24.05.2009 19:55 Петр АНТОНЕНКО

В комуністично-радянські часи серед численних  політичних анекдотів  ходив і такий. На засіданні Політбюро Компартії Брежнєв розказує, що робилося, аби «підняти» радянське село. Були колективізація, механізація, кукурузація, хімізація, меліорація. А село все ще тримається. Тут хтось з членів і запитує «А дустом не пробували?»  Гумор (чорний) тут в тому, що дуст дійсно б добряче подіяв на недобите селянство. Адже це, по суті, отрута.

Тут треба трохи пояснити, бо не всі вже пам’ятають, що в завошивленій, цебто переповненій вошами   радянській дійсності саме дуст був доволі надійним засобом боротьби з цими паразитами. Отой сіруватий порошок під скороченою назвою ДДТ (не плутати з популярною рок-групою), а повною хімічною назвою (може, назву неточно, бо ще  за шкільною наукою, вже доволі давньою) — «дихлордифінілтрихлорметилметан». Не знаю, чи є він зараз у побуті, в продажу, принаймні, дустове мило, здається, продають, тим паче, що невмирущі воші час від часу нагадують про себе.

Анекдот з дустом пригадався у зв’язку з цікавим наміром міської влади Чернігова — досипати в питну воду один  хімікат. Ні, звичайно, пропонований препарат на основі поліфосфату натрію  ні в якому разів не треба порівнювати з дустом щодо отруйності. Аналогія тут в іншому—в прагненні поекспериментувати. Адже в пропонованій затії більше поліфосфатного туману, аніж ясності.

Не внесла її і недавня прес-конференція в обласному центрі. Головний наш водопостачальник Олександр Шкінь, котрий очолює «Чернігівводоканал», озвучив проблему, що, втім, давно вже  нав`язла в зубах. Річ у тім, що при чудовій воді, яка видобувається в Чернігові, його мешканці змушені пити дещо інше. Чудова, одна з кращих в Україні вода дійсно витікає, викачується з глибоких, кількасотметрових артезіанських свердловин міста.

Але така вона на виході зі свердловини. Біда в тому, що ну не можуть триста тисяч мешканців міста приходити сюди, до водозаборів, з кружками по воду. Цю воду треба доставити їм в оселі. І ось доставляється вона по вкрай добитих сотнекілометрових водопровідних мережах. Добитість цих а також каналізаційних мереж давно стала одною з головних проблем міста, свідчення чого — постійні  аварії, пориви Та навіть без поривів серйозною проблемою є ржавіння водогінних труб, через що вода «на виході» зрозуміло якого ґатунку.

Озвучивши цю проблему, керівник міської води застосував давній більшовицький прийом пошуку виходу—блукання поміж двох сосен. Перша сосна—тотальна заміна водогінної мережі міста. На це потрібно буде страшно сказати скільки років і страшно сказати, які кошти.

Сума була названа : 400 мільйонів гривень. Ну, суми, розцінки, тарифи влада у нас називати навчилася. І ми вже потроху перестаємо дивуватися, звідки беруться такі астрономічні цифри. Але дійсно після таких цифр мимоволі прихилишся до другого варіанту, який і був запропонований : хімізації води. Третій, нормальний варіант чомусь у нас не проглядається. Тобто, реально вести оновлення комунальних мереж міста, за реальними цінами і на реальні кошти. Можливо, вони все ж би знайшлися, якщо згадати, наприклад, скільки втрачає місто через ще одну давно  наболілу проблему – розтринькування міської землі. Ну, але то вже окрема розмова.

Повернімося до меншої «сосни»--хімізації води. Коротко суть в тому, що вже з осені плануються на водозаборі «Подусівка», який живить значну частину міста, у питну воду, яку подаватимуть чернігівцям,  додавати оту саму хімічну сполуку—препарат, виготовлений на основі поліфосфату натрію. Що ж воно таке? Ось ключове питання. Цікаво, що на згаданій прес-конференції активним пропагандистом цього препарату був представник «Фонду розвитку водоочисних технологій» -- громадської організації з Києва.

Нічого не маю проти громадського сектору, розвитку громадянського суспільства. Навпаки, нехай живуть і квітнуть сотні й тисячі об`єднань і клубів, від філателістів до кактусоводів, від квітникарів до філокартистів. Але, мабуть, не варто віддавати на відкуп громадським об`єднанням такі специфічні сфери держави, як , наприклад, охорона здоров`я, а йдеться ж саме про це. Ну, а представникові одної з американських фірм, що  виробляє отой препарат, звісно, сам Бог (фінансовий) велів на прес-конференції розхвалювати препарат. Який, за твердженням  «пропагандистів», значно знижує ржавіння труб і   дуже  очищує воду.

А що ж говорить влада, наука, фахівці,  служби, яких у нас в державі «нєсть числа»? Повний фосфатний туман. Представники чернігівських  санітарних  служб у спілкуванні з медіа то кажуть, що їм «хтось казав», що препарат застосовується «в якихось країнах» (де саме?), то відхрещуються від чітких оцінок, бо вони, мовляв, конкретно не займалися цим препаратом. Поки що «поза грою» і така поважна державна структура, як «Чернігівстандартметрологія», висновків якої ніхто з ініціаторів затії не питав. Нічого не ясно і з перевіркою та впровадженням  цього препарату загалом по Україні.

Виробники з Америки твердять, що мають дозволи на застосування препарату в цілому ряді держав, в тому числі в Україні, але в жодному місті нашої держави він поки що не застосовується,. Хоч  представник згаданої громадської організації балакав про якийсь «досвід впровадження», при якому навіть порахували не лише «зменшення аварійності водогонів  у 10 разів», а й «зменшення захворювань людей у 2,5 раза».

Просто дивно, чого це наша наука, хімічна, медична, санітарна, так зволікають з дослідженням і впровадженням цієї «панацеї». Адже 138 поривів водогінних труб лише по Чернігову і лише за перші 4 місяці року ( і 573 торік)—це серйозно. Може, й правда «зафосфатимо», поки влада й наука перевіряють, що воно таке ? Перевіримо на собі. «по ходу». Наш народ он здолав навіть дуст.

А якщо серйозно, то весь туман, який нині сіється з прес-кенференцій, через наші мас-медіа, має б нарешті розвіяти обрана нами наша рідна чернігівська влада. Ми їй віримо, як і в те, що Чернігів—найкрасивіше місто України, в якому буде найчистіша  у світі вода.

[ Написать комментарий ]