26.01.2009 11:06 Сергей ПАВЛЕНКО

Щодо матеріалу кореспондента BBC Олени Сидоренко «До створення заповідника у Батурині ставлення неоднозначне», то він у мене не викликав захоплення та й позитивної оцінки. Чому?

Бо якщо йти за логікою автора, то нам і на 18 рік незалежності України треба думати більше про насущне – заробіток, споживання, газифікацію, а такі справи, як відтворення історичних пам’яток, книговидання і т.п. залишити на кращі часи. А ви, друзі, задумалися, що після такої економії буде? Хто житиме в «заощадженій» Україні? Це будуть українці? Чи якесь сите російськомовне населення?

У Батурині, звичайно, є невдоволені (а в якому селі та місті їх нема?). Я був там 22 січня і до мене теж підійшла жіночка: «Не скажете, як мені поскаржитися Президенту?». «А що ж ви йому хочете сказати?»-запитую. «А в мене вода не проведене до хати…» Отакої! Звичайно, Президент у нас відповідає, якщо у Чернігові на Рокосовського прорвала каналізація, а в Прилуках у будинку №5 15 градусів тепла… Так, зверхникам усіх рівнів не треба забувати про буденне. Але у нашому житті і повинні бути святі місця. І тому я радий, що Президент В.Ющенко зумів мобілізувати кошти меценатів ( уряд Ю.Тимошенко під різними приводами «урізав» бюджетне фінансування Батурина!) на відродження колишньої гетьманської столиці. Ці гроші донецьких, луганських і київських олігархів пішли не на фінансування футбольних клубів, яхт, дач, а на значну всеукраїнську справу! Тепер у Батурин можна приїхати і по-справжньому зарядитися духом героїчної історії, надихнутися хоча б на прочитання книг про славне минуле!

О.Сидоренко, на жаль, однобоко вивчила тему зайнятості у Батурині. Зазначу, що до будівництва все ж таки залучалися і місцеві жителі, з навколишніх сіл ( у цьому ми переконалиця з О.Ясенчуком, побувавши в Мостах!). А те, що переважали приїжджі, то це тому, що відбудовували пам’ятки різні будівельні організації з усієї України. Вони орієнтувалися на своїх професіоналів, які добре знають свою справу, а не випадкових некваліфікованих чоловіків-батуринців, які вирішують питання своєї зайнятості. Після всього зробленого Батурину залишився ЗАПОВІДНИК , де працює до 60 осіб ( скільки охоронців тільки потребують нові об’єкти!).

Додам до цього, що завдяки зростанню кількості туристів вже з’явилося у Батурині кілька кафе. А це теж робочі місця! А ще буде будуватися готель. Бо існуючий вже не може задовольнити попит приїжджих. Причому будь-який бізнесмен, який інвестує у цю справу гроші, не програє! Адже після того, що зроблено у невеличкому місті, тут очікується справжній туристичний бум.

Крім цього, додам і ще наступне: Батурин завдяки розбудові пам’ятних місць газифіковано, асфальтовано. У місті вирішено загалом проблему із водопостачанням, поліпшено електроосвітлення вулиць. Хто б там що не говорив, а сьогодні по Батурину вже приємно пройтися. Це не те занедбане, залишене напризволяще містечко, яке було три роки тому…

А те , що у якоїсь матері син не може знайти роботу в Батурині, то хіба це проблема тільки цього міста?

Що ж до особи Мазепи, то тут теж є проблемка. Про гетьмана у сучасному шкільному підручнику написано всього лишень 4 сторінки! На жаль, цього замало. А що знає про Мазепу людина, яка вчилася за старими підручниками ( нові, здається, з’явилися після 1995 року)? Що він «не зважав на соціальні питання» і т.п. Та це ж радянські міфологеми! Військо «не розкидалося куди попало», а посилалося за наказом Петра І в Прибалтику, Польщу. Бо була імперія, і в ній такі були правила гри.

«Невдоволення народних мас росло» - це історіографічний стереотип, нічим не підтверджений. Бо у Батурині збиралися на старшинську раду щороку представники з усіх полків і радилися, які треба збирати податки, щоб людям легше жилося. Звичайно, українці тоді не раювали. Але саме в Гетьманщину тікали люди з Росії, бо тут були відносно кращі умови для життя.

А Мазепу та Ющенка можна порівнювати. Наприклад, перший був поет, а наш Президент - художник. У Мазепи були свої Кочубеї, Носи, а скільки їх у Ющенка!

Закрий сьогодні нашу Верховну Раду у колишню Батуринську фортецю, то скільки б вона протрималася годин? Я не кажу про дні.

Мазепа не захотів бути рабом Петра І ( а саме так зверталися до царя усі його підлеглі!), а Ющенко так само не забажав повзати на колінах перед Медведєвим. Хай це комусь не подобається. Але гетьман і Президент вчинили так по-державницьки в інтересах України.

Порівнювати Мазепу з Ющенком можна довго. Та біографія останнього ще твориться. Я сподіваюся, що Ющенка у подальшому оцінюватимемо не за сучасним курсом долара, а й, як і Мазепу, за суспільно-значимими вчинками, культурницькими діяннями. Головне (особисто для мене!), що Президент не повторив долю К.Розумовського. Той теж думав відродити Батурин, завіз туди тисячі кубометрів деревини, розпочав грандіозне будівництво, а потім … занепав духом. А будівельні матеріали протрухли. Залишилося з великого задуму лише дещиця – церква та палац, за яким, щоправда, нікому було наглядати.

[ Написать комментарий ]