05.08.2016 09:48    Татьяна РОМАНОВА

Комментарии [0]

21.07.2016 14:57    Татьяна РОМАНОВА

 Актуальною проблемою системи громадського транспорту Чернігова є перенасиченість транспортної мережі міста транспортними засобами малої місткості. Намірами теперішньої влади є повне перевантаження маршрутної мережі в місті з метою забезпечення переважної частини міста (центр міста) транспортними засобами середньої та великої пасажиромісткості.   

В зв’язку з цим ми проаналізували на прикладі діючого автобусного маршруту ефективність роботи автобусів малої та середньої пасажиромісткості як для пасажирів, мешканців міста, так і для перевізника.

Порівняльний аналіз

Проведемо аналіз  на прикладі популярного маршруту №12 (Залізничний Вокзал – вул.. Одинцова). Довжина маршруту складає 8,2 км.

Згідно договору на лінії працює 25 автобусів (з них 2-3 автобуси резервні). З них: 6 транспортних засобів малої пасажиромісткості (до 22 пасажирів) і решта – середньої пасажиромісткості (понад 22 пасажирів).

Давайте проаналізуємо та порівняємо витрати на 1 рейс автобусів на маршруті №12:

1 куб = 8 грн;

дизель 1 літр = 20 грн.

Зараз на маршруті працює транспортний засіб малої і середньої пасажиромісткості з інтервалом до 5 хв.

Середні витрати газу  на 16 одиниць  середньої місткості транспорту з розрахунку на 100км – 8320грн.

Витрати газу на 6 одиниць рухомого складу малої місткості з розрахунку на 100км – 840 грн.

Разом витрати складають на обслуговування маршруту – 9160 грн. Сумарна кількість місць складає приблизно 514. 

Оптимізація маршруту

Якщо подивитись з точки зору оптимізації маршруту, то, як варіант, даний маршрут пропонується обслуговувати транспортними засобами великої місткості (100 пас.).

В такому випадку інтервал може бути збільшено до 8 хв. При цьому кількість автобусів скорочується до 8 одиниць.

Середня маршрутна швидкість становить 18,6 км\год. Час здійснення маршруту в одному напрямку складає 35 хв.

Необхідна кількість рухомого складу − 8 одиниць при перевезенні 800 пасажирів за 1 цикл.

В такому випадку витратна частина на паливо на 8 одиниць складатиме з розрахунку на 100км − 3200 грн.

Окрім цього, 8 одиниць дешевше ремонтувати, аніж 25.

При цьому підприємство щодня витрачає 5960 грн на обслуговування маршруту, що призводить до збільшення продуктивності праці та якості пасажирських перевезень. В місяць дана сума складає 178800 грн.

В ході розрахунку також було встановлено, що поріг оптимальної кількості малих транспортних засобів складає 1:3. Тобто, один автобус великої пасажиромісткості рівний 3 автобусам малої місткості. В цьому аналізі ми не брали до уваги витрати на найманих працівників, кількість яких буде зменшуватись при оптимізації маршрутної мережі (заміна малої пасажиромісткості місткості до середньої та великої). Якщо на маршруті працює до 3 автобусів малої місткості, то використання автобусу великої місткості в цьому випадку не призведе до зменшення витрат.

Порівняємо економію із тролейбусом.

Як бачимо, для тролейбуса даний показник складає 26 пасажирів при 2 грн. Але за умови, що тариф на е/е становить 0.99 коп./кВт та рівень потужності електродвигуна тролейбуса складає 80 кВт/ год та середній швидкості 15 км/год.

Висновок

Для оптимізації руху кожного маршруту міста необхідно враховувати транспортні потоки міста. Даним розрахунком ми показали, що при використанні на лінії автобусів ПАЗ до середніх на 100 км 520 грн. і кількості рухомого складу в розмірі 23 од. є недоцільно через перевитрати палива і підвищення витрат.

Пропонуємо використовувати транспортні засоби великої місткості в меншій кількості, що призведе до зниження постійних витрат на обслуговування і підвищить рентабельність окремо взятого автобусу. Тобто меншою кількістю транспортних засобів можна досягти великих результатів. При цьому вартість одного рейсу автобусу ПАЗ (10 км) складає в один кінець 52 грн (витрата на газ). Тобто автобус окупить паливо при мінімум 14 платоспроможних пасажирів, при вартості проїзду в 3,5 грн.  

При використанні автобуса місткістю 100 чоловік (автобус великої місткості) вартість даного рейсу по паливу буде складати 40 грн. При цьому мінімальна кількість пасажирів в одну сторону має бути 12 чоловік.

Концепція використання великих автобусів має місце бути на маршрутах з великим пасажиропотоком.

Даний розрахунок був розроблений з метою мотивації всіх перевізників до прогресивних і ефективних змін в своїй роботі, які з одного боку принесуть комфорт і зручність мешканцям міста, а з іншого – збільшать дохідну частину бюджету та зменшать витрати транспортних підприємств.

Романова Тетяна,

депутат Деснянської районної у місті ради

та Андрій Мороз

Комментарии [0]

18.07.2016 15:41    Семен БЕЛЬМАН

Июль нынешнего года выдался жарким в прямом и переносном смысле этого слова. Кровавый теракт 14 июля в Ницце, повергнувший в ужас всю Европу. Буквально на следующий же день – попытка военного переворота в Турции, а уже утром 17 июля – захват в Ереване группой оппозиционеров  полка патрульно-постовой службы полиции с требованиями отставки властей Армении.

На этом фоне другие события месяца происшедшие в политической жизни планеты оказались не столь заметными. Но повод, учитывая вышеприведённое, остановиться на одном из  них у нас сегодня есть.  

В начале июня глава правительства Израиля Биньямин Нетанияху совершил визит в четыре африканские страны – Уганду, Кению, Руанду и Эфиопию. Это первый за десятки лет визит премьер-министра Государства Израиль на Африканский континент.

Вечером, 4 июня, Нетанияху прибыл в угандийский аэропорт «Энтеббе», где принял участие в мемориальной церемонии по случаю годовщины операции «Йонатан» по освобождению еврейских заложников, в которой погиб его брат Йони, командир спецназа генштаба Армии обороны Израиля.

В этой связи мне хотелось бы обратиться к одной драматической истории, произошедшей в этих местах 40 лет назад.

В то воскресное утро 27 июня 1976 года самолёт французской авиакомпании «Эр Франс» рейс №139 вылетел из израильского аэропорта «Бен Гурион» по маршруту Тель-Авив – Афины – Париж. В Афинах на борт самолёта поднялись две молодые пары: одна с немецкими, а другая с арабскими паспортами. Вскоре после вылета из Афин  рейс 139 «замолчал». У греческих авиадиспетчеров потеря связи поначалу не вызвала особой тревоги. Однако внезапное исчезновение  самолёта было зарегистрированной специальной разведывательной службой Израиля. «Рейс 139 с большим числом израильтян на борту либо потерпел катастрофу, либо захвачен террористами», – гласило первое донесение разведки кабинету министров Израиля. Однако через некоторое время самолёт «нашёлся». Он приземлился в аэропорту ливийского города Бенгази для дозаправки. Сомнения рассеялись: террористы…

В три часа ночи 28 июня стало известно, что рейс 139 с 245 пассажирами (среди которых было 83 израильтянина) и 12 членами экипажа на борту находится в  аэропорту Энтеббе в 20 км. от столицы Уганды Кампалы.

Президент Уганды Иди Амин был известен как ярый поклонник Гитлера, которого он восхвалял за убийство 6 миллионов евреев. Этот бывший сержант английской армии, не прочитавший в жизни ни одной книги, публично заявлял, что хочет увековечить память Гитлера, поставив ему памятник и издав так называемые «Протоколы сионских мудрецов». Амин происходил из небольшого африканского племени на севере Уганды. Его мать была христианкой и знала Библию. Она призывала сына любить еврейский народ. Сам Амин в молодости не был религиозным, но потом неожиданно принял ислам.

В ту же ночь перед израильским правительством открылась ужасающая правда.

Освобождённая ещё в Бенгази  беременная заложница – подданная  Великобритании – сообщила Скотланд Ярду о «селекции», в результате которой все пассажиры-евреи были отделены от остальных заложников.

Террористов возглавляли немец и немка, чьё поведение напомнило одному из заложников, бывшему узнику лагеря уничтожения, о временах нацизма. Они действовали по заданию Национального фронта освобождения Палестины (НФОП), который возглавлял известный террорист, 46-летний доктор Вади Хадад. Именно Хададу принадлежала идея перенести террористическую войну с Израилем за его пределы, и именно он и разработал данную операцию под названием «Уганда». Заложникам объявили, что они похищены во имя «арабской и мировой революции». Немка добавила, что вместо названия «Эр Франс» они должны теперь употреблять слово «Арафат». Наконец, во вторник угандийское радио после истерических нападок на Израиль и Францию объявило назначенную цену освобождения заложников. Угонщики требовали, чтобы 53 осуждённых террориста, 40 из которых содержались в израильских тюрьмах, 6 – в Западной Германии, 5 –  в Кении и по одному в Швейцарии и Франции, были доставлены к ним.

Изощрённые безжалостные убийцы, террористы научились запугивать демократические общества. В Париже и Иерусалиме хорошо помнили, как за три года до этого, в июле 1973 года, люди Хадада захватили японский самолёт и потребовали 15 миллионов долларов. В результате самолёт был уничтожен террористами на взлётной полосе аэропорта Бенгази...

 Несмотря на нападки Уганды и НФОП на «французский военный империализм», террористы освободили сначала 57, а затем ещё 101 заложника с французскими паспортами. Теперь в руках террористов остались только заложники-евреи да ещё французский экипаж самолёта, командир которого Мишель Бако со своей командой отказались уехать и оставить своих пассажиров. Теперь все заложники были евреями, и ни одно правительство в мире не желало спасти их путём военного вмешательства.

В то же время израильская разведка подключила к своей работе друзей Израиля в разных частях света. Множество людей поставляли Израилю нужные сведения, часто даже не догадываясь об этом.

Сначала правительство Израиля разрабатывало т.н. (план «А»). Целью этого плана было вести переговоры и убедить Иди Амина содействовать освобождению заложников. А если  переговоры и не увенчаются успехом, то будет выиграно время для подготовки военной операции (план «Б»). Многие  в мире думали, что президент Уганды Амин  и в самом деле является посредником между Израилем и террористами. Израильтяне в телефонном режиме вели интенсивные переговоры с Иди Амином через бывшего главу израильской военной миссии в Уганде полковника Баруха Бар-Лева, который был близко знаком с чёрным диктатором. Амин сам несколько раз приезжал в Энтеббе и говорил с заложниками. Он пожимал руки, говорил «Шалом», «Добро пожаловать в Уганду!»... Но освобождённые заложники рассказали французской разведке совершенно иное. Из Парижа в Иерусалим пришло сообщение: «Уганда действует заодно с главой террористов доктором Хададом». Затем стало известно, что к террористам присоединилось ещё около десяти вооружённых палестинцев. Министерство иностранных дел Израиля  обратилось к главам государств на разных континентах с просьбой убедить Амина прекратить сотрудничество с террористами. В то же время на правительство всё возрастающее давление оказывали семьи заложников. Они требовали переговоров с террористами, особенно после того, как узнали, что те пригрозили  убить пассажиров и взорвать самолёт, если в четверг к 14.00 Израиль не даст согласия освободить заключённых террористов.

Многие в стране полагали, что Израиль всё же обменяет заложников на террористов, но министр обороны Шимон Перес считал, что если Израиль хоть раз уступит шантажу, то этому уже не будет конца. Поэтому генеральный штаб с самого начала конфликта сосредоточился на подготовке военной операции (план «Б»). Ударные воздушные и специальные силы Армии обороны Израиля были всегда готовы к выполнению молниеносных операций. Постоянные угрозы существованию Израиля, исходящие от соседних враждебных арабских стран, сделали необходимым разработку таких планов и  подготовку спецподразделений. Однако данная операция выходила за рамки возможного, ведь аэропорт Энтеббе находился в Центральной Африке, на расстоянии более 4 000 км. от границ Израиля, и израильским самолётам предстояло преодолеть это огромное расстояние, пролетев через воздушное пространство не дружественных Израилю стран  и вдоль авиалиний враждебных государств. Однако лётчики доложили, что приземлиться ночью на затемнённом вражеском аэродроме, окружённом вражескими войсками, не составляет никаких проблем. Проблема была в другом: гигантские самолёты «Геркулес С-130» могут, в крайнем случае, долететь до Уганды на своём горючем, но они не смогут вернуться в Израиль без дозаправки. Единственной более или менее дружественной страной на пути следования самолётов была Кения. Главным теперь был вопрос, разрешит ли Кения заправку израильских самолётов в аэропорту Найроби…

В пустыне Негев, наиболее засушливой  части Израиля, где, как сообщает Библия, наш праотец Авраам когда-то водил свои стада, в подземных ангарах готовились лётчики. А наверху, на авиабазе, строители построили точный макет здания аэропорта в Энтеббе, где и «репетировали» коммандос, отобранные из элитной бригады «Голани», бойцы антитеррористических подразделений и парашютисты 35-й десантной бригады.  Ход тренировок показал, что заложников можно освободить в течение 75 секунд, после того как террористы будут выбиты из здания.

Пятница, 2 июля. В очередной раз появляется Амин. Он сообщает заложникам, что Израиль не принял требования террористов и что их положение очень серьёзно, потому что здание обложено взрывчаткой и будет взорвано, если требования «палестинских борцов» не будут приняты. На основании анализа поведения Амина и террористов психологи и разведчики пришли к заключению, что Амин согласится начать показательные казни заложников, чтобы оказать давление на Израиль. В субботу источник из Уганды сообщил, что убийство первых заложников назначено на следующее утро.

Время «Ч» наступило. Терять нельзя было ни минуты. Самолёты – участники невиданной в истории военной операции – поднялись в воздух за 15 минут до того, как кабинет министров Израиля дал на это «добро».

Отряд десантников в составе почти 300 человек летел на трёх «Геркулесах». Четвёртый «Геркулес» загрузили цистернами с горючим, с расчётом на то, чтобы уже в Энтеббе перекачать горючее в остальные машины, поскольку военные «Геркулесы» не могли приземлиться в Найроби. 23 врача и 10 санитаров летели в «Боинге-707», превращённом в госпиталь. Во втором  «Боинге», также выкрашенном как обычный гражданский коммерческий самолёт, летел командующий ВВС Бенни Пелед. Огромные транспортные самолёты в сопровождении истребителей неслись к цели. Неслись безо всякой видимости, без радиоконтактов, в полном молчании…  70-тонные «Геркулесы», высотой почти с трёхэтажный дом и размахом крыльев в 120 метров, через 7 часов после вылета из Израиля один за другим приземлялись на неосвещённый (была глубокая ночь) аэродром  Энтеббе и почти бесшумно катились к зданию аэровокзала.

Командовал операцией приземлившийся в первом самолёте бригадный генерал Дан Шомрон. Возглавило атаку подразделение специальных стрелков подполковника Ионатана Нетанияху. Из пистолетов, снабжённых глушителями, была в считанные секунды уничтожена внешняя охрана, состоявшая из угандийских солдат. К зданию аэровокзала, в котором содержались заложники, десантники бежали стремительно и бесшумно, их ботинки были оснащены специальными каучуковыми подошвами. Увидев так неожиданно израильских десантников, немец, командир террористов, остолбенел. Не успев даже поднять свой «калашников», он с выражением недоумения на лице упал замертво. Действительно, никому в мире не могло придти в голову, что израильтяне смогут добраться за тысячи километров в самое отдалённое место в Центральной Африке. А тем временем командующий ВВС Бенни Пелед кружил в своём летающем штабе на «Боинге -707» над озером Виктория и над Энтеббе, не вмешиваясь в действия лётчиков. Ворвавшиеся в холл аэровокзала десантники кричали на иврите «Ложитесь! Вниз! На пол!»… Перестрелка в холле продолжалась 1 минуту и 45 секунд. Подполковник Нетанияху со своими бойцами ринулся на второй этаж, преследуя оставшихся террористов.

Всё шло по плану. Второй «Геркулес» уже принимал на борт заложников, а израильские полугусеничные вездеходы и джипы с безоткатными орудиями ринулись к главным воротам аэропорта, ожидая, что со стороны Кампалы появиться танковая колонна. Но вместо танков израильтяне, к счастью,  увидели только угандийских солдат на грузовиках, которые были уничтожены, даже не успев понять, что произошло. А с другой стороны аэропорта в его военной части уже взрывались угандийские «МИГи». Операция подходила к завершению. Пилоты первого самолёта приготовились к взлёту в чрезвычайных условиях «стояния на тормозах»: моторы работали на полную мощность, затем резко отпустили тормоза и самолёт двинулся вперёд. Огромные турбины ревели, унося освобождённых людей в небо. Общая длина пробега, как было подсчитано потом, составила 183 метра, а угол атаки «Геркулеса» равнялся 45 градусам, что почти невероятно.

Утром 4 июля 1976 года весь мир облетела весть: «Заложники освобождены и доставлены в Израиль!» Народному ликованию не было предела, но, к сожалению, к радости примешивалась и скорбь. Несколько заложников  погибли в перестрелке. Погиб и подполковник Ионатан Нетаньяху…

 В нашей статье уместно будет сказать несколько слов и о младшем брате Ионатана, Биньямине – сегодня – главе правительства Израиля. В прошлом капитан спецназа, Беньямин Нетаньяху участвовал в нескольких сверхсекретных боевых операциях на территории вражеских стран, был дважды ранен, в том числе в ходе операции по освобождению захваченного палестинскими террористами самолёта авиакомпании «Сабена» 9 мая 1972 года.

А закончить статью мне хочется словами бывшего президента Израиля Шимона Переса (тогда, в 1976 г., – министра обороны), произнесёнными им на могиле Ионатана Нетанияху:

«Операция «Энтеббе» была единственной в своём роде во всей военной истории. Она доказала, что Израиль в состоянии защитить не только свои границы, но и своих сыновей. Перед лицом террора, нашедшего союзников в лице президента Уганды, на расстоянии более чем четырёх тысяч километров от дома, в течение нескольких коротких часов была защищена честь еврейского народа и, в сущности, честь всех свободных людей во всём мире».

Комментарии [5]

14.07.2016 16:28    Петр АНТОНЕНКО

Комментарии [6]

17.06.2016 22:21    Олена МОТОРНА

Її пиляли довго. Не бензопилкою, а звичайною ручною: "вжик-вжик, вжик-вжик...". Вона пручалася з останніх сил, протиставляючи тупим металевим зубам усю свою молоду силу і жагу.
Двоє дядьків вже зморилися, поставали навколішки, тягнучи своє "вжик-вжик, вжик-вжик...". Зле огризалися на двох таких самих посіпак, що силилися давати поради. Згодом виматюкалися, попадали втомлені на траву, залишивши свою тупу пилку просто в Її тілі.
Не знаю, чим завинила перед людьми молода липа, що мирно росла на шкільному подвір'ї разом зі своїми зеленими подругами, але двоногі богоподібні істоти вирішили, що Їй більше не жити.
Даремно, що Вона зустріла перший по-справжньому літній день. Він став днем Її страти.
Даремно, що вбралася у духм'яно-медові квіти. Вони стали Її прощальним вінком.
Даремно, що ще вчора в сутінках Вона оберігала чиїсь перші несміливі обійми. Це стало Її останньою радістю в житті...
_________________________
А дядьків тих мені було геть не шкода. Навпаки потайки бажала, щоб отого довготелесого прихопив поперек, тоді він точно не пилятиме. І щоб та триклята пилка зрештою зламалася...Не зламалася. Метал стерпить будь-чий біль.

.

Комментарии [0]

16.06.2016 22:02    Олена МОТОРНА

За 10 років щасливого подружнього життя ми з чоловіком нажили чимало хороших традицій. 
Одна з них - приносити в дім квіти без приводу. Для настрою. Причому - і це головне - купувати в особливо душевної бабусі.

Їх багато, вуличних квіткарок, що оберемками і корзинами щедро продають увечері Літо. 
Але є серед них особливі. Ті, що не женуться за швидкими грошима, а прагнуть заробити в такий нехитрий спосіб якусь копійку до скромної пенсії. Акуратні, чистенькі, ясноокі, натруджені бабусі, мов з ікони.

Вони і квіти складають у свої букетики особливо старанно. І не чіпляються "купіть", а просто терпляче стоять на узбіччі шумної вулиці, тримаючи у вузлуватих долонях квіткову посмішку.

І коли ця посмішка потім опиняється вдома, домівка враз наповнюється лагідністю і теплом призабутого дитинства, в якому також була Бабуся.

Комментарии [1]

05.06.2016 22:29    Андрей ТИТОК

 Виборча кампанія на 206 окрузі з кожним днем все більше набирає обертів, і з кожним днем все більше впевненості у тому, що вибори будуть надзвичайно брудні, цинічні, а для досягнення результату кандидати не погребують нічим.

Такі думки лунали в експертному середовищі ще раніше, однак перший відчутний дзвіночок ми отримали у п’ятницю: скандал із затриманням в офісі БПП у Ріпках представника ОПОРИ на Чернігівщині Святослава Бабілі.

У цій новині було «прекрасним» все: агітація від Микитася, який не хоче йти від БПП, в офісі БПП, анкети із персональними даними виборців та працівниця офісу, яка вперто не хотіла витоку інформації. А також голова місцевої РДА, який «просто проходив поруч» і різко вирішив «розрулити» ситуацію.

Найцікавіше сталося згодом: до редакції svoboda.fm почали надходити дзвінки і листи від людей, які працюють на Микитася, із проханнями зняти із сайту матеріал про затримання Бабілі. Мовляв, ще треба розібратися, а чи не була це провокація від «ворожих сил».

І це вже після офіційного оприлюднення на сайті ОПОРИ інформації про затримання їхнього представника.

Далі – текст прохання від людей Микитася в оригіналі.

«Убедительная просьба пока нет возможности разобраться был ли это реальный представитель ОПОРЫ или это провокация, очень просим снять материал с сайта. БПП "Солидарность" выдвинула своего кандидата, а Максим Микитась не является кандидатом. Кроме того, стоит разделять БПП "Солидарность" и "Полесский обериг". Микитась является партнером и меценатом благотворительного фонда, но не имеет никакого отношения к БПП»

Найцікавіше, що навіть після того, як до представників Микитася та чернігівських партійців БПП дійшло те, що представник ОПОРИ все ж таки не провокатор, ані від перших, ані від других ми не почули вибачень у зв’язку із неправомірним затриманням журналіста, або хоча б елементарного роз’яснення ситуації, що склалася.

Приміром, що робила в офісі БПП агітація(давайте називати речі своїми іменами) Микитася, якщо він, як вже написано вище, не є кандидатом від БПП? Чому в офісі не було агіток від того ж Сергія Гаруса?

Питання радше риторичне, адже на цих виборах саме Микитась – кандидат від пропрезиденсткьої політсили, як би це не намагалися приховати. І саме йому голова обласного осередку БПП та міський голова Чернігова Владислав Атрошенко публічно «подарував» округ, згодом благодійний фонд «Поліський оберіг», а також перші шпальти та ефіри на підконтрольних йому медіа.

Незрозуміло лише, навіщо настільки неприховано робити спробу підмінити реальність. Це, приміром, коли пан Микитась публічно критикує на зустрічі із виборцями голів Чернігівської та Ріпкинської РДА, які із великою ймовірністю й організовували цю зустріч.

Або ж до чого показушна критика із бігбордів Атрошенка, який просуває тебе, дає адмінресурс і самоусувається від керування частиною твого округу, щоб ти міг робити «добрі справи».

Цікаво, чи розраховуватиме хоча б на десяту частину цієї підтримки офіційний висуванець від БПП Сергій Гарус? Очевидно, що ні і таких прикладів можна наводити безліч.

Це свідчить про одне – намагання створити картинку, якої не існує.

Щось подібне(не в масштабах і наслідках, а за сутністю) ми спостерігаємо у словах і діях Путіна. Він каже, що російських військ на Донбасі нема, але від того їх менше не стає.

 Він спростовує свою роль у вторгненні до України, але від того сутність не змінюється.

Щось схоже ми спостерігаємо і в намаганнях підміни реальності, у сутності – цинічній брехні своєму виборцеві,  Атрошенка і Микитася, хоча для першого це лише «передача округу у надійні руки». Для другого ж купівля виборів – лише інвестиція у майбутнє. 

Комментарии [3]

12.05.2016 16:16    Татьяна РОМАНОВА

 Більшість міських автобусів, які мають курсувати до 23.00-24.00, з'їжджають із маршруту до 22-ї години. Про це свідчать результати перевірки графіку роботи громадського транспорту у вечірній час. 

Комментарии [0]

20.04.2016 13:45    Татьяна РОМАНОВА

Комментарии [4]

06.04.2016 11:43    Татьяна РОМАНОВА

 У Чернігові уже четвертий місяць, як міський голова декларує нову реформу громадського транспорту, яка проявляється в наступних напрямках:

-          зміна транспортної мережі міста;

-          намір купити 10 нових тролейбусів;

-          запуск перевірок за технічно-санітарним станом автобусів.

Зупинимось на останньому пункту. Перевірка щодо санітарного стану салонів міського автобусу розпочалася з 22 березня. Поки перевірили лише 5 маршрутів: №1, 2, 2а, 3 та 5. До складу групи перевірки входять представники Управління транспорту та зв’язку ЧМР, представники Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області, представник Інспекції з питань захисту прав споживачів та представник партії Демальянс.

Кожен учасник процесу виконував свою функцію під час перевірки. Окрім цього, всі перевіряли зовнішній вигляд транспорту, наявність необхідної інформації для безпечного перебування в автобусі пасажира, стан салону, роботу персоналу та роботу маршруту у відповідність з робочим графіком транспорту.

Відповідні перевірки заплановані до серпня місяця цього року по всім маршрутам громадського транспорту. В кінці перевірки кожного маршруту складаються акти перевірки із зазначенням неналежного санітарного стану в салонах автобусів та інших порушень, які перевізники мають в найближчий термін усунути.

Коротко про кожен маршрут:

№1 «Вул. Одинцова – Дачі (Старий Білоус)», (ФОП Корень В.В.)

В результаті перевірки даного маршруту була виявлена мінімальна кількість порушень, які стосуються суто технічних речей (відсутність наліпок і т.д.). Стан транспортних засобів є задовільним, чистим та охайним.

Після кожного рейсу транспортний засіб прибирається (вологе прибирання) і салон приводиться в порядок. Окрім цього, даний маршрут перевозить школярів за півціни від вартості квитка та безкоштовно пільговиків (визначені законом категорії), не отримуючи на те державної компенсації. Похвилинний графік роботи розміщений в салоні транспорту, що завчасно зобов’язує перевізника та персонал виконувати його.

№2 (Гот. «Україна» – Дачі (Рівнопілля)) та 2а («Вокзал – Психоневрологічна лікарня») ДП «Пассервіс» ВАТ «Чернігівавтосервіс»

На кожному маршруті працюють по одному автобусу. Санітарно-технічний стан – погана обшивка сидінь, на зовнішніх стінах автобусу корозійні прояви.

№3 («Проспект Миру – Дачі (Киїнка)») ДП «Пассервіс» ВАТ «Чернігівавтосервіс»

Всього на лінії працює 5 маршруток місткістю до 22 пасажирів з інтервалом 15 хвилин. Основні недоліки: трафарети з невідповідним номером маршруту, корозійні прояви на зовнішніх стінах автобусу, пошарпане покриття підлоги та даху. В деяких маршрутках дуже проблематично відчиняються запасні двері.

По маршруту №5 (Гот. «Україна» – Дачі (Новий Білоус), що обслуговує той же перевізник, аналогічна ситуація до маршруту №2 та 2а. Деталі на фото. Дивно, що перевізник, будучи в курсі перевірок, не проявив жодної реакції чи бажання привести в нормальний вигляд свій транспорт.

Найбільше дивує, як ще їздить по місту один із автобусів маршруту №22 «вул. Одинцова – Дачі (Рівнопілля)», на який ми звернули увагу під час перевірок.

Умови роботи персоналу

Під час перевірки «пощастило» оцінити умови, в яких працюють працівники громадського транспорту. На фото видно, як виглядає туалет на кінцевій зупинці громадського транспорту «ЧеЗаРа». Цим туалетом користуються водії та кондуктори маршрутів №1, 8, 12, 21, 22, 31, 42 та ін.

Історія така: кілька років тому, коли зупинка ще нікому не належала, цей туалет обслуговували небайдужі перевізники: його ремонтували, облаштовували і планували зробити кімнату для відпочинку працівників (навіть проект кімнати є). Наразі ж зупинка зі всією інфраструктурою належить Фонду комунального майна ЧМР і знаходиться в оренді у ДП «Пассервіс». Зі слів працівників громадського транспорту, з того часу туалетом ніхто не займався, на жаль. Натомість в приміщенні під кімнату відпочинку знаходиться купа сміття та інший непотріб, що видно на фото.

Вигляд та запах в туалеті відповідний. Хоча більшість маршрутів, у яких кінцевою зупинкою є «ЧеЗаРа» − це маршрути саме Вакуленка (ДП «Пассервіс» та ТОВ «Пассервіс-Люкс» − мар. №12, 21, 22, 31 та ін). Ще один доказ байдужого ставлення до свого персоналу, який супроводжується хворим бажанням все забрати під себе та розвалити.

Ключові висновки:

В питаннях реформування міського транспорту головним має стати орієнтованість на підвищення якості перевезення пасажирів. Саме на це мають бути направлені всі кроки щодо:

-          перегляду транспортної мережі міста;

-          пріоритетність тролейбусів над автобусами;

-          перевірки технічного і санітарного стану.

Наразі можна констатувати, що з десятьма новими закупленими тролейбусами, транспортна мережа може не дати покращення якості транспорту загалом. Елементарно відсутня статистична інформація повного пасажиропотоку по тролейбусам.

Пріоритетність тролейбусів над автобусами дадуть результат, коли КП ЧТУ: по-перше − навчиться вміло застосовувати вже зароблені кошти, по-друге − поставить своїм пріоритетом заробіток коштів, а не розраховування виключно на бюджетні субвенції

Перевірки техстану мають сенс виключно, коли на них хтось реагує – перевізник, або, як мінімум, замовник – Управління транспорту та зв’язку. Станом на зараз спостерігаємо абсолютну байдужість основного перевізника, на прикладі ДП «Пассервіс» ВАТ «Чернігівавтосервіс», до будь-яких перевірок, про які знають завчасно. Мабуть, наявність двох депутатів міськради дає їм відчуття безпечності. 

Демальянс переконаний, що будь-яка діяльність має приводити до результату (підвищення якості проїзду, прозоре та обґрунтоване тарифоутворення), а не захоплювати реалізаторів від влади процесом заради процесу. Наразі процес переважає. 

Комментарии [1]