Високий Вал

Останнє оновлення 17:05 четвер, 6 лютого

Укр Рус

Олександр ВОЛОЩУК

Професійний мандрівник

ПРО ВІЙНУ

З цікавістю переглянув 7 лютого в музеї М.Коцюбинського фільм телекомпанії "Аланія" "Хроники грузинского августа". І вирішив поділитися власними думками. Не з приводу самого фільму, хоча він цікавий, - насамперед тим, що знятий на основі документальних матеріалів і поданий без цензури і ретушування. А думками з приводу розуміння поняття "локальна війна".

Я не звик безумовно вірити інформації, яка подається нам з телевізійних екранів і газетних шпальт. Оскільки переконаний - щоб мати об’єктивне судження про будь-яку подію, треба або бути компетентною людиною в даному питанні, або особисто перебувати на місці самої події.

Коли розпочалась російсько-грузинська війна в Південній Осетії, я знаходився дуже далеко від місця подій - аж в сонячній Якутії. І про те, що відбувається на Кавказі, дізнавався з російського телебачення. Зрозуміло, якою була та "офіційна" інформація - погана Грузія напала на бідну і нещасну Південну Осетію, а хороша Росія повинна вступити у військові дії, щоб врятувати начебто власних громадян.

З першого дня війни я не став ні на бік Грузії (хоча дуже люблю цю країну), ні на бік Росії (хоча русофобом ніколи не був і не стану). Чому? Бо знаю, що таке локальна війна. В таких війнах немає переможців і немає правої сторони. Бо винні всі. Тому що гинуть і страждають насамперед мирні люди.

Мені не довелося на власні очі бачити такі війни. Але доводилося бачити їх наслідки. В Придністров’ї і в Чечні. Розмовляти з людьми, які через них пройшли. Ходити по зруйнованому вщент Грозному і між дитячих могил на міському цвинтарі Беслана. Війна - це завжди нечувана жорстокість. Жорстокість обапільна. Під час війни у Придністров’ї молдавські снайпери вбивали жінок і дітей. Придністровські ополченці, схопивши снайпершу-найманку, згвалтували її всім батальоном, а потім розстріляли з гранатомета. У Чечні російським солдатам бойовики різали голови, а "федерали" під час однієї із "зачисток" винищили майже все мирне населення села Галаушки.

У серпні 2005 року особисто довелося побувати в Південній Осетії. В той час там ще було відносно спокійно. Подорожуючи удвох з товаришем по Грузії, вирішили відвідати Цхинвалі. Перед містом - три блок-пости: спершу грузинський, далі стояли миротворці, останній, третій пост був осетинським. Перші два пости пройшли без проблем, а на осетинському у нас забрали паспорти, посадили в машину і повезли в міський відділ міліції Цхінвалі. Там з вуст начальника міськвідділу ми почули наступне:

- Ребята, вы к нам приехали не с той стороны. Если бы приехали со стороны Северной Осетии, мы бы вас приняли с распростёртыми объятиями. А так вы приехали со стороны Грузии и доверия к вам нет - а вдруг вы грузинские шпионы.

Нас фактично депортували з Цхінвалі. Повертаючись в Горі, зупинили машину, в який їхав старший слідчий прокуратури Горійського району на ім’я Георгій. Він повертався з прикордонного села у Південній Осетії, де був по справі викрадення осетинами 11-річного грузинського хлопчика. Георгій розповів, що за останні два місяці це був вже шостий подібний випадок, чотирьох з п’яти дітей викрадачі вбили. Викрадали осетинських дітей і грузини. Така ось війна. І чи варто шукати правого в ній?..

Росія завжди бореться з наслідками, але не з причиною. Наслідки - це Чечня і Будьонновськ, Беслан і "Норд-Ост", підірвані будинки в Москві і Південна Осетія. А причини слід шукати в першій половині XIX століття, коли Росія зі зброєю прийшла на Кавказ. Сьгоднішній Кавказ - це клубок, який надзвичайно важко розплутати. Це справжнє мінне поле, вибухи на якому лунатимуть і через 10 років, і через 50, і через 100.

Я кілька разів був на Кавказі і вважаю, що усвідомив менталітет кавказьких народів. "Якщо ти приходиш до нас з миром, ми приймемо тебе як кращого друга, як близького родича. Тільки не приходь до нас зі зброєю". Це стосується і грузинів, і чеченців, і тих же осетин, і дагестанців, азербайджанців і всіх інших. Але у Москви завжди було своє бачення "кавказького питання" і навряд чи щось зміниться у найближчі роки. Щоб розв’язати кавказький "вузол", потрібні два чинники - час і мудрі політики. З другим чинником у Росії великі проблеми. Тож, скоріш за все, будуть ще і нові Беслани, і нові Осетії. Мінних полів в Росії багато. І не тільки на Кавказі...

Коментарі (9)

Adit | 2013-12-10 05:38

I can already tell that's gonna be super helflup.

Відповісти | З цитатою

Open | 2013-12-08 18:32

Begun, the great internet edtouaicn has.

Відповісти | З цитатою

Sanu | 2013-12-07 17:05

What a plsauere to find someone who thinks through the issues

Відповісти | З цитатою

Інна | 2009-11-07 19:07

Мені здалося, що Сірко зробив Волощуку комплімент...Але якось вже дуже на свій манер. За такі компліменти не знаєш, чи дякувати, чи в морду дати...

Відповісти | З цитатою

Зореслава | 2009-11-07 19:06

Sirko
Сірка - або нагодувати, щоб не скавчав так огидно, або (прости Господи)вбити і раз переплакати, то від того його скавчання в людей руки сверблять. Будь людиною, попроси своїх гоподарів, щоб прив"язали міцніше! :)

Відповісти | З цитатою

opеr | 2009-11-07 18:42

Дебілів пошукай у себе вдома - у Москві.

Відповісти | З цитатою

Sirko | 2009-11-07 18:27

=А причини слід шукати в першій половині XIX століття, коли Росія зі зброєю прийшла на Кавказ=
А по чьей просьбе?
Ты, Саша Волощук, не ровня тем нац.-свидомым дебилам, которых ты обслуживаешь. Так не унижай свой авторитет 19-м веком. Ни тебя, ни твоих спонсоров, ни меня - тогда не было и в зачатии. Тебе лично - верю. Твоим посылам в прошлые века... Не унижайся!...

Відповісти | З цитатою

Андрій | 2009-11-07 18:26

Стаття правдива і висвітлює справжній стан справ на Кавказі.

Відповісти | З цитатою

savenok | 2009-11-07 18:24

Дякую за відвертість, Олександре!

Відповісти | З цитатою

закритиДодати коментар: