Високий Вал

Останнє оновлення 17:03 середа, 23 вересня

Укр Рус

08.02.2016 08:47    Тетяна РОМАНОВА

Конкуренції бути чи не бути: конкурс на 27-й маршрут

Черговий конкурс з визначення перевізника на маршрут №27 відбудеться вже 9 лютого 2016 року. Боротьба за даний маршрут триває більше, ніж півроку. Основними фігурантами запеклої боротьби є два перевізника: ДП «Пассервіс» і ПрАТ «Таксосервіс».

За умовами конкурсу кожен претендент має заявити на маршрут документи 9 автобусів (з них 1 резервний) пасажиромісткістю понад 35 місць класу І, ІІ. Режим руху – звичайний. Час роботи: 6:00 – 22:00 з інтервалом 8-15 хвилин.
 
 
Процедура нарахування балів
 
Надаю до ознайомлення попередні підрахунки балів по кожному перевізнику згідно Постанови КМУ №1081 в разі, якщо обидва перевізника будуть допущені до конкурсу за рішенням конкурсного комітету. 
 
 

Робота виїзної групи з огляду транспорту перевізників.
 
За процедурою конкурсу після відкриття конвертів з документами, необхідно провести роботу з перевірки відповідності поданих документів та побачити на власні очі той транспортний засіб, на якому, власне, перевізник має намір перевозити пасажира. Тому, на мій погляд, це є найвідповідальніший етап всього конкурсу. І те, наскільки відповідально поставляться до нього члени конкурсного комітету, залежить комфорт і якість перевезення. 
На жаль, на огляді транспорту були тільки 2 члени конкурсного комітету разом із представниками Управляння транспорту та зв’язку при загальній їх кількості більше 10 людей. Цікаво, як решта людей будуть приймати рішення, якому саме перевізнику віддати маршрут, попередньо не вивчивши документи і не побачивши запропонований транспорт? Чи вони вже до оголошення про конкурс знають, кого будуть підтримувати?
Тепер пройдемось окремо по кожному підприємству.
 
 ПрАТ «Таксрсервіс»
 
Це підприємство кожного разу протягом півроку приймало участь у конкурсі на 27-й маршрут. І кожного разу до них з боку конкурсного комітету були зауваження то по документам, за які кілька разів навіть не допускали до конкурсу, то по транспорту, який працював на маршруті. В зв’язку з цим перевізник навіть відстоював в суді свої права. 
Наразі ж, під час огляду транспортного засобу і звірки відповідності документів, видно, що перевізник за півроку усунув вже всі можливі недоліки. А отже, подана на конкурс інформація по підприємству відповідає дійсності, транспортний засіб в гарному стані, 5 машин яких зовсім новенькі (2015 року випуску) і на інших маршрутах помічені не були з кінцевої дати подачі документів. Можливо, недоліки або порушення даного перевізника знайдуться перед конкурсом, але наразі дана інформація мені не відома. 
 
 
 
 
 
ДП «Пассервіс»
А ось, що стосується іншого перевізника – то тут не все так гладко, як у попереднього.  Все почалося з перенесення дати огляду транспорту на пізніше з невідомих причин. І тільки після того, коли я побачила всі документи і транспортний засіб, проаналізувавши їх, зробила такі висновки:
 
1) На конкурс поданий не повний пакет документів – відсутня форма 1ДФ за 4 квартал попереднього року. Хоча в Постанові КМУ №1081 в розділі №5, в п.10 вказано, що форма 1ДФ подається за останні повні два квартали. Зазначу, що кінцевий термін подачі документів – 22 січня 2016 року і оголошення про конкурс було 6 січня 2016 року, а про те, що він відбудеться знали ще з грудня 2015 року. Також нагадаю, що влітку за такий недолік один із перевізників був недопущений до участі у конкурсі згідно Постанові КМУ 1081, де це прописано.
 
 
 
 
2) Був зафіксований транспортний засіб, документи якого подані на конкурс, на іншому маршруті в іншого перевізника – маршрут №12 ТОВ «Пассервіс-Люкс». Нагадую, що на конкурс документи подало ДП «Пассервіс». А також майже кожного дня, як мінімум, 5 конкурсних машин обслуговують маршрут №20. У перевізника не вистачає транспортного засобу обслуговувати свої маршрути і він претендує ще на один?
 
 
 
3) Серед транспортного засобу,  що пропонується на конкурс, є автобус, який 25 грудня 2015 року потрапив в ДТП біля 5-ї школи. На момент огляду, 2 лютого 2016 року, він був в аварійному стані. Але все ж таки перевізник обіцяє встигнути його відремонтувати до 10 лютого після підписання договорів. Наразі тривають суди з даного питання. І наскільки мені відомо, до кінцевого рішення суду транспортний засіб, який потрапив в аварію, не можна чіпати.  
 
 
 
 
Поки що Управління транспорту і зв’язку ЧМР не бачить в даних питаннях порушення з боку підприємства. 
Висновки з вищенаведеного кожен зробить самостійно. А моя особиста позиція і позиція «Демальянсу» відома – діяти згідно законодавства,  справедливо по відношенню до кожного перевізника та на користь пасажиру.  
 
 

Тетяна РОМАНОВА, голова 
Чернігівської міської організації
партії «Демальянс»
 
 
 

01.02.2016 17:56    Дарина СИРОПАРА

Увага - шахраї!

Ніколи раніше не зіштовхувалася з телефонними шахраями. Та все колись буває вперше.
 
Вчора ввечері з номера 0939546822 мені телефонувала та надіслала смс жіночка з таким змістом:
 
"Добрый вечер Дарина Михайловна! Ваш номер телефона мне дали у нас в горисполкоме Новозаводского района и посоветовали обратиться к Вам, так как Вы наш депутат. Мой муж пошел служить добровольцем и вот уже 5-й месяц служит в АТО, в 92 бригаде. У нас маленькая доченька - ей 1 год и 8 месяцев, почти три месяца назад у доченьки диагностировали онкологию. И нас отправили в Киев, в НИИ онкологии. На данный момент мы здесь прошли все необходимое нам лечение и во вторник  нас будут транспортировать обратно в Чернигов, в нашу больницу на Пирогова. И на вторник нам очень нужны 4-5 человек, которые могли бы сдать кровь для моей доченьки. Я просто  не знаю, что мне делать и как быть. Мне посоветовали обратиться к Вам."
 
Оскільки жодного згадування про гроші не було, а з процедурою здачі крові для станції перливання я знайома через моїх друзів, то спочатку підвоху я не відчула і вирішила поспілкуватися з нею наступного дня.
Сьогодні вранці вона зателефонувала, назвалася Світланою Кравченко, плакала в трубку, що потрібні донори крові на завтра. Я пообіцяла продзвонити друзів та написати про це в фб. Відразу після цього зателефонував чоловік Світлани Олександр з номера 0688500670 та повідомив, що перерахував дружині 700 грн на картку, та ще не вистачає 280 грн. Попросив допомогти, звернутися до того, хто може ці кошти перерахувати до завтра. Знову дзвінок від Світлани, сльози та постійне повтрення фрази "я вже не знаю до кого звернутися". 
 
Перевірила номер телефону Світлани в інтернеті та побачила статті про шахрайство цієї жінки (стаття 1, стаття 2). Та раніше вона називала себе Оленою Надточій. 
 
Історія не змінюється, номер телефону той самий. В епоху інтернету це виглядає дивно.
 
Отже, перевіряйте всі прохання про допомогу від незнайомих людей. Бо благодійність - це прекрасно, та бажючих нажитися на цьому вистачає.

19.01.2016 20:45    Петро АНТОНЕНКО

Війна на екранах

Петро АНТОНЕНКО,  редактор газети "Світ-інфо"

Торік Україна почала вживати заходів із обмеження російської пропагандистської агресії в українському інформаційному просторі. Він дійсно заполонений російською присутністю, досить згадати телебачення чи продаж друкованої продукції. Адміністративні заходи влади торкнулися насамперед російського кіно, значно обмеживши його на нашому телебаченні.

Були заборонені на телеекранах російські фільми, які розхвалюють російську армію та інші їхні силові структури, потім — загалом фільми і серіали, зняті Росією останніми роками. І ось дійшло до заборони конкретних російських митців, котрі займають ворожу до України позицію, зокрема схвалюють російську окупацію Криму і участь Росії у війні на Донбасі.

Найбільш одіозним постатям російського мистецтва вже заборонено в’їзд до України. А щодо заборони присутності в нашому інформпросторі, то такий «чорний список» теж існує і поповнюється. Недавно він значно розширився.
Уряд України своєю постановою від 2 грудня 2015 року заборонив Державному агентству з питань кіно реєструвати й видавати прокатне посвідчення на фільми, учасників яких внесено до переліку осіб, що загрожують національній безпеці. Тобто тепер до такого списку потрапляють і самі фільми, в яких знялися артисти, а також вистави, концерти, телепрограми, де вони виступають.
«Чорний список» складається на підставі Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України» з метою національної безпеки держави, так пояснила це влада. Список цей, за поданням Служби безпеки, формує Міністерство культури. У грудні воно доповнило список осіб, які створюють загрозу національній безпеці України. Тепер там 83 особи.
Назвімо хоча б найбільш відомих російських митців із цього «чорного списку»: Безруков Сергій Віталійович, Бистрицька Еліна Авраамівна, Бондарчук Наталія Сергіївна, Бондарчук Федір Сергійович, Бортко Володимир Володимирович, Боярський Михайло Сергійович, Бурляєв Микола Петрович, Варлей Наталія Володимирівна, Газманов Олег Михайлович, Гальцев Юрій Миколайович, Гафт Валентин Йосипович, Гостюхін Володимир Васильович, Кара Юрій Вікторович, Клюєв Борис Володимирович, Кобзон Йосиф Давидович, Лановий Василь Семенович, Лещенко Лев Валер’янович, Ліванов Аристарх Євгенович, Лужина Лариса Анатоліївна, Лунгін Павло Семенович, Михайлов Олександр Якович, Назаров Юрій Володимирович, Охлобистін Іван Іванович, П’єха Станіслав П’ятрасович, Пєнкін Сергій Михайлович, Перфілова Валерія Юріївна, Порєченков Михайло Євгенович, Расторгуєв Микола В’ячеславович, Розенбаум Олександр Якович, Стеблов Євген Юрійович, Табаков Олег Павлович, Тализіна Валентина Іларіонівна, Теличкіна Валентина Іванівна, Харатьян Дмитро Вадимович, Шахназаров Карен Георгійович.
Мінкультури наголошує, що демонстрування програм за участі осіб, які внесені до даного переліку, тягне за собою адміністративну та іншу відповідальність. Тобто, виходить, мова не лише про надання прокатних посвідчень новим фільмам, а й загалом про демонстрацію фільмів за участю таких акторів?
Ось що постановила Національна рада з питань телебачення і радіомовлення, яка напередодні новорічних свят нагадала програмним директорам українських телеканалів про існування заборонених фільмів, а також діячів культури, внесених до«чорнихсписків»:«Національна рада нагадує телерадіоорганізаціям і провайдерам програмної послуги, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України» Міністерство культури склало Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці. Тому фільми, передачі й інші програми за участі осіб, внесених до нього, не можуть транслюватися в ефірах телерадіоорганізацій».
А тепер давайте детальніше подивимося на цей список. У ньому чимало вихідців з України. Явище, цілком звичне протягом століть. Скільки їх, талановитих українців, їхали з колонії до метрополії, «на ловлю щастя і чинів», як писав Лермонтов у знаменитому вірші про вбивцю Пушкіна. Одні їхали, не знайшовши визнання в рідних краях, іншим байдуже було, де «ловити щастя і чини».
До цього списку дійсно талановиті митці потрапили з різних причин. Одні, найбільш одіозні, затято долучилися до пропаганди «руського міра», вороже ставлячись до всього, що поза цим «світом». Це про таких, як актор Михайло Порєченков, котрий «уславився» тим, що в рядах сепаратистів у Донецьку попросив у них кулемета, аби постріляти в бік українських військ. Це актор Іван Охлобистін з його неприкритою ненавистю до нашої держави. Це такі співаки, як Олег Газманов, Валерія (прізвище — Перфілова), котрі теж активно політиканствують і давно засвітилися з антиукраїнськими настроями. Це Йосип Кобзон, уродженець України, Донеччини, народний артист України і не тільки, видатна особистість радянської естради, котрий, на жаль, обома ногами так і залишився в радянському минулому, де був його зірковий час. З цими все зрозуміло.
Але, на жаль, надто активними виявилися у своїх антиукраїнських поглядах і тому потрапили до цього списку двоє справді видатних акторів, уродженців України, — Василь Лановий і Еліна Бистрицька. 82-річний Лановий — українець, син простих українських селян із села Стримба на Одещині. Народився в Москві лише тому, що батькам, Семену і Галині Лановим, які рятувалися від голоду, чудом вдалося вирватися в Москву, до Семенового брата. Але й потім дитячі роки Васі Ланового проходили в рідному селі, у його діда й баби.
 Ми знаємо Василя Ланового, театрального актора, насамперед за багатьма чудовими ролями в кіно: капітан Грей в екранізації повісті Гріна «Червоні вітрила», Куракін в епопеї «Війна і мир» (знятій, до речі, українцем Сергієм Бондарчуком), звичайно ж, Вронський у фільмі «Анна Кареніна».
 Еліна Бистрицька, котрій незабаром 88, народилася в нашій столиці Києві, якийсь час жила і навчалася на Чернігівщині, в Ніжині. Вона зіграла одну з головних ролей — Аксиньї — в кіноепопеї «Тихий дон», екранізації геніального роману Михайла Шолохова, українця по матері (мама його з Чернігівщини). Шкода, що в такому поважному віці Еліна Авраамівна втягується в політику найгіршого штибу і весною 2014 року підписала (як і Лановий) отого вірнопідданого листа митців Путіну, де вони, по суті, схвалюють загарбання Росією Криму.
Це найбільш сумні приклади антиукраїнства. Однак переважна більшість названих митців особливою антиукраїнською агресивністю не відзначається, просто тягне людей до політики, до проявів вірнопідданства перед російською владою. Хоча, здавалося б, яка така потреба, адже радянські часи такого холопства митців давно минули.
Загалом прикро, що до «чорного списку» потрапили стільки талановитих митців. У ньому й діти Сергія Бондарчука, видатного українця, який став одним із метрів радянського кіно, але встиг зіграти, й дуже талановито, українських геніїв Тараса Шевченка й Івана Франка. Тепер персонами нон-ґрата стали на наших екранах його син Федір і донька Наталія. Крім них, і зять Сергія Бондарчука Микола Бурляєв (головна роль у фільмі «Військово-польовий роман»).
Кінорежисер Володимир Бортко — випускник Київського театрального інституту (нині університет) імені Карпенка-Карого, починав як режисер у Києві. До речі, виріс у родині свого вітчима Олександра Корнійчука. У 2009 році Бортко екранізував «Тараса Бульбу», до 200-річного ювілею Миколи Гоголя. Головну роль зіграв незабутній Богдан Ступка. Стільки критичних стріл полетіло і в режисера, і в актора за те, що фільм вихваляв «російський дух». Правда, ці стріли треба було б так само адресувати й самому Гоголю, українцеві і частково полякові, котрий і вдома з рідними говорив українською мовою, а от у цій знаменитій повісті, в її фіналі, також говорить про силу «російського духу». І важко було чогось іншого чекати від Гоголя, народженого в рік 100-річчя трагічної Полтавської битви, з якої почалося остаточне загарбання України Росією.
Але Володимир Бортко не має плазувати перед російським суспільством, він там не бідний родич. Навпаки, створив найкращі російські серіали останніх двох десятиліть. Саме Бортко екранізував видатні романи: «Майстер і Маргарита» — киянина Михайла Булгакова та «Ідіот» — Федора Достоєвського, письменника з українським корінням. Кращих екранізацій від цих 10-серійних фільмів російське кіно досі не створило. Можна додати ще фільм «Собаче серце», за романом того ж Булгакова. І навіть кримінальні серіали, насамперед «Бандитський Петербург», та й «Вулиці розбитих ліхтарів», зняті Бортком, на голову вищі від російських детективів, якими й далі заповнені наші телеекрани.
Колишній киянин Сергій Гармаш, дуже гарний актор, — нині одна із зірок російських серіалів. Як і Володимир Гостюхін (серіал «Дальнобійники»), як і Борис Клюєв («Королева Марго»).
Потрапили до списку і такі російські актори, як Євген Стеблов (доктор Мортімер із фільму «Собака Баскервілів»), Аристарх Ліванов, Олексій Михайлов, Валентина Теличкіна, Юрій Назаров, котрі зіграли чимало помітних ролей, і навіть Лариса Лужина, кінозірка бозна-яких років, про яку давно забули. Чого не скажеш про суперпопулярного Олега Табакова, в жилах якого тече і польська та українська кров. Чи Дмитро Харатьян, надзвичайно популярний у нас, і не лише як «гардемарин» чи граф із серіалу «Королева Марго», а й за іншими численними ролями. Теж у списку. Як і режисери Павло Лунгін, Юрій Кара, Карен Шахназаров, які (особливо останній: фільми «Ми із джазу», «Зимовий вечір у Гаграх», «Місто Зеро») зняли ряд високохудожніх новаторських фільмів.
Повертаючись до співаків, чесно кажучи, не знаю, чим дехто з них особливо нагрішив, а якщо так — то теж прикро. Ну, Микола Расторгуєв виступає в сепаратистів на Донбасі, лідер улюбленої групи Путіна — «Любе». У свою чергу, Олександр Розенбаум хвалиться добрим знайомством із Путіним. Щось же інкримінують і таким співакам, як Сергій Пєнкін і навіть зовсім молодий Стас П`єха, онук легенди радянської естради Едіти П’єхи (польки, народженої у Франції).
Окремо хочеться сказати про Валентина Гафта — прекрасного актора, який знявся в багатьох фільмах Ельдара Рязанова. Невже через це мають бути заборонені фільми найвидатнішого режисера радянського кіно Рязанова, які у глухі радянські часи не лише тонко розвінчували «радянський спосіб життя», а й головне — були сповнені такою потрібною гуманністю, душевністю.
У чи не найпопулярнішому фільмі режисера «Іронія долі» знялася Валентна Тализіна, як і ще в кількох фільмах Рязанова. Вона — теж у списку, і хоч зіграла в «Іронії» епізодичну роль, цей незмінний новорічний фільм, якому щойно виповнилося рівно 40 років, теж потрапляє під заборону.
 Нарешті, Наталія Варлей — «студентка, комсомолка, спортсменка і просто красуня», головна героїня культової комедії Леоніда Гайдая «Кавказька полонянка». Фільму цього року буде рівно 50. Серед тисяч радянських і пострадянських фільмів нема комедії, рівної цьому фільму, хіба що «Діамантова рука» того таки ж Гайдая. А ще Наталія Варлей — це Панночка з екранізації повісті Гоголя «Вій», що знімалася й у нас на Чернігівщині. Виходить, під заборону потрапляють легендарна «Кавказька полонянка» і «Вій»?
Усе це дуже прикро. І дуже нагадує радянські часи, коли з бібліотек масово вилучалися книги найвідоміших письменників через те, що їх оголосили «ворогами народу». Коли, вже не в 1930-ті роки, а в час «розквіту застою» потрапили під заборону такі чудові фільми, як «Покровські ворота» чи «31 червня», бо емігрували за кордон актриса Олена Корєнєва (перший фільм) і танцівник Олександр Годунов (другий фільм).
Питання тут навіть ширше, ніж цензура (до речі, заборонена Конституцією України) на високохудожні твори і талановитих митців. Питання ще й у тому, що нам не треба боятися глянути правді у вічі, а вона в тому, що всі ми вийшли з того радянського минулого, і в те минуле треба дивитися відкрито й відверто. Принаймні, не боячись його, , часом і з гумором, навіть якщо це не лише талановиті кінокомедії.
…А захищати національний інформаційний простір є де і як. Він і далі розхристаний, з численними протягами.
 
Цей текст був опублікований на головній сторінці сайту 15 січня. А ось його коментування, в хронологічному порядку:

 
222 | 2016-01-15 17:13
выход простой, убрать интернет, эту всемирную, чуждую нам паутину, убрать ФМки, кино, как такое, своего то почти нету, оставить 1 плюс 1 и Стогния на телевидении ну и дальше в этом русле.
 
Славутичский москвич | 2016-01-15 19:09
Поддерживаю, интернет убрать, фильмы запретить, артистов пересажать. Своих фильмов и артистов нет, но это не беда, будем смотреть лидеров страны и это для украинцев как титульной нации достаточно.
 
Сергій Колесник | 2016-01-15 20:33
Пане Петре! Приємно вражений Вашим чудовим кіноревю. Воно достойне фахового видання. Щиро поздоровляю!
 
М.Боюра | 2016-01-16 11:33
 За кілька днів після анексії Криму Путін заявив на увесь світ, що московія захищатиме будь-де росіян та російськомовних, і російськомовні українці перейшли на українську мову, аби не прийшов сюди окупант?
 Десятки, ба сотня держав світу живуть без російської культури і не вважають себе обділеними, проживемо і ми, і більше познаємо культуру Європи та й всього світу. Захищаючи державу, гинуть мільйони громадян, а ми хочемо захистити Україну і жахаємося від того, що забудемо культуру окупанта? Та горять вони ясним полум'ям.
 
222 | 2016-01-16 12:09
шановний Боюро. Відділяйте мух від котлетів. Є Путін і його приспішники, а є Пушкін, Пастернак, Цветаєва і інші, відомі і шановані в усьому світі. Я за все хороше незалежно від раси і походження. Сказав би Вам за Крим та Донбас, але це вже політика, а не культура.
 
Автор | 2016-01-16 12:55
М. Боюрі.
Розуміючи гнів патріотів (а ними маємо бути ми всі) на агресію, зазначу таке: метод "або - або" - це, таки ж, щось від отого більшовизму, тоталітаризму. Демократичніше, в дусі тої ж Європи і світу, буде - "і - і", тобто і світова, в її числі і російська культура (а тут правильніше навіть говорити про "загальнорадянську", де й ми всі були, культуру Союзу, за найактивнішої участі і українців), і європейська та світова, і, звичайно ж, УКРАЇНСЬКА культура.
 
Автор | 2016-01-16 17:09
Продовжимо цю цікаву дискусію, яка зав’язалася.
Ще раз — М. Боюрі. Десятки країн, звичайно, живуть без російської культури, як, до речі, і без української, або й загалом без класичної культури. А десятки розвинутих країн живуть з культурою, і українською, і російською. Чайковського виконують, опери ставлять по всьому світу,Чехов зараз на світовій театральній сцені один з найбільш затребуваних драматургів, в Англії його взагалі вважають другим, після, звісно, свого Шекспіра. Подібне — щодо Гоголя. Цікаво, що всі ці три генії російської культури —наші: Чехов (Чех), Гоголь—взагалі українці, Чайковський має українське коріння (від Чайки),
Але головний акцент цієї публікації навіть не стільки в питанні демократичності, свободи, хоч і це теж. Головне — в передостанньому абзаці, на що, схоже, мало звернули уваги, на слова «не боячись». Бо якщо ми боїмося, що від перегляду якогось фільму станемо меншим патріотами, а тим паче, полюбимо наших ворогів, то бідні ми тоді і слабенький наш патріотизм.
Втім, Боюра цілком має рацію ось в чому. Телеканал же чи радіопрограма — не безрозмірні, і питання— скільки чого саме на екрані чи в ефірі. А на багатьох каналах якраз чомусь і не виходить за принципом «і — і», тобто одної культури, російсько-радянської, неміряно, інших — української та й світової —обмаль. І це вже питання якості, рівня наших мес-медіа.
 
М.Боюра | 2016-01-17 10:10
Автор
Не Вам нагадувати, що путлера створили апологети "русского мира", а не навпаки. І те, що головним винуватцем війни між "братськими народами" роблять путлера, це теж елемент гібридної війни: нема впевненості, що він виграє цю війну, що Україна перестане існувати як незалежна держава,- тоді знайдуть нового експутлера і так до безконечності. Поки є та існуватиме Україна - росія ніщо: вона украла у нас назву, украла наших святих, хрещення, наші літописи і найстрашніше, украла у нас тисячі і тисячі найкращих мізків. Якщо ми не відгородимося камяною стіною від "русского мира", у нас не буде ніякої перспективи стати самодостатньою державою і достойною нацією. А російська культура теж не зовсім російська, бо московія не створила жодного виду мистецтва, у них навіть нема того початкового, що має наша земля в виді доісторичних культур.
 Гасло "Геть від Москви!"має жити.
P.S. Ланові у нас були (читайте Шевченка) і ще довго будуть, бо написати коротенького коректного дописа до ВВ я змушений через Анонімайзер.
 
222 | 2016-01-17 15:13
Боюро вибач але мені тебе жалко, ти справді
 такий чи прикидуєшся?
 
Вася | 2016-01-17 22:26
не нужны нам заморские артисты. Всякие хфильмы и книги. Не пускать. У нас хватает своих клоунов. Смотри заседание верховной рады и балдей. А то им Никулина подавай.
 
222 | 2016-01-18 06:39
васе - уважуха.

11.01.2016 11:31    Тетяна РОМАНОВА

Піврічна епопея з 27 маршрутом продовжується

Вже пройшло більше півроку з того моменту, коли закінчився строк дії договору міськвиконкому з перевізником на обслуговування маршруту №27 (ФОП Каплюк)  а він й досі обслуговує даний маршрут, але вже без договору. З липня 2015 року триває запекла боротьба за досить прибутковий маршрут міста, а результату й досі немає.

Проведемо короткий екскурс в історію розподілу маршруту.
 
Спроба №1 – невідповідальне ставлення до конкурсу
 
Перше засідання конкурсної комісії щодо визначення перевізника на маршрут №27 по закінченню договору відбулося 23 липня 2015 року. Конкурсну документацію на конкурс подали тільки два перевізники: ДП «Пассервіс» та ПрАТ «Таксосервіс». Чомусь тоді на конкурс не подався ФОП Каплюк, який вже 15 років обслуговує маршрут №27.
Того ж разу відбувся перший огляд транспортного засобу перед конкурсом, куди запросили громадських активістів. ПрАТ «Таксосервіс» вже тоді частково купили і взяли в кредит нові автобуси для участі в конкурсі. А отже в порівняні з транспортом ДП «Пассервіс», який тоді був виставлений на конкурс, кардинально відрізнявся від транспорту ПрАТ «Таксосервіс». ДП «Пассервіс», окрім того, що виставив на конкурс маршрутки з малою пасажиромісткістю з корозійними слідами на кузовах і дірками на сходинках, ще й не змогли елементарно помити транспорт перед оглядом. 
Конкурс не відбувся  по причині виявлення конкурсним комітетом значних недоліків в документах двох перевізників.
 
 
 
Спроба №2 
 
Друге засідання конкурсного комітету з визначення перевізника на 27-й маршрут відбулося 27 жовтня 2015року. Перед проведенням конкурсу організаторами були встановлені нові умови конкурсу: автотранспорт, який буде обслуговувати міські маршрути, має містити більше 22 пасажирських місць.  Такі правила зразу ж позбавляють будь-якого шансу приймати участь у конкурсі перевізника ФОП Каплюк, який має 16 машин до 22 пасажирських місць.
Але, не дивлячись на нові умови, на конкурс подали документи 3 перевізника: ФОП «Каплюк», ПрАТ «Таксосервіс» і ДП «Пассервіс». До другого конкурсу перевізники вже були більш підготовлені і виставили належного вигляду транспорт. ДП «Пассервіс»  виставив 9 БАЗів (40 пасажирських місць), 4 РУТи 25 (23 пасажирських місць) і 3 БОГДАНи (44 пасажирських місць). 9 машин були з київськими номерами. 
Заявлений цього разу транспорт ПрАТ «Таксосервіс» на маршрут №27 – це 9 великогабаритні автобуси (40 місць і більше). А також за словами перевізника, вони відкрили кредитну лінію і планують протягом 3-4 місяців купити ще 6 нових машин. 
Конкурс на 27-й маршрут за рішенням конкурсного комітету знову не відбувся, його продовжує обслуговувати ФОП Каплюк.
 

Спроба №3 – впровадження змін і нові умови
 
12 листопада відбулося засідання координаційної ради з питань організації транспортного забезпечення населення м. Чернігова, на якому було запропоновано створити новий маршрут №39а (Олександрівка – Лікеро-горілчаний завод), який працюватиме за старим маршрутом №27. 17 листопада поспіхом було проведено засідання виконкому ще попередньої влади, на якому були затверджені відповідні зміни та умови, підлаштовані під комунальне підприємство.
В результаті на конкурс було виставлено два маршрути №39 та 39а (одним лотом) з кількістю в 16 машин на 2 маршрути. І тут вже ситуація змінилася. Претендентів виявилось всього два: КП «Чернігівське тролейбусне управління» та ПрАТ «Таксосервіс». Конкурс був призначений на 25 грудня, який потім перенесли за відсутності голови засідання і начальника Управління транспорту та зв’язку на 6 січня 2016 рік. 
Згідно з нарахованих балів по Постанові КМУ №1081 мав би виграти зразу ж два маршрути ПрАТ «Таксосервіс», який мав серйозну технічну базу, в належному стані та нові машини. Шансів у КП «ЧТУ» втратити зразу ж 2 маршрути були куди більше, аніж їх виграти.
 
 
Спроба №4 – помилкове рішення
 
Засідання конкурсного комітету 6 січня 2016 року тривало трошки більше 5 хвилин, де нам повідомили про факт відмови двох перевізників від участі у конкурсі. Від ПрАТ «Таксосервіса» це було дуже неочікувано, бо в них вже більше, ніж півроку простоюють в автопарку нові машини. І на засідання комісії представники ПрАТ «Таксосервіс» не з’явилися, аби пояснити своє рішення. Тому такі дії наводять на думку, що їх просто змусили це зробити. На засідання з’явилися тільки представники КП «ЧТУ». 
За словами начальника Управління транспорту і зв’язку ЧМР, скоріш за все рішення ще старого виконкому №308 за 17 листопада 2015 року про зміну назви маршруту №27 на №39а буде відмінено вже новим виконкомом. Проблема виникла не тільки з перспективою залишитися комунальному підприємству зразу без 2-х маршрутів, а й змогою обслуговувати два популярні маршрути 14-ма автобусами (орієнтовно по 7 машин на кожен маршрут), коли зараз на маршруті №39 працює 12 машин, а на маршруті №27 – 14 маршруток. 
 
Висновки:
 
1) Перед тим, як робити будь-які зміни в транспортній мережі міста, необхідно думати про кінцевого споживача послуг – пасажира. А подібні ситуативні зміни маршрутів ще раз показують неефективність даного рішення. Пропозиція «Демальянсу» полягає в комплексному підході до проблеми пасажирських перевезень. Першочерговий крок – перегляд транспортної мережі міста. 
2) Друга пропозиція «Демальянсу» – рівність підходів до всіх перевізників, а не упереджене ставлення до деяких із них. 
 
Окрім цього, всі напрацьовані «Демальянсом» пропозиції щодо роботи громадського транспорту в нашому місті були подані до міської ради депутатом міської ради Ігорем Андрійченком. Також в листі зауважили про нашу готовність долучатися до всіх процесів, пов’язаних громадським транспортом. Наразі чекаємо зворотного зв’язку і відповідної реакції на дані пропозиції.
 
 
 
 
 
Тетяна РОМАНОВА, голова Чернігівської 
міської організації  партії «Демальянс»
 

22.12.2015 14:12    Тетяна РОМАНОВА

Які шанси у КП «ЧТУ» отримати новий маршрут 39а?

          15 та 17 грудня 2015 року відбувся передконкурсний огляд транспортного засобу двох претендентів на обслуговування нового маршруту 39а.


    Нагадаю, що на засіданні координаційної ради 12 листопада начальник Управління транспорту і зв’язку Бельський О.В. запропонував створити новий маршрут №39а (Олександрівка – Лікеро-горілчаний завод), який має замінити два існуючі маршрути: №39 та №27 та працюватиме за старим маршрутом №27.


На даний маршрут претендентів виявилось всього два: КП «Чернігівське тролейбусне управління» та ПрАТ «Таксосервіс». Дивна ситуація по ДП «Пассервіс» та ФОП Каплюк, які навіть не подавалися та не цікавилися конкурсом, хоча до цього в них поведінка була вкрай хвилююча і перевізники до останнього боролися за маршрут №27.

За умовами конкурсу кожен претендент має заявити на маршрут документи 16 автобусів (з них 2 резервні) пасажиромісткістю понад 35 місць класу І, ІІ. Режим руху – звичайний. Час роботи: 6:00 – 23:00 з інтервалом 7-15 хвилин.

Процедура нарахування балів

Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті визначається Постановою КМУ №1081, по якій, власне, і нараховуються бали кожному перевізнику. Тому  ми, заради справедливості, будемо відштовхуватися від даного документу в подальшому аналізі.

Отже, розглянемо попередні бали по кожному підприємству.

Перелік показників нарахування балів за системою оцінки пропозицій перевізників- претендентів

КП «ЧТУ»

ПрАТ «Таксосервіс»

Показник

Кількість балів

Показник

Кількість балів

1.                      Характеристика роботи перевізника-претендента:

 

1)                      Сумарна пасажиромісткість автобусів (не нижче ЄВРО-2), які є власністю, спів власністю перевізника або взяті у лізинг для відповідного виду перевезень, місць:

-  від 520 до 780 включно (6 балів);

-  понад 780 (10 балів).

*для міст з кількістю жителів до 300 тис.

200

0

1024

10

2)                      строк експлуатації автобусів (повних років з року виготовлення), роки:

-  до 1 (6 балів);

-  від 1 до 4 включно (4 бали);

-  від 4 до 7 включно (2 бали).

*для міських і приміських перевезень (середньозважена величина для автобусів, які заявлені на конкурс)

7 шт – 2005 року, 4 шт – 2006 року, 3 шт – 2007 року, 2 шт – 2008 року.  (середньозважена величина – 9 )

0

6 шт. -2015 року; 5 шт – 2009року, 1 – 2011 року, 1- 2004 року, 1шт – 2013 року, 1 – 2008 року, 1 шт – 2006 року. (середньозважена – 3,93)

4

2.                     середньооблікова кількість працівників за період протягом року до дати оголошення конкурсу з окладом за штатним розписом із заробітною платою не менше встановленого законодавством мінімуму, що працюють на повну ставку, осіб:

-  від 50 до 100 включно (6 балів);

-  від 100 до 150 включно (8 балів);

-  понад 150 (10 балів).

*для міських і приміських перевезень

624 працівників

10

84 працівника

6

3.                      Наявність:

-  Не менш як трьох працівників, які здійснюють щоденний контроль за технічним станом транспортних засобів

3

5

3

5

-  Не мнеш як двох працівників, які проводять щоденний огляд стану здоров’я водіїв.

2

4

2

4

Наявність сертифіката відповідності послуг

 

4

 

4

Нараховано балів:

 

23

 

33

*Управлінням транспорту та зв’язку були подані запити до правоохоронних органів щодо дорожньо-транспортних пригод та адміністративних порушень.

Тобто з  вищенаведених попередніх даних, робимо висновок, що ПрАТ «Таксосервіс» на 10 балів випереджає КП ЧТУ та має більше шансів на перемогу.

Зовнішній вигляд та технічний стан транспортних засобів

З урахуванням того, що строк експлуатації більшої кількості транспортного засобу ПрАТ «Таксосервіс» до 4 років, на вигляд вони теж достатньо пристойно виглядають.  Майже всі машини з новеньким салоном, чисті, охайні і комфортні. Чого, на жаль, не скажеш про транспортний засіб КП «ЧТУ», автобуси якого заявлені на конкурс не молодше 7 років. Пару машин ми навіть не побачили в придатному до експлуатації вигляді – були на ремонті. А чи встигнуть відремонтувати автобуси до дня проведення конкурсу, ніхто не зміг відповісти.

З транспортного засобу від ПрАТ Таксосервіс зафіксовані

6 одиниць I-VAN А07АІ-40,

4 одиниць ЗАЗ I-VAN,

5 одиниць  ПАЗ 32054

1 одиниця АТАМАN A-09204.



Комунальне підприємство заявило на конкурс:

7 одиниць  ПАЗ 32051-110,

4 одиниць ПАЗ 32054

5 одиниць БАЗ А079.14



 

Скарги від пасажирів щодо роботи перевізників через сайт bus.cn.ua

(за період жовтень-грудень 2015 року)

ПрАТ «Таксосервіс»

По 37 маршруту була зафіксована 1 скарга від пасажира щодо недотримання вечірнього графіку роботи транспорту – після 21:00 проблематично добиратися до вул.. Єськова.

По маршруту 25 було зафіксовано кілька скарг щодо недотримання графіку роботи водієм.

По іншим маршрутам скарги відсутні.


КП ЧТУ

По маршруту №39 були зафіксовані 2 скарги: про порушення правил дорожнього руху – проїзд водієм на червоне світло та щодо великого інтервалу руху автобусів у вихідний день (1 раз в 40 хвилин).

По маршруту №38 скарги не зафіксовані. 



Висновки Демальянсу:

По-перше: безвідповідальне і невмотивоване в розвитку підприємства керівництво довело Чернігівське тролейбусне управління майже до зубожіння. Споживацький підхід очікування виключно бюджетної субвенції призвів до того, що ні стратегії розвитку, ні ефективних управлінських кроків зроблено не було. Результат – комунальне підприємство з кожним роком стає все менш конкурентоздатне. Від цього виграють виключно приватні перевізники, а не чернігівський пасажир.

 По-друге: вважаємо недоцільним і неправильним зараз змінювати маршрути. Це точкові і ситуативні рішення. Транспортна мережа міста потребує комплексного перегляду і актуалізації з пріоритетом на електротранспорт та великогабаритні автобуси;

По-третє: необхідно забезпечення якісних умов надання пасажирських послуг мешканцям міста: введення чітких критеріїв якості в договори, контроль за їх дотриманням та передбачені покарання щодо їх невиконання.

З цими та іншими пропозиціями Демократичний Альянс вже найближчим часом виходитиме на Виконавчий комітет.




Тетяна Романова, голова Чернігівської

міської організації партії Демальянс,

керівник робочої групи по реформуванню

громадського транспорту

 

18.12.2015 19:33    Дарина СИРОПАРА

Є Закон, а є реальність

Сьогодні відбулось перше засідання постійної комісії з питань законності, запобігання корупції, регламенту та депутатської діяльності Новозаводської районної у м.Чернігові ради.
 
На цьому засіданні були вирішені організаційні моменти діяльності самої комісії, обрані заступник голови та секретар (Довбах Віталій Олександрович та Сиропара Дарина Михайлівна відповідно). Також почали обговорювати проекти рішень на наступну сесію, яка планується на 28 чи 29 грудня. Питання на сесії будуть розглядатися дуже серйозні: бюджет на 2016 рік, програми (соціально-економічного розвитку, сприяння вуличним комітетам), регламент ради, положення про комісії, помічників, умови оплати праці, структуру виконавчих органів.
 
На моє зауваження, що всі проекти рішень за Законом "Продоступ до публічної інформації" мають оприлюднюватися не менш, як за 20 днів до прийняття, і вже як мінімум зараз всі проекти мають бути оприлюднені та надіслані депутатам для вивчення, начальник організаційного відділу відповів, що жодного проекту поки що немає, тому і оприлюднювати нічого. "В будь-якому випадку рада буде порушувати норми закону, прийме вона бюджет та інші рішення, чи ні. А приймати бюджет треба. Є Закон, а є реальність". 
 
Та у бюджетному кодексі передбачений випадок, коли бюджет не приймається вчасно, то виплачується кожного місяця 1/12 частина бюджету за попередній рік. Тому перепон для дотримання законодавства та прийняття всіх рішень після оприлюдення, вивчення депутатським корпусом та публічного обговорення немає.
 
Мною був розданий всім присутнім членам комісії проект регламенту, розроблений ІПО та УНЦПД для місцевих рад. Є домовленість, що депутати комісії розглянуть цей проект регламенту та у вівторок (22.12) на наступному засіданні постійної комісії будемо працювати над узгодженням всіх зауважень та пропозицій до проекту.
 
Вважаю, що недоцільно приймати старий регламент з "косметичним ремонтом", оскільки за попередні 4 роки прийнято багато змін до законодавства та є великий суспільний запит на повністю прозору і відкриту роботу ради.
 
Сподіваюсь, що й інші депутати будуть дотримуватись норм Закону та практика прийняття рішень без попереднього їх оприлюднення відійде в небуття.
 

17.12.2015 12:41    Дарина СИРОПАРА

Забути про прапори та працювати на благо громади

Саме під таким гаслом проходило друге засідання першої сесії Новозаводської районної у м.Чернігові ради 15 грудня 2015 року.
 
Такий підхід, на думку деяких депутатів, передбачає одноголосне голосування і мінімальну кількість критики (а краще її відсутність) по проектам рішеннь.
 
Піднята мною дискусія щодо персонального складу виконавчого комітету закінчилась жартами, що досить задавати питання претендентам, а то потрібно буде приносити ліжка до ради і працювати до ночі. Хоча засідання тривало не більше півтори години.
 
Отже, результатами сьогоднішнього засідання є прийняття кількісного та персонального складу виконавчого комітету, визначення складу та голів постійних комісій.

Виконавчий комітет Новозаводської районної у м.Чернігові ради:
 
Склад постійної комісії з питань економічного розвитку, фінансів та бюджету:
Клименок Алла Савівна ("БПП") - Голова,
Данькова Катерина Олександрівна (ДемАльянс),
Деркач Олена Валентинівна (РПЛ),
Миненок Ольга Валеріївна (ВО "Свобода"),
Поклад Олександр Миколайович (ВО " Батьківщина),
Примаков Олександр Володимирович ("Опозиційний блок"),
Стрішний Олександр Миколайович ("Наш край"),
Шібірін Сергій Олексійович (РПЛ),
Щеголева Ядвіга Георгіївна ("УКРОП").
 
Склад постійної комісії з питань законності, запобігання корупції, регламенту та депутатської діяльності:
Соколов Юрій Юрійович ("УКРОП") - Голова,
Бут Тетяна Олексіївна ("Наш край"),
Довбах Віталій Олександрович ("Наш край"),
Казновецький Любомир Михайлович (Аграрна партія України),
Моголівець Микола Петрович (ВО "Батьківщина")
Пушкова Світлана Олексіївна ("БПП"),
Сапон Володимир Миколайович (ВО "Батьківщина"),
Сиропара Дарина Михайлівна (ДемАльянс),
Суярко Ігор Станіславович ("УКРОП").
 
Склад постійної комісії з питань житлово-комунального господарства, благоустрою та екології:
Федорок Володимир Костянтинович (ВО "Свобода") - Голова,
Богуш Анатолій Олександрович (Аграрна партія України),
Дорош Поліну Миколаївну ("Громадянська позиція"),
Карлова Ольга Михайлівна ("БПП"),
Магдич Віталій Васильович ("Опозиційний блок")
Мєх Сергій Михайлович (ВО "Свобода")
Стариков Петро Іванович ("Наш край")
Федорченко Оксана Пантеліївна (ВО "Батьківщина")
 
Склад постійної комісії з гуманітарних питань та соціального захисту населення:
Кислиця Ірина Анатоліївна (РПЛ) - Голова,
Дяківська Ірина Анатоліївна (" БПП"),
Квачан Олексій Васильович ("Наш край"),
Кезько Сергій Петрович (РПЛ),
Кузнецова-Молодчая Тетяна Степанівна ("БПП"),
Мельник Олександр Григорович ("Громадянська позиція"),
Мовлян Надія Борисівна ("Наш край"),
Цибульський Володимир Віталійович ("Опозиційний блок").
 
Нагадаю, що заступника та секретаря постійної комісії її члени обирають самостійно.

08.12.2015 15:28    Дарина СИРОПАРА

Посади в обмін на підтримку колишнього регіонала

Перша сесія Новозаводської районної у місті Чернігові ради розпочалась 7 грудня.
 
Присутність 100% складу депутатського корпусу - чи не єдиний "плюс" цього засідання.
 
Адже про коаліцію "Наш край" +  ВО "Батьківщина" + РПЛ + Аграрна партія + "Опоблок" + УКРОП (назвемо це просто - "об'єднання") вже можна було здогадуватися після сесії Деснянської районної ради. Хоча попередньо вважалося, що і ВО "Свобода" також буде частиною цього об'єднання, та напевно не домовилися.

Отже, головні питання цього дня - обрання Голови та заступників.
 
Про кандидатуру колишнього регіонала Атрощенка на посаду Голови було відомо, тому в якості альтернативи представницею ДемАльянсу Катериною Даньковою був висунутий Олександр Мельник. Останній зняв свою кандидатуру і закликав демократичні сили не брати участь у голосуванні. За його словами, завдяки цьому можна побачити, які саме політичні сили в зговорі з регіоналами. Не взяли участь у голосуванні БПП, Свобода та сам Мельник. Представники ДемАльянсу проголосували "проти". Результат голосування був прогнозований з самого початку, та тепер чітко окреслений склад коаліції.
 
Якщо на початку сесії було питання, чому, а точніше - за що, "Батьківщина" та РПЛ підтримує Атрощенка, то після оголошення кандидатур на посади заступників всі відповіді були очевидні. Адже заступником голови став представник РПЛ Володимир Велігорський, а заступником голови районної у місті ради з питань діяльності виконавчих органів ради - керуючого справами виконкому стала представниця "Батьківщини" Світлана Личак.
 
Обурливим було не дотримання новим Головою Регламенту ради, адже депутатам був наданий тільки один проект рішення - порядок денний, та й той не за сім днів (ст.17 Регламенту Навозаводської районної ради), а в день сесії.
 
Проекти рішень щодо структури та загальну чисельність виконавчих органів, утворення постійних комісій, умови оплати праці голови та засупників зачитувались вголос Головою та відразу ставились на голосування. Зауваження Олександра Мельника, що проекти рішень депутатам не надані, через що вони не можуть детально з ним ознайомитись та висунути зауваження, було проігноровано.
 
Коли дійшли до питання обрання персонального складу постійних комісій, було оголошено перерву до п'ятниці. То ж є чотири дні, щоб депутатам визначитись із своїм напрямком роботи в раді, а головам фракцій 'порєшать' розподілення керівних посад постійних комісій. 
 
От давайте просто проаналізуємо, у яких з фракцій об'єднання ще немає посад. Це Аграрна партія, УКРОП та Опоблок. Представники цих фракцій - потенційні голови постійних комісій.
 
Спосерігаючи за процесами, що відбуваються в раді, залишається мало шансів, що питання будуть вирішуватись прозоро та демократично.
 
Невже кулуари рулять?

ВІЙНА, ПРО ЯКУ ЗАБУЛИ...

Війна, ця клята Війна, яка калічить долі та забирає життя у вірних синів і доньок України. Будете здивовані, та Вона (Війна)  досі триває, досі продовжується цинічна здача Сходу, досі...

Забігаючи наперед, розчарую любителів сенсацій та надзвичайних подій, таких як: серйозні бойові дії, перестрілки, відступи чи наступи, катування чи взяття в полон; стаття присвячена буденному солдатському життю на передовій. Бо що ми знаємо про цю Війну? Нам повідомляють про загиблих чи військові дії на Сході з коротких новин у ЗМІ: ТБ, газети, радіо; або ж чуємо поодинокі крики допомоги та відчаю від військових (в переважній більшості через інтернет).

Більшість пересічних українців вже давно не сприймають Війну так серйозно і з переживаннями, як раніше; намагаються уникати будь-якої інформації про реальний стан справ; стають німими, сліпими та глухими при перших згадках про Схід, переводять розмову на інші теми, наприклад, політичні, воно ж бо цікавіше та й "поржати" є завжди з кого...

Чому так? Чим далі від фронту, тим більша переконаність мешканців сіл, селищ, міст, що Війна дуже далеко, що Вона їх не стосується, що Вона не докотиться до їх помешкань. Знаєте, маємо гарне українське прислів'я: "Моя хата скраю - першим ворога стрічаю", та здається останнім часом інша частина для більшості мешканців України стала більш рідною: "Моя хата скраю - нічого не знаю!". Люди, схаменіться! Війна триває більше року, волонтерський рух різко скоротився, а держава так і не стала забезпечувати бійців передової всім необхідним...

То як живуть з дня у день хлопці на передовій? Чи їм так само тепло, затишно, сухо, комфортно, як і нам вдома? На жаль, ні! Можете сказати, вони усвідомлювали, що відправлялися на фронт, а не на курортний відпочинок. Так, але ж зараз не 40-ві роки 20-го століття, тому нормальні умови (той мінімум) для проживання бійців, влада при бажанні могла б забезпечити...інше питання, чи бажає керівництво того?

Наразі ж, що ми маємо? АТО? Свідомі та розуміючі люди не переносять на дух та просто ненавидять цю абревіатуру... свідомі. Маємо повномасштабну Війну, в якій через "мирні плани та перемовини" заборонено стріляти, навіть у відповідь на пролітаючі та вибухаючі поруч снаряди, РПГ, у відповідь на обстріли з великокаліберного кулемету, ДШК чи стрілкової зброї. Нам заборонено захищатися (я вже мовчу про дозвіл нападу для відвоювання споконвічно та історично наших українських земель), а обстріли зі сторони ворога не припиняються, працюють диверсійно-розвідувальні групи, гинуть хлопці, наші захисники отримують вкрай тяжкі поранення, ламаються долі, мрії та сподівання чистих світлих юних патріотичних сердець, вояків.

Так, нещодавно, при "перемир'ї", ледь вижив тяжко поранений під Донецьким аеропортом Чорнота, Голова ГО "Сокіл", і тепер він лежить на лікарняному ліжку та потребує дороговартісного та тривалого відновлення. Музикант, хлопчина з Донеччини, якого війна фактично позбавила справи життя. В результаті обстрілу Музикант лишився пальця на руці, а хлопець - соліст, гітарист гурту...і як йому тепер грати на гітарі, інструменті життя? І такі випадки не поодинокі, таких скалічених доль сотні, тисячі, але вони не втрачають віру в Перемогу і все роблять заради неї! А що робите Ви?

Заборона стрільби навіть у відповідь морально тисне на військових... Для чого тоді вони там, для наживки, для мішені, цілі? Ви уявляєте, дійшло до того, що на позиціях постійно знаходяться контролери, які слідкують за тим, щоб бійці просто дивилися, як по ним ведуть обстріл!? Абсурд...

А в додаток до всього ще й жахливі умови перебування бійців на передовій! Який же побут у тих, завдяки вірності яких досі маємо мир у Києві, Чернігові, Житомирі, Харкові??? Що ж, розкажу про побут наших захисників, наших!

Перше, на що звертаєш увагу, крім вибухів снарядів, МИШІ, ці потворні гризуни, вони скрізь та всюди. Гризуть усе, що підвладне їх зубам: точать продукти харчування, точать берци, одяг, карімати, ковдри, спальні мішки, гризуть кнопки на раціях та все, що існує... Миші на Сході просто скажені та нічого не бояться, лізуть до котів у рота, а останні вже просто не реагують на них. У бліндажах неймовірний мишачий сморід. Уявіть картину, безсилий та страшенно втомлений вирубаєшся в перерві між чергуваннями, і відчуваєш, як тобі на голову зі стелі звалюється миша, і невеличкими перебіжками гасає по твоєму тілу в пошуках; що ж погризти?

Може тебе вкусити, якщо спиш з відкритим ротом - може залізти в рота, і тоді сон миттєво зникає! Іще це "миле створіння" в той час, як ти собі п'єш чай чи каву з печивом, може миттєво з'явитися перед твоїм обличчям та гризонути печиво... Ось такі є друзі на фронті. За добу у саморобні мишовловлюючі пристрої потрапляє більше 100 мишей, та від того їх зовсім не меншає. Незасіяні поля, покинуті села, і ці голодні гризуни повсюди. Це лише одна зі сторін життя на передовій. Йдемо далі...

Степова зона. Постійний немилосердно пронизливий вітер, холод, сирість, мряка. Чергуєш на посту, адже попри заборону відстрілюватися і наступати, позиції в такому ж стані треба берегти, мерзнеш, не відчуваєш рук, ніг, обличчя, але вперто та натхненно несеш службу! І в  такі моменти усвідомлюєш, що хлопцям на передову варто передавати креми для обличчя та рук, щоб хоч якось вберегти шкіру від обвітрювання.

Навіть не знаю, що краще (та мабуть з поганого не вибирають): чи легенький морозець, а ти не маєш теплої форми та взуття, чи дощі, холодні сирі дощі, і ти постійно мокрий, адже дощовиків теж немає. Тобі зуб на зуба не потрапляє, ти в буквальному сенсі промерзаєш до кісток, а ти чергуєш, стоїш на варті захисту України!

І при цьому, в нічні години чергування слідкуєш в тепловізор за пересуваннями диверсійних груп ворога, це так відбувається в тому випадку, якщо волонтери підігнали тепловізор, бо на державу давно ніхто не сподівається. Пощастило, якщо є буржуйка і ти можеш хоч трішки відігрітися, але часто густо мокрі дрова та слабо горіюча сира акація цьому не сприяють. Чергуєш і в будь-який момент можеш втратити зв'язок зі штабом, бо рації розряджаються, а палива для роботи генератора (ану, здогадайтеся), звісно ж, нема.

Тож, що ми маємо:

- бажання перемоги (все заради перемоги) чи тотальну зраду???

- АТО чи Війну???

- наступ і відвоювання своїх територій чи здачу позицій???

Окремої уваги заслуговує питання здоров'я бійців. Тяжкі бронежилети і каски (якщо вони є) мають поганий вплив з точки зору медицини на спину, особливо у молодому віці, коли організм ще росте та набирається сил. Аптечками армія також не забезпечена. При такій погоді, хлопці майже постійно перебувають у хворобливому стані, відсутні протизапальні та протизастудні засоби, а ще миші, як ми знаємо, є переносчиками різних інфекцій.

Якби не волонтери, то і жили б хлопці майже голодні. Забула додати, заробітну плату теж часто густо затримують або виплачують не в повному розмірі, проблеми також і з отриманням посвідчення УБД.

Окремо вартують уваги постійні поїздки на фронт волонтерів. Серед таких, варто відзначити київських свободівців, чи то простих партійців, чи то депутатів Київської міської ради цього та минулого скликань. Вони, не дивлячись ні на що, постійно з початку воєнних дій на Сході, збирають допомогу. Крім того, ще й підтримують бойовий дух побратимів своєю присутністю.

Пліч-о-пліч з бійцями фронту вони час від часу воюють проти московського окупанта, були в гарячих точках української боротьби за східні терени України, відчули радість перемог та біль втрат, відчувають тотальну зраду верхівки країни, та в міру своїх можливостей, ведуть боротьбу в Київській міській раді. Свободівці та сокільці з усіх терен України не лише воюють на фронті, а й постійно допомагають побратимам і посестрам, бо якби не волонтери, важко уявити, чим би то все могло скінчитися!

Все ж хочу оптимістично завершити статтю. Наші любі захисники, бійці стоять, боронять позиції, тримаються, не втрачають віри в Перемогу, не дивлячись на всілякі намагання влади вбити дух боротьби на фронті.

Низько вклоняємося перед бійцями, які щоденно здійснюють, не побоюсь цього слова, подвиг. Герої Війни - не лише героїчно загиблі на фронті, тяжко поранені бійці. Героїчний подвиг, про який часто густо замовчують ЗМІ, замовчує керівництво України, АТО, щодня, щогодини, щосекунди здійснюють бійці передової, кожен з вірних Захисників нашої країни. Вони боронять наші Східні терени в нестерпно жахливих умовах, і, при цьому, не скаржаться... сьогодні вони свідомо кладуть на вівтар жертовності України своє здоров'я. Їх подвиг дійсно героїчний. Тож, цінуймо їх тяжкий подвиг! Допомагаймо далі, невпинно та постійно, підтримуймо їх матеріально та морально!

Схиляємо голову перед мужністю, витривалістю, стійкістю, затятістю, свободолюбністю, вірністю, непохитністю та вірою бійців. Чекаємо додому з перемогою! З нами Правда, з нами Бог, нас захищають Герої на Сході, світлі Ангели добра, тож Перемога неодмінно буде за нами!

03.12.2015 09:08    Петро АНТОНЕНКО

Розкріпачення преси

Петро АНТОНЕНКО , редактор газети «Світ-інфо».

 В Україні через 98 років нарешті скасовано найперший декрет більшовицького уряду Леніна про контроль над пресою.
 
Про «органи органів» або пресу влади
Україна нарешті відмовляється від порослого мохом релікту комуно-радянського режиму у вигляді преси органів влади.
24 листопада Верховна Рада ухвалила Закон «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації».
Новий закон вилучає з числа засновниківцієї місцевої преси органи влади.А засновник— це, згідно із Законом про пресу, господар, власник засобу інформації.
У наших реаліях районні газети мають, як правило, по три співзасновникирайонні адміністрації, райради і колективи редакцій. Кілька обласних і міських газет також маютьу співзасновниках, спільно з редакціями, органи влади. За новим законом уся ця преса влади реформується єдиним засновником, власником такої-то газети залишиться сама редакція. Якщо вона буде спроможна видавати тепер уже власну газету, може видавати. Ось юридичний бік справи.
Тепер про суспільний. Існування розгалуженої мережі газет влади давно є нонсенсом для демократичного суспільства. Пресу часто називають четвертою владою в суспільстві, після законодавчої,виконавчої і судової.Правильніше було б назвати її першою владоювладою громадськоїдумки, контролю громадян за обраною ними ж владою. Але про яку першу чи навіть четверту владу говорити щодо видань влади, коли вони є структурою влади, підпорядкована їй.
Не випадково така преса давно вже стала вихолощеною, ховається від проблем, які хвилюють людей. Така преса є просто інструментом місцевої влади для її самовихваляння і нескінченного відтворення самої себе у владі в чергових виборіадах. Влада контролює пресуця преса звеличує цю владу— ця влада, за сприяння такої преси, знову стає владою. Замкнуте коло.
 
За заповітами більшовиків
Цей релікт, пережиток тоталітарного комуно-радянського режимуз найдавніших. Власне, контроль за пресою був встановлений уже найпершим декретом щойно обраного більшовицького уряду Леніна, про що не всі навіть знають. Загальновідомі Декрет про мир і Декрет про землю, які називають першими декретами радянської вдади, дійсно були ухвалені,щойно проголосили радянську владу Другим всеросійським з’їздом рад робітничих і солдатських депутатів— цим самим з’їздом у ніч з 7 на 8 листопада 1917 року(всі дати— за новим стилем). А от коли за добу, в ніч з 8-го на 9 листопада, цей же з’їзд утворив урядРаду Народних Комісарів на чолі з Леніним,то яким був перший декрет уже цього уряду? Декрет про пресу, датований 9 листопада 1917 року. Ленін же, будучи юристом за освітою, не випадково в анкетах щодо своєї професії писав «журналіст».Задумавши перевернути догори ногами Росію, він цю справу почав зі створення партії, а створення партії —із заснування газети «Іскра». Тому як же було не взяти під контроль величезну масу преси в тогочасній Російській республіці, а на той момент у країні був величезний розвій преси при повній свободі слова.
І ось щойно вилуплений більшовицький уряд скасовує свободу слова. Запроваджує контроль над пресою з метою «захисту революції від контрреволюції». Розуміючи, що після десятиліть боротьби з цензурою, демагогічних (серед інших) гасел про демократію і свободу слова йти на такепросто непристойно,контроль за пресою було заявлено як тимчасовий. Тут варто зацитувати цей Декрет про пресу:
«Как только новый порядок упрочится, — всякие
административные воздействия на печать будут прекращены, для неё будет установлена полная свобода в пределах ответственности передсудом, согласно самому широкому и прогрессивному в этом отношениизакону.
Закрытию подлежат лишь органы прессы: 
1) призывающие коткрытому сопротивлению или неповиновению Рабочему иКрестьянскому правительству; 
2) сеющие смуту путём явноклеветнического извращения фактов; 
3) призывающие к деяниям явнопреступного, т.е. уголовно наказуемого характера.
Настоящее положение имеет временный характер и будет
отменено особым указом по наступлении нормальных условий
общественной жизни.
Председатель Совета Народных Комиссаров
 Владимир Ульянов-Ленин».
Погляньте на три критерії закриття газет. Та під них можна підвести що завгодно! І каральна машина запрацювала. Трохи більш як за півроку, по червень 1918-го, в країні було закрито понад 470 газет. 
І щодо «тимчасового» характеру Декрету. Якою насмішкою звучать слова про те, що «як тільки новий порядок зміцниться» чи про «настання нормальних умов суспільного життя». Правду кажуть, мало що більш довговічне, ніж тимчасове. Це «тимчасове» розтяглося, як мінімум, на 74 роки, до краху Радянського Союзу. А більшовицький Декрет про пресу, і то в частині скасування цензури, незалежна Українська держава скасувала лише 1996 року ухваленням Конституції, якою цензура дійсно заборонена. А ще через 19 років ми нарешті скасували і контроль над пресою у вигляді власних видань органів влади. 
 Довга дорога роздержавлення
Багатостраждальний закон про роздержавлення преси — один із найбільших «довгобудів» нашого парламенту. Його намагалися ухвалити кілька останніх скликань Ради. Бо ставало вже соромно перед світовою спільнотою. Та й вимоги її були чіткими. Парламентська Асамблея Ради Європи ще 2005 року закликала органи влади України розпочати роздержавлення друкованих ЗМІ. Така вимога була в резолюції ПАРЄ «Про виконання обов’язків та зобов’язань Україною» від 05.10.2005 р. Указом Президента України В. Ющенка від 20 січня 2006 року щодо виконання зобов’язань України, які випливають з її членства в Раді Європи, також було задеклароване це роздержавлення. А одним із законів, ухвалених Радою 15 січня 2009 року, вимагалося від виконавчої влади внести до парламенту законопроект про реформування преси влади.
Останньою краплею стала чітка вимога Євросоюзу: для інтеграції України в ЄС, серед інших законів, мав бути ухвалений і закон про роздержавлення преси.
Роками в парламенті ходив не один законопроект і від депутатів про роздержавлення преси, зокрема нашого земляка — депутата кількох скликань Віталія Шевченка, пізніше — Миколи Томенка. І нарешті саме законопроект Томенка ухвалила Верховна Рада. Він мав би бути ухвалений ще торік, одночасно із законом про створення суспільного телебачення і радіо. Однак його заблокували, бо навіть дуже демократичним депутатам таки ж хотілося і далі мати під рукою підручну пресу.
 
Неквапливе реформування
Ті, хто гадає, що вже завтра влада не матиме кишенькових газет, помиляються. Закон набуває чинності 1 січня 2016 року, і роздержавлення розраховане на 3 роки. У перший рік будуть реформовані ті газети, які виявлять це бажання. Тобто де на це підуть співзасновники. У наступні два роки — всі інші.
Тим журналістам і читачам місцевих газет, які хвилюються, чи виживуть ці ЗМІ без фінансової підтримки влади, можна не хвилюватися. По-перше, якщо редакції не мають власних приміщень, а їх орендують, їм на пільгових умовах надаються ці будівлі в оренду не менш як на 15 років. По-друге, редакціям безкоштовно передається у власність те майно, яке досі було надане їм у користування співзасновниками — владою. Чим не преференції? І про яку рівність ринкової конкуренції інших газет із цими «реформованими» можна балакати? По-третє, протягом цього реформування редакціям і далі надаватиметься фінансова дотація, причому цього разу — з державного бюджету. У законі це називається «адресна підтримка реформованих друкованих засобів масової інформації місцевої сфери розповсюдження». Їм «адресуються» доволі немалі суми, тут розрахунок узято з тих фінансових вливань, які газети отримали цього року, і це в середньому по 150 тисяч на місцеву газету, а загалом на рік — 100 мільйонів гривень.
Серед інших преференцій, подачок є й така: наданням цим ЗМІ
«пріоритетного права на укладення договорів на висвітлення діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування». Отже, інших газетам зась! Притому цікаво: на період реформування (цього прямо не сказано) чи на довгі роки? До того ж, чи не трактуватимуть «висвітлення діяльності», як те саме вихваляння місцевою підгодованою газетою місцевої влади?
Нарешті таке: закон роздержавлює ДРУКОВАНІ засоби інформації, тобто газети. Натомість влада й далі має право мати свої електронні ЗМІ — радіо і телебачення. І їх подальше фінансове підживлення прямо прописане в змінах, які вносяться тепер до інших законів.
І останнє: в центральної влади ЗАЛИШАЮТЬСЯ власні газети. Їх просто хитро перейменовують (положення закону): «Перетворення друкованих засобів масової інформації, заснованих центральними органами виконавчої влади, в офіційні друковані видання». Як то кажуть, не в лоб, так по лобу.
Усе це нагадує пишно задеклароване торік «майже роздержавлення» радіо і телебачення, у формі створення суспільного мовлення. Там також збережено чималий контроль влади над цим «суспільним» і його фінансове підгодовування. Все це — бліда копія того суспільного мовлення, яке є в багатьох країнах.
 
Про «маніпулювання суспільною свідомістю»
І все ж це закон революційний. Адже його основна мета, як сказано в пояснювальній записці до закону, — «зведення до мінімуму використання друкованих засобів масової інформації з метою маніпулювання суспільною свідомістю і особистою думкою громадян». Маніпулювання з боку влади за допомогою своїх газет.
В ідеалі хотілося б узагалі позбутися отого маніпулювання через будь-які ЗМІ. Утім, ми добре бачимо таке маніпулювання на здавалося б, недержавних, приватних телеканалах, а такими є найбільш потужні в країні. Різною буде доля і реформованих газет. Безумовно, місцева преса дуже потрібна людям, бо вона найближча до них. То що далі? Найбільш тиражні районки виживуть і цілком обійдуться без дотацій від районної влади, та деякі вже й обходяться. Можливо, не всі райгазети виживуть. Деякі потраплять у приватні руки місцевих бізнесменів чи бізнесових структур. Але, в будь-якому разі, ми вже не побачимо того самовихваляння влади через власні газети, яке інколи доходить до карикатури.
Один приклад. Недавно завершилася кампанія з виборів міського
голови Чернігова. Вона вилилася у двобій діючого мера Олександра Соколова і нардепа, колишнього губернатора Владислава Атрошенка. Переміг другий. Я зараз не втягуюсь у полеміку щодо цих тодішніх кандидатів, як не робив цього і протягом усієї виборчої кампанії. Про один факт з боку штабу діючого тоді мера згадую лише тому, що він стосується теми цієї публікації.
За півтора тижні до повторного голосування газета міської ради «Чернігівські відомості» була видрукована шаленим тиражем — 83 тисячі примірників. При тому, що її передплатний тираж менший двох тисяч, і ще щось друкується на роздріб (це на 300-тисячне місто!). А тут 83 тисячі, чи не на кожну сім’ю чернігівців. До того ж, збільшеним обсягом — не 16, а 24 сторінки. Звичайно, це хтось оплатив (мабуть же, не бюджет міста), адже лише  вартість паперу, за нинішньої ціни в 14 тисяч гривень за тонну, склала близько 100 тисяч гривень. Так от, основні публікації номера, як і попередніх,  — виборча агітація. І антиагітація, на яку останніми тижнями перейшли  обидва опоненти. Тобто вихваляння себе і поливання брудом суперника. Але якщо в Атрошенка телеканал і газета — нехай навіть неформально, під його впливом, принаймні вони приватні, то «Чернігівські відомості» — газета міської ради, власне, всіх мешканців міста, які, до того ж, підтримують її фінансово, дотацією з бюджету (між іншим, досить великою).
Просте запитання: чи були численні публікації того та й попередніх номерів виборчою агітацією? Безумовно. Тоді відкриваємо Закон про місцеві вибори. Ним прямо заборонено органам влади, в тому числі місцевого самоврядування, брати участь у виборчій агітації. Чи було рішення сесії міської ради про надання газети на обслуговування такого-то кандидата, навіть мера? Не було і бути не могло, бо це протизаконно. Може, було рішення міськвиконкому? Якщо й було, що навряд чи, це теж протизаконно. Та й газета — орган не міськвиконкому, а міської ради. До речі, це єдиний засновник її, тут навіть редакція не є співзасновником. То, може, письмове розпорядження самого міського голови? Чи телефонна вказівка? Чи щось, як саме собою зрозуміле? Останнє —найвірогідніше.
Отже, сподіваймося, що нарешті, з ухваленням нового закону, преса відбиватиме думку народу, а не призначених ним у владу чиновників.