21.03.2009 16:09 Геннадий Максак

 19 березня у приміщенні Фонду ім. О. Молодчого відбувся малочисельний круглий стіл, який мав пролити світло на велику, навіть, світоглядну проблему діяльності громадянського суспільства в умовах кризи.
Питання, які були винесені на розгляд, є, як на мене, архіактуальними для громадського сектору:
- діяльність громадського сектору в умовах соціально-економічної кризи;
- пропозиції громадськості щодо подолання цієї кризи;
- мінімізація негативних наслідків інструментами НУО;
- цілі та пріоритети діяльності громадських організацій в умовах кризи.
Чернігівські громадські активісти мали обговорити ситуацію, що склалася, і напрацювати пропозиції, які потім будуть основою для прийняття рішень під час проведення ІІІ Громадянської асамблеї України (ГАУ) 29 березня. Планується, що в зібранні ГАУ візьмуть участь до 500 громадських організацій з усіх регіонів (так, принаймні, записано в анонсі заходу).
Здавалося б, все нормально і природно. Задум цікавий і корисний. По областям проходить кропітка робота регіональних координаторів, яка має завершитись великим форумом з великим вихлопом. По формі так, але чи по змісту?
Спробую пояснити, на чому ґрунтуються мої сумніви.
По-перше, незначна кількість учасників наводить на думку, що громадськості, м’яко кажучи фіолетово, як діяти далі, до чого спрямовуватись. З великої кількості зареєстрованих громадських інституцій на терені Чернігівщини лише 9 знайшли змогу поділитися своїми роздумати з цього приводу.
По-друге, зацікавленість медіа в цьому процесі виявилась мінімальною. Напевне, є більш пекучі теми для висвітлення. Навіщо говорити про те, що потребує інколи високого ступеня узагальнення, а інколи і заглиблення?! Можливо, часами ми забуваємо, що громадянське суспільство виділяється в такий же атрибут демократичності як і загальні, рівні вибори, наявність прав і свобод громадян, ефективна діяльність інституцій.
По-третє, привід проведення такого обговорення був плановий, ніж реально вистражданий. Тобто, якби не припало до місця проведення ГАУ, то і не збиралися б взагалі. Навіщо теревенити, коли криза на вулиці. Тут кожен сам за себе. Хто зміг провернутись, той вижив. Хто не зміг – sorry, Michael, як говорить одна моя знайома.
По-четверте, навіть за підтримки цього дискурсу завдяки ГАУ в чернігівській громаді, є реальні побоювання холостих обертів, коли доходить до впровадження пропозицій в дію.
На даному етапі розвитку цього, без перебільшення корисного проекту, кожного року проходить зібрання Громадянської асамблеї України. Цьому передує проведення регіональних обговорень в кожній області, де є координатор проекту ГАУ. На все про все, з підготовкою займає це близько 2 місяців. Провели регіоналки, провели ГАУ…. І забули до наступного року. Напевне, спрацьовує досвід проектної роботи авторів. А що далі? Де громадське лобіювання? Де імплементація пропозицій? Де контроль за цим процесом? Питання, які не потребують відповіді в силу своєї риторичності.
Крім того, питання які покладені в основу цих зібрань, носять недосяжний характер для громадського сектору. Скажіть, чи може громадський сектор змінити Конституцію України, провести адміністративно-територіальну реформу чи, насамкінець, внести зміни до виборчого законодавства? Невже, це можливо при нинішньому рівні монополізації влади групою деструктивних діячів від політики, які тільки самі можуть назвати себе політичною елітою? Моя власна думка, ні! Не можемо. Скільки разів лунала думка громадських діячів, відомих і не дуже, про необхідність всіх тих реформ і про шляхи їх провадження. Не порахувати. А віз і досі там.
Але вже третій рік поспіль ці теми домінують в порядку денному ГАУ. Чи варто так над собою знущатися, знаючи, що всі ці пропозиції залишаться лише у змістовних звітах з реалізації цього проекту?! Чи може є сенс на хвилинку замислитися над першочерговими завданнями громадського сектору?
Громадський сектор, іншими словами, найбільш активні представники громадськості, які об’єдналися в спілки і організації, мають займатись просвітницькою роботою, захистом прав громадян, які цього потребують більше в кризові періоди.
Наразі, в умовах кризи, якраз настав той час, щоб думати не про тих, хто винен, а про те, як в майбутньому не допустити повтору такої ситуації, коли політично неосвічені стають ще й матеріально обездоленими. Підвищення політичної культури українців має таке ж значення як ріст ВВП на душу населення. То ж давайте будемо брати на себе помірні завдання. Думати глобально, але діяти локально.
Якщо ми можемо, об’єднавши зусилля на місцевому рівні, досягти прогресу у збільшенні підзвітності та громадоорієнтованості влади, якщо зможемо переконати чернігівців хоч трішки раціональніше підходити до формування своєї громадянської позиції, то давайте так і зробимо. І тоді цей успішний досвід як пропозицію можна буде запропонувати від Чернігова до інших областей та міст під час наступної ГАУ.
А так…

P.S.: Дуже хотілося б помилитись відносно реальної поточної впливовості Асамблеї, оскільки це, напевне, є однією з форм громадської участі у формуванні політики держави, в якій ми живемо і для яких вона має стати ефективним механізмом захисту і життєзабезпечення.


 

[ Написать комментарий ]