Високий Вал

Останнє оновлення 17:18 вівторок, 18 вересня

Укр Рус

Сергій СОЛОМАХА

Економічний оглядач

Чому в Чернігові вшанують пам’ять жерв Голодомору тільки біля П"ятницької і Катерининської церков?

Соромно і огидно, що навіть до 80-і роковини Великого голодомору місто Чернігів залишається єдиним в області великим населеним пунктом в якому досі не досі не має пам’ятного знаку жертвам Голодоморів – геноциду Українського народу.

І це незважаючи на те, на вулицях міста у зимку 1932-1933 роках щодня вмирали від голоду селяни з далеких й навколишніх сіл і навіть городяни,

Як згадують старожили, через морози небіжчиків не ховали, а звозили до Петропавлівської церкви на Старому Руському цвинтарі по вул. Старобілоуській. До цвинтаря небіжчиків, як правило, везли вулицею Надеждинською, яку з 1960 році було перейменовано на вул. Пирогова. Навесні невідомі зловмисники підпалили церкву, змуровану ще у 1834 році, разом з небіжчиками.

Після цієї пожежі залишки церкви було знесено, а на цьому місті у 70-х роках минулого століття збудовали Новозаводський відділок міліції.

На згадку від колишньої Петропавлвської церкви залишився лише, як називають старожили, «поповський» одноповерховий будинок який під час окупації не постраждав, як і вся вул.Старобілоуська.

Звісно, міська влада якось намагалася вшанувати память жертв голодомору. Так 22 лютого 2008 року у виставковій залі галереї сучасного мистецтва «Пласт-Арт» було проведено презентацію генеральної концепції пам’ятного знаку жертвам Голодомору 1932-1933 років. Співавторами проекту є Народний художник України, академік архітектури Анатолій Гайдамака та Заслужений діяч мистецтв України Борис Дєдов.

Спочатку, за офіційною інформацією від 25 лютого 2008 року, планувалося встановити пам’ятний знак на зеленій галявині Алеї Героїв перед фасадом Катерининської церкви. Творча ідея проекту полягала у відтворенні образу зубожіння та спустошеності тогочасної України: на чорному перепаханому полі, де лежать розбиті жорна, встановлені чорні гранітні плити, що символізують українські села, поставлені на «чорну дошку», тобто на вимирання. На чорних мармурових плитах планувалося викарбувані назви сіл, найбільш постраждалих від тих жахливих подій.

19 серпня 2008 року відділ зв'язків з громадськістю Чернігівської міської ради від було повідомлено, що Чернігівський міськвиконком з 1 до 30 вересня 2008 року оголошує відкритий конкурс на кращу проектну пропозицію щодо спорудження пам'ятника для вшанування жертв та постраждалих від голодоморів в Україні. За інформацією управління архітектури та містобудування міської ради для встановлення пам'ятного знаку вже визначена земельна ділянка навпроти Троїцько-Іллінського монастиря на розі вулиць Толстого та Музичної.

Після цього жодної інформації. Хоч завершується вже 2013 рік.

Тож 23 листопада, на 80-у роковини Великого голодомору представники місцевої влади і громадськість традиційно зберуться о 16 годині біля П’ятницької церкви, зруйнованої вже після звільнення міста від німецьких загарбників, щоб вшанувати пам’ять жертв Голодомору-геноциду 32-33 років. По закінченню панахиди, патріотична громадськість міста хресною ходою з запаленими свічками рушить до Катерининського кафедрального козацького собору, де о 16-й годині 35 хвилин відбудеться - громадське вшанування пам’яті жертв геноциду.

Юлі - волю! Україні - долю, європейську...

Переконаний, що в Європі добре розуміють, що сьогодні ніхто в Україні, крім Юлії Тимошенко, не зможе реально і ефективно очолювати як спротив середнього і малого бізнесу рекету збоку сім"ї Януковича, так і згуртувати тих хто щиро прагне примусити Януковича і комуно-регіоналів виконувати угоди з ЄС про асоціацію і вільну торгівлю (вразі їх можливого підписання).

Це стосується в першу чергу припинення фальсифікації виборів на всіх рівнях, дотримання прав людини, ліквідації вибіркового правосуддя, реформування прокуратури, судів та силових структур.

Звісно, що робити це Юля буде лише з метою особистого реванша над Януковичем.

Безсумніву, усвідомлює це не тільки Янукович, але і його молода донецько-луганська команда, які ніколи добровільно не будуть виконувати домовленостей з європейцями.

Іх може примусити робити це тільки потужна, згуртована проєвропейська опозиція як парламентських, так і позапарламентських сил з одним харизматичним лідером, що реально загрожує Януковичу. Це - чи не єдиний гарант виконання домовленостей Януковича з Об'єднаною Європою.

В Європі це розуміють усі.

На жаль, багато хто з українців, навіть тих хто бажає бачити Україну в Об'єднаній Європі, цього не усвідомлює і активно не підтримують вимоги Об'єднаної Європи щодо негайного звільнення Юлії Тимошенко.

Це- чи не єдиний реальний шлях, що може привести Україну до Об'єднаної Європи.

Юлі - волю! Україні - долю!

Європейську долю!

Сергій Соломаха

 

 

Українцям вкрай пощастило з жеребом на стикові ігри чемпіонату світу з футболу

15 і 19 листопада збірна України проведе дві стикові гри зі збірною Франції за путівку на чемпіонат світу з футболу, що відбудеться у наступному році у Бразилії. Перша гра відбудеться в Україні, друга - Франції.

Вважаю, що тренерському штабу збірної України по футболу на чолі Михайлом Фоменком і українцям вкрай пощастило з жеребкування на у стиковій гри до чемпіонату світу-2014.

Уявіть якщо збірна України по футболу раптом не подолає збірну Франції...

Ні хто нікого звинувачувати  не буде.

А якщо раптом збірну Франції (наприклад, вдома 0:0, а там аж 1:1)  переможемо - Слава героям!

А якщо б раптом (наприклад, там 0:0, а вдома 1:2) програли б Ісландії або Румунії?

Це ж був би кінець світу?

Тож дякуємо Богу за такий "сліпий" вибір жереба.

 

Слава Україні!

Дайош героїв!

 

Чекаємо на добрі новини з Франції.

 

Сподіваюсь, панове, ні хто з українців не бажає щоб наша збірна по футболу зіграла в Бразилії як збірна, наприклад, Сан-Марино.

Як узаконний спосіб розв'язати конфлікт навколо газети "Сіверщина"

11:52

Пропоную ltкілька думок, спрямованих на розв'язання конфлікту, що виник між видавцями газети "Сіверщина" - ТОВ "РВЦ "Сіверщина" і Чернігівською обласною організацією товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка, 200-ліття з дня народження якого наступного року відзначає увесь світ.

Недарма ж кажуть мудрі люди: не знаєш, що робити, дій - по закону.


Згідно ст. 21 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" "підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації за дорученням засновника (співзасновників) здійснює редакція або інша установа, що виконує її функції."

У випадку з газетою "Сіверщина" редакція і видавець - одна й та ж юридична особа, якій відповідно до договору (так вимагає закон) засновником має бути передано функції і редакції, і видавця.

Згідно ж цим законом, "редакція діє на підставі свого статуту та реалізує програму друкованого засобу масової інформації, затверджену засновником (співзасновниками)."

Звертаю увагу, що ст. 22 Закону про пресу чітко вказує:"Статут редакції затверджується засновником (співзасновниками) відповідно до чинного законодавства України."

Ст. 23 Закону про пресу стверджує, що "редактор (головний редактор) друкованого засобу масової інформації є керівником редакції, уповноваженим на те засновником (співзасновниками)."

Тобто у складі ТОВ "РВЦ "Сіверщина" повинно щонайменше діяти дві редакції: газети "Сіверщина" і газети "Біла хата", у якої юридично зовсім інші засновники.

"Редактор (головний редактор) призначається (обирається) на посаду і звільняється з посади в порядку, встановленому засновником (співзасновниками) у статуті редакції відповідно до
чинного законодавства України про працю."

Отже, якщо б товариство "Просвіта" діяло по Закону про пресу навряд би виникнула ганебна, неприпустима ситуація, що на сьогодні є.

Необхідно негайно, щонайменше:

1. Розробити статут редакції газети "Сіверщина" і затвердити правлінням обласної "Просвіти";

2. Розробити договір між "Просвітою" і ТОВ "РВЦ "Сіверщина" і укласти його з виконавчим органом товариства(директором);

3. Привести у відповідність до вимог законодавства статут ТОВ "РВЦ "Сіверщина" та призначити редактора газети "Сіверщина" відповідно до Статуту редакції газети "Сіверщина", щоб припинити порушувати чинне законодавство і правовий нігілізм.

Все це треба зробити до закінчення відпустки головного редактора газети "Сіверщина" В.Чепурного.

Інакше ганьба як засновникам газети "Сіверщина", так і власникам ТОВ "РВЦ "Сіверщина".

Зазначу, що в ситуації від грубого порушення законодавства про пресу як засновником газети, так і власниками ТОВ "РВЦ "Сіверщина", нажаль, найбільше страждає та знаходиться у підвішеному стані колектив редакцій газет "Сіверщина" і "Біла хата".

Чому на їх захист досі не виступила журналістська громада в особі НСЖУ і профспілки журналістів?
 

Тільки справжне чудо може врятувати Блохіна від спіткання долі Ющенка

Пам'ятаю як ще років 20 тому першій міністр молоді і спорту України, олімпійський чемпіон Валерій Борзов застерігав мене, що футбол - це політика, тож не хай їм займаються політики, а не спортивні функціонери.
І він був на 100 відсотків правий.

Після чергової поразки 19 вересня 2013 року на православне церковне свято спомину чуда архістратига Михайла (в народі просто Чудо) вдома 0:1 ФК "Динамо (Київ) від маловідомого бельгійського клубу невже тепер тренера Олега Блохіна чекає доля Єльцина і особливо Ющенка?

Звісно, шкода нашого видатного талановитого футболіста. Не виключено, що його фанати можуть ще пригадати Олегу Блохіну його невдале нардепство: перебування у фракціях СДПУ(о) і КПУ.
Адже іншу зірку українського і світового футболу Андрія Шевченка за подібне спритні так звані комікі-квартальщики потворили у всенародне посміховище в політичному медіа проекті «Сказачная русь». Не має сумнівив, що цей мультсеріал створено з метою «промивання» мізків виборцям перед президентськими виборами 2015 року

Нагадаю, що написав наш земляк Леонід Кучма про першого президента посткомуністичної Російської Федерації
Бориса Єльцина:
"Спершу з лідером пов'язують непомірні надії, приписують йому обіцянки, яких він не давав (і вільно тлумачичи ті, котрі давав), а потім платять йому ненавистю за невиконання нездійсненного. Чим більше були надії, тим сильніша ненависть. Цінувати або хоча б помічати зроблене ні в кого бажання немає." (цитата з книги "Україна - не Росія", стр. 428-429, Москва, "Время", 2004)

Між іншим чи не здається Вам, що це не тільки про Б.Єльцина, але про самого Л.Кучму і В.Ющенка і багатьох інших, зокрема, і Олега Блохіна?

Не дарма ж кажуть мудрі люди, що і в українців, і росіян від любові до ненависті - один крок.
Тепер тільки справжнє чудо може врятувати Олега Блохіна від спіткання долі Віктора Ющенка.

Незалежна Україна: змінилося все, але тільки не комуністи

Чому Україна досі не в ЄС коли ледь не все круто і кардинально в Україні змінилося за останні 20-25 років, панове, таварісчі, гаспада?
На жаль, змінилося далеко не все.
 
Судіть самі.
 
Чверть століття тому патріоти, націоналісти - одним словом рухівці (як їх називали опоненти усіх кольорів і відтінків) - боролися за те щоб москалі-комуняки не вивозили з України геть усе, що виробляє ненька-Україна. А зараз нові "патріоти" дружно скиглять, що клятімоскалі-путінці не дають їм робити теж саме, тобто ще в більшій кількості вивозити з цієї ж неньки-України все краще.
Галас навколо заборони ввезення в Росію, наприклад, цукерок від «Рошен», але з ПРОТИЛЕЖНИМИ ВИМОГАМИ, сягнув ледь не масштабів часів боротьби за незалежність.
 
Як це нагадує ситуацію з остарбайтерами, яких 1941-1944 рр. нацисти-злочинці силоміць вивозили з України на роботи в окуповану ними Європу, і сучасними українськими заробітчанами, які «без мила» лізуть, повзуть по-пластунські у Європи і Америки за кращими заробітками і життям…
 
Чи не єдине, що дійсно залишилося без змін так  це те, що депутати-комуністи продовжують бути у ВЛАДІ і сидіти у Верховній раді Україні та абсолютній більшості місцевих рад.
Як за часів УССР, так і незалежної України комуністи продовжують  агітувати українців за черговий СОЮЗ з «братньою» Росією тепер вже у вигляді митного.

Хрещення Руси-України підготували і благословили брати Кирило і Мефодій

Святкуючи 1025-річчя хрещення Руси-України практично ніхто не підкреслює, що запровадженню  Володимиром (у хрещенні Василь)  у 988 році офіційного православія у Києві передувала діяльність братів Кирила (827-869) і Мефодія (815-885).

Саме  на основі діалекту моравських (західних) слов"ян вони започаткували переклад текстів грекомовної Біблії  та інших релігійних текстів на більш менш зрозумілу для  слов"янських  племен сіврян, полян, древлян, словен, крівічей мову.

Це дуже вирізнило грекомовну Візантію від папського  Риму, який використовував у службі тексти Писання і служби лише на мертвій мові Римської імперії -  латині.

До цього варто додати, що і варяги літописного Рюріка за походженням. як вважають деякі історики,  у своїй більшості були західними слов"янами. Тож їм звісно були зрозумілі адаптовані за допомогою перекладів Кирила і Мефодія і їх послідовників  христіанські тексти і вони скористалися цим для посилення своєї влади у Києві.

Отже, хрещення Руси-України було підготовлене словом - мовою, нашою мовою.


До речі, обидва брати Кирило і Мефодій були канонізовані православною церквою та названі «рівноапостольними», а також причислені до  святих католицькою церквою.

У 1980 році Папа Іван Павло ІІ оголосив святих Кирила та Мефодія «покровителями» Європи.

День святих Кирила та Мефодія відзначається католиками 14 лютого, православними та католиками східного обряду 24 травня.

У Чехії та Словаччині день Святих Кирила (Циріла) та Мефодія (Методеє), які своїм приходом до Моравії заклали основи майбутньої чеської держави, відзначається 5 липня і є державним святом та вихідним днем.

На жаль, багатьом сучасним українцям "всьоравно і какаяразніца" на якій мові будується державність їх нації, бо  не знають і не цікавляться історії своїх предків.

Скасування «пенсійної реформи»: хто і як вкотре зрадив виборців


Після виборів 28 жовтня 2012 року лідери парламентських фракцій ВО «Батьківщина», «УДАР», ВО «Свобода» та КПУ постійно запевняли виборців, що готові виконати свої передвиборчі обіцянки і голосувати за усі законопроекти, що скасовують положення так званої «пенсійної реформи».

Не так сталося як гадалося.

Судіть самі.

12 грудня 2012 року у Верховній Раді Україні було зареєстровано три законопроекти, що передбачали скасування найбільш одіозних положень так званої «пенсійної реформи» шляхом внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Це – законопроект позафракційного депутата Міщенка С.Г. (№ 1026), групи депутатів фракції КПУ на чолі з Симоненком П.М. (№ 1063) та депутатів фракції ВО «Батьківщина» Денісової Л.Л., Сенченка А.В. (№ 1073).

Крім того, 18 грудня 2012 року до цих законопроектів позафракційний Литвин В.М. додав ще законопроект (№ 1110). Цим локальним законопроектом передбачалося виправити помилку «пенсійної реформи»: пропорційно зменшити страховий стаж для отримання пенсій за віком у мінімальному розмірі для чоловіків 1953-1955 років народження та жінок – 1957-1960 років.

Більш того, лідери КПУ демонстративно наголошували, що фракція КПУ до скасування «пенсійної реформи» припиняє брати участь у голосуванні на пленарних засіданнях парламенту.

Першим, 2 квітня 2013 року, на розгляд сесії було поставлено питання взяти за основу законопроект фракції КПУ (№ 1063) яким передбачалося, зокрема, повернутися до віку виходу на пенсію по досягненню 60 років – для чоловіків та 55 років – для жінок.

Цей законопроект підтримало 220 депутатів замість необхідних для прийняття рішення 226; проти: 8; утрималися: 61; не голосували: 116. Всього під час цього голосування було зареєстровано 405 депутатів.

У фракції Партії регіонів за це рішення проголосувало 11 депутатів (10 з яких депутати-мажоритарники) з 208 (проти – 8, утрималися – 60, не голосувало – 108, відсутні – 21), у фракції ВО «Батьківщина» – 91 з 99 (не голосувало – 2, відсутні – 6), у фракції «УДАР» – 38 з 42 (відсутні – 4), у фракції ВО «Свобода» – 36 з 36, у фракції КПУ – 31 з 32 (відсутній – 1), у позафракційних – 13 з 27 (утримався – 1, не голосувало – 6, відсутні – 7).

В таких провальних підсумках голосування функціонери КПУ і Партія регіонів звинуватили ВО «Батьківщина» і «УДАР», бо 12 депутатів від цих фракцій були відсутні або не голосували за цей законопроект.

І це при тому що усі три опозиційні фракції і фракція КПУ на той час разом налічували лише 209 депутатів. Отже, без голосів позафракційних депутатів або депутатів з фракції Партії регіонів отримати 226 голосів за будь-який законопроект щодо скасування пенсійної реформи неможливо.

Як наслідок, вже 4 квітня 2013 року фракція КПУ голосувала руками «за» спільно з фракцією Партії регіонів на скандальному «виїздному засіданні» парламенту на вул. Банковій.

На цьому зрада виборців не закінчилося…

17 квітня 2013 року відбулися наступні провальні голосування щодо взяття за основу інших пенсійних законопроектів.

Законопроект позафракційного депутата Міщенка С.Г. (№ 1026) підтримало 223 депутата; проти: 5; утрималися: 48; не голосували: 112. Всього під час цього голосування було зареєстровано 388 депутатів.

У фракції Партії регіонів за це рішення проголосувало 11 депутатів-мажоритарників з 207 (проти – 5, утрималися – 48, не голосувало – 108, відсутні – 35), у фракції ВО «Батьківщина» – 88 з 95 (не голосувало – 3, відсутні – 4), у фракції «УДАР» – 35 з 42 (відсутні – 7), у фракції ВО «Свобода» – 35 з 36 (відсутній – 1), у фракції КПУ – 32 з 32, у позафракційних – 22 з 32 (не голосував – 1, відсутні – 9).

Законопроект депутатів фракції ВО «Батьківщина» Денісової Л.Л., Сенченка А.В. (№ 1073) підтримали 221 депутат; проти: 3; утрималися: 34; не голосували: 119. Всього під час цього голосування було зареєстровано 377 депутатів.

У фракції Партії регіонів за це проголосував лише 1 депутат з 207 (проти – 3, утрималися – 33, не голосувало – 118, відсутні – 52), у фракції ВО «Батьківщина» – 93 з 95 (відсутні – 2), у фракції «УДАР» – 37 з 42 (відсутні – 5), у фракції ВО «Свобода» – 36 з 36, у фракції КПУ – 32 з 32, у позафракційних – 22 з 32 (утримався – 1, не голосував – 1, відсутні – 8).

Це голосування за законопроект від опозиції було провальним незважаючи на те, що було мобілізовано найбільше депутатів від трьох опозиційних фракцій і фракції КПУ (198 депутатів з 205). Все «несподівано» зіпсували депутати з фракції Партії регіонів, які голосували за два попередні законопроекти. При цьому 10 з них були відсутні, 4 – не голосували, 1 – утримався.

Аналогічним чином відбулося голосування і за компромісний законопроект позафракційного Литвина В.М. (№1110), який підтримало 208 депутатів, проти: 3; утрималися: 32; не голосували: 105. Всього під час цього голосування було зареєстровано 348 депутатів.

У фракції Партії регіонів за це рішення проголосувало 2 депутата з 207 (проти – 3, утрималися – 32, не голосувало – 103, відсутні – 67), у фракції ВО «Батьківщина» – 86 з 95 (не голосував – 1, відсутні – 8), у фракції «УДАР» – 31 з 42 (відсутні – 11), у фракції ВО «Свобода» – 36 з 36, у фракції КПУ – 31 з 32 (відсутній – 1), у позафракційних – 22 з 32 (не голосував – 1, відсутні – 9).

Отже, політичні ігрища навколо скасування так званої «пенсійної реформи» засвідчили, що КПУ використовує це питання лише для вирішення своїх вузькопартійних інтересів. Адже без голосів фракції КПУ партія влади не може провести в парламенті жодний лобістський закон.

Це вкотре підтвердило 19 квітня 2013 року також і принципове спільне голосування трьох опозиційних фракцій і КПУ за Постанову про відставку Кабінету Міністрів України Азарова М.Я. (№2617), яке підтримало 190 депутатів, проти: 91; утрималися: 2; не голосували: 79. Всього під час цього голосування було зареєстровано 362 депутата. У фракції Партії регіонів за це не проголосував жодний депутат з 207 (проти – 91, утрималися – 2, не голосувало – 74, відсутні – 40). У фракції ВО «Батьківщина» за відставку уряду Азарова М.Я проголосувало 88 з 95 (відсутні – 7), у фракції «УДАР» – 35 з 42 (відсутні – 7), у фракції ВО «Свобода» – 36 з 36, у фракції КПУ – 21 з 32 (не голосував – 1, відсутні – 10), у позафракційних – 10 з 32 (не голосувало – 4, відсутні – 18).

Отже, виборці мали нагоду вкотре переконатися, що Партія регіонів щонайменше контролює третину депутатів (11 з 32) з фракції КПУ і більше двох третин позафракційних депутатів (22 з 32). Вони були відсутні або не голосували за відставку уряду Азарова М.Я.

Не має сумніву, якщо б товариш Петро Симоненко і однопартійці піклувалися про інтереси виборців, а не виключно про власні, то керівництву Партії регіонів нічого б не залишалося, як «дозволити» щонайменше деяким депутатам-мажоритарникам взяти участь у голосуванні за скасування так званої «пенсійної реформи».

Тарас Шевченко вважав Cтепана не розбійником, а комуністом

 

 

12 березня 2013 року один з регіональних російських телеканалів «Оренбург» показав сюжет, в якому порівняв українського поета Тараса Шевченка з Гітлером.

Найбільше обурення українців викликали ось такі висловлювання: «Цікавий факт: за ненависть Тараса Шевченка до росіян фашисти дозволяли ставити його портрети поруч з портретом Гітлера і зберегли його пам'ятник в Києві.»

О такої…

Якщо йти за логікою авторів цього українофобного сюжету з Оренбургу, то є питання і до Пушкіна, і до Хмельницького тощо. Адже німецькі загарбники під час окупації України у 1941-1944 рр. не знищили також пам’ятники, наприклад, Пушкіну у Чернігові на Валу і Хмельницькому у Києві на Софіївському майдані. І цей список можна продовжити...

Звісно, під тиском обуреної української громадськості керівництво цього телеканалу вибачилося… Однак, як кажуть росіяни, «нєт худа, бєз добра».

Після цього прояву братської любові збоку деяких російських шовіністів напередодні спільного відзначення 200-річчя з дня народження Кобзаря, вирішив перечитати «Щоденник» Тараса Шевченка. Адже саме там можна від самого Тараса отримати відповідь про його особисте ставлення до чужини і чужинців.

І був вражений. Судіть самі.

Ось уривок з запису зі «Щоденника» Тараса Шевченка від 29 серпня 1857 року.

«Волжские ловцы и вообще простой народ верит, что Сенька Разин живет до сих пор в одном из приволжских ущелий близ своего бугра, и что (по словам лоцмана) прошедшим летом какие-то матросы, плывшие из Казани, останавливались у его бугра, ходили в ущелье, видели и разговаривали с самим Семеном Степановичем Разиным. Весь он, сказывали матросы, оброс волосами, словно зверь какой, а говорит по-человечьи. Он уже начал было рассказывать что-то про свою судьбу, как настал полдень, и из пещеры выполз змий и начал сосать его за сердце, а он так страшно застонал, что матросы от ужаса разбежались куда кто мог. А за то его, приба[ви]л лоцман, ежеденно змий за сердце сосет, что он проклят во всех соборах, а прокля[т] он за то, что убил астраханского архиерея Иосифа. А убил он его за то, что тот его волшебству сопротивлялся.

По словам того же рассказчика, Разин не был разбойником, а он только на Волге брандвахту держал и собирал пошлину с кораблей и раздавал ее неимущим людям. Коммунист, выходит.» (Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 5. — С. 9-187.)

 

Отже, для Тараса Шевченка ватажок селянської війни 1670-1671 років в Московії Степан Разін був не розбійником і грабіжником, а справжнім комуністом, що відновлював, як зараз записано у партійних програмах для електорату, соціальну справедливість, бо роздавав відібране у багатих бідним людям.

 

Отакечки!

 

Тож наскільки далекі від народу «выходит», Тарасе Григоровичу, так звані комуністи і їх вожді від Лєніна-Сталіна до Симоненка включно.

 

На ПРоміжних виборах 10 березня у Куликівську райраду комуністи здали Ковчин регіоналам

ПРоміжні вибори до місцевих органів самоврядування — унікальна можливість заміряти суспільну думку громадян і спроможність влади цю думку спотворити.
10 березня 2013 року мешканці мальовничого села Ковчин на березі зачарованої Десни Куликівського району Чернігівської області мали можливість обрати представника для захисту своїх інтересів до районної ради.


Поруч із колись козацьким селом Ковчин розташоване історичне урочище «Ковуйське» з рештками городища часів Київської Русі. Відомий дослідник середньовічної Русі Володимир Коваленко вважає, що літописні Біла Вежа, Бохмач та Уненеж (рештки городища на околиці сучасного Ніжина) контролювали броди серед непрохідних Остерських боліт на трьох відгалуженнях шляху зі степу до Чернігова, котрі сходились в районі Ковчина, що робило це городище ключем до Чернігова з півдня. Тож не дивно, що в селі є навіть свій музей.

За словами 56-річного сільського голови Михайла Мороза, якого жителі села обирають на цю посаду з 1985 року, 1030 його односельців, у т. ч. 144 дітей, мають непогані умови для життя. Адже село повністю газифіковано, біля 70% садиб мають централізоване водопостачання, з райцентром з’єднує дорога, в селі діють потужні, як для району, багатопрофільні фермерські господарства «Колос» Віктора Труша та «Деснянські зорі» Миколи Туша, які взяли в оренду більшу частину земельних паїв місцевих селян в оренду.
Більш того, з минулого року 15% подоходний податок з зарплати працівників господарства «Колос» почав надходити до бюджету сільради.
Село Ковчин стало відоме на Чернігівщині як головний бастіон КПУ завдяки колишньому голові колгоспу «Комінтерн» (1984-1998 рр.), народному депутату ІІІ-го скликання Михайлу Тушу від КПУ(70-й у списку).
Як запевнили автора місцеві мешканці, саме завдяки його зусиллям у часи розвалу колгоспів не тільки створили у Ковчині найпотужніший в області осередок КПУ, але й стабілізувати ситуацію через бартерні операції з з донецькими картоплею і вугіллям, бо тоді Донбас був базовим регіоном для КПУ. Не дивно, що одне з працюючих сьогодні господарств у Ковчині, досі належать, відомому на Донеччині аграрнику-бізнесмену і політику Миколі Тушу з Новоазовська, яки йнародився і виріс у Ковчині.
До самої смерті в минулому році, 69-річний комуніст Михайло Туш представляв жителів Ковчина у Куликівській районній раді.
Тож районній владі завжди доводилося серйозно рахуватися з ковчинцями. Так у 2006-2010 роках районну раду очолювала вчителька місцевої школи, представниця ВО «Батьківщина» Валентина Мельник. І сьогодні вона залишається заступником голови райради, хоч Партія регіонів на чолі головою РДА Олегом Шпаком і трьома його заступниками має у райраді абсолютну більшість — 19 з 34 депутатів. При цьому 11 з депутатів-регіоналів обрані по мажоритарних округах від сільських громад і тільки 8 по партійному списку.
Незважаючи на абсолютне домінування представників Партії регіонів в райраді, серед сільських голів та рад, на останніх виборах до Верховної Ради України 28 жовтня 2012 року районній владі на чолі з колишнім нашоукраїнцем Олегом Шпаком (єдиний в області, хто досі очолює РДА з 2005 року) вдалося мобілізувати тільки 16,52% голосів виборців району на підтримку Партії регіонів.
Так, в комуністичному селі Ковчин з 578 виборців, що взяли участь у голосуванні (64,8% від внесених у список), за ВО «Батьківщина» проголосувало 162 виборця (28,0%), КПУ – 151 (26,1%), Партію регіонів – 89 (15,4%).
Тож для голови РДА, крім звісно звичайного адмінресурсу, у селі Ковчин треба було висунути такого кандидата від Партії регіонів, який був спроможний гарантовано виграти проміжні вибори до районної ради 10 березня 2013 року.
Таким кандидатом, безсумніву, була позапартійна Наталія Халімон - директор Ковчинської ЗОШ І-ІІІ ст. імені Л.П. Деполович. Історик за освітою, вона з 2005 року очолює цю школу, в якій зараз навчається 82 учня. Саме завдяки її зусиллям у 2010 році місцевй школі було присвоєно ім’я землячки Лідії Деполович (1869-1943 рр.). Остання відома, передусім, своїм українським букварем під назвою «Нумо читати!», який вийшов друком в 1926 році. Аж до початку 60-х років XX ст. учні початкової ланки в Україні вчилися рідної мови саме по цьому букварю.
Натомість, місцеві комуністи вирішили не псувати стосунки з головою РДА і здали Ковчин без бою., бо висунули кандидатом в депутати другого секретаря райкому КПУ Оксану Трутень, яка проживає в райцентрі.
Місцева ВО «Батьківщина» теж фактично усунулася від боротьби за депутатський мандат і висунула позапартійну Парасковію Пономаренко – директора Ковчинського сільського будинку культури.
З інших парламентських партій інтерес до виборів виявила лише «УДАР», яка висунула кандидатом в депутати голову районної партійної організації Інну Дзюбу, методиста з навчально-виховної роботи районного методичного кабінету відділу освіти Куликівської РДА.
Однак, дати бій опонентам в «комуністичному селі» вирішила активісти позапарламентської Української народної партії. Саме в селі Ковчині багато років діє осередок партії, який очолює рухівець, делегат Установчого з’їзду РУХу за перебудову 1989 року Анатолій Бабкін.
УНП висунуло кандидатом в депутати свого партійця Сергія Хорошка, добре відомого в районі лікаря-хірурга І-ї категорії поліклінічного відділення Куликівської ЦРЛ, який вже був депутатом райради від УНП у 2006-2010 рр.

Не будучі впевненими в ефективності традиційних адміністративних важелів, на зразок проведення концертів, випуску районної газети за день до виборів з потужною рекламою за висуванця Партії регіонів, влада зробила головну ставку на голосування за місцем перебування виборців. Так, до 106 виборців з відміткою «НСП», ДВК, сформованого головним чином з вчителів школи, було додано ще 74 «власноруч» написаних заяв тих виборців, хто не може прибути «за станом здоров’я» до приміщення для голосування.

Крім того, щоб обмежити ведення агітації і контроль за виборчим процесом опозиційним кандидатам, підконтрольна владі районна територіальна комісія, посилаючись на те, що треба мати право голосу на «відповідних місцевих виборах», відмовила в реєстрації їх довірених осіб, членів ДВК, офіційних спостерігачів, які були не мешканцями села Ковчин.
Більш того, в день голосування співробітники міліції на автотранспорті незаконно супроводжували членів ДВК з виносними скриньками для голосування, заважаючи опозиційним кандидатам в депутати контролювати дотримання норм закону під час голосування за межами приміщення для голосування.

При підрахунку голосів виявилось, що більше половини з 316 бюлетенів на підтримку кандидата від Партії регіонів знаходилися саме в двох переносних скриньках. За межами виборчої дільниці проголосувало аж 170 виборців з 538, що взяли участь у голосуванні, або аж 31,7 % від усіх, хто взяв участь у голосуванні. При цьому один зіпсований бюлетень був вкинутий чомусь якимось членом ДВК в одну з малих скриньок, що викликало не аби яке непорозуміння при підрахунку голосів.

До речі, на попередніх виборах до парламенту 28 жовтня 2012 року у переносні скриньки голосувало значно менше виборців, а саме: 103 з 578 виборців, що взяли участь у виборах або 17,5%.
Крім того, під час голосування і на дільниці, в приміщенні школи, члени ДВК не тільки не вимагали від односельців паспортів, а навіть агресивно реагували на зауваження на це грубе порушення закону про вибори від опозиційних кандидатів.

Один місцевий житель розповів автору, що в їхньому селі немає традиції вимагати паспорт на виборах, тому дехто і голосує за 2-3-х родичів. Тому, наприклад, на президентських виборах у 2010 році проголосувало рекордно багато виборців, майже 95% жителів села або 837 виборців.

У підсумку підрахунків голосів, за висуванців парламентських партій проголосувало: за І. Дзюбу від «УДАР» — 5, за П. Пономаренко від ВО «Батьківщина» — 42, О. Трутень від КПУ — 70 виборців.
Представника позапарламентської опозиції УНП Сергія Хорошка підтримали 98 жителів села Ковчин.

Отже, ковчинські КПУшники через загравання з владою поступилися вже не тільки Партії регіонів, але й рухівцям. Однак, один із їхніх місцевих лідерів запевнив автора, що бюст їхнього улюбленого вождя стояв і буде стояти біля школи імені Лідії Деполович. І це при тому, що, як дослідила переможниця цих виборчих перегонів Наталія Халімон, їх знаменита землячка загинула від голоду 70 років тому (20 березня 1943 року) у Києві, зданому більшовиками гітлерівським окупантам.

 
10 березня 2013 р.
с. Ковчин



Фоторепортаж про це можна побачити на сайті газети "Сіверщина" http: siver.com.ua