11.06.2014 21:55 Ольга ЧЕРНЯКОВА
Правда, за її прогнозами зустріну свою долю аж через 18 літ. Дожити б!!!
Зазвичай напередодні свята вчитуюсь у книгу нарисів – досліджень «Святвечір» Василя Скуратівського, аби не проґавити щось важливого, значимого й обов’язкового. Ось і цьогоріч у «зелену неділю» натрапила на народну пісню:
«Прилетіла зозуленька
З темного лісочку;
Сіла, пала, заковала
В зеленім садочку.
Ой як вийшла Марусенька,
В неї запитала:
- Скажи мені, зозуленько,
Довго буду в батька?
- Будеш мила, Марусенько,
Сей день до вечора.
- Бодай же ти, зозуленько.
Сім літ не ковала,
Що ти мені, молоденькій,
Правди не сказала».
Вирішала й собі погадати на судженого. Вдосвіта прокинулась (зозулі кують здебільшого на світанку) з надією щастя запитати: «Зозулько, зозулечко, через скільки років вдруге вийду заміж?». Пташка була на диво щедра. Заповзяте «ку –ку» пролунало аж 18 разів. Зраділа, що ще стільки років життя. Доля ж моя ще десь блукає борами.