05.07.2008 16:27 Владислав САВЕНОК

Коли засмоктує суєта, я відкладаю різні дурниці, які «необхідно» зробити і роблю те, чого прагне душа.

Цей вірш був написаний уже більше 10 років тому.

Пригадую, як уже під вечір, під’їжджав на маршрутці №8, шукав у кишені ручку та невеличкий аркуш паперу і писав ці рядки.

Почав у маршрутці. На мене дивилися, як на божевільного, який щось похапцем пише. Потім вийшов із маршрутки і, крокуючи, дописав іще строфу. Хотілося співати.

Майже не правив. Все нібито хтось продиктував зверху.

Цикл “Весна”

Осанна*

Проходить все – і суєта, і горе,

Захоплення зів’яне квітка рання,

Та навіть час всесильний не поборе

В стражданні завойоване кохання.

Покине друг, когось, на жаль, не стане,

І прийде день – не судний, а останній,

Згадаються не подвиги і рани,

А в муках

завойоване

кохання.

Бо світ такий, на все Господня воля:

Творить, страждати і кричать “Осанна”,

Забуть образи, радощі і болі

І вимовить ім’я твоє - Кохана.

14.05.98

*Осанна – спасіння.

[ Написати коментар ]