розповідає заступник Наливайченка.

Результати молодої політсили вражають: за результатами виборів Рух «Справедливість» досяг успішного результату в чотирьох об’єднаних територіальних громадах (ОТГ). Кандидатам вдалося не лише подолати прохідний бар’єр, а й випередити парламентські партії, а в окремих громадах взяти більшість представницьких мандатів в місцевих радах.

Так, у Млинівській ОТГ Рівненської області команда «Справедливості» користується найбільшою довірою серед інших політичних сил і отримала 44% підтримки виборців і матиме 11 представників у місцевій раді.

У Остерській міській громаді Чернігівської області «Справедливість» має трьох представників. На виборах партія отримала 11,54% підтримки виборців, випередивши політсили, які діють в Україні більше двох десятків років та представлені в Парламенті.

У Судовишнянській міській громаді Львівської області «Справедливість» також має трьох представників із результатом 11,5%. А кандидат на посаду голови громади, Юрій Кужда посів друге місце.

У Тальнівській міській громаді Черкаської області «Справедливість» буде представлена чотирма депутатами, а рівень довіри до Партії сягає 15.38%.

Загалом, у радах об’єднаних територіальних громад «Громадсько-політичний рух Валентина Наливайченка «Справедливість» має 21-го депутата.

Виборча кампанія для Руху «Справедливість» відзначилася не лише достатньо успішним результатом, але й активною роботою по протидії незаконним методам агітації та антикорупційній діяльності. За інформацією прес-служби Партії, в деяких регіонах їхні активісти виявили схеми з підкупу виборців, зуміли власними силами за фільмувати (https://www.facebook.com/Spravedlyvist033/?fref=ts)  та задокументувати такі випадки, а причетних осіб та зібрані матеріали передати правоохоронним органам.

«Активна діяльність Руху та нашого лідера у 2017 році дозволяє з упевненістю дивитися у майбутнє, а головне – сміливо йти до людей і бути ними почутими. Цей склад Верховної Ради є ким замінити! І результати виборів до ОТГ підтверджують побоювання багатьох політсил, що «Справедливість» буде в Парламенті. Для початку…- усміхаючись, резюмує заступник Наливайченка Руслан Колєсніков.

Та закликає українців приєднуватися до команди Руху «Справедливість».

20.12.2016 17:04    Оксана ГОЛУБОВА

Миколай зібрав дітей учасників АТО в «Розмарині»

Солодощі і гарний настрій дітям учасників АТО та волонтерів передала на свято Миколая команда Руху Валентина Наливайченка «Справедливість» в чернігівському кафе «Розмарин».

Ми намагалися створити дітям свято. Бо коли діти щасливі, то щасливі і їх батьки.

Крім солодких подарунків, на дітей чекали конкурси. Вони також малювали свої бажання Святому Миколаю.

Крім звичайних прохань діти написали і бажання, щоб запанував мир і закінчилася війна.



Більше фото в альбомі «Миколай і Справедливість»

02.12.2016 20:39    Петро АНТОНЕНКО

Нещасна забута незалежність

     Учора  в нашій державі було велике свято, велика дата — 25-річчя Всеукраїнського референдуму за незалежність, референдуму 1 грудня 1991 року.

    Багато хто і цілком резонно вважає, що саме цю дату ми маємо святкувати як День незалежності, чи, принаймні, нарівні з 24-им серпня. В усякому разі, навіть ухвалюючи 24 серпня 1991 року Акт незалежності, Верховна Рада України постановила закріпити його всенародним голосуванням на загальнонаціональному референдумі. На випадково до цього референдуму  країни  світу не ухвалювали рішення про офіційне визнання незалежності нашої держави, а вже другого дня після референдуму першими визнали нашу незалежність Польща і Канада, а далі — хвиля визнань: кілька десятків держав ще до кінця того року. І, нарешті, не випадково саме Всеукраїнський референдум остаточно ліквідував СРСР,  який і  після серпня  існував ще кілька місяців. Після ж  волевиявлення України — існувати вже не міг, бо без України у своєму складі імперія була приречена. Тому й буквально за тиждень, 8 грудня була підписана Біловезька угода про ліквідацію СРСР, що Україна вийшла на цю угоду, маючи результат Всенародного референдуму.

    Отже, всенародне, державне свято. Начебто, свято… Бо  ось читаємо вчорашні номері основних обласних газет. От хоча б цих чотирьох, точніше, одної міської,  газети обласного центру, і трьох  обласних. З цих чотирьох газет три — державні, саме так, при всьому «роздержавленні». Цей процес в області та й країні лише почався, і всі три згадані газети мають співзасновниками, цебто співгосподарями органи влади — виконавчої чи самоврядування, останнє, підкреслю, теж різновид влади. З цих трьох газет одна взагалі існує  з милості бюджету, тобто, в основному,  на кошти громадян. 

    Коли я у вчорашньому номері своєї приватної, недержавної газети «Світ-інфо»  всю першу сторінку присвятив саме річниці референдуму, опублікувавши статтю «25 років незалежності»,  я  наївно вірив, що відзначать це свято і так звані державні газети, їм сам Бог велів. Реальність така. Жодна з чотирьох газет, серед яких і дуже тиражні, не те що не дала солідної публікації на першу сторінку, не те що взагалі не дала  ЖОДНОЇ  такої публікації, а не згадала про наше 25-річчя незалежності жодним рядком і жодним словом.

    Але «який піп, такий і приход». Тому перенесімося у столичні сфери. Абсолютно непомітно пройшла ця дата і на всеукраїнському рівні, у столиці. Між тим, це ще була й третя річниця чи не найбільшого Майдану за всі три місяці Революції, найбільш велелюдного, коли в центр Києва вийшло близько мільйона людей.  Це була відповідь громадян на дикунське побиття студентів,   молоді напередодні, в ніч на 30 листопада. До речі, знову невипадковий збіг. Майдан почався 21 листопада, коли влада оголосила про зрив підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Почався напередодні Дня Свободи—22 листопада,  дня початку Помаранчевої революції 2004 року. Напередодні вшанування жертв Голодомору. Враження,  що влада регіоналів тоді цинічно підганяла  такі нахабні виклики під святі для  народу дати. От і побиття студентів на Майдані відбулося якраз напередодні річниці Всеукраїнського референдуму, 22-ї річниці.

    Вчорашній день — це й ще одна річниця,  побоїща на вулиці Банковій, не  розслідуваного по сьогодні, як і інші злочини проти Майдану. Між тим, саме тоді і там, на Банковій, чи не вперше  так яскраво засвітився нинішній президент Петро Порошенко — верхи на тракторі. Звичайно,  історія  повторюється, принаймні, двічі — вперше, як трагедія, вдруге як фарс, це давно і не мною сказано. У квітні 1917-го Ленін увірвався в революції, а звідти у владу на броньовику. У грудні 2013-го дехто рвався у владу на тракторі і таки потрапив у неї, географічно зовсім близьку, за якісь 100  метрів, на тій же Банковій.

    Але чому  говорити тільки  про 1 грудня, коли за півтора тижні до цього так само непомітно минула і річниця початку Майдану, між іншим, — День Свободи та   Гідності, державне свято, за указом того таки президента. То  невже не можна було в цей день, 21 листопада, скликати МАЙДАН на Майдані, точно на тому ж місці, встановивши ту ж легендарну сцену.  І вийти на ту сцену нашому президентові, котрий і потрапив у президенти з цього ж Майдану. Вийти нинішньому голові Верховної Ради  Андрію Парубію, котрий не завжди ж був спікером парламенту, а тоді — пригадав би — всі місяці був комендантом Майдану.

    І це був би справжній Майдан, на відміну від оплачених   «майданчиків» з партійним «душком», котрі тусувалися по Києву. Невже влада злякалася, що справжній Майдан перетвориться в отой, партійний? Чи так званих «провокацій», якими з початку листопада  страхали громадян? Чи того, що на Майдані зберуться «агенти Кремля»?

    Влада злякалася  власного народу. Бо народ міг запитати на Майдані, як це дехто скотився від ДЕКЛАМАЦІЙ до ДЕКЛАРАЦІЙ, від красивих  майданних  декламацій до потворних електронних декларацій.  Тому-то й  що ж ми побачили в той день? Блокування  самого Майдану і центральних вулиць — все в стилі Януковича  і його кліки. Рамки з металошукачами для своїх же громадян — до цього не додумався і Янукович з клікою.

    «Який приход — такі й попи».  Бо і в приходах, тобто на місцях,  була сумна тиша в наше вчорашнє свято. Як і в столиці. З владою зрозуміло. Але онімів і так званий громадський сектор, начебто ж  розбуджений Революцією Гідності. А в Чернігові ж добра сотня  політичних партій і сотень зо дві так званих громадських організацій.

    Повертаючись же до теми наших засобів інформації, деяким явищам уже перестаєш дивуватися. В Чернігові виходить  до десятка щотижневих газет,сумарним обсягом десь під 200 сторінок. Навіть відмінусувавши  поглинання  кількох десятків сторінок телепрограмами, маємо понад півтори   сотні  сторінок газетної площі. Між тим, коли понад два з половиною роки  тому в обласному центрі патріоти, ще задовго до законів про декомунізацію,  почали демонтаж  комуністичних катів на так званій «алеї героїв», скільки було галасу. І чомусь на сотнях газетних сторінок не знайшлося місця для бодай елементарної інформації, що ж то за персонажі стоять на тій алеї. Навіть прості біографічні довідки багато б сказали людям. Так само коли понад рік тому почалося перейменування вулиць Чернігова, нікому було елементарно розповісти, чиїми  ж іменами  тепер названо ці вулиці. А там десятки і десятки достойних людей, наших земляків, які, на жаль, мало відомі людям.

    Мені, журналісту, редактору і власнику своєї газети, не зовсім зручно говорити про колег, оцінювати їх роботу. Більше того, я постійно виступаю за те, що засобів інформації, в тому числі газет, повинно бути більше, вони мають бути різними, різноманітними, по-доброму конкурувати одне з одним. Газети,  про які тут мова, принаймні, крім одної, мають гарні тиражі. Значить, журналісти, редакції друкують те, що цікавить людей,  газети «тримають ніс по вітру». Цікавить людей — значить, друкуємо. Не цікавить — не друкуємо. То невже річниця незалежності, наша незалежність — все це людям не цікаве? А, може, й не цікаве… 

             

24.11.2016 21:18    Тетяна РОМАНОВА

У Чернігові об’єднання чотирьох маршрутів у два називають транспортною реформою

Більше, ніж півроку роботи над транспортною мережею, півроку постійних розмов про неї та майже нічого в результаті. 23-го грудня 2016 року вже призначений конкурс на абсолютно всі маршрути міста Чернігова згідно запропонованої «нової» транспортної мережі. В останньому варіанті транспортної мережі, який розміщений на сайті міської ради, на жаль, більше зради, аніж перемоги. Зупинимось на цьому детальніше. 

П’ять задач, які стояли перед реформою громадського транспорту, провалились 
 
Головна ж ідея транспортної реформи, яка декларувалася першочергово, – зробити так, аби почало заробляти Чернігівське тролейбусне управління. Дуже швидко ця ідея була провалена. 
 
Друга мета реформи – це заміна маршруток малої пасажиромісткості  на низькополі автобуси середньої та великої пасажиромісткості. Ідея була така, що з центра міста маршрутки зникають взагалі. І під цю ідею був розроблений відповідний план розвитку транспортної мережі з оновленням рухомого складу. Втілити в життя дану ідею можна було кількома способами: створивши відповідні умови участі у конкурсі або зобов’язавши переможців оновлювати свій рухомий склад, наприклад, протягом року через спеціальну перспективну програму. Наразі ж цього й близько не відчувається. 
 
Третя мета – чіткий, зрозумілий та зручний графік руху громадського транспорту. З останньої  офіційної версії транспортної мережі видно, що більшість маршрутів скорочує графік своєї роботи і вже після 21.00 та 22.00 у віддалені райони міста без таксі не обійтись.  
 
Четверта мета – новий договір з чіткими умовами роботи та відповідальністю за недотримання чи невиконання зобов’язань. Сьогодні фактично не існує жодних запобіжників контролю та притягнення до відповідальності перевізника за систематичні порушення умов договору. Фінансово впливати на перевізника можуть лише контролюючі органи — Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області і поліція. І якщо контролюючі органи теоретично можуть покарати перевізника за технічний стан автомобіля, за недодержання перевізниками вимог режиму праці та відпочинку,  за паркування в неправильному місті, то покарання за недотримання графіку роботи транспорту чи неналежне надання послуг в їх компетенції не входить. Більше того, критерії якості ніде не визначені, що не дає можливість говорити на одній мові з перевізниками. 
 
П’ята мета − введення єдиної уніформи для персоналу громадського транспорту. Це не є вартісною процедурою, але автоматично покращує сервіс обслуговування пасажирів. Про це представники влади говорили досить багато, але «віз й нині там». 
І вже тільки потім, як додаткові вимоги до перевізників, − впровадження системи GPS-моніторингу, комплексний перехід на загальну систему єдиного квитка і т.д. Це все має стати результатом політичної волі. 
Окрім цього, ніде в оголошенні про конкурс не зазначено, якому року випуску транспортних засобів віддаватиметься перевага, що будуть виставлені на конкурс. Хоча хотілось, щоб транспортна реформа передбачала позитивні зміни. 
 
 
Які зміни відбудуться після введення нової транспортної мережі
 
1) З 37 міських маршрутів, що залишились в «новій» транспортній мережі, збільшується пасажиромісткість тільки на двох маршрутах: №25 (понад 35) та №37 (понад 51). До речі, на маршруті №37 вже довгий час працюють автобуси середньої пасажиромісткості (понад 35). А на маршруті №3, який продовжується до Епіцентру, взагалі зменшується пасажиромісткість із середньої до малої (з понад 35 до понад 19). 
Що цікаво, всі інші маршрути, про які так довго говорили і роботою яких були незадоволені мешканці міста, включаючи маршрут №30, 7, 11, 14, а також №17, 26 та 33 не змінюються. Всі ці маршрути обслуговують транспортні засоби малої пасажиромісткості, так звані «маршрутки» і всі вони проходять через центр міста. Окрім цього, є такі маршрути, як №30, на якому те, що працює на маршруті, взагалі важко назвати транспортним засобом. Хоча він є одним з найдовшим (50 км) та  пріоритетним маршрутом, що проходить через центральну та історичну частину міста. 
 
2) Згідно запропонованої маршрутної мережі  будуть об’єднані 4 маршрути (№25 з №31 та №26 з №32) в два (№25 та №26). І якщо на двох маршрутах №25 та №31 сьогодні працює 28 автобусів малої пасажиромісткості (понад 19 місць), то в майбутньому пропонується  при їх об’єднані скоротити кількість транспортних засобів до 14 зі збільшенням пасажиромісткості до середньої (понад 35).
Щодо маршрутів №26 та №32, то тут мотивація з об’єднанням не зовсім зрозуміла, адже з 24 автобусів малої пасажиромісткості, що сьогодні обслуговують два маршрути, залишиться 16 без збільшення пасажиромісткості (понад 19). І тут виникає питання, чи справлятиметься даний маршрут з навантаженням фактично двох маршрутів? 
 
3) Також по багатьом маршрутам скорочується графік роботи громадського транспорту. І вже після 21.00-22.00 виїхати з міста буде майже нереально. 
Деякі з них: на маршруті №8 графік роботи скорочується з 23:30 до 23:00
маршрут №12 – з 24.00 до 23.00
маршрут №21 – з 22.30 до 21.00
маршрут №23 – з 22.55 до 21.00
маршрут №24 – з 22.00 до 21.00
маршрут №25 – з 23.50 до 21.30
маршрут №26 – з 23.00 до 22.00
маршрут №27 – з 23.30 до 22.30
маршрут №30 – з 23.50 до 22.30
маршрут №33 – з 23.50 до 22.30
маршрут №42 – з 23.30 до 21.00.  
 
Нагадаю, що результати нашої весняної перевірки дотримання графіку роботи громадського транспорту у вечірній час показали маршрути, які не дотримуються графіку роботи і ті, які працюють згідно встановленого графіку роботи. До найгірших маршрутів в цьому плані відносяться: №11, №12, №7, №44. Гарні результати зафіксовані на таких маршрутах − №8, №25, №27, №33. Вони, власне, і виручають мешканців міста у вечірній час, коли половина маршрутів з’їжджає з лінії. Тому питання, як позитивно вплине скорочення графіку роботи на багатьох маршрутах на ситуацію з громадським транспортом, залишається відкритим.
 
 «Хотілось як краще, а вийшло як завжди» - про наслідки майбутніх конкурсів
 
Згідно Постанови КМУ №1081 «Про порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів» пункт з таблиці нарахування балів «Робота перевізника - переможця попереднього конкурсу не менше передбаченого договором (дозволом) строку на маршруті», за який передбачається 11 балів учаснику конкурсу, вже не спрацьовує в зв’язку з передчасним розірванням договорів. А отже, перевагу матиме той перевізник, який має найбільшу кількість працівників, найбільшу сумарну пасажиромісткість автобусів, що є власністю перевізника та найменший строк експлуатації автобусів. По першому і другому пункту при нинішній ситуації в сфері міського транспорту автоматично виграють підприємства Вакуленка. А дрібним перевізникам залишається домовлятися, аби їм перепало хоч щось з того пирога під назвою «Транспортний ринок».
Тому вже зараз можу прогнозувати, що ситуація в сфері громадського транспорту в нашому місті ймовірно не зміниться. І проведення конкурсів по всім маршрутам навряд чи покращить наявну ситуацію. Транспортна система міста мала би шанс на реанімацію за інших умов та комплексного підходу до вирішення даних питань. 
 
Альтернативні пропозиції
 
Після такого повороту подій, я бачу єдиний вихід – почати все з початку. Підійти комплексно до удосконалення маршрутної мережі із залученням експертів та спеціалістів в сфері громадського транспорту. А також необхідно розробити дієвий договір, аби він дійсно працював на користь місту і мав важелі впливу. Про це я писала раніше тут. 
Без усього цього наразі не бачу сенсу розірвати договори та проводити конкурси на всі маршрути, що не призведуть до якісних змін та перспективних покращень у сфері громадського транспорту.