22.09.2009 10:17 Сергій ПАВЛЕНКО

Коментарі [ 14 ]

31.08.2009 11:22 Сергій ПАВЛЕНКО

Коментарі [ 6 ]

26.01.2009 11:06 Сергій ПАВЛЕНКО

Щодо матеріалу кореспондента BBC Олени Сидоренко «До створення заповідника у Батурині ставлення неоднозначне», то він у мене не викликав захоплення та й позитивної оцінки. Чому?

Бо якщо йти за логікою автора, то нам і на 18 рік незалежності України треба думати більше про насущне – заробіток, споживання, газифікацію, а такі справи, як відтворення історичних пам’яток, книговидання і т.п. залишити на кращі часи. А ви, друзі, задумалися, що після такої економії буде? Хто житиме в «заощадженій» Україні? Це будуть українці? Чи якесь сите російськомовне населення?

У Батурині, звичайно, є невдоволені (а в якому селі та місті їх нема?). Я був там 22 січня і до мене теж підійшла жіночка: «Не скажете, як мені поскаржитися Президенту?». «А що ж ви йому хочете сказати?»-запитую. «А в мене вода не проведене до хати…» Отакої! Звичайно, Президент у нас відповідає, якщо у Чернігові на Рокосовського прорвала каналізація, а в Прилуках у будинку №5 15 градусів тепла… Так, зверхникам усіх рівнів не треба забувати про буденне. Але у нашому житті і повинні бути святі місця. І тому я радий, що Президент В.Ющенко зумів мобілізувати кошти меценатів ( уряд Ю.Тимошенко під різними приводами «урізав» бюджетне фінансування Батурина!) на відродження колишньої гетьманської столиці. Ці гроші донецьких, луганських і київських олігархів пішли не на фінансування футбольних клубів, яхт, дач, а на значну всеукраїнську справу! Тепер у Батурин можна приїхати і по-справжньому зарядитися духом героїчної історії, надихнутися хоча б на прочитання книг про славне минуле!

О.Сидоренко, на жаль, однобоко вивчила тему зайнятості у Батурині. Зазначу, що до будівництва все ж таки залучалися і місцеві жителі, з навколишніх сіл ( у цьому ми переконалиця з О.Ясенчуком, побувавши в Мостах!). А те, що переважали приїжджі, то це тому, що відбудовували пам’ятки різні будівельні організації з усієї України. Вони орієнтувалися на своїх професіоналів, які добре знають свою справу, а не випадкових некваліфікованих чоловіків-батуринців, які вирішують питання своєї зайнятості. Після всього зробленого Батурину залишився ЗАПОВІДНИК , де працює до 60 осіб ( скільки охоронців тільки потребують нові об’єкти!).

Додам до цього, що завдяки зростанню кількості туристів вже з’явилося у Батурині кілька кафе. А це теж робочі місця! А ще буде будуватися готель. Бо існуючий вже не може задовольнити попит приїжджих. Причому будь-який бізнесмен, який інвестує у цю справу гроші, не програє! Адже після того, що зроблено у невеличкому місті, тут очікується справжній туристичний бум.

Крім цього, додам і ще наступне: Батурин завдяки розбудові пам’ятних місць газифіковано, асфальтовано. У місті вирішено загалом проблему із водопостачанням, поліпшено електроосвітлення вулиць. Хто б там що не говорив, а сьогодні по Батурину вже приємно пройтися. Це не те занедбане, залишене напризволяще містечко, яке було три роки тому…

А те , що у якоїсь матері син не може знайти роботу в Батурині, то хіба це проблема тільки цього міста?

Що ж до особи Мазепи, то тут теж є проблемка. Про гетьмана у сучасному шкільному підручнику написано всього лишень 4 сторінки! На жаль, цього замало. А що знає про Мазепу людина, яка вчилася за старими підручниками ( нові, здається, з’явилися після 1995 року)? Що він «не зважав на соціальні питання» і т.п. Та це ж радянські міфологеми! Військо «не розкидалося куди попало», а посилалося за наказом Петра І в Прибалтику, Польщу. Бо була імперія, і в ній такі були правила гри.

«Невдоволення народних мас росло» - це історіографічний стереотип, нічим не підтверджений. Бо у Батурині збиралися на старшинську раду щороку представники з усіх полків і радилися, які треба збирати податки, щоб людям легше жилося. Звичайно, українці тоді не раювали. Але саме в Гетьманщину тікали люди з Росії, бо тут були відносно кращі умови для життя.

А Мазепу та Ющенка можна порівнювати. Наприклад, перший був поет, а наш Президент - художник. У Мазепи були свої Кочубеї, Носи, а скільки їх у Ющенка!

Закрий сьогодні нашу Верховну Раду у колишню Батуринську фортецю, то скільки б вона протрималася годин? Я не кажу про дні.

Мазепа не захотів бути рабом Петра І ( а саме так зверталися до царя усі його підлеглі!), а Ющенко так само не забажав повзати на колінах перед Медведєвим. Хай це комусь не подобається. Але гетьман і Президент вчинили так по-державницьки в інтересах України.

Порівнювати Мазепу з Ющенком можна довго. Та біографія останнього ще твориться. Я сподіваюся, що Ющенка у подальшому оцінюватимемо не за сучасним курсом долара, а й, як і Мазепу, за суспільно-значимими вчинками, культурницькими діяннями. Головне (особисто для мене!), що Президент не повторив долю К.Розумовського. Той теж думав відродити Батурин, завіз туди тисячі кубометрів деревини, розпочав грандіозне будівництво, а потім … занепав духом. А будівельні матеріали протрухли. Залишилося з великого задуму лише дещиця – церква та палац, за яким, щоправда, нікому було наглядати.

Коментарі [ 7 ]

05.06.2008 11:34 Сергій ПАВЛЕНКО

Я  пам’ятаю, якою була роль рад за радянських часів і  в 1990-их роках у сільській місцевості.  Фактично влада належала райкомам, а потім райдержадміністраціям. Що останні вирішать, те й перші затвердять. Ради були немов якийсь підрозділ виконавчої влади. Керівник райради за неофіційним рейтингом був другою особою в районі.

Нині ситуація докорінно змінилася. Особливо після 2004 р. Тоді  змістили всіх керівників райдержадміністрацій, найчастіше професіоналів, і замінили їх  помаранчевими партійцями. Деякі з них, не секрет, навіть не те що на впливових  керівних посадах у районах не побували, але навіть  не могли похвалитися дипломом про вищу освіту!

Це вже «опустило» виконавчу владу. Але  то був лише початок. Смішно, але секретаріат Президента завдав нищівного удару по регіональній владі за останні 2-3 роки. Чим?  У Чернігівській області є райони, де по 6-12 і більше  місяців у Києві «затверджували» запропонованого керівника райдержадміністрації. У половині районів!

Ціна такого бюрократичного «погодження» – фактичне перетворення райдержадміністрацій в структуру, яка  уже практично стає непомітною у районах. Адже, якщо у районі тимчасово виконує обов’язки  голови райдержадміністрації якийсь завідуючий відділом чи заступник ( який невпевнений у завтрашньому дні, бо теж перебуває у тимчасовому статусі!), то  його значення та впливовість дорівнює нулю. Важливий  і такий момент.

Хто згодиться бути головою райдержадміністрації при таких реаліях? Зрозуміло, людина з певними амбіціями, але   не завжди справді авторитетно-впливова  у районі.

Що в результаті маємо?

Реальна влада у регіоні спокійно і без потрясінь переходить до рад.  Обрані голови рад, скориставшись «безвладдям» в райдержадміністраціях,  нині  демонструють собою впливовість, авторитетність і вже «ставлять на місце» виконавчу владу. Остання перетворюється у виконком місцевого самоврядування.  Так що секретаріат Президента фактично і без відповідних змін до чинного законодавства, Конституції  «здав»  усю владу радам.

Коментарі [ 2 ]