Високий Вал

Последнее обновление 12:03 четверг, 13 марта

Укр Рус

Петр АНТОНЕНКО

журналіст

01.04.2013 15:13 Петр АНТОНЕНКО

Скандал довкола "Марконі" і право совати носа

    Хочу зачепити одну тему стосовно мас-медіа, викликану черговим скандалом довкола телепрограми «Ревізор», на цей раз (чи знову) в  Чернігові. Про це  детально  розказано в кількох матеріалах на головній сторінці «ВВ»  за останні кілька днів. Причому, з десятками коментарів читачів, так що ажіотаж чималий.

  Але я зараз  не про цю програму на  «Новому каналі»,  одному з найубогіших українських каналів. І не про піццерію, що опинилася в центрі цієї історії. Про неї зараз варта обговорення і точної, а не хаотичної інформації,  лише одна тема — чи дійсно відвідувачів «причинили» в залі закладу, що межує вже й з Кримінальним кодексом? Чи дійсно людям стало там так погано, що треба було викликати швидку допомогу і розбивати шибки, щоб ковтнути свіжого повітря? Це окрема тема і предмет і для розслідування правоохоронцями.

   Я торкнуся лише одної  проблеми, головної, якщо судити з коментарів читачів:  мали чи не мали право телевізійники на зйомку в  закладі? І висловлю несподівану думку. При тому, що важко звинуватити мене у применшенні значення свободи слова. Все ж,  40 років у пресі, постійно відстоюю свободу слова в публікаціях, бачив цю свободу, справжню, під час невеликого стажування в медіа США і багаторазово в Польщі. Врешті, маю власну газету, торік створив і почав видавати в Чернігові «Світ-інфо». І все ж, скажу: треба бути об’єктивними (до речі, одне з правил журналістики) і не плутати свободу слова зі вседозволеністю.

   Вже не дивує, що дискусія  щодо цього скандалу ведеться практично без правового підходу. Врешті, в наш час правового нігілізму, невиконання законів це,  на жаль, такі реалії. Але варто б згадати : телевізійники з програми «Ревізор» НЕ МАЛИ ПРАВА на таку роботу, таку зйомку, яка їм заманулася в цьому закладі «Марконі». І у переляканого керівництва закладу не було жодної потреби запобігливо про щось домовлятися з телевізійниками, мовляв, ось отут можна знімати, а отут не можна. Говорити треба про інше: далеко не всюди журналісти можуть бути, працювати, записувати, фотографувати, знімати  без дозволу господарів цієї території, приміщення. Стосовно закладу харчування, то, окрім так би мовити, відкритої території, відкритих  для відвідувачів приміщень (того ж залу для харчування чи буфету для покупців),  є закриті службові приміщення. А коли йдеться про заклад харчування, то й доволі строго закриті, насамперед, кухня, кладові тощо. Доступ туди з непрацюючих в закладі мають винятково представники  спеціальних контролюючих державних служб, до яких журналісти не відносяться. Служби ці відомі — санітарна, екологічна, правоохоронні органи з податковими та інші державні служби, уповноважені робити перевірки тих чи інших закладів.

  Можуть бути й інші службові приміщення, закриті для преси. Інакше, за розширеним трактуванням діяльності медіа,  журналістам заманеться перевірити кабінет директора, бухгалтерію з фінансовими документами, сейфи  в цій бухгалтерії і т.д. Підкреслю: самі журналісти не мають права це робити, лише якщо вони супроводжують (з  дозволу, на запрошення)  відповідні  державні служби, що перевіряють заклад. Можете називати це утисками свободи слова, а можна назвати й дотриманням законності і порядку.  

   Схожий випадок був недавно, коли журналіста одної з чернігівських газет не пустили на збори трудового колективу. За заявою редакції в цій історії розбиралася прокуратура. І просто підтвердила те, що журналіста на збори не пустили за рішенням самих зборів. Ображеному журналісту можна було б посперечатися,чи дійсно таким уже демократичним, з дотриманням процедури (а  демократія — це процедура) було те голосування. Можна було б дорікнути членам того колективу за боягузливість у присутності начальства, адже саме вони були запросили журналістів побути в їхньому колективі і розібратися в конфліктній ситуації, а потім отак дали «задки». Але нема про що дискутувати, коли колектив вирішив ось так. І не варто кивати на закони України про пресу, про інформацію, свіжіший закон про доступ до публічної інформації, коли «навпроти» їм є інші закони. Наприклад, про трудовий колектив, про підприємницьку діяльність, врешті загальні правові  норми економіки, які закріплюють права колективу на ведення  своєї роботи.     

    Кілька років тому мені й самому не дозволили бути присутнім на сесії одної з районних рад області.  В часи демократії, свободи слова, за правління Ющенка і Тимошенко. Не зміг, та й не дуже старався провести голосуванням дозвіл на мою присутність на сесії голова райради, до речі, від БЮТ,  влади Майдану,  яку наша газета завжди підтримувала. Переважила думка комуністів, які не хотіли бачити журналіста нашої газети на   сесії. Причому, не загалом пресу, бо журналісти своєї райгазети, звичайно, були присутні. Мені залишалося покинути зал і «подякувати» депутатам від БЮТ і «Нашої України», особливо відсутнім, які не змогли підтримати нашу газету голосуванням. І ось журналіст, котрий бував на засіданні Конгресу США, Сейму Польщі, не зміг побути на  сесії районної ради. Бо в ті парламенти нас, журналістів, запрошували, а тут мені бути не дозволили. А якщо  ні, то й ні.

    Але скажу й про інше. Тут дійсно все неоднозначно. Дискусійним є питання, як узгодити право журналіста на вільну роботу на відкритій території і право людей на приватне життя. З одного боку, дійсно коли  будь-хто з нас вийшов на люди, на вулицю, базар, мітинг, стадіон, а так само, очевидно ж,  і в громадські заклади  (торгівля, харчування),  ми стаємо об`єктами безперешкодної роботи журналістів. Маємо бути готовими до того, що нас зніматимуть на фото-  і телекамери, описуватимуть. Хоч  з  іншого  боку, чи дуже приємно людині, коли її знімають на телекамеру під час їжі в піццерії, кафе, коли її знімають в момент падіння на снігу чи льоду на вулиці? Приємного мало. Юридично тут нічого не заперечиш, надія хіба що на тактовність і здоровий глузд журналістів, які не мали б показувати людей у не дуже приємні для них моменти.

Спробую утрирувати. З технічної точки зору (дурне діло не хитре) можна ж залізти якоюсь прихованою телекамерою і  в громадський туалет і вести зйомку когось на унітазі чи над «вічком» — теж громадське місце. Але що далі з тою зйомкою?

 А пригадаймо історію кількарічної давнини,  коли в Мені в зоопарку звір відкусив дитині руки. Так от деякі  журналісти з фотокамерою лізли прямо в палату до нещасної дитини, фотографуючи її  скалічені руки і виносячи це на першу сторінку  своєї газети. І тут уже не лише питання моралі. а й правове. Мабуть. нікому було подати на таку пресу  в суд  від імені нещасної дитини за очевидне грубе порушення права на приватність життя.

 Та чому ж все-таки журналісти часто працюють на грані фолу, а то й за цією гранню, за правовим полем? І тут хочу якщо не виправдати, то пояснити дії своїх колег. Та все від тої ж закритості суспільства, держави. Все від браку інформації, а  то й при  дезінформації, в тому числі з так званих офіційних джерел.

 Однак, все це не виправдовує братів-журналістів, як і їхнього  прагнення хоч чимось виділитися у затісному медіа-просторі, де  розвелося надто вже багато мас-медіа всілякого ґатунку.

Комментарии (164)

Автор | 2013-04-10 18:22

Пані Людмило. Не треба тонути в морі цитат. Все просто, як двері. НЕ МАЄ ПРАВА телекамера лізти без дозволу на закриті території. А Ви сплутали це з доступом до інформації. Доступайтеся, на здоров`я, але ЗАКОННО. В тому числі і шляхом ЗАПИТУ, який Ви тут цитуєте. Давайте запит на інформацію, отримайте відповідь від її носія і, як зможете, встановлюйте її достовірність ЗАКОННИМИ методами.

Ответить | С цитатой

Людмила | 2013-04-09 23:49

Зверніться до публікації на цю тему від 29.03., де адміністрація "Марконі" стверджує, що ситуація, яка виникла, була спланована наперед і кимось проплачена.Звичайно, приватна власність на заклад передбачає те, що власник вирішує, пускати журналіста чи ні на територію закладу. Рішення власника повинне поважатись журналістом і бути для нього остаточним,але тут не все так просто. Між іншим, те що Фреймут їх відвідає, адміністрація знала раніше ( так вказано в цій же заяві), а відтак хто заважав їй продумати лінію своєї поведінки в напрямку її зваженості і передбачуваності? Концепція програми \\\\\\\"Ревізор\\\\\\\" відома, її методи також.Те, як повела себе \\\\\\\"Марконі\\\\\\\" в даній ситуації, я кваліфікую як поведінку \\\\\\\"дурної курки\\\\\\\", апогеєм якої стали не тільки підмочена репутація, а ще й розбиті двері. Отже, який їхав, такого й стрів.

Ответить | С цитатой

Тетяна | 2013-04-06 21:57

Погодьтеся, шановний Петро, що записи контролюючих органів - це просто "цена вопроса". Так, я згодна, що треба працювати в рамках законодавства, але в нашій державі закони тільки для простого люду, і ми з Вами, такі чесні, навряд по закону чогось доб"ємося. Швидко знайдуть "управу". Вибачте, якщо різко відкоментувала. Розумію про що Ви кажете, але... Дуже багато АЛЕ. Я не фанатка Фреймут, як особистості, не заздрю її роботі, бо наживає багато ворогів, але програму дивлюсь і замислююсь над вчинками власників. Дякую.

Ответить | С цитатой

Автор | 2013-04-06 20:30

Шановна Тетяно! Міг би коротко й просто відповісти Вам з приводу того, що люди ж дивляться телепрограму: хіба мало що дивляться в нашому тісному телепросторі. Але цілком розумію потяг і Вас, і інших глядачів до викривальних матеріалів у мас-медіа, адже за всім цим стремління навести порядок у суспільстві. Але тут питання в іншому і, власне, про це й іде тут дискусія :чи можна добиватися порядку непорядними, провокативними, незаконними методами? Ось такими методами в медіа. Якщо Ви скажете, що так, можна, то це дуже сумно, це значить, керуватимемося старим принципом, що «Мета виправдовує засоби», тобто задля гарної мети годяться будь-які засоби. Філософія, по якій надто далеко заходили в історії.
А ще це буде констатація, що не можна чогось добитися нормальними методами. Тобто, поцікавитися матеріалами тих же контролюючих служб, де знайдеться чимало цікавого, оприлюднити враження тих же відвідувачів закладів. Наприклад, про хамство персоналу, про засохлі мухи в піцці, про що тут говорилося. І невже для цього обов’язково нишпорити з телекамерами по приміщеннях? За великим рахунком, Вам не однаково, де, в якому приміщенні, Вам вліпили муху в піццу? То ж нехай би й самі люди долучатися до роботи медіа. Бо у нас ще викривлене поняття, що ось є дурні журналісти, які про все розкажуть і за все й за всіх битимуться лобами об стінку. Добре було б зрозуміти, що поняття «медіа для людей» означає і «медіа самих людей»?

Ответить | С цитатой

Тетяна | 2013-04-06 18:11

"Але я зараз не про цю програму на «Новому каналі», одному з найубогіших українських каналів" - Цікаво. Але цей канал знає вся країна, а от про ваше видання вперше чую. Такі вислови характеризують вас не з кращого боку. А ще хочу сказати, що программа подобається великій аудиторії, бо цікаво подивитись, в яких умовах для нас, гостей, там готується їжа. От я не знаю наразі, чи хочу знову відвідати "Марконі". Дивно все це.

Ответить | С цитатой

YFNFY | 2013-04-04 07:55

Автор | 2013-04-02 20:04: " .... чи порушила адміністрація закон, якщо не пустила журналістів взагалі? Відповім так: вважаю, що ні, не порушила."

ВЗАГАЛІ ! ВЗАГАЛІ! ВЗАГАЛІ! .... От з чим я категорично не можу погодитись з автором.

Ответить | С цитатой

Автор | 2013-04-03 20:33

Скільки його ще пояснювати неуважним читачам? Адміністрація закладів законно і правильно робить, що не пускає у спеціальні ЗАКРИТІ приміщення всіх, кому заманеться. Ну, от Ви,я, ще хтось, представимося журналістами, і навіть будемо ними, і нам заманеться понишпорити по кухнях, кладових, де зберігаються продукти і готуються страви. Це нормально? Тому правильно, що не пускають нишпорити, хзоча б задля безпеки інших людей. Щоб відвідувачі спокійно щось споживали, без побоювань, що їм підсипали якусь гидоту. От Вам особисто сподобався б такий заклад, як прохідний двір, де не знаєш, що тобі підсунуть?

Ответить | С цитатой

YFNFY | 2013-04-03 15:59

"...Так що доступ сюди, крім державних перевіряючи органів, без дозволу господарів заборонено...."
І це пише Петро Антоненко, до цього поважна (увсякому разі для мене) людина?!
Уявіть картину: я прийшов, замовив каву, представився журналістом І МЕНЕ НЕ ПУСТИЛИ.
Ого як автор закрутив !!!

Ответить | С цитатой

Автор | 2013-04-03 09:18

Доктору Більжо. Закон, в тому числі найвищий - Конституція, захищає право на приватність: особистого життя, власності, підприємництва.

Ответить | С цитатой

Дохтор Більжо | 2013-04-02 22:55

На пряме і конкретне питання Ви відповіли облогим абзацем, замість того, щоб одразу сказати: на мою думку так, порушила / ні, не порушила. Добре, я Вашу думку зрозумів. А що каже з цього приводу закон?

Ответить | С цитатой

закрытьДобавить комментарий: