Високий Вал

Последнее обновление 18:01 вторник, 4 августа

Укр Рус

25.10.2017 16:03    Татьяна РОМАНОВА

Все, що потрібно знати про бюджет - акція у Чернігові

Уже завтра, 26 жовтня, ГО «Агенція міських ініціатив» спільно з громадським партнерством «За прозорі місцеві бюджети» в рамках інформаційної акції «Знай як впливати на свій бюджет» поширить буклети про державний та місцевий бюджети.

Буклети містять інформацію про принципи формування та розподілу державного та місцевого бюджетів: обсяг, джерела наповнення та напрямки витрат. Матеріали підготовлені в рамках проекту «Все, що потрібно знати про бюджети», що реалізовується за підтримки Фонду «Східна Європа».

 

03.08.2017 11:41    Оксана ГОЛУБОВА

Волонтери «Справедливості» – це золотий запас патріотів України

Людям з "мирної землі" важко зрозуміти, що таке війна, тим, хто бодай один раз не привіз допомогу добровольцям чи військовим на передову. 

Хто не бачив, як наші оборонці п’ють привезену волонтерами воду у спеку. Не випускаючи зброю із рук. 

Або як тяжкопораненого бійця привозять з передової у фронтовий госпіталь, де його перев’язують лікарі Першого добровольчого медичного шпиталю імені М. Пирогова. А потім він під крапельницею, аж сірий від втрати крові, просить тільки одного – покурити. 

Наші волонтери з команди Чернігівської обласної організації Руху «Справедливість» доставляли і ліки, і найнеобхідніше на «нуль». Потрапляли під обстріли. А потім знов готували черговий вантаж допомоги від патріотів Чернігівщини, які хочуть внести свій вклад у захист України від навали кремлівської чуми. 

Допомогу для фронту надають підприємці. Школярі готують обереги і малюнки. Матері, чиї сини пройшли АТО, не можуть не передати туди смаколики, приготовані власними руками. Щоб захисники відчули смак домівки і знали, що їх люблять і чекають з перемогою. 

«Якби не українські волонтери, які продовжують самовіддано допомагати армії, Україна не встояла б перед агресором, ані в перші дні агресії, ані зараз. Це треба завжди пам’ятати і цінувати», – наголошує лідер Руху «Справедливість» Валентин Наливайченко. 

І ми знаємо, що це – правда. 

І наші волонтери чернігівської команди Руху «Справедливість» знов їдуть на передову. Бо там – наші друзі, які знають і чекають. І добровольці, і військові, і медики.  

Я переконана в тому, що волонтери є золотим запасом України. Разом з ними наші захисники довели світові, що наш народ уміє воювати за свою свободу і незалежність – І ПЕРЕМОЖЕ! 

 

28.07.2017 17:08    

Как НАБУ докатилось до расследования против своих детективов

 


Если бы Бога не существовало, его стоило бы выдумать, говорил Вольтер. Складывается впечатление, что аналогичной логикой решили воспользоваться и детективы НАБУ. Только выдумывать они начали доказательства. Единственное, чего они не учли - противозаконности такой деятельности. А вот в ГПУ Конституцию знают получше, потому и завели дело на детективов НАБУ, которые перешли границы дозволенного в попытках симулировать эффективность своей работы. Впрочем, такой развязки ожидать и стоило по нескольким причинам.

Во-первых, на создание и поддержку ведомства уже выделено немало средств. Для понимания вопроса - годовой бюджет ведомства составляет 774 миллиона гривен. Их надо отрабатывать по всем фронтам: имитировать бурную деятельность для международных доноров, политические заказы для украинских шефов. И, в принципе, обе эти задачи вполне совместимы.
Во-вторых, антикоррупционные настроение в стране действительно высоки. У общества есть запрос, который надо реализовывать или хотя бы симулировать процессы, как бы оправдывая доверие. Учитывая скомпрометированность нашего политического эстеблишмента мочить можно кого угодно, даже не вникая в суть вопроса - «пипл схавает».
Третий, не менее важный момент: для того, чтобы перестраховаться после провалов в судах, надо найти крайних заранее и создавать максимум шума по этому поводу, подстраивая под это доказательную базу. 
В итоге коктейль из попытки оправдать аппетиты ведомства, желания выслужиться и выйти сухим из воды и привели к кульминации - расследование против самих НАБУ, которые в «деле Насирова» перешли границы разумного, когда начали подгонять желаемое под действительное и проводить манипуляции с доказательствами. Отдельно стоит выделить и поспешность, с которой НАБУ выдвинуло обвинения, не вникнув в суть происходящего:
«Прежде чем начинать уголовное производство относительно необоснованности и незаконности решений Председателя Государственной фискальной службы Украины, в распоряжении детективов Национального антикоррупционного бюро Украины должны быть доказательства признаков уголовного преступления, в частности, решение служебного расследования и судебные решения, вступившие в законную силу, в соответствии с которыми решение председателя Государственной фискальной службы признаны незаконными и отменены», - так прокомментировал ситуацию глава ГФС Роман Насиров
Кроме «дела Насирова» в незачете НАБУ ещё сотни расследований, который ведут в никуда, потому не передаются в суды и, естественно, не рассматриваются. Это логично, учитывая недостаточное количества фактов для обвинения. 
Отдельно стоит обратить внимание и на то, с какой агрессивностью ведёт себя ведомство в информационном пространстве, делая громкие заявление касательно хода следствий, по сути, очерняя обвиняемых. Логично предположить, что таким образом Бюро отрабатывает политические заказы и параллельно пытается сделать хорошую мину при плохой игре в глазах общественности.
Возможно, холодный душ в виде обвинительных приговоров против следователей НАБУ заставит ведомство пересмотреть свою деятельность и всё-таки вернуться в русло борьбы с коррупцией, а не политических заказов.

13.06.2017 20:33    Руслан СОТНИК

Зустріч біля третьої парасолі

 Що краще: щоб мрії збувалися, чи хай краще залишаються мріями.

Що буде кращим стимулом для творчості?  

Що дасть відчуття щастя?

Звичайно, мрії повинні збуватися. Хоч інколи. 

Нечасто. Щоб було відчуття свята.

Коли ж мрії не збуваються, то  це  - безнадія.

А  вона ні до чого хорошого не приводить.

 

 

06.04.2017 20:42    Петр АНТОНЕНКО

Газета "Світ-інфо": 5 років, 100 номерів

Сьогодні. 6 квітня, вийшов ювілейний 100-й номер газети «Світ-інфо», яка до того ж, недавно, в лютому, відзначила 5-річчя.

Хочу, офіційно кажучи, прозвітувати перед читачами за ці 5 років і 100 номерів. А оскільки є і засновником, і редактором газети, то  варто  бодай коротко  представитися.

Родом з села Авдіївка Куликівського району, красивого села на березі Десни. Там жив  до армії, а після неї, понад 40 років і по сьогодні мешкаю в райцентрі Куликівка. Професійний журналіст, закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка. І майже все трудове життя у пресі, окрім двох років армії і кількох років після неї   —  робітником на заводах. Найдовше працював у Куликівській райгазеті, також десь 20 років у знаменитій колись  газеті «Сіверщина», в тому числі 12 з половиною років редактором. Далі — 8 років у Києві,  у всеукраїнській газеті «Слово Просвіти». Це постійно суміщалося, то  ж, ще працюючи в одній газеті, вже починав і в наступній. Ось так, працюючи в «СП», почав свою газету.

«Світ-інфо» — Чернігівська обласна газета, тобто з правом передплати і поширення на території області. За юридичним статусом —  приватна газета, тобто засновником її є конкретна людина.

Коротка довідка. У нас гарне, демократичне законодавство про засоби інформації, починаючи з норм Конституції, яка забороняє цензуру, до профільних законів. Згідно Закону про пресу, засновниками газет, загалом друкованих видань, тобто тими, хто їх створив, отримав від держави Свідоцтво про державну реєстрацію видання, простіше кажучи, — власниками ЗМІ можуть бути багато хто.  До недавнього часу  — органи влади, які , починаючи з минулого року, згідно роздержавлення преси,  виходять з її засновників. Зараз же засновниками можуть бути  господарські структури, партії, громадські організації і т.д. І в тому числі, що  навіть іде першим рядком у статті закону, — громадяни України.

Тобто, створити видання, стати його засновником доволі просто. А далі — твій клопіт, як видавати газету. Ти автоматично вступаєш у роль  видавця, редактора  або наймаєш таких.

Що спонукало  мене створити газету? Три основні мотиви.

Перше: мені це стало цікаво. Будучи понад 40 років у пресі, весь час був у наймах. І ось захотілося мати власну газету, де ти можеш друкувати те, що хочеш, і не друкувати те, чого б не хотілося.

Друга причина — хотілося  щось зробити для становлення нової української преси.

Третя причина дотична до другої: бажання щось зробити для творення нормального громадянського суспільства. Тут треба дещо пояснити. Буваючи протягом більш як 20-ти років на різних столичних з’їздах, віче, форумах і інших акціях, не раз чув бідкання представників так званих національно-демократичних  сил, який у нас слабкий національний інформаційний простір. Самі бідкання! Між тим, ці сили практично нічого не робили для його становлення, торочили, що це важко, неможливо.

11 лютого 2012 року вийшов перший  номер газети «Світ-інфо». За 2012 — 2013 роки вийшло 22 номери, тобто в середньому один на місяць, здебільшого на 12-ти сторінках.  І лише з 2014-го газета в кілька разів збільшила «продукцію»: стала виходити кожні 2 тижні і на 16-ти сторінках, деякі номери виходили на 20-ти. З 2015-го року газета йде по передплаті. Поки що передплатників кілька сотень, хоч потенційно вони є в кожному селі ( у нас десь 600 поштових відділень). Проблема — як дійти до цього передплатника.

Газета специфічна, на мислячого читача. В ній відсутня телепрограма, і не лише через те, що газета не щотижнева, а й через те, що шкода відводити цілі сторінки на цю «полову». Також нема в газеті чорноти, жовтизни, затуманення мізків у вигляді містики, жахів, гороскопів, «місячних календарів» і т.д.

Натомість спроба синтезу, поєднання серйозних тем і тем цікавих.

Газета має чітку структуру: сторінки інформації і коментарів, історія, література. Остання сторінка «Світ домашнього читання» незмінно виходить у такому форматі всі 100 номерів!

Про першу половину номера — коротко: тут все  найважливіше про події в області, Україні і світі. Це — поточне, те, що з роками цікаве хіба як  фіксація подій, які відбувалися.

Головне — друга половина номера. Адже газета за суттю є просвітницькою. І тут дві ключові теми: історія і література. Почну з останнього, літератури. Одразу з прикрістю констатую що літературна тема вкрай слабо подається в газетах області. З усіх більш як 10-ти обласних газет лише дві ведуть цю тему постійно, тобто в кожному номері, це «Деснянська правда» і «Світ-інфо». 

 Літературна тематика —    це, звичайно, поточне  про вихід нових книг, літературні події і т. д. Але головне тут  інше. Хотілося представити творчість видатних письменників світу: розповідями про них, цитатами і афоризмами з їхніх творів, нарешті самими творами.

Таким чином в газеті було представлено десятки письменників. Звичайно, українська класика: Шевченко. Франко, Леся Українка. Сосюра,Симоненко, Стус, Ліна Костенко,  Драч. Олійник, також  репресовані, заборонені раніше автори — Іван Багряний, Майк Йогансен, Оксана Лятуринська.

Варто згадати і такий проект, як публікацій книги  «Антологія лауреатів премії імені Михайла Коцюбинського» в царині поезії, десятки поетів нашої області і України. 

І, звичайно, світова класика. Ось хто з`явився на сторінках газети за ці роки: Габріель Гарсіа Маркес. Мопассан,  О. Генрі., Цвейг,  Екзюпері,  Чапек,  Ремарк,  Джек Лондон, Честертон, Шолом Алейхем, Гашек. А якщо детектив — то класика. Таким чином в газеті було надруковано аж 4 оповідання королеви детективу Агаті Крісті, причому, великі, по 2—3 газетні сторінки. А ще — Конан-Дойл, Буало-Нарсежак. Прекрасні імена!

Тепер про історію в газеті. Нині вона займає по 5 сторінок у кожному номері. Перше — це маловідомі, раніше заборонені чи спотворені сторінки радянської історії. Це , безумовно, цікавить читачів, хоча б тому, що багато людей жили в ті часи і можуть порівняти те, що вони бачили, що їм торочила пропаганда з тим, як це відкрилося нам зараз.  Вже навіть у першому, скромному номері газети, на 8 сторінок, було вміщено дві  такі великі публікації : невідоме про Чорнобильську катастрофу і таємниці роману «Майстер і Маргарита» і його автора Михайла Булгакова.

Назву найбільш помітні просвітницькі проекти з історії. Це публікації кількох книг:  Сергій Леп`явко — «Коротка історія Чернігова», Г. і С. Самойленки —  «Ніжин — місто європейське», Б. Домоцький —  «Новгород-Сіверський —місто  європейське», книга Данила Яневського про історію України. Зараз друкується книга чернігівських істориків «1917 рік на Чернігівщині».  Назву і своє дослідження , надруковане майже у 20-ти номерах, — «Від Рюрика до Миколи ІІ», генеалогія правителів  Київської Русі, Московії, Росії.  

Був великий просвітницький проект «Музеї і заповідники Чернігівщини», де публікації йшли протягом півроку. Також кількамісячний проект «Батурин — Гетьманська столиця», це десятки публікацій науковців Національного заповідника.  Додам численні великі публікації з історії України часів Київської Русі,Козаччини, ХХ століття. Також велика кількість публікацій про тоталітарний комуністичний режим. Статті про наших відомих земляків, краєзнавчі публікації. Варто назвати деяких авторів газети Це доктор історичних наук, професор Сергій Леп`явко, кандидати історичних наук Володимир Бойко, Сергій Горобець, Тамара Демченко, краєзнавець Олександр Ясенчук. Є повна співпраця з українським інститутом національної пам`яті, друкувалося  інтерв’ю голови УІНП Володимира В`ятровича, постійним автором газети є представник УІНП в Чернігівській області Сергій Бутко. Друкується багато  публікацій за маловідомими раніше матеріалами архівів області.

Щодо історії міжнародної,  то можна згадати публікації про  війну СРСР в  Афганістані, бурхливі події в  Чехословаччині (1968 р.), Угорщині (1956 р.), Польщі(70—80-і роки), про маловідомі сторінки Другої світової війни.

Зараз триває цикл публікацій до 100-річчя Української національної революції. просвітницький проект «Сім чудес світу»,  рубрики «Історія: таємниці, відкриття, гіпотези», «Видатні особи світової історії».

Одне слово, писати є про що, відповідно,  читати в газеті теж є що.  Можна і на сайті  газети, який діє вже другий рік. Його адреса : http://svit11.wordpress.com

 

Заходять на сайт і читають на ньому газету читачі з десятків країн всіх континентів світу. 

24.03.2017 00:25    Татьяна РОМАНОВА

Проїзд в маршрутка: ціна росте, а якість ні!

 Чернігівці за досить короткий час вже пережили та побачили результати кількох підвищень платні за проїзд у громадському транспорті. І кожного разу при піднятті тарифу на міські перевезення чернігівці задаються справедливим запитанням: «Якщо ми маємо платити більше, то який сервіс ми отримаємо і чи зміниться рівень надання послуг пасажирських перевезень?» Зазвичай, це питання зависає в повітрі − і в результаті ми продовжуємо їздити в старих автобусах із жахливим сервісом. 

Не пройшло й року після минулого підвищення вартості проїзду − і в нас складається та ж сама ситуація. Перевізники вимагають підвищення вартості проїзду в розрізі від 6 до 7 грн, а влада, начебто дотримуючись балансу між інтересами пасажирів та перевізників, готова підвищити вартість проїзду до 4 грн, аргументуючи цю необхідність підвищенням мінімальної заробітної плати та підвищення палива на 12%.
Ми дещо проаналізували ситуацію з наміром підняти вартість проїзду і зробити певні висновки. І маємо авторитетно заявити наступне:
 
1. Абсурдність розрахунків. Судячи з розрахунків управління економіки міської ради щодо середньої зваженої величини тарифу, розрахунки, подані перевізниками, вже є неадекватними і дуже вже завищеними. Згідно з розрахунками управляння економіки міськради, проїзд у громадському транспорті має бути 3,83 грн (автобуси «РУТА» без кондукторів) та 3,92 грн (автобуси «ПАЗ» із кондуктором) без урахування відсотка на оновлення транспортних засобів. До речі, ідею в 4 грн ще задовго подав міський голова, а вже після цього ми отримали аналогічні розрахунки від управління економіки. Їхні представники аргументують завищені цифри перевізників тим, що показник пасажиропотоку у майже всіх перевізників дуже занижений, аніж є насправді. За логікою та за результатами розрахунків з боку перевізників, майже всі транспортні засоби курсують містом із… ледь заповненим салоном! Хоча всі ми живемо в одному місті і всі розуміємо абсурдність таких даних.
 
2. Відсутність гарантій. Нам дуже хотілось би зрозуміти логику дій влади, котра в черговий раз піднімає вартість проїзду в громадському транспорті: за що саме ми платимо? який сервіс отримаємо? чи відбуватиметься оновлення транспортних засобів, чи й далі будемо їздити в халабудах на колесах? Згідно умов договору на перевезення та інвестиційної угоди (за наявності), перевізники зобов’язувались оновлювати транспортний засіб протягом дії договору (в основному 5 років). Хтось із перевізників зобов’язувався купувати новий транспорт рівними чистинами протягом дії договору, хтось протягом усього часу дії договору, а хтось взагалі із великим сумнівом про це говорив. Тобто чіткості в цьому не було. Хоча після того, як перевізники виграли конкурс, їх риторика різко змінилась і вони вже не готові до виконання всіх тих умов роботи, про які говорили до конкурсу. Окрім того, представник найбільшого перевізника зауважує, що при тарифі в 5 грн він буде їздити в нуль. Цікаво, за цією логікою зараз перевізник працює собі «в мінус»?! Ну, ви самі розумієте абсурдність цього твердження. Тож гарантій, що перевізник за вартість проїзду в 4 грн буде оновлюватись і працювати на покращення якості надання послуг, взагалі нема. 
 
Як, на наш погляд, має відбуватись процес реформування громадського транспорту?
При кожному підвищенні проїзду в громадському транспорті перевізники запевняли, що у вартість проїзду закладений відсоток оновлення транспорту. Але, на жаль, суттєвих оновлень за весь цей час взагалі не було, окрім 27-го маршруту, де перед черговим конкурсом із метою обійти конкурента  в 2016 році з’явились нові автобуси. Я вже не говорю про виконання умов роботи перевізників − наразі діє правило «я сам собі хазяїн, хочу − везу, хочу – ні». А отже чернігівцям сьогодні потрібні чіткі гарантії, що при черговому підвищенні місто не залишиться знову обдуреним!
 
Для цього потрібно:
А) Отримати цілковиту готовність від перевізників працювати для людей та підвищувати якість послуг пасажирських перевезень.
Б) Сформувати чітке бачення розвитку громадського транспорту в місті. На сьогодні ані пасажири, ані влада не розуміє, який має бути громадський транспорт через 5−10 років та які кроки треба робити вже зараз.
В) Надати чітке аргументування підвищенню вартості проїзду та оприлюднити прозоре тарифоутворення проїзду в громадському транспорті.
С) Отримати гарантії та чіткі зобов’язання від перевізників оновлювати транспортні засоби та підвищувати якість надання послуг пасажирських перевезень.

Висновок:
Мотивацію приватних перевізників зрозуміти можна. Вони займаються бізнесом і мають нормальне бажання збільшувати свої прибутки, та ще й з мінімальними витратами для цього. А ось головна функція місцевої влади − зрозуміти адекватність їх намірів і тих розрахунків, які вони подали, та захистити права й інтереси чернігівців. І тільки мудрість та бажання влади працювати в інтересах чернігівців зробить свій результат. Або ж їх відсутність…
 
 
                                            Тетяна Романова, 
депутат Деснянської районної 
ради у місті Чернігові

20.03.2017 13:21    Татьяна РОМАНОВА

Як працюють штрафні санкції для перевізників?

Перевізники, котрі систематично порушують права пасажирів під час перевезення, понесуть фінансове покарання. Саме з таким нововведенням був прийнятий договір на перевезення з кожним перевізником в січні 2017 року. Окрім того, що наразі перевізник має шанс понести фінансове покарання за порушення умов договору, так ще й зобов’язується обладнати свої транспортні засоби GPS-трекерами для відслідковування місцезнаходження автобусів і встановити систему для електронного квитка. 
Всі ці нововведення безумовно є маленькою надією на світло у кінці тунелю.  
Але є й інша сторона в цій ситуації. Це складність в доведенні порушення водієм чи кондуктором на маршруті. Наприклад, офіційно довести фактичну відсутність громадського транспорту у вечірній час без системи моніторингу за рухом транспорту дуже складно, хоча й можливо. Або ж довести, що водій або кондуктор палив в салоні або розмовляв по телефону під час руху теж не так просто.
 
Для того, аби прояснити ситуацію зі штрафними санкціями, я спробую пояснити як це працює. 
 
1) Телефонні розмови за кермом та паління в салоні.
Уявимо ситуацію, що ви стали свідком, як водій вже тривалий час розмовляє по телефону під час керування транспортним засобом або ж палить у салоні, чим створює дискомфортне та небезпечне перевезення пасажирів. За це в договорі з перевізником перебачений штраф в розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Але це ще треба довести. 
Інструкція така: 
1. Фіксуєте на камеру телефона, або ж іншим способом факт паління або розмов по телефону в салоні. 
2. Запам’ятовуєте номер маршруту та номер транспортного засобу.
3. Телефонуєте в Управління транспорту та зв’язку з повідомленням про порушення або ж письмово надсилаєте звернення на адресу управління з відео про порушення. Вони мають виїхати на лінію, перевірити маршрут та встановити факт порушення. 
4. Чекаєте на реакцію з боку міської влади та перевізників, а також самостійно тримаєте ситуацію під контролем. 
2) Найбільший штраф передбачається за невиконання розкладів руху (недотримання інтервалів руху) або відхилення від схеми маршруту автобусів – 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Це порушення ми спостерігаємо, певно, кожного дня, особливо в вечірній час. Але з покаранням саме за цим пунктом все в рази складніше, поки не з’явиться система моніторингу та відслідковування руху громадського транспорту. А вона-таки в найближчий час має з’явитись, і тоді вже не буде ніякої проблеми зібрати доказову базу щодо порушення перевізника саме за цим пунктом. Міська влада матиме кожного дня звіт за роботу кожного перевізника та фактичний відсоток виконання рейсів по маршрутам. І вже тоді не буде ніякої проблеми покарати перевізника за недотримання графіку руху. 
На сьогоднішній день, ставши свідком систематичного недотримання інтервалів руху громадського транспорту, ви можете тільки залишити скаргу в управління транспорту та зв’язку і представники управління будуть вимушені провести перевірку по цьому факту. 
 
3) Причиною переповненості транспортних засобів на маршруті може стати саме зменшення кількості одиниць транспорту на лінії. Яскравим прикладом такого порушення є ситуація з маршрутом №25, коли люди в час-пік не можуть виїхати на роботу. А отже за це також передбачений штраф - 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у разі самостійного збільшення/зменшення перевізником кількості транспортних засобів, зміни їх класності чи пасажиромісткості без згоди організатора).
4) Якщо транспортний засіб знаходиться у неналежному технічному, естетичному і санітарному стані і ці недоліки не усувались вже тривалий час (наявність залишків внутрішньої та зовнішньої реклами або екіпіровки, явні пошкодження сидінь, підлоги тощо)  – тоді перевізнику за таке порушення загрожує штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.  
В цьому випадку також важливо зафіксувати пошкодження на камеру телефону, фотоапарату чи іншим зручним способом. 

Процедура покарання:
1) Управління транспорту та зв’язку отримує від вас звернення (скаргу) щодо порушення умов договору (краще, щоб це було офіційне письмове звернення).
2) За вашим зверненням управління проводить перевірку. У випадку підтвердження факту порушення на перший раз перевізнику виноситься попередження (припис) та надається 10 днів для усунення виявлених порушення. Якщо ж через 10 днів при повторній перевірці будуть виявлені порушення – накладається штраф у розмірі, який зазначений у додатку до договору про перевезення.
3) Після цього управління надає офіційну відповідь на ваше звернення (скаргу) та повідомляє про вжиті заходи щодо усунення виявлених недоліків в термін, передбачений чинним законодавством.
Підставою для сплати штрафних санкцій є акт перевірки, який направляється перевізнику. Кошти сплачуються до міського бюджету.
 
Окрім цього, згідно договору на перевезення перевізник ризикує взагалі втратити маршрут у разі:
- не усунення перевізником трьох і більше порушень умов договору.
- не сплати трьох і більше штрафних санкцій, нарахованих відповідно до договору, встановлених в акті перевірки.
- невиконання інвестиційного плану-зобов'язання з оновлення рухомого складу, викладеного у додатку до договору.
- порушення перевізником строків обладнання транспортних засобів GPS-трекерами та встановлення електронного квитка. 
 
 
Підсумовуючи, хочу зауважити, що аби все те, що так гарно і правильно написано в договорі, виконувалось – не мали б проблем з порушниками в сфері громадського транспорту. Тому тільки наполегливість і активність громадян може змінити ситуацію на краще.  Будьте активними, користуйтесь існуючими інструментами на користь місту.  
 
 
 
Тетяна Романова

 

16.02.2017 16:37    Дарина СИРОПАРА

Очисні споруди на Стрижні побудують у будь-якому випадку

15 лютого відбувся виконком Чернігівської міської ради, на якому погодили проект змін до Програми з поліпшення екологічного стану міста Чернігова на 2016-2017 роки.

Зміни стосувалися:

1. Збільшення фінансування будівництва пункту тимчасового утримання тварин на 2,3 млн. грн. (загальна сума проекту становитиме 6,5 млн. грн.).

2. Розроблення режиму експлуатації річки Стрижень за 110 тис. грн.

3. Збільшення суми за реконструкцію гідротехнічної споруди на р. Стрижень по вул. Героїв Чорнобиля на 3,3 млн. грн. (загальна сума проекту становитиме 7,4 млн. грн.). 

 

Екологи мали зауваження тільки до третього пункту змін. Основним аргументом була науково обґрунтована послідовність дій з поліпшення екологічного стану Стрижня, де першочерговим заходом є будівництво локальних очисних споруд на основних випусках зливових вод у річку. Зараз там є спуск зливових вод без будь-якої попередньої очистки. Тобто відбувається постійне потрапляння у річку піску, нафтопродуктів, різних органічних забруднювачів, що призводить до цвітіння води, замулення, мору живих організмів.

Присутні на виконкомі екологи Дарина Сиропара та Олександр Федун наголошували, що ремонт гідроспоруди (дамби) дасть довготривалий очікуваний ефект тільки в разі усунення потрапляння забруднювачів до річки. Для значного покращення ситуації зі Стрижнем необхідно поставити локальні очисні споруду на декількох найбільших спусках зливових вод, найперше – в районі Чорториївського яру.

 Фото - Владислав Савенок

 

Та ситуація на разі склалася така, що кошторисний проект ремонту гідроспоруди є, хоча його необхідно корегувати, а з готових проектів локальних очисних споруд є тільки один – на Марїній рощі.

Отож, виконавчий комітет підтримав запропонований УЖКГ проект рішення без змін.

Члени виконкому, міський  голова Атрошенко В.А. та начальник Управління ЖКГ Куц Я.В. публічно пообіцяли, що як тільки проекти на будівництво локальних очисних споруд будуть готові, всі вони підтримають рішення щодо виділення коштів на будівництво. Якщо коштів екологічного фонду Чернігова вистачати на це не буде, то кошти будуть взяті із бюджету розвитку міста, та все ж очисні споруди побудують.

 

Також на стан Стриженя негативно впливають врізки каналізації приватного сектору в річку. На мою думку, штрафування за несанкціоновані скиди не вирішить ситуацію загалом. Потрібно сприяти підключенню цих жителів до централізованого водовідведення.


Фото - Владислав Савенок.

 

Дарина Сиропара,

депутатка Новозаводської районної

у місті Чернігові ради

14.02.2017 21:20    Дарина СИРОПАРА

Добудова пункту утримання тварин та ремонт дамби на Стрижні – які зміни планують до екопрограми міста Чернігова

15 лютого планується виконком Чернігівської міської ради, на який вноситься питання про зміну Програми з поліпшення екологічного стану міста Чернігова на 2016-2017 роки.

14 лютого відбулась зустріч начальника Управління ЖКГ Куца Я.В. з екологами та громадськістю, які мали б "погодити" проект змін до екопрогорами.

 

Які зміни пропонує розробник програми – Управління ЖКГ:

 

1. Збільшення фінансування будівництва пункту тимчасового утримання тварин на 2,3 млн. грн.

 

Роман Старіков (начальник КП "Зеленбуд" Чернігівської міської ради, якому буде підпорядковуватися пункт) доповів, що при вивченні ним кошторисного проекту, за яким будується пункт, побачив багато суттєвих недоліків. Він з’їздив до Львову, де вже є аналогічний пункт, в якому крім утримання тварин є ще ветклініка, готель для домашніх тварин та можливість зробити аналізи тваринам. На основі отриманого досвіду Старіков запропонував проектувальникам внести зміни до кошторисного проекту. Після цього вже добудувати пункт.

Зміни торкаються облаштування опалювальної приймальні для тварин (де вони будуть на карантині 4 дні після відлову), облаштуванню післяопераційного ізолятору. В кожній із цих зон буде 24 окремі вольєри для тварин. Самі вольєри будуть з нержавіючої сталі з подавачами їжі. Кількість операції, що може здійснюватись за день, збільшиться до 6. Кількість тварин, що може бути одночасно розміщена в пункті, не зміниться і становитиме 183.

Також зміни торкнуться виду опалення пункту – замість електричного котла буде більш економічний та незалежний від енергоносіїв твердопаливний.

Змінений кошторисний проект практично готовий, сума змін відома – 2,3 млн. грн. (тепер вся сума за будівництво пункту складає 6,5 млн. грн.). Орієнтовний термін закінчення будівництва – півроку.

Члени робочої групи погодили цей пункт змін екопрограми.

 

 2. Розроблення режиму експлуатації річки Стрижень за 110 тис. грн.

Важливий документ, який би регламентував роботу дамб Стрижня, при якій зберігався б необхідний гідрологічний та екологічний стан річки.

Члени робочої групи погодили цей пункт змін екопрограми.

 

3. Збільшення суми за реконструкцію гідротехнічної споруди на р. Стрижень по вул. Героїв Чорнобиля на 3,3 млн. грн. 

Це питання було найбільш дискусійним. За його просування активно виступали тільки сам начальник УЖКГ Куц Я.В. та депутат Чернігівської міської ради Черненок М.П., який пролобіював реконструкцію гідроспоруди по вул. Єськова в 2016 році за кошти екопрограми (в тому районі він проводить будівництво багатоповерхівок).

Всі інші присутні члени робочої групи виступали проти затвердження збільшення фінансування на найближчому виконкомі, а й навіть взагалі проти реконструкції гідроспоруди (дамби) в цьому році.

Аргументи, які приводились:

1. Поки не розроблений режиму експлуатації річки Стрижень, недоцільно змінювати проект і реконструювати дамбу, адже може виявитись, що реконструкція не потрібна або потрібно буде проводити інші роботи з дамбою, аніж ті, що вказані в проекті зараз.

2. Не розроблені зміни до кошторисного проекту реконструкції гідроспоруди і сума збільшення робіт на 3,3 млн. грн. – це поки що тільки усне повідомлення проектувальника, не підкріплене жодними офіційними розрахунками.

3. Згідно техніко-економічного обґрунтуванню «Поліпшення екологічного стану річки Стрижень в м. Чернігові» для поліпшення цього екологічного стану передбачається наступна послідовність робіт:

- розвиток мережі зливової каналізації для відведення дощових вод;

- будівництво очисних споруд дощових вод;

- упорядкування русла р. Стрижень за межами затоплених водосховищами ділянок;

- встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг вздовж річки та водосховищ;

- реконструкція водоскидів на трьох водосховищах та проведення меліоративних робіт по ложу водосховищ;

- поновлення роботи насосної станції та трубопроводу для подачі води із р.Десна в р.Стрижень вище забрудненої території міста.

 

Отже, необхідно на початку виконати перші пункти, а вже потім доходити до реконструкції водоскидів. Тим паче, що один із них вже реконструйований, а жодної очисної споруди дощових вод за кошти екофонду ще не збудовані, хоча вони грають важливішу роль в покращенні екологічного стану річки Стрижень.

 

Думка більшості членів робочої групи – зняти цей пункт з проекту зміни екопрограми.


 

 Також на зустрічі було наголошено на необхідності оприлюднення:

1. Звіту щодо виконання Програми з поліпшення екологічного стану міста Чернігова на 2016-2017 роки за 2016 рік;

2. Розробленого проекту будівництва міні очисної споруди дощових вод в районі Чорториївського яру;

3. Розробленої концепції по озелененню міста Чернігова.

 

Дарина Сиропара,

депутатка Новозаводської районної

у місті Чернігові ради

17.01.2017 13:58    Семен БЕЛЬМАН

Дело тонкое…

 

И почил Давид... и был погребен в городе Давида.

 Времени же царствования Давида над Израилем было сорок лет:

 в Хевроне царствовал он семь лет

и в Иерусалиме царствовал тридцать три года.

(Библия. Книга Царей I) 

Под занавес  и так непростого для Украины 2016 года в политической жизни страны произошло непредвиденное событие, всколыхнувшее украинское общество. Совет Безопасности ООН 23 декабря принял резолюцию с требованием к Израилю «незамедлительно и полностью прекратить строительство еврейских поселений на оккупированных палестинских территориях, включая Восточный Иерусалим». Как проголосовала (буквально накануне 25-летия установления /26 декабря1991 г./  дипломатических отношений между Украиной и Израилем) Украина  эту вынесенную на обсуждение Сенегалом антиизраильскую резолюцию, известно. Политика, конечно, как и Восток, дело тонкое... Но не настолько тонкое, особенно для большой европейской страны, чтобы не просчитать и не подумать при принятии серьёзных решений: кто наш друг – и вообще, много ли, собственно, сегодня, в тяжелейший для Украины исторический период, имеется у неё друзей? Тем более такое голосование кажется странным на фоне того, что 16 ноября делегация Израиля в ООН проголосовала за резолюцию, инициированную Украиной, об украинском статусе Крыма. В этой резолюции, в частности говорится, что ООН «осуждает временную оккупацию Российской Федерацией части территории Украины – Автономной Республики Крым и города Севастополя – и подтверждает непризнание ее аннексии». Ещё более удивляет то, что за антиизраильскую резолюцию Украина проголосовала в компании с… Россией. Конечно, это голосование могло бы пройти и незамеченным (сколько антиизраильских резолюций приняла ООН в прошлом!), если бы не последовавшая незамедлительно жёсткая реакция израильской стороны: премьер-министр Израиля Биньямин Нетанияху отменил государственный визит в Израиль премьер-министра Украины Владимира Гройсмана. Вот тут-то и разгорелось…   Украинское общество по вопросу реакции Израиля разделилось. А меня такое положение дел даже обрадовало, ведь это говорит о политической зрелости украинского общества, поскольку ещё в недавнем прошлом все, в основном, единодушно занимали позицию противников Израиля.  Вот на том, как отреагировал украинский политикум на это событие, я и хотел бы кратко остановиться.

«Голосование Украины против Израиля в ООН выглядит странным и необдуманным», заявил министр внутренних дел Арсен Аваков и потребовал рассмотреть вопрос голосования против Израиля на заседании Кабинета Министров.

Другой активный украинский политик, депутат Верховной Рады многих созывов, в прошлом зам главы ВР и вице-премьер по гуманитарным вопросам в правительстве Юлии Тимошенко Владимир Томенко на сайте zik.ua написал: «Я не специалист в истории израильско-палестинских отношений, однако кое-что знаю об ООН. Поэтому напомню: Совет безопасности состоит из 5 постоянных членов и 10 непостоянных. Так вот, в составе ВСЕХ 14 стран Украина солидарно проголосовала за вышеупомянутую резолюцию. В свою очередь, США вообще воздержались, но не ветировали резолюцию, чем фактически ее поддержали!

Относительно нашей критики, то диспозиция такая: поскольку Израиль нас поддерживает (хотя далеко и не всегда…), поэтому и мы должны быть не с Россией и Венесуэлой, а с Израилем. Аргумент весомый, но у меня вопрос: а почему тогда мы должны быть против других наших ПОСТОЯННЫХ СОЮЗНИКОВ В ООН: Великобритании, Франции, Испании, Новой Зеландии, Японии, – которые всегда голосуют за Украину и тоже голосовали за резолюцию по вопросам израильских поселений?!».

Удивительно, как кандидат исторических и доктор политических наук, даже не стесняясь, заявляет: «я не специалист… однако кое-что знаю…».

Недавно по ТВ случайно наткнулся на очень интересную передачу из серии «Семь чудес Украины». Шёл фильм о заповеднике Аскания-Нова. Фильм был просто чудесный. Смотришь – и душой отдыхаешь. А автор и ведущий фильма – кто бы вы думали? – Николай Томенко.  С какой любовью и с каким знанием темы рассказывал он об истории заселения и развития южных степных районов Украины, как интересно он рассказывал об истории создания заповедника Аскания-Нова, о том, как появились в этих местах и как содержатся здесь сегодня привезённые с разных континентов бизоны, сайгаки, куланы, благородные олени...  Такие историко-просветительские проекты невозможно не приветствовать, а тем более подвергать критике, даже если там и есть шероховатости (которые, возможно, и могут обнаружить специалисты). А вот в публичных суждениях о проблемах, в которых речь идёт не о сайгаках и куланах, а затронуты судьбы стран и народов, нужно, если ты уж «не специалист», быть хотя бы как можно более осторожным. Вот поэтому, предваряя данный материал, я в качестве эпиграфа  и информации к размышлению умышленно поставил общеизвестную выдержку из библейского текста (подчеркну: признанного всеми текста!), сообщающую для тех, кому это неизвестно, чьим исторически является город, фигурирующий в резолюции ООН как «оккупированный» Израилем.

В  ситуации неожиданного общественного взрыва наш МИД должен был дать хоть какой-то комментарий о причине голосования «за». Приведём выдержку из комментария МИДа Украины.

«Наше государство на протяжении многих лет занимает последовательную и сбалансированную позицию в отношении израильско-палестинского конфликта. Мы выступаем за мирное сосуществование двух независимых государств – Израиля и Палестины. Урегулирование конфликта должно происходить исключительно мирными средствами. Украина, как и остальные постоянные и непостоянные члены Совета Безопасности ООН, а также Генеральный секретарь ООН неоднократно осуждала поселенческую деятельность Израиля, поскольку она противоречит международному праву».

Не буду комментировать некорректные моменты приведённого выше текста, гласящие  «Мы выступаем за мирное сосуществование двух независимых государств – Израиля и Палестины»,  поскольку «государства Палестина» никогда не существовало, да и сегодня идея такого государства есть только в проекте. А вот что касается «Украина, как и остальные постоянные и непостоянные члены Совета Безопасности ООН, а также Генеральный секретарь ООН неоднократно осуждала поселенческую деятельность Израиля, поскольку она противоречит международному праву», замечу: резолюция ООН, поддержанная Украиной, призывает Израиль «незамедлительно и полностью прекратить строительство еврейских поселений на оккупированных палестинских территориях». Так вот, для непосвящённых: «оккупированные палестинские территории», о которых ведётся речь, исторические области Израиля, и называются они «Иудея» и «Самария». Вот и получается, что иудеям кто-то запрещает строить свои дома в Иудее. Здесь я призову себе на помощь ещё один весомый документ. На последних страницах канонической христианской Библии традиционно размещены довольно подробные географические карты. Так вот, две из них озаглавлены так «Палестина: разделение между коленами Израилевыми» и «Палестина: царство Израильское и Иудейское». И в следующий раз, когда разговор зайдёт о том самом, всем «заинтересованным» советую взглянуть на эти карты… 

26 декабря, аккурат в день действительно исторического события – 25-летия заключения дипотношений между Украиной и Израилем, на сайте nv.ua (Новое время) появилась статья украинского политика, бывшего нардепа Тараса Чорновила под названием «Справжня ціна ізраїльської дружби. 17 прикладів».

 Начинается статья довольно пространно, если не сказать откровеннее:

«Дозвольте коротко повернутися до питання україно-ізраїльських відносин в контексті нашого голосування в Радбезі ООН. Тільки маленьке застереження: Біньямін Нетаньягу – один із спекулянтів, які часом пробують будь-яку критику влади Ізраїлю обзивати антисемітизмом і ледь не виправданням Голокосту. Євреїв я поважаю й глибоко шаную, як тих, що живуть в Ізраїлі, так і по всьому світу. І вони не винні, що іноді обирають собі паршиву владу. Тому прирівнювати Нетаньягу до всього єврейського народу – це так, ніби судити про всіх українців за інтелектуальним рівнем Миколи Азарова. А тепер про "наших баранів", тобто про підтримку ізраїльською владою України.». И далее Чорновил, манипулируя фактами, приводит 17 (!) «фактов» с целью обоснования своей позиции. Практически все его утверждения не выдерживают никакой критики. Остановлюсь только на почти анекдотичных 11 и 13 пунктах.

11. «Різко погіршилося ставлення до українських громадян у пунктах пропуску, особливо в Аеропорту ім. Бен-Гуріона. Зростає число відмов у в'їзді та хамство ізраїльських чиновників. Це явно контрастує з демонстративно доброзичливим ставленням до приїжджих із Росії.

13. Ізраїльські компетентні органи провадять щодо України практику торгівельно-санітарних воєн за методикою РФ. Наприклад, безпідставно заборонено експорт яєць під приводом наявності бактерії сальмонели. Після спростування незалежними експертизами звинувачень та запрошення ізраїльських спеціалістів для перевірки ситуації на місці й відновлення торгівлі, ізраїльські чиновники перестали відповідати на звернення української сторони».

Ну, знаете, чтобы докатиться в политических претензиях до высосаной из пальца, а фактически чисто технической проблемы «заборони експорту яєць» и формулировок «практику торгівельно-санітарних воєн», нужно быть действительно неординарным политологом…

Я несколько раз видел и слышал Тараса Чорновила на приёмах, который ежегодно устраивает Посольство Государства Израиль в Киеве по случаю Дня Независимости Израиля. Поверьте моему слову: там им говорилось об украинско-израильской дружбе несколько в ином ключе...  Интересен заключительный абзац статьи Тараса Чорновола «Справжня ціна ізраїльської дружби. 17 прикладів».

 «Що маємо в позитиві: ізраїльська делегація підтримала резолюцію ГА ООН щодо “Ситуації з правами людини в Криму”. Голосів і так було більше, ніж досить, але ми вдячні за підтримку кожній країні, а Ізраїлю подяку висловлювали спеціально на високому рівні». Ну, спасибо Тарас Вячеславович, что  хоть  закончил с ударением на слове «позитив».

Но не всё так грустно... Вот мнение украинского политолога, главного редактора и основателя Независимого культурологического журнала «Ї», генерального директора Львовской национальной галереи искусств  им. Бориса Возницкого Тараса Возняка:

«… А нещодавно і українці вклали свою посильну лепту у це світове божевілля.

Новоявлені українські "прагматики" від дипломатії з усіх сил лупанули в ексклюзивність українсько-єврейських стосунків – за компанію повісилися – з усмішкою провінційних ідіотів прострілили собі коліно – на засіданні Ради безпеки ООН проголосували за Резолюцію 2334, що засуджує дії Їзраїлю на Західному березі. Отакі ми пуристи...

Ба, більше – МЗС України запросило посла Ізраїлю в Україні Еліава Білоцерковскі для обговорення ситуації, що склалася після прийняття РБ ООН резолюції 2334 щодо становища на Близькому Сході. Послу Ізраїлю надали роз'яснення щодо мотивів, які зумовили позицію делегації України на підтримку згаданого проекту. МЗС підкреслило, що Україна дотримується "послідовної позиції".

 Одразу ж вискочили розумники з списками ізраїльських чи навіть єврейських "злочинів" щодо України та українців. У їхньому божевіллі їм просто не терпиться знову запустити в хід пекельну машину взаємних порахунків. Байдуже, що потрапивши у це пекельне коло, з нього не виберемось, як не вибралися наші попередники. Глибоко приховувана, м'яко кажучи, нехіть щодо євреїв нарешті отримала формальну легітимацію – нарешті можна жбурнути в обличчя євреям/ізраелітам все, що вони нам зробили чи не зробили... Причому жбурнути цілком легально, навіть з флером жертви – бо чого ж то вони так мало зробили для нашої України. Ну, і переконанням, що все зроблено у відповідності з міжнародним правом і т.д.

Реакція актуальної ізраїльської влади була жорсткою. Її одразу ж назвали істеричною. А як має реагувати малесенька держава, яка протистоїть величезному арабському чи, навіть більше, ісламському світу, який не приховує того, що його метою є зіпхнути її у Середземне море? Так, Ізраїль має атомну зброю, так, пручається – отак і пручається! І добре, що пручається!

А що має робити, коли він вже вкотре опинився між молотом і ковадлом – агресивним Сходом та імпотентним Заходом? Чи вам це чогось не нагадує? Так-так – саме ситуацію України. З одного боку скаженіюча Росія, а з іншого імпотентний ЄС… Як маємо реагувати? Мовчати, як тоді, коли віддавали Крим, коли нам заганяли ножа під шкіру у Донбасі? Вдавати, що нічого не відбувається? Чи істерикувати?»

Ну, и в заключении моего затянувшегося «краткого» обзора слова третьего президента Украины Виктора Ющенко из его интервью, которое он дал на канале 112.ua известной украинской журналистке Наташе Влащенко.

«Якщо ми в потрібний час не подали Ізраїлю руки, то що ми від цього виграли? Буде потрібно кілька років, щоб…».

А я думаю, всё перемелется значительно быстрее, ведь в удачном для украинско-израильских отношений минувшем ноябре Верховная Рада Украины ратифицировала соглашение между кабинетом министров Украины и правительством Израиля "о временном трудоустройстве украинских граждан в отдельных отраслях израильской промышленности", и соглашение это, по словам министра иностранных дел Украины Павла Климкина, «позволит тысячам украинцев официально работать в Израиле на тех же условиях, что и граждане этого государства». И нам остаётся только добавить: все буде добре!

 

Самое главное

1

Цены: кидать курить или есть?

Опубликовано – 05.01.17 12:42

2
4
5

Мерзнуть с 6 января готовы?

Опубликовано – 05.01.17 11:04