Високий Вал

Останнє оновлення 10:28 субота, 18 листопада

Укр Рус

Леонід ЩУКІН

Громадський діяч

14.11.2017 13:24 Леонід ЩУКІН

Виступати проти свята “8 березня” можуть тільки збоченці!

 

Давно підмітив цікаву особливість: місцеве керівництво та депутати можуть годинами розповідати про свої “досягнення”, про добробут, який вони “наносять” людям. При чому роблять вони це у кращих традиціях радянських часів. А от коли справа стосується більш глобальних речей – НАТО, свята, релігія, то вони сидять мовчки, засунувши свої язики в одне місце, і кожний раз оглядаються: а що ж там скажуть “з гори”?

От і зараз країною прокотилися проекти нововведень нашої влади, які всі ці роки наполегливо розроблялися в Інституті національної пам’яті під керівництвом одіозної особистості – Володимира Вятровича. Суть цих “європейських” нововведень – у наступному:

1.     Свято “8-го березня” тепер не Міжнародний жіночій день, а День боротьби за права жінок. Вихідний день анулюється.

2.     Вихідний з 9-го травня переноситься на 8-ме, і тепер це буде не День перемоги, а день скорботи і примирення.

3.     Пропонується надати Католицькому Різдву вихідний день і запровадити офіційне свято.

І що ви думаєте? На місцях - тиша. Тільки на кухнях хтось там собі дозволяє бурхливо дискутувати на цю тему. Або в нас – повальна байдужість, або 37-й рік!

Так от що я хочу сказати. В Україні зараз превалює збоченська філософія, адже тільки збоченці можуть виступати проти “8-го березня”. Що для нас означає це свято? Це день, коли ми, на кінець, згадуємо (хоч і для когось примусово) тих, хто нас народив і з любов’ю виховував, хто потім гідно перейняв цю ініціативу, народив нам прекрасних дітей і оточив любов’ю, був поруч, коли практично весь світ відвернувся, тих, кого ми колись виносили на руках з пологового будинку, чекали на перше слово і дуже раділи від одного єдиного слова “татусю”. Так, цей той день, коли всі чоловіки згадують (якщо раптом забули), що таке любов! І неважливо для всіх нас історія цього свята, для нас головне те, чим воно є для нас сьогодні. Так, я теж хотів би, щоб це прекрасне свято відбувалося 364 дні в році і тільки один день був вихідним. Для чоловіків. Але таке життя: рутинне, проблемне та невдячне. Жінки несуть все своє життя великий тягар на своїх тендітних плечах і заслуговують на те, щоб хоча б один день на рік чоловіки отямились і почали себе вести як справжні чоловіки, а не манекени для носіння штанів.

І тут з’являється Вятрович зі своїми “нововведеннями”. І вся країна починає рухатись невідомо куди, а головне – навіщо! Одразу ж виникає питання: чи нам всім щось пороблено, чи ми дійсно такі байдужі до усього? Така вдячність? Соромно…

Другим “цікавим” аспектом є запровадження Католицького Різдва. Я – православний, але дотримуючись нашої Конституції, яка гарантує вільне віросповідання, я не маю нічого проти. Але скажіть мені: Україна католицька? Папа – наш духовний керманич? Якої віри були наші дідусі і бабусі? В яку церкву ходили? Хто і як хрестив Русь?!

Або мені здається, або так воно і є, але наверху в нашій владі щось не те в голові.

Ну і насамкінець – День перемоги. Я взагалі не можу собі уявити, щоб хтось у нас на Чернігівщині, я маю на увазі з місцевих, навіть припустив у своїх потаємних думках про якесь примирення чи скорботу. Да тут куди не піди, лежать останки воїнів. Вся Чернігівщина – це край бойової партизанської слави. Скільки наших рідних і близьких поховано тут, які своє життя віддали заради наших життів. Вороги вбили, зґвалтували, замучили тисячі наших співвітчизників, а я маю з ними примиритися та скорбіти? Скорбіти, що вони не досягли своєї ворожої мети, не перемогли нас, не перетворили наших людей на сумочки, меблі та різні експеременти? Ні, шановні, такого не буде ніколи. Для мене особисто 9 травня це – День перемоги на фашистською навалою, день перемоги на тотальним світовим злом!

У підсумку хочу сказати. Я розумію вас, всіх вас. Ви втомлені і зневірені, вас обікрали і ще й насміхаються, вам боляче від тієї несправедливості, яка панує зараз у нашій державі. Але боронити її, окрім вас, нема нікому. Не скажете ви своє слово, наша держава зникне з міжнародної політичної карти, а народ і культура будуть розтоптані отакими Вятровичами. Якщо і далі будемо мовчати, то День боротьби за права геїв та лезбіянок, День взяття Бастилії, та День незалежності США 4-го липня стануть національними святами України. Холуін вже є…

закритиДодати коментар: