Високий Вал

Останнє оновлення 18:07 вівторок, 13 листопада

Укр Рус

Сергій СОЛОМАХА

Економічний оглядач

Чому з Ющенка роблять Троцького?

Вважаю необхідним, усім справжнім українським патріотам, в т. ч. колишнім рухівцям, помаранчовим революціонерам тощо, замислитись  над тим що відбувається зараз навколо прізвища-явища як В.Ющенко, яке рухівці і українські патріоти породили у 2001-2002 рр. також.
  Для цього всім просунутим в напрямку його несприйняття, пропоную уважно вивчити долю Льови Троцького(Броннштейн), справжнього організатора Жовтневого перевороту і творця непабєдімай Краснай армії.

Особливо раджу нашим щирим патріотам  згадати про долю тих кого потім називали і  клєймілі пазорам: трацькісти (а це все командування Краснай армії) і безбожно нищили як собак і ворогів народу.
Не дивно, що  регіоналом, КПУшникам, багатьом колишнім померанчовим і навіть молодим тягнибоківцям дуже
хочеться зробити з Ющенка щось схоже на квазітроцького та повісити на
нього всіх собак за гріхи багатьох не менш недолугих колишніх помаранчових, а
зараз об"єднаноопозиційних і ударівських мандатоносців.
Перконаний, на наступному етапі цього плану знищення УКраїни, всіх їх, звісно після морального знищення Ющенка, зацькують як ворогів України включно з простим сільським активістом, що стояв на Майдані у 2004 р.
Бажав би помилитися!
Однак, на це мало надії.
У нас хлібом не годуй , тільки дай на граблі наступити...

Дайош "болгарки", вила і мордобій

Виборчі перегони закінчилися.

Більш того, закінчилася перша сесія парламенту VІІ-го скликання.

Втомлені боротьбою за особисте голосування нардепи пішли на канікули...

І шо?

Три мажоритарних самовисуваня, які очолювали на Чернгівщині обласні "помаранчові"  партійні організації (В.Атрошенко - "Наша Україна", І.Куровський - ВО"Батьківщина", М.Рудьковський  - СПУ) опинилися у фракції Партії регіонів. 

Двоє мажоритарних нардепів від Чернігівщині, що були БЮТівцями (І.Рибаков, О.Ляшко), тепер  - позафракційні.

Маємо, те за що голосували?

І ніхто з парламентській опозиції вже не може запропонувати більшої популістської альтернативи для абсолютної більшості електорату, ніж ті, що вже були виголошені нашими народними мандатниками: "покращення життя вже сьогодні" і "бандитам тюрми".
 

Не дивно, що в "почьотє" сьогодні у частині  наївного електорату волюнтаристський радикалізм: "болгарки", вили і мордобій.
 

Отже, бандитизм, як суспіільне явище для досягнення мети, визнано прийнятним і легалізовано!
 

Бандити, що прийшли до влади, у захваті і плескають у долоні.

Хто потрібен Україні: ідеологи, політики чи господарники?

Звісно, потрібні  усі. Одначе без розуміння нашим електоратом різниці між цими поняттями, в Україні і далі будуть обирати демагогів, пройдисвітів з декількими паспортами інших держав. При цьому працювати українці і далі будуть переважно під орудою або так званих  "проффесіоналів-господарників", або звичайних бандюків.

Якщо стисло по чорно-білому.

Ідеологія - це наміри і гасла, викладені в програмах, статутах і заявах представників партій чи рухів.

Політики - реалізатори (вдалі і невдалі, професійні і проффесійні) на практиці цих ідеологічних установок.

Звертаю увагу, що виголошувати наміри і втілювати їх в життя, різні речі.  І, як свідчить історія і практика, ідеологи і політики - це різні за вдачею і особистими здібностями люди.

До речі, головне завдання ідеологів в демократичних країнах  - отримати підтримку електорату на виборах, а в авторитарних і тоталітарних  країнах - обслуговувати цей режим.

Задання політиків в демократичних країнах: знайти і привести до виконавчої влади професійних, порядних господарників для реалізації функцій держави, місцевого самоврядування чи конкретних завдань і проектів.

Шкода, що цього рівня наші "політики" не доросли, залишаючись ідеологами навіть після обрання їх до парламенту чи місцевих рад.

Замість Свободи Україну вкотре штовхають до ru.їни

 
11:45
22 листопада 2004 року початок «помаранчевої революції». Як і будь-яка революція вона завершилася реставрацією старого режиму, але дещо в інших формах.
Безперечно, що отримання незалежності України мирним шляхом чи не вперше відкрило українцям шлях побудови демократичної держави.

Без винятку, за силових способах завоювання незалежності владу завжди захоплюють диктатори. І якщо у диктатора не має «золотого запасу» (ресурсів на зразок дешевої нафти, газу, то для «ощасливлення» патерналістські налаштованого електорату (який приводить його до влади) він буде вимушений рано чи пізно звертатися за допомогою до інших держав. За цю "допомогу" диктатор вимушений розраховуватися суверенітетом країни.
Тож втрата суверенітету в наслідок цього не забариться. Приклад білоруського народу доводить цю аксіому.
Якщо б Третій Президент України Віктор Ющенко у 2005 році пішов би шляхом Азарова-Януковича (побудова авторитаризму через розкол суспільства за мовною чи регіональною ознакою) незалежність опинилася б під загрозою.

Кожен хто проповідує (може й несвідомо!) авторитаризм в Україні є ворогом її незалежності і суверенітету!

Не перший рік відбувається паплюження тих хто у 2004 році зумів мирним шляхом загальмувати  переможну ходу донецьких на Київ.
Той кому вдалося хоч раз об’єднати у 2003-2004 рр. в Україні фактично необ’єднане: обидва розколоті Рухи, КУН, СПУ (Мороза), БЮТ (Тимошенко), ПППУ (Кінаха), ліберальну РіП (Пинзеника), ЛПУ (Щербаня), «Солідарність» (Порошенка), СДПУ(о) (Зінченка), Третьякова, Жванію, Плюща і навіть КПУ(Симоненка) проти злочинного олігархичного режиму Кучми-Януковича і перемогти без кровопролиття це зло повинен стати для нації справжнім Героєм і прикладом для майбутніх поколінь.
Але таким не став.

Нагадаю, до цього об’єднати українців вдавалося тільки Богдану Хмельницькому у 1648 році проти польських магнатів та рухівцям на референдумі 1 грудня у 1991 році проти єльцинської Росії.
Шкода, що дехто не розуміє (можливо тупо підсвідомо боїться наступного об"єднання проти режиму!) цього і вимагає від цієї людини абсолютно неможливого: перетворення в авторитарного диктатора, який знищує за ради влади під корінь своїх опонентів і конкурентів.

На жаль, серед ура-патріотів сьогодні є забагато охочих штовхнути зневірених у «помаранчевих» ідеалах українців до прірви силового протистояння.
Спочатку спаплюжили їх лідера, а потім - тих хто йшов за ним. І на сам кінець - саму ідею мирного демократичного шляху побудови незалежної України. Бандитській владі для остаточної перемоги конче потрібно щоб їй протистояла ідеологічно подібна їй сила, яка сповідує протистояння і насильство, як головний аргумент.
Тоді вона непереможна. Хто б не переміг в силовому протистоянні Україну вкотре чекає не Свобода, а ru.їна.

На світлині агітка влади часів руху «Україна без Кучми» (2003-2004 рр.), що передував "помаранчовій революції"  зліва направо: В. Ющенко, С. Терьохін, І. Плющ, М. Поживанов, І. Заєць, А. Матвієнко, В. Яворівський, Б. Беспалов, Ю. Тимошенко, А. Мартинюк, П. Симоненко, О.Мороз


 

Парламентські вибори 2012 у цифрах і фактах

За підсумками виборів до Верховної Ради України, що відбулися за змішаною системою 28 жовтня 2012 року, Центральна виборча комісія визнала обраними депутатами 225 кандидатів за партійними списками та 220 кандидатів за мажоритарними округами. Ще у 5 мажоритарних округах (№№ 94, 132, 194, 197, 223) Верховна Рада України VІ скликання рекомендувала ЦВК провести повторні вибори.

У виборах взяло участь 57,36% виборців, включених до списків, або більш як на 2,5 млн. менше ніж на попередніх парламентських виборах
За даними ЦВК у загальнодержавному виборчому окрузі з 21 партії, що взяли участь у цих перегонах, лише п’ять подолали п’ятивідсотковий бар’єр, сукупно отримав 91,39% голосів від тих виборців, що взяли участь у голосуванні. Недійсними визнано 1,89% бюлетенів.
Ще три партії набрали більше одного відсотка голосів. Це – Партія Наталії Королевської «Україна – Вперед!» – 322 198 (або 1,55% від тих виборців, що взяли участь у голосуванні), партія «Наша Україна» – 226 492 (1,09%) та Радикальна Партія Олега Ляшка – 221 144 (1,06%) голосів виборців.

За даними ЦВК на позачергових парламентських виборах 30 вересня 2007 року, що відбулися за пропорційною системою з закритими списками та за участю 20 партій(блоків), трьохвідсотковий бар’єр подолало також п’ять партій(блоків). Це - Партія регіонів – 34,37% (175 мандатів), БЮТ – 30,71% (156), блок «НУ-НС» - 14,15% (72), КПУ – 5,39% (27), Блок Литвина – 3,96% (20). Це сукупно склало 88,58% голосів виборців, що взяли участь у голосуванні. Не підтримало жодний партійний список 2,73% виборців. Недійсними визнано 1,65% бюлетенів. Ще дві партії «подолали» одновідсотковий: СПУ – 2,86%, ПСПУ – 1,32%, а ВО «Свобода» з 0,76% голосів виборців замкнула першу вісімку учасників цих перегонів.
Таким чином, п\'ять років тому опозиція у складі БЮТ і «НУ-НС» отримала 228 мандатів і сформувала уряд на чолі з Ю. Тимошенко.

Після виборів 20 жовтня 2012 року Партії регіонів у парламенті VІІ скликання буде мати щонайменше 185 мандатів (за списками - 72, мажоритарників - 113); у ВО «Батьківщина» - 101 (62 за списками, 39 мажоритарників), у партії «УДАР» - 40 місць (34 за списком, 6 мажоритарників), у ВО «Свобода» - 37 (25 за списком, 12 мажоритарників), КПУ – 32 (усі за партійним списком).
Крім того, від мажоритарних округів до парламенту від партії «Єдиний центр» увійшли 3 представники, Народної партії - 2 Радикальної партії Олега Ляшка та партії «Союз» по 1 представнику.
Ще 43 депутатів, обраних до парламенту, виборювали депутатські мандати як самовисуванці.
Таким чином, у новообраному парламенті партія влади тільки у складі Партії регіонів та КПУ матиме щонайменше 217 мандатів, а парламентська опозиція (ВО «Батьківщина», «УДАР», ВО «Свобода») тільки 178. Отже. порівняно з позачерговими виборами 30 вересня 2007 року парламентська опозиція зразка 2012 року втратила 50 мандатів.

Однак симпатії українських виборців навіть за даними ЦВК засвідчили зовсім інше.

По-перше, два мегаоб\'єднання - Партія регіонів і ВО «Батьківщина» - значно втратили у підтримці виборців порівняно з попередніми виборами.
За Партію регіонів за партійним спискам на цих виборах проголосувало 6 116 746 (29,44% від тих виборців, що взяли участь у голосуванні або, як рахує ЦВК, 30,00% від голосів ЗА, поданих за партійні списки). Це на 1 897 149 голосів або на 4,93% менше проголосувало ніж у 2007 році, тобто 8 013 895 (34,37%).
За ВО «Батьківщина» за партійним спискам проголосувало 5 209 090 (25,07% від тих виборців, що взяли участь у голосуванні). Це на 1 953 103 голосів або на 5,65% менше ніж проголосувало на попередніх виборах, тобто 7162193 (30,71%).

По-друге, КПУ, натомість, отримала значно більшу підтримку за партійними списками - 2687269 (12,93% від тих виборців, що взяли участь у голосуванні) голосів виборців. Це на 1429978 голосів або на 7,54 % більше ніж проголосувало за КПУ у 2007 році, тобто 1 257 291 (5,39%). Однак через змішану виборчу систему матиме лише на 5 мандатів більше ніж у попередньому складі парламенту.

По-третє, якщо у 2007 році правлячу коаліцію (ПР + КПУ + Блок Литвина) на виборах підтримало аж 10 463 475 (44,86%) виборців, то партію влади (ПР +КПУ) зразка 2012 року - лише 8 804 015 (42,37%) виборців. Це на 1 391 709 голосів менше ніж п’ять років тому.


По-четверте, разом опозиційні ВО «Батьківщина», «УДАР» і ВО «Свобода» підтримали 10 187 002 (48,25%) виборців. Це що лише на 276473 виборця менше ніж п’ять років тому, коли за опозицію БЮТ і «НУ-НС» проголосувало 10 463 475 (44,86%) виборців.

По-п’яте, кількість виборців, що проголосували у 2007 році за опозиційні блоки БЮТ і НУ-НС, а у 2012 році за ВО «Батьківщина» і партію «Наша Україна» зменшилася на 5 027 893. В той же час як за дві до того позапарламентські партії «УДАР» і ВО «Свобода» проголосувало відповідно 2 847 979 (13,71%) та 2 129 933 (10,25%) виборців, тобто разом 4 977 012 виборців.

Це свідчить, що опозиційний «помаранчовий» електорат вдалося розколоти на три колони, а не на дві (БЮТ і НУ-НС), як це було на попередніх парламентських виборах. Останнє, як відомо, обумовило поразку «помаранчових» на останніх президентських перегонах.

Шкода, що енергія опозиційних сил замість залучення на свою підтримку виборців, що розчарувалися у стабільній «біло-червоно-блакітній» владі (особливо на теренах Сходу і Півдня України) була спрямована на взаємопоборювання та перерозподіл голосів традиційного «помаранчового» електорату на Західній і Центральній Україні.

У підсумку, як планувала партія влади, парламентські вибори за змішаною системою з контрольованими нею виборчими комісіями і судами, незважаючи на значну втрату підтримки виборців, дозволили забезпечити саме Партії регіонів мати найбільшу фракцію у Верховній Раді України VІІ скликання. Однак це не гарантує їй, що ця перемога згодом не обернеться на поразку якщо партії влади не вдасться поставити під свій повний контроль депутатів-мажоритарників.

Нездатність об"єднатися проти значно сильнішого зла - це гарантована поразка

 Той кому вдалося хоч раз  об"єднати у 2003-2004 рр.в  Україні  фактично необ"єднане: обидва розколоті кучмистами Рухи, КУН, СПУ Мороза, Юлю, ПППУ Кінаха, РіП Пинзенека, ЛПУ Щербаня, "Солідарність" Порошенка, Жванія, СДПУ(о) Зінченка, Третякова, Плюща тощо і навіть КПУ Симоненка) проти злочинного олігархичного режиму Кучми-Януковича і перемогти  без кровопролиття це зло є справжнім Героєм і прикладом для майбутніх поколінь.

До цього об"єднати українців вдавалося тільки Богдану Хмельницькому у 1648 році проти польських магнатів та рухівцям на референдумі 1 грудня у 1991 році проти СРСР і єльцинської Росії.

 

Шкода, що  дехто нерозуміє (можливо тупо підсвідомо боїться наступного об"єднання проти режиму!)  цього  і вимагає від цієї людини абсолютно неможливого: перетворення в авторитарного  диктатора, який знищує за ради влади під корінь своїх опонентів і конкурентів.

Час розставить акценти і визначить справжніх героїв!

Однак ні що не змінить аксиому: нездатність нації об"єднатися проти значно сильнішого ЗЛА - це гарантована поразка ДОБРА.

Слава Україні!

Чернігівщина - край партизанської слави і триумфу стабільності

"Чернігівщина край партизанської слави і стабільності".

Саме таке  гасло від ПРокопенка красувалося на початку виборчих перегонів з біг-борду на Красній площі у Чернігові.

 І воно повністю підтвердилося.
 

Отже, перемога на парламентських виборах на Чернгівщині за нардепами тіпа ЛЯ-Ля-лЯ...

А з нею і повної стабільністі на партизанській Чернігівщині: Дубіль, Атрошенко, Рибаков, Ляшко, Куровський, Рудьковський...
 

Слава ПР!

Стабільності Слава!

Панам ура-патріотам і супер-радикалам присвячено

У часи, що передували Хмельниччині і після неї, повсталі козаки і селяни у разі поразки завжди в першу чергу здавали полякам своїх ватажків за обіцянки від переможців.

 Про цю ніцисть тодішнього електорату добре знали також і їх ватажки, тому часто-густо діяли аналогічно.
 

Здається за століття нічого не змінилося у цього зомбованого  більшовицькими обіцянками дармовщини електорату.
 

Інакше сьогодні діють хиба донецькі...  Іх сила в командній грі і згуртованості навколо свого лідера, які б поразки він не отримував.
 

Тому вони зараз зверху, в не ВИ - панове ура-патріоти і супер-радикали.

Туда Вам і дорога!

Шукайте чергового нового ватажка, щоб зрадити його при перших, можливо лише тактичних поразках!

Ви ж самі і далі  залишайтеся завжди  найпухнастішіми серед найпухнастих! 

 

Відповідь ющенкофобам

Втомився від упереджених непрадивих стверджень про начебто головну вину Третього Президента України В.Ющенка щодо обрання В.Януковича у 2010 р. в наслідок того, що В.Ющенко не закликав своїх прихильників голосувати  проти всіх,  а не Ю.Тимошенко.

Ось конкретні цифри: у І-му турі Ю.Тимошенко підтримало 6 млн. 159 тис.  виборців (25,05%), у ІІ-му - 11 млн. 593 тис., тобто підтримка виборцями Ю.Тимошенко зросла на 5 млн. 434 тис. голосів. В той час як у І-му турі за А. Яценюка проголосувало 1 млн. 712 тис., В. Ющенка - 1 млн. 342 тис., О. Тягнибока 352 тис., А. Гриценка - 296 тис. голосів виборців. Сумарно це становить лише 3 млн. 702 тис. голосів виборців.
Нагадаю, що ніхто з вище названих кандидатів у президенти також, як і В. Ющенко, не закликали публічно перед ІІ-м туром у 2010 році голосувати своїх прихильників за майбутню політичну бранку режиму Азарова-Януковича.
Зверніть увагу, панове, Ю.Тимошенко підтримало у ІІ-у турі аж на 1 млн. 645 тис. виборців більше ніж  отримали голосів А. Яценюк, В. Ющенко, О. Тягнибок, А. Гриценко у І-му тур усі разом.
Невже за Ю.Тимошенко, а не за В. Януковича, проголосували більшість виборці, що І-му турі голосували за С. Тігіпка (3 млн. 211 тис.), П. Симоненка (873 тис.), В. Литвина (579 тис.), І. Богословської (102 тис.)?
Сумарно це становить 4 млн. 763 тис. голосів виборців. Це - на 968 тис. голосів менше ніж додалося В. Януковичу прихильників у ІІ-му турі виборів.
Отже, якщо припустити, що у ІІ-му турі виборів Ю. Тимошенко підтримали аж 968 тис. прихильників С. Тігіпка, то звідки у неї, крім голосів усіх прихильників А.Яценюка, В.Ющенка, О.Тягнибока. А.Гриценка, взялося ще додатково аж 677 тисяч голосів виборців?
Які ще потрібно докази і аргументи щоб переконати деяких майже зоологічних ющенкофобів, що самі виборці, а не політики, визначають за кого їм голосувати?

Кожен хто проповідує авторитаризм в Україні є ворогом її незалежності

Отримання незалежності мирним шляхом вперше відкрило українцям шлях побудови демократичної державу без тривалого періоду авторитаризму і кривавих громадянських конфліктів.
При силових способах отримання незалежності, громадянської війни до влади завжди приходять диктатори.
Якщо у держави(диктатора) не має "золотого запасу" (ресурсів на зразок дешевої нафти, газу, то для "ощасливлення" патерналістські налаштованого електорату( який приводить його до влади) він буде вимушений рано чи пізно звертатися за допомогою до інших держав. За цю "допомогу" диктатор буде розраховуватися суверенітетом країни.
Втрата незалежності в наслідок цього не забариться.
Панове націоналісти і ура-патріоти, невже приклад білоруського народу Вам не доводить цю аксіому?
Якщо Ющенко пішов би шляхом Азарова-Януковича (побудова авторитаризму через розкол суспільств аз амовною ознакою ) незалежність опинилася б під загрозою.
Кожен хто проповідує (може й несвідомо!) авторитаризм в Україні є ворогом її незалежності  і суверенітету!