16.06.2014 22:43 Андрій ТІТОК

 Я не буду хизуватися близьким знайомством з Олексієм. Навіть не буду хизуватися знайомством як таким, адже ми ніколи не бачилися уживу, лише спілкувалися телефоном. Багато хто розповідав мені про нього:  активіста Самооборони, майданівця-відчайдуху(у хорошому сенсі цього слова), мужнього капітана 13 батальйону територіальної оборони.

В останні 2 тижні його життя(як складно писати таке), я, здається, почав хоча б поверхнево розуміти, хто такий Олексій Коновалов. При підготовці матеріалів про реалії 13 батальйону, телефонував йому до Луганщини. І  чи не найчастіше чув від нього: "Скоро все завершиться, ми їх дотиснемо. Ми повернемось, але лише з перемогою. Хто, якщо не ми, це повинні робити.".

Потім я познайомився з Тетяною Назаренко, яка активно допомагає 13 батальйону. Вона контактувала саме з Олексієм. І що примітно, жодного разу не почула від нього скарги на складнощі і відсутність елементарного забезпечення. Він завжди повторював: "Все нормально". Те ж саме казав і мені, тільки іноді промовляв: "Нам би ще 5 бронежилетів для того, аби захистити хлопців на блок-посту"....

Востаннє ми з Олексієм розмовляли за лічені години до трагічної звістки. Записував його для проекту "Польова пошта"(є такий на обласному радіо). Олексій довго відмовлявся передавати вітання на рідну Чернігівщину, натомість запропонував поспілкуватися чи не з половиною бійців зі свого блок-посту. 

Зрештою, я все ж таки вмовив його на запис. Він коротко передав вітання усім, кого знає та замовив "Ленту за лентою". Як він сам сказав: "Нашу улюблену ротну пісню". Ще, пригадую домовилися по його поверненню до Чернігова(обов'язково, лише з перемогою!), зробити з ним передачу.

Після тієї 10хвилинної розмови я почав розписувати підводки до матеріалу про капітана Олексія Коновалова. І далі по тексту....

А потім мені подзвонили і сказали, що його вже нема. Він помер, бо йому було не все одно. Кажуть,  був із тих, кому "найбільше за всіх треба". Так було і тоді. Не ховався цей капітан за спини солдатів...

Вживу я з Олексієм так і не побачився, але ж герої не вмирають, правда? 

[ Написати коментар ]