27.10.2012 18:16 Петро АНТОНЕНКО

Чергова поразка демократії: поразка старих, які  вже відходять, і нових, які ще йдуть

    На жаль, нинішні вибори в парламент  програні демократами, причому, це буде найгірший результат за кілька останніх виборів, президентських і парламентських. І подивіться, яка динаміка.  У 2004-у ми, демократи,  йшли на президентські вибори з надіями і шансами. І перемогли.  На перші після Помаранчевої революції парламентські вибори  2006 року йшли з меншими надіями, але все ж зі сподіваннями. Програли. На президентські вибори 2010 року йшли з мінімальними сподіваннями і програли ще сильніше. На ці вибори прийшли уже без якихось сподівань. Пишу це  за 2 дні до виборів, у   п`ятницю 26 жовтня. Але вже зараз можна цілком спрогнозувати результат цих виборів.

     Причин поразки демократів і виграшу влади — регіоналів кілька. Перша криється в самій виборчій системі, яку цього року ввела законом у підконтрольному їй парламенті Партія регіонів і за який чомусь голосувала і опозиція. У нас повернуто змішану систему виборів, пропорційно-мажоритарну, яка існувала 10 років тому. Виходить, стремління до політичної, партійної структуризації суспільства завершилося нічим, та  воно так і є, адже наплодили  уже понад 200 партій, переважна більшість яких — це карикатурні утворення, що обслуговують владу. Але ж плодяться вони від амбіцій наших політиків, які мали  б навпаки —об’єднуватися, а не дрібнитися.

    Що ж означає ця система? Лише половина парламенту — 225 депутатів обираються за списками кандидатів від партій. І цю частину виборів, напевно,  виграє опозиція, бо влада себе повністю  скомпрометувала в очах народу, Опозиція здобуде 120 мандатів, усі три опозиційні партії разом —«Батьківщина», «Свобода» «УДАР». Влада, тобто Партія регіонів і їх союзники комуністи,  візьме  105 мандатів. Але ж це лише половина парламенту. По другій половині виборів — мажоритарних одномандатних округах, а їх теж 225, буде повна поразка опозиції. Влада тут набере десь 150—170 мандатів. Тобто, матиме впевнену більшість у новому парламенті. Питання лише в тому, чи набере   влада  так звану конституційну  більшість, тобто 300 мандатів, коли  зможе змінювати Конституцію, наприклад, ввести положення, щоб президент взагалі обирався не народом, а  в парламенті.

   Чому ж опозиція так програє мажоритарні округам? Причин три. Перша — влада тут застосувала фінансовий ресурс, який іде на підкуп виборців і посилену агітацію. А фінанси, гроші зараз,  в основному,  в олігархів, які підтримують владу. Друге —   величезний адміністративний ресурс влади. Він полягав у тому, що місцева влада, районна і обласна, всіляко працювала  на кандидатів від влади і всіляко перешкоджала  кандидатам від опозиції. Для перших організовували  зустрічі з виборцями, для других їх блокували, наприклад, забороняли  вчителям, медикам, іншим людям, що працюють у бюджетній сфері, йти на зустрічі з опозиційними кандидатами. Так само, для кандидатів від влади щедро надали  сторінки підконтрольних місцевій владі районних і обласних газет, куди  опозиційним кандидатам пробитися важко. Це і є тиск влади на виборчу кампанію, явище, недопустиме при демократії. Третя причина — відсутність єдності опозиції. Яскравий прояв цього —майже по всіх округах кандидатів висунули і «Батьківщина» і  «УДАР». Правда, недавно трохи узгодили округи і зняли десь з 50 кандидатів, але ж більш як по 150-ти  округах так й ідуть по сьогодні на вибори по два опозиційні кандидати. Ясно, що це дає перевагу кандидатові від влади. Та ще десь по 40 округах нащось висунула кандидатів партія Ющенка "Наша Україна",  так що там аж по 3 кандидати від опозиції. Ось причини програшу.

    Взагалі-то, вибори складаються з двох частин:  виборча кампанія і власне день виборів, голосування. Досі  йшлося  про першу з цих частин. У нормальних демократичних суспільствах вона  головною мірою визначає й результат голосування. У ненормально демократичних, як Україна, багато що визначається в день голосування і підбиття його підсумків. І тут повністю спрацьовує колишнє сталінське правило: «Важливе не те, як голосують, а як і хто підраховує голоси». Йдеться про масовані фальсифікації при голосуванні і підбитті підсумків. Знов таки, для демократичних суспільств це неприпустиме, для нашого цілком звичне.

     До фальсифікацій на користь влади суспільство готують заздалегідь, оприлюднюючи під час виборчої кампанії так звані «рейтинги» так званих соціологічних досліджень. В нормальному варіанті ці рейтинги і дослідження мають відбивати думку і настрої громадян. У нас же все навпаки: думка людей формується цими «рейтингами». А друге призначення цих наскрізь фальшивих, проданих і куплених «рейтингів», широко тиражованих продажними медіа,— готувати  громадську думку до цифри голосів, яку буде сфальсифіковано під ці рейтинги. Наприклад, вже давно крутиться в суспільстві «рейтинг» одної партії, що начебто її готові підтримати  понад 20 відсотків виборців.  «Рейтинг» оприлюднено, тепер під нього можна підганяти "відсотки", а потім сказати: бачите, мовляв,  наш результат співпав з прогнозами, рейтингами, настроями виборців перед виборами. 

      Але що в цих умовах протиставила  владі  опозиція? Нічого чи майже нічого.  Якщо говорити загалом,  опозиція вкотре продемонструвала  і відсутність єдності, і невміння вести виборчу кампанію.

Х               х                        х

    Цей песимістичний аналіз  дивний тим, що зроблений ще до голосування, здавалося б, у  розпал битви, коли про поразку говорити не годиться. Але цей текст  уже нічому не допоможе і нічому не зашкодить, бо 99 відсотків виборців області його не прочитають.   Це так, просто експеримент —  перевірити, наскільки все прогнозовано. А детальний аналіз виборів робитимемо за день— два. Адже життя продовжується і після виборів. Старі політичні сили безповоротно відходять, приходять нові.  Держава Україна продовжується. 

[ Написати коментар ]