Високий Вал

Останнє оновлення 16:44 четвер, 22 лютого

Укр Рус

Леонід ЩУКІН

Громадський діяч

05.02.2018 12:27 Леонід ЩУКІН

ДИЛЕММА С ТРУПОМ

Я часто стал задавать себе вопрос: что лучше – приложить максимум усилий, чтобы спасти государство Украина, но при этом допустить, что огромная часть населения так и не поймет содеянных ею же ошибок, либо расслабиться и стать свидетелем краха всего вокруг себя, но при этом четко быть уверенным, что все это прочувствует самый последний алкаш из самого далекого аула? Интересный вопросик, правда?
Последнее время я довольно интенсивно езжу по селам нашей области. Встречаюсь я в основном с простыми людьми, у которых нет ни сбережений, ни тайных коррупционных доходов, да и особо богатых родственников в Киеве или закардоном у них тоже нет. И вот винят они во всем Путина, Порошенко, олигархов, Россию и депутатов. Да! Еще каждый из них винит какого-то близкого соседа, который им лично мешает жить. Рецепт выхода из кризиса у всех один – революция! Но уже правильная революция, а не та, что была, потому, что та была неправильная.
Мне недавно попалась публикация в «Зеркале недели» под названием «Кровотечение». В ней приводятся социологическое исследование КМИСа, где затронут, в частности, и поднимаемый мною вопрос. Нужно признать, что сами авторы этой публикации оказались в шоке от полученных данных. Приведу один пример: 49,4% жителей Западной Украины (в других регионах цифры гораздо красноречивее) допускают возможность работы в РФ, а еще 15,8% затруднились ответить на этот вопрос. Представляете? Затруднились! И это в условиях русофобской пропаганды из утюгов, пылесосов и стиральных машин. Таким образом около 65,2% жителей «патриотической» кузницы Украины допускают мысль о выезде в РФ на заработки. При этом вопрос виновности Путина и РФ в бедах украинцев очевиден и даже не обсуждается. Социологические данные соответствуют действительности, так как практически каждая моя встреча с людьми подтверждает полученные результаты.
Так вот я также, в догонку, людям на местах задаю вопрос: а что по поводу Януковича? Нужно было его свергать и проводить революцию или же надо было его оставить у власти? Ответ поражает своей новизной: конечно нужно было, потому что мы обрели свободу, достоинство, мы свергли кровавый режим, мы показали власти, что ее можно свергнуть. На мой логичный вопрос о корреляции мыслей о заработке в РФ, виновности Путина, уровнем жизни при Януковиче и результатах Майдана наступает молчание, сопровождающееся паром из ушей. 
Люди не понимают! У людей напрочь отбита причинно-следственная связь. «Ветер дует, потому что деревья качаются» – это не только фраза О. Генри, это доминирующая система мышления граждан Украины. Объяснять людям, что кое-кто запросил кое у кого денег для свержения власти, при этом пообещав передать Крым под военную базу, а Украину переделать под боевой таран, бактериологическую лабораторию и бездонный источник органов для трансплантологии, - бесполезно и бесперспективно! Высшая математика! 
Для того, чтобы заставить теперь людей думать логически нужна перезагрузка мозгов. А она возможна только после всеобщего тотального краха, обнищания, голода и смертей, которые в конечном итоге приведут к смерти Украины. Дилемма, однако…

24.01.2018 13:16 Леонід ЩУКІН

Децентралізація в нас, як незалежність – це коли від людей вже нічого не залежить!

Як ви думаєте, що спільного між історичними явищами електрифікацією, індустріалізацією, колективізацією та сьогоднішньою децентралізацією. Правильно! Нічого! Так само як нема нічого спільного між реформами та суцільним обманом.

Ми з вами отримали, окрім війни, непідйомних тарифів та здорожчення практично усіх сфер життя, черговий головний біль – децентралізацію. А що ми взагалі про неї знаємо? В теорії – це надання більшої адміністративної та фінансової свободи місцевим громадам. Прекрасна річ, правда? Особливо, якщо мова йде про гроші. Питання надання більших повноважень на місця постійно піднімалися з моменту отримання Україною незалежності. Говорили всі, але ніхто не робив ніяких кроків: нікому з тих, хто доривався до центральної влади не хотілося віддавати її на місця. І це, насправді, – природньо. А тут у нас вже тривалий час стоїть справжній бум, нам розповідають про “українське диво”, після якого жителі громад заживуть, як у Швейцарії. Президент минулого року заявив, що “бюджети територіальних громад зросли в 6-8 разів, а частка місцевих бюджетів в бюджеті країни повинна становити щонайменше 50%”. А ще він сказав, що "бюджети місцевих рад виросли в рази для того, щоб перетворити місцеві бюджети, місцевих депутатів та лідерів громад в лідерів, які здатні вирішувати проблеми села, селища, міста". А ось тут вже пішла правда. Місцеві бюджети зросли не для місцевих громад, а для… місцевих лідерів!

А тепер невтішна правда про нашу децентралізацію. Ключовими словами цієї реформи є: адміністративні витрати, нова місцева еліта та земля. Стосовно адміністративних витрат. Їх треба скоротити до мінімуму! Таке завдання. При чому, не важливо, чи буде це ефективним. Головне – скоротити. Щодо місцевої еліти, то тут все зрозуміло: потрібні були нові, відносно молоді, а головне – цинічні особистості, які підуть по головах з однією метою – забезпечення “правильного” волевиявлення на чергових президентських і парламентських виборах. Ну і останнє – земля. Тут все просто: нові еліти мають забезпечити прихід ринку землі. Хочу одразу ж висловити свою позицію з даного питання. Я не проти того, щоб власник сільськогосподарської землі мав можливість реалізовувати свою землю, але я категорично проти, коли той самий власник продає свою землю за копійки, бо нема чого їсти його сім’ї. Я проти цього! А знаючи, що всі останні “реформи” направлені тільки на знищення людей, я виступаю проти такої реформи, такого ринку землі.

Але повернемося до децентралізації. Гроші. Так дійсно, громади отримали гроші. І нам радісно кажуть, що бюджети будуть тільки зростати. Люди дійсно у це вірять? Держава – на порозі соціально-економічної катастрофи, підприємства знищуються, люди масово виїжджають закордон у пошуках роботи, а місцеві бюджети будуть тільки зростати?! Ні, шановні, це – відверта брехня! Збільшене фінансування місцевих бюджетів припиниться у 2020 році після всіх виборів. Чому? Бо більше не буде сенсу так просто роздавати гроші на місця. Це так, як із субсидіями: надали, потім почали відмовляти, скорочувати. А настане день, коли субсидії будуть відмінені. Таке в нас майбутнє...

Справа в тому, що справжня децентралізація передбачає зміну податкової системи. Ці зміни передбачають автоматичний поділ податків між центром та регіонами. А те, що є зараз – це подачки з держбюджету. Децентралізація в нас, як незалежність – це коли від людей вже нічого не залежить!

Що ж робити? Почати робити висновки і використовувати якомога ефективніше наявні гроші задля розвитку місцевих громад. Возведення або реставрація пам’ятників, будівництво парків, площ, або навіть пляжів (як в одному з районів Чернігівщини) є, м’яко кажучи, дивним. А корупція, відкати або відверте розкрадання – взагалі неприйнятним та злочинним для країни, яка знаходить у китичному стані. Люди на місцях мають почати контролювати ці гроші. Якщо громади не знають, куди витратити гроші, то хай вкладають у майбутнє – у дітей! Хай відремонтують школи, дітсадки, придбають нові якісні підручники, комп’ютерні класи, відродять програми якісного шкільного харчування, вкладуть в оздоровлення дітей. Бо гроші, які кинули з барського плеча, скоро закінчаться, і якщо до влади прийдуть ті ж самі люди, то місцеві громади знову опиняться у розбитого корита. А так хоч діти отримають якусь вигоду, бо вони – це дійсно наше майбутнє!

01.01.2018 20:22 Леонід ЩУКІН

З Різдвом!

 Дорогі друзі!

 Ось і наступив 2018 рік! Знаю, що майже кожен з вас зробив все можливе і навіть неможливе, щоб якомога краще та заможніше зустріти Новий Рік. Адже всі ми пам’ятаємо прислів’я: як Новий Рік зустрінеш, так його і проведеш! 

Але чи вдалося це зробити? Чи змогли ми зберегти хоча б той рівень достатку, з яким ми зустрічали рік попередній? Чи мали ми змогу виконати обов’язки Святого Миколая чи Діда Мороза перед своїми дітьми? Кожен відреагує по-своєму, але відповідь буде очевидною.

Кажуть, що дорослі – це діти, які виросли. Всі ми пам’ятаємо, як у дитинстві сиділи під ялинкою та писали побажання Діду Морозу, замовляли подарунки. Особисто я пригадую, як декілька годин сидів і робив власноруч маленькі подаруночки для своїх батьків і підписував їх від імені Діда Мороза. Так і наші діти сьогодні роблять те саме.

Але я хочу запитати вас. Хіба глибоко у душі ми, дорослі, не сподіваємося на диво, як то було колись у дитинстві? Чи не загадуємо ми у новорічні свята всього самого найкращого для себе, для наших сімей, для нашої держави? Так, загадуємо. Кожен рік за декілька секунд до початку нового року ми намагаємось загадати якомога більше для себе в наступному році.

Так ми зробили і цього року. І я впевнений, що незважаючи ні на які проблеми, ми продовжуємо вірити у диво, навіть тоді, коли здається, що більше нема ніякої надії. Але надія є завжди!

Дорогі друзі, співвітчизники, українці! Якби там не було, і що б ви не переживали, я хочу побажати вам здійснення ваших мрій. Може й не за вашим списком, але те, що ви загадали, хай неодмінно здійсниться! Бо я впевнений, що після тих проблем, негараздів та втрат минулого року всі ми на це заслуговуємо!

 

З Різдвом Хрестовим! Хай Господь береже вас і ваші сім’ї!

13.12.2017 21:48 Леонід ЩУКІН

10 НЕЗАПОВЕДЕЙ ОТ ВАКАРЧУКА

Специально заставил себя послушать Вакарчука с его 10 предложениями для развития государства. В который раз убеждаюсь: каждый должен заниматься своим делом, а певец – петь! Во-первых, он читал с суфлера, что говорит о технологичности его обращения, а не об экспромте. Явно по поводу политтехнологов врет! Во-вторых, вопреки распространённой информации о заявлении Вакарчука, мол не пойдет на выборы Президента, то в обращении такого НЕТ! Много воды об отсутствии подобных амбиций, но ничего о том, что не пойдет! Далее – по самому выступлению. Он сказал о трех столпах государства: верховенство права, качественный государственный аппарат и демократия. Можно с натяжкой согласиться, но он говорит о прогнившем госаппарате, и что его нужно отстроить заново. Господин государственный певец ни разу не был на госслужбе и говорит популистскими штампами, близко не понимая, что такое аппарат, как он работает, как он готовится и т.д.
Затронул тему демократии и выборов. Сказал, что серьезных фальсификаций нет. Ну да, подкуп избирателей за 300 грн. на выборах ОТГ – это несерьезно…
Теперь непосредственно о десяти шагах Вакарчука на посту неПрезидента Украины. Чувствуется почерк его западных кураторов с их «демократическими» заморочками. Привожу сразу с моими комментариями.
1. Антикоррупционный суд. Чтоб завести все судебные процессы под контроль США.
2. В ЦВК должны быть кристально чистые профессионалы, а выборы должны проводится по-новому. По какому новому – не сказал.
3. Молодые, энергичные и образованные патриоты – основа госаппарата. Класс! А опыт уже не нужен!? Хочешь все быстро и качественно развалить - назначь везде молодежь!
4. СБУ должно заниматься госбезопасностью, а не шантажом бизнеса. Ну логично… Вода – мокрая, небо – высокое…
5. Начать большую приватизацию под видом борьбы с коррупцией. Вот тут он и спалился. Почерк Сороса: все продать и остаться с голой задницей. И все под видом поиска эффективного собственника.
6. Остановить политический лоббизм. Т.е. его кураторам в США можно, а здесь – зась? Кстати тут же похвалил рынок земли и «реформу» образования, которые весь народ уже проклял.
7. Чиновники должны быть открытыми и не вести жизнь миллионера. Т.е. следовать примеру Корейко?
8. Нужно выполнять предвыборные обещания, а если не выполнил, то правильно объяснить. Вакарчук реально думает, что это прокатит?
9. Требует от политиков говорить правду. Я тоже «за», но кто будет оплачивать людям успокоительные транквилизаторы после этого? Политика очень грязна и неоднозначна…
10. Я сам не понял, что он хотел этим сказать.
А в конце ему нужно было спеть: «Скажи мені, чому не можу…” в смысле быть Президентом.
А если без сарказма, то – это беда. Он в Стенфорд пошел, чтоб выучиться на Президента. Ни об экономике, ни о реальных первоочередных задачах, даже о войне не вспомнил. Ах да, ее же нет. Проблем языка тоже нет. Войны идеологий тем более нет. Я вам так скажу: Вакарчук (если станет Президентом) будет куклой, за которой будут акулы пострашней. Для Порошенко – это вариант №2: если не выберут, то будет действовать через марионетку, которая после полугода своего «правления» подсядет на кокаин и в таком состоянии будет функционировать. Потом его выкинут на помойку как отработанный материал. А затем и все государство Украину…

30.11.2017 13:42 Леонід ЩУКІН

Без видения

Никогда не читал программ партий. Было не интересно, ибо думал, что все программы пишутся для проформы. В принципе это и сейчас не далеко от истины. Если есть партия, то как же ж без программы?
В общем обложился я программами. Так, для собственного интереса. Взял программные документы всех парламентских партий, начиная с 2000-го года, плюс те, которые потенциально могут пройти в Парламент в 2019-м. 
Как там много всего! Конечно наиболее идеологически продвинутая и структурированная программа – у КПУ, хотя большинство идей неприемлемы, как и корень этой идеологии. Из рыночноориентированных, более-менее комплексная программа была написана СДПУ(о). Все остальные – примерно следующие: каждому бомжу – по помойке, каждой бабе – по мужику. У всех без исключения партий, если коротко охарактеризовать, - жесткий популизм и получение власти ценой любых обещаний. Если бы можно было пообещать манну небесную, то непременно бы так и сделали.
Но самое печальное то, что у всех сегодняшних партий нет главного – видения! Лозунги, пустые обещание, плагиат с множеством вариаций, эмоциональные высказывания – все есть, кроме видения развития государства. А что это такое? Это – государственная идея! Я сознательно ухожу от термина «национальная», так как Украина, несмотря на правящую идеологию, пока еще – многонациональное государство.
Ни в одной программе нет главного – идеи развития государства. Очень много сказано о человеке, о свободе, о правах. Но скажите мне: как все это может быть реализовано без главного – государства? Кто должен платить адекватные пенсии, кто должен бороться с бедностью, кто должен охранять, лечить, учить? Все это функции государства!
Поразительно! Но то, что создали в 1991 году, уже 26 лет пытаются уничтожить, отжать, обанкротить, продать и т.д. А тем временем жизнь простого населения «почему-то» ухудшается. А ведь все просто: идет уничтожение государства! При чем это уничтожение прописано в программных документах всех без исключения партиях. И самым главным признаком является упоминание о приватизации.
На заметку: если в программе прописана приватизация и поиск «эффективного собственника», имейте в виду – это антигосударственная программа. Ничто так не подкосило украинскую государственность, как приватизация! Что по сути произошло? Произошла «добровольная» передача прибыль-генерирующих предприятий и целых отраслей под контроль отдельных частных лиц. Т.е. государство отдало то, на чем само зарабатывало! То, что государство зарабатывало, оно потом отдавало в качестве пенсий, зарплат, пособий, субсидий и прочего, и прочего. Сейчас же обязательства государства остались, хотя Гройсман и Ко активно их сокращают, а вот ресурсов, а главное – источников финансирования этих самых обязательств – нет. Однако все политические партии вновь и вновь настаивают на разного рода приватизациях. Продать любой ценой и побыстрее – вот девиз!
Остановитесь, убогие! Вдумайтесь в то, что вы пишите и за что ратуете! Вы же ведете за собой людей. Слепой ведет глухого. Вы сами не обладаете видением и государство ведете к погибели. Сомали – в центре Европы?

26.11.2017 12:11 Леонід ЩУКІН

Пост Президента должен быть отменен, хотя бы на время

Каждый следующий Президент – хуже предыдущего. Это высказывание фактически стало мантрой для каждого гражданина Украины. От Кравчука до Порошенко – стремительное падение вниз. Нет, я сейчас не имею ввиду их деловые, профессиональные или человеческие качества. Здесь они примерно равны и олицетворяют все самое худшее, что присуще населению Украины. Я же имею ввиду сам пост Президента. Такое падение уважения к этой должности, наверное, не испытала ни одна другая должность в Украине. Какая разница между Президентом и Президентством? В первом случае – это особа, человек, личность, во втором – институт. Утверждать, что личность не влияет на сам институт – глупо. Влияет. И если посмотреть на всех наших президентов, то можно сказать, что никто так не навредил институту Президентства, как сами президенты. Они никогда не представляли украинский народ. Их задача была удержание статус-кво определенных финансово-олигархических групп. На самом деле, такое твориться везде в мире. Разница лишь в том, что в развитых странах могущественные кланы, несмотря на свою транснациональность, все-таки гораздо более патриотичны, чем наши. 
Однако падению статуса Президентства помогли. На моей памяти (может кто-то назовет более ранние события) это началось со слов лидера коммунистов Петра Симоненко, который, не скупясь на выражения, поносил Леонида Кучму и требовал уничтожения не только Кучмы, но самого института. Дальше эту эстафету активно переняла Юлия Тимошенко. «Компромиссная» политическая реформа 2004-го ускорила этот процесс в разы, так как возня между Премьером и Президентом не могла не сказаться на имидже всей системы власти, не говоря уже о самом институте Президентства. 
И вот сейчас мы имеем катастрофически низкий рейтинг самого института. Люди не просто не любят Порошенко, Януковича или Ющенко, они относяться к самому институту Президентства как элементу крышевания и легализации коррупционных схем на уровне государства. 
Вторым аспектом является неоднозначная роль Президента в системе власти. Конституция 1996-го писалась конкретно под Леонида Кучму. Её лейтмотивом было следующее: ноль ответственности – максимум полномочий. Таким образом, Президент де-факто стал главой исполнительной власти, при этом мальчиком для битья де-юре был выставлен сам Кабмин. В варианте Конституции 2004-го всё усложнилось на столько, что мы увидели не разграничение зон ответственности, а борьбу за новые территории между Кабмином и Президентом. Сегодня же видимое равновесие сохраняется не из-за Конституции, а из-за внутренних расстановок в правящем клане и «раскладами» между ключевыми олигархами. А пост Президента Украины с одной стороны формализован, с другой стороны – нивелирован самим Петром Порошенко и обстоятельствами, которые создавали наши олигархи и «политическая элита» весь период независимости.
Таким образом в сознании людей институт Президентства пал! Тогда возникает вопрос: нужен ли он вообще? Мой ответ таков: для того, чтобы начать «выруливать» из глубокого кризиса нужна сильная президентская власть, но с другой стороны для того, чтобы стабилизировать политическую ситуацию и прийти к какому-нибудь равновесию с учетом мировых тенденций, где Украина является не субъектом, а объектом, необходимо отменить институт Президентства! Хотя бы на время. Это позволит избавиться хотя бы на одном из политических направлений от игрищ в «царя горы» и спровоцирует путем вынужденной консолидации сосредоточиться на жизненноважных для страны проблемах. Дальше будет видно…

14.11.2017 13:24 Леонід ЩУКІН

Виступати проти свята “8 березня” можуть тільки збоченці!

 

Давно підмітив цікаву особливість: місцеве керівництво та депутати можуть годинами розповідати про свої “досягнення”, про добробут, який вони “наносять” людям. При чому роблять вони це у кращих традиціях радянських часів. А от коли справа стосується більш глобальних речей – НАТО, свята, релігія, то вони сидять мовчки, засунувши свої язики в одне місце, і кожний раз оглядаються: а що ж там скажуть “з гори”?

От і зараз країною прокотилися проекти нововведень нашої влади, які всі ці роки наполегливо розроблялися в Інституті національної пам’яті під керівництвом одіозної особистості – Володимира Вятровича. Суть цих “європейських” нововведень – у наступному:

1.     Свято “8-го березня” тепер не Міжнародний жіночій день, а День боротьби за права жінок. Вихідний день анулюється.

2.     Вихідний з 9-го травня переноситься на 8-ме, і тепер це буде не День перемоги, а день скорботи і примирення.

3.     Пропонується надати Католицькому Різдву вихідний день і запровадити офіційне свято.

І що ви думаєте? На місцях - тиша. Тільки на кухнях хтось там собі дозволяє бурхливо дискутувати на цю тему. Або в нас – повальна байдужість, або 37-й рік!

Так от що я хочу сказати. В Україні зараз превалює збоченська філософія, адже тільки збоченці можуть виступати проти “8-го березня”. Що для нас означає це свято? Це день, коли ми, на кінець, згадуємо (хоч і для когось примусово) тих, хто нас народив і з любов’ю виховував, хто потім гідно перейняв цю ініціативу, народив нам прекрасних дітей і оточив любов’ю, був поруч, коли практично весь світ відвернувся, тих, кого ми колись виносили на руках з пологового будинку, чекали на перше слово і дуже раділи від одного єдиного слова “татусю”. Так, цей той день, коли всі чоловіки згадують (якщо раптом забули), що таке любов! І неважливо для всіх нас історія цього свята, для нас головне те, чим воно є для нас сьогодні. Так, я теж хотів би, щоб це прекрасне свято відбувалося 364 дні в році і тільки один день був вихідним. Для чоловіків. Але таке життя: рутинне, проблемне та невдячне. Жінки несуть все своє життя великий тягар на своїх тендітних плечах і заслуговують на те, щоб хоча б один день на рік чоловіки отямились і почали себе вести як справжні чоловіки, а не манекени для носіння штанів.

І тут з’являється Вятрович зі своїми “нововведеннями”. І вся країна починає рухатись невідомо куди, а головне – навіщо! Одразу ж виникає питання: чи нам всім щось пороблено, чи ми дійсно такі байдужі до усього? Така вдячність? Соромно…

Другим “цікавим” аспектом є запровадження Католицького Різдва. Я – православний, але дотримуючись нашої Конституції, яка гарантує вільне віросповідання, я не маю нічого проти. Але скажіть мені: Україна католицька? Папа – наш духовний керманич? Якої віри були наші дідусі і бабусі? В яку церкву ходили? Хто і як хрестив Русь?!

Або мені здається, або так воно і є, але наверху в нашій владі щось не те в голові.

Ну і насамкінець – День перемоги. Я взагалі не можу собі уявити, щоб хтось у нас на Чернігівщині, я маю на увазі з місцевих, навіть припустив у своїх потаємних думках про якесь примирення чи скорботу. Да тут куди не піди, лежать останки воїнів. Вся Чернігівщина – це край бойової партизанської слави. Скільки наших рідних і близьких поховано тут, які своє життя віддали заради наших життів. Вороги вбили, зґвалтували, замучили тисячі наших співвітчизників, а я маю з ними примиритися та скорбіти? Скорбіти, що вони не досягли своєї ворожої мети, не перемогли нас, не перетворили наших людей на сумочки, меблі та різні експеременти? Ні, шановні, такого не буде ніколи. Для мене особисто 9 травня це – День перемоги на фашистською навалою, день перемоги на тотальним світовим злом!

У підсумку хочу сказати. Я розумію вас, всіх вас. Ви втомлені і зневірені, вас обікрали і ще й насміхаються, вам боляче від тієї несправедливості, яка панує зараз у нашій державі. Але боронити її, окрім вас, нема нікому. Не скажете ви своє слово, наша держава зникне з міжнародної політичної карти, а народ і культура будуть розтоптані отакими Вятровичами. Якщо і далі будемо мовчати, то День боротьби за права геїв та лезбіянок, День взяття Бастилії, та День незалежності США 4-го липня стануть національними святами України. Холуін вже є…

14.11.2017 09:32 Леонід ЩУКІН

Вятрович и 8 марта

В связи с последними инициативами Вятровича по поводу 8-го марта предлагаю провести флешмоб: Поздравь Вятровича с 8-м марта, возложи цветы у его дома! Это был бы достойный ответ на его очередную параноидальную глупость

19.09.2017 07:46 Леонід ЩУКІН

Политика Правительства: ребенок - это дорого

Если спросить Гройсмана о предпринятых мерах Правительства по улучшению демографической ситуации, что он будет блеять? Заводить ребенка сейчас - дорого, а через 1-2 года станет непозволительной роскошью. Введение платных родов, сокращение выплат на ребенка, неконтролируемые цены на детские товары и еще куча "полезных" нововведений как раз и призваны уничтожить рождаемость как таковую. По всей видимости, многодетные семьи должны быть ликвидированы как класс. А между тем только в разрезе Черниговщины соотношение показателя рождаемости и смертности имеет негативную тенденцию уже несколько лет. Неужели украинцев действительно должно быть 20 млн.?