Рівно 25 років тому, 14 липня 1991 року, в Чернігові почався агітаційно-просвітницький похід обласних організацій Народного Руху України і Товариства «Просвіта» «Козацькими шляхами». Чверть століття…А кілька днів тому, 9 липня, відзначалася 27-а річниця утворення в 1989 році обласної організації Народного Руху, одної з перших в Україні і першої на її Лівобережжі.
Похід «Козацькими шляхами» був другим таким походом обласних Руху і «Просвіти». За рік до цього, теж у липні, був похід «Дзвін-90». Правда, скромніший, всього три дні, південними районами області, але також з фінішем у Батурині. Тоді вперше в Гетьманській столиці України була відслужена панахида по славному гетьману Івану Мазепі, вперше було публічно виконано, рухівцями і просвітянами, наш національний, невдовзі — державний гімн «Ще не вмерла Україна».
А похід «Козацькими шляхами» був масштабнішим. Цілий тиждень, північними районами Чернігівщини, найбільш русифікованими і комунізованими. Ще юридично існував Радянський Союз і правила в ньому Комуністична партія. Але комуно-імперія вже тріщала по швах. Вже минув рік, як Верховна Рада ухвалила Декларацію про державний суверенітет України, 16 липня 1990 року, до речі, післязавтра — річниця. Вже цілком вільно і відкрито громадяни, насамперед. Рух і «Просвіта», проголошували гасла незалежності України, значить — ліквідації СРСР і комуністичного режиму. Вже лічені тижні зоставалися до московського путчу ГКЧП, цієї спроби реанімації імперії, відтак органічної реакції на це — повного розпаду СРСР, в тому числі проголошення 24 серпня незалежності України, невдовзі ліквідації Компартії, КПРС.
Фініш походу «Козацькими шляхами» в Батурині вилився у всеукраїнське козацьке свято, за участю делегацій, хорових колективів з різних областей, за участю видатних людей, таких, як дисидент, політв’язень режиму Левко Лук`яненко, відомий письменник зі Львова Роман Іваничук, який одним з перших почав відроджувати Батурин в нашій історичній пам`яті. І це ж відродження починали і розвивали обласні Рух і «Просвіта». Такі Козацькі свята в Батурині стали щорічними, як обласні і всеукраїнські. Уже наступного 1992 року обласні Рух і "Просвіта" створять знамениту газету «Сіверщина», згодом ряд інших видань. А в тому поході народилася легендарна пісня "Козачка", композитора Миколи Збарацького і поетеси Надії Галковської. Прем`єра пісні відбулася 18 липня, під Коропом ( днями ювілей пісні), а потім , публічно, масово, — на святі в Батурині. Історія, історія… Славна, без перебільшення. І ось сьогодення…
В країні третій рік війна, щодня гинуть українці,за два з лишком роки тисячі загиблих, поранених, понад мільйон біженців. Окуповано, вперше в історії нашої незалежної держави, частину України — Крим. Поза контролем держави третина Донбасу. В країні — неймовірна корупція, третє десятиліття панують олігархічні клани, за основними соціальними показниками наша країна в самому низу в Європі та й у глибині світових рейтингів.
Якщо пригадати той величезний ентузіазм, ту енергію серед еліти нації, якою, безперечно, були й рухівці та просвітяни, пригадати те піднесення серед мільйонів простих громадян, то стає сумно за наше сьогодення.
Звичайно, безглуздо задавати самим собі запитання на кшталт — якби ви таке передбачили, чи робили б так, як тоді? Безглуздо хоча б тому, що історія не має умовної форми: було так, як було. Та й робили ми начебто ж все правильно тоді, 25 років тому. Біда в тому, що робили, та недоробили. І треба було продовжувати почате, діяти інакше, ніж в подальшому діяли, жили, марнували наступні роки і десятиліття. Це стосується всіх, на всіх рівнях. А насамперед тих, хто іменує себе елітою. І в понятті еліта нема жодного поділу на сорти і касти. Більше того, давно сказано, що кожна нація зобов’язана мати свою еліту, від столичної, до обласної,районної, сільської, і це мають бути люди, які йдуть попереду, беруть на себе роботу і відповідальність за суспільство. І наша трагедія України — що якраз бракує такої еліти.
…Повернімося до сьогодення, в тому числі до місцевих реалій. Народний Рух розвалився на рівні області точно так, як і на загальноукраїнському. Трагічним став розкол партії Народний Рух України на початку 1999-го року, після якого обидві частини Руху, і власне НРУ, і більша його частина —УНП (Українська народна партія), опинилися на смітнику політикуму. А саме в УНП пішла майже вся наша обласна організація Руху. Три роки тому обидві партії, обидві частини колишнього Руху начебто об`єдналися — шляхом самоліквідації УНП і злиття іі з Народним Рухом. Але режим Януковича і ось вже третій рік — постмайданна влада чомусь не визнали це об`єднання, і «самоліквідована» УНП досі теліпається в політикумі. На рівні нашої області начебто вже об`єднаний Народний Рух розлізся до того, що на вибори цілі районні організації йдуть в складі інших партій: в тому районі - зі «Свободою», в якомусь — з Радикальною партією Ляшка.
Офіс обласного Руху по вул. Мазепи (донедавна —Щорса) , 4, на якому колись таки можна б прикріпити меморіальну дошку, засвідчуючи, що саме тут від початків відродження і багато наступних років був штаб, осердя всіх національно-демократичних сил, нині спорожнів, колишні патріоти, колишні завсідники не заглядають сюди роками. За активної участі обласного Руху розвалено обласну «Просвіту», знищено знамениту рухівсько-просвітянську газету «Сіверщина» і ще дві просвітянські газети. Вже третій рік поспіль не проводиться, як у попередні десятиліття, обласне Козацьке свято в Батурині, саме обласне та, власне, й всеукраїнського рангу. Щодо ювілею легендарної пісні «Козачка» («Я козачка твоя»), що колись пролунала по всіх континентах, то її автор, композитор, заслужений артист України уже з рік в тюрмі, отримав кілька років ув’язнення, і зовсім не як політв’язень, а за злочин, про який гидко й говорити. І так далі, і тому подібне…
Так що з нами коїться, що зостається лише перебирати пам’ятні дати?
Коментарі (6)
пан олег | 2019-11-18 03:01
народний рух за перебудову, що був створений КДБ СРСР та ЦРУ США своє завдання виконав. комуністичний режим було повалено. рух об"єднував людей без огляду на національність, освіту, майновий стан, то що. група націоналістів привласнила для назви своєї партії широко відоме. разрекламоване слово "рух" аби виглядало неначе вони є спадкоємцями та подовжувачами справи. але за браком державницький ідей швидко втратили підтримку народа.
Відповісти | З цитатою
гість | 2016-07-17 13:56
Сьогодні нікому не цікаві ті прОценти.
Цікаво лише одне - яка користь народу України від вашого майже 30 річного існування.
Зрозуміло, що ніякої і дана стаття це підтверджує.
Відповісти | З цитатою
Експерт | 2016-07-16 21:58
гість
У 1998 році н аперших пропорційних виборах до ВРУ за НРУ проголосувало 9,25% виборців, за КПУ - біля 23%.
А тодішні "гості" наполегливо вимагали від НРУ щоб рухівці зробили їм "молочні ріки з кисільними бережками."
Он деякі супер національні партії на виборах набирали більше 10%, а до них жоден "гість" претензій не висловлює.
Відповісти | З цитатою
гість | 2016-07-15 23:30
Експерт
гість
Авжеж, "потужна" відмовка всіх часів "ми хоч щось робили, а от ви..."
Не було би отого кволого "хоч шось" якби з перших років незалежності не гризлися між собою за "гетьманство", якби з перших років не бігали юрбою наввипередки присмоктуватись до всіх підряд закордонних грантів, та не займалися підшукуванням собі тепленьких синекур на держслужбі.
Відповісти | З цитатою
Експерт | 2016-07-15 22:30
гість
Рухівці хоч щось і як могли РОБИЛИ. А от щодо тіпа гостей... Ці, мабуть, тільки споглядати і чекали коли вони рухівці загнуться або зловтіщалися з їх поразок.
От вони - гості - зробили з набагато краще...
Відповісти | З цитатою
гість | 2016-07-15 20:19
Звісно, рухівці завжди все робили правильно, і якби не зовнішні вороги, то давно би скрізь текли молочні ріки з кисільними бережками.
Відповісти | З цитатою
закритиДодати коментар: