Високий Вал

Последнее обновление 09:03 пятница, 23 мая

Укр Рус

Петр АНТОНЕНКО

журналіст

07.04.2010 17:19 Петр АНТОНЕНКО

Парканотерапія

 

    

Рішучі суспільні реформи іноді називають шоковою терапією. Але є ще терапія парканна, коли йде бурхлива імітація реформ на рівні простого ламання. За рецептом відомого гоголівського Городничого, котрий, дізнавшись про приїзд до міста ревізора, наказав повалити паркан по одній з вулиць. Пояснивши, що “воно чим більше наламано, тим більше означає діяльності градоправителя”.
     Подібну “терапію” часом нагадують дії нової влади. Причому вони супроводжуються заявами, що попередня влада залишила їм мало не попелище. Видно, так легше потім пояснювати свої невдачі, адже починали, мовляв, з нуля. Президент не раз заявляв про “руїни” помаранчевого правління, прем’єр бідкався, що отримав зруйновану економіку. Один  одіозний міністр заявляє, що отримав повністю розвалене відомство, інший “освячує” кабінет після свого попередника, викурюючи з приміщення злих духів.
    Характерний приклад парканної терапії (окрім, звісно, кадрової чистки) подав глава держави, підписавши  цілу низку указів, якими ліквідовуються численні дорадчі органи при президентові: національні ради і просто ради, комісії та робочі групи. Буквально в усіх сферах: політичній, економічній, соціальній, гуманітарній.  Важко сказати,  якою ж була ефективність цих утворень?  Але  й довго розбиратися нова влада не стала, відрізали одним махом. 
   Ось   неповний перелік цих ліквідованих органів. Отже, указами президента, зокрема, ліквідовані: національна конституційна рада, комісія з питань підготовки до вступу в НАТО,  національний центр з питань євроатлантичної інтеграції, нацкомісія з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі, нацради — з питань  культури і духовності,  фізичної культури і спорту,  становлення та розвитку молоді,   охорони здоров'я,  етнонаціональної політики, нацкомісія із зміцнення демократії та утвердження верховенства права,  рада з питань розвитку сільського господарства,  комісія з  раціонального використання та охорони земель. Ліквідовані координаційна рада з протидії ВІЛ/СНІДу, туберкульозу та наркоманії, міжвідомча робоча група з питань ціноутворення на лікарські засоби, робоча групи з питань будівництва доступного житла.
   І це далеко не повний перелік. Врешті, їхня ліквідація не повинна означати, що в державі тепер взагалі нікому буде займатися “становленням та розвитком молоді”, “будівництвом доступного житла”(дай то Боже!) чи “використанням та охороною земель” (землю у нас люблять). На всі ці напрями є відповідні міністерства, інші урядові структури, і сподіватимемося, вони всім цим займатимуться.
   Питання в іншому. Чи не впадає  влада у крайнощі, усуваючи громадськість від вирішення державних проблем, формування політики  влади?  Принаймні, деякі з названих структур працювали, намагалися допомогти владі. Наприклад, національна рада з питань охорони здоров`я, яку очолював відомий фахівець, академік Поліщук.
    Не менш важливою була й функція національної ради з питань  культури і духовності. Очевидно, розуміючи, що це цілий напрям державотворення, , притому один з чільних, влада  таки вирішила якось заповнити цю прогалину. Відтак, Віктор Янукович іншим  указом  днями  утворив Громадську гуманітарну раду, консультативно-дорадчий орган при президенті. Мотивація  — «врахування суспільно значущих інтересів у вирішенні найважливіших питань гуманітарного розвитку, підготовки пропозицій щодо забезпечення додержання прав і свобод людини і громадянина", йдеться в указі. Очолив Громадську гуманітарну раду сам президент, а виконавчим секретарем призначена заступник глави адміністрації президента Ганна Герман.
    Втім, склад цієї ради викликає, м’яко кажучи, запитання.   Багато видатних українських митців, вчених, громадських діячів  не введені  до  її складу. Трохи чиновників з різних сфер, середнього рівня науковців, так званих політологів.
    З відомих представників української інтелігенції до списку потрапили лише Іван Драч, Борис Олійник, Роман Лубківський, Дмитро Стус. Причому, всі —“за згодою”. Тобто, ще далеко не факт, що увійдуть до цієї ради. І першим уже висловив свою позицію відомий письменник, просвітянин Роман Лубківський, який заявив, що  не готовий дати свою згоду на участь в  раді.  Він  зауважив, що "насамперед хотів би дізнатися про концепцію діяльності ради, про її повний склад і визначитися з тим, чи будуть в ній такі одіозні фігури, як Толочко… Якщо це так, то ця фігура може бути доповненням певної групи, які разом становлять тріаду  — це Толочко, Табачник і Семиноженко. Інтелігентній, порядній людині з такими людьми не по дорозі.»  І далі : "Такі, як Толочко, скомпрометовані раз і назавжди, йому руки не можна подавати.”
    При цьому Лубківський відзначив важливість  самої  ради, але зазначив, що перед її створенням  президент міг би зустрітися з інтелігенцією, громадськими організаціями і обговорити концепцію ради: "Мають бути чітко прописані національні пріоритети, захист української мови як державної, захист наших історичних цінностей, контакт зі світовим українством.”
   Що ж, цілком слушна пропозиція, Бо невже ж всю духовну, гуманітарну та й ідеологічну сферу віддавати на відкуп новопризначеному відповідальному секретареві ради пані Герман та подібним до названих Романом Лубківським?  
   Якщо у когось ще є якісь сумніви у поглядах пані Герман на державність, духовність, то їх розвіє її  щойно озвучена пропозиція. Ганна Герман заявила, що нова ідеологія України буде збудована на принципах широкої автономії регіонів. Конкретніше, пані Герман запропонувала віддати на відкуп регіональній владі  питання застосування тої чи іншої мови (читай — введення двомовності),  питання, пов’язані з нашої історичною пам’яттю, вшануванням тих чи інших діячів нашої історії. Ось цитата: "Це повинно забезпечуватися новою ідеологією Української держави, заснованою на принципах широкої культурної автономії регіонів із правом обирати ту мову спілкування, яка відповідає потребам більшості його мешканців, ставити пам'ятники тим героям, пам'ять про яких живе в їхніх серцях."
    Що ховається за принципом “широкої культурної автономії регіонів”, очевидно, ясно. Те, що завтра  ще більше пошириться повзуча двомовність, що й далі стоятимуть тисячі ідолів Лєніних, а у певних регіонах постануть нові пам’ятники Катерині ІІ, Петру І, а подекуди й Сталіну — пропозиції вже надходять. 
 
 

закрытьДобавить комментарий: