23.11.2008 13:21 Ірина ЧУГАЄВА

Чи вільні ми? Чи залежні? Тоді від кого? Чи все ж таки від чого?

Ніби не кріпаки... Але так чи інакше хтось відчуває себе повністю вільним, робить все, що хоче і що може, а хтось - ніби обмежений чимось.

У будь-якої філософської категорії є кордони - ліміт, границя. Є такий вислів: "свобода від..." та "свобода для..." чогось.  Навіть ці формулювання вже нас обмежують.

Кордони нашої свободи встановлює держава своїми законами, правилами. Крім того, багатьох обмежує їх мораль та правила поведінки взагалі. Деякі повністю чи частково залежать від батьків чи чоловіка (іноді навіть від дружини - і таке буває). Хтось боїться щось зробити чи сказати не так, соромиться... Ми навіть залежимо від обставин - бажаємо цього чи ні! Ну, а якщо глибше - навіть від долі.

Чи багатьом з нас вдалося змінити обставини і піти інших шляхом, ніж "пропонує" над життя та доля? У православ'ї вважається, що людині даний вибір, незважаючи на те, що у кожної людини своя Місія у цьому житті. І який вибір вона зробить, таким і буде її подальша доля.

Хтось з нас відчуває себе природньо... Не приховує своїх істинних почуттів, ідей, слів та дій. Тому на виході отримуємо поведінку, яка іноді вражає. Часто - це дуже творчі люди. Їх називають у суспільстві "одіозні" чи "епатажні" особистості. Такі собі неформали... А іноді і зовсім "формали"...

Можливо, іноді це виглядає надмірно емоційно і "від душі", що людям здається, що це "награно". Деякі, власне, і роблять все "на публіку". Показуха - та й годі. А хтось - така людина від природи.

Не бійтеся бути собою! В цьому - Ваша родзинка. Вас по цій родзинці і впізнають люди. І в цьому - Ваша одіозність та свобода.

[ Написати коментар ]