Високий Вал

Последнее обновление 11:53 четверг, 21 марта

Укр Рус

Павел ПУЩЕНКО

Чернігівський освітній Центр "Ініціатива", голова Ради

09.07.2008 15:44 Павел ПУЩЕНКО

ЧЕРНІГІВ: ГУБЕРНСЬКИЙ ХУТІР ЧИ СЕЛО З ТРОЛЕЙБУСАМИ?

Питання винесене в заголовок мучило мене мало не всю ніч. А все після прочитання заголовка в газеті містера Савченка «Губернський хутор пора будить». Під хутором малося на увазі моє рідне місто, а в ролі  «будителя» виступав ніхто інший як «молодой энергичный предприниматель» Олексій Савченко. І «будить» він вже почав.  Особливо рано прокидаються тепер пенсіонери, які вишукуються в чергу за продуктовими пайками. А біг-борди усміхненого банкіра по всьому «хутору» не дадуть потім забути ощасливленим бабцям  ім’я «благодетеля». 

         Але повернемо до запитання. Тож хутір чи село? «Село з тролейбусами» так колись назвав моє рідне місто вже інший, більш відомий персонаж – нинішній градоначальник Олександр Соколов.  Село з фонтаном. Світломузичні жабки з’являться, за останньою інформацією з міської ради, в акурат до Дня Незалежності. Сподіваюсь здійснення мрії мера про фонтан потішить не тільки його а й всіх інших жителів «села з тролейбусами».          Доречі,  про тролейбуси. Яким би маленьким не було наше село, але тролейбуси ходять ще не всюди. Так до такого району  як Масани тролейбус ніяк не доїде, незважаючи на запевнення мера перед кожними виборами.

         І на останок про вибори. До них ще є трохи часу. Тож  ще мабуть подумаю де я хочу жити: в хуторі чи в селі? А може взяти і вибрати МІСТО? Поживемо – побачимо, виберемо. 

 

07.07.2008 08:58 Павел ПУЩЕНКО

ЯК В ЧЕРНІГОВІ ВШАНУЮТЬ ЖЕРТВ ГЕНОЦИДУ?

 

На останній сесії міської ради депутати узгоджували місце розташування пам’ятного знаку жертв голодомору. Після довгих дискусій врешті погодили - біля Троїцького монастиря.  
            Рівень дискусії, що точився між депутатами просто вражав. Одні пропонували поставити пам’ятник на Яцево – мовляв там пам’ятники загиблим. Регіони були проти розміщення пам’ятнику вшанування жертв голодомору на Алеї героїв – оскільки це місце відпочинку, і її не можна «омрачать» сумними спорудами. Чомусь ніхто не проти пам’ятникам афганцям, чорнобильцям в центрі Чернігова, а тема голодомору викликає сум, страх та бажання сховати, забути незручну тему? Про комуністів і згадувати не хочеться – заявили що ніякого голодомору взагалі не було і ніякого пам’ятного знаку не треба. Оце такі уявлення про вшанування наймаштабнішої трагедії нації у наших депутатів.
            Вже зараз очевидно, що більшість на чолі з регіонами та соціалістами разом з  міським головою налаштована «не політизувати тему голодомору» . Але за  закликами не політизувати тему голодомору криються банальні партійні установки не визнавати трагедію українського народу геноцидом та комуністично-комсомольське минуле більшості теперішнього складу ради.  Вони  воліють називати це голодом. В кращому випадку голодомором. Проблема дефініцій відома – небажання цими панами визнавати факту ЦІЛЕСПРЯМОВАНОГО ЗНИЩЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ сталінським режимом.  
            Яким буде проект пам’ятного знаку? Виходячи з настроїв сесійного залу особливою виразністю він не відрізнятиметься. Оскільки, бажання уникнути «політизації» ніяк не додасть креативності в дизайні проекту.  
            Невідомо і як відреагує керівництво Троїцького монастиря на будівництво пам’ятного знаку жертвам голодомору. Адже УПЦ московського патріархату, до якої належить монастир,  теж неоднозначно відноситься до цієї теми.
  
            Сподіваюсь патріотична громадськість не стоятиме осторонь процесу вшанування найбільшої трагедії українства.
 
 
 
 
 
 
 
 
 

02.07.2008 09:39 Павел ПУЩЕНКО

ЧОМУ ДЕПУТАТИ "ЗНІМАЮТЬ" ПРОКУРОРА?

          Не секрет, що на рішення Чернігівської міської ради прокуратура виносить багато протестів. Опротестовуються прокуратурою рішення в основному земельні – воно й не дивно в ситуації, що склалася з ринком землі в Україні. Дивує інше – розгляд цих протестів в стінах міської ради. Протести прокуратури, що виносяться на розгляд сесії в основному або відхиляються, або знімаються. Варіант задоволення позовів трапляється дууууууже рідко.

          Як виглядає, тактика така: якщо не вистачає голосів для відхилення протесту, то його знімають з розгляду сесії. І потім виносять цей протест вже на наступну сесію.  А в міжсесійний місяць лобісти відхилення протесту інтенсивно «обробляють» депутатів, наводячи серйозні «аргументи» для збору необхідних 26 голосів (більшість міської ради). І так триває до того часу поки протест не відхилять і дадуть черговому «інвестору» зелене світло для забудови.

            Найдовше кочує від сесії до сесії протест прокурора на виділення 7, 5 га в районі Савчука. Прокуратура говорить про порушення екологічних норм.  Заклик депутата Володимира Ступака на останній сесії про задоволення протесту так і не був почутий рештою колег – протест зняли. Тож на наступній сесії депутати знову визначатимуться стосовного цього вже скандального землевідводу і яким буде  рішення прогнозувати важко. Можливо прокурора знову «знімуть». 
 
 

01.07.2008 09:01 Павел ПУЩЕНКО

ЗЗЗ: закоханість західних земляків

 

 

Дивні, знаєте, якість ці західні українці. В середу минулого тижня Львівщину накрив найбільший за останні часи буревій. Позривало дахи, знеструмило купу будинків …і найтрагічніше – загинуло 5 чоловік. Такої негоди львів’яни ще, мабуть не бачили.  Але, коли на ліквідацію наслідків негоди приїхала Тимошенко (є в наших посадовців така звичка їздити туди, де щось вибухне, обвалиться, знесе…), то замість того, щоб бідкатися на свої нещастя, прості люди плескали в долоні від радості, що приїхала ЮЛЯ, що можна її побачити, доторкнутися, а якщо пощастить, то і поцілувати прем’єрку. Можна було б подумати, що це було штучно розіграно перед телекамерами, такий собі піар крок.
Але коли побачив ці кадри,  як народ любить Юлю, подумалось, що це не постановка на камеру, а реалії особливостей «західників».  
            Згадалися враження кількарічної давнини. Тоді, влітку 2005 році ми, вчорашні активісти «Помаранчевої революції», учасники «ПОРИ»  разом вирішили піднятися на Говерлу. Туди ж мав туди прибути  і виборений Президент Ющенко. Пригадую, як  мене вразило з яким натхненням, блиском та вірою в очах на Говерлу йшли натовпи людей: старі, малі, жінки всі дерлися вгору щоб лишень побачити «народного Президента». Особливо запам’ятався старий гуцул, що ніс на найвищу точку України торт в формі підкови – подарунок Ющенку.
            І коли ми вже зобачивши грозу, що насувалася, почали спускатися вниз з гори всі зустрічні питали: «Невже ми не встигли на Ющенка?, Він що вже поїхав? – «Та ні», - відповідали ми, - «Просто ми не хочемо потрапити під зливу?». Тоді вже дивувались «західняки»: «Як ви не дочекались Ющенка?» - обурювались вони.
            Треба сказати, що того разу це масове паломничество обернулося трагедією. Гроза була страшною. На маківку Говерли влучила блискавка, загинули люди. Дороги від дощу перетворилися потоки замуленої води. Нам молоді було достатньо важко добиратися вниз в таких умовах, я не знаю як ті старенькі та малеча взагалі спустились з гори.
Тоді вони  вірили в месію Ющенка, тепер вони так само вірять Тимошенко. Здається центральна та східна Україна більш критична до політиків, в нас нема такого наївного зачарування та віри в «доброго царя». Тут всі розуміють, що всі вони «редиски» і вибирають (голосують) або за свого «донецького» пацана, або ж з двох зол вибирають краще.

27.06.2008 14:59 Павел ПУЩЕНКО

Про нечасті приємні метаморфози українського політикуму.

 

Бачу, останнім часом стало модно створювати блоги. Тож піддаючись новомодним тенденціям в чернігівській громадсько-політичній тусовці, додаватиму в всесвітню павутину і деякі свої рефлексії.
                                  
                        Про нечасті приємні метаморфози українського політикуму.
 
            Приємно дивує останнім часом такий персонаж української політики лис, який проходив під краплями Леонід Макарович Кравчук. Основі віхи біографії першого Президента Незалежної України всім відомі. Останнє місце політичної прописки одіозна СДПУ(о) Медведчука великих симпатів в мене, звісно, не виликало, радше навпаки.
            Провальний проект 2006 року «Не ТАК» остаточно вивів Кравчука з активної політики, перевівши в розряд заслужених патріархів української політики, які виконують регламентні функції, розмірковуючи та радячи на зібраннях типу написання Універсалу Ющенком, чи коментуючи проект «Великі українці». Ось тут і варто, мабуть, шукати причини перетворення Леоніда Макаровича з політика «неТАКа», що дбає лише про власні амбіції, шкурні чи партійні інтереси. Натомість вимальовується чіткий образ зрілого державного діяча. Думаю більшість знає чим відрізняється політик від державного діяча.
            Згадаю тільки два епізоди, які примусили мене переоцінити Кравчука. Перший – його виступ на «Свободі» Савіка Шустера на тему НАТО. В якому Леонід Макарович неоднозначно заявиви, що Україні для гарантування своєї безпеки та територіальної цілісності немає іншого виходу, як стати під парасолю НАТО. Це, звісно, було всупереч, лінії партії, членом якої, наскільки мені відомо, він залишається. І від якої потім в пресі було багато галасу щодо заяви Кравчука.
            Другий – нещодавнє відкрите звернення першого президента України, в якому на горіхи дістається всім і уряду і, що прикметно, опозиції, але найбільше президентові. «Моя тривога» називається це звернення. Тривожать колишнього секретаря з ідеолгії ЦК КПУ цілком слушні та актуальні питання сьогодення.
Словом, радує Макарич. Державницького мислення такого масштабу не вистачає сьогоднішній владі. І вони, ці всі ющенки, тимошенки, януковичі згодом теж доростуть до такого мислення, але тоді реально влади в руках у них, як і у Кравчука зараз, вже не буде.