14.11.2013 09:07 Владимир СИЗЫХ

                             Тяжкий шлях до Європи

   Події останнього часу навколо т. зв. «цивілізаційного вибору» України змушують і фахівців, і просто небайдужих громадян  відповісти хоча б на таке запитання: а що чекає на нас усіх завтра? Якщо і не на всіх, то принаймні на переважну більшість співвітчизників? Звичайно, умовно «завтра», після вірогідного підписання у Вільнюсі угоди про асоціацію з ЄС?<[Break]>

   І мова не йде про європейські цінності, базові цінності тамтешніх демократичних суспільств. Мова про речі банальні. Про хліб насущний сьогодні і завтра.

   Чомусь пригадується подібна ситуація напередодні та на початку 90 –х. Суспільство перебувало у стані ейфорії, очікуванні дива: лише розірвемо пута і все піде, як по маслу. Пішло. Проте масло – не для всіх!

   Що маємо сьогодні.  Економіка архаїчна, затратна, сировинна. Приватизована.  Міцно зав’язана на країни  пост -радянського простору,  у першу чергу на Росію.

   Добре це чи погано – питання в іншому. Це є сьогодні і що з ним робити завтра?  Вже на сьогодні маємо падіння товарообігу з РФ на чверть і проблеми підприємств-експортерів до цієї країни.  Далі  буде  гірше, про що відкрито говорять нині  їх високопосадовці.  Це, буцімто, спроба  захисту  їх інтересів при зближенні України з ЄС.

   Негативні наслідки очікуються  для підприємств авіаційної, машинобудівної,  вугільної, металургійної, хімічної галузей. Тож не випадковим було нещодавне звернення низки керівників підприємств до В.Януковича з проханням відтермінувати хоча б на рік  укладання угоди про асоціацію з ЄС.

   Загалом експерти стверджують, що за найоптимістичнішими оцінками у перші роки дії угоди щорічні втрати України становитимуть близько 3 – 5 млрд.євро.  При тому, що сама угода є більше політичним ніж економічним документом.  І не містить механізму компенсації втрат російського ринку.

   До речі, щодо фінансової допомоги. Європейські фінансові інституції надто неповороткі та забюрократизовані, тому з моменту прийняття рішень про фінансування конкретних проектів до надання перших траншів проходить тривалий період.

   Тому для мільйонів українців пережити  перший період адаптації до нових умов може стати справою  досить ризикованою. «Розумна кума, як торба пшона!» А як нема її, тої торби?

   У такій ситуації, видається, оптимальним варіантом може бути перенесення  на деякий час процедури ратифікації угоди нашої країни з ЄС. При  збереженні статус-кво та зосередженні зусиль та ресурсів держави на всебічній підготовці до асоційованого членства з об’єднаною Європою.

                 Володимир Сизих, керівник ГО «Фонд сприяння демократичним                                                                         виборам»

[ Написать комментарий ]