Високий Вал

Останнє оновлення 14:28 середа, 20 червня

Укр Рус

Олег ГОЛОВАТЕНКО

Директор Телерадіокомпанії SVOBODA.FM

Скільки коштує Val.ua? :) Або трохи про етику у чернігівському Інтернеті

Ліричний вступ:

Якось, розмістивши на сайті опитування щодо НАТО, серед варіантів відповідей по суті ми побачили знервовані висловлювання на адресу ВВ, причому з натяком на його "продаж" в особливо неприйнятних формах :). Зрадівши такому напруженню сил наших доброзичливців, але підозрюючи, що Інтернет-ресурс насправді ніхто не продає, довелося за допомогою IP і служби внутрішньої безпеки оператора МТС вирахувати прізвище хулігана, який любить освідчуватися в коханні на нашу адресу здебільшого "за очі" у мобільному режимі :).

Що ж, нібито немає нічого таємного, що колись би не стало явним. Молодість завжди радикальна, і це правильно. Людина хоче всього і одразу. І це теж правильно. Такі ж риси притаманні і молодим медіа-проектам, у чому теж немає нічого дивного.

Хоча, як писав вчора у сусідній гілці:
- коли з посмішкою спостерігаєш за деякими "рейтингами", які змінюються зі швидкістю світла, пригадуєш відповідну формулу Ейншейна ще зі шкільного курсу. Вона встановлює пряму залежність між швидкістю, яка наближається до швидкості світла, і масою (вагою) тіла, що наближається до безкінечності :).

Тому зовсім випадково, але з великою цікавістю переглянув сьогодні результат наполегливої праці деяких наших колег, які, набувши віртуальної ваги, вирішили відміряти цю вагу віртуальною міркою.

І все б нічого, якби віртуальна мірка не була застосована ще й до ваги реальної, тобто до val.ua. Як Ви можливо вже здогадалися, "молоді й гарячі" нас знов спробували "оцінити" без подання нашої заявки :), причому, порівнявши з власною віртуальною вагою (див. ліричний вступ).

Віртуально порівнявши свій ресурс з val.ua (напевно, для постановки задачі власним рекламним менеджерам з використанням зовсім неетичних методів агітації), наші колеги (чи то пак, колежанки) реальні показники по вартості сайтів і місячному доходу від реклами вирішили приховати. Напевно, з великої скромності :). Хоча, для "чистоти експерименту" далеко ходити було не потрібно. Варто було лише поставити запитання по всіх виведених показниках власнику своєї ж медіа-групи. Тоді б з'ясувалося, що виведена віртуальна вартість безумовно хорошого і дружнього до val.ua ресурсу у $24тис. з гаком не дотягує до цілком реальної суми, яку пропонував власник медіа-групи лише за половину val.ua пару років тому :).

Не менш цікаво було порівнювати віртуальні і реальні цифри місячного доходу. Не хочемо нікого з числа колег сильно засмучувати, але в лютому наші показники куди приємніші, ніж та оптимістична планка, яку віднайшов для себе дружній нам ресурс. Не кажучи вже про цифру, яку наші колеги вивели для Val.ua. Різниця з реальністю - на порядок! Реальна ж цифра проглянутих шоденно сторінок (десь 15 000 за Бігмірнетом) жодним чином не корелюється з наведеною дезухою у 3000.

Мені важко сказати :))), для чого наші колеги розвели такий "піар". Можливо він когось на якусь мить і врятує. Але все справжнє приходить з роками праці: рейтинги, довіра, визнання... Мудрість і етика у власній поведінці також. А таємне завжди колись стає відомим.

Comedy Club, або "гумор на 3 роки наперед"

Днями мені зателефонували з Першого Національного і попросили інтерв"ю для програми, присвяченої Діду Панасу. Приводом для дзвінка стала публікація "Високого Валу" з викладеним на Ютубі унікальним записом єдиного збереженого випуску "Вечірньої казки" з улюбленцем дітлахів.

Як виявилося, колеги були здивовані наявністю у мене оригіналу запису цієї програми, знайденого мною в "інтернетрях" :). Справа в тому, що діда ніхто і майже ніколи не записував. Панас (Петро Юхимович Вескляров) завжди виступав наживо, чим і завоював прихильність малечі - напевно, найщирішої і найвибагливішої аудиторії.

Архіви Національного ТБ потребують досліджень і певної систематизації, а записів збереглося дійсно небагато, - зазначив колега з "Першого" у бесіді зі мною.

Насправді ж, деякі з цих програм дуже корисно було б витягнути з архівів і продемонструвати публіці.

Пригадую, як ще малим з великою цікавістю дивився програму "Майстри гумору". Звичайно ж, безглуздо порівнювати програму, де говорили мовою Езопа, з сучасною програмою Comedy Club, де відповідна публіка може годинами "тащитися" від слова "ж...па". Але, напевно, пропаганда гламурного дебілізму так дістала Національну Раду з питань телебачення і радіомовлення, що та днями вирішила рекомендувати "Новому каналу" утриматися від трансляції цього непотребу.

Не знаю, наскільки дієві такі поради нацрегулятора, але точно знаю, що живу в країні чи то анархії для обраних, чи то агресивної демократії для обраних. Де все можливо, але за дурні гроші. Наприклад, коли суддя якого-небудь райсуду вказує, що має робити чи не робити Президент :).

Так от, таких після "порад" Нацради стало відомо, що право показу "К. Клабу" виборює вже і "1+1". Канал, в вечірніх новинах якого президент чи прем"єр може з"явитися на 15-й або 20-й хвилині. Після аварій, чорнухи, "порнухи", вбивств і катастроф.

Але, не відволікаємося... "«Місяць тому один зі співвласників СС (можливо, Артур Дженебекян) приїхав на 1+1” і почав переговори щодо продажу великого пакету програм: Comedy Club, “Убойная лига”, “Смех без правил” тощо – загальною вартістю 8 млн. доларів. Цим пакетом можна закрити весь гумор на 3 роки наперед. Це дуже живі програми – не “Аншлаг”», – розповідає джерело «ТК». Обурене такими переговорами керівництво Нового каналу вирішило не продовжувати угоду з українським офісом компанії. А російські випуски СС продовжують виходити на Новому, оскільки були закуплені в каналу ТНТ наперед у великій кількості".

Що ж... Напевно, Езоп таки не був українським національним героєм. А "ж...па" - це справді вічне! Цим "можна закрити весь гумор" БІЛЬШЕ, ніж на 3 роки наперед. І не лише гумор :)).

Станіслав Єжи Лєц: Афоризми залишають більше місця для людини

Будь-яка свобода, як правило, втрачається поступово. (с) Девід Юм

Щоразу держава перетворюється на справжнє пекло саме тому, що людина намагається зробити її земним раєм. (с) Ф. Гольдерлін

Соціалісти всіх мастей вірять в дві різні та несумісні речі: в свободу і організацію. (с) Елі Галеві

Чим складніше стає цивілізація, тим більше обмежується воля особистості. (с) Беніто Мусоліні

Контроль виробництва матеріальних благ - є контроль усього людського життя.  (с) Хіларі Белок

Найліпша з дарованих Світу можливостей - анархізм, зникла через пристрасть до рівності, яка знищила будь-яку надію на Свободу. (с) Лорд Актон

В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля. © Тарас Шевченко

Сріблом і золотом не знайду дружини, а з дружиною здобуду і срібло, і золото. (c) Нестор ЛІТОПИСЕЦЬ

Втрачену віру в слово мені повернула цензура. (с) Станіслав Єжи Лєц

Цивілізація - не задоволення потреб, а їх збільшення. (с) Владислав Гжещик

Життя – це дитинство нашого безсмертя. © Віктор Гюго

Дві трагедії є у житті. Одна – не сповнити бажання свого серця. Друга – сповнити його. © Джордж Бернард Шоу

Мова довга не є добро. (с) Данило ЗАТОЧНИК (кінець XII – поч. XIII ст.)

Найкращий вірш не ходить на свободі. (c) Ліна КОСТЕНКО

Світ належить до тих, які вміють хотіти. (c) Дмитро ДОНЦОВ

Жодна пристрасть у світі не може зрівнятися з непереборним бажанням правити чужий рукопис. (с) Герберт Джордж Уельс

Тексти – це дзеркала. Кожен читає себе, а не автора.
(c) Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ

Моральні норми створили смертельно втомлені люди.
(c) Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ

Золото топиться вогнем, а людина напастями; пшениця, коли товкти її дуже, хліб чистий дає, людина в печалі набуває розум довершений. (с) Данило ЗАТОЧНИК (кінець XII – поч. XIII ст.)

Церква - скоріш за все лікарня для грішників, ніж музей святих. (с) Ерік Берн

Сріблом і золотом не знайду дружини, а з дружиною здобуду і срібло, і золото. (c) Нестор ЛІТОПИСЕЦЬ

Цензура - це реклама за державний кошт. (с) Федеріко Фелліні

Один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий. © Григорій Сковорода

Створюйте міфи про себе – боги займалися цим. © Станіслав Єжи Лєц

Кожне слово неосяжне. (c) Микола ГОГОЛЬ

Історія – виснажлива прогулянка від Адама до атома. © Леонард Луїс Левінсон

Бережіть сльози ваших дітей, щоб вони могли проливати їх на вашій могилі. © Піфагор

У жодній революції молодь не бере такої активної участі, як у сексуальній. (с) Володимир Голобородько

Неробство – один з видів самогубства. © Філіпп Дормез

Кожний вдалий переворот називають революцією, а кожний невдалий - заколотом. (с) Джозеф Прістлі

Хто пасе, той мусить не спати, не віддаватись розвагам, а перебувати біля своїх овець. (c) Петро МОГИЛА

Газетні заголовки подвоюють значущість подій. (с) Джон Ґолсуорсі

Коли ганьбу розтягнути в часі, вона сприймається як реалії життя.
(c) Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ

Хто швидко приліплюється до нової думки, той швидко від неї і відпадає. (c) Григорій СКОВОРОДА

Поразка – це наука. Ніяка перемога так не вчить. (c) Ліна КОСТЕНКО

Народ завжди має право протестувати проти гніту. (c) Пилип ОРЛИК

Одержавши крила, людина придбала якості не ангела, а сатани.
(c) Олександр ДОВЖЕНКО

Америка – найбагатша країна у світі, оскільки половина її населення – касири та їхні нащадки, які втекли з Європи. © Казімеж Бартошевич

Десята муза – це безсоння. © Жильбер Сесборн

Ті грішать, котрі обітниць своїх не виконують. (c) Петро МОГИЛА

Існують письменники, які здатні втілити на двадцяти сторінках те, що потребує цілих два рядки. © Карл Краус

Життя має ціну лиш доти, поки воно доцільне. (с) Павло ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ

Іду на ви.
(c) Святослав I ХОРОБРИЙ, Великий князь київський

Мертві сорому не мають.
(c) Святослав I ХОРОБРИЙ, Великий князь київський

Батьки працюють, діти насолоджуються життям, онуки поневіряються. Японське прислів’я

Рок-журналістика: в осіб, які не вміють говорити, беруть інтерв*ю особи, які не вміють писати, для того, щоб було що почитати особам, які не вміють читати. (с) Френк Заппа

...вже двадцять, а ще нічого не зроблено для безсмертя! © Олесь Гончар

Військовий головний убір деформує голову. © Моріс Дрюон

Немає у житті середини. Є тільки фланги й тільки – центр. (c) Борис ОЛІЙНИК

Не мати ніякої думки і зуміти її висловити - ось як можна стати журналістом. (с) Карл Краус

Надто шкідлива та розкіш, яку за страждання купують. (c) Феофан ПРОКОПОВИЧ

Кожен, хто не вірить у вічне життя, мертвий для земного. © Йоганн Вольфганг Гете

Солдат – остання ланка еволюції тваринного світу. © Джон Стейнбек

Блаженна лож, когда биваєт в пользу ближніх, а то біда... що часто лжемо ілі ради своєя вигоди, ілі на упад других. (c) Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ

Набагато легше стати батьком, ніж ним залишитися. © Василь Ключевський

Ніколи не бійся ворогів великих – остерігайся дрібних. (с) Павло ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ

З духовного вогнища наших предків ми маємо брати не остиглий попіл, а палаючий вогонь. © Іван Козовик

Страшніше смерті – воля на приколі. (c) Борис ОЛІЙНИК

Повноцінне життя – це гра зі смертю. (c) Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ

Церква - скоріш за все лікарня для грішників, ніж музей святих. (с) Ерік Берн

Для жодної справи чоловіки не об’єднуються так швидко, як для вбивства інших чоловіків. © Сюзен Гласпелл

Провінція впізнає свій шанс як шанс лише по тому, як він стане минулим. (с) Оксана ЗАБУЖКО

Віра і любов... які це замацкані пальцями недовірків та егоїстів поняття! (c) Дмитро ДОНЦОВ

Батьківщину люблять не за те, що вона велика, а за те, що вона своя. © Сенека Луцій Антей

Жону свою любіть, але не давайте їй над собою влади.
(c) Володимир МОНОМАХ

Редактор - співробітник газети, який відділяє зерна від полови і віддає полову до друку. (с) Елберт Хаббард

Її Величність Цивілізація, віднявши в людини час і простір для повновартісного почування, тим самим позбавила її органу поетичного слуху. (с) Оксана ЗАБУЖКО

Атеїзм – це тонка крига, по який одна людина пройде, але цілий народ провалиться у безодню. © Френсіс Бекон

Не прославиться сокира без рубача. (c) Феодосій ПЕЧЕРСЬКИЙ

Моральні норми створили смертельно втомлені люди.
(c) Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ

Найбільш розпечені кути у пеклі приготовлені для тих, хто у часи глобальних моральних зламів зберігав нейтралітет. © Данте Аліг’єрі

Годі вступати в раду тому, кого не покликали. (c) Іван Мазепа

Революція починається з революції назв. (c) Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ

Душа, зруйнована, як Троя, своїх убивць переживе. (c) Ліна КОСТЕНКО

Для таланту немає смерті, бо він не вірить в неї. (c) Симон ПЕТЛЮРА

Ті грішать, котрі обітниць своїх не виконують. (c) Петро МОГИЛА

Погано мати за батька блудного сина. © Веслав Брудзинський

Журналістика: це коли повідомляють: "Помер лорд Джон" людям, які й не знали, що лорд Джон взагалі живий. (с) Гілберт Кій Честертон

Люди захоплюються переможцями, але в душі не люблять їх, бо мати справу з переможцем – це мати справу з війною. (c) Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ

Якщо собака виє на місяць, це релігія; а якщо вона гавкає на чужака, це патріотизм. Девід Стар Джордан, американський біолог і громадський діяч

Дитина народжує батьків. © Станіслав Єжи Лєц

Прославитись ми можем тільки смертю... (c) Олександр ДОВЖЕНКО

Всі слова уже були чиїмись. (c) Ліна КОСТЕНКО

Життя складається з обіцянок і погроз. (с) Павло ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ

Хто пасе, той мусить не спати, не віддаватись розвагам, а перебувати біля своїх овець. (c) Петро МОГИЛА

Народ не візьмеш на макуху. Він зоддаля розрізнить чин: І хто є син його по духу, І хто – по духу! – сучий син. (c) Борис ОЛІЙНИК

Тексти – це дзеркала. Кожен читає себе, а не автора.
(c) Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ

У ранці кожного солдата лежить жезл генерала. © Наполеон Бонапарт

Ногами людина повинна врости у рідну землю, але очі її нехай оглядають всесвіт. © Джордж Сантаяна

Воля до життя є волею до влади. (c) Дмитро ДОНЦІВ

Один одного хваліте, тоді й Бог вас похвалить. (c) Лука ЖИДЯТА (? – 1059)

Невільною людина є лише тоді, коли вона розбещена. (с) Павло ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ

Істину не пізнають. Істину створюють. (c) Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ

Не потрібно бути ангелом, щоб стати охоронцем. © Владислав Катаржинський

Найбільш гнітять того, хто найменше вимагає. (c) Дмитро ДОНЦІВ

Смерть володаря завжди несподівана. (с) Павло ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ

Божа охорона ліпша людської. (c) Володимир МОНОМАХ

В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля. © Тарас Шевченко

О трибуно! Скільки дурнів сходило з тебе переможцями.
(c) Олександр ДОВЖЕНКО

Коли винні всі, сама ідея вини – а отже, й суду, і навіть просто оцінки – втрачає сенс. (с) Оксана ЗАБУЖКО

Там, де виховують рятуватись, не перемагають. (c) Олександр ДОВЖЕНКО

Любов страху не має. (c) Нестор ЛІТОПИСЕЦЬ

Найрадикальніші революціонери стають консерваторами наступного дня після революції. (с) Ханна Арендт

У вашій любові до життя... я бачу звичайнісінький страх смерті.
(c) Олександр ДОВЖЕНКО

Можеш вибирати друзів і дружину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. © Василь Симоненко

Сатира, яку цензор здатний зрозуміти, заслуговує заборони. (с) Карл Краус

Нужда долає закон. (c) Іван СІРКО

В чому різниця між журналістикою і літературою? Журналістику не слід читати, а літературу не читають. (с) Оскар Уайльд

Всякий революціонер закінчує як кат або як єретик. (с) Маріано Асуела

Ніщо так не піднімає бойовий дух, як мертвий генерал. © Джон Мастерс

Світ виник від того, що Бог зацікавився собою. (c) Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ

Військо можна перемогти – жінку ніколи. (с) Павло ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ

Кожне слово неосяжне. (c) Микола ГОГОЛЬ

Світло бачиться тоді, коли світло в очах є. (c) Г. Сковорода

В нашій країні журналісти надто погано оплачувані як для того, аби знати хоча б що-небудь варте опублікування. Джордж Бернард Шоу

Церква - місце, де джентльмени, які ніколи не бували на небесах, розповідають казки тим, хто ніколи туди не потрапить. (с) Генрі Менкен

Кожна революція має не соціальний, а національний характер. (с) Володимир Винниченко

Армія, як і змія, пересувається на пузі. © Фрідріх Великий

Імперії коштують дорого – і не лише колоніям. (с) Оксана ЗАБУЖКО

Батьківщина – не територія, а сума подвигів. (c) Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ

Я знаю грамоту свободи – її підписують мечі! (c) Ліна КОСТЕНКО

Каяття барв не потребує. (c) Іван ВИШЕНСЬКИЙ

Хто хоче працювати, той шукає можливості, хто не хоче працювати, той шукає причини. Народна мудрість

 

 

Манифест среднего класса Украины

Призрак бродит по Украине, призрак среднего класса.

В холодных квартирах вместе с маленькими детьми, под аккомпанемент информационных помоев, миллионы украинцев с ужасом дожидаются нового курса доллара на межбанке, очередной выплаты кредита за квартиру и машину, а самые несчастные "ждут-не дождутся" в гости коллекторов и оценщиков имущества.

Так, в кредитных муках, умирает украинская мечта о том, каждый, кто умеет и хочет работать, способен достичь достатка и жить по-человечески – в своей квартире, ездить на своей машине, иметь разнообразный и качественный досуг, а отпуск и Новый год проводить в Турции и Карпатах.

Миллионы людей поверили, что они могут жить по-человечески полагаясь только на себя, "забив" на государство, которое, в свою очередь, давно "забило" на них.

Впрочем, нет, государство "забило" на своих граждан только в том, что касается его обязательств перед ними, но использовало и использует любую возможность, чтобы выдоить последние соки из них.

В этом нет ничего удивительного.

Государство давно контролируют несколько десятков олигархических семей. В 2004 году они переписали Конституцию Украины под себя. Понарошку они разделились на синих, оранжевых, белых и серо-буро-малиновых. Так проще управлять народом - принцип "разделяй и властвуй" никто не отменял.

Поэтому в Украине еще много людей, которые верят, что между Виктором Януковичем и Юлией Тимошенко есть какая-то разница. Тогда как разница такая же, как между Coca-cola и Pepsi-cola, а суть – синтетика.

Такое же "поколение pepsi" сейчас у власти в Украине. Такое же напускное и такое же синтетичное, а сущность его действий одна – грабеж страны и народа.

Власть ими рассматривается как способ дерибана всего и вся. Народ - как быдло, которое можно нагибать до бесконечности.

Все 17 лет упыри грабили страну, рассказывая сказки про "бедную Украину". Но разве можно 17 лет грабить бедную страну? Нельзя.

Через сказки про бедную страну, они прикрывали то чудовищное неравенство, которое из ниоткуда выросло в виде больших и малых "Конча-Засп" по всей Украине. Они воровали, а мы умирали.

Только вдумайтесь – без войны население Украины сократилось на 6 миллионов человек! Мы впереди планеты всей по темпам вымирания населения и западные исследователи уже называют Украину страной "мальтузианского ада".

Наши "правители" словно в картине Питера Брейгеля-младшего "Слепые" ведут нас в пропасть. Они слепые в своей алчности и не способны остановиться. Тянется и тянется рука. Первый упал, второй, третий… а мы покорно идем вслед за ними, словно стадо баранов.

Разве мы хотим умереть? Нет. Мы хотим жить. Мы даже чересчур любим жизнь. Хотим рожать детей. Мечтаем о сильной и красивой стране, с которой будут считаться соседи и не только они.

Разве мы бараны? Нет.

Многие из нас без связей, чьей либо поддержки, построили свою маленькую успешную Украину. Без поддержки государства содержат родителей. Вопреки государству дают хорошее образование своим детям.

Мы вообще живем вопреки этому государству. 70%(!) украинцев полагаются только на свои силы!

Разве мы не видим, куда они ведут страну? Видим и даже очень хорошо.

Да и тяжело не увидеть, когда очередной мажор-убийца избегает суда. Когда судья хвалится, что есть такая традиция – "посевать миллионами" свою должность. Когда в Холодоморе мерзнет добрая половина страны, а вторая половина с ужасом ждет увольнения.

Почему же мы идем как бараны за ними, если мы точно знаем, что мы не бараны?

Сколько мы будем еще мириться с этой мерзостью, которая через свои масс-медиа навязывает нам раздор, страх и бессилие?

Каждый день нам внушают, что "все пропало и ничего изменить нельзя". Что мы должны смириться и… платить!

Платить за спекулятивные проделки нацбанковской банды Стельмаха и К!
Платить банкам, которые поднимают процентные ставки, когда доллар падает, когда евро поднимается, когда валится цена на нефть или когда у банкира просто возник зуд в левом полушарии.
Платить за большие и малые прорывы Юлии Тимошенко.
Платить за аппетиты олигархов Януковича.
Платить за больные фантазии Виктора Андреевича Ющенко.
Платить гаишникам. Платить пожарникам. Платить бандитам.
Платить придурочным мэрам.
Платить МВФ.
Платить России.
Платить за отсутствие тепла и воды. За глупую внешнюю и внутреннюю политику.
Наконец, платить за имитацию того, что на самом деле уже давно не существует в реальности – ГОСУДАРСТВА!

Да, ну их в пень! Зачем платить нам, если это их государство. Оно и работает на них.

Они сами признают (и врут, как всегда, преуменьшая), что секунда деятельности Кабмина стоит 60 докризисных коррупционных гривен. 3 тысячи 600 гривен - минута. 216 тысяч 000 – час. 5 миллионов 184 тысячи – сутки.

И так год за годом идет перекачка вечнозеленых гривен из наших карманов в их… Мы платим налоги, а они покупают "Бентли".

Неэквивалентный обмен какой-то. Нерациональный.

Мы им 13% подоходного налога, они нам инфляцию. Мы им НДС, они 50% рост курса доллара!

Они забыли, что мы нанимаем, а не они нас. Раз они забыли, пришло время напомнить.

Еще лучше убрать их с дороги, пока они не убили всех нас окончательно.

Для этого нам нужно другое государство. Которое будет нашим и станет действовать в наших интересах. Которое будет прислушиваться к нам и десять раз думать, прежде чем поднимать курс гривны. Которое будет помогать, а не мешать. Созидать, а не разрушать.

Нам нужно государство жизни, а не смерти. Где дети будут учиться тому, как строить светлое будущее, а не рыдать над безнадежным прошлым. Где будут праздновать победы, а не поражения.

Которое будет достаточно сильным, чтобы выбирать партнеров, а не чтобы партнеры выбирали его. Которое будет просто эффективным. Наконец, в котором порок и власть будут не синонимами, а антонимами.

Как, спросите вы, разве такое возможно, разве мы можем что-то изменить? Разве что-то от нас зависит?

Не нойте!

В Греции полиция убила подростка. Две недели вся страна вздыблена из-за протестов. В Украине за семнадцать лет убили 6 миллионов: холодом, голодом, бандитизмом, коррупцией. В ответ только что смогли устроить дискотеку на Майдане.

Опять таки, мы забыли, что не на дискотеках изменяется ход истории, а в организованных действиях граждан. Гражданин – это тот, кто способен осмыслить себя как часть общественного целого и защищать его, как самого себя. Тот, кто этого не осмысливает, остается пушечной массой, которую гоняют с синего майдана на оранжевый, а потом наоборот.

А Майдан - не есть форма защиты наших интересов. Скорее, это форма выпуска нашего пара в свисток, который заботливо подсовывают сине-оранжевые "пепсы".

Мы можем и должны защититься другими формами протеста. Он может иметь выразиться по-разному – забастовки, блокирование и т.д., в том числе, если этого требуют обстоятельства, с применением насилия.

Конечно же, нам с утра до вечера вбивают в голову, что украинцы "не такие", что компромисс есть лучшая форма сосуществования… Но эти господа лукавят! Какое может быть сосуществование там, где одна сторона имеет все, а другой оставляют дурно пахнущие объедки?

Нас едят, а мы взываем к их благоразумию! Не кушайте нас, пожалуйста, не поднимайте доллар, мы же жить хотим, у нас детки, а нам в ответ - терпите, лохи, платите и вам воздастся….

Ну, нет уж! Нельзя взывать к благоразумию Людоеда, обращаясь к его человеческим качествам - их у него просто нет!

Он вас не услышит, потому что у него другая система ценностей. Ваша боль – это его радость. Ваша радость – это его боль.

Для вас падение курса гривны - это трагедия, для банкира - это еще 50% прибыли на пустом месте. Нас вообще рассматривают в контексте оптимизации их расходов-доходов.

Аж 46 миллионов голов – как скотину.

Упала, скажем, прибыль на метзаводе с 300% до 5% - непорядок! Вы - слабое звено, подите прочь на улицу и подыхайте там голоду, а вечером, если повезет, на ТВ о вас расскажут полный грусти сюжет.

Савик Шустер в графиках покажет почтенной публике, как зеленая и синяя линии, словно собачки Павлова, рефлекторно реагируют на словесное говно. Ну, и конечно, Ольга Герасимьюк вас оплачет. Спи, спокойно, украинский средний класс.

Потому, раз стучаться к ним бесполезно, то, значит, нужно действовать. Да, это требует усилий и даже риска, но альтернативы нет - или действие, или бесконечная коалициада до двух часов ночи.

Не хотите смотреть? Отключат газ, а заодно и воду с электричеством. Коммунальные катастрофы - обязательная составляющая их мегашоу.

С чего начать и что делать?

Начинать нужно с простого. Прежде всего, мы должны услышать друг друга.

Бессилие и неверие порождается одиночеством. Человек - существо социальное и требует коллективных действий. Именно благодаря коллективу мы превратились в человека.

Наступило время вспомнить, что человек человеку - друг, товарищ и брат. Мы должны сделать первый шаг, чтобы выйти из состояния дезорганизации и апатии.

Для этого мы должны совершить одно простое действие. Назовем его "ДОСТАЛИ!". Ровно в 12-00 в понедельник 22 декабря 2008 года нужно нажать на клаксон своего автомобиля и подержать его три минуты.

В Киеве более миллиона авто, если одновременно нажмет хотя бы каждый десятый - этот рев будет слышно по всему городу. Если это сделают в других городах – услышит вся страна.

Если это произойдет одномоментно, как результат единения воль сотен тысяч людей – это означает, что не все потеряно. Так родится первая нота великолепной гражданской симфонии.

Для всей этой братии, что превратила Украину в европейское посмешище, она будет носить похоронный характер. Пусть услышат вопль изнасилованной страны и содрогнутся, потому что это и будет тот самый колокол, который звонит для них.

Для нас это будет первый шаг к новой жизни. Этот шаг мы должны использовать для того, чтобы сорганизоваться. Такая большая акция требует доверия со стороны совершенно незнакомых людей. Ведь отсутствие доверия есть именно то, от чего наше государство оказалось на краю гибели.

Естественно, на этом все не закончится, а только начнется.

Власти мечтают, чтобы протесты начались весной. В этом есть своя страшная логика. К марту-апрелю две трети должников по тяжелым кредитам окажутся неспособными платить по своим кредитам. У них попытаются забрать имущество, предварительно промыв мозги циничной пропагандой, угрозами коллекторов и просто бандитским рэкетом.

Сотни тысяч людей выкинут на улицы с работы, и они будут цепляться за любую копейку, лишь бы только накормить свои семьи. Вот она, лакомая добыча, для новых майданмейкеров.

Поэтому, затягивать с моментом акций протеста нельзя. Каждый потерянный день, ослабляет нас, поскольку у нас меньше запаса прочности, чем у своры олигархов с их миллиардами.

Нужно начинать давить их здесь и сейчас. Как минимум одну акцию протеста нужно провести перед Новым годом. Для этого нужно создавать Комитеты Сопротивления по всей Украине.

Они должны заниматься организацией защиты наших интересов по самым различным направлениям – начиная от ипотеки и невыплат по кредитам и заканчивая организацией самообороны в случае необходимости.

Если банки перекладывают все кризисные риски на должников и не хотят равномерно распределять потери, то значит, нужно перестать платить по кредитам. В конце концов, большинство заемщиков оказались в тяжелой ситуации не потому, что не хотели платить, а из-за финансовых спекуляций с долларом (к которым имели отношение многие крупные банки).

Во всем мире доллар падает, у нас по-сумашедшему растет. Где логика? На момент начала кризиса официально у Украины было 38 миллиардов долларов золотовалютных запасов. Где деньги?

Если банки не хотят входить в ситуацию заемщиков, то и они вправе отказать банкам в их претензиях. Когда же банки попытаются забрать имущество должников, значит, за него придется сражаться в прямом смысле этого слова, в том числе, привлекая созданные отряды самообороны.

Откуда они появятся? Из самоорганизации должников. Выхода у них все равно нет.

Хорошо, если можно вернуться к родителям, а если нельзя? С детьми на улицу только потому, что кто-то решил закосить за наш с вами счет еще пару миллиардов долларов? В этой ситуации заемщикам терять нечего, кроме кредитных цепей.

Итогом этой борьбы должно быть появление групп контрэлиты. Она сформирует принципы нового украинского государства. Контрэлита не должна быть причастна к позорному правящему режиму во всех его синих и оранжевых проявлениях.

Ее главный принцип – никаких компромиссов с правящей "элитой". Любой компромисс с ними будет формой продолжения агонии государства и в сложившихся условиях приведет к его гибели.

В идеале, контрэлита должна будет создать партию, которая сконцентрирует протестный потенциал на себе. В худшем случае, это будет несколько партий, которые будут с разных флангов разрывать полудохлое тело Второй полуреспублики. В развернувшейся между ними борьбе и родится новый политический режим.

В этой борьбе мы можем выиграть, а можем и проиграть. Естественно, никто нам не даст гарантию победы, да и сам поиск гарантий есть оправдание своего страха перед изменениями.

И все же любая попытка вырваться из нынешней клоаки выглядит предпочтительнее, чем безвольное мазохистское созерцание как рушится то, что нам дорого.

В конце концов, судьба, будучи женщиной, любит сильных и отчаянных, но для того, чтобы завоевать ее приязнь нужно действовать.

Юрий Романенко

P.S. Огромная просьба к журналистам, а также ко всем блоггерам, форумщикам и вообще сетевикам. Распространите эту информацию по своему усмотрению, чтобы она дала максимальный эффект. Давайте будем на связи и посвятим немного личного времени ради общего дела.

Меня можно найти ЖЖ , email

До України їде живе втілення ідей Гуляй-поля, або Хай живе українська джимахирія!

«Представництво народу в парламентах є обманом,
а парламентаризм - це порочне вирішення проблеми демократії.
Основне призначення парламенту - виступати від імені народу,
що саме по собі недемократично,
оскільки демократія означає владу самого народу,
а не владу тих, хто виступає від його імені»
Муамар Каддафі

Українські медіа останніми днями рясніють гламурними повідомленнями про візит до Києва лідера Лівійської джамахирії Муамара Каддафі. Родзинкою майже усіх цих повідомлень є інформація про персональне шатро харизматичного гостя, яке найімовірніше розгорнуть під адміністрацією Віктора Ющенка. На цьому "родзинки" інформацій, як правило, закінчуються.

Здається, власники українських телеканалів старанно приховують від народу з давніми традиціями анархізму деталі державного устрою Лівії і погляди її лідера. А вони, між іншим, - живе арабське втілення ідей Нестора Івановича Махна, про 120-річний ювілей якого українські ЗМІ теж всі дружно "забули".

І не дивно, бо якби ЗМІ в Україні виконували свою пряму функцію, а Ющенко був "вижимкою" настроїв народних мас, то... По-перше, про Нестора Івановича і Муамара Каддафі ми б знали трішки більше, ніж про гуляйпільську тачанку і арабське шатро. По-друге, Ющенко вже б давно розігнав антинародний парламент. А зекономлені гроші пустив би НЕ на чергові "вибори" невідомо кого, а на поповнення персональних депозитів кожного українця. Видалення державного "апендициту" вирішило б майже всі державні проблеми. Бо, з одного боку, гарних законів написано вже стільки, що ми всі маємо жити якнайменше в раю. З іншого боку, ВРУ - це така споруда з "буфетом для бідних", в яку навіть вождь комуністів Пєтя Сімонєнко їздить на Мерседесі і в костюмі "от Кутюр" з етикеткою "от" фабрики "Більшовичка".

Повертаючись до особистості Каддафі, варто звернутися до його "Зеленої книги" і сутності Лівійської Джамахирії:

«Парламенти стали узаконеним бар'єром, який заважає народу здійснювати свою владу, що відсторонив маси від участі в політиці і монополізував їхню владу. Народу залишили чисто зовнішній фальсифікований прояв демократії - право на стояння в довгих чергах до урн на виборчих дільницях».

Муамар Каддафі заперечує партійно-кланову систему, яка знеособлює людину і шкодить її свободі:

«Справжнім Законом суспільства є або звичай, або релігія», - переконаний Каддафі. - Є звичай - він природний, зрозумілий кожному незалежно від освіти».

Відмовляючись від класового підходу, лівійський революціонер заявляє, що основа його поглядів - нація:

«Нації для плідного розвитку потрібно мати єдину релігію, і тоді соціальний фактор (національна приналежність) збігається з релігійним, тим самим, підвищуючи стабільність націй».

«Особистість повинна розвиватися в родині природним шляхом подібно до того, як це відбувається в Європі... Нація може загинути, якщо протиріччя між родинами будуть впливати на плем'я, а між племенами - на націю».

Після ісламської революції 1 вересня 1969 року у Лівії була створена особлива політична система - Лівійська Джамахирія*. Формально вона було вибудувана знизу догори на основі прямої демократії:

«Пряма демократія - це ідеальне рішення, яке, будучи втіленим на практиці, не може бути предметом суперечки і розбіжностей».

Було дозволене вільне носіння і зберігання вогнепальної зброї. Лівійцям, які потребували житло, стали роздавати квартири безкоштовно.

Федерація самоврядних громад - ідеал російського анархіста Кропоткіна - може бути теоретичним описом системи джамахирійських кварталів, які Каддафі намагався запровадити на першому етапі перетворень у Лівії:

"Той, хто володіє будинком, у якому ти живеш, або засобами транспорту, яким ти користуєшся, або грошима, на які ти живеш, - той володіє частиною або всією твоєю волею. Воля нероздільна, і, щоб бути щасливою, людина має бути вільною".

З іншого боку, сам Каддафі, його найближчі соратники і армія існують поза Лівійською Джамахирією. Каддафі може в будь-який час впливати на всю країну і всю політичну систему. Держава в Лівії як політичний інститут все-таки існує, хоча у дуже своєрідній формі.

У лівійській економіці є елементи як державного соціалізму, так і соціалізму. Так, у Лівії присутні типові елементи капіталізму - наймана праця, приватна власність, підприємництво. Але при цьому, найбільш дохідні галузі - насамперед нафтовидобутку, належать державі.

Каддафі вводить поняття про те, що в Джамахирії власницькі відносини людей являють собою партнерство у керуванні загальною власністю. "Не наймані робітники, але партнери!" - таке гасло Джамахирії.

Цікавим могло б бути зіставлення реальних економічних структур Гуляй-Поля і Лівії. Можна відзначити, що відносно сільського господарства і Батько Махно, і Каддафі проводили схожу політику. І той, і інший заохочували доступними їм методами фермерське господарство, вільну працю селян.

Каддафі постійно намагається вгамувати державу і чиновників. Зробити так, щоб народ одержував безпосередню персональну користь від продажу нафти.
На самому Каддафі зав'язано багато чого, він всеодно вождь, після смерті якого може все значно змінитися.

*Цікаво відзначити, що семантика слова "Джамахирія" пов'язана з поняттями, які ідеолог російського анархізму Кропоткін вважав ранніми формами анархізму. Він відзначав, що історик Костомаров використовував поняття "народоправство", яке цілком може вважати вдалим перекладом арабського слова «Джамахирія» українською.

Що краще? Видавати газету чи торгувати квашеною капустою?

Власне, роздум нижче - це розвиток теми,
яку підняв у своєму блозі Павло Пущенко
...

Павло Пущенко підняв насправді цивілізаційну тему, яка напряму пов"язанна з цінностями... Перераховані ним пункти (див. гіперлінк) - це та правда, яка є наслідком цінностей... І ніяких тобі див!...

Але давайте по порядку.

Днями прогулювався центром сонячного Чернігова з засновником найяскравішої чернігівської інформаційної газети, з якої пішла вся місцева журналістика... І якщо вже про туалетний папір мова пішла, то мій колега якраз в контексті згадав одного російського письменника. Він у своєму творі описує 2050 рік, в якому туалетний папір замінять газети у рулонах. Причому, перші 2 метри - то буде логотип і ордени :).
Жарти жартами, але друге його переконання - "в Чернігові краще торгувати квашеною капустою, ніж видавати газету", або: "кожен видавець газети мріє продавати оцеледці". Під словом "газета" тут мається на увазі інформаційна газета у класичному розумінні - незалежний носій "чистої" суспільно-важливої якісної інформації.

Власний досвід роботи як над газетами, так і над Інтернет-проектом, нажаль, змушує, погодитися з такою думкою.

Чому?

У будь-якому випадку життєздатний проект повинен бути комерційним - давати прибуток. Класична схема - це коли цікаву інформаційну газету купують, передплачують, дають туди рекламу. Тому що газета цікава і має свою аудиторію. Все ніби просто.

Але насправді не все так просто. Одна з причин зникнення газети, яку брався свого часу видавати мій колега - поява газети "Факты и комментарии". Вона друкувалася шаленими тиражами і коштувала тоді набагато дешевше, ніж папір, на якому друкувалася. Фінансували цей мега-проект фігури з найближчого оточення колишнього президента Кучми. Такий собі проект політичного впливу.

На цьому прикладі можна написати цілу дисертацію на тему: "Як вбити газетний і рекламний ринок". Хоча здавалося б... Дешева газета, ззаду дівка файна, кросворд, є що читати... Але мало при цьому хто помітив, що читач почав ставитися до газети як до маловартісного паперу.

Якраз в цьому місці важливо згадати прислів"я про безкоштовний сир і мишоловку. Але споживач газетної продукції не підозрює, що продукція, яка спрямована нібито на задоволення його потреб, ставить перед собою геть зовсім інші завдання. Адже батьки проекту не будуть працювати собі у мінус? Тому краще застосувати інший вислів: "Піпл хаваєт!".

Як в такій ситуації конкурувати журналістам, які хочуть видавати газету як "комерційний проект", з "грошовими мішками" сумнівного походження? Хіба чекати на прихід олігарха з почуттям смаку? Але проблеми це не вирішує...

Звичайно, як написав Павло, мізки з такої "журналістики" тікають. Медіа наповнюються чорнухою, бо "піпл хаває", тому гроші швидко відбиваються. За відсутності виробника в хорошому розумінні немає і споживача. І навпаки.

Звісно, що медіа не змінюють цінності людей. Вони їх експлуатують, якщо при цьому не погіршують.
І газети - то лише один з різновидів медіапродукту. Ось що не так давно сказав один з ведучих закритого телепроекту "Подвійний доказ" Анатолій Борсюк про телебачення:

- Вже півтора роки я не вмикаю телевізор. Повний маразм. Дивитися це вже не просто неможливо. але й шкідливо. Шкодить настрою, псує характер, викривлює світосприйняття. Телебачення і життя вже не мають нічого спільного, і прірва між ними все глибшає. Нашеукраїнсько-російське телебачення, бо назвати його вітчизняним аж ніяк не можу, це фастфуд, що зібрав з усього світу усе найгірше, аби швидше підійти до банкомата і зняти гроші - це головна мета сьогоднішнього телевиробництва.

Звісно, можна "лягти кістками" і спробувати, щоб "изменчивый мир прогнулся под нас" :). Наприклад, реалізувати медійний проект в Інтернеті. Ось, "Високому Валу" у травні буде вже 8 років... Але про це, напевно, пізніше. Бо наразі чомусь згадується поезія другого співведучого "Подвійного доказу", мого знайомого мрійника Дмитра Корчинського:
...
Невнятна назва, нез'ясована мета,
Недобрана команда - нахабна босота,
Недбало побудовано великого човна.
Ним божевільний кормчий кермує на кормі, Асоціальні боги панують ввисоті,
Щось море невідоме ховає в глибині.
А берег підозріло синіє в далині.
...
Хто сів, сім'ї хто здався,
Хто уряду служив,
Хто зрадив, хто продався,
Лиш кормчий під кормою жив,
Допоки корабель стояв, а потім розламався
Розчавив голову шматок,
Лиш в пам'яті вспливло
Нікому не потрібне
Те золоте руно.
...
Хотілося б сподіватися, що класичні газети і якісна журналістика не є "непотрібним золотим руном". Бо інакше сприймаєш себе у ролі "божевільного кормчого", і чомусь дуже сильно тягне при цьому піти "торгувати квашеною капустою" :)

Інформаційна війна. Свої і чужі на "фронті" і в "тилу"

Пролонгації російсько-українського
"Договору про дружбу" присвячується

Задача будь-якої війни - зламати волю супротивника до спротиву. У сучасній війні збройним діям передує інформаційна артпідготовка. Території за умов існування людства у напіввіртуальному світі спочатку відбирають, приєднують, окуповують інформаційно. Бо важить не сама подія, а віра в неї телеглядача (слухача, читача). Тому відбувається подія не там, де зібралося мільйон людей, а там, де зібралося 3 оператори з журналістами потужних телеканалів.

80-90% перемоги - це перемога в інформаційній війні. Іноді інформаційні війни бувають настільки успішними, а країна-об'єкт агресії стає настільки чужою для власних громадян зсередини, що агресору більше нічого не потрібно робити. Як сказав видатний російський телекілер Сергій Доренко: "Нам байдуже, де буде проходити кордон хорошої (в розумінні росіян напевно) України. Але якщо ми не зможемо нічого вдіяти і це буде погана Україна, то її кордон потрібно відсунути якомога далі". Отже, ставка зроблена на безкровну інформаційну війну, панове.

Не буду нав'язувати своєї думки, програє чи виграє Україна на своєму ж інформаційному полі. Як на мене, багатьом все і так зрозуміло. Але справжня і інформаційна війна мають одну спільну рису. Як на будь-якій війні, у відношенні ворога тут не застосовують основних демократичних принципів, ворогу не гарантують основні громадянські права.

І тому, якщо хтось сьогодні пояснює свою сумнівну інформаційну поведінку стосовно України всілякими можливими громадянськими правами, то можна звісно і вірити. Але не варто в такому випадку сподіватися, що ті ж самі громадянські права завтра не відберуть у вас. І тільки тому, що будучи доброю людиною і не розгледівши вовків у овечій шкурі, ви не змогли ці свої права захистити і втримати.

Коли Росія піддасть анафемі Лукашенка, і хто їй поспівчуває, крім "Хамасу"?

Сьогодні трапилася знакова подія. "Кокойто" президент Медведєв отримав листа моральної підтримки від Президента Білорусі Олександра Григоровича Лукашенка.

Ім'я і по-батькові одержувача, що сидів за одним столом з осетино-абхазькими маріонетками, одразу якось не пригадується. Але я особисто співчуваю йому не менше, ніж Лукашенко, вкупі з "Хамасом" і "Хезболлою". Пишучи ці рядки, просто тихо втираю сльозу.

Нагадаю, що неофіційні "Хамас" і "Хезболла", яких в світі вважають за терористів, зробили офіційну заяву.

На відміну від терористів, офіційний президент Білорусі після тяжких трьоденних роздумів обмежився не зовсім офіційним листом на адресу пана Медведєва.

В листі він висловив підтримку його "морального вибору" в контексті визнання Абхазії і Південній Осетії. І черговий раз запевнив президента Росії у своїй дружбі та всіляких союзницьких стосунках.

Про визнання Білоруссю сепаратистських анклавів Олександр Григорович не обмовився жодним словом.

Не знаю, скільки ще Лукашенко буде виводити з себе Росію обіцянками, що "танки на Москву нє пройдут", замість того, щоб встряти у бійку зі "шведами". Адже терпець тих, хто бачить Білорусь рядовою російською губернією, може нарешті увірватися.

Слід віддати належне Олександру Григоровичу. Він зберіг країну у такому стані, в якому вона хоч завтра може стати членом ЄС. Принаймні, за ошатністю міст, низьким рівнем корупції, високим рівнем розвитку науки та освіченості громадян, відносно високим рівнем життя тощо.

Проте ціна багатьом здобуткам - політична несамостійність білоруського лідера. Напевно, його теперішній стан не менш відчайдушний, ніж свого часу у Івана Мазепи. На налагодження стосунків Білорусі з Європою потрібен час. За цей час Росія однозначно не вдовольниться словами про братство і буде вимагати від Білорусі дій, що суперечитимуть її Євроінтеграції.

Звісно, на місці Лукашенка все можна буде вирішити швидко одним відчайдушним кроком. Але у разі, якщо він буде вдалим. Якщо він буде невдалим, історія з Іваном Мазепою, найліпшим другом Петра І, може повторитися у вигляді фарсу.

Звернення сайту "Грузія online"

Мій знайомий, політичний аналітик Інституту Євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач, написав у себе на блозі "Української правди" (дублюю):

У зв'язку з постійними атаками на сайти однієї з воюючих сторін, що є варварським способом ведення інформаційної війни і позбавляє громадян країн усього світу права на інформацію, вважаю за можливе й необхідне розмістити тут Звернення сайту-жертви кібератак "Грузія Online".

Прошу учасників обговорення тимчасово утриматися від зведення особистих рахунків.

А також від "запрограмованих" нападок на Ющенка, Тимошенко, Януковича та іже з ними...

Обращение Грузия Online

11.08.2008 00:08

Вставшая с колен нефтегазовая российская империя развернула крупномасштабные боевые действия в Грузии в целях восстановления своего контроля над Южным Кавказом.

Такой исход событий вернет геополитическую ситуацию в годы холодной войны времен СССР, будет способствовать возрождению и распространению ее влияния по всей планете.

Если сегодня оккупационные действия Россия сойдут ей с рук, то результаты синдрома безнаказанности и вседозволенности не заставят себя долго ждать.

Сегодня в Грузии решается не только вопрос существования Грузии. От исхода происходящего зависит, сумеет ли цивилизованный мир остановить кровожадную политику России. Достаточно вспомнить чеченские компании, что бы сравнить и предположить, во что это все выльется в будущем для Грузии, и всего остального мира.

Сегодня в Грузии решается судьба Южного Кавказа – Россия давно пытается восстановить полный контроль над всем регионом, и в этом плане Грузия играет решающую роль. Подчинив Грузию, Россия в геополитическом плане автоматически становится хозяином во всем регионе.

Сегодня в Грузии решается дальнейшая судьба Украины, вернее Крыма – почувствовав уверенность, Россия обязательно возьмется решать вопрос подчинения Украины, разыграв конфликт в Крыме, где пророссийски настроенных жителей весьма впечатляющее количество.

Сегодня в Грузии решается вопрос стран новой Европы – Россия обязательно постарается вернуть свое влияние в странах бывшего советского лагеря. Хотя они и являются членами североатлантического альянса, но устраивать внутриполитические противостояния у России опыта хватает.

Сегодня в Грузии решается вопрос ядерной программы Ирана – давно заручившись поддержкой России, сегодня если Россия докажет Ирану что она всемогущна и ей наплевать на мнение всего остального мирового сообщества, то проблема иранской ядерной программы, которая угрожает безопасности всего мира, станет проблемой неразрешимой.

Сегодня в Грузии решается проблема всего Ближнего Востока – почувствовав вседозволенность Россия активно начнет накалять ситуацию на ближнем востоке поощряя террористические организации, которые в свою очередь "в борьбе с иноверными" развяжут несколько локальных конфликтов, вследствие чего поставки энергоносителей, учитывая нестабильность и высокие риск-факторы, с ближнего востока катастрофический сократятся и по мировым поставкам Россия станет практический монополистом, диктующим цены на них.

Призываем все цивилизованное мировое сообщество объединиться против растущей тирании России и наказать ее. Пора дать российской империи понять, что в мире существует цивилизация, такие ценности как демократия, суверенное государство, права человека, независимость, защищать которых призваны все вместе.

Скільки коштує сайт з урахуванням модних тенденцій геополітичного гламуру?

"Ми запишемо наше телешоу на велику касету і продамо її на якийсь телеканал.
А на виручєнниє дєньгі дамо хабаря. Щоб її туди узяли"
Шоу довгоносиків, 1997 рік

Робити сайт - справа марудна. Відкриваючи великий секрет, зізнаюся, що для цього потрібні дві серйозні речі:
1. Клепка.
2. Гроші.
Якщо на початку епохи достатньо було першого пункту і картки Інтернет-доступу "Старт", купленої у кіоску "Союздруку", то зараз картина істотно змінилася. Значення пункту 2 значно зросло.

Навпаки, у сучасників, навіть за наявності грошей, дуже часто існує великий напряг с пунктом 1, який все-таки залишає за собою першочергове значення. Відомо багато Інтернет-проектів всеукраїнського рівня, в які були вкладени суми з багатьма нулями. У результаті "нулі" виявилися абсолютно не вирішальними.

У кого "1" все-таки є, але складно з конвертуванням "1" в "2", той потерпає. Але, незважаючи ні на що, є приємні винятки з правил, які дозволяють вирішувати проблему "2" за рахунок "1". Спражнім прикладом цього є мій давній знайомий Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ. Днями він повідомив, що подав заявку на грант у мерію Москви на суму... $900 тисяч. НА РОЗВИТОК РОСІЙСЬКОМОВНОЇ ВЕРСІЇ САЙТУ "БРАТСТВО".

Дмитро думав недовго і діяв блискавично після того, як мер Москви заявив про підтримку російськомовних співвітчизників в Україні. Лужков висловив готовність виділити на це благородне діло аж $34 млн. з міського бюджету Москви.

У мерії Москви зазначили, що заявку Корчинського взято до розгляду. А в студії Артємія Лєбєдєва уточнили, що їхні найдорожчі сайти з врахуванням усіх наворотів коштують максимум 150 тисяч євро.

Корчинський заспокоїв студію Лєбєдєва. Мовляв, нічого страшного. І пообіцяв, що буде освоювати виділені кошти особливо наполегливо. І навіть, заради взаємовигідності такої корисної справи, готовий на відкат чиновникам мерії. Який може сягати половини від вказаної суми.