Високий Вал

Останнє оновлення 11:39 вівторок, 4 серпня

Укр Рус

01.09.2015 22:24    Петро АНТОНЕНКО

Прощай, школо?

    Цього року, сьогодні, у мене ювілей: рівно 60 років тому я пішов до школи, до першого класу Авдіївської восьмирічної школи в Куликівському районі. Цю будівлю називали «Попова школа» — мабуть, до неї мав стосунок якийсь священик. Це була одна з трьох тодішніх шкільних будівель. Дві інші називалися «Шаратова» і «Берегова», обох уже нема. Збереженій «Поповій» понад 100 років, це колишня земська школа.

    І ось уперше за понад століття в моїй рідній школі не пролунав 1 вересня перший дзвоник, не почався навчальний рік. Школу закрито.
Історія ця — «наїзди» на школу з метою її закрити — тяглася кілька останніх років. У руслі так званої «оптимізації» освіти. А точніше —  подальшого «добивання» українського села, що тяглося багато десятиліть. Не кажемо вже про колективізацію і голодомори, але й у повоєнні роки тривав процес упослідження селянства як чогось другосортного. Досить сказати, що, хоч по околиці села проходив знаменитий газопровід Дашава – Москва, споруджений ще в середині 1950-их, і по якому газ десятиліттями йшов із Карпат до Москви, лише через більш як 30 років наше село, як і інші сусідні, підключили до газу. Електрику підтягли на шостому десятилітті після революції. Так що це давнє. А нашій владі можна поставити за провину те, що вона продовжує цю комуно-радянську методу.
    Кілька років тому в моєму селі закрили ощадкасу. А це, крім іншого, обслуговування трьох сотень газових, стількох же електричних абонентів, кількох десятків телефонних. Усе це передали пошті. Але наступного року закрили й поштове відділення, яке, окрім названих робіт, виконувало свої поштові функції, плюс доставка пенсій по всьому селу. Нині єдиному листоноші, посадженому в маленьку кімнатку в сільраді, втовпили всі означені функції.
    Село — єдине в районі, де нема будинку культури. Років з десять тому зруйнувався дах на його приміщенні. Це, власне, переобладнана наприкінці 1960-их будівля колишньої, більш як столітньої церкви. Вчасно дах не відремонтували. Нині будівля розвалюється остаточно, її реконструкція вже неможлива. Не виходить і з переобладнанням під клуб якоїсь із порожніх будівель у центрі села. Наприклад, тої ж «Попової школи», з якої був би непоганий клуб. Але знов-таки бракує коштів.
    І нарешті школа. Навіть коли в ній було близько 40 учнів, її все намагалися закрити. Жителі відстояли. А без згоди громади закривати школу було не можна. І ось цього року зловісну роль зіграли два фактори.
    Перший — постмайданний парламент, ухвалюючи під Новий рік низку ганебних, здирницьких для людей законів, запровадив і положення, згідно з яким тепер можна закривати школи без згоди громади. Другий фактор — різке 7-кратне подорожчання газу, після чого опалення деяких невеликих шкіл, зважаючи на мале фінансування, стало просто нереальним.
    Власне, мою школу офіційно не закрили. Просто районна рада весною перевела її і ще одну зі шкіл з І – ІІІ ступеня у школи І – ІІ ступеня — простіше кажучи, з восьмирічки в початкову, чотирикласну.     Планувалося, що початкові класи навчатимуться в сільському дитсадку, де є приміщення. Однак в останній момент, під тиском з району,  батьки дітей написали заяви про переведення малят у сусіднє село Ковчин, до тутешньої середньої школи. Туди само, куди шкільним автобусом возитимуть і старшокласників Авдіївки. Взагалі зміцнення Ковчинської школи, де давно вже менше сотні учнів, весь час було одним із мотивів закриття Авдіївської. Я патріот обох шкіл, випускник обох, у Ковчині закінчував середню школу. Але все ж прикро, що закрити школу в моєму селі, в якій було  32 учні. Утім, офіційно школа все ж не закрита: як сказано в рішенні районної влади, діяльність закладу тимчасово призупинена. Але всі розуміють, що закривати, руйнувати легше, ніж відновлювати.
    Постало ще одне питання: збереження самого приміщення школи, досить добротного. Адже варто будівлі стати порожньою, як вона руйнується без догляду, без господаря. Це добре видно на прикладі сіл Вершинова і Бакланова Муравійки Куликівського району, де кілька років тому були закриті школи. Є ідея обладнати в Авдіївській школі будинок культури, а також перевести сюди з окремого приміщення, що неподалік, сільську бібліотеку. Нормальний варіант. Перше — буде такий культурницький осередок, друге — збережеться будівля. На заваді — бюрократичні перепони: школи — у віданні Міносвіти, а заклади культури — в Мінкультури. Але невже не можна все це уладнати, адже уряд один, держава одна?
    Поруч із закритою школою вже майже два десятиліття стоїть, руйнується громаддя двоповерхової недобудованої школи. Це ж треба було в середні 1990-их затіяти будівництво такої великої школи на 120 учнів, при тому, що в селі було з півсотні школярів, і демографія була  відома на багато років уперед. Що це — нетямущість чи відмивання грошей? На безглуздо вгачені сюди кошти можна було б десятки років опалювати існуючу школу. Цю велику будівлю ще технічно можна врятувати, принаймні були різні проекти, на кшталт відкриття тут якогось дитячого оздоровчого закладу, для чого в красивому селі над Десною є всі умови. Але знову — нема коштів. А будівля з кожним роком руйнується.
    Наш Куликівський район дружить із Пилваським районом (нині повітом) Естонії. Це повелося ще від середини 1970-их, коли в СРСР влада, з метою «інтернаціоналізму», здружувала райони й міста. Після певної паузи дружба двох районів уже двох незалежних держав відновилася. Райони обмінюються делегаціями. У естонській Пилві  бувають наші педагоги, культпрацівники, які після цих поїздок кажуть, що «плакати хочеться», порівнявши реалії обох країн. Недавно побували в Куликівському районі естонські педагоги. Вони люди делікатні, тому утримувалися від здивувань щодо закриття наших шкіл. А могли б розказати, як у їхньому повіті утримують у невеликих селах школи на кілька учнів. У нас на це своя відповідь: «Так то ж Естонія, там інше життя». І це подається як фатальна заданість, замість того, щоб подумати й відповісти, а чому ж там «інше життя», в державі, яка вже 16 років є членом НАТО і 11 років — членом Євросоюзу.
    Чи відродиться моя рідна школа? Можливо. Дітвора в селі є, в дитсадку влітку було 18 малюків, щойно 5 пішли до школи, в перший клас.  До села останніми роками приїхали на проживання кілька молодих сімей з дітьми. Може, колись знову 1 вересня над шкільним подвір’ям пролунає перший дзвоник, який нині не пролунав уперше за понад 100 років.

02.08.2015 09:50    Сергій СОЛОМАХА

Місцеві вибори в Чернігові: В ЄДНОСТІ – НАША СИЛА!?

 Прогнозовано - перемогою провладного кандидата, завершилися 26 липня 2015 року проміжні вибори народного депутата у виборчому окрузі № 205.
Чи була ця перемога влади «пірровою» - покажуть місцеві вибори, призначені на 26 жовтня 2015 року.
Однак хвилювати активних учасників Революції Гідності і українських патріотів, на мою думку, повинно інше.


Варто за підсумками чернігівських перегонів, за якими спостерігала уся Україна, поміркувати над тим, чого очікувати восени громадському загалу від місцевих виборів, які відбудуться за новим виборчим законом.
Адже цей закон надає значні преференції шести парламентським партіям, які мають фракції у Верховній раді України. Тому не дивно, що автор звернувся до місцевого кандидата, який брав участь у виборах у виборчому окрузі № 205, відомого місцевого громадського активіста, ЄвроМайданівція, активного виборця і експерта з питанням:

«Який відсоток голосів виборців (min – max) на місцевих виборах можуть отримати партійні списки шести парламентських партій на місцевих виборах у місті Чернігові восени цього року?»

Результат - вражаючий. Судіть самі.
 



На думку опитаних від 77% до 84% голосів виборців міста Чернігова на місцевих виборах восени отримають шість парламентських партій, в той час як семи позапарламентським партіям, які «засвітили» на останніх виборах своїх лідерів, залишається лише від 16% до 23% голосів виборців. І це не враховуючи того, що за відсутності (вперше на місцевих виборах у бюлетені графи «проти всіх») значна частина опозиційно налаштованих до влади виборців може зіпсувати свої бюлетені.

Нагадаю, 31 жовтня 2010 року на виборах депутатів Чернігівської міської ради за партійними списками «проти всіх» проголосувало 8558 або 9,66% виборців. При цьому у цих виборах взяло участь лише 39,36% виборців, що мали право голосу, водночас на парламентських виборах 26 жовтня 2014 року в Чернігові на виборчі дільниці прийшло аж 55,16% виборців. Це – лише дещо більше, ніж на проміжних виборах народного депутата 26 липня 2015 року у виборчому окрузі № 205 де у голосуванні взяло участь 35,33% виборців.

Отже, враховуючи те, що у новому виборчому законі про місцеві вибори парламентські партії встановили 5 відсотковий виборчий бар’єр для проходження партійного списку до місцевої ради, заставу у розмірі 4 мінімальної заробітної плати на кожні 100 тисяч виборців і партіям офіційно заборонено утворювати виборчі блоки в першу чергу перед активістами ЄвроМайдану, громадським сектором та перед усіма небайдужими українськими патріотами постав важкий вибір:

або розчинитися у рейтингових проектах парламентських партій,

або ж, як би це не було важко, ОБ’ЄДНИТИСЯ і виступити на місцевих виборах 26 жовтня 2015 року під одним СИНЬО-ЖОВТИМ державним прапором, одним партійним списком під гаслом: «В ЄДНОСТІ – НАША СИЛА!»

СЛАВА УКРАЇНІ!

ГЕРОЯМ СЛАВА!

УКРАЇНА ПОНАД УСЕ!



1 серпня 2015 року

ДОВІДКА:



«Піррова перемога» — метафора, сталий вираз. Означає перемогу, яка дістається дуже великою ціною; або перемога, рівносильна поразці.

Своїм походженням цей вираз завдячує битві при Аускулі 279 року до н. е. Тоді епірська армія царя Пірра протягом двох днів вела наступ на війська римлян і зломила їхній опір, але втрати були настільки великі, що Пірр зауважив: «Ще одна така перемога і я залишуся без війська».

Оскільки основним завданням будь-якої битви є знищення військ ворога, така перемога з точки зору тактики дуже погано впливає на хід всієї війни, адже потрібна пауза, щоб поповнити військо, боєприпаси, провіант.

20.07.2015 15:40    Тетяна РОМАНОВА

ДемАльянс проінспектував транспорт, який перевізники виставляють на конкурс

 Вперше представників «Демальянсу» допустили до огляду пасажирського транспорту Чернігова. Відношення перевізників та стан техніки залишають багато питань. Але сама можливість оцінки до конкурсу, а не після дає надію сподіватись, що виявлені порушення не лише фіксуватимуться, а й виправлятимуться.


Реалії вітчизняного сервісу часом настільки абсурдні, що скажи про це жителю будь-якої іншої країни (передусім європейської) – не повірить. Таке враження складалося неодноразово, користуючись міським транспортом, а після огляду транспортного засобу, який виставлений на маршрут №27, думки підтвердились ще раз. До речі, засідання конкурсної комісії на цей маршрут відбудеться 23 липня 2015 року.

6 липня відбулося засідання конкурсної комісії з розкриття конвертів із заявками на участь у конкурсі пасажирського перевезення на маршруті №27. Конкурсну документацію на конкурс подали тільки два перевізники: ДП «Пассервіс» та ПрАТ «Таксосервіс». Не зрозуміло, чому на конкурс не подав заявку ФОП Каплюк Б.В., який вже 15 років обслуговує маршрут №27. 

Наступного дня, 7 липня, відбувся огляд транспортного засобу цих двох претендентів на маршрут. В огляді взяли участь представники Управління транспорту та зв’язку, представники «Демальянсу», зацікавлені громадські активісти, представники першого заступника міського голови Миргородського М.М. та неформальні представники перевізників.

Критерії оцінювання

Переможцем конкурсу стає перевізник, який набере більше балів. Бали нараховуються згідно постанови КМУ №1081 від 3 грудня 2008 року, де визначені критерії нарахування балів.  Огляд транспорту відбувався за такими основними критеріями по кожному перевізнику-претенденту:

1)      Сумарна пасажиромісткість автобусів, які виставлені на конкурс (жоден з перевізників не набирає балів – згідно з постановою КМУ №1081 пасажироміскість має бути від 400 для міст з кількістю жителів до 300 тис. чол.).

ПрАТ «Таксосервіс» – пасажироміскість з місцем водія 330чол, без місця водія – 314чол.

ДП «Пассервіс» – пасажироміскість з місцем водія 281чол., без місця водія – 265 чол.

2)        Строк експлуатації автобусів (звичайно, що новіші автобуси отримують більше балів).

Згідно з умовами конкурсу маршрут мають обслуговувати 16 машин.

ДП «Пассервіс» на конкурс пропонує: 6 дельфінів (15 посадочних місць), 2 машини на 16 місць  і всі інші - на 20 місць. Переважна кількість транспортного засобу цього перевізника з 2007 року випуску (8машин), одна - з 2012 року, також є з 2006 (3 авт.) , 2008 (2 авт.), 2009 року (2 авт.). Всього 16 машин.

ПрАТ «Таксосервіс»: 2 Рути 17 (14 посадочних місць), 2 машини на 17 та 18 місць. Решта від 20 посадочних місць. Машини «віком» з 2003 до 2014 року випуску (2003 року – 3, 2005р. – 1, 2006р. – 3, 2007р. – 3, 2008р. – 2, 2009р. – 2). Дві машини з 2014 року випуску і вони ж обидві стоять в резерві.

3) Середньооблікова кількість працівників, що працюють на повну ставку. В тому числі і окремо бали виставляються за наявність медичних працівників і працівників, які здійснюють щоденний контроль за технічним станом  транспортних засобів.

За цим пунктом ДП «Пассервіс» об’єктивно отримує більше балів, аніж ПрАТ «Таксосервіс». Враховуючи навіть те, що у ДП «Пассервіс» є власна облаштована ремзона, де працюють механіки.

4) Робота перевізника-переможця попереднього конкурсу не менше передбаченого договором строку на маршруті – в цьому випадку бали отримав би тільки ФОП Каплюк, який маршрут обслуговує вже 15 років.

5)       Наявність дорожньо-транспортних пригод.

6)        Наявність свідоцтв відповідності автобусів.

7)         Зовнішній стан транспортних засобів.

Якщо порівнювати транспортний засіб двох перевізників, то візуально і більш чистим та охайнішим виглядає ПрАТ «Таксосервіс», аніж ДП «Пассервіс»: в більшій частині автотранспорт має належний зовнішній вигляд. Салони чисті, видно, що готувалися перед оглядом. Представники ДП «Пассервіс» в багатьох випадках навіть не змогли помити машину перед перевіркою.

Також ДП «Пассервіс» виділився більшою кількістю машин, в яких кузов має сліди корозії. А в одній із машин взагалі була виявлена наскрізна дирка на сходинках. ПрАТ «Таксосервіс» теж має в окремих випадках серйозні дефекти в машинах, наприклад, заклеєні скотчем задні двері.

Порушення: 

Окрім загального вигляду машин, були помічені й інші порушення перевізників в документах:

1. Були зафіксовані маніпуляції з реєстраційними картками: дві реєстраційні картки зареєстровані на один транспортний засіб. За попередніми даними таких випадків у ДП «Пассервіс» було зафіксовано з 7 машинами, у ПрАТ «Таксосервіс» – 1. Тут же стає зрозуміло, чому не подав документи на участь у конкурсі ФОП Каплюк. На семи машинах, виставлених на конкурс від ДП «Пассервіс», була заклеєна інформаційна об’ява з даними перевізника на ім’я ФОП «Каплюк». У ПрАТ «Таксосервіс» – була зафіксована 1 така машина, в салоні якої  вказаний перевізник ДП «Пассервіс ВАТ «Чернігів Автосервіс».

2.   Неспівпадіння він-кодів: ДП «Пассервіс» - 3 машини, ПрАТ «Таксосервіс» – 2.

3. Вказана пасажиромісткість не відповідає дійсності. В документах вказана пасажиромісткість 22 місць, а по факту – 19 місць. Таких випадків було зафіксовано по 1 у кожного перевізника.

4. Бухгалтерія. Жоден з перевізників не надав форму 1ДФ за 2 квартал. Вимога була – надати документ за 1 та 2 квартал, а надані були лише за 4 та 1 від двох перевізників.

5.  ДП «Пассервіс» замість ліцензійних карток надав витяги, хоча картки мають бути на руках.

6.   В багатьох транспортних засобах двох перевізників аварійні двері дуже туго відкриваються, часто нема важелів на люках при аварійному виході. У «Пассервісі» виявлений такий випадок, як заблокований аварійний люк (заліплено скотчем). У Таксосервісі майже в половини виставленого транспорту не було на люках надписів «аварійний вихід».

7. В транспорті ДП «Пассервіс» майже в кожному салоні маршрутки знаходилось не закріплене колесо саме там, де люди мають розмістити свої ноги. У ПрАТ «Таксосервіс» таких випадків було зафіксовано значно менше.

8. У ПрАТ «Таксосервіс» відсутня інформація про вхід та пасажиромісткість транспортного засобу, інформація про страховика. В автомобілях ДП «Пассервіс» в салонах була присутня політична реклама, яка заборонена п.8 ст.74 Закону України «Про вибори народних депутатів України».

9.   Два транспортних засобів ДП «Пассервіс» взагалі були повністю в розібраному вигляді (в стані ремонту). Такий факт під час перевірки можна вважати як запобігання роботі інспекції з огляду транспортного засобу, який виставлений на конкурс, тому що інспекція не може оцінити в повній мірі стан машини.

Позиція ДемАльянсу

Однозначно прогресом і позитивним моментом є те, що за багато років вперше громадські активісти увійшли в склад робочої групи, яка здійснює перевірку та огляд транспортного засобу, який виставляється на конкурс. Відомо, що в часи С. Андроса це було не можливо. Це є дійсно заслугою першого заступника міського голови Миргородського М.М. Окрім цього, будь-які зацікавлені в цьому питанні громадські активісти можуть входити в склад конкурсної комісії, перед цим завчасно подавши заяву про своє бажання. Це все є позитивною зміною на шляху в реформуванні транспортної системи Чернігова.

Щодо огляду транспортного засобу від перевізників. Під час огляду і після нього склалося таке враження, що для перевізників, а особливо для ДП «Пассервісу» ця перевірка нічого не значить. До неї віднеслися абияк, були зовсім не підготовлені до перевірки машини, вже під час перевірки зривали водіїв з маршруту і просили підвезти маршрутку в автопарк на огляд.

Також в інспекцію з огляду і в конкурсну комісію увійшли представники ДП «Пассервісу» під виглядом громадських активістів, які дуже уважно оглядали транспортні засоби ПрАТ «Таксосервіс» і не глянули в сторону машин ДП «Пассервіс».

Тому вважаємо необхідним створити конкурсну комісію з незалежних експертів, з людей, які не будуть лобіювати інтереси тих чи інших перевізників, а будуть об’єктивними.

Позитивним моментом, звичайно, вважаємо конкуренцію: яка не яка, але цього разу все ж була конкуренція між перевізниками. Це є також позитивним моментом і маленькою надією для пасажирів які, щодня переживають культурний шок у маршрутках. І мова далеко не про стан автобусів, чимало з яких потребують хоча б дотримання елементарних норм гігієни.

В зв’язку з цим варто зазначити, що в обох перевізників є реальні порушення, на яких ми будемо наголошувати і подамо цей перелік до конкурсної комісії на розгляд. Після чого будемо вимагати усунути виявлені порушення та контролювати дотримання умов конкурсу надалі.

 


Романова Тетяна

Голова Чернігівська міська організація

Політична Партія Демальянс

06.07.2015 09:49    Петро АНТОНЕНКО

Без Фестивалю журналістики, без Козацького свята, без Всесвітнього Форуму

Може, Народний Рух згадає про 25-річчя славного походу «Дзвін-90»?

   Коли торік вперше не було проведено обласний Фестиваль журналістики «Золотий передзвін Придесення», що в якійсь мірі вже був і всеукраїнським, який проводився друге десятиліття, традиційно до Дня журналіста України, це «списали» на переміну влади, початок сепаратистського заколоту і російської  агресії на Донбасі.

    Пройшов рік. Суспільство вже потроху звикло з усім означеним, якщо можна з цим «звикнутися», життя продовжувалося. Більше того, на решті України, в далеких від фронтового Сходу областях наче аж підкреслювалося: мирне життя продовжується, з усіма його подіями і традиціями у мистецтві, освіті, спорті. Що спростовувало й другу мотивацію скасування фестивалю—мовляв, треба економити кошти на різних акціях В Чернігові, як і загалом по Україні, ці акції тривали, ніби підкреслюючи— ми народ миру, а  не війни. І до проведення різних фестивалів, конкурсів, свят традиційно і ще більше, ніж раніше, долучалися спонсори—великий і малий бізнес, підприємці. Врешті, вони завжди спонсорували й проведення фестивалів журналістики. Від місцевої влади, насамперед, закладів культури,  вимагалося лише організувати святкове дійство в обласному академічному театрі чи філармонії.  І ось «Золотий передзвін Придесення» не відбувся й  другий рік підряд.
    Продовжимо цей ряд. Точно так само другий рік підряд не відбулося обласне Козацьке свято у славній гетьманській столиці — Батурині. Звичайно, батуряни традиційно, в другу неділю червня, провели це свято— скромно, як міське. Але варто нагадати, що чверть століття Козацьке свято проводилося як обласне, всеукраїнське, а  в окремі роки й міжнародне. В липні якраз ювілей: минає25 років від проведення Чернігівськими обласними організаціями Народного Руху і «Просвіти» першого козацького свята в Батурині. Саме ним завершився кількаденний агітаційно-культурологічний похід «Дзвін-90».До  його проведення  спонукала і  щойно ухвалена Верховною Радою Декларація про державний суверенітет України, якій теж 16 липня ювілей — 25-річчя.        
    Звернімо увагу: це було ще за Радянського Союзу, в загниваючому,  але існуючому СРСР, при правлячій Компартії, яка чинила шалений  спротив походу «Дзвін-90». Тим не менше, похід районами Чернігівщини пройшов з великим успіхом. А в Батурині рухівці і просвітяни вперше підняли синьо-жовтий український національний прапор, вперше відкрито виконали наш Гімн «Ще не вмерла Україна». Вперше за кілька століть помолилися в гетьманській столиці за Івана Мазепу і його козаків, що колись постали за відродження України. Учасники походу вперше розповіли людям про замовчувану історію — знищення московським військом всіх мешканців Батурину у трагічному листопаді 1708 року. Рухівці і просвітяни насипали курган, як символічну могилу жертвам того терору, встановили на ньому хрест. А поруч поклали пам’ятну плиту на честь Івана Мазепи і його козаків.
    Мабуть же, нині обласним та й всеукраїнським Руху і «Просвіті» варто відзначити 25-річчя того походу, того першого кроку для  відродження Батурина в нашій  національній пам`яті.
   Завершити ж цей ряд варто ще одним скасуванням традиційного і вкрай важливого заходу. Запланований на серпень цього року VIВсесвітній Форум українців не відбудеться. Українська Всесвітня Координаційна Рада кілька тижнів тому ухвалила провести цей черговий Форум 20—21 серпня 2015 року. УВКР, як керівний орган світового українства, що обирається якраз на Форумах, мала повне право прийняти таку ухвалу. Тим більше, що на попередньому Vфорумі у 2011 році було ухвалено провести наступне зібрання українців світу якраз цього року. Але звичайно,УВКР, бідна, злиденно фінансована державою організація, офіс якої тулиться в кількох кімнатах обшарпаного будинку в глибині двору по вул. Антоновича (хоч вартував би якогось гарного старовинного особняка),  не може провести Всесвітній Форум без підтримки держави. Адже держави світу завжди підтримують свою діаспору.   Наша держава  фінансувала ці Форуми, щоб, «відбувши чергу» цією подачкою, на наступні кілька років практично забути про світове українство.
   І ось недавно в Києві побували лідери світового українства, найбільших діаспорних організацій. Вони і голова УВКР Михайло Ратушний побули на прийому в Кабміні, де урядовці переконували гостей, що VI Всесвітній Форум українців треба відкласти—на рік. Мотивація все та ж—мовляв, не на часі: війна, агресія, економічна криза.
    Що тут сказати: А, може, якраз на часі біло б зібрання українців нашої держави і світу— за участю представників щонайменше 20-мільйонів світового українства. Якраз зараз нам НА ЧАСІ і дуже важлива їхня підтримка,  їхній голос на захист суверенності Української держави. Українці діаспори й так багато роблять для цього, досить назвати величезну гуманітарну, фінансову допомогу для нашої армії,  воїнів АТО, численні акції протесту українців закордону проти російської агресії, на захист України. І до голосу цих українців прислухаються лідери держав Європи і світу. То чому б не посприяти подальшому єднанню світового українства.
    А щодо економічних чинників… Може, наша влада якраз цього і побоюється — чесної розмови з українцями світу про наші так звані «реформи», які лише б`ють по людях. Розмови про те, що практично нічого не змінилося після Майдану— щодо оновлення суспільства, очищення влади, покарання тих, хто довів до крові на Майдані.    То що, нічого сказати світовому українству?

26.06.2015 08:42    Сергій СОЛОМАХА

Чи морально під час війни «дерибанити» кошти Державного бюджету на проміжних виборах у ВО № 205?

26 липня 2015 року у місті Чернігові повинні відбутися проміжні вибори народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі № 205 до якого входять 78 виборчих дільниць розташованих в Деснянському і 5 в Новозаводському районах міста Чернігова. При цьому 11 (13,3% від загальної кількості виборчих дільниць на постійний основі) є спеціальними, бо знаходяться в лікувальних закладах міста.

Безумовно, ці проміжні вибори знаходяться під пильною увагою не тільки влади, але й громадськості та засобів інформації. Це дає підставі сподіватися на те, що увагу суспільства нарешті приверне раціональне використання ЦВК і ОВК коштів Державного бюджету на підготовку і проведення виборів в Україні.

І це - не малі кошти. Судіть самі.

Так кошторис видатків Центральної виборчої комісії на підготовку і проведення проміжних виборів народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі № 205, призначених на 26 липня 2015 року складає 617 300 грн., а обсяг коштів, виділяються окружній виборчій комісії, ЦВК затвердила у розмірі 2 314 700 грн.

В межах обсягу цих кошти ОВК відповідно до частини шостої статті 46 Закону України «про вибори народних депутатів України» до 13 червня 2015 року включно зобов’язана на основі середніх норм видатків, затверджених ЦВК, скласти єдиний кошторис видатків для підготовки і проведення виборів із включенням до нього видатків окружної виборчої комісії та видатків для потреб дільничних виборчих комісій та спрямувати його на затвердження ЦВК.

За звичай члени ОВК, мабуть покладаючись на компетенцію голови, головного бухгалтера ОВК та фахівців ЦВК, схвалюють єдиний кошторис видатків для підготовки і проведення виборів без обговорення одноголосно.
Однак на проміжних виборах у голосуванні беруть участь тільки виборці, що мають виборчу адресу на території одномандатного виборчого округу. Тож виборці з інших виборчих округів, які перебуватимуть в лікувальних закладах в день голосування, на проміжних виборах не беруть участі у голосуванні.

На позачергових виборах 26 жовтня 2014 року до виборчих списків у 11 лікувальних закладах, розташованих на території виборчого округу № 205, було внесено 991 виборець. І якщо у загальнодержавному окрузі у голосуванні взяли участь 921 виборець, то у голосуванні в одномандатному виборчому окрузі - 298 виборців. Наприклад, у центральній районній лікарні у голосуванні в одномандатному виборчому окрузі взяли участь 4 виборця, обласному центрі радіаційного захисту та оздоровлення населення – 8, обласному госпіталі для інвалідів та ветеранів Великої Вітчизняної війни – 8, обласній лікарні – 17, секторі медичного забезпечення управління МВС - 17, обласному онкологічному диспансері – 17, обласному протитуберкульозному диспансері -19, міській лікарні № 1 - 27.
При цьому до складу дільничних виборчих комісій на цих дільницях входило по 14 осіб, з яких три працювали на платній основі. На кожну з цих спеціальних виборчих дільниць, як малу виборчу дільницю, за нормами видатків з Державного бюджету було передбачено витратити 17 848 грн. державних коштів.

Переконаний, що на цих проміжних виборах варто щонайменше у 7 з 11 лікувальних закладах застосувати норми статті 86 Закону України «Про вибори народних депутатів України», якими регламентується порядок голосування виборців за місцем перебування. Адже голосування як кажуть виборці «на дому», коли три члена ДВК та офіційні спостерігачі за письмовим зверненням виборця, який тимчасово не здатний пересуватися самостійно, забезпечують голосування виборця за місцем його перебування, відпрацьовано досконально.

У зв"язку з цим варто було б доповнити частину третю статті 107 Закону України «Про вибори народних депутатів України» четвертим та п'ятим абзацами:

«На проміжних виборах народного депутата у виборчих округах, утворених в межах одного населеного пункту, у спеціальних виборчих дільницях, утворених у стаціонарних лікувальних закладах за рішенням Центральної виборчої комісії спеціальні дільничні виборчі комісії можуть не утворюватися.
Керівники таких стаціонарних лікувальних закладів забезпечують умови голосування виборців, які знаходяться в них, відповідно до статті 86 цього Закону.»


Крім того, відповідно до частини третьої статті 28 Закону України «Про вибори народних депутатів України» що на виборчих дільницях, де кількість виборців не первищує 50 осіб ДВК може утворюватися у складі голови, секретаря та 2-4 членів комісії. Однак ця норма закону ще жодного разу(!) не була застосована ОВК на попередніх виборах в місті Чернігові. Питання навіть не ставилося на обговорювання... Мовчали з цього питання як контролюючи державні органи, так і представники громадських організацій КВУ та "ОПОРИ", які постійно від імені виборців контролюють виборчий процес.
Як кажуть: коментарі зайві!

Чи не злочинно (хоча і законно) під час війни тупо «освоювати» на проміжних виборах кошти Державного бюджету?

Це питання не тільки до членів ОВК і ЦВК, які приймають рішення, але й до всіх небайдужих українців.

 

08:53
  •  
  •  
  •  
  •  
 

25.06.2015 12:54    Петро АНТОНЕНКО

Фарсо-вибори фарсо-демократії

     Нинішні позачергові вибори  до парламенту по округу № 205, а це більша частина Чернігова, схоже, принесуть світовий рекорд.

       В № 57 своєї газети «Світ-інфо» за 18 червня  в публікації «Виборчі ігри в часи війни» я розповів про ці  вибори, призначені на 26 липня через те, що обраний восени депутат був призначений  головою обласної державної адміністрації.
     В тій публікації, зокрема, ставилося питання, а чи не є зайвою розкішшю витрати державного бюджету  в час війни на ось такі позачергові вибори? Адже їх кошторис —  3 мільйони гривень. І лише дещиця цієї суми повернеться в бюджет.  Мова про те, що грошова застава кандидата в розмірі 12180  гривень повертається лише переможцеві виборів. Отож, з півтора десятки кандидат-невдах повернуть у бюджет десь 5—6 відсотків кошторису виборів.
     Цього разу   я приємно помилився: у бюджет повернуться аж близько чверті цих витрат. Річ у тім, що вже станом на 25 червня ЦВК зареєструвала по округу …90 кандидатів! То ж, якщо їх буде десь 250, витрати на вибори окупляться, а то й буде прибуток для бюджету. Оскільки реєстрація завершується 30 червня, все можливе. Але й так уже встановлено всеукраїнський, а, може, й європейський чи світовий рекорд кандидування по округу, гідний Книги  рекордів Гіннеса.
    Гляньмо уважніше на цей довжелезний (схоже, буде  більш як метровий виборчий бюлетень) список кандидатів. Виявляється в парламент країни, головний, власне, єдиний законодавчий орган держави, можна балотуватися, кому не лінь. Інтереси двохсот  тисяч виборців округу, мешканців міста, беруться представляти 52 кандидати (більше половини!), які взагалі  не проживають  у Чернігові. Географія тут — від Галичини до Донбасу.  В адресах кандидатів  —  Львів, Одеса, Дніпропетровськ,  райцентри і села (!)  Одещини. Київщини, Вінничини, Донеччини, Львівщини, Чернігівщини, а ще ціла когорта киян.
    Серед зареєстрованих — 26 безробітних! Додайте ще чотирьох  пенсіонерів, і виходить, що 30 чоловік , окрім законодавчої роботи, шукають у парламенті заробітку. Звичайно, приємно, що наш безробітний може внести понад 12 тисяч гривень кандидатської застави, але, очевидно, й таким  людям не завадять депутатська зарплата і «чайові».
    Ви гадаєте, писати й ухвалювати  закони, за якими житиме вся держава, так уже складно? Нічого подібного. В депутати сміливо рвуться 11 кандидатів, за плечима яких освіта лише в ПТУ, профтехосвіта, як і сказано в постанові ЦКВ. Взагалі список кандидатів дає цікавий зріз нашого суспільства. Є кандидати з освітою ПТУ, котрі займають посади «директора» такої-то структури, є навпаки —  люди з солідними дипломами ходять у безробітних.
    Що спонукає натовпи людей претендувати на мандат депутата парламенту держави? Мабуть же, «висока суспільна мотивація». І то лише злі язики торочать про якісь інші мотивації, щоб за ці «мотивації» бути клоном (чи клоуном) , підсадною качкою грошовитих і «владовитих» кандидатів.
    Якщо ж серйозно, то не лише змагання грубих грошей і грубого адміністративного, владного ресурсу двох найбільш «розкручених» кандидатів роблять ці вибори фарсом демократії. А й ось таке «балотування». Апелювати до честі й совісті десятків подібних  «балотантів», котрі продають своє ім`я, — марна справа: честь і совість у декого давно вимірюється кольором купюр.
    Все це— доведені до абсурду брудні виборчі технології. Нареєструвати кандидатів, щоб від кожного мати представника у виборчих комісіях, бо, виходить, що й по сьогодні діє сталінська формула:  важливе не те,  як голосують виборці, а хто і як рахує їхні голоси.
     Навіть такий нюанс. Якщо у твого реального суперника прізвище починається з «вищої» літери алфавіту, не дай Боже, щоб він ішов першим за списком  у бюлетені, бо частина виборців далі першого прізвища не читають.  Тоді терміново шукають «кандидата» з прізвищем на літеру «А», при потребі й на «Аа», для чого можна навіть «попросити» того змінити прізвище.   
    Це вже не смішно. Як і бруд, що наростає з ходом кампанії. То хтось таємничий обписує перші поверхи будинків —гарно відремонтовані магазини, офіси, ательє— «агітаційними» написами. Причому, штаби основних кандидатів вказують пальцем один на одного: мовляв, то не ми, то провокація конкурента. А то ось днями   громадські активісти змусили міліцію затримати цілий автомобіль так званих «газет», що роздавалися в центрі міста. В цій газеті, що не посоромилася прибрати славну назву «Наш Чернігів», розповідається, що один з кандидатів — аферист, їсть людське м`ясо і взагалі син Путіна. Інший кандидат марно хвалиться кількома своїми дітьми, бо з цими дітьми йому колись «допоміг» його основний суперник на виборах. І так далі... Потім пішли  якісь дивні дзвінки про «замінування»,щоб зірвати заходи кандидата-суперника.
    Міліція елементарно могла б встановити творців отої  самозваної «газети» без жодної реєстрації і вихідних даних. Як і тих, хто обмальовує стіни будівель. Але, схоже, правоохоронці воліють чомусь ухилятися від ситуацій, де пахне, точніше, тхне політикою, чим є і виборчі кампанії.
       Фарс нинішніх виборів по округу наче зайве підкреслює недолугість мажоритарної системи виборів. Втім, не набагато краща у нас  і пропорційна,партійна система, враховуючи, чим є наші так звані партії, ці політхолдинги, придатки олігархату. Зараз у нас діє  змішана система парламентських виборів, тобто суміш двох убогих систем. А ось нормальну пропорційну систему з відкритими списками все чомусь не впровадять.   
      Про не юридичні, а політичні, суспільні, моральні аспекти такого фарсу на виборах мова окремо. Напрошується навіть  така версія:  хтось хоче довести ситуації до фарсу й абсурду, щоб продемонструвати убогість нашої української демократії. Версія екзотична, але у нас уже перестаєш дивуватися будь-чому.  Якщо хтось затіває ось таке, то це зайвий клопіт. Тому що й так давно зрозуміла наша ситуація з виборами,  політичною структуризацією, партіями, побудовою  у нас справжнього громадянського  суспільства. Зрозуміла й  без цього цирку. І тут, на відміну від цирку, не до сміху.       

23.06.2015 09:33    Тетяна РОМАНОВА

Про транспортну раду у міській раді

 В нещодавню п\'ятницю відбулося засідання Транспортної ради, на якій розглядались різні питання щодо змін маршрутної мережі міста. Скажу про кілька цікавих моментів. 

1. Найбільш скандальне питання на цій раді було пов.язано з маршрутом №10 (Пивзавод - завjд Силікат), від якого перевізники відмовляються і просять його закрити. За словами Захарченка (перевізник маршруту №10), маршрут вже майже три роки є збитковим і вони його тягнуть, сподіваючись на позитивні зміни з боку Управління транспорту. Також вони зазначають, що вже кілька разів просили змінити цей маршрут, щоб він почав приносити прибуток. На що Управління транспорту постійно закривало очі, з їх слів, хоча вже тривалий час маршрут працює зі значними порушеннями договору.
Отже, на раді все-таки вирішили рекомендувати Управлінню транспорту закрити цей маршрут і об.явити новий конкурс. 
Хоча тут постає велике питання: чи знайдеться хтось з перевізників обслуговувати збитковий маршрут? Бо, як виявилось, потреба в цьому маршруті у чернігівців є. В зв.язку з цим були зібрані звернення від громадян, які користуються маршрутом №10, з проханням не закривати маршрут.

2. Власник маршруту №27 на засіданні звинувачує Захарченко в тому, що він, закривши маршрут №10, виставить весь свій транспортний засіб на конкурс на автобусний маршрут №27 і створить йому конкуренцію (конкурс відбудеться 23 липня 2015року http://www.chernigiv-rada.gov.ua/news/view/7084). Кажуть, що така реакція викликана розумінням перевізників про свої незначні шанси з таким конкурентом знову виграти маршрут №27 на наступний період. Це пов.язано і з кількістю власного автотранспорту, і з якістю надання послуг. 
Вважаю, конкуренцію під час конкурсу на маршрут - позитивним моментом і необхідним, особливо в сфері гром.транспорту. Конкуренція необхідна, хоча б за для того, щоб перевізники почали дбати про пасажира і надавати якісну послугу з пасажриських перевезень.
Щодо тривалого порушення договору з пасажирських перевезень на маршруті №10, то тут питання до Управління транспорту - чому, знаючи про такі порушення, не було прийнято відповідних заходів?

3. Окрім цього, ще було озвучено ряд питань щодо змін маршрутів №3, №40, №29, №30, №42, №46 та інших. 

По результатам ради, вважаю доцільним наразі не змінювати окремі маршрути, поки не відбудеться зміна і повний перегляд всієї маршрутної мережі міста. Маршрутна мережа повинна бути зручною та зрозумілою до користування, і приносити прибуток не окремим маршрутам, а абсолютно всім. 

19.05.2015 13:06    Петро АНТОНЕНКО

Поле Чудес у Країні Дурнів

Тарифно-цінового  удару  завдав по мільйонах українців нездарний уряд

    Напевно,ви любите казки. Заголовок про Поле Чудес у Країні Дурнів — з добре відомої казки про Буратіно. Там хитрющі лисиця Аліса і кіт Базиліо запропонували наївному Буратіно закопати його кілька золотих монет на Полі Чудес, старанно поливати їх, і тоді тут виросте грошове дерево, всипане такими ж золотими монетами.
    Чим це завершилося, пам’ятаєте. Але інколи складається враження, що й ми є мешканцями такої Країни Дурнів, де нас ошукують лисиці Аліси і коти Базиліо (реальні прізвища можете підставити самі). І одна з основних причин цього — не просто тотальна наївність люду, а таке ж тотальне помутніння їх розуму. Коли чорне чомусь називаємо білим, бо так заведено, так, мовляв, говорять усі.
    І тут доречно згадати ще одну казку, блискучий твір Андерсена про голого короля. Пригадуєте? Там два аферисти взялися пошити королю новий одяг. Але розікрали все, від тканини до ниток і ґудзиків. І щоб якось викрутитися, почали «шити», тобто маніпулювати довкола короля порожніми руками, з уявними тканинами, нитками й ґудзиками. Далі заявили, що вбрання короля готове й воно дуже красиве. А хто цього вбрання не бачить, той, значить, дурень. І ось король голим іде по вулиці столиці, а всі придворні й простолюдини розхвалюють його новий одяг. Аякже:  не розхвалиш, не помітиш цього «вбрання», виявишся дурнем. І лише один простий хлопчик, котрий не знав про цю змову, вигукнув: «А король же голий!»
    Ця геніальна казка про те, скільки ще на світі «голих королів», а головне — що відбувається, коли на людей находить загальне помутніння.
    У нашому сьогоденні стільки дивовижного, що вже перестаєш дивуватися. Тим не менше, раз у раз відбувається таке, що мимоволі оторопієш: ну невже дорослі, серйозні, грамотні люди, громадяни держави в центрі Європи, як змовившись, «клеять дурня», не помічають очевидного, вдають, що все «так», коли воно «не так».
    Мимоволі пригадалася фраза з роману Маміна-Сибіряка про одне сімейство чиновника, котрий заробляв триста рублів на рік, а «проживав» три тисячі (дружина, звісно, не працювала). І обивателі повітового міста сприймали це як даність, адже це (цитую) «подводилось под разряд тех фактов, которые правы уже по одному тому, что они существуют».
    Від літературних ремінісценцій перейдімо до нашої грішної української дійсності, де теж немало дивовижних фактів, які нікого не дивують просто тому, що «вони існують».
 
Пограбування перше: тарифне і цінове
    Збулося. Сподобилися. Від 1 травня набули чинності нові тарифи на газ для населення. Вони зросли у 3,6 разу проти попередніх. Поки що, бо невдовзі зростання складе майже 7 разів.
   Це дико, ненормально, це абсурд. І ось замість того, аби  просто сказати, що «король голий», що це АБСУРД, нас  втягують у якісь велемудрі політично-військово-економічно-стратегічні дебати довкола цих тарифів. Так само — щодо чотирикратного подорожчання електроенергії. Так само — щодо тотального і невпинного підвищення цін на все.
    Коли попередні підвищення складали 50% проти діючих тарифів, можна було ще про щось дискутувати. Коли складають 600%, тобто сумарно це 700% старого тарифу, про які дискусії мова? Тим не менше, вони точаться — у пресі, радіо, на телеекранах, і люди ведуть ці балачки ВСЕРЙОЗ. Про те, чого нема: тобто не про підвищення, а про АБСУРД, який не підлягає дискусіям. Але нас втягнуто в це, адже це «факти, які праві вже тому, що вони існують».
 
Пограбування друге:  пенсійне
    Уперше за кілька років перебування на пенсії я отримав її (за квітень) урізану, зменшену аж на 350 гривень. Виявляється, потрапив під недавнє набуття чинності законоположенням про зменшення пенсії всім працюючим пенсіонерам на 15 відсотків. До  працюючих мене Пенсійний фонд зачислив, бо я зареєстрований приватним підприємцем як видавець Чернігівської  газети «Світ-інфо». Цей закон ухвалений напередодні новоріччя Верховною Радою — сліпо, тупо, не читаючи, в пакеті тих законів-поборів, які ухвалювалися перед таким же «сліпим» ухваленням Державного бюджету на 2015 рік і саме для того, щоб виконувати цей бюджет. Тими законами внесено зміни, зокрема, і до Податкового кодексу, якими і введене оте урізання пенсії працюючим.
     Це не що інше, як безсовісне, нахабне пограбування людини. І це такий же очевидний АБСУРД, як і підвищення тарифу на газ у 7 разів. І тут також не слід втягуватися в безглузді дискусії. Особливо довкола головної мотивації: мовляв,  держава бідна, в бюджеті не вистачає коштів. Бо виникає ж  наступне запитання:  а чому держава бідна і чому в бюджеті нема коштів? І це вже запитання до самої влади. Втім, запитання, щодо якого теж можна не дискутувати, бо все зрозуміло й так.
    Але  й без цих дискусій ще раз підкреслю: це пограбування людей. Якщо в нас нема заборони законом працювати пенсіонерам, якщо людина справляється з роботою, вона заробила свою зарплату? Однозначно. Якщо людина заробила пенсію всім трудовим життям, вона її заробила і має отримувати? Безперечно. Тому мотивація, що держава бідна і в бюджеті нема коштів, — «до лампочки». Тут справа принципу, і цю мотивацію слід переадресувати нездарному уряду.
   Дехто скаже, що закони про побори ухвалював парламент і потім їх підписував Президент. Але подавав ці законопроекти уряд, і саме для обслуговування й на догоду ТАКОМУ уряду підписували ці закони голова парламенту і глава держави. То виходить, що кожен громадянин України, обібраний тими законами-поборами, має право подати до суду на громадян Яценюка, Гройсмана, Порошенка, чиї підписи стоять під цими законами. За порушення Конституції України. Насамперед статті 22, яка гласить:
«Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».
    Або порушення ось цього положення Конституції держави:
«Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом».
Де рішення суду про конфіскацію в мене 350 гривень пенсії? Де такі рішення щодо тисяч і тисяч працюючих пенсіонерів?
    Є ще й стаття 56, згідно з якою кожен громадянин «має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями влади».            
    Є ще стаття 64 про недопустимість обмеження прав і свобод громадянина, крім випадків, передбачених Конституцією. І далі в цій статті сказано, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану, які в нас до того ж і відсутні, не можуть бути обмежені права і свободи, вказані аж у 18-ти статтях Конституції, в тому числі у згаданій 56-ій.
   Звичайно, ні я, ні мільйони обібраних співгромадян не подамо в суд, бо це без сенсу. Просто, будемо  вважати, що громадяни, які підписали ці законопроект і закон,  винні мені за квітень сумарно 350 гривень. По 117 гривень на одного. Або по 5 доларів. Сума,мабуть., «підйомна» для кожного. За травень цей борг ще наросте. І так далі, аж поки , таким же чином, як була  введена ця оббирайлівка, вона  не буде скасована.   
 
Пограбуванні третє: обвал гривні
    За менш ніж 19 років від часу введення національної валюти гривні вона знецінилася проти долара у 12 разів! Вводили при курсі  менш як 2 гривні за долар, нині десь 22- 24, а недавно зашкалювало й до 40-а.
    Перший обвал, на курс у 5 гривень, тобто у 2 з половиною рази, стався 1998 року, коли був вселенський дефолт, зокрема в Росії і Україні. Це зрозуміло. Другий обвал відбувся не так давно, за правління Ющенка і Тимошенко: у півтора рази, до 8 гривень за долар. Це напівзрозуміло.
   Третій обвал стався після Євромайдану, коли за рік гривня знецінилася у 3 рази проти вже й так знеціненої. Це поза розумінням. Це третій АБСУРД нашого сьогодення. І те, що жоден представник влади, політикуму, партій, так званої громадськості навіть не взявся пояснити цей абсурд, по-своєму правильно. Абсурд поясненням не підлягає. Дискусії тут зайві. Абсурд існує тому, що це «факти, які праві вже тому, що вони існують».
 
* * *
    Купую знайомим  краплі для очей. У мініатюрній пляшечці — 5 грамів. Ціна — 350 гривень. Торік була 110 гривень. «А що Ви хочете, — сказали в аптеці. — Коли долар був 8 гривень, ціна була 110. Коли долар — понад 22 гривні, ціна 350. А в новій партії завезених щойно ліків ці краплі вже 470 гривень».
    Без коментарів. Це факти, які «праві вже тому, що існують». На Полі Чудес у Країні…
 
 
 

12.05.2015 12:20    Сергій СОЛОМАХА

Місцеве самоврядування: перші кроки. 25 років тому створено демократичну групу «Чернігів»

Чернігівська "ковбасна революція" у січні 1990 року вважається початком національно-демократичної революції на Чернігівщині, в той час як її завершенням, мабуть, слід вважати формування у квітні-травні 1992 року нової обласної державної адміністрації на чолі з В. Мельничуком.
Отже, тільки більш як два роки відділяють стихійний протест чернігівців і прихід до влади в області, як тоді здавалося, керівників нової генерації.


Як це відбулося ? Хто і як намагався реалізувати вимоги "ковбасної революції" безпосередньо в органах державної влади на Чернігівщині ?
Безумовне, чільне місце в цьому посідає демократична депутатська група "Чернігів", що загартувалася саме 20 років тому під час гострих суперечок на 1-й сесії Чернігівської і міської ради народних депутатів 21-го скликання, яка відбувалася, на відміну від звичних до того одноденних сесій, протягом 4, 5, 6, 12 квітня та 10, 11 травня 1990 року.
А почалося все з вимоги групи народних депутатів провести 1-у сесію після обрання повного складу міськради (на час відкриття 1-ї сесії було обрано лиш 108 з 150 депутатів). Але цю вимогу більшістю, контрольованою міськкомом компартії, к було проігноровано. Під час проведення сесії з'ясувалось, що рішення приймаються чомусь більшістю лише у 55 голосів, а не 76. Десять народних депутатів, які не погодилися з цим, залишили сесійну залу і відмовились реєструватись до обрання повного складу міськради. В кінці сесії, 11 травня 1990р., коли депутатів-бунтівників підтримали інші народні депутати, і було вирішено утворити демократичну депутатську групу "Чернігів". До депутатської групи зголосилися увійти 41 народний депутат, що представляли 19 підприємств і організацій міста (найбільше від в/о "ЧРПЗ" - 19). Серед них: інженерно-технічних працівників - 12, робітників - 11, керівників - 1, вчителів - 5, наукових працівників - 2, військовослужбовців - 2 і навіть один працівник міліції. Щодо партійного складу: члени КПРС - 17, ВЛКСМ - 2, рухівців - четверо.
Подальші події у міській раді були фактичним втіленням в життя "ковбасної" революції. Логічним стало і переростання гасла "ковбасної" революції "Обком - у відставку!", "Впаду - радам, а не парткомам !" Про це, безумовно, свідчить і практична діяльність демократичної депутатської групи "Чернігів" (голова координаційної ради - Ю. Філіппов, секретар – С. Соломаха), а саме:
- висування та підтримка альтернативної кандидатури від демократичних сил на посаду Голови міськради (Т. Яхеєва проти члена бюро обкому КПРС А. Лисенка);
- прийняття міськрадою рішення про транслювання засідань сесії перед міськрадою;
- розслідування фальсифікації під час проведення виборів у виборчому окрузі № 62 та не затвердження на підставі цього депутатських повноважень директора школи № 30 В. Колесника;
- не затвердження на посадах деяких членів виконкому та начальників управлінь та відділів міськвиконкому;
- висунення та послідовне відстоювання вимог щодо передачі реальної влади у місті Чернігівській міськраді народних депутатів, ліквідації поділу його на райони;
- Декрет про владу і статус міста Чернігова, концепція його розвитку;
- прийняття регламенту міськради, що надавав можливість поіменного голосування за вимогою 1/5 від складу народних депутатів (це дало, наприклад, змогу вперше за період 1990-1994 рр. на Чернігівщині сприйняти рішення про зняття депутатської недоторканості з директора Чернігівської ТЕЦ, депутата Новозаводської райради Козирєва,);
- висунення та реалізація вимоги щодо припинення сумісництва А. Лисенком посад голови Чернігівської міськради та директора в/о "Хімволокно" (жовтень 1990 року);
- ініціювання прийняття шляхом поіменного голосування рішення міськради щодо заборони забудови заплави Десни в районі Лісковиці;
- ініціювання у грудень 1990 року поіменного голосування про підняття національного прапора над міськрадою (підтримане лише 22 депутатами);
- опозиція прокомуністичній обласній раді та райрадам м. Чернігова шляхом заяв, звернень, виступів у засобах інформації;
недопущення фальсифікації виборів при спробі обрання 1-го секретаря міськкому КПУ І.Леонова депутатом міськради;
- ініціювання заснування міськрадою газети "Чернігівські відомості", міського радіо та телебачення;
- ініціювання повернення історичного герба місту Чернігову;
- створення комісії з числа членів депутатської групи "Чернігів" з перевірки дотримання правил торгівлі в магазинах та інших громадських закладах харчування міста;
ініціювання та опечатування членами депутатської групи "Чернігів" приміщень обкому та міському КПРС після заборони КПРС в Україні Верховною Радою (серпень 1991 року);
- ініціювання створення депутатської комісії міськради з розслідування "ГКЧП" в М.Чернігові та затвердження доповіді; комісії міськрадою;
- ініціювання прийняття рішення міськради про проведення опитування громадян 1 грудня 1991 року щодо ліквідації поділу м. Чернігова на райони (було скасовано рішеннями Новозаводської та Деснянської райрад);
- обрання на посаду заступника голови міськради представника демократичних сил Г. Ракова (єдиний випадок на Чернігівщині);
- висування та підтримка міськрадою кандидатури В.Мельничука на посаду голови Чернігівської облдержадміністрації на (противагу голові облради О. Лисенку.

Мабуть, закономірно, що деяких членів демократичної депутатської групи "Чернігів'' було запрошено до першої посткомуністичної облдержадміністрації 1992-1994 рр., а саме: В. Бабич - голова регіонального відділення Фонду державного майна України, К. Титаренко - заступник голови регіонального відділення Фонду державного майна України, С. Касперович - представник комітету захисту прав військовослужбовців, С. Соломаха - начальник облуправління в справах сім'ї та молоді, І. Чех - начальник облуправління в справах захисту прав споживачів, М. Зінченко - начальник відділу облуправління в справах захисту прав споживачів, Ю. Філіппов - начальник регіонального відділення іноваційного фонду України.

З часу 1-ї сесії Чернігівської міської ради народних депутатів 21-го скликання пройшло цілих, а може, лише двадцять п'ять років. Сьогодні жодного з числа колишніх членів демократичної депутатської групи "Чернігів" немає серед депутатів місцевих рад, як і не залишилось їх серед численної армії чиновників, що сьогодні розбудовують "суверенну і незалежну, демократичну, соціальну, правову державу" (див. статтю 1 Конституції України).
Однак саме завдяки спробам членів демократичної депутатської групи "Чернігів", які намагалися 25 років тому на практиці реалізувати більшовицьке гасло "Владу - Радам", було остаточно розвіяно підступний комуністичний міф про "советскую власть" як народну. Колоніальна компартійна номенклатура зрозуміла: потрібні зміни. Пізніше це знайшло відображення у статті 6 (!!!) Конституції України, згідно якої "державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову", а не через систему Рад, тотальний диктат над якими компартія втратила у 1990 році вже на перших більш-менш демократичних місцевих виборах.

І останнє.

В тому, що Чернігівська міська ради народних депутатів, що працювала у 1990-1994 рр., сьогодні офіційно вважається радою Першого, а не 21-го скликання, є заслуга і членів демократичної депутатської групи "Чернігів".

Переконаний, що сьогодні саме від складу місцевих рад, вибори яких відповідно до закону повинні відбутися в жовтні цього року, залежить майбутнє України. Тому обрання депутатів, спроможних утворити чи не в кожній місцевій раді після цих виборів демократичні проєвропейські коаліції, на кшалт демократичної демократичної групи "Чернігів", гарантує подальший європейський розвиток України: вирішення наболілих питань громади шляхом діалогу в органах місцевого самоврядування, а не тільки на Майдані.
 



На світлині біля "Каменю борцям за волю України" підчас відзначення 20-річчя РУХу за Перебудову
члени демократичної групи "Чернігів" у 1990-1994 рр. : зліва на право В.М.Молочко, М.О.Зінченко, М.О.Дудко, Ж.І.Лозанюк, С.В.Соломаха, А.Т.Бабкін, І.З.Чех, В.І.Бабіч, А.А.Баранов

01.05.2015 21:07    Старий Город

Пожар на поле возле озера Земснаряд

 Дым был виден в центре города, любопытство заставило взять камеру и пойти посмотреть чтоже так горит.

Пожар был на поле за озером земснаряд, горел сухой камыш, со слов дачников и пожарных подпал умышленный.

На обратном пути встретил Василия Федоровича Чепурного, он пытался сбить пламя не давая ему распространится дальше, достойный поступок.

фото и видео прилагается .

 

http://youtu.be/hZkgEEQbhxk.

http://youtu.be/b9j6ucjjk-8.

http://youtu.be/r_izlmZ8Obg.