03.08.2017 11:41    Оксана ГОЛУБОВА

Людям з "мирної землі" важко зрозуміти, що таке війна, тим, хто бодай один раз не привіз допомогу добровольцям чи військовим на передову. 

Хто не бачив, як наші оборонці п’ють привезену волонтерами воду у спеку. Не випускаючи зброю із рук. 

Або як тяжкопораненого бійця привозять з передової у фронтовий госпіталь, де його перев’язують лікарі Першого добровольчого медичного шпиталю імені М. Пирогова. А потім він під крапельницею, аж сірий від втрати крові, просить тільки одного – покурити. 

Наші волонтери з команди Чернігівської обласної організації Руху «Справедливість» доставляли і ліки, і найнеобхідніше на «нуль». Потрапляли під обстріли. А потім знов готували черговий вантаж допомоги від патріотів Чернігівщини, які хочуть внести свій вклад у захист України від навали кремлівської чуми. 

Допомогу для фронту надають підприємці. Школярі готують обереги і малюнки. Матері, чиї сини пройшли АТО, не можуть не передати туди смаколики, приготовані власними руками. Щоб захисники відчули смак домівки і знали, що їх люблять і чекають з перемогою. 

«Якби не українські волонтери, які продовжують самовіддано допомагати армії, Україна не встояла б перед агресором, ані в перші дні агресії, ані зараз. Це треба завжди пам’ятати і цінувати», – наголошує лідер Руху «Справедливість» Валентин Наливайченко. 

І ми знаємо, що це – правда. 

І наші волонтери чернігівської команди Руху «Справедливість» знов їдуть на передову. Бо там – наші друзі, які знають і чекають. І добровольці, і військові, і медики.  

Я переконана в тому, що волонтери є золотим запасом України. Разом з ними наші захисники довели світові, що наш народ уміє воювати за свою свободу і незалежність – І ПЕРЕМОЖЕ! 

Комментарии [0]

28.07.2017 17:08    

Если бы Бога не существовало, его стоило бы выдумать, говорил Вольтер. Складывается впечатление, что аналогичной логикой решили воспользоваться и детективы НАБУ. Только выдумывать они начали доказательства. Единственное, чего они не учли - противозаконности такой деятельности. А вот в ГПУ Конституцию знают получше, потому и завели дело на детективов НАБУ, которые перешли границы дозволенного в попытках симулировать эффективность своей работы. Впрочем, такой развязки ожидать и стоило по нескольким причинам.

Комментарии [0]

13.06.2017 20:33    Руслан СОТНИК

 Що краще: щоб мрії збувалися, чи хай краще залишаються мріями.

Що буде кращим стимулом для творчості?  

Що дасть відчуття щастя?

Звичайно, мрії повинні збуватися. Хоч інколи. 

Нечасто. Щоб було відчуття свята.

Коли ж мрії не збуваються, то  це  - безнадія.

А  вона ні до чого хорошого не приводить.

Комментарии [2]

06.04.2017 20:42    Петр АНТОНЕНКО

Сьогодні. 6 квітня, вийшов ювілейний 100-й номер газети «Світ-інфо», яка до того ж, недавно, в лютому, відзначила 5-річчя.

Хочу, офіційно кажучи, прозвітувати перед читачами за ці 5 років і 100 номерів. А оскільки є і засновником, і редактором газети, то  варто  бодай коротко  представитися.

Родом з села Авдіївка Куликівського району, красивого села на березі Десни. Там жив  до армії, а після неї, понад 40 років і по сьогодні мешкаю в райцентрі Куликівка. Професійний журналіст, закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка. І майже все трудове життя у пресі, окрім двох років армії і кількох років після неї   —  робітником на заводах. Найдовше працював у Куликівській райгазеті, також десь 20 років у знаменитій колись  газеті «Сіверщина», в тому числі 12 з половиною років редактором. Далі — 8 років у Києві,  у всеукраїнській газеті «Слово Просвіти». Це постійно суміщалося, то  ж, ще працюючи в одній газеті, вже починав і в наступній. Ось так, працюючи в «СП», почав свою газету.

«Світ-інфо» — Чернігівська обласна газета, тобто з правом передплати і поширення на території області. За юридичним статусом —  приватна газета, тобто засновником її є конкретна людина.

Коротка довідка. У нас гарне, демократичне законодавство про засоби інформації, починаючи з норм Конституції, яка забороняє цензуру, до профільних законів. Згідно Закону про пресу, засновниками газет, загалом друкованих видань, тобто тими, хто їх створив, отримав від держави Свідоцтво про державну реєстрацію видання, простіше кажучи, — власниками ЗМІ можуть бути багато хто.  До недавнього часу  — органи влади, які , починаючи з минулого року, згідно роздержавлення преси,  виходять з її засновників. Зараз же засновниками можуть бути  господарські структури, партії, громадські організації і т.д. І в тому числі, що  навіть іде першим рядком у статті закону, — громадяни України.

Тобто, створити видання, стати його засновником доволі просто. А далі — твій клопіт, як видавати газету. Ти автоматично вступаєш у роль  видавця, редактора  або наймаєш таких.

Що спонукало  мене створити газету? Три основні мотиви.

Перше: мені це стало цікаво. Будучи понад 40 років у пресі, весь час був у наймах. І ось захотілося мати власну газету, де ти можеш друкувати те, що хочеш, і не друкувати те, чого б не хотілося.

Друга причина — хотілося  щось зробити для становлення нової української преси.

Третя причина дотична до другої: бажання щось зробити для творення нормального громадянського суспільства. Тут треба дещо пояснити. Буваючи протягом більш як 20-ти років на різних столичних з’їздах, віче, форумах і інших акціях, не раз чув бідкання представників так званих національно-демократичних  сил, який у нас слабкий національний інформаційний простір. Самі бідкання! Між тим, ці сили практично нічого не робили для його становлення, торочили, що це важко, неможливо.

11 лютого 2012 року вийшов перший  номер газети «Світ-інфо». За 2012 — 2013 роки вийшло 22 номери, тобто в середньому один на місяць, здебільшого на 12-ти сторінках.  І лише з 2014-го газета в кілька разів збільшила «продукцію»: стала виходити кожні 2 тижні і на 16-ти сторінках, деякі номери виходили на 20-ти. З 2015-го року газета йде по передплаті. Поки що передплатників кілька сотень, хоч потенційно вони є в кожному селі ( у нас десь 600 поштових відділень). Проблема — як дійти до цього передплатника.

Газета специфічна, на мислячого читача. В ній відсутня телепрограма, і не лише через те, що газета не щотижнева, а й через те, що шкода відводити цілі сторінки на цю «полову». Також нема в газеті чорноти, жовтизни, затуманення мізків у вигляді містики, жахів, гороскопів, «місячних календарів» і т.д.

Натомість спроба синтезу, поєднання серйозних тем і тем цікавих.

Газета має чітку структуру: сторінки інформації і коментарів, історія, література. Остання сторінка «Світ домашнього читання» незмінно виходить у такому форматі всі 100 номерів!

Про першу половину номера — коротко: тут все  найважливіше про події в області, Україні і світі. Це — поточне, те, що з роками цікаве хіба як  фіксація подій, які відбувалися.

Головне — друга половина номера. Адже газета за суттю є просвітницькою. І тут дві ключові теми: історія і література. Почну з останнього, літератури. Одразу з прикрістю констатую що літературна тема вкрай слабо подається в газетах області. З усіх більш як 10-ти обласних газет лише дві ведуть цю тему постійно, тобто в кожному номері, це «Деснянська правда» і «Світ-інфо». 

 Літературна тематика —    це, звичайно, поточне  про вихід нових книг, літературні події і т. д. Але головне тут  інше. Хотілося представити творчість видатних письменників світу: розповідями про них, цитатами і афоризмами з їхніх творів, нарешті самими творами.

Таким чином в газеті було представлено десятки письменників. Звичайно, українська класика: Шевченко. Франко, Леся Українка. Сосюра,Симоненко, Стус, Ліна Костенко,  Драч. Олійник, також  репресовані, заборонені раніше автори — Іван Багряний, Майк Йогансен, Оксана Лятуринська.

Варто згадати і такий проект, як публікацій книги  «Антологія лауреатів премії імені Михайла Коцюбинського» в царині поезії, десятки поетів нашої області і України. 

І, звичайно, світова класика. Ось хто з`явився на сторінках газети за ці роки: Габріель Гарсіа Маркес. Мопассан,  О. Генрі., Цвейг,  Екзюпері,  Чапек,  Ремарк,  Джек Лондон, Честертон, Шолом Алейхем, Гашек. А якщо детектив — то класика. Таким чином в газеті було надруковано аж 4 оповідання королеви детективу Агаті Крісті, причому, великі, по 2—3 газетні сторінки. А ще — Конан-Дойл, Буало-Нарсежак. Прекрасні імена!

Тепер про історію в газеті. Нині вона займає по 5 сторінок у кожному номері. Перше — це маловідомі, раніше заборонені чи спотворені сторінки радянської історії. Це , безумовно, цікавить читачів, хоча б тому, що багато людей жили в ті часи і можуть порівняти те, що вони бачили, що їм торочила пропаганда з тим, як це відкрилося нам зараз.  Вже навіть у першому, скромному номері газети, на 8 сторінок, було вміщено дві  такі великі публікації : невідоме про Чорнобильську катастрофу і таємниці роману «Майстер і Маргарита» і його автора Михайла Булгакова.

Назву найбільш помітні просвітницькі проекти з історії. Це публікації кількох книг:  Сергій Леп`явко — «Коротка історія Чернігова», Г. і С. Самойленки —  «Ніжин — місто європейське», Б. Домоцький —  «Новгород-Сіверський —місто  європейське», книга Данила Яневського про історію України. Зараз друкується книга чернігівських істориків «1917 рік на Чернігівщині».  Назву і своє дослідження , надруковане майже у 20-ти номерах, — «Від Рюрика до Миколи ІІ», генеалогія правителів  Київської Русі, Московії, Росії.  

Був великий просвітницький проект «Музеї і заповідники Чернігівщини», де публікації йшли протягом півроку. Також кількамісячний проект «Батурин — Гетьманська столиця», це десятки публікацій науковців Національного заповідника.  Додам численні великі публікації з історії України часів Київської Русі,Козаччини, ХХ століття. Також велика кількість публікацій про тоталітарний комуністичний режим. Статті про наших відомих земляків, краєзнавчі публікації. Варто назвати деяких авторів газети Це доктор історичних наук, професор Сергій Леп`явко, кандидати історичних наук Володимир Бойко, Сергій Горобець, Тамара Демченко, краєзнавець Олександр Ясенчук. Є повна співпраця з українським інститутом національної пам`яті, друкувалося  інтерв’ю голови УІНП Володимира В`ятровича, постійним автором газети є представник УІНП в Чернігівській області Сергій Бутко. Друкується багато  публікацій за маловідомими раніше матеріалами архівів області.

Щодо історії міжнародної,  то можна згадати публікації про  війну СРСР в  Афганістані, бурхливі події в  Чехословаччині (1968 р.), Угорщині (1956 р.), Польщі(70—80-і роки), про маловідомі сторінки Другої світової війни.

Зараз триває цикл публікацій до 100-річчя Української національної революції. просвітницький проект «Сім чудес світу»,  рубрики «Історія: таємниці, відкриття, гіпотези», «Видатні особи світової історії».

Одне слово, писати є про що, відповідно,  читати в газеті теж є що.  Можна і на сайті  газети, який діє вже другий рік. Його адреса : http://svit11.wordpress.com

Заходять на сайт і читають на ньому газету читачі з десятків країн всіх континентів світу. 

Комментарии [4]

24.03.2017 00:25    Татьяна РОМАНОВА

 Чернігівці за досить короткий час вже пережили та побачили результати кількох підвищень платні за проїзд у громадському транспорті. І кожного разу при піднятті тарифу на міські перевезення чернігівці задаються справедливим запитанням: «Якщо ми маємо платити більше, то який сервіс ми отримаємо і чи зміниться рівень надання послуг пасажирських перевезень?» Зазвичай, це питання зависає в повітрі − і в результаті ми продовжуємо їздити в старих автобусах із жахливим сервісом. 

Комментарии [0]

20.03.2017 13:21    Татьяна РОМАНОВА

Комментарии [0]

16.02.2017 16:37    Дарина СИРОПАРА

15 лютого відбувся виконком Чернігівської міської ради, на якому погодили проект змін до Програми з поліпшення екологічного стану міста Чернігова на 2016-2017 роки.

Зміни стосувалися:

1. Збільшення фінансування будівництва пункту тимчасового утримання тварин на 2,3 млн. грн. (загальна сума проекту становитиме 6,5 млн. грн.).

2. Розроблення режиму експлуатації річки Стрижень за 110 тис. грн.

3. Збільшення суми за реконструкцію гідротехнічної споруди на р. Стрижень по вул. Героїв Чорнобиля на 3,3 млн. грн. (загальна сума проекту становитиме 7,4 млн. грн.). 

Екологи мали зауваження тільки до третього пункту змін. Основним аргументом була науково обґрунтована послідовність дій з поліпшення екологічного стану Стрижня, де першочерговим заходом є будівництво локальних очисних споруд на основних випусках зливових вод у річку. Зараз там є спуск зливових вод без будь-якої попередньої очистки. Тобто відбувається постійне потрапляння у річку піску, нафтопродуктів, різних органічних забруднювачів, що призводить до цвітіння води, замулення, мору живих організмів.

Присутні на виконкомі екологи Дарина Сиропара та Олександр Федун наголошували, що ремонт гідроспоруди (дамби) дасть довготривалий очікуваний ефект тільки в разі усунення потрапляння забруднювачів до річки. Для значного покращення ситуації зі Стрижнем необхідно поставити локальні очисні споруду на декількох найбільших спусках зливових вод, найперше – в районі Чорториївського яру.

Та ситуація на разі склалася така, що кошторисний проект ремонту гідроспоруди є, хоча його необхідно корегувати, а з готових проектів локальних очисних споруд є тільки один – на Мар’їній рощі.

Отож, виконавчий комітет підтримав запропонований УЖКГ проект рішення без змін.

Члени виконкому, міський  голова Атрошенко В.А. та начальник Управління ЖКГ Куц Я.В. публічно пообіцяли, що як тільки проекти на будівництво локальних очисних споруд будуть готові, всі вони підтримають рішення щодо виділення коштів на будівництво. Якщо коштів екологічного фонду Чернігова вистачати на це не буде, то кошти будуть взяті із бюджету розвитку міста, та все ж очисні споруди побудують.

Також на стан Стриженя негативно впливають врізки каналізації приватного сектору в річку. На мою думку, штрафування за несанкціоновані скиди не вирішить ситуацію загалом. Потрібно сприяти підключенню цих жителів до централізованого водовідведення.

Фото - Владислав Савенок.

Дарина Сиропара,

депутатка Новозаводської районної

у місті Чернігові ради

Комментарии [1]

14.02.2017 21:20    Дарина СИРОПАРА

15 лютого планується виконком Чернігівської міської ради, на який вноситься питання про зміну Програми з поліпшення екологічного стану міста Чернігова на 2016-2017 роки.

14 лютого відбулась зустріч начальника Управління ЖКГ Куца Я.В. з екологами та громадськістю, які мали б "погодити" проект змін до екопрогорами.

Які зміни пропонує розробник програми – Управління ЖКГ:

1. Збільшення фінансування будівництва пункту тимчасового утримання тварин на 2,3 млн. грн.

Роман Старіков (начальник КП "Зеленбуд" Чернігівської міської ради, якому буде підпорядковуватися пункт) доповів, що при вивченні ним кошторисного проекту, за яким будується пункт, побачив багато суттєвих недоліків. Він з’їздив до Львову, де вже є аналогічний пункт, в якому крім утримання тварин є ще ветклініка, готель для домашніх тварин та можливість зробити аналізи тваринам. На основі отриманого досвіду Старіков запропонував проектувальникам внести зміни до кошторисного проекту. Після цього вже добудувати пункт.

Зміни торкаються облаштування опалювальної приймальні для тварин (де вони будуть на карантині 4 дні після відлову), облаштуванню післяопераційного ізолятору. В кожній із цих зон буде 24 окремі вольєри для тварин. Самі вольєри будуть з нержавіючої сталі з подавачами їжі. Кількість операції, що може здійснюватись за день, збільшиться до 6. Кількість тварин, що може бути одночасно розміщена в пункті, не зміниться і становитиме 183.

Також зміни торкнуться виду опалення пункту – замість електричного котла буде більш економічний та незалежний від енергоносіїв твердопаливний.

Змінений кошторисний проект практично готовий, сума змін відома – 2,3 млн. грн. (тепер вся сума за будівництво пункту складає 6,5 млн. грн.). Орієнтовний термін закінчення будівництва – півроку.

Члени робочої групи погодили цей пункт змін екопрограми.

 2. Розроблення режиму експлуатації річки Стрижень за 110 тис. грн.

Важливий документ, який би регламентував роботу дамб Стрижня, при якій зберігався б необхідний гідрологічний та екологічний стан річки.

Члени робочої групи погодили цей пункт змін екопрограми.

3. Збільшення суми за реконструкцію гідротехнічної споруди на р. Стрижень по вул. Героїв Чорнобиля на 3,3 млн. грн. 

Це питання було найбільш дискусійним. За його просування активно виступали тільки сам начальник УЖКГ Куц Я.В. та депутат Чернігівської міської ради Черненок М.П., який пролобіював реконструкцію гідроспоруди по вул. Єськова в 2016 році за кошти екопрограми (в тому районі він проводить будівництво багатоповерхівок).

Всі інші присутні члени робочої групи виступали проти затвердження збільшення фінансування на найближчому виконкомі, а й навіть взагалі проти реконструкції гідроспоруди (дамби) в цьому році.

Аргументи, які приводились:

1. Поки не розроблений режиму експлуатації річки Стрижень, недоцільно змінювати проект і реконструювати дамбу, адже може виявитись, що реконструкція не потрібна або потрібно буде проводити інші роботи з дамбою, аніж ті, що вказані в проекті зараз.

2. Не розроблені зміни до кошторисного проекту реконструкції гідроспоруди і сума збільшення робіт на 3,3 млн. грн. – це поки що тільки усне повідомлення проектувальника, не підкріплене жодними офіційними розрахунками.

3. Згідно техніко-економічного обґрунтуванню «Поліпшення екологічного стану річки Стрижень в м. Чернігові» для поліпшення цього екологічного стану передбачається наступна послідовність робіт:

- розвиток мережі зливової каналізації для відведення дощових вод;

- будівництво очисних споруд дощових вод;

- упорядкування русла р. Стрижень за межами затоплених водосховищами ділянок;

- встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг вздовж річки та водосховищ;

- реконструкція водоскидів на трьох водосховищах та проведення меліоративних робіт по ложу водосховищ;

- поновлення роботи насосної станції та трубопроводу для подачі води із р.Десна в р.Стрижень вище забрудненої території міста.

Отже, необхідно на початку виконати перші пункти, а вже потім доходити до реконструкції водоскидів. Тим паче, що один із них вже реконструйований, а жодної очисної споруди дощових вод за кошти екофонду ще не збудовані, хоча вони грають важливішу роль в покращенні екологічного стану річки Стрижень.

Думка більшості членів робочої групи – зняти цей пункт з проекту зміни екопрограми.

 Також на зустрічі було наголошено на необхідності оприлюднення:

1. Звіту щодо виконання Програми з поліпшення екологічного стану міста Чернігова на 2016-2017 роки за 2016 рік;

2. Розробленого проекту будівництва міні очисної споруди дощових вод в районі Чорториївського яру;

3. Розробленої концепції по озелененню міста Чернігова.

Дарина Сиропара,

депутатка Новозаводської районної

у місті Чернігові ради

Комментарии [0]

17.01.2017 13:58    Семен БЕЛЬМАН

И почил Давид... и был погребен в городе Давида.

 Времени же царствования Давида над Израилем было сорок лет:

 в Хевроне царствовал он семь лет

и в Иерусалиме царствовал тридцать три года.

(Библия. Книга Царей I) 

Под занавес  и так непростого для Украины 2016 года в политической жизни страны произошло непредвиденное событие, всколыхнувшее украинское общество. Совет Безопасности ООН 23 декабря принял резолюцию с требованием к Израилю «незамедлительно и полностью прекратить строительство еврейских поселений на оккупированных палестинских территориях, включая Восточный Иерусалим». Как проголосовала (буквально накануне 25-летия установления /26 декабря1991 г./  дипломатических отношений между Украиной и Израилем) Украина  эту вынесенную на обсуждение Сенегалом антиизраильскую резолюцию, известно. Политика, конечно, как и Восток, дело тонкое... Но не настолько тонкое, особенно для большой европейской страны, чтобы не просчитать и не подумать при принятии серьёзных решений: кто наш друг – и вообще, много ли, собственно, сегодня, в тяжелейший для Украины исторический период, имеется у неё друзей? Тем более такое голосование кажется странным на фоне того, что 16 ноября делегация Израиля в ООН проголосовала за резолюцию, инициированную Украиной, об украинском статусе Крыма. В этой резолюции, в частности говорится, что ООН «осуждает временную оккупацию Российской Федерацией части территории Украины – Автономной Республики Крым и города Севастополя – и подтверждает непризнание ее аннексии». Ещё более удивляет то, что за антиизраильскую резолюцию Украина проголосовала в компании с… Россией. Конечно, это голосование могло бы пройти и незамеченным (сколько антиизраильских резолюций приняла ООН в прошлом!), если бы не последовавшая незамедлительно жёсткая реакция израильской стороны: премьер-министр Израиля Биньямин Нетанияху отменил государственный визит в Израиль премьер-министра Украины Владимира Гройсмана. Вот тут-то и разгорелось…   Украинское общество по вопросу реакции Израиля разделилось. А меня такое положение дел даже обрадовало, ведь это говорит о политической зрелости украинского общества, поскольку ещё в недавнем прошлом все, в основном, единодушно занимали позицию противников Израиля.  Вот на том, как отреагировал украинский политикум на это событие, я и хотел бы кратко остановиться.

«Голосование Украины против Израиля в ООН выглядит странным и необдуманным», – заявил министр внутренних дел Арсен Аваков и потребовал рассмотреть вопрос голосования против Израиля на заседании Кабинета Министров.

Другой активный украинский политик, депутат Верховной Рады многих созывов, в прошлом зам главы ВР и вице-премьер по гуманитарным вопросам в правительстве Юлии Тимошенко Владимир Томенко на сайте zik.ua написал: «Я не специалист в истории израильско-палестинских отношений, однако кое-что знаю об ООН. Поэтому напомню: Совет безопасности состоит из 5 постоянных членов и 10 непостоянных. Так вот, в составе ВСЕХ 14 стран Украина солидарно проголосовала за вышеупомянутую резолюцию. В свою очередь, США вообще воздержались, но не ветировали резолюцию, чем фактически ее поддержали!

Относительно нашей критики, то диспозиция такая: поскольку Израиль нас поддерживает (хотя далеко и не всегда…), поэтому и мы должны быть не с Россией и Венесуэлой, а с Израилем. Аргумент весомый, но у меня вопрос: а почему тогда мы должны быть против других наших ПОСТОЯННЫХ СОЮЗНИКОВ В ООН: Великобритании, Франции, Испании, Новой Зеландии, Японии, – которые всегда голосуют за Украину и тоже голосовали за резолюцию по вопросам израильских поселений?!».

Удивительно, как кандидат исторических и доктор политических наук, даже не стесняясь, заявляет: «я не специалист… однако кое-что знаю…».

Недавно по ТВ случайно наткнулся на очень интересную передачу из серии «Семь чудес Украины». Шёл фильм о заповеднике Аскания-Нова. Фильм был просто чудесный. Смотришь – и душой отдыхаешь. А автор и ведущий фильма – кто бы вы думали? – Николай Томенко.  С какой любовью и с каким знанием темы рассказывал он об истории заселения и развития южных степных районов Украины, как интересно он рассказывал об истории создания заповедника Аскания-Нова, о том, как появились в этих местах и как содержатся здесь сегодня привезённые с разных континентов бизоны, сайгаки, куланы, благородные олени...  Такие историко-просветительские проекты невозможно не приветствовать, а тем более подвергать критике, даже если там и есть шероховатости (которые, возможно, и могут обнаружить специалисты). А вот в публичных суждениях о проблемах, в которых речь идёт не о сайгаках и куланах, а затронуты судьбы стран и народов, нужно, если ты уж «не специалист», быть хотя бы как можно более осторожным. Вот поэтому, предваряя данный материал, я в качестве эпиграфа  и информации к размышлению умышленно поставил общеизвестную выдержку из библейского текста (подчеркну: признанного всеми текста!), сообщающую для тех, кому это неизвестно, чьим исторически является город, фигурирующий в резолюции ООН как «оккупированный» Израилем.

В  ситуации неожиданного общественного взрыва наш МИД должен был дать хоть какой-то комментарий о причине голосования «за». Приведём выдержку из комментария МИДа Украины.

«Наше государство на протяжении многих лет занимает последовательную и сбалансированную позицию в отношении израильско-палестинского конфликта. Мы выступаем за мирное сосуществование двух независимых государств – Израиля и Палестины. Урегулирование конфликта должно происходить исключительно мирными средствами. Украина, как и остальные постоянные и непостоянные члены Совета Безопасности ООН, а также Генеральный секретарь ООН неоднократно осуждала поселенческую деятельность Израиля, поскольку она противоречит международному праву».

Не буду комментировать некорректные моменты приведённого выше текста, гласящие  «Мы выступаем за мирное сосуществование двух независимых государств – Израиля и Палестины»,  поскольку «государства Палестина» никогда не существовало, да и сегодня идея такого государства есть только в проекте. А вот что касается «Украина, как и остальные постоянные и непостоянные члены Совета Безопасности ООН, а также Генеральный секретарь ООН неоднократно осуждала поселенческую деятельность Израиля, поскольку она противоречит международному праву», замечу: резолюция ООН, поддержанная Украиной, призывает Израиль «незамедлительно и полностью прекратить строительство еврейских поселений на оккупированных палестинских территориях». Так вот, для непосвящённых: «оккупированные палестинские территории», о которых ведётся речь, – исторические области Израиля, и называются они «Иудея» и «Самария». Вот и получается, что иудеям кто-то запрещает строить свои дома в Иудее. Здесь я призову себе на помощь ещё один весомый документ. На последних страницах канонической христианской Библии традиционно размещены довольно подробные географические карты. Так вот, две из них озаглавлены так «Палестина: разделение между коленами Израилевыми» и «Палестина: царство Израильское и Иудейское». И в следующий раз, когда разговор зайдёт о том самом, всем «заинтересованным» советую взглянуть на эти карты… 

26 декабря, аккурат в день действительно исторического события – 25-летия заключения дипотношений между Украиной и Израилем, – на сайте nv.ua (Новое время) появилась статья украинского политика, бывшего нардепа Тараса Чорновила под названием «Справжня ціна ізраїльської дружби. 17 прикладів».

 Начинается статья довольно пространно, если не сказать откровеннее:

«Дозвольте коротко повернутися до питання україно-ізраїльських відносин в контексті нашого голосування в Радбезі ООН. Тільки маленьке застереження: Біньямін Нетаньягу – один із спекулянтів, які часом пробують будь-яку критику влади Ізраїлю обзивати антисемітизмом і ледь не виправданням Голокосту. Євреїв я поважаю й глибоко шаную, як тих, що живуть в Ізраїлі, так і по всьому світу. І вони не винні, що іноді обирають собі паршиву владу. Тому прирівнювати Нетаньягу до всього єврейського народу – це так, ніби судити про всіх українців за інтелектуальним рівнем Миколи Азарова. А тепер про "наших баранів", тобто про підтримку ізраїльською владою України.». И далее Чорновил, манипулируя фактами, приводит 17 (!) «фактов» с целью обоснования своей позиции. Практически все его утверждения не выдерживают никакой критики. Остановлюсь только на почти анекдотичных 11 и 13 пунктах.

11. «Різко погіршилося ставлення до українських громадян у пунктах пропуску, особливо в Аеропорту ім. Бен-Гуріона. Зростає число відмов у в'їзді та хамство ізраїльських чиновників. Це явно контрастує з демонстративно доброзичливим ставленням до приїжджих із Росії.

…

13. Ізраїльські компетентні органи провадять щодо України практику торгівельно-санітарних воєн за методикою РФ. Наприклад, безпідставно заборонено експорт яєць під приводом наявності бактерії сальмонели. Після спростування незалежними експертизами звинувачень та запрошення ізраїльських спеціалістів для перевірки ситуації на місці й відновлення торгівлі, ізраїльські чиновники перестали відповідати на звернення української сторони».

Ну, знаете, чтобы докатиться в политических претензиях до высосаной из пальца, а фактически чисто технической проблемы «заборони експорту яєць» и формулировок «практику торгівельно-санітарних воєн», нужно быть действительно неординарным политологом…

Я несколько раз видел и слышал Тараса Чорновила на приёмах, который ежегодно устраивает Посольство Государства Израиль в Киеве по случаю Дня Независимости Израиля. Поверьте моему слову: там им говорилось об украинско-израильской дружбе несколько в ином ключе...  Интересен заключительный абзац статьи Тараса Чорновола «Справжня ціна ізраїльської дружби. 17 прикладів».

 «Що маємо в позитиві: ізраїльська делегація підтримала резолюцію ГА ООН щодо “Ситуації з правами людини в Криму”. Голосів і так було більше, ніж досить, але ми вдячні за підтримку кожній країні, а Ізраїлю подяку висловлювали спеціально на високому рівні». Ну, спасибо Тарас Вячеславович, что  хоть  закончил с ударением на слове «позитив».

Но не всё так грустно... Вот мнение украинского политолога, главного редактора и основателя Независимого культурологического журнала «Ї», генерального директора Львовской национальной галереи искусств  им. Бориса Возницкого Тараса Возняка:

«… А нещодавно і українці вклали свою посильну лепту у це світове божевілля.

Новоявлені українські "прагматики" від дипломатії з усіх сил лупанули в ексклюзивність українсько-єврейських стосунків – за компанію повісилися – з усмішкою провінційних ідіотів прострілили собі коліно – на засіданні Ради безпеки ООН проголосували за Резолюцію 2334, що засуджує дії Їзраїлю на Західному березі. Отакі ми пуристи...

Ба, більше – МЗС України запросило посла Ізраїлю в Україні Еліава Білоцерковскі для обговорення ситуації, що склалася після прийняття РБ ООН резолюції 2334 щодо становища на Близькому Сході. Послу Ізраїлю надали роз'яснення щодо мотивів, які зумовили позицію делегації України на підтримку згаданого проекту. МЗС підкреслило, що Україна дотримується "послідовної позиції".

 Одразу ж вискочили розумники з списками ізраїльських чи навіть єврейських "злочинів" щодо України та українців. У їхньому божевіллі їм просто не терпиться знову запустити в хід пекельну машину взаємних порахунків. Байдуже, що потрапивши у це пекельне коло, з нього не виберемось, як не вибралися наші попередники. Глибоко приховувана, м'яко кажучи, нехіть щодо євреїв нарешті отримала формальну легітимацію – нарешті можна жбурнути в обличчя євреям/ізраелітам все, що вони нам зробили чи не зробили... Причому жбурнути цілком легально, навіть з флером жертви – бо чого ж то вони так мало зробили для нашої України. Ну, і переконанням, що все зроблено у відповідності з міжнародним правом і т.д.

Реакція актуальної ізраїльської влади була жорсткою. Її одразу ж назвали істеричною. А як має реагувати малесенька держава, яка протистоїть величезному арабському чи, навіть більше, ісламському світу, який не приховує того, що його метою є зіпхнути її у Середземне море? Так, Ізраїль має атомну зброю, так, пручається – отак і пручається! І добре, що пручається!

А що має робити, коли він вже вкотре опинився між молотом і ковадлом – агресивним Сходом та імпотентним Заходом? Чи вам це чогось не нагадує? Так-так – саме ситуацію України. З одного боку скаженіюча Росія, а з іншого – імпотентний ЄС… Як маємо реагувати? Мовчати, як тоді, коли віддавали Крим, коли нам заганяли ножа під шкіру у Донбасі? Вдавати, що нічого не відбувається? Чи істерикувати?»

Ну, и в заключении моего затянувшегося «краткого» обзора – слова третьего президента Украины Виктора Ющенко из его интервью, которое он дал на канале 112.ua известной украинской журналистке Наташе Влащенко.

«Якщо ми в потрібний час не подали Ізраїлю руки, то що ми від цього виграли? Буде потрібно кілька років, щоб…».

А я думаю, всё перемелется значительно быстрее, ведь в удачном для украинско-израильских отношений минувшем ноябре Верховная Рада Украины ратифицировала соглашение между кабинетом министров Украины и правительством Израиля "о временном трудоустройстве украинских граждан в отдельных отраслях израильской промышленности", и соглашение это, по словам министра иностранных дел Украины Павла Климкина, «позволит тысячам украинцев официально работать в Израиле на тех же условиях, что и граждане этого государства». И нам остаётся только добавить: все буде добре!

Комментарии [13]

10.01.2017 15:16    Татьяна РОМАНОВА

 Поки Чернігів думає, як покращити транспортну систему міста, Житомир це робить. З перших днів роботи нової міської влади їх представники поставили собі реалістичний план на рік: центральні магістралі міста будуть вільні від маршрутних таксі, перевозити житомирян буде екологічно чистий транспорт. Міська влада обіцяла відремонтувати тролейбуси та трамваї, збільшити дохідну частину комунального підприємства та впровадити систему єдиного електронного квитка. Що з цього вдалося реалізувати і на якому етапі розвитку транспортної системи міста зараз Житомир, далі в статті.

Про Житомир

На початку нового року мала прекрасну можливість побувати у Житомирі та отримати досвід роботи громадського транспорту, яким залюбки поділився профільний заступник міського голови та його команда. Як відомо, розвиток громадського транспорту у Житомирі знаходиться вже на кілька кроків попереду від чернігівського. Вже досить давно в Житомирі працює GPS-система моніторингу роботи громадського транспорту, яка дозволяє відслідковувати роботу автобусів та контролювати виконання їх графіку. Вже зараз в тестовому режимі відбувається робота єдиного квитка. Принциповий підхід головного транспортника міста до роботи приватних перевізників теж дає свої результати. В минулому році вперше за довгі роки був розірваний договір в односторонньому порядку з крупним перевізником, який системно порушував умови договору.

Щодо вартості проїзду у Житомирі, то квиток в автобусі коштує 3 грн, в тролейбусі – 2 грн і в нічний час – 6 грн.

В Житомирі діючих є 23 автобусних маршрутів, 14 тролейбусних і 1 трамвайний. Автобусні маршрути обслуговують приватні перевізники, тролейбусні та трамвайні – комунальне підприємство «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» (КП «ЖТТУ»).

Єдиний квиток

Як і в нашому місті, в Житомирі ще в минулому році почалась активна робота над пошуком гідних партнерів, компаній, що спеціалізуються на впроваджені єдиного квитка в сфері громадського транспорту. Була проведена велика кількість зустрічей з представниками різних кампаній. Зупинились на більш вигідній пропозиції, на їх погляд. І вже на початку нового року житомиряни перейшли в режим тестування єдиного квитка. А вже з березня місяця система єдиного квитка має запрацювати в реальному режимі. Місто починає впровадження єдиного квитка з комунального транспорту, а далі переходить до приватних перевізників.

Але для того, аби дана система була ефективною у використанні приватними перевізниками, міська влада планує перед тим провести кілька важливих кроків. Адже в даній системі передбачається плата за кілометраж, а не оплата за пасажирів.

1)     Прибрати дублювання маршрутів шляхом скорочення маршрутів – з 23 автобусних маршрутів планується залишити 18;

2)     Зміна маршрутної мережі, аби вона була вигідною для міста, над чим будуть працювати спеціалісти.

З урахуванням 110 одиниць техніки комунального господарства, обладнати кондукторів мобільним терміналом і кожен транспортний засіб одним стаціонарним валідатором, та друк 10 тис. карток обійшлося місту у загальну суму 8 млн. Орієнтовна собівартість самого обладнання мобільного валідатора 250 дол., стаціонарного з принтером – 1200 дол. З літа відмовляються від кондукторів. Для них вже створена можливість перенавчання на водіїв або на контролерів.

GPS-система моніторингу

Система моніторингу вже досить давно працює у Житомирі, що створює зручність для пасажирів у користуванні міським транспортом. Місто має 7 «розумних зупинок» з електронним табло, де відображається час прибуття того чи іншого виду громадського транспорту. Також дана система дає можливість відслідковувати громадський транспорт не тільки на зупинці, а й в онлайні. А міській владі та перевізникам GPS-система дає можливість перевірити виконання рейсів та користуватись іншими можливостями, які дають цілісне розуміння роботи громадського транспорту.

Наявність самої системи звісно покращило ситуацію в місті з дотриманням графіку руху громадського транспорту, але не на 100%. Все ж таки існують певні нюанси, які поширені і в інших містах. Це повне або часткове невиконання вечірніх рейсів, з*їжджання з маршрутів та інше. За даними системи моніторингу, середній відсоток виконання рейсів – 60-70%. Це відбувається здебільшого із-за відсутності механізмів контролю. Тому зараз місто думає над введенням системи штрафів за порушення умов договору.

Орієнтовна вартість кожного GPS-трекера – 2600 грн, монтаж – 300 грн, абонентська плата – 100 грн/місяць.

Капітальний ремонт тролейбусів

Комунальне підприємство «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» обслуговує 14 тролейбусних маршрутів і 1 трамвайний.  Одночасно виходить на лінію 98 тролейбусів різного віку. План випуску тролейбусів на 2017 рік  ̶̶̶̶  130 одиниць.

Місто вже давно не купує тролейбуси. Вони займаються капітальним ремонтом. В минулому, 2016 році, було майже повністю відремонтовано 9 одиниць тролейбусів, на цей рік поставили собі план – 20 одиниць. На думку транспортників міста це є досить вигідно і якісно для міста. Найближчі 10 років тролейбуси після капремонтів взагалі не ремонтуються. Останній тролейбус відремонтовано за 650 тис. грн., коли новий «Богдан» коштує від 5,5 млн. грн. Вже на ремонт наступних одиниць розраховують витратити десь до 1 млн. грн з урахуванням нових технологій (пониження рівня підлоги та інше).

Також підприємство ставить собі плани на майбутнє випускати нові тролейбуси вартістю в 2,5-3 млн. грн по сьогоднішнім цінам.

Графік руху громадського транспорту

В Житомирі місто досить багато уваги приділяє саме розкладу руху громадського транспорту, адже розуміють, що це в рази підвищує рівень надання послуг пасажирських перевезень.

Окрім того, що в місті працює 7 «розумних зупинок» з електронним табло, де показано точний час прибуття автобусу чи тролейбусу, ще й похвилинний розклад розміщений в салоні громадського транспорту, на зупинках та в онлайні (на сайті комунального підприємства). Завдяки цьому житомиряни завжди знають, коли має прийти той чи інший вид громадського транспорту і на нього розраховувати.

Ціновий діапазон «розумної зупинки» від 125 до 135 тис. грн.

Нічні маршрути

Цікаво, що в минулому році було запроваджено нічні маршрути – 2 тролейбусні маршрути. Час нічних маршрутів: з 23.00 до 01.00. Далі з 4-ї години ранку – підвіз людей до електрички. Вартість проїзду – 6 грн.

Цікаво, що в новорічну ніч працювало 10 тролейбусів, які підвозили людей до головної ялинки міста. За словами представників комунального підприємства, навіть квитків не вистачило, такий був наплив людей. Таксисти дуже були злі, бо така ситуація дуже сильно вдарила по їх заробітку в новорічну ніч. За ніч по тарифу 6 грн з 23.00 кожна машина принесла по 1000 грн.

Висновок

Спостерігаючи вже тривалий час за роботою Житомирської міської влади та профільного заступника, можу припустити, що з такою роботою через кілька років це місто буде передовим в країні в сфері громадського транспорту. Ще раз переконуюсь в тому, що першочергово має бути бажання працювати в тій чи іншій сфері і зацікавленість міста в ефективних змінах, а далі  ̶  все вийде так, як має бути.

Тетяна Романова

Комментарии [0]