Високий Вал

Останнє оновлення 11:53 четвер, 21 березеня

Укр Рус

Петро АНТОНЕНКО

журналіст

Вибори: перемога і поразка влади, перемога і поразка опозиції

Двоє виборів одного парламенту: опозиція виграє вибори за партійними списками, влада — по мажоритарній системі і в цілому

Спершу, у виборчу кампанію, були так звані “соціологічні опитування” з їх “рейтингами” партій і кандидатів, Далі — екзит-поли, опитування на виході з дільниць після голосування. Потім попередні результати виборів і нарешті остаточні, які будуть 12 листопада. “Рейтингам” вірити ні в якому разі не можна, настільки вони куплені і продані, щедро тиражовані прикупленими медіа. У цих “рейтингів” насправді дві мети: перша — не відбивати громадську думку, а “навертати” її в потрібне замовникам русло, друга — готувати грунт для фальсифікацій, щоб підтасовувати “результати” під “рейтинги” і потім заявити: мовляв, бачите. результат співпав з настроями громадян перед виборами. Екзит-полам важко вірити з тих же причин. Попереднім результатам не дуже вірять, остаточним — вірять, але не дуже. Ось такі наші реалії.

На цих виборах відбуваються практично двоє виборів. Це наслідок повернення до змішаної системи, пропорційно-мажоритарної, коли половина парламенту обирається за списками кандидатів від партій, а друга — по мажоритарних округах. Ця система діяла у нас  на виборах 2002 року. На наступних виборах,у 2006 і 2007 роках, була чисто пропорційна система. До неї перейшли, вважаючи, що відбувається політична структуризація суспільства, становлення політичних партій. Повернення назад — це фактично визнання того, що “структуризація” зазнала фіаско. І дійсно кількість партій в Україні перевалила вже за 200, з’являються штучні  проекти, сформовані довкола  того чи іншого політика. Але повернення до мажоритарки, нехай навіть у половинному обсязі, означає повернення найбрутальніших методів виборів.

В цілому опозиція вибори програла, при тому, що вона виграла  пропорційну систему голосування. Такий розклад був очевидний ще рік тому, коли через парламент владна коаліція проштовхувала новий виборчий закон. Голосування за нього опозиції — то, очевидно, якийсь  її політичний компроміс  з владою.

Поразка  опозиції по мажоритарці має три причини. Перша — величезний фінансовий ресурс влади, адже майже всі найбільші олігархи давно на її боці. Друге — адміністративний ресурс влади, який на цих виборах (а вибори —  не лише день голосування, а всі три місяці виборчої кампанії) застосовувався особливо вульгарно. Це коли провладним кандидатам місцева влада всіляко сприяла у виборчій кампанії,  всіляко перешкоджаючи кандидатам від опозиції. Чого варті телефонні вказівки з місцевих адміністрацій директорам шкіл чи головлікарям лікарень, щоб вчителів, медиків і ноги не було на зустрічах з кандидатами від опозиції. Але третя причина програшу мажоритарки опозицією  у відсутності її єдності. “Батьківщина» (узгоджено зі “Свободою”) висунула кандидатів майже по всіх округах, але те ж саме зробила і партія УДАР. І узгоджено, знято зайвих кандидатів було лише десь по півсотні округів. а більш як на півтораста так і йшли по два кандидати.

Що далі? Треба чітко усвідомити:  справжнє волевиявлення народу проявилося не на  адміністрованій  і проданій мажоритарці, а саме за пропорційною системою,  при голосуванні за списки партій, адже тут дійсно визначалися істинні рейтинги політичних сил. Так от, ці вибори опозиція виграла, і в цьому її велика моральна перемога. Більшість виборців висловили недовіру владі.

Ще кілька висновків. Треба, попри все, продовжувати політичну структуризацію суспільства, становлення справжніх партій. Тут своє слово могли б сказати самі виборці. Час рядовим партійцям братися за своїх оброслих мохом і жиром, переповнених амбіціями партійних вождів і вождиків. І під загрозою  масового виходу  з партій змусити вождів припинити чвари і почати об’єднавчий процес.

Другий висновок — суспільство потребує оновлення політикуму. Яскравим показником цього став політичний крах старих національно-демократичних сил, що проявилося у фіаско  “Нашої України”, проекту під ці вибори, очолюваного однойменною партією з включенням Української народної партії і КУН. Так званий Союз патріотичних сил зазнав повного фіаско на виборах, ледве виповзши за рубіж 1 відсотка голосів. І це — партія Майдану “Наша Україна” і більший уламок колишнього могутнього Народного Руху —УНП! Це союз з абсолютно державницькою правоцентристською ідеологією! Що сталося з цими партіями чи що сталося в суспільстві, яке відкинуло ці політичні сили?

Натомість прагненням до оновлення стало голосування за УДАР, цілком новий політичний проект, партію, що, втім, задекларувала чітку опозиційність до влади. Високий результат  “Свободи”, яка вперше стає парламентською партією, відбиває  зростаючий потяг виборців до національних цінностей і до рішучості у їх відстоюванні.

Про успіх Компартії. Причина, звичайно, у соціальних проблемах, до вирішення яких олігархічна влада і не думала братися. Саме на цьому побудували свою виборчу агітацію комуністи, з притаманним їм єзуїтством: начебто, критикуючи владу, замовчували, що самі є її  часткою, входячи у правлячу коаліцію парламенту. Але  успіх комуністів — це ще один мінус владі, з її соціальною політикою, коли “покращенні вже сьогодні” мільйони громадян відчули на своїй шкурі. Втім, це і урок опозиції, яка ставила соціальні питання, те, що турбує мільйони людей, на третій план. А ще — більше суперничала між собою, ніж з комуністами. Як можна було не використати у виборчій кампанії, опонуючи комуністам, дві дати, про які практично забули: 80-річчя початку Голодомору і 75-річчя Великого терору 1937 року. Звичайно, вплинуло й те, що з приходом нової влади практично згорнуто відновлення історичної правди, розкриття злочинів комуно-радянського режиму. А наші співгромадяни, даючи стільки мандатів комуністам, виявляється, надто легко забувають трагічні уроки історії.

Нинішні вибори стали чи не найбруднішими в часи незалежності — йдеться не лише про день голосування, а загалом про виборчу кампанію. Це констатували міжнародні місії спостерігачів. Ось лише заголовки понеділкових повідомлень:

Місія Європарламенту: У кандидатів не було рівних можливостей

ПАРЄ: Український народ заслуговує на кращі вибори

ОБСЄ: Ці вибори —  крок назад у порівнянні з попередніми.

Місія Канади: Ці вибори не абсолютно чесні, бачимо регрес.

х     х     х

В цілому влада виграла вибори винятково за рахунок мажоритарної складової, причому ця загальна перемога виявилась далеко не такою переконливою.

«Батьківщина»,  «УДАР» і «Свобода»,  сумарно набрали за пропорційною системою 50 відсотків голосів виборців. Влада , тобто регіонали і комуністи, — трохи більше,  як 43. Решта  голосів припала на партії, що не подолали 5-відсоткового бар`єру. І цього разу виборці не подрібнювали голоси , відтак нема партій «на грані» бар`єру: розрив між «Свободою» з її 10 відсотками і  найближчими  конкурентами величезний —  всього по 1 з лишком відсотку набрали партія Королевської, партія Ляшка і «Наша Україна» (цікава компанія). Отже, опозиція набирає  за пропорційною системою  121 мандат, влада 104. По партіях — «Батьківщина» — 62, «УДАР» —34, «Свобода» — 25, Партія регіонів — 72, Компартія — 32.

Значно більше мандатів, ніж очікували, набрала опозиція і по округах — сумарно близько  60,. Регіонали набирають 115 мандатів, комуністи — жодного, і  це вельми прикметно. Повного фіаско зазнала влада у столиці, програвши опозиції всі 13 округів Києва.

Отже, попри величезний фінансовий ресурс, адмінресурс місцевої влади,  регіоналам не вдалося отримати тотальну перевагу навіть по мажоритарці. Нема й мови про формування ними конституційної більшості в 300 мандатів, та й навіть задекларована регіоналами проста більшість (сформуємо, мовляв, самі) поки що під знаком запитання. Надія на так званих самовисуванців та ще на комуністів. Хоч останні в слизькій ситуації, адже отримали високий відсоток на  критиці  влади, і  тепер якось не личить іти  в парламенті на побігеньки до регіоналів, хоч прислужувати їм, напевно, будуть.

Все сказане пояснює, чому ж розгорілися такі битви за мандат саме по мажоритарних округах. Опозиція заявила  не лише про масові порушення закону під час виборчої кампанії, а  й про ще більші при підбитті підсумків голосування. І не голослівно. На біду влади, цього разу опозиції вдалося зібрати в багатьох проблемних округах примірники  оригіналів  підсумкових протоколів дільничних комісій з «мокрими» печатками. І  сумарний підрахунок таких протоколів з усіх дільниць засвідчив  по тих округах повну перемогу кандидата від опозиції. То ж  коли почалися брутальні фальсифікації по вектору «дільнична комісія—окружна—ЦВК», опозиція  сказала рішуче «Ні!» топтанню волевиявлення виборців.

До фальсифікацій було залучено і самих провладних кандидатів, і  місцеві державні адміністрації,  і  так звану «судову гілку влади», де суди ще раз показали свою кишеньковість і нечесність. Рішенням судів, часто й з іншої області,  почали скасовувати результати голосування по цілих дільницях, примушувати до «перерахунку голосів» на дільницях і округах, де беззаперечно переміг кандидат опозиції.

Один з найганебніших прикладів — по скандальному округу  94  в Обухові на Київщині. Тут влада тягне у депутати одіозну Тетяну Засуху. Кандидат від опозиції Віктор Романюк переміг її з величезним відривом у більш як 7  тисяч голосів. Але суд скасовує результати голосування одразу по 28 дільницях, перекресливши волевиявлення майже 30-ти тисяч виборців Обухівського і Васильківського районів, забравши їхні голоси, в тому числі подані й за інші партії.  

Таких округів станом на 5 листопада  по країні було  вже 13, причому їх кількість зростає: випливають все нові факти фальсифікацій, а суди, ОВК  і ЦВК ріжуть на корені перемогу опозиції у все нових  округах.

Ось причина, що спонукала опозицію в понеділок 5 листопада, вивести тисячі людей на мітинг протесту на майдан Лесі Українки, під стіни ЦВК. І цим мітингом була оголошена Всеукраїнська безстрокова акція протесту проти фальшування владою результатів виборів, на захист волевиявлення громадян. Такі акції  йшли і тривають і в  областях. Наприклад, у Первомайську на Миколаївщині, де голоси в ОВК «рахував» «Беркут»,  дійшло мало не до повстання.

Мітинг проходив в оточенні загонів «Беркуту», які пробували розігнати акцію Річ у тім, що ще перед голосуванням один з київських судів ухвалив абсолютно антиконституційне рішення про заборону масових акцій по всьому центру столиці  аж до 12 листопада, під єзуїтським  приводом, що, мовляв, можуть бути порушення громадського порядку. Уже одне таке рішення говорить світовій спільноті про сутність цього режиму. Звичайно, громадяни,  які згідно Конституції мають повне право на такі  мирні зібрання, не виконували  злочинних рішень.    

На мітингу 5 листопада  виступили  лідери опозиції Арсеній Яценюк. Олег Тягнибок. Віталій Кличко, інші її представники.  Яценюк,  Тягнибок і Кличко заявили про повну єдність опозиції і її рішучість відстояти права українців на вільні вибори. Вони оголосили спільну декларацію опозиції — умови,  поставлені владі. Перша з них—   визнати окружними комісіями і ЦВК  перемогу кандидатів від опозиції в округах, де це не викликає жодного сумніву, де ця перемога підкріплена протоколами комісій.   Наступні вимоги такі : притягти до кримінальної відповідальності винних у  фальсифікації виборів, а це провладні кандидаті, члени та голови окружних комісій, представники обласних адміністрацій; звільнити з посади за участь у фальсифікації виборів голів кількох обласних адміністрацій, звільнити з посад і притягти  до відповідальності суддів, які сприяли фальсифікації виборів.

Далі ЦВК ухвалив більш ніж дивне рішення — визнати, що неможливо встановити результати по 5-ти округах,  і просити парламент дати дозвіл  призначити тут повторні вибори. Опозиція заявила, що  готова до повторних виборів  і виграє їх, але принципово оскаржить це рішення ЦВК в суді.

Що далі? Питання не лише в кількох мандатах, хоч і вони дуже не зайві для влади. Питання принципу — є в цій державі волевиявлення народу чи його можна топтати? Ясно, що  для влади прийняти названі вище вимоги, по суті ультиматум, —  це ще одна моральна поразка.  Як поразкою є й  капітуляція ЦВК — визнання нею нездатності встановити результати виборів. Адже ЦВК теж є часткою влади і саме влада загалом відповідає за проведення виборів. Ще один наслідок всеукраїнської акції протесту — все рішучіші і критичніші оцінки наших виборів  Європою і світом. 

Протистояння наростає. Як останній рішучий крок  спротиву фальсифікації , опозиція назвала можливе «обнуління» нею щойно завойованих мандатів, тобто відмова від них кандидатів за списками і по округах. В такому разі у новій Раді не набирається необхідних 300 депутатів і вибори вважатимуться недійсними. Цей крок, який у нашому правовому безладі важко навіть проаналізувати, свідчить,  до якої межі доходить, коли влада пробує нахабно спотворити волевиявлення народу.

х           х             х

У вівторок вранці відкрилося одне з останніх пленарних засідань діючого парламенту. У заявах фракцій не лише БЮТ, а й Компартія назвала ці вибори найбруднішими в нашій історії. Парламент утворив Тимчасову слідчу комісію по розслідуванню порушень закону у так званих проблемних округах. Натомість,було відхилено поданий опозицією проект постанови про створення ТСК для системного розслідування фальсифікацій на виборах загалом.    А що  ми хочемо від цієї влади, яка заявою фракції регіоналів назвала ці вибори дуже чесними і демократичними

 

 

 

Коментарі (8)

Головатенку | 2012-11-27 15:30

Олег Головатенкo

Автору

Автор

Окрім відомого тобі "анонім" є ще й "псевдонім" і , в основному, із-за таких як ти.

Відповісти | З цитатою

Експерт | 2012-11-16 12:27

Олеже, Ви про шо?
Мабуть Ви теж за те щоб все почати на Гетьманщині з чистого листа: поховати мазепинців, петлюрівців і націонал-демократію, тобто завезти пару тисяч чиновників з тризубом на кашкеті і Бна язиці?

Відповісти | З цитатою

Олег Головатенкo | 2012-11-15 10:14

Автору

Автор

Найбільше мені подобаються оці анонімно-"авторитетні" розмірковування, які трапляються частіше у дні повного місяця чи сонячних затемнень)).
Що значить "знищили"? Пан анонім ідеаліст?)) Ну то де його ідеалістична участь у проектах заради їхнього виживання? Чи яке йому діло до того , що не він народжував? Людина, з якою сперечаєтеся, принаймні, любить журналістику і власні створені нею проекти до глибини власної кишені. І продовжує любити в якісному сенсі цього слова. На відміну від любителів попкорну та іншої "гречки")).
Найбільше мені подобаються невідомі знавці усього на світі, які не мають сміливості навіть назватися, аби поговорити не про їхню тяжку психіатрію, а по суті)). Кому потрібно витрачати свій дорогоцінний час на оцей от коментаторський понт, "анонімність" якого здешевлює його до вартості округленої до 5-ти копійок здачі з найближчого гастроному?:))

Відповісти | З цитатою

Автору | 2012-11-14 22:49

Автор

Давайте все знищемо і почнемо життя зпочатку?
Знищили разом з Чепурним "Просвіту", "Білу хату", "Сіверщину" щоб вижити.
Тепер хочеться знищини ще націонал-демократію?
Щоб почувати себе комфортно!
Вибачте, самі напрсилился... Але кішка у вас з чепурним тонка!

Відповісти | З цитатою

Автор | 2012-11-14 19:40

Я не впадав в істерику, може, просто комусь мій коментар видається надто різким. А як інакше? Але найгірше, і ось мій прогноз, - не буде
від тих партій, так званих національно-демократичних сил НІ АНАЛІЗУ, НІ ВИСНОВКІВ. Можете це назвати тепер песимізмом.

Відповісти | З цитатою

Автору 2 | 2012-11-14 09:18

Автор

Спочатку впадаєте в істерику, а потім "давайте спокійно"?
"Ета нє сєрйозна", пане Петре!

Відповісти | З цитатою

Автор | 2012-11-13 22:59

Звичайно ж, бачу, особливо стосовно ЗМІ, як журналіст. І всі інші причини краху. Просто пропоную нарешті спокійно обговорити все це і робити нарешті висновки.

Відповісти | З цитатою

Автору | 2012-11-13 15:00

Пане, Петре, тільки голі факти.
1. ПР - вела виборчу кампанію, як влада, постійно(2,5 роки).
2. ВО"Батьківщина" - не менше 1.5 з моменту судів над Лущенко і Тимошенко.
3. "УДАР" - не менше 2-х років тільки інтенсивно і більше на шустер-лайфах.
4. КПУ - не менше року на бігбордах і ЗМІ.
5. ВО"Свобола" - з 2005 року на шустер-лайфах.
6. "У-В" Королєвської - почалася за 10 місяців до виборів.
7. "Наша Україна" - почала виборчу кампанію з вресня 2012 року і повна відсутність до того у ЗМІ на шустер-лайфах і К.
8. РП Ляшка - почала активну фазу за 2,5 роки до виборів + постійно у ЗМІ на шустер-лайфах і К.

ТОТАЛЬНА ВІДСУТНІСТЬ У ЗМІ з 2010 року і ЗАПІЗНІЙ ПОЧАТОК УЧАСТІ у цих ВИБОРАХ - один суттєвих чинників ПОРАЗКИ правоцентристів.

Дивно що, пан Петро, цього не бачить.




Відповісти | З цитатою

закритиДодати коментар: