20.09.2013 09:02 Петр АНТОНЕНКО

     «Нічого»— ось моя відповідь на цей момент, тобто хочу сказати, що я жодним чином  зараз не буду давати відповідь на запиттання, винесене в заголовок. Хоч, зрозуміло, міг би  сказати багато що. Але не лише не буду, а  й закликаю всіх, весь загал утриматися зараз від будь-яких суджень на цю тему, якщо не знаєш, про що говориш. Тобто, я не закликаю «закрити» тему, та це й нереально, надто вона гаряча, але пропоную, якщо журналіст, загалом автор щось пише, в медіа,  має говорити те, що достеменно знає. Це ж стосується і читачів, які беруться щось коментувати в Інтернеті.   Бо надто складна ця ситуація і вона зараз у стадії пошуку виходу з кризи. І вихід цей має знайти винятково Товариство «Просвіта».

   За яким правом я виступаю з цим зверненням? Може, не всі знають, що я є членом Головної Ради Всеукраїнського Товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, а це вищий керівний орган Товариства, який обирається з`їздом. І на останньому з`їзді в суботу я був знову обраний членом Ради. Також я маю повноваження від керівництва Товариства на сприяння в розв`язанні кризи в обласному об`єднанні «Ппросвіти»: ці повноваження я отримав ще перед міською і обласною конференціями і вони чинні й зараз, бо ситуація ще більше загострилася. Так само, зрозуміло, я маю що сказати на ці теми і маю право закликати до мовчання, бо разом з однодумцями з Руху і «Просвіти» понад 20 років тому створював цю знамениту газету «Сіверщина» і майже 13 років був її редактором. І тим паче, пропоную всім заспокоїтися, вгамуватися. Бо все, що відбувається, — внутрішня справа «Просвіти».

Комментарии [ 37 ]

17.08.2013 21:40 Петр АНТОНЕНКО

З великою приємністю читаєш у чернігівських медіа, як гідно повели себе депутати Верховної Ради від нашої області чи закріплені за нею щодо так званої матеріальної допомоги на оздоровлення, що видається їм  до відпустки.

 Приємно, що депутати, в  дусі демократії, гласності, свободи слова, права громадян на інформацію,  відверто про все розповідають. Приємно, що два депутати взагалі відмовилися від цих оздоровчих. Приємно, що й решта не поклали ці гроші собі в кишеню. Причому, одну з причин отримання виплати один з депутатів спокійно вказав  таку: «Взяв, бо все рівно б розікрали».  Ну,зовсім як в отому анекдоті, коли злодій бере все, що не так лежить, і приказує: «Візьму, щоб не вкрали». Втім, наші депутати нічого не крали. Просто, члени парламенту, головного і, власне, єдиного державного органу, який формує, затверджує і контролює бюджет держави, видно,  не в змозі простежитти за цими народними грошима. Але, повторю, кошти депутати використали на благо народу, що дійсно приємно.

Комментарии [ 2 ]

08.07.2013 14:48 Петр АНТОНЕНКО

     В столичній агенції УНІАН пройшла презентація Ініціативної групи Національного круглого столу «Порозуміння заради європейського майбутнього». Його ініціюють громадські діячі, історики, політологи, журналісти. Безпосередня мета НКС — дати серйозний поштовх владі, опозиції, загалом суспільству до того, щоб Україна змогла підписати у листопаді у Вільнюсі Угоду про асоціацію з Європейським союзом.

Комментарии [ 3 ]

30.06.2013 21:31 Петр АНТОНЕНКО

     Взагалі-то, феномен нашого суспільства, нашого часу ще й в тому, що вже практично нема жодних феноменів. Або, як кажуть у селі, «Людина — не свиня: до всього звикає». Потроху починаєш звикати й до таких повідомлень, явищ, фактів, які, на здоровий глузд, інакше як абсурдом, а то й маразмом назвати важко.  Але ось це  повідомлення інтернет-сайтів  дійсно феноменальне,  навіть на тлі багатьох резонансних подій.

Комментарии [ 1 ]

09.06.2013 10:30 Петр АНТОНЕНКО

 У парламенті черговий скандал чи  скандальчик, оскільки до цього вже звикаєш. 6 червня депутати фракції   "Батьківщина" В'ячеслав Кутовий і Володимир Купчак вийшли з неї.  Обидва були обрані в парламент по мажоритарних округах, а не за партійними списками, але навряд чи могли б демонструвати якусь особливу «незалежність» від партії, адже обиралися за активної  її підтримки.

  Отже, найбільша з опозиційних фракцій, що мала первісно 101 депутата, поменшала вже на 8 «тушок».  Нагадаємо, що вже в перший день роботи парламенту у фракцію відмовилися увійти висунуті «Батьківщиною» і підтримувані нею на виборах батько й син Табалови, перші «тушки» нового парламенту. Згодом  з фракції «!Батьківщина» вийшли ще 4 депутати..

    Зазначимо, що за нинішнім законодавством не лише вихід з фракції, а й не входження в неї після виборів юридично не загрожує депутатам позбавленням мандату. Відповідальність може бути хіба що політична, моральна. І «Батьківщина», яка задекларувала себе у виборчу кампанію як Об`єднана опозиція, тобто до неї увійшли, окрім цієї основної партії , представники ще шести, провела складання присяги кандидатів за списками і по округах. Вони присягнули у разі потрапляння в парламент увійти до фракції і  не виходити з неї, а  в разі виходу покласти мандати. Звичайно,  це був чисто політичний, пропагандистський жест, який у нашому політикумі ні до чого не зобов`язує.

    Про  купівлю-продаж депутатів у нас давно  говориться відкритим текстом, а в нашому політичному лексиконі з`явилося слівце «тушка», тобто куплені-перекуплені, переманені зі своїх фракцій депутати, схожі на м`ясні тушки на прилавках магазинів і базарів.

   Упереджуючи таке трактування, два згадані депутати в той же день дали прес-конференцію, де категорично відкинули звинувачення у продажності, а причини виходу  з  фракції назвали чисто ідейні —незгоду з лінією керівництва фракції. Нічого нового. Точно такі заяви робили і всі попередні «тушки» цього парламенту.

Депутат Купчак заявив навіть, що після  того, як він проголосував за один із законів врозріз з рішенням фракції, почув погрози від лідера фракції  Арсенія Яценюка,  аж до погроз  фізичної розправи.  

    Яценюк дуже дотепно відпарирував на це звинувачення:  "Я не встиг, але мені дуже хотілося б дати йому по морді. Я знаю, що він взяв 5 мільйонів доларів і збрехав народу України, коли поклав руку на Біблію і прийняв присягу. Він пішов з фракції, тому що він  —  політична проститутка".

     Лідер фракції  заявив також, що влада виділила 100 мільйонів доларів для дискредитації його політичної сили. "Вони працюють жорстко і виключно по Батьківщині, але думаю, що потім підуть по інших (опозиційних фракціях)", На питання, скільки ще людей найближчим часом можуть вийти з фракції, Яценюк сказав: "Я не знаю, скільки у фракції подонків і не можу заглянути кожному у душу. Я знаю, що люди, які клянуться на Біблії, повинні мати в собі щось людське".

    Отже, щоб нівелювати заяви нових тушок про «політичні причини» їхнього «тушкування», депутати фракції «Батьківщина» того ж дня,  6 червня, провели свою прес-конференцію, основною темою якої були спроби підкупу депутатів, тобто їх особисто.  Представники Партії регіонів пропонують 3-5 мільйонів доларів депутатам від "Батьківщини" за вихід з фракції — заявили  в парламенті  Володимир Шкварилюк, Ольга Сікора, Василь Гладій, Валерій Лунченко, Анатолій Дирів. Зокрема, Шкварилюк повідомив, що минулого тижня під час його перебування в Івано-Франківську до нього підійшли представники ПР і запропонували кошти: "Пропонували мені наступне: мені не треба писати заяву про вихід із фракції. Мене будуть просити єдине  —  проголосувати економічні питання. Мені особисто пропонували 5 млн. доларів, тому що я був керівником обласної організації партії "Фронт Змін" і тому що, як вони вважають, наближений до Арсенія Яценюка". Сікора, обрана у 85-му окрузі на Івано-Франківщині, наголосила, що  "у грудні 2012 року їй пропонували 6 млн. доларів за вступ до фракції Партії регіонів або 2 млн. доларів за невступ у фракцію "Батьківщина". Депутат Гладій  повідомив: "Пропонували кошти, які будуть виплачувати щомісячно, аби тільки я заявив, що виходжу з фракції". За його словами, ці особи повідомляли йому, що планується утворення нової фракції з числа "людей, які не витримають цей шалений тиск».

   Готовий повірити кожному слову цих депутатів, але одне застереження: чомусь жоден з них не назвав поіменно тих, хто пропонував їм підкуп. Заяви цих депутатів подані у формі —   «пропонували» або «підійшли представники ПР», тобто якісь неназвані регіонали. Побіжно спостереження стосовно рівня нашої української журналістики. Будучи парламентським кореспондентом і бачачи там журналістську братію, яка в основному складається з сопливих дівчисьок, можу гарантувати, що  жоден журналіст на отому брифінгу не задав депутатам запитання, що напрошується: хто конкретно пропонував їм підкуп? Між тим, це питання не лише не зайве, а, може, ключове.

  Вдумаймося,  про що йдеться у цих грізних заявах. Про кримінальний злочин — спробу підкупу державних службовців одного з найвищих рангів, депутатів парламенту держави, від голосу, мандату, голосування кожного з яких залежить ухвалення законів, за якими має жити вся держава. Злочин цей називається— давання хабара і відноситься до категорії таких же  тяжких, як і взяття хабара. В юридичному плані «куповані», тобто ці депутати,  зобов`язані повідомити про цей намір  злочину до правоохоронних органів.

   Правда, щодо юридичної сторони справи, то ми, на жаль, маємо прецедент торішнього «касетного скандалу»  в Раді.  Тоді депутат фракції «Батьківщина» Роман Забзалюк публічно, з трибуни парламенту повідомив про спроби підкупу його особисто й інших депутатів опозиції, назвав, хто пропонував підкуп, за які суми. На підкріплення заяви пред’явив диктофонні записи розмов про підкуп.  Депутат звернувся з офіційною заявою до Генеральної прокуратури з вимогою розслідувати злочин — спробу підкупу депутатів.   

   Реакція відомства була більш ніж дивною, хоч у нас уже  перестали дивуватися будь-чому. Генпрокурор  Пшонка заявив, що це, мовляв, справа більше етична і нехай нею займаються в стінах парламенту. Так, начебто етична справа не може бути одночасно і кримінальною.

    І зовсім уже дивною виявилася відповідь, яку отримав на своє подання Забзалюк з Генпрокуратури за підписом заступника Генпрокурора  Занфірова. В листі було сказано, що в  заяві Забзалюка до прокуратури «відсутні будь-які дані, що свідчили б про давання або одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії». Що значить, відсутні? Особиста заява депутата, оприлюднені ним аудіозаписи розмов про  спробу його підкупу — це не «свідчення»?  Ніхто ж з порогу не заявляв  про  їх достовірність, йшлося про те, що їх обов’язково треба було перевірити.  Натомість, у листі відомства було  сказано:"Даних щодо тиску, інших фактів перешкоджання діяльності як народного депутата України Ви не вказували". Виходить, оприлюднені дані про давання хабара саме за те, що від депутатів вимагають голосувати так, як звелять ті, хто заплатив,— це не тиск на депутата?

    Словом, у юридичному плані справи ось такі, і це вже питання нашого правосуддя. Але є ще й політичний аспект. У  політичному плані  депутати обов’язково мали б оприлюднити,  хто саме пробував їх підкупити. Щоб це не виглядало, як набір загальних фраз і  спосіб виправдати гнилість  такої-то фракції.   

   Взагалі-то, для питання про монолітність такої-то політичної сили не грає ролі, чи депутати  фракції виходять з неї з політичних мотивів, тобто через протиріччя у фракції,  чи внаслідок елементарного підкупу. В обох випадках  все це сумно. Але ясність варто би  внести. Слово за депутатами.

Комментарии [ 5 ]

09.06.2013 10:27 Петр АНТОНЕНКО

     У парламенті черговий скандал чи  скандальчик, оскільки до цього вже звикаєш. 6 червня депутати фракції   "Батьківщина" В'ячеслав Кутовий і Володимир Купчак вийшли з неї.  Обидва були обрані в парламент по мажоритарних округах, а не за партійними списками, але навряд чи могли б демонструвати якусь особливу «незалежність» від партії, адже обиралися за активної  її підтримки.

  Отже, найбільша з опозиційних фракцій, що мала первісно 101 депутата, поменшала вже на 8 «тушок».  Нагадаємо, що вже в перший день роботи парламенту у фракцію відмовилися увійти висунуті «Батьківщиною» і підтримувані нею на виборах батько й син Табалови, перші «тушки» нового парламенту. Згодом  з фракції «!Батьківщина» вийшли ще 4 депутати..

    Зазначимо, що за нинішнім законодавством не лише вихід з фракції, а й не входження в неї після виборів юридично не загрожує депутатам позбавленням мандату. Відповідальність може бути хіба що політична, моральна. І «Батьківщина», яка задекларувала себе у виборчу кампанію як Об`єднана опозиція, тобто до неї увійшли, окрім цієї основної партії , представники ще шести, провела складання присяги кандидатів за списками і по округах. Вони присягнули у разі потрапляння в парламент увійти до фракції і  не виходити з неї, а  в разі виходу покласти мандати. Звичайно,  це був чисто політичний, пропагандистський жест, який у нашому політикумі ні до чого не зобов`язує.

    Про  купівлю-продаж депутатів у нас давно  говориться відкритим текстом, а в нашому політичному лексиконі з`явилося слівце «тушка», тобто куплені-перекуплені, переманені зі своїх фракцій депутати, схожі на м`ясні тушки на прилавках магазинів і базарів.

   Упереджуючи таке трактування, два згадані депутати в той же день дали прес-конференцію, де категорично відкинули звинувачення у продажності, а причини виходу  з  фракції назвали чисто ідейні —незгоду з лінією керівництва фракції. Нічого нового. Точно такі заяви робили і всі попередні «тушки» цього парламенту.

Депутат Купчак заявив навіть, що після  того, як він проголосував за один із законів врозріз з рішенням фракції, почув погрози від лідера фракції  Арсенія Яценюка,  аж до погроз  фізичної розправи.  

    Яценюк дуже дотепно відпарирував на це звинувачення:  "Я не встиг, але мені дуже хотілося б дати йому по морді. Я знаю, що він взяв 5 мільйонів доларів і збрехав народу України, коли поклав руку на Біблію і прийняв присягу. Він пішов з фракції, тому що він  —  політична проститутка".

     Лідер фракції  заявив також, що влада виділила 100 мільйонів доларів для дискредитації його політичної сили. "Вони працюють жорстко і виключно по Батьківщині, але думаю, що потім підуть по інших (опозиційних фракціях)", На питання, скільки ще людей найближчим часом можуть вийти з фракції, Яценюк сказав: "Я не знаю, скільки у фракції подонків і не можу заглянути кожному у душу. Я знаю, що люди, які клянуться на Біблії, повинні мати в собі щось людське".

    Отже, щоб нівелювати заяви нових тушок про «політичні причини» їхнього «тушкування», депутати фракції «Батьківщина» того ж дня,  6 червня, провели свою прес-конференцію, основною темою якої були спроби підкупу депутатів, тобто їх особисто.  Представники Партії регіонів пропонують 3-5 мільйонів доларів депутатам від "Батьківщини" за вихід з фракції — заявили  в парламенті  Володимир Шкварилюк, Ольга Сікора, Василь Гладій, Валерій Лунченко, Анатолій Дирів. Зокрема, Шкварилюк повідомив, що минулого тижня під час його перебування в Івано-Франківську до нього підійшли представники ПР і запропонували кошти: "Пропонували мені наступне: мені не треба писати заяву про вихід із фракції. Мене будуть просити єдине  —  проголосувати економічні питання. Мені особисто пропонували 5 млн. доларів, тому що я був керівником обласної організації партії "Фронт Змін" і тому що, як вони вважають, наближений до Арсенія Яценюка". Сікора, обрана у 85-му окрузі на Івано-Франківщині, наголосила, що  "у грудні 2012 року їй пропонували 6 млн. доларів за вступ до фракції Партії регіонів або 2 млн. доларів за невступ у фракцію "Батьківщина". Депутат Гладій  повідомив: "Пропонували кошти, які будуть виплачувати щомісячно, аби тільки я заявив, що виходжу з фракції". За його словами, ці особи повідомляли йому, що планується утворення нової фракції з числа "людей, які не витримають цей шалений тиск».

    Пізніше  і депутат "Батьківщини" Володимир Ар'єв заявив, що з ним також намагалися вести подібні розмови.

   Готовий повірити кожному слову цих депутатів, але одне застереження: чомусь жоден з них не назвав поіменно тих, хто пропонував їм підкуп. Заяви цих депутатів подані у формі —   «пропонували» або «підійшли представники ПР», тобто якісь неназвані регіонали. Побіжно спостереження стосовно рівня нашої української журналістики. Будучи парламентським кореспондентом і бачачи там журналістську братію, яка в основному складається з сопливих дівчисьок, можу гарантувати, що  жоден журналіст на отому брифінгу не задав депутатам запитання, що напрошується: хто конкретно пропонував їм підкуп? Між тим, це питання не лише не зайве, а, може, ключове.

  Вдумаймося,  про що йдеться у цих грізних заявах. Про кримінальний злочин — спробу підкупу державних службовців одного з найвищих рангів, депутатів парламенту держави, від голосу, мандату, голосування кожного з яких залежить ухвалення законів, за якими має жити вся держава. Злочин цей називається— давання хабара і відноситься до категорії таких же  тяжких, як і взяття хабара. В юридичному плані «куповані», тобто ці депутати,  зобов`язані повідомити про цей намір  злочину до правоохоронних органів.

   Правда, щодо юридичної сторони справи, то ми, на жаль, маємо прецедент торішнього «касетного скандалу»  в Раді.

Тоді депутат фракції «Батьківщина» Роман Забзалюк публічно, з трибуни парламенту повідомив про спроби підкупу його особисто й інших депутатів опозиції, назвав, хто пропонував підкуп, за які суми. На підкріплення заяви пред’явив диктофонні записи розмов про підкуп.  Депутат звернувся з офіційною заявою до Генеральної прокуратури з вимогою розслідувати злочин — спробу підкупу депутатів.

     Реакція відомства була більш ніж дивною, хоч у нас уже  перестали дивуватися будь-чому. Генпрокурор  Пшонка заявив, що це, мовляв, справа більше етична і нехай нею займаються в стінах парламенту. Так, начебто етична справа не може бути одночасно і кримінальною.

    І зовсім уже дивною виявилася відповідь, яку отримав на своє подання Забзалюк з Генпрокуратури за підписом заступника Генпрокурора  Занфірова. В листі було сказано, що в  заяві Забзалюка до прокуратури «відсутні будь-які дані, що свідчили б про давання або одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії». Що значить, відсутні? Особиста заява депутата, оприлюднені ним аудіозаписи розмов про  спробу його підкупу — це не «свідчення»?  Ніхто ж з порогу не заявляв  про  їх достовірність, йшлося про те, що їх обов’язково треба було перевірити.  Натомість, у листі відомства було  сказано:"Даних щодо тиску, інших фактів перешкоджання діяльності як народного депутата України Ви не вказували". Виходить, оприлюднені дані про давання хабара саме за те, що від депутатів вимагають голосувати так, як звелять ті, хто заплатив,— це не тиск на депутата?

    Словом, у юридичному плані справи ось такі, і це вже питання нашого правосуддя. Але є ще й політичний аспект. У  політичному плані  депутати обов’язково мали б оприлюднити,  хто саме пробував їх підкупити. Щоб це не виглядало, як набір загальних фраз і  спосіб виправдати гнилість  такої-то фракції.   

   Взагалі-то, для питання про монолітність такої-то політичної сили не грає ролі, чи депутати  фракції виходять з неї з політичних мотивів, тобто через протиріччя у фракції,  чи внаслідок елементарного підкупу. В обох випадках  все це сумно. Але ясність варто би  внести. Слово за депутатами.

Комментарии [ 6 ]

30.04.2013 16:58 Петр АНТОНЕНКО

    Матеріалами агенції ОБС (Одна Баба Сказала) аж кишать наші ЗМІ (засоби масової інформації), тому такі з них давно варто називати ЗМД (засоби масової дезінформації).

    Акція «Вставай, Україно!» в Чернігові доволі широко висвітлена в нашому медіа просторі, поки що в електронних медіа й Інтернеті, бо чернігівські газети, а вони тижневі, на той день, 26 квітня,  вже вийшли з друку. Побачимо, що вони напишуть у нових номерах на цьому тижні.

   Хочу звернути увагу лише на один момент. Цитую сайт «Події і коментарі», матеріал про акцію: «Ну і на останок, за інформацією деяких чернігівських журналістів за участь в  акції прапороносці отримували по 165 гривень, інші залучені учасники по 15 грн.  за годину участі».

    Абсолютно не втягуюсь у дискусію щодо того, чи буває таке на наших політичних акціях?  Звичайно ж, буває. Мова й не про те, чи було саме це і саме на цій акції в місті? У цій цитаті найбільш цікаве ось що: автори «інформації». Виявляється, це «журналісти»!

  Тепер логічне запитання: невже журналіст — теж рядовий «Б», тобто «Баба» з отої агенції ОБС (злі язики тут же запропонують інше слово на «Б»? Ні, не рядовий. Журналіст — це той, хто має вихід на тисячі людей через пресу, радіо, телебачення. То ж чи не простіше і логічніше було б не вдаватися до жанру чуток і пліток,  тобто жанру «хтось десь щось колись комусь  сказав», а назвати чітко, хто, де, коли, що і назватися самому. 

   Пробую знайти виправдання чи пояснення для  колег «Б». Цілком розумію, що багато журналістів, навіть  переважна більшість,   працюють у таких медіа, де не можуть сказати все, що хотіли б. Ба, більше:  чимало колег працюють у засобах інформації, ідейна позиція і напрям яких їм чужі, і , як бувало  у старі комуністичні радянські часи , плодять матеріали, які самі зневажають і самі з них сміються. Візьміть хоча б рабів божих у сотнях районних газет та інших виданнях органів влади. Та й не тільки. І нічого зараз «випендрюватися» журналістам каналу ТВі у цьому скандальному конфлікті  і вимагати, щоб їм давали говорити у ефір те, «що вони хочуть».  Ви  маєте говорити те, що хоче господар каналу, той, хто вносить немалі кошти на існування цього збиткового медіа. Створіть своє незалежне медіа, і говоріть,що бажаєте.

    Інший варіант не плодіння матеріалів агенції ОБС — оприлюднити щось, звичайно, не анонімно,  в інших, не своїх, медіа. Таке буває нерідко. Тим паче, тут ідеться про критичну інформацію щодо опозиції, а не про владу. Чого його боятися?  А так — сказав, сказане полетіло гуляти, а посполитим— читачам,слухачам і глядачам зостається думати, так воно чи ні? І причепитися ні до кого: агенція ОБС вічна  і непробивна.

Комментарии [ 10 ]

01.04.2013 15:13 Петр АНТОНЕНКО

    Хочу зачепити одну тему стосовно мас-медіа, викликану черговим скандалом довкола телепрограми «Ревізор», на цей раз (чи знову) в  Чернігові. Про це  детально  розказано в кількох матеріалах на головній сторінці «ВВ»  за останні кілька днів. Причому, з десятками коментарів читачів, так що ажіотаж чималий.

  Але я зараз  не про цю програму на  «Новому каналі»,  одному з найубогіших українських каналів. І не про піццерію, що опинилася в центрі цієї історії. Про неї зараз варта обговорення і точної, а не хаотичної інформації,  лише одна тема — чи дійсно відвідувачів «причинили» в залі закладу, що межує вже й з Кримінальним кодексом? Чи дійсно людям стало там так погано, що треба було викликати швидку допомогу і розбивати шибки, щоб ковтнути свіжого повітря? Це окрема тема і предмет і для розслідування правоохоронцями.

   Я торкнуся лише одної  проблеми, головної, якщо судити з коментарів читачів:  мали чи не мали право телевізійники на зйомку в  закладі? І висловлю несподівану думку. При тому, що важко звинуватити мене у применшенні значення свободи слова. Все ж,  40 років у пресі, постійно відстоюю свободу слова в публікаціях, бачив цю свободу, справжню, під час невеликого стажування в медіа США і багаторазово в Польщі. Врешті, маю власну газету, торік створив і почав видавати в Чернігові «Світ-інфо». І все ж, скажу: треба бути об’єктивними (до речі, одне з правил журналістики) і не плутати свободу слова зі вседозволеністю.

   Вже не дивує, що дискусія  щодо цього скандалу ведеться практично без правового підходу. Врешті, в наш час правового нігілізму, невиконання законів це,  на жаль, такі реалії. Але варто б згадати : телевізійники з програми «Ревізор» НЕ МАЛИ ПРАВА на таку роботу, таку зйомку, яка їм заманулася в цьому закладі «Марконі». І у переляканого керівництва закладу не було жодної потреби запобігливо про щось домовлятися з телевізійниками, мовляв, ось отут можна знімати, а отут не можна. Говорити треба про інше: далеко не всюди журналісти можуть бути, працювати, записувати, фотографувати, знімати  без дозволу господарів цієї території, приміщення. Стосовно закладу харчування, то, окрім так би мовити, відкритої території, відкритих  для відвідувачів приміщень (того ж залу для харчування чи буфету для покупців),  є закриті службові приміщення. А коли йдеться про заклад харчування, то й доволі строго закриті, насамперед, кухня, кладові тощо. Доступ туди з непрацюючих в закладі мають винятково представники  спеціальних контролюючих державних служб, до яких журналісти не відносяться. Служби ці відомі — санітарна, екологічна, правоохоронні органи з податковими та інші державні служби, уповноважені робити перевірки тих чи інших закладів.

  Можуть бути й інші службові приміщення, закриті для преси. Інакше, за розширеним трактуванням діяльності медіа,  журналістам заманеться перевірити кабінет директора, бухгалтерію з фінансовими документами, сейфи  в цій бухгалтерії і т.д. Підкреслю: самі журналісти не мають права це робити, лише якщо вони супроводжують (з  дозволу, на запрошення)  відповідні  державні служби, що перевіряють заклад. Можете називати це утисками свободи слова, а можна назвати й дотриманням законності і порядку.  

   Схожий випадок був недавно, коли журналіста одної з чернігівських газет не пустили на збори трудового колективу. За заявою редакції в цій історії розбиралася прокуратура. І просто підтвердила те, що журналіста на збори не пустили за рішенням самих зборів. Ображеному журналісту можна було б посперечатися,чи дійсно таким уже демократичним, з дотриманням процедури (а  демократія — це процедура) було те голосування. Можна було б дорікнути членам того колективу за боягузливість у присутності начальства, адже саме вони були запросили журналістів побути в їхньому колективі і розібратися в конфліктній ситуації, а потім отак дали «задки». Але нема про що дискутувати, коли колектив вирішив ось так. І не варто кивати на закони України про пресу, про інформацію, свіжіший закон про доступ до публічної інформації, коли «навпроти» їм є інші закони. Наприклад, про трудовий колектив, про підприємницьку діяльність, врешті загальні правові  норми економіки, які закріплюють права колективу на ведення  своєї роботи.     

    Кілька років тому мені й самому не дозволили бути присутнім на сесії одної з районних рад області.  В часи демократії, свободи слова, за правління Ющенка і Тимошенко. Не зміг, та й не дуже старався провести голосуванням дозвіл на мою присутність на сесії голова райради, до речі, від БЮТ,  влади Майдану,  яку наша газета завжди підтримувала. Переважила думка комуністів, які не хотіли бачити журналіста нашої газети на   сесії. Причому, не загалом пресу, бо журналісти своєї райгазети, звичайно, були присутні. Мені залишалося покинути зал і «подякувати» депутатам від БЮТ і «Нашої України», особливо відсутнім, які не змогли підтримати нашу газету голосуванням. І ось журналіст, котрий бував на засіданні Конгресу США, Сейму Польщі, не зміг побути на  сесії районної ради. Бо в ті парламенти нас, журналістів, запрошували, а тут мені бути не дозволили. А якщо  ні, то й ні.

    Але скажу й про інше. Тут дійсно все неоднозначно. Дискусійним є питання, як узгодити право журналіста на вільну роботу на відкритій території і право людей на приватне життя. З одного боку, дійсно коли  будь-хто з нас вийшов на люди, на вулицю, базар, мітинг, стадіон, а так само, очевидно ж,  і в громадські заклади  (торгівля, харчування),  ми стаємо об`єктами безперешкодної роботи журналістів. Маємо бути готовими до того, що нас зніматимуть на фото-  і телекамери, описуватимуть. Хоч  з  іншого  боку, чи дуже приємно людині, коли її знімають на телекамеру під час їжі в піццерії, кафе, коли її знімають в момент падіння на снігу чи льоду на вулиці? Приємного мало. Юридично тут нічого не заперечиш, надія хіба що на тактовність і здоровий глузд журналістів, які не мали б показувати людей у не дуже приємні для них моменти.

Спробую утрирувати. З технічної точки зору (дурне діло не хитре) можна ж залізти якоюсь прихованою телекамерою і  в громадський туалет і вести зйомку когось на унітазі чи над «вічком» — теж громадське місце. Але що далі з тою зйомкою?

 А пригадаймо історію кількарічної давнини,  коли в Мені в зоопарку звір відкусив дитині руки. Так от деякі  журналісти з фотокамерою лізли прямо в палату до нещасної дитини, фотографуючи її  скалічені руки і виносячи це на першу сторінку  своєї газети. І тут уже не лише питання моралі. а й правове. Мабуть. нікому було подати на таку пресу  в суд  від імені нещасної дитини за очевидне грубе порушення права на приватність життя.

 Та чому ж все-таки журналісти часто працюють на грані фолу, а то й за цією гранню, за правовим полем? І тут хочу якщо не виправдати, то пояснити дії своїх колег. Та все від тої ж закритості суспільства, держави. Все від браку інформації, а  то й при  дезінформації, в тому числі з так званих офіційних джерел.

 Однак, все це не виправдовує братів-журналістів, як і їхнього  прагнення хоч чимось виділитися у затісному медіа-просторі, де  розвелося надто вже багато мас-медіа всілякого ґатунку.

Комментарии [ 160 ]

25.02.2013 09:51 Петр АНТОНЕНКО

Найкоротший блог: сьогодні рівно три роки, як Янукович вступив на посаду президента - додати нічого, Амінь?

Комментарии [ 8 ]

31.01.2013 15:59 Петр АНТОНЕНКО

      Розумію, що ця пропозиція викличе, як мінімум, подив, причому, з кількох боків: і від захисників Української церкви — Київського патріархату, і з боку влади, і того ж Національного заповідника «Чернігів стародавній», у віданні якого ця територія.  Але не поспішайте: ця пропозиція дозволить уточити відповідь на одне запитання, про яку, цю відповідь, більшість  людей  і так здогадуються.

    Запитання просте,  і тут  скоріше можна говорити про чернігівський феномен, гідний Книги рекордів: а на якій, власне, підставі ось уже 7-й рік стоїть під Катерининською церквою намет якоїсь начебто церковної громади? Ні в якому разі не пропоную зараз втягуватися в дебати стосовно того, яка церковна конфесія у нас краща, канонічніша, патріотичніша і народніша. Така дискусія цілком може бути і вона триває всі ці роки, причому,  аж занадто,  і,  як каже приказка, лише наводить «тінь на тин». Мова про інше:  правопорядок і законність в державі. За цими критеріями неможливо второпати, чому намет людей, припустимо, гарних і з прекрасними намірами, стоїть, порушуючи всі елементарні норми і правила? Без дозволу міської влади на встановлення цієї, власне, МАФ — малої архітектурної форми за суттю, і  нехай ображені вибачать за це порівняння. Стоїть на території особливого статусу, на заповідній, де заборонено будь-які самочинні дії щодо встановлення, розгортання, знесення будь-чого.   На території, куди заборонено в`їзд будь-якої техніки, за винятком спецтранспорту для надзвичайних ситуацій,   як то швидкої медичної допомоги, пожежних машин. А до намету роками їздили і їздять.

   Незаконність цього стояння будь-кого настільки очевидна, що суспільним феноменом є  вже те, що потребувалося кілька років (!), щоб це нарешті констатував  суд. Але тут наспів другий не менший феномен: виявляється, рішення суду, вищого в державі незалежного арбітражного органу у всіх стосунках між громадянами, самою державою і різними організаціями, це рішення можна спокійно не виконувати.  Державними ж органами. Верхом цинізму і єзуїтської логіки є не так давно почута громадянами  інформація, що скаржитися на виконавчу службу, яка не виконала рішення суду, вже не можна, бо, бачите, вийшов термін виконання того рішення. Але ж воно так і НЕ ВИКОНАНЕ. То  не можна навіть поставити запитання і вимогу — а, власне, чому?

    Перипетії довкола намету під Катерининською церквою недавно пожвавилися після проведення в Чернігові «круглого столу» на цю тему. І ось з`являється грізна заява дирекції Національного заповідника, якою ставиться ультиматум «насельникам» намету до такого-то числа  забиратися геть. Ультиматум, котрий за ліком. Або ось з`являється слізне звернення єпархії Київського патріархату до єпархії Московського з проханням прибрати той намет. Так, наче забули, що єпархія УПЦ МП, прикинувшись «чайником»., давно заявила, що не має жодного стосунку до цього «стояння».

  Пропоную простіший варіант. Треба поставити ще один намет, два, три. десять наметів поруч з тим, що стоїть сьомий рік. Можна колом, довкола церкви, але якщо це комусь дуже заважатиме, то вздовж алеї, що веде від церкви  в напрямі Красної площі. Ні в якому разі не слід ставити намети як політичну акцію, тобто не виставляти жодних таких гасел, агітації. Мотивація, агітація, гасла цього нового стояння мають бути найблагороднішими: наприклад, за чисте довкілля, екологію, належне вуличне освітлення і чищення вулиць міста, за збереження старовинної архітектури, здоровий спосіб життя   — та хіба мало цікавих і корисних ідей.

     І ось — в цьому й сама суть експерименту — цікаво буде подивитися, скільки тижнів, днів чи годин, а, може,хвилин простоять такі намети, таке стояння? Як ви гадаєте? І хто їх заборонить, а якщо треба — й знесе?  І таким чином буде дана чітка відповідь    на і так очевидне запитання: завдяки кому й чому  сьомий рік відбувається оте стояння в наметі під Катерининською.

    Але отримаємо відповідь і ще на одне запитання, може, більш суттєве. Воно стосується нашого суспільства. Бо кому адресована ця пропозиція? Та тим же захисникам української церкви, всім патріотам, державникам. Як бачите, не беру ці визначення в лапки, хоч хтось скаже, що варто було б, оскільки ця проста річ не була зроблена за ці 6 з половиною років,  а краще -  в перші ж дні отого  стояння.

   А якщо всі, перелічені в попередньому абзаці,  так і не спроможуться на цю акцію й зараз, що тоді?  Тоді залишається скинути в пошані капелюха і низько вклонитися істинно віруючим, які, навіть при сприяння відомо кого й чого,  все ж можуть стояти на посту вже сьомий рік.   

Комментарии [ 4 ]