Високий Вал

Останнє оновлення 12:34 понеділок, 11 листопада

Укр Рус

Вікторія ГАВРИК

Журналіст

Чудеса Мельпомени, або що роблять школярі у драмтеатрі

На днях я пішла в Чернігівський академічний театр імені Шевченка подивитися «Лісову пісню». Бо я просто обожнюю цю п’єсу: читала її рази три або чотири, дивилася фільм, читала різні феміністичні її інтерпретації, і ось вирішила побачити її постановку.

Постановка була прикольна, але крім драми-феєрії на сцені мені довелося дивитися драму-феєрію, яка відбувається у залі серед глядачів.

А справа в тому, що «Лісову пісню» вивчають у школі, тому вчителі для наочності привели гламурних старшокласників на зустріч з високим мистецтвом. От тільки, наскільки я знаю, на п’єсу потрібно приводити після того, як діти її прочитають. Бо постановка – це вже інтерпретація. Діти спочатку повинні уявити собі героїв і місце дії, а потім побачити, як втілив це хтось інший. А у нас часто робиться навпаки. І школярі йдуть на виставу, аби не читати тексту.

З самого початку гул у залі стояв такий, що важко було розібрати слова акторів. А тут іще дія відбувається в глибині сцени, і музичний супровід заглушає слова. З часом гудіння все більше і більше стихало: видно, школярів почала захоплювати драма. А поставлена вона і справді була непогано, і актори грали добре, на стільки, що школярі почали емоційно реагувати на них. Наприклад, коли Лукаш проходить повз Мавку, говорить щось на кшталт «Відчепися!» і грубо її штовхає, хтось із перших рядів обурено кричить на весь зал: «Що ти робиш?!», - і всі учні починають сміятися.

А найбільше потішив школярів епізод, коли з’явився Той, що в скелі сидить, аби забрати у царство смерті і вічного спокою бідолашну Мавку. Так ось, виглядав Той, що в скелі сидить настільки спец-ефектно, що діти почали шаленіти: у своєму костюмі він нагадував щось середнє між Бетменом і потворами з Норвегії, які виграли кілька років тому Євробачення.

Діти зааплодували, як тільки він зявився і загробним голосом покликав Мавку до себе. І от цей страшний дух кличе і вона (тобто актриса, яка її грає) намагається йому не піддатися, падає на підлогу, але його чари такі сильні, що Мавка до нього котиться. І ось в цей трагічний момент, коли вона от-от опиниться в обіймах смерті, у акторки задирається плаття, і вона котиться в обійми смерті майже гола. І старшокласники пожвавлюються, починають аплодувати, сміятися. Одним словом, реагують не адекватно до п’єси, але цілком адекватно до свого віку.

…Взагалі-то приємніше, коли сидиш і не відчуваєш залу. Ти ніби один на один з виставою, розчиняєшся у ній, слухаєш, співпереживаєш. Але на цей раз там були школярі. Хоча сказати, що вони поводили себе дуже погано –  буде неправда. Бо не було, слава Богу, не пива, ні «сємєчок». Просто натура у них, у дітей, така: спалахувати від кожної іскорки, бурхливо реагувати на все, сміятися.

І ще один момент: «Лісова пісня» - це драма-феєрія; у ній є і казка і міф, але в такій формі заховані дуже глибокі дорослі проблеми. Діти ж часто сприймають її як просто казку і не бачать ніякої глибини. Але це все залежить великою мірою від вчителів.

 

Коментарі (9)

nzonwih | 2011-10-06 13:28

nPO99D gcfgxmqznrih

Відповісти | З цитатою

Esther | 2011-10-04 00:00

It was dark when I woke. This is a ray of snuishne.

Відповісти | З цитатою

вікторія | 2008-11-20 12:09

Інна

я з вами згодна. діти дуже сильно відчувають, коли їм силоміць нав"язують якесь виховання чи якусь ідеологію. за моїми спостереженнями, серед вчителів дуже трапляються люди, які ведуть у театр чи примушують ще до чогось не тому, що переконані, що це потрібно, а тому, що так треба, що від них як від педагогів цього вимагають. і вони, відповідно, вимагають від дітей. а діти не люблять тупих вимог. ну і гормони теж, звісно. діти безпосередніші у своїх реакціях. якщо щось хвилює дорослого, він не поспішає це показувати чи реагувати. а дитина реагує відразу і щиро.

Відповісти | З цитатою

yaroslawww | 2008-11-19 11:03

http://kavalok.livejournal.com/
ось подібний приклад!
а так я проти того, щоб водити в примусовому порядку тінейджерів у театри, це ж не масова культура, це культура елітарна, тому і відбуваються такі речі.В свою чергу, якість виступів в тетатрах також знилися.

Відповісти | З цитатою

Інна | 2008-11-17 11:36

А я пам"ятаю, як нас у школі у той же театр водили. Як і все у нашій освіті, це робилося добровільно-примусово. А за квитками у театр ми могли пройти безкоштовно (у середині 90-х скрутні часи були) на шкільну дискотеку. Досі мені соромно згадати, як я та однокласники поводилися у театрі... Аналізую зараз - ну нормальні ж діти всі, і виховані, і сім"ї нормальні, і зараз стали пристойними дорослими. І думаю, що у школярів подібна гидота є свого роду протестом проти "обязаловки" шкільної, втюкування і зазіхання на їх особистий простір. Ну, плюс особливості віку і буяння гормонів. Інакше пояснити поки що не можу. А ви як думаєте?

Відповісти | З цитатою

Варягін | 2008-11-17 09:54

Дітей виховувати потрібно. А вже потім водити до театрів. Бити треба нещадно, пороти!

Відповісти | З цитатою

Сергій | 2008-11-15 22:02

Останнього разу у театрі я був на Енеїду, теж у школі. Не місце там НАШИМ школярам. Не знаю, як зараз, а тоді і рогатки зі скріпками в ход пішли. Дикунство жахливе.

Відповісти | З цитатою

Вікторія | 2008-11-14 22:50

дякую, ви мене впіймали. погана пам"ять, вибачте. червонію :)
P.S:я не пані, а панна (поки що)

Відповісти | З цитатою

корнеплодвася | 2008-11-14 18:08

"""""...потворами з Норвегії, які виграли кілька років тому Євробачення..."""""
з Фінляндії взагалі-то, пані журналістка)

Відповісти | З цитатою

закритиДодати коментар: