Високий Вал

Останнє оновлення 10:57 середа, 17 січня

Укр Рус

Геннадій Максак

керівник аналітичного центру "Поліський фонд міжнародних та регіональних досліджень"

По чім опіум для народу або до дискусії про релігійність українців


Відверто кажучи,  спочатку це був коментар до посту Ірини Соломахи http://vip.val.ua/ua/Solomakha/493/, але, зважаючи на його обємність, вирішив розмістити як окремий пост в своєму блозі

Я б дещо по іншому інтерпретував дані та їх кореляцію з політичним ангажементом церкви. Не так оптимістично.
Ну, по перше, віра в Бога та релігійність - дві великі різниці, як кажуть в Одесі. Я цілком можу допустити, що 75% українців вірять в Бога, однак не є релігійними в повному сенсі цієї характеристики. Релігійність передбачає не тільки наявність віри в надприродній початок людського буття, а передбачає і певний набір вірувань і вчень, які є "кодексом" поведінки в суспільстві. Для християн, починаючи від "Не убий" та "Не укради" і закінчуючи більш скомпліфікованими ритуалами та процедурами. Чи 75% українців такі? Маю сумніви. Великі сумніви.
Якщо в Польщі релігійність, більш того, монорелігійність є характеристикою суспільства, то достатньо прийти до костьолу під час служби, щоб переконатись у релігійності поляків. Тому, там тема релігійності є основним з пріоритетів для політиків, за який вони конкурують. Але конкурують через власний приклад а не через нагинання священників до прямої агітації прихожан. До речі, проблеми з підписанням Лісабонського трактату (Конституційної угоди ЄС) польським президентом опиралися головне на те, що окремі ліберальні інновації документу входять в колізію з релігійними канонами поляків.

Скоріш за все в Україні спостерігається обернено пропорційна залежність: чим глибше криза і нестабільність в державі, тим більше пошук сподівань на щось надзвичайне. І це надзвичайне у кожного своє. У кого - бетмени та супермени, у кого - інопланетяни (не путати з Льоньою Космосом), а для когось - віра у Бога.
Україна добряче гепнулась під час цієї кризи. Можливо навіть гірше,ніж інші. От і маємо сплеск віри, але не релігійності.
До речі, в цьому ж опитуванні була приведена цифра про 20% атеїстів, які увірували протягом останнього часу.
Я цілком погоджуюсь, що віра - це добре, оскільки спонукає до пошуків відповідей, на які раніше не вистачало часу. А з іншого боку, не дозволяє Україні скотитися до авторитаризму та радикального націоналізму, що відбувається при кризових явищах.
Тому, як на мене, цікаво зрозуміти чому так відбувається, а не як це може бути пов’язано з політичною активністю. Примат соціології над політтехнологіями!

А щодо використання церкви у виборах, то тут також не треба змішувати віру з релігійністю. Як і раніше, церква не буде інтегральним визначником політичних симпатій під час виборів. Розділ церкви і держави відбувся не тільки на рівні конституційного забезпечення, але і в свідомості українців. Довіра до церкви навряд-чи буде екстрапольована на політичні преференції усередненого громадянина.
Знову ж таки, останні політологічні дослідження вказують на зростаючу раціоналізацію виборця при звершенні таємного обряду голосування. Питання «А що я з цього буду мати?» будуть домінувати над питаннями «А що з цього приводу думає церква?».

Тому, тут за українців боятись не треба. Не треба боятись і за церкву. Оскільки у такий спосіб можуть бути відділені мухи від котлет. Поряд з появою віруючої молоді, мають прийти і молоді служителі церкви, а не прислужники політичних деномінацій.



 

закритиДодати коментар: