Високий Вал

Останнє оновлення 21:55 п'ятниця, 15 листопада

Укр Рус

Петро АНТОНЕНКО

журналіст

Мінстець зібрався карати засоби інформації. На якій підставі?

      Нарешті з`ясувалося, для чого в Україні недавно було створене міністерство інформаційної політики. Очолив його відомий в медійних  колах Юрій Стець, донедавна — управитель на телеканалі «5 канал», власності Президента Порошенка, а злі язики торочать, що ще й кум глави держави. Але не будемо зараз про кумівство.

     Створення міністерства викликало маленьке збурення в суспільстві, маленьке, порівняно з вагомішими темами. Але все ж викликало. Насамперед, у медіа-середовищі. Чимало хто  побачив у створенні міністерства,  яке хутко назвали по імені очільника — Мінстець, прояв цензури. Прихильники створення відомства і, звісно, сам міністр,  мотивували  це створення тим, що у нас слабкий національний інформаційний простір, конкретніше — що ми постійно програємо інформаційну війну Росії, яка вже переходить в інформаційну агресію. Ще конкретніше —  мотивували війною на Донбасі і потребою доносити туди українську державницьку ідею. Останнє— справа вкрай потрібна. І коли новий міністр заявив про намір посилити державницьке мовлення на окуповану частину Донбасу, зокрема, обставити її вишками і передавачами, залишалося лише вітати це. Правда, здивувавшись, як і чому це не робилося досі, без Мінстеця?
       Особисто  я доволі спокійно поставився до створення нового міністерства. Ну, створили, нехай буде, з не таким уже великим бюджетом, з якимись таки функціями і завданнями. Все одно, без міністерства чи при ньому, в Україні щодо свободи слова  дуже демократична Конституція, а  також відповідні закони.  
     Але свіжа інформація щодо міністра і його відомства змушує замислитися і згадати застереження  щодо замаскованих спроб цензури і наїздів на свободу слова.
    Увечері 14 лютого  Президент України Петро Порошенко виступив зі зверненням до народу щодо останніх подій на Донбасі — вступу у дію Мінських угод, настання опівночі режиму  припинення бойових дій. Безумовно, тема надважлива, і засоби інформації, а найбільш оперативний і масовий у нас —телебачення, мають донести позицію глави держави до громадян.
     Але 15 лютого Інтернет оприлюднив ось таке:
    «Стець покарає телеканали, які не транслювали звернення Президента.
    Міністр інформаційної політики Юрій Стець пригрозив, що покарає телеканали, які не транслювали звернення Президента Петра Порошенка ввечері 14 лютого. Про це він повідомив у своєму Facebook. При цьому він подякував каналам, які вели трансляцію:  «Дякую 5 каналу, Інтеру, Еспресо-TV, 24-ц, ТВІ і 112. Тільки не говоріть мені, що наслідки для інших будуть недемократичними. CNN хвилює, чи вдасться зупинити третю світову, а наших  олігархів — ні. А, і ще — цензури не буде, звісно. Відповідальність— так!»
   А тепер вдумаймося у сказане міністром. Про які «наслідки» він говорить  і застерігає, щоб не називали їх «недемократичними»? Якою «відповідальністю»  погрожує? А головне — на яких підставах?
    Так, прикро, що  олігархи, власники телеканалів, проігнорували транслювати звернення президента. Правда, деякі канали вже заявили, що нічого не знали  про звернення президента, яке теж могли б транслювати. То, може, оцим  було б і зайнятися Мінстецю, вкупі з адміністрацією глави держави,  — попередити канали, запропонувати  трансляцію звернення.
   А тепер головне — саме ЗАПРОПОНУВАТИ. Річ у тім, що прекрасне, демократичне українське законодавство не передбачає, більше того, — забороняє давати вказівки засобам інформації, що саме їм оприлюднювати. Заборони оприлюднення  існують в законодавстві:  як і в інших  найдемократичніших державах, в інтересах суспільства у нас теж є чіткі заборони тиражування того чи іншого —зокрема, пропаганди насилля, расової, релігійної ворожнечі.  За порушення цього ЗМІ притягуються до відповідальності, і за рішенням суду, а не міністрів.  Натомість  взагалі  нема такого, щоб хтось давав вказівки, що мають оприлюднювати ЗМІ. Єдина ситуація— лише за рішення суду, коли хтось подає позов на публікацію, програму в ефірі, в якому вважає, що ЗМІ образили його честь і гідність. І позивач вимагає через суд  визнати матеріал недостовірним і від ЗМІ—  спростувати його (часом,  попутно, — ще й грошову компенсацію). Так от, за рішенням суду, в разі задоволення такого позову,  ЗМІ зобов`язані оприлюднити спростування свого недостовірного матеріалу (недостовірність  теж встановлює суд). Все! Лише  за рішення суду. Лише в разі встановлення судом недостовірності матеріалу і того, що   це завдало комусь моральної, а то й матеріальної шкоди.
     Отже, можна телеканали, загалом медіа, соромити, критикувати, картати за те,  що вони щось не оприлюднили. Робити це  з благородних міркувань моралі, етики, патріотизму. Все це можливе і резонне. Але  в демократичному, правовому суспільстві неможливо давати вказівки медіа, що оприлюднювати.
   То якими карами лякає мас-медіа міністр Стець? І на якій підставі? Це неприємний прецедент, який самі мас-медіа і  загалом суспільство  не повинні ігнорувати.  
 

Коментарі (2)

asOlbtompj | 2016-07-30 11:48

generic celexa clonidine inderal rogaine with minoxidil levitra tenormin 100 mg viagra

Відповісти | З цитатою

Andrey | 2015-09-09 13:38

Help, I've been informed and I can't become iganrnot.

Відповісти | З цитатою

закритиДодати коментар: