Високий Вал

Последнее обновление 17:05 четверг, 6 февраля

Укр Рус

Петр АНТОНЕНКО

журналіст

23.03.2010 20:49 Петр АНТОНЕНКО

У ПОШУКАХ ОПОЗИЦІЇ

     Українська опозиція, в ролі якої опинилися і  національно-демократичні сили,  поки що, схоже, шукає саму себе: невміло. болісно, в суперечках, це якщо не вжити звичного терміну — чварах, важко відходячи від погрому на недавніх президентських виборах. Поки що точаться суперечки, хто більший опозиціонер, повинен бути єдиний опозиційний центр чи декілька? Сподіваємося, все ж вималюється нормальний варіант доволі широкого опозиційного об’єднання, фронту, блоку — річ не в назві. Щось подібне до коаліції “Сила народу” на президентських виборах 2004 року. Тобто Блок Віктора Ющенка “Наша Україна” з 10-ти партій і Блок Юлії Тимошенко (БЮТ). Коаліція, яка й перемогла на виборах.

    Звичайно, повна аналогія тут не підходить. Бо те об’єднання опозиційних сил формувалося на підтримку конкретного кандидата на президентські вибори. Нині все частіше чуються голоси — відмовитися від формування партій, блоків, інших політичних об`єднань “під когось”. Та й поки що невідомо, під кого щось формувати і під які саме вибори ? Тож з досвіду тої коаліції 2004-го року варто запозичити хіба що певні принципи, форми діяльності, консолідації. Але до консолідації, схоже, поки що далеко.

     В парламенті зареєстровано законопроект про зміни до недавно прийнятого регламенту Верховної Ради. Авторами проекту  є депутати Микола Мартиненко та Анатолій Матвієнко з фракції НУ-НС. Перший є головою фракції, другий головою парті УРП ”Собор”, одної з 9-ти партій Блоку НУ-НС. Суть  поправок стосується парламентської опозиції. Як відомо, серед інших нововведень регламенту є й норма про єдину парламентську опозицію. Формується вона або на основі найбільшої опозиційної фракції або з об’єднання опозиційних фракцій. Опозиція має чітко окреслені права: на  створення опозиційного уряду, керівництвом комітетами, висловлення з трибуни парламенту тих чи інших заяв. Так от автори законопроекту пропонують.,  щоб і інші опозиційні фракції ( в даному разі інша  лише одна) мали такі ж самі права — на комітети, заяви, тіньовий уряд. Політична мотивація цілком зрозуміла: Мартиненко одразу ж заявив, що його фракція, перейшовши в опозицію, не буде “піднощиком снарядів і патронів” для фракції БЮТ, бо опозиція— це не стремління замінити одні персони у владі на інші.
    Тут є два моменти. Один чисто юридичний і з цим простіше. Важко зрозуміти, як це в парламенті може бути поки що два, а в принципі   і три—чотири чи більше тіньових урядів, як розподілити на всі ці “опозиції” чітко визначену для опозиції кількість парламентських комітетів?
    Другий момент політичний: що може означати саме це поняття “об`єднана опозиція”? Звичайно ж. правий В`ячеслав Кириленко, який у цій же фракції очолює депутатську групу “За Україну”, що  заявив: опозиціонерів не призначають, ними стать, і стати ним може кожен. Сам Кириленко і його депутатська група вже чітко заявили про опозиційність до нової влади. Все вірно: ніхто не має монополії на опозицію. І все ж. якщо спиратися на здоровий глузд, відкинути нашу давню хворобу — гетьманство і чвари, то можна прийти до нормального варіанту. Він в тому, що в стінах парламенту юридично є одна легітимна опозиція. А поза його стінами це може бути Фронт або Блок опозиційних сил. Те, що давно відоме хоча б в новітній європейській історії. І таких — не “опозицій”, опозиційних течій уже вимальовується, як мінімум, сім, враховуючі, звичайно ж, найбільш потужну з цих сил — Блок Юлії Тимошенко. Частина демократичних сил гуртуватимуться довкола  Ющенка, як би там не радила йому Юлія Тимошенко “якнайшвидше піти з політики”. В опозиції оголосив себе і Яценюк. Правда, якось дивно, наче з благословення Януковича. Мартиненко і Кириленко вже згадані. Звичайно ж, піде своїм опозиційним шляхом ВО “Свобода”. Нарешті, аби хоч якось втриматися у політикумі, буде в опозиції і Українська народна партія. Загалом — сім! Поки що. Бо будуть і нові, в тому числі й придворні, фарсові. Але от ті течії, про які сказано,— це нормальні позиційні сили, врешті, за ними мільйони  виборців. Питання не в тому, як буде формалізоване таке об`єднання. Питання      в іншому: наскільки ці сили  будуть консолідовані в опозиційній роботі? Про взаємопоборювання, чвари годі й говорити, то вже — поза опозицією. І поза Україною.
 
                     х        х        х
    У світлі сказаного варто подивитися і на ініціативу Української народної партії, озвучену її головою Юрієм Костенком. Правда,  дехто твердить, що ця і всі подібні їй партії мають бути виметені на смітник політикуму, що недавні вибори стали остаточним розгромом старих національно-демократичних сил і їх треба радикально оновлювати. Це окрема й цілком нагальна дискусія. Але поки що констатуймо: ця партія є і має претензії на місце в певному спектрі політикуму. Тому облишмо зараз тему участі цієї партії у недавній виборах і дивімося вперед. Маємо інтерв’ю Юрія Костенка,  яке починається так : “УНП запропонувала національно-патріотичним силам розпочати переговори щодо формування правої опозиції для захисту національних інтересів”. Щоб не виникало жодних ілюзій, про яку опозицію мова, наступна теза: “Однак, ми не братимемо участі у так званій демократичній опозиції Тимошенко”.
   Все ясно: не братимемо, то й не братимемо. Формуємо другу, третю, четверту (тільки не п’яту) колону опозиції. Чому не хочеться йти одною колоною — теж сказано: через спроби альянсу БЮТ з регіоналами. А ще традиційно ідейні розбіжності між правими, крайнє правими, центристами, лібералами — хто ще там опинився поза владою, а відтак в опозиції? Але всі ці колони, всі течії мають задекларувати єдність у ключовому пункті: до кого вони в опозиції? Здавалося б, ясно: до влади, тих, хто прийшов внаслідок президентських виборів і стяг до себе всі владні важелі в державі. Чи декларується чітко така опозиційність? Начебто, так. На запитання “Чи можлива участь УНП у нинішній парламентській коаліції?” Костенко відповідає “Ні. УНП днями в чергове заявила про неучасть у новій коаліції”. Причина — дуже сумнівна з точки зору закону легітимність цієї коаліції. Все вірно. Але вже на запитання, чи могли після виборів події піти іншим шляхом, йде доволі несподівана відповідь. Виявляється,  могли б, і могла б припинитися затяжна політична війна. Як цього було досягти? Ось дослівно рецепт від Костенка : “Всі питання вирішувалися через політичне об’єднання, яке було б можливим, якби Блок Віктора Ющенка НУ-НС  увійшов у переговорний процес щодо парламентської коаліції з Партією регіонів”.
    Чудеса політичної еквілібристики! Кількома фразами вище кинуто звинувачення БЮТ у “переговорних процесах” з регіоналами, а нам, виявляється, це можна, навіть бажано. Нагадаймо, що група з шести депутатів від УНП входить якраз у фракцію НУ-НУ, якій, як вважає голова партії, треба було б вступити “в процес” з регіоналами. Попри всі ідеологічні розбіжності, попри абсолютне неприйняття регіоналами будь-яких ідеологічних, політичних умов опонентів. І це говорить голова партії, яка, уже після фіаско всіх “процесів” з регіоналами заявила, що вона “пішла в опозицію”. Видно, правильно було сказано, що не вона пішла, а  цю партію “пішли” в опозицію.
    Саме тому заклик до “формування правої опозиції” ТАКИМИ партіями є, як мінімум, політичною маніловщиною. Якщо не гірше. Бо про яку праву опозицію вести мову, коли кілька років велися безпредметні балачки про формування бодай “Української правиці”. В складі, нагадаймо, тої ж УНП, Народного руху і УРП ”Собор”. Де, на яких політичних манівцях зараз   ця “правиця”? Рух давно вже опинився при БЮТ і щойно офіційно увійшов до БЮТівської об’єднаної опозиції. Про УРП “Собор” ні слуху ні духу. Що ще? Віртуальний КУН? ВО “Свобода”?
   Висновок напрошується один. Права чи правоцентристська течія опозиції, безумовно, потрібна, але питання,  кому і як її робити? То ж замість пишномовних балачок про творення   “правої опозиції” час братися за творення,  оновлених правих партій, чи, за традиційно термінологією,— національно-демократичних сил. Бо “з нічого не вийде нічого”.   
 
    

Комментарии (8)

росич | 2010-03-29 10:07

Чемериський Павло

росич

впізнаю знайомий почерк! це ж ви Петру Яковичу мацу приносите, чи не так? бачте, шановний авторе, справа у тому, що ви навмисно спекулюєте, зловживаєте я б наввіть сказав такими визначеннями як права опозиція. всі названі вище партійки носять демо-ліберальний характер. тому не варто їх називати правими. і не слухайте ви тих жидів. ніхто ні вас ні ваших рідних в ізраїль не забере. ви їм потрібні до того часу, доки ви потрібні, тобто, доки існує ваше, так би мовити антисемітське видання.

Ответить | С цитатой

Земляк | 2010-03-26 19:57

Отож бо і пробема всіх українцв: закликають, як пан Петро, що "час братися за творення, оновлення правих партій..." МАЯЧНЯ!Сам пан Петро за що береться??? Балакатиме?

Ответить | С цитатой

Олександр Насачевський | 2010-03-26 00:38

А что автор хотел сказать сеими миазмами? Или мало здесь пи..болов, хрент рисовать?

Ответить | С цитатой

Чемериський Павло | 2010-03-25 20:34

росич

Бачте, Петре Яковичу, оця антисимітська мерзота і є відображенням нинішніх - патріЕтів з комплексом неповноцінності та власною ущербністю.

Ответить | С цитатой

Чемериський Павло | 2010-03-25 20:30

Сергій Соломаха

Соломаха, твоя позиція просякнена власним комплексом неповноцінності та психічною хворобою на яку ти страждаєш. Бо співучасник вбивства Чорновола ніколи не буде сприйнятий людьми, твоя гидотна пеартійка опинилася на смітнику де виступає підстилкою та туалетним папером для Партії Регіонів. І твоя персона є уособленням переродження й краху цих брехливих мракобісів з унпе! Для вас є божий суд, бо до земного покаяння така мерзота неспроможна!

Ответить | С цитатой

Колега | 2010-03-25 11:48

Петре Яковичу, хотів би почути Вашу думку стосовно ситуації у "Нашому краї".

Ответить | С цитатой

росич | 2010-03-24 15:17

у пана Петра дружина жидівка, тому йому так і хочеться свого носа всунути в діяльність правої опозиції. а ще він з часом видаляє неугодні йому коментарі.

Ответить | С цитатой

Сергій Соломаха | 2010-03-24 12:02

Антоненк: "То ж замість пишномовних балачок про творення “правої опозиції” час братися за творення, оновлених правих партій, чи, за традиційно термінологією,— національно-демократичних сил.

Пан Петро узявся за освячення спроби розколу УНП, тобто створення в області ПП "За Україну" під проводом В.Кириленка.
Все інше звичайна болталогія.

Ответить | С цитатой

закрытьДобавить комментарий: