Високий Вал

Останнє оновлення 17:18 вівторок, 18 вересня

Укр Рус

Сергій СОЛОМАХА

Економічний оглядач

Вивчаємо закон – готуємось до виборів ! Місцеві вибори-2010: чому в містах районного значення волевиявлення виборців обмежно ?

 

Розглянемо «особливості» участі місцевих організацій партій в містах районного значення за новим законом «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».
Якщо заборону участі місцевих партійних організацій партій, які не були зареєстровані в установленому законом порядку за 365 днів до дня виборів було задекларовано відкрито ще у законопроекті № 6601, то усунення багатьох партій від участі у виборах в містах районного значення здійснено підступно лише підчас його розгляду у Верховній Раді у другому читанні.
Нагадаємо, що за виборчим законом 2006 року районні організації мали право висувати як кандидатів на міських голів, так і виборчий список кандидатів у депутати в кожному багатомандатному окрузі по виборах відповідних міських (міст районного значення) рад. Автори нової редакції закону відповідно до статті 36 тепер заборонили їм це робити.
Така начебто невеличка зміна, безпосередньо зачіпає виборців 278 міст районного підпорядкування в Україні. На Чернігівщині таких міст тринадцять, що складає біля 12% загальної кількості виборців області. Тільки у місті Бахмач кількість виборців суттєво перевищує 10 тисяч, а в містах Городня, Мена, Новгород-Сіверський, Носівка кількість виборців складає майже 10 тисяч осіб в кожному. В інших містах проживає майже стільки виборців як і у деяких селищах.
Звісно більшість партій (і не тільки опозиційні) не очікували від влади подібних «новел» ще за три місяці до виборів. Багато з них не реєстрували міські (міст районного значення) організації або реєстрували лише партійні осередки.
Отже, за допомогою нового закону «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» влада фактично відмовляє значній частині виборців проголосувати за представників тих політичних сил, яких вони підтримують, пропонуючи тільки свої олігархічні проекти. Так, ще до початку виборів, почалася їх фальсифікація, спотворення щонайменше волевиявлення громадян, що проживають в містах районного значення.
Цю «колізію» ще можна виправити, наприклад, шляхом внесення змін до закону: щоб обирати ради і міських голів в містах районного значення з кількістю менше 10 тисяч (або 12, або 15 тисяч) виборців за правилами, виписаними законом для сіл і селищ.
 

КП-паразит "проїло" більше 30% коштів, отриманих за оренду комунального майна

Контрольно-ревізійний відділ у Ніжинському районі та м. Ніжині провів ревізію фінансово-господарської діяльності КП "Оренда комунального майна" за 2008 - 2009 рр. 

 
Ревізори встановили, що згадане підприємство не перераховувало  до бюджету кошти, отримані за оренду нерухомого майна, у належному розмірі - 70% від загальної суми орендної плати. 

 
Внаслідок цього бюджет міста недоотримав 118,13 тисячі гривень.

 
Керівництво комунального підприємства  підписало акт ревізії без заперечень.

 

Джерело: Колесник Олександр, начальник КРВ в Ніжинському районі та м. Ніжині   

Отже, Комунальне підприємство "Оренда комунального майна", утворене рішенням депутатів Ніжинської міської ради, навіть за своїм  "статутом"  споживає 30% коштів, отриманих від оренди майна, що належить ніжинській громаді.

До речі, з січня 2009 року  це КП ще й почало нараховувати ПДВ на орендну плату у сумі 20%. Отже, її доходи перевищили 500 тисяч грн. на рік. Таким чином, штучно було збільшено  податкове навантаження на місцевих підприємців-орендарів.

Більш того, цьому КП-паразиту, яке насправді тільки збирає кошти з орендарів, на своє утримання у 2008 - 2009 рр.,  мабуть, забракло коштів. Тож  "позичили" з бюджету якусь дрібничку  у 118, 13 тис. грн.

А скільки подібних КП-паразитів наплодили депутати місцевих рад ?

Скільки прилаштували на "теплі місця" своїх ближніх ?

В той же час  у місцевих бюджетах, за словами "мерів, перів, серів" і депутатів, завжди вкрай не вистачає ні на що коштів.

Вивчаємо закон – готуємось до виборів. Місцеві вибори - 2010: отримано більше 3%, але вхід у раду заборонено

 

В Україні будь-який закон про вибори завжди є намаганням влади обмежити своїх конкурентів. Не виняток і новий закон про вибори місцевих рад та сільських, селищних, міських голів по якому повинні відбутися вибори 31 жовтня 2010 року.
Якщо заборону участі блоків політичних партій у виборах у новому законі про місцеві вибори було задекларовано відкрито, то підняття прохідного відсотку для обрання депутатами за списками місцевих партійних організацій в містах і районах з населенням менше 100 тисяч жителів закладено у цьому законі підступно і тому для загалу непомітно.
Яким чином це зроблено ?
У новому законі застосувано змішану систему обрання депутатів обласних, районних, міських і районних у місті рад, але для міських і районних у місті рад залишено без змін нормативи для визначення загального складу (кількості депутатів) цих рад. Тож при чисельності від 20 до 50 тисяч жителів міські ради можуть по закону бути з кількістю від 36 до 46 депутатів включно; від 50 - 100 тисяч жителів – від 36 до 50; від 100 - 250 тисяч жителів – від 40 до 60; від 250 - 500 тисяч жителів – від 50 до 76.
В той же час для районних рад встановлено, що кількість депутатів визначається із урахуванням кількості територіальних громад, а для обласних рад - районів, міст обласного підпорядкування, а також за умови їх рівного представництва у цих радах радах незалежно від чисельності жителів. Отже, при чисельності територіальних громад у районі менше 25 і представництві кожної громади одним депутатом, загальний склад районної ради такого району буде менше 50 депутатів.
Для потрапляння місцевої організації партії у раду, крім подолання трьохвідсоткового бар’єру необхідно, щоб кількість отриманих голосів виборців дорівнювала або була більшою за виборчу квоту. Остання обчислюється шляхом ділення сумарної кількості голосів виборців, поданих за кандидатів, включених до виборчих списків від місцевих організацій партій, що отримали три і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, на число, що дорівнює половині депутатських мандатів.
Квотний бар’єр починає реально працювати якщо загальний склад місцевої ради менше 50 депутатів.
На прикладі Чернігівської міської ради, яка зараз має склад ради у 50 депутатів, та підсумків І-го туру останніх виборів Президента України, спрогнозуємо можливий результат виборів до цієї ради.
Отже, трьохвідсотковий бар’єр у І-у турі виборів Президента України в м. Чернігові подолали шестеро кандидатів: А. Гриценко набрав 4910 голосів виборців (3,28%), П. Симоненко – 6869 (4,59%), С. Тігипко – 27836 (18,62%), Ю. Тимошенко – 44060 (29,47%), В. Янукович – 36038 (24,10%), А. Яценюк – 12209 (8,16%). Не підтримало жодного – 5297 (3,54%), недійсні – 2068 (1,38%). У виборах взяли участь 149533 виборця.
Рахуємо: 4910 + 6869 + 27836 + 44060 + 36038 + 12209 = 131922 : 25 депутатів = 5277, тобто квота становить 5277 голосів виборців.
Тож партія, яка набрала хоч і 3,25%, але тільки 4910 голосів виборців не матиме депутатів в раді.
Отже, за нової редакції закону про місцеві вибори міські ради з населенням менше 100 тисяч жителів і районні ради з кількістю територіальних громад меншою 25 буде сформовано у складі 3-5 фракцій, а не 5-9 як це було на останніх місцевих виборах 2006 року.
Щоб депутати міських і районних рад не змогли втрутитися у цей план партії влади та збільшити загальну кількість депутатів, наприклад, у Чернігівській міській раді з 50 до 76 депутатів, право визначати загальний склад міських і районних рад у новому законі віднесено до компетенції обласних рад(?!).
І це не єдина «новела» нового закону про вибори місцевих рад, що забезпечує концентрацію влади в Україні в руках певних олігархічних кланів.
 

Чернігів: страйк не замовляли ?

 

З понеділка, 9 серпня страйкують чернігівські тролейбусники. Причина зрозуміла і поважна: не виплата їм заробітної плати з травня місяця на суму біля 2,2 млн. грн.
Місцеві посадовці пояснюють таку ситуацію заборгованістю, що виникла через відсутність субвенцій з держбюджету на компенсацію права безкоштовного проїзду пільгових категорій громадян, яких в місті понад 70 тисяч. З них левову частку складають пенсіонери за віком.
За розрахунками субвенція тролейбусникам повинна б складати біля 22,6 млн. грн. на рік. Цього року ж для КП «Чернігівське тролейбусне управління» у бюджеті передбачено лише 10,1 млн. грн., з яких отримано лише третина суми, тобто біля 3.4 млн. грн. В той час як за сім місяців 2010 року з держбюджету, якщо б субвенція надавалося рівномірно помісячно, повинно було б надійти біля 5,9 млн. грн. Таким чином, недоотримано субвенцій на суму: 5,9 – 3,4 = 2,5 млн. грн. Цього було б достатньо для погашення заборгованості по зарплаті тролейбусникам.
Отже, з місцевих можновладців начебто не винен ніхто, крім, звісно, самих пенсіонерів. Вони ж найбільше страждають від цього страйку. Тепер їм доводиться сплачувати за проїзд на маршрутках і автобусах, що належать приватним перевізникам. Постраждали й звичайні громадяни, які користувалися найдешевшим комунальним електротранспортом, і тепер вимушені платити більше за проїзд.
Прибуток від цього страйку отримують тільки приватні перевізники, забиті під зав’язку маршрутні таксі і автобуси яких «рятують» ситуацію.
Дехто вважає цей страйк штучним, лобійованим власниками автотранспорту. Серед них відомі чиновники і керівники комунальних закладів міста.
Пенсіонери переконані, що таким чином їх намагаються «привчити» всплачувати за проїзд в коммунальному транспорті.
Найбільш політизовані ж виборці припускають, що таким чином партія влади на передодні місцевих виборів 31 жовтня «стимулює» вступ до її лав безпартійних голів місцевих громад.
 

Земельний «дерибанчик» на чернігівському кладовищи

 

В нашому суспільстві є теми на які, як кажуть, накладено табу щодо їх публічного обговорення у ЗМІ. Одна з них - кладовища і все що навколо них відбувається. Якщо про «дерибан» землі в місті Чернігові відомо багатьом і навіть далеко за його межами, то про могильний земельний «дерибанчик» говорять пошепки.
Дійшло до того, що на «престижних ділянках» замість 16 могил одному ряду адміністрація кладовища «Яцево» втискує по 17-18. Таким чином, зменшує проходи між могилами, а разом з бетонуванням територій навколо поховань більшим ніж нормативне (2,20 х 4,80 м), встановленням огорож багато хто реально позбавляється доступу до могил своїх родичів.
Більшість, звісно, вже змирилася з цим, але окремі відчайдухи намагаються добитися елементарної порядку.
Ось типовий приклад.
1 липня 2010 року до начальника КП «Спецкомбінат комунально-побутового обслуговування», яке опікується благоустроєм кладовища «Яцево» Куліша В.М. звернувся син інваліда, учасника бойових дій Великої вітчизняної війни з вимогою забезпечити безпечний підхід до могили свого батька через «непролазні джунглі з частоколу огорож і фундаментів пам’ятників». На його думку, з вини адміністрації кладовища, памятники встановлюються в «шаховом порядку і роблять неможливим прохід до могил розташованих в середині ділянки».
Автор звернення до начальника КП «Спецкомбінат КПО» вважає таку ситуацію «наругою над пам’яттю свого батька – Ветерана Війни», а також що «таке неподобство могло статися тільки при повній бездіяльності адміністрації кладовища».
Зверніть увагу, автор цієї публікації навіть маючи згоду ображеного, не ризикує оприлюднити його прізвище. Щоб з ним нічого не трапилося…
 
Нагадаю, що сорок років тому при закритті Руського кладовища на вул. Старобілоуській, яке стало фактично недоступним для відвідувачів через огорожі навколо могил, попередники цієї влади запевняли чернігівців, що подібного «безпредєлу» на кладовищах більше не буде.
Авжеж !

 

Росія -Туреччина: дайош безвізовий режим

 

27 липня 2010 року Рада міністрів Туреччини затвердила Угоду між урядами РФ і Туреччини про умови взаємних поїздок громадян РФ і Турецької республіки. Ця угода про безвізовий режим при перебуванні в країні терміном до 30 днів була підписана ще 12 травня цього року підчас візиту президента РФ в Анкару. Наступний крок - ратифікація угоди Російською Думою.
Угода про відміну візового режиму набуває сили одночасно з двосторонньою угодою про реадмісію (взаємну видачу незаконних мігрантів) між цими країнами.
Таким чином РФ приєднується до єдиного з Азербайджаном, Казахстаном, Таджикістаном, Туркменістаном, Узбекістаном і Туреччиною безвізового простору.
У самій Туреччині вважають, що вже цього літа російські туристи, перебуваючи на відпочинку у Туреччині, не матимуть мороки з візами і не сплачуватимуть за них по 20 доларів США(15 євро).
«Наши люди любят отдыхать в Турции, и теперь такая возможность для них будет совершенно бесплатной», - заявив підчас підписання угоди президент РФ.
До речі, у 2009 році в Туреччині відпочило 2,5 мільйонів росіян, до кризи – біля трьох.
Отже, для росіян, після реалізації цих домовленостей з Туреччиною, відпочинок там буде ще більш вигіднішим ніж у «братерському» Криму.
Звісно, що ця домовленість про безвізовий режим між Туреччиною і РФ не виникла «на піску», а підкріплена одночасним підписанням угоди про будівництво без тендера російською компанією «Атомстройэкспорт» першої в Туреччині АЕС вартістю біля 20 млрд. доларів США.
До речі, саме турецьким будівельним кампаніям кілька років тому уряд РФ довірив реставрацію Московського Кремля на суму біля 1 млрд. доларів США. Тому не дивно, що РФ і Туреччина уклали ще низку меморандумів і домовленостей, в т.ч. меморандуми про співпрацю у вищій освіти, забезпеченні якості і безпечності збіжжя та про поставки м’яса птиці.
Ось вам і словянське братерство…
Головне в міжнародних відносинах: взаємна вигода, а не міфи.

«SOS» волають «партійні» дерева у чернігівських парках

 

Літо цього року вкотре переконує чернігівців, що без парків, дерев на вулицях місто у спеку перетворюється у пекло. Мабуть, усвідомлюючи це керівники місцевих партійних осередків щорічно навесні та восени, як кажуть, для "піару" висаджують сотні дерев, як правило, у центральних парках і скверах нашого міста. На жаль, після цього про ці нещасні садженці усі чомусь забувають і тому майже всі вони гинуть.
Чому, наприклад, в нашому місті біля з пам’ятника вождю та обласної ради ніколи не в’януть живі квіти, а в той же час поряд ними загинули майже всі каштани, висаджені навесні цього року партією(і не тільки цією партією !), очолюваною віце-прем’єр міністром України з економічних реформ?
До речі, Чернігівську міську організацію, яка і висаджувала ці каштани, цієї політичної партії очолює заступник міського голови з питань житлово-комунального господарства відповідальний за благоустрій міста.
         Чи буде Україна сильною, якщо ми будемо так піклуватися про її майбутнє ?

«Полтавська битва» - «водка» особлива

 

Прес-центр Полтавської міської ради повідомив, що до дня міста, 23 вересня 2010 року, пам'ятник Олексію Келіну у Полтаві буде доповнено російським імперським двоголовим орлом. Місцеві чиновники пояснюють це як «повернення історичного вигляду» відомого пам'ятника, який був відкритий в 1909 році особисто останнім російським імператором Миколою II.
Хто ж такий Олексій Келін (Келен) ?
Походження та час вступу на службу Московській державі невідомі.
У грудні 1708 року підчас Північної війни  був призначений Петром І комендантом Полтавської фортеці, обороною якої від військ Карла ХІІ успішно керує до підходу головних московських сил. У битві між нащадками варягів – шведами і військом Петра І, яка відбулася під Полтавою 8 липня (за ст. ст. 27 червня) 1709 року, війська короля Карла ХІІ зазнають поразки.
Ця перемога московського війська позбавила Україну будь-яких залишків суверенності. Як наслідок, заборонена української мови, національної церкви, знищення Січі, закріпачення селян, голодомори, депортації мільйонів з України тощо.
Отже, заслуги Келіна у поневолені України дійсно чималі. Саме за це російський імператор високо оцінив його вклад в «собирание земель русских» і встановив йому пам'ятник на українській землі, а більшовики-комуністи лише вилучили з нього двоголового імперського орла.
Без сумніву бажання місцевої полтавської влади встановити на цьому пам’ятнику двоголового орла є не тільки виявом меншовартості українців перед проімперськими російськими силами, але й неповагою до своєї історії, до борців за незалежність України.
Більш того, наче глузуючи над українцями, ЗАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод» випускає ще й особливу горілку «ПОЛТАВСЬКА БИТВА».
Отже пропонують українцям налити у келіни, вибачте келихи, полтавської особливої горілочки (дійсно особливої) і гучно заволати «во славу русского оружия под Полтавой» та закусити... ще й «Московською» сирокопченою ковбасою чи «Російським» твердим сиром місцевого виробництва.

22 червня 1941 року: продовження громадянської чи початок Великої вітчизняної?

 

 «Товарищи! Граждане! Братья и сестры !
Бойцы нашей армии и флота!
К вам обращаюсь я, друзья мої !» - так починався перший публічний виступ по радіо3 липня 1941 року, опублікований також в газеті «Правда», Й. Сталіна після нападу Німеччини на СРСР.
Перші ж слова цього звернення засвідчили, що більшовицька комуністична ідеологія дає тріщину. Більш того, нечуване після Жовтневого перевороту і масового класового терору звернення «братья и сестры», а до військовослужбовців - «бойцов нашей армии» замість не «бойцы Красной Армии» або «Робоче-Крестьянской Красной Армии (РККА)» було тільки початком еволюції ідеології більшовицького режиму.
Безумовно, класові підходи до війни, що розпочалася 22 червня 1941 року, у виступі Й.Сталіна ще залишаються. Сьогодні абсурдним здається те, що на думку Й.Сталіна, німецькі націонал-соціалісти почали війну, по-перше, за «восстановление власти помещиков, восстановление царизма», і лише, по-друге, за «разрушение национальной культуры и национальной государственности русских, украинцев, белорусов, литовцев, латышей, эстонцев, узбеков, татар, молдаван, грузин, армян, азербайджанцев и других свободных народов Советского Союза, их онемечение, их превращение в рабов немецких князей и баронов.»
Зверніть увагу, що Й. Сталін ставить татар в один ряд до народів СРСР, які мали на той час «державність» у вигляді союзних республік, а не автономій. Сьогодні дехто вважає це одним з доказів того, що Й.Сталін вважав Російську Федерацію «русско-татарскою» республікою, а дехто і спадкоємцем «Золотої Орди».
Але головне, що мова йде про народи СРСР, а не про «советский народ». Саме цей термін вперто нав’язують українцям сучасні нащадки ідей Леніна–Сталіна.
Чи однакове смислове навантаження несуть терміни «народи СРСР» і «радянський народ» ?
Звісно ні.
Тому ідеологи більшовицького режиму у найкритичніший для них час у зверненні від 3 липня 1941 року вживають термін «советский народ» тільки двічі, «советские люди» - тричі, натомість «народы СССР» - двічі, а «народы Советского Союза» - шість(!) разів.
Це чудово розуміють ті, хто сьогодні принципово нав’язує українцям замість конституційного терміну «український народ» словосполучення «народ України».
 
До речі, у січні 1944 року президія Верховної Ради Української РСР оприлюднила таке звернення до громадян України:
 
"Дорогі товариші робітники, селяни, інтелігенти!
Ваш ворог не тільки німецькі розбійники. Ваш ворог - зграя українсько-німецьких націоналістів... Українсько-німецькі націоналісти, зрадники народу й гітлерівські прихвосні, допомагають німцям грабувати український народ...
Не вірте їм! Спитайте, що зробили вони для спільної справи звільнення Українського народу з-під гітлерівського ярма? Чи вбили вони хоч одного німця, чи пустили під укіс хоч один німецький ешелон? Не давайте їм обманювати себе!
Знищуйте цих шахраїв - агентів німецьких загарбників!
Українсько-німецькі націоналісти ... є спільники Гітлера... Будучи агентами гітлеризму, українські націоналісти хочуть перетворити Україну на колонію німецького імперіалізму, а український народ - на рабів німецьких баронів і поміщиків".
 
Зверніть увагу на комуністичне партійне класове звернення як до "товаришів", використання замість тавра "українські буржуазні націоналісти" - "українсько-німецькі націоналісти", але й використання терміну "український народ", а не "народ України".
 
І останнє.
На жаль, сьогодні можна не тільки почути з усіх ЗМІ комуністичну пропаганду, але й побачити рудименти комуністичної класової ідеології на багатьох пам’ятниках, присвячених Другій світовій війні. Наприклад, на монументі «Танк» в Чернігові викарбовано дивний, якщо війна 1941-1945 рр. була справді Великою Вітчизняною і народною, напис: «воїнам-визволителям від трудящих Чернігова».
 
P.S. Інформація для роздумів:
 

 Сергій Грабовський, для УП  Вівторок, 22 червня 2010, 09:18

22 червня 1940/41 року: два суспільні лади у дзеркалі двох катастроф.

 

 

Неякісний хліб – винні усі!?

 

        «Хліб — всьому голова !» — цей вислів відомий кожному. Від м’яса, цукерок і багато чого людина може відмовитися, але від хліба — ніколи.

Викидати хліб в смітник — це гріх. Це ми знаємо та розуміємо. А чи усвідомлюють це люди, які продають нам його ?
Сьогодні хліб і хлібобулочні вироби здебільшого продаються в упакованому вигляді і мають етикетку з вказаною датою виготовлення та строком зберігання. Щонайбільше це – 48 годин при температурі не вище 18° C.
Чи звертаємо на це увагу покупці? На жаль, ні.
7 червня в одному з магазинів м. Чернігова для відзначення урочистого заходу було придбано чотири однакових хлібобулочних вироби, обгорнутих у плівку. Як з’ясувалося, два з них виявилися дійсно придатними для вживання – дата виготовлення була вказана 5 червня 2010 р., один - з простроченою датою виготовлення (3 червня 2010 р.), а один виявився покритий цяточками плісняви і цвілі. Фірмова наклейка свідчила, що його вироблено аж 1 травня 2010 року. До речі, наклейка замість паперового вкладиша одне з свідчень солідності виробника.
Уявіть собі, що відчули б гості, якщо б такий хліб потрапив би на святковий стіл ?
Довелося провести журналістське розслідування.
Як пояснили директори магазину і виробника цього неякісного, а також небезпечного для здоровя товару це - «звичайна халатність». У магазині - просто не проконтролювали дати виготовлення при отримані від виробника хлібобулочних виробів, своєчасно не вилучили прострочений товар з прилавка та не повернули його на переробку виробнику у, наприклад, поніровочні сухарі (за умови відсутності цвілі і плісняви).
У виробника, в свою чергу, хтось у нічну зміну не перевів маркер дати виготовлення з травня на червень. Щодо цвілі та плісняви, впевнений керівник виробників, то якщо їх екологічно чистий і без консервантів продукт був виготовлений аж 1 травня, то він би до 7 червня перетворився у суцільний плісневий гриб.
Звісно, що покупець і сам винний, бо не перевірив дати виготовлення. Але й продавці і виробники не менш схибили, але їх ніхто з контролюючих органів, як кажуть, «на гарячому» не спіймав.
Отже винних немає?
Автор свідомо не називає прізвищ керівників і назв фірм, де трапилося це неподобство. Дуже важливо зрозуміти: це поодинокий випадок чи система продажу неякісного хліба. Тому розслідування продовжується: будемо регулярно перевіряти відповідність дати виготовлення строку зберігання хлібобулочних виробів цього виробника у саме цьому магазині.
 
 
 
 
 
До відома покупців:
 
Витяг з Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами,
затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11 липня 2003 р. № 185, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 2003 р. за № 628/7949
 
1. Хліб і хлібобулочні вироби
1.1. Суб'єкт господарської діяльності для приймання хліба і хлібобулочних виробів обладнує розвантажувальні площадки і механізовані рампи, вантажно-розвантажувальні прорізи з навісами, які захищають продукцію від атмосферних опадів.
1.2. Для збереження якості хліба і хлібобулочних виробів суб'єкт господарської діяльності оснащує приміщення спеціальним обладнанням (закриті шафи, підтоварники, стаціонарні й пересувні стелажі, контейнери, столи для нарізання хліба, хліборізки) та основним інвентарем (ножі, щипці, лопатки, виделки тощо для самостійного відбору споживачами товару, а також покривала і чохли із тканини або полімерних плівок для накриття продукції), дозволеним центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я. Здійснюючи продаж тортів і тістечок, необхідно мати холодильне устаткування.
1.3. Кожна партія продукції повинна супроводжуватися документами про якість і безпеку, у яких зазначаються дата виготовлення та година виймання хліба з печі, від якої відраховується термін придатності.
1.4. Забороняється перевантажувати хліб і хлібобулочні вироби з лотків у ящики, корзини навалом.
1.5. Забороняється зберігати хліб і хлібобулочні вироби навалом, а також установлювати обладнання з хлібом на відстані менше ніж 35 см від підлоги в підсобних приміщеннях і 60 см - у торговельному залі. Не допускається зберігання хліба разом з товарами, які мають різкий і сильний запах.
1.6. Шафи для зберігання хліба і хлібобулочних виробів необхідно щодня провітрювати протягом 1 - 2 годин і не менше одного разу на тиждень промивати теплою водою з милом і протирати 1-відсотковим розчином оцтової кислоти з подальшим просушуванням.
Покривала і чохли з полімерних плівок необхідно провітрювати і просушувати щодня, а в разі забруднення промивати теплою водою. Металевий інвентар ретельно промивається гарячою водою і насухо витирається.
1.7. Нестандартні, а також вилучені з продажу вироби повертають постачальнику в узгоджені терміни згідно з договором. Залишки хліба, сухарні та хлібні крихти, випадково забруднені вироби збирають у місткості з написом "санітарний брак" і здають у встановленому порядку.
1.8. У разі виявлення ознак захворювання на картопляну хворобу суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний негайно повідомити про це виробника та органи санітарного нагляду, уражені вироби зняти з продажу і знищити згідно із санітарними правилами і складеним у встановленому порядку актом, а обладнання ретельно вимити.
Обладнання, де зберігалися вироби, які "захворіли" на картопляну хворобу, підлягає спеціальній санітарній обробці.
1.9. Суб'єкт господарської діяльності протягом усього робочого дня повинен забезпечити безперебійний продаж хліба і хлібобулочних виробів.
1.10. Хліб і хлібобулочні вироби можуть перебувати в продажу (при температурі не менше 6° C і відносній вологості 75 % + 5 %) після виймання з печі не більше:
36 годин - хліб із житнього і житньо-пшеничного обійного і житнього обдирного борошна, а також із суміші пшеничного і житнього сортового борошна, упакований - не більше 72 годин;
24 години - хліб із пшенично-житнього і пшеничного обійного борошна, хліб і хлібобулочні вироби масою понад 200 грамів із сортового пшеничного, житнього сіяного борошна; упакований - не більше 48 годин;
16 годин - дрібноштучні вироби масою 200 грамів і менше (включаючи бублики); упакований - не більше 32 годин.
Після закінчення цих термінів продаж хліба і хлібобулочних виробів забороняється, хліб підлягає вилученню з продажу.
1.11. Забороняється продаж хліба з наявністю плісені, сторонніх домішок, непромісів, розпливчастої форми, блідою або підгорілою шкоринкою.
1.12. У разі відпуску хліба і хлібобулочних виробів продавцем, а також у разі самостійного відбору виробів споживачами необхідно користуватися щипцями, ложечками, лопатками, виделками або смужками чистого паперу.
Забороняється відпуск неупакованого хліба і хлібобулочних виробів працівниками, які проводять розрахунки за готівку (приймають гроші).
1.13. Штучний хліб і хлібобулочні вироби масою 0,5 кг і більше на замовлення споживачів дозволяється розрізати на дві - чотири рівні частини і продавати без зважування.
1.14. Суб'єкти господарської діяльності, які здійснюють продаж хліба і хлібобулочних виробів, можуть додатково продавати у відокремлених місцях (відділах, секціях) інші продовольчі товари: кондитерські вироби, цукор, чай, каву, какао, борошно, крупи, макаронні вироби, сухі продукти дитячого харчування і харчові концентрати, а в магазинах, які мають кафетерії, - гарячі напої (чай, каву, какао, молоко), борошняні кондитерські вироби, цукерки тощо.
1.15. У разі відсутності в певній місцевості стаціонарних підприємств торгівлі продаж хліба і хлібобулочних виробів дозволяється із спеціалізованого транспорту та лотків тільки в упакованому вигляді.