Цей пост із серії «накипіло». Адже ще вчора у Чернігові був траур: проводжали в останню путь Івановича. А тижні зо два тому ми говорили про те, що виборча кампанія в області проходить, як і повинна проходити у нормальних країнах.
Тобто, трохи гречкосійства, але не критично, майже без бруду і, в принципі, все змінюється у кращу сторону.
Наврочили? Можливо. Але та критична маса бруду, вилитого кандидатами один на одного у пошуках політичних дивідендів вражає.
Те засмічення агітаційним брудом древнього міста: все це раніше ми бачили, але не в таких масштабах.
Ці й інші методи політичної конкуренції інакше як мудацтвом язик назвати не повертається. Навіть закриваючи очі на інші «грішки» кандидатів, як-от тотальна підміна понять.
Це коли зі спортсмена-олімпійця вперто ліплять «профессіонала»(цікаво, у чому?), або ж з досвідченого бізнесмена, який голосував за «закони 16 січня» - невинну вівцю, чи то пак – барана, якого ввели в оману, саме коли він думав про інтереси своїх виборців.
У цій виборчій кампанії(принаймні у Чернігові) не вистачало одного рудименту старих часів: концертів на Красній площі.
Апогеєм політичного мудацтва якраз і стануть ці 2 дні. Сьогодні на підтримку мажоритарника Куліча відспіває Олександр Пономарьов.
Завтра ж свої «реальні справи» вкотре продемонструє Анатолій Долеско, запросивши на «благодійний концерт» Дзідзьо. На якому(це, певно, цвях у труну кандидатського мудацтва) ще й збиратимуть гроші на підтримку бійців АТО.
Не беруся оцінювати кількість реальної допомоги, яку можна було б купити і зібрати на гроші, витрачені на 2 дні потанцульок на площі.
Хотілось би пригадати, як ще місяць тому чиновники, які турбувалися про моральний аспект проведення у Чернігові фестивалів, спочатку заборонили «Зелену сцену», а потім намагалися «вижити» Chernihiv jazz open.
«Нам приказано грустить» - писали тоді. А кандидатам, виходить, не наказано?
Хоча, спробуй їм щось заборонити, почнуть говорити про політичний тиск, авжеж.
Однак навіть не про цю темну сторону проведення у Чернігові передвиборних гульбищ йде мова.
Концерти на підтримку кандидатів у моїй пам’яті лишилися у далекій «недопомаранчевій» ері та в часах «стабільності».
Ан ні, воно таки повертається в образі нових меценатів, благодійників та філантропів: Куліча та Долеско.
Але ж ми живем «по-новому»! Чи вже своє віджили?
Коментарі (3)
9к | 2014-10-27 18:10
а может нам и правда лучше будет под рашкой? менталитет хоть не придется менять. если такой необучаемый народ, как показали эти выбори
Відповісти | З цитатою
Вікторія | 2014-10-24 10:45
Автор молодець, добре підмічено
Відповісти | З цитатою
Небайдужий | 2014-10-23 20:32
Повністю підтримую автора, в час, коли добровільно або за призовом, найкращі представники нашого краю, ризикують щосекунди власним життям на сході країни, коли їх батьки, діти, дружини з тривогою дослухаються до кожного сигналу телефону, зі страхом знімають слухавки, з молитвою та надією вслухаються в рідні голоси,концерт на підтримку будь - якого кандидата чи партії( нехай і не "злочинних")- це "танці на крові". Прикро, що до цього святотацтва долучились Тарас Петриненко(виспівує за винагороду у 207 окрузі за Євлахова від блоку Президента), а тепер упав ще один кумир- Пономарьов, який десь місяців 2 тому в кожному інтерв`ю казав, що заспіває тільки тоді , коли в Україні буде мир (слова співака виявились дешевші від пропозицій кандидата). Сумно.Концерти повинні бути, але в таких обставинах - тільки благодійні, на користь вояків, переселнців, поранених і скалічених цією "гібридною" війною.
Відповісти | З цитатою
закритиДодати коментар: