20.03.2009 23:23 Елена ЛАЗУН

Що таке газифікації українських сіл? Хто платить за проведення газу для населення насправді?

Зі шпальт газет та екранів телевізорів тільки й чуємо, що, мовляв, держава газифікує села. Цікаво, а що мається на увазі? Те, що від села до села ведуть загальну трубу? Бо за проведення газу безпосередньо в оселі  селян держава не платить ні копійки. Люди самі сплачують фантастичні (як для сільських мешканців) суми. І, судячи з того у скільки тисяч    обходиться проведення газу пересічному громадянину, ті гроші, які були вкладені на проведення загальної труби повністю або частково відшкодовуються.

Поясню на конкретному прикладі, як це зазвичай відбувається.

Майже півтора року я спостерігала, як ведуть газ у село, де мешкає моя бабуся. Дійство, м‘яко кажучи, не для слабких.

Починається все доволі радісно. Людей сповіщають, що незабаром в село вестимуть газ. Селяни, вимучені постійними пошуками палива на осінньо-зимовий період, звісно, радіють з цієї новини. Жителям розповідають, що все буде просто, швидко і не так вже й дорого. Виявляється газ в село ведуть в школу, але підрядники були такі ласкаві, що погодилися за певну суму провести газ і до хат.

Далі створюється ініціативна група – найактивніші мешканці села погоджуються збирати документацію, вести переговори з організацією, яка проводитиме газ, та приймати платежі від населення.

На цьому радісний етап проведення газу в село закінчується. Далі починаються суворі будні.

По-перше, виявляється селяни самі повинні копати траншеї і робити ще чимало мало приємних та фізично важких справ. Хто не може сам – винаймає молодих сусідів.

Процес збирання грошей –теж не з легких. Одна справа погодитись сплачувати необхідні суми, а зовсім інша - насправді це зробити. У когось є гроші, у когось немає. А доки не буде зібрана вся сума – робітники з газової кампанії і пальцем не  поворухнуть. Отже, вже на цьому етапі справа починає гальмувати. Більше того, сусіди між собою починають потроху сваритись. Мовляв, я ж сплатив, а чому ви не платите? Через Вас всі чекають.

Ще одна цікава деталь. Іноді, деякі «збори» у мислячих людей  викликали чимало запитань : А кому? А за що? А чому стільки? Якісь більш менш чіткі пояснення учасники ініціативної групи дати не можуть. Бо й самі відповіді не знають. І якщо з 90-літніми бабцями такі «номера» проходять, то з молодими та вченими – ні.

Далі ще цікавіше. А саме, як поводять себе в такій ситуації організації, що займаються проведенням газу. Вони не йдуть розбиратися самі   тими, хто не платить чергові побори. Ні, вони просто стравлюють між собою сусідів. Кажуть, ось ви заплатили, а ваш сусіда – ні. І через нього ми тепер змушені призупинити роботи. І все – справу зроблено.

Я сама була свідком сцени, коли одна сусідка прийшли лаятись до іншої. Вона звинувачувала її у жадібності і в тому, що вона «підставляє» усе село, бо вчасно не платить. Ніякі пояснення, що вони вже давно не розуміють за що платять і що їх просто «оббирають» «кмітливі» ділки, на лайливу жіночку не діють. Пообіцяв наостанок спалити сусідці сарай, вона йде геть. Потім я дізнаюсь, що та молода жінка, яка одразу не хотіла платити за якусь нікому непотрібну послугу, все ж таки заплатила.
 
Що таке зрозумілі і незрозумілі платежі?
 
Зрозумілі - це коли чітко окреслено за що саме людина платить. Наприклад, робітникам, які заводять трубу у двір і проводять її власне у хату. Або наприклад, за газове обладнання, яке потім знову ж таки за гроші встановлюється в оселі.

Незрозумілі платежі - це коли людям кажуть, що треба сплатити за «проект», при цьому не уточнюють за який саме. Виникають питання, бо селяни вже сплатили за всі потрібні «проекти». Або, наприклад, пропонують заплатити за якусь послугу, яку людина не замовляла, і яку їй ніхто не надавав. Чи взагалі, приходять «ініціативні» і кажуть : «Платіть, бо казали газовики, що треба їм ще таку суму сплатить, дак ми на всіх поділили». Отак просто і ясно. Платіть, бо треба.

Отже, врешті решт виходить, що замість обіцяних кількох місяців газ людям ведуть по кілька років. А за цей час «висмоктують» потроху чесно зароблені гроші. Копійку за копійкою. І що цікаво – газ цей для населення як наркотик. І раді б відмовитись, а вже не можуть. І змушені платити, платити, і ще раз платити.

В середньому провести газ в сільську хату коштує близько десяти тисяч гривень. І це, можна сказати, найдешевший варіант. Тобто, люди роблять все по мінімуму. Наприклад, ставлять не батареї, а конвектори. І не в усіх кімнатах, а лише в одній. Так виходить дешевше, бо платять тільки за сам газовий прилад ( це    середньому десь півтори тисячі гривень) і за роботу по встановленню (за це беруть 300-400 гривень).

Чимало грошей витрачається на різних спеціалістів : пічник, проектант (його, до речі, треба привезти з міста за власний кошт), який розповідає де в хаті які газові прилади можна встановлювати, фахівці, що кладуть газові труби навколо будинку і т.д.

Ось так і виходить в кінці, що сума, сплачена за проведення газу сягає багатьох-багатьох тисяч. І далеко не кожна  сільська родина може дозволити собі таку розкіш. Я вже не говорю про стареньких бабусь, які ледь-ледь зводять кінці з кінцями на свої мізерні пенсії. А про блакитне паливо можуть тільки мріяти.

[ Написать комментарий ]