Високий Вал

Останнє оновлення 12:50 субота, 25 березеня

Укр Рус

Людмила Івашко

заступник начальника державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області

01.09.2010 12:35 Людмила Івашко

Знову про наболіле

 

Цьогорічна літня спека, примушуючи шукати рятівної прохолодної тіні, в черговий раз примусила чернігівців звернути увагу на стан і кількість зелених насаджень в місті. Проблему, яка неодноразово піднімалася як в ЗМІ, так і на чисельних круглих столах, засіданнях Громадської ради при Держуправлінні охорони навколишнього природного середовища в області за участю спеціалістів і керівника підрозділу міської влади, який відповідає за стан озеленення міста. Проблему стану зелених насаджень міста вже на стільки заговорено, що навіть не зручно піднімати. Все сказано, всі проблеми названі, напрямки роботи визначені, а віз і нині там ...
Відповідь Держуправлінню від 26.08.2009 року, за підписом начальника КП «Зеленбуд»: «..Наявність інвентаризації зелених насаджень міста відсутня. Остання інвентаризація проводилася МБТІ у 1990 році. …..Нагальність проведення інвентаризації...стоїть надзвичайно гостро…Наявність плану озеленення міста – відсутній, а вкрай – необхідний… Нові насадження: квітники, газони, давно не створювалися…».
Це повідомляє керівник структури, який десятки років її очолював. Логічно виникає питання - а чому? Чому, при таких результатах праці, його так довго тримали на цій посаді?
На сьогодні загальна площа зелених насаджень загального користування в місті складає 81,75 га (2,6 кв.м/чол..) при необхідній нормі - 464 га (16 кв. м./чол.). Проблема вирішується двома шляхами: або через створення нових парків, скверів, бульварів тощо, що є логічним і природним, або – через переведення існуючих лісопарків у загальноміські парки.
Як Ви думаєте, що нинішній міській владі більш підходить?...
На погодження до Держуправління надійшов проект «Детальний план території лісопарку «Ялівщина. Функціонально – планувальна організація території».
Незважаючи на ініціативу громадськості створити на даній території регіональний ландшафтний парк, основна мета якого забезпечити відпочинок громадян при максимальному збереженні зелених насаджень, незважаючи на наявність рішення сесії обласної ради «Про резервування території лісового парку «Ялівщина для створення об’єкту природно-заповідного фонду», яке забороняє проводити на цій території будь-які будівельні роботи, міська рада вклала декілька сотень тисяч гривень в розробку даної містобудівної документації.
Це при тому, що вкрай необхідні кошти для  створення парку в районі Масанів, облаштування Комсомольського парку, парку відпочинку в районі Шерстянки, який так волає про допомогу. Привокзальний парк потребує реконструкції...
Зазначений проект передбачає будівництво паркової алеї («великого прогулянкового маршруту») через всю територію Ялівщини шириною 9 метрів (!), декілька автостоянок, загальною площею 2,5 га на 900 машиномісць, набережну з будівництвом культурно-відпочинкового комплексу з готельними приміщеннями, рестораном тощо. Чомусь із 7,2 га лісового заказника в територію запланованого парку ввійшло тільки 4,8 га і т. д.   
Проект наданий на розгляд Держуправління з особливим письмовим застереженням - "документ для службового користування".
Громадському обговоренню містобудівна документація підлягає після проходження в установленому порядку державної експертизи (ст..30/3 Закону України «Про планування і забудову територій»). «У разі потреби за результатами громадського обговорення вносяться необхідні зміни до документації та проводиться її повторна державна експертиза…» (ст.. 30/6).
Хочу звернути увагу на один момент. Розробнику проекту «Детальний план території лісопарку Ялівщина. Функціонально-планувальна організація території» міською радою були надані для використання «Матеріали інвентаризації об’єктів нерухомості та землекористувачів території Ялівщина з урахуванням земельного кадастру території».
Це якраз ті матеріали які так і не були надані Держуправлінню для отримання погоджень від землекористувачів даної території на створення регіонально - ландшафтного парку і підготовки відповідного проекту рішення.
Держуправлінню міська рада повідомила «…не представляється можливим надання інформації щодо власників землі та землекористувачів».
 

23.04.2009 09:12 Людмила Івашко

Чи уникнемо ми долі динозавра?

«Якщо природа зміниться на стільки,

що стане заперечувати суть виду

«людина розумна», ніщо її не врятує

від долі динозавра»

М.Ф. Реймерс

 

22 квітня – день, який за рішенням ООН вся екологічно свідома громадськість відзначає, як Всесвітній День Землі.

День унікальної планети, яка завдяки тому, що знаходиться на вдалій відстані від Сонця, має сприятливий клімат, різноманітні життєвонеобхідні природні багатства, які декілька мільярдів років тому забезпечили умови для зародження і розвитку життя на Землі.

Людина протягом всієї історії розвитку цивілізації користується природними багатствами, але на превеликий жаль поклала в основу свого користування ідею панування над природою, споживацького до неї відношення, а не розумного співіснування.

Сьогодні людство, за допомогою сучасних технологій споживає значно більше, ніж природа може продукувати, утворює таку кількість відходів, яку вже часто не спроможне знешкодити.

Своєю господарською діяльністю ми, створили проблеми глобального характеру і від того самі надзвичайно стривожені, а саме  тими змінами, що відбуваються на планеті -  потеплінням клімату. Як наслідок – збільшенням кількості стихійних лих, підтоплення значних територій, розширенням площі пустель.

Руйнуванням озоновоного шару. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) кожен втрачений відсоток озону на планеті спричиняє 150 тисяч додаткових випадків сліпоти через захворювання на катаракту, на 2,6% збільшує число ракових захворювань на шкіру.

Появою кислотних дощів. Причиною їх виникнення є діоксиди сірки й азоту, які утворюються при спалюванні палива (вугілля, мазуту). Атмосферні опади, які містять розчини сірчаної та азотної кислот згубно впливають на все живе на землі.

Накопиченням в грунтах токсичних відходів, важких металів та пестицидів. За даними ВООЗ пестицидами, які накопичилися в грунтах, в продуктах харчування, повітрі, воді, отруюється 500тисяч людей в рік, з них близько 5 тисяч – із смертельними випадками.

У зв'язку з деградацією природного середовища щорічно щезає 10-15 тис. видів біологічних організмів.

Забрудненням радіонуклідами. Внаслідок аварії на Чорнобильській атомній станції 1986 року радіонуклідами було забруднено значну територію земної поверхні, зокрема 8,7% території України.

Забрудненням світового океану, нещадними вирубками лісів…Проблеми, проблеми… І всі створені нами - людьми.

Перелік глобальних екологічних проблем був обговорений представниками 178 країн у 1992 році на Міжнародній конференції з розвитку довкілля в Ріо-де-Жанейро, наслідком чого було прийняття «Порядку денного на 21 століття». Документ зобов»язував всі країни розвивати економіку у відповідності до принципів сталого розвитку. Такого розвитку суспільства, відповідно до якого ми повинні у сфері природокористування «так задовольняти свої потреби у природних ресурсах, щоб не ставити під загрозу можливості задовольняти свої потреби майбутніми поколіннями».

Не дивлячись на те, що з часу прийняття «Порядку денного на 21 століття» пройшло 15 років, за які відбулась конференція «Ріо+5», Всесвітній саміт сталого розвитку в Йоганнесбурзі (2002р.), де підбивалися підсумки зробленого державами на виконання «Порядку денного на 21 століття» (як виявилося практично нічого), в 2003 році в Києві пройшла Міжнародна конференція Міністрів охорони навколишнього природного середовища Європи, мало, що змінилося в природокористуванні. Суть сталого (збалансованого) розвитку економіки мало ще зрозуміла в Україні як органам виконавчої влади, так і місцевого самоврядування і, відповідно - громадськості. Фінансування вирішення екологічних проблем продовжується здійснюватися далеко не за першочерговим принципом. А проблеми все накопичуються.

Як наслідок - в області необхідно біля 18 млн. грн. для того щоб однозначно вирішити питання знищення заборонених і непридатних до використання пестицидів, які зберігаються більше, ніж в 200 місцях (904т.), більше 250 тонн з них в незадовільних умовах і є джерелами забруднення об'єктів довкілля.

Не один мільйон гривень необхідно вкласти в будівництво чи реконструкцію комплексів очисних споруд підприємств, щоб припинити щорічне надходження в малі річки області мільйони куб. м. недостатньо очищених стоків (в 2008р. - більше 26), а відповідно - і їх деградацію, втрату здатності до самоочищення.

Більше 4 млн. грн. необхідно для санітарно - ліквідаційного тампонажу недіючих артезіанських свердловин – прямих відкритих джерел забруднення підземних водоносних горизонтів, стільки ж - на винесення прибережних захисних смуг річок в натуру, щоб припинити порушення господарської діяльності в них (забудову, розорювання, засмічення), врешті - решт необхідно захистити річки та водойми від замулення, пересихання та засмічення.

А скільки коштів необхідно на реконструкцію каналізаційних мереж, щоб припинити періодичне забруднення довкілля, а для приведення сміттєзвалищ твердих побутових відходів до вимог законодавства? А відновлення родючості наших грунтів, проведення вапнування, гіпсування скільки потребує коштів? А насадження лісів на деградованих земля? Питання, питання, питання.

Завдати шкоду природі надзвичайно легко -  просто не забрати з собою сміття з відпочинку на природі чи на пляжі, або поставити автомобіль на газон. Чи зрубати дерево, при цьому жодного не посадивши за все життя.

А скільки ж сил та коштів необхідно для того щоб її оздоровити?!

То ж думаймо, чи хочемо ми уникнути долі динозавра?

 

 

 

 

06.04.2009 10:33 Людмила Івашко

Чи бути місту зеленим? Якщо бути, то коли?

«…Органи державної влади та органи місцевого самоврядування визначають на конкурсних засадах із числа спеціалізованих підприємств, організацій балансоутримувачів об'єктів благоустрою зеленого господарства державної та комунальної власності…»

 

(із Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 N105)

 

Я не випадково навела витяг із документу, тому, що напевно багато хто із нас, мешканців м.Чернігова задумувався над тим, чому в непривабливому стані  знаходяться наші парки і сквери і хто зобовязаний їх доглядати ?

Через активізацію будівництва сьогодні місто втрачає не тільки в кількісному вимірі площі зелених насаджень, а і в якісному – не доглянуті парки, сквери, газони. Відсутня видова різноманітність насаджень, декоративних кущів, клумб.

Напевно всі ми хотіли б бачити в парках, скверах та бульварах міста приклади ландшафтного будівництва з використанням ландшафтного (або природного) та геометричного стилів, цікавого підбору видового складу дерев і кущів, витких рослин, квітучих клумб з рокаріями (кам’янистими гірками) тощо.

Саме підприємство, визначене міською владою на конкурсних засадах, має здійснити наші мрії – перетворити місто в зразок садово-паркового мистецтва (ну хоча б в найпростіший).

Судячи з того, що КП «Зеленбуд», яке незмінно вже десятиріччями опікується зеленим господарством міста, і є ним, то природно виникає ряд дуже серйозних запитань до його роботи. Виникає думка і про те,  що ведення зеленого господарства в місті далеко не є пріоритетним напрямком роботи міської влади.

«Я неприємно вражена тим, що побачила в місті. В древньому Чернігові я очікувала побачити не тільки унікальні храми і собори, а і під їх стать доглянуті парки та сквери. Натомість – недоглянуті зелені насадження з бідною видовою різноманітністю, захаращеність, засміченість. А те, що у місті немає розсадника, взагалі не вкладається в голові» - так сказала при зустрічі на засіданні Громадської ради екологічних організацій при Держуправлінні охорони навколишнього природного середовища в області, доктор біологічних наук, професор, заступник директора з наукової роботи Наукового центру екомоніторингу НАН України, член Ради ботанічних садів і дендропарків України Олена Миколаївна Байрак.

Практично в тому ж руслі виступали і представники громадських екологічних організацій, які готові були на себе взяти виконання деяких робіт по озелененню.

В чому ж проблеми спеціалізованого комунального підприємства міста, яке має «забезпечити належне утримання та своєчасний ремонт об'єктів благоустрою власними силами або на конкурсних засадах залучити інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об'єкта..»?

Зі слів представника КП»Зеленбуд» - у невеликому штатному складі працівників (90 чоловік) та в недостатньому фінансуванні (Деснянська районна рада запланувала 2,5 млн. грн..(!), Новозаводська – «всього» 3 млн. грн.(!) на догляд за зеленими насадженнями. Тому до цього часу не розроблений План озеленення міста, жоден зелений об'єкт міста немає паспорта, а відповідно і планових робіт по його догляду. Як наслідок - робота підприємства по озелененню полягає в епізодичному підсаджуванні дерев.

А може проблеми в іншому? Давайте подумаємо.

А поки що  - в минулому році в м. Чернігові було знесено 4409 дерев, посаджено…2924 (із Довідки КП «Дільниця з контролю за благоустроєм міста»). Перераховано коштів на відновлення знесених насаджень КП «Зеленбуд» 64 253 грн..

Думаю, що проблему організації догляду за зеленими насадженнями міста необхідно піднімати негайно. Кому? Перш за все   громадськості, що і зробила на своєму засіданні Громадська ради при Держуправлінні, і головне -  депутатами міської ради та екологічною службою області.

 

 

 

23.03.2009 18:43 Людмила Івашко

Кринице, де води напиться?

Чи всі ми задумуємось над тим, що є місця на землі, де вода на вагу золота? Над тим якої якості вживаємо ми воду і, що на неї впливає? Що ми робимо для того, щоб економно і бережно ставитися до цього неоціненного природного скарбу? …А жаль, оскільки питання стало більш, ніж актуальним.

За даними Доповіді про людський розвиток, яка щорічно готується Програмою розвитку ООН, із 4,4 мільярдів людей країн, що розвиваються, майже три пятих живуть без належних санітарних умов, а третина – не має доступу до якісної питної води.

Швидке зменшення запасів питної води і погіршення її якості стало причиною оголошення Міжнародною конференцією з довкілля та розвитку ООН 22 березня Всесвітнім днем водних ресурсів (1992 р.).

Відзначаючи цей день, свідомі громадяни і, перш за все екологи, мають нагоду ще раз проаналізувати стан водних ресурсів, джерела їх забруднення, рівень раціонального використання та охорони їх, достатність проведених відповідних заходів, спрямованих на збереження тощо.

Забруднення водойм та нестача води, як життєво необхідного ресурсу, роблять суспільство вразливим, призводять до кризових ситуацій, а в деяких районах – до соціальних конфліктів. Сучасні прогнози свідчать, що протягом найближчого десятиріччя внаслідок негативного впливу господарської діяльності, нераціонального використання та неефективного управління водними ресурсами, проблеми, повязані з водою, значно загостряться. Небезпека водної глобальної кризи може стати реальною.

Що ж ми маємо на Україні? За запасами водних ресурсів Україна належить до маловодних країн. Головна водна артерія держави – річка Дніпро, яка постачає живлющу вологу у дві третини населених пунктів, або 35 мільйонам населення країни, на думку фахівців відповідає ІІІ – ІV класу якості («помірно забруднена»-«забруднена»), а то й ІV V («брудна»). Ще гірша ситуація з якістю води в Сіверському Донці, річках Приазов’я, окремих притоках Дністра і Західного Бугу та ін. Наявні очисні споруди, технології очищення і знезараження питної води не в змозі довести її хоча б до рівня показників безпеки. Технології водопідготовки, які в Україні використовуються, розраховані на доведення природної (вихідної) води до рівня питної лише в тому випадку, якщо вихідна відповідає вимогам І класу.

Ще третина населення України пє воду з місцевих джерел – криниць і неглибоких свердловин. У багатьох регіонах поверхневі джерела настільки забруднені, що брати з них воду для пиття просто небезпечно. Понад 1200 населених пунктів у південних областях України та АР Крим використовують привізну воду.

Нам з вами пощастило. Чернігівщина по запасам водних ресурсів є однією з найзабезпечених в Україні: 1570 великих, середніх та малих річок протікає її територією.

Але, при цьому в малі річки (7 тис. км із 8300 загальної мережі річок), внаслідок незадовільної роботи комплексів очисних споруд, перш за все підприємств комунального господарства та мясомолочної галузі, щорічно потрапляли значні обсяги недостатньо очищених стоків. За останні 3 роки шляхом проведення будівництва та реконструкції комплексів очисних споруд вдалося зменшити цей показник із 30 до 26,0 млн. куб. м., що є теж досить суттєвим.

Дані суб’єктів моніторингу довкілля області свідчать, що за індексом забруднення води (ІЗВ) якість води р. Десна відповідає 2-му класу («чиста»), вона ще спроможна своєю водністю розбавляти брудні стоки, що надходять з приток і самоочищатися.

Основне антропогенне навантаження припадає на середні та малі річки. Гідрохімічний стан їх в 2008 році не покращився. Найбільше потерпають притоки Десни річки Білоус, Стрижень, Борзенка. За ІЗВ якість води річок Стрижень та Борзенка відповідає 3-му класу («помірно забруднена») а Білоус - 4-му класу («забруднена»).

Це наслідки незадовільної роботи комплексів очисних споруд КП «Чернігівводоканал», КП «Бахмач-водсервіс», ТОВ «Бахмач-м’ясо», «Новгород-Сіверський сирзавод».

Протягом 2008 року постійне перевищення встановлених нормативів граничнодопустимих скидів забруднюючих речовин спостерігалось на комплексах очисних споруд 11 підприємств області, а нестабільно працювали очисні споруди 9 водокористувачів.

Таким чином, маючи значні обсяги поверхневих водних ресурсів в області, внаслідок своєї господарської діяльності ми скидаємо в них достатні обсяги брудних стоків, для втрати водоймами, перш за все, малими річками, здатності до самоочищення. Щоб виправити цю ситуацію необхідно вкласти суттєві кошти в ремонт та реконструкцію комплексів очисних споруд.

Не менш важливою проблемою, вирішення якої сприяло б збереженню водності і чистоти поверхневих водних об’єктів є проведення робіт по розробці проектів землеустрою щодо винесення прибережних захисних смуг (ПЗС) річок в натуру (на місцевості). Встановлення їх передбачено Водним Кодексом України, і їхня мета - виконувати роль буферної зони - захищати від засмічення, замулення, пересихання. Але ж багато хто з нас може навести приклади забудови прибережних захисних смуг річок, фактів розорювання до урізу води, використання під розміщення відходів тощо. Це все негативно впливає на гідрологічний стан водойм. Узаконення 25, 50, 100 метрової ширини прибережних захисних смуг водойм унеможливило б порушення господарської діяльності в їх межах. Для проведення таких робі в області потрібно більше 4 млн. грн..

На даний час розроблення проектів по визначенню ПЗС водойм, розташованих в населених пунктах, носить епізодичний характер і проводиться, в основному при відведенні земельних ділянок водного фонду (ставків) для рибогосподарських потреб.

До Мінприроди України Держуправлінням направлені запити про виділення коштів з Державного фонду ОНПС в 2009 році на складання проектів землеустрою щодо встановлення розмірів та меж ПЗС вздовж р. Смолянка на та р. Турчанка. На винесення ПЗС р. Стрижень в м. Чернігові обласним фондом ОНПС передбачено виділити в 2009 році 172 тис. грн.. Хотілося б щоб і органи місцевої влади відчували б значимість цієї та інших проблем і також виділяли кошти на їх вирішення.

Впливає на якість джерел питної води, перш за все в сільській місцевості, і стан підземних водоносних горизонтів. Потенційною загрозою їх забруднення є недіючі артезіанські свердловини – прямі відкриті шляхи забруднення підземних вод. На даний час 556 свердловин із 4136 потребують проведення санітарно-ліквідаційного тампонажу. 287 з них – безгосподарні. Щоб вирішити цю проблему необхідно більше 4,5 млн.грн. В минулому році

Проведено тампонаж 153 артсвердловин, із них 112 за кошти обласного фонду охорони навколишнього природного середовища.

Крім вищеназваних чинників негативного впливу на стан водних ресурсів в області можна ще назвати необлаштовані, відповідно до законодавства, сміттєзвалища і полігони твердих побутових відходів, склади із забороненими і непридатними до використання пестицидами тощо.

Отож, мешканці Чернігівщини повинні все-таки цікавитися чинниками негативного впливу на їх джерела питної води, проявляти громадську активність по організації їх ліквідації і перевіряти якість води, яку вони п’ють в лабораторіях санепідемстанцій. Це стосується головним чином мешканців сільських населених пунктів, в яких відсутнє централізоване водопостачання.

Думаю, що вже давно настав той час, коли необхідно змінити споживацьке, недбайливе ставлення до води на раціональне, бережливе. Оскільки повністю очистити забруднену воду, а тим більше дуже забруднену не вдається навіть із допомогою найсучасніших очисних технологій, то в країнах, які прийнято називати цивілізованими, думають насамперед про те, як не забруднювати водних джерел.

За прогнозами фахівців, у 2010 році дві третини населення планети відчуватиме дефіцит питної води. Сьогодні кажуть що головним ресурсом планети є не нафта, а вода. То ж давайте про неї піклуватися вже сьогодні.