18.03.2010 11:41 Сергей СТУК

Заслужена артистка України Раїса Решетнюк під час чергового свята-бухалова, що тривало у чернігівському Центральному парку культури і відпочинку, порекомендувала мені ознайомитися з українськими традиціями (?!) у такій собі «книжечці Воропая».

Це аби я, за її словами, неграмотний і антиукраїнський журналіст, не критикував її виступ з гуртом Союзу українок, під час якого вони на сцені пили горілку.

І справді, у вказаній книжечці святкування Масляної описане як грандіозна горілчана (тобто самогонна) попойка. Розмах і дози, описані там, можуть вразити навіть людину сучасну. Тобто знайому з тотальною п’янкою, характерною для часів української, так би мовити, незалежності.

Зацікавившись особою автора таких «традицій», вдалося з’ясувати наступне.

Олекса Воропай, 1913 року народження, родом з Одеси. Псевдо – О.Степовий. Журналіст, етнограф-популяризатор. Його батько виїхав до Туреччини у 1919 році. А мати разом з сином, майбутнім автором традицій, переїхала на Херсонщину.

О.Воропай (Степовий) працював на Вінниччині. А з 1944 року Олекса Воропай жив за межами України. Помер та похований в Англії.

Головна його праця – «Звичаї нашого народу» – видана у Мюнхені. Том перший у 1958 р., другий – у 1966 р.

Такі дані лише додали запитань. А саме:

- чому і як Воропай емігрує у 1944 році, чому саме під час війни?
- як автор, будучи в еміграції в Англії, досліджував традиції в Україні?
- як він, будучи по той бік «залізної завіси», розпитував селянина з радянської Чернігівщини про українські святкові звичаї Масляної?
- чому перший том виданий через 14 років, а останній – аж через 22 роки після еміграції?
- і, зрештою, за чиї кошти агроном-технік з СРСР видав книги на заході?

[ Написать комментарий ]