Високий Вал

Останнє оновлення 18:09 п'ятниця, 14 грудня

Укр Рус

Леонід ЩУКІН

Громадський діяч

26.11.2017 12:11 Леонід ЩУКІН

Пост Президента должен быть отменен, хотя бы на время

Каждый следующий Президент – хуже предыдущего. Это высказывание фактически стало мантрой для каждого гражданина Украины. От Кравчука до Порошенко – стремительное падение вниз. Нет, я сейчас не имею ввиду их деловые, профессиональные или человеческие качества. Здесь они примерно равны и олицетворяют все самое худшее, что присуще населению Украины. Я же имею ввиду сам пост Президента. Такое падение уважения к этой должности, наверное, не испытала ни одна другая должность в Украине. Какая разница между Президентом и Президентством? В первом случае – это особа, человек, личность, во втором – институт. Утверждать, что личность не влияет на сам институт – глупо. Влияет. И если посмотреть на всех наших президентов, то можно сказать, что никто так не навредил институту Президентства, как сами президенты. Они никогда не представляли украинский народ. Их задача была удержание статус-кво определенных финансово-олигархических групп. На самом деле, такое твориться везде в мире. Разница лишь в том, что в развитых странах могущественные кланы, несмотря на свою транснациональность, все-таки гораздо более патриотичны, чем наши. 
Однако падению статуса Президентства помогли. На моей памяти (может кто-то назовет более ранние события) это началось со слов лидера коммунистов Петра Симоненко, который, не скупясь на выражения, поносил Леонида Кучму и требовал уничтожения не только Кучмы, но самого института. Дальше эту эстафету активно переняла Юлия Тимошенко. «Компромиссная» политическая реформа 2004-го ускорила этот процесс в разы, так как возня между Премьером и Президентом не могла не сказаться на имидже всей системы власти, не говоря уже о самом институте Президентства. 
И вот сейчас мы имеем катастрофически низкий рейтинг самого института. Люди не просто не любят Порошенко, Януковича или Ющенко, они относяться к самому институту Президентства как элементу крышевания и легализации коррупционных схем на уровне государства. 
Вторым аспектом является неоднозначная роль Президента в системе власти. Конституция 1996-го писалась конкретно под Леонида Кучму. Её лейтмотивом было следующее: ноль ответственности – максимум полномочий. Таким образом, Президент де-факто стал главой исполнительной власти, при этом мальчиком для битья де-юре был выставлен сам Кабмин. В варианте Конституции 2004-го всё усложнилось на столько, что мы увидели не разграничение зон ответственности, а борьбу за новые территории между Кабмином и Президентом. Сегодня же видимое равновесие сохраняется не из-за Конституции, а из-за внутренних расстановок в правящем клане и «раскладами» между ключевыми олигархами. А пост Президента Украины с одной стороны формализован, с другой стороны – нивелирован самим Петром Порошенко и обстоятельствами, которые создавали наши олигархи и «политическая элита» весь период независимости.
Таким образом в сознании людей институт Президентства пал! Тогда возникает вопрос: нужен ли он вообще? Мой ответ таков: для того, чтобы начать «выруливать» из глубокого кризиса нужна сильная президентская власть, но с другой стороны для того, чтобы стабилизировать политическую ситуацию и прийти к какому-нибудь равновесию с учетом мировых тенденций, где Украина является не субъектом, а объектом, необходимо отменить институт Президентства! Хотя бы на время. Это позволит избавиться хотя бы на одном из политических направлений от игрищ в «царя горы» и спровоцирует путем вынужденной консолидации сосредоточиться на жизненноважных для страны проблемах. Дальше будет видно…

14.11.2017 13:24 Леонід ЩУКІН

Виступати проти свята “8 березня” можуть тільки збоченці!

 

Давно підмітив цікаву особливість: місцеве керівництво та депутати можуть годинами розповідати про свої “досягнення”, про добробут, який вони “наносять” людям. При чому роблять вони це у кращих традиціях радянських часів. А от коли справа стосується більш глобальних речей – НАТО, свята, релігія, то вони сидять мовчки, засунувши свої язики в одне місце, і кожний раз оглядаються: а що ж там скажуть “з гори”?

От і зараз країною прокотилися проекти нововведень нашої влади, які всі ці роки наполегливо розроблялися в Інституті національної пам’яті під керівництвом одіозної особистості – Володимира Вятровича. Суть цих “європейських” нововведень – у наступному:

1.     Свято “8-го березня” тепер не Міжнародний жіночій день, а День боротьби за права жінок. Вихідний день анулюється.

2.     Вихідний з 9-го травня переноситься на 8-ме, і тепер це буде не День перемоги, а день скорботи і примирення.

3.     Пропонується надати Католицькому Різдву вихідний день і запровадити офіційне свято.

І що ви думаєте? На місцях - тиша. Тільки на кухнях хтось там собі дозволяє бурхливо дискутувати на цю тему. Або в нас – повальна байдужість, або 37-й рік!

Так от що я хочу сказати. В Україні зараз превалює збоченська філософія, адже тільки збоченці можуть виступати проти “8-го березня”. Що для нас означає це свято? Це день, коли ми, на кінець, згадуємо (хоч і для когось примусово) тих, хто нас народив і з любов’ю виховував, хто потім гідно перейняв цю ініціативу, народив нам прекрасних дітей і оточив любов’ю, був поруч, коли практично весь світ відвернувся, тих, кого ми колись виносили на руках з пологового будинку, чекали на перше слово і дуже раділи від одного єдиного слова “татусю”. Так, цей той день, коли всі чоловіки згадують (якщо раптом забули), що таке любов! І неважливо для всіх нас історія цього свята, для нас головне те, чим воно є для нас сьогодні. Так, я теж хотів би, щоб це прекрасне свято відбувалося 364 дні в році і тільки один день був вихідним. Для чоловіків. Але таке життя: рутинне, проблемне та невдячне. Жінки несуть все своє життя великий тягар на своїх тендітних плечах і заслуговують на те, щоб хоча б один день на рік чоловіки отямились і почали себе вести як справжні чоловіки, а не манекени для носіння штанів.

І тут з’являється Вятрович зі своїми “нововведеннями”. І вся країна починає рухатись невідомо куди, а головне – навіщо! Одразу ж виникає питання: чи нам всім щось пороблено, чи ми дійсно такі байдужі до усього? Така вдячність? Соромно…

Другим “цікавим” аспектом є запровадження Католицького Різдва. Я – православний, але дотримуючись нашої Конституції, яка гарантує вільне віросповідання, я не маю нічого проти. Але скажіть мені: Україна католицька? Папа – наш духовний керманич? Якої віри були наші дідусі і бабусі? В яку церкву ходили? Хто і як хрестив Русь?!

Або мені здається, або так воно і є, але наверху в нашій владі щось не те в голові.

Ну і насамкінець – День перемоги. Я взагалі не можу собі уявити, щоб хтось у нас на Чернігівщині, я маю на увазі з місцевих, навіть припустив у своїх потаємних думках про якесь примирення чи скорботу. Да тут куди не піди, лежать останки воїнів. Вся Чернігівщина – це край бойової партизанської слави. Скільки наших рідних і близьких поховано тут, які своє життя віддали заради наших життів. Вороги вбили, зґвалтували, замучили тисячі наших співвітчизників, а я маю з ними примиритися та скорбіти? Скорбіти, що вони не досягли своєї ворожої мети, не перемогли нас, не перетворили наших людей на сумочки, меблі та різні експеременти? Ні, шановні, такого не буде ніколи. Для мене особисто 9 травня це – День перемоги на фашистською навалою, день перемоги на тотальним світовим злом!

У підсумку хочу сказати. Я розумію вас, всіх вас. Ви втомлені і зневірені, вас обікрали і ще й насміхаються, вам боляче від тієї несправедливості, яка панує зараз у нашій державі. Але боронити її, окрім вас, нема нікому. Не скажете ви своє слово, наша держава зникне з міжнародної політичної карти, а народ і культура будуть розтоптані отакими Вятровичами. Якщо і далі будемо мовчати, то День боротьби за права геїв та лезбіянок, День взяття Бастилії, та День незалежності США 4-го липня стануть національними святами України. Холуін вже є…

14.11.2017 09:32 Леонід ЩУКІН

Вятрович и 8 марта

В связи с последними инициативами Вятровича по поводу 8-го марта предлагаю провести флешмоб: Поздравь Вятровича с 8-м марта, возложи цветы у его дома! Это был бы достойный ответ на его очередную параноидальную глупость

19.09.2017 07:46 Леонід ЩУКІН

Политика Правительства: ребенок - это дорого

Если спросить Гройсмана о предпринятых мерах Правительства по улучшению демографической ситуации, что он будет блеять? Заводить ребенка сейчас - дорого, а через 1-2 года станет непозволительной роскошью. Введение платных родов, сокращение выплат на ребенка, неконтролируемые цены на детские товары и еще куча "полезных" нововведений как раз и призваны уничтожить рождаемость как таковую. По всей видимости, многодетные семьи должны быть ликвидированы как класс. А между тем только в разрезе Черниговщины соотношение показателя рождаемости и смертности имеет негативную тенденцию уже несколько лет. Неужели украинцев действительно должно быть 20 млн.?