Високий Вал

Останнє оновлення 18:33 понеділок, 12 листопада

Укр Рус

Петро АНТОНЕНКО

журналіст

ДЕФЛЯЦІЯ ВЛАДИ

    Державний комітет статистики України, покликаний денно і нощно щось   там рахувати і доносити нам, громадянам, видав свій черговий продукт. Та такий, що мимоволі згадався крамольний антирадянський афоризм минулих  часів: “Є правда, брехня і статистика”. Так от статистика оповістила, що в країні настала пора “дефляції”.

   Що воно таке? Пересічним громадянам більш відомий протилежний за змістом термін — інфляція, цебто знецінення наших статків внаслідок подорожчань — підвищення цін і тарифів. Ну, це відомо кожному, варто зайти в магазин, або ось днями отримаємо рахунки за газ за серпень з подорожчанням його на 50 відсотків. А от дефляція, тобто зниження цін, здешевлення товарів і тарифів, — річ не те що маловідома загалові, а просто фантастична.
    Там не менше, Держкомстат доповів, що трудами нової влади настала не просто дефляція, а в нечуваних її розмірах — майже 10 відсотків. Більше того, можна говорити навіть про 20 чи й 30 відсотків. Річ у тім, що статистики взяли для розрахунку аж цілий останній рік — з липня минулого до липня цього року. А завважте: половина (навіть більше) цього періоду припадає на стару владу. Її ж нова влада звинуватила в розвалі економіки, зубожінні людей і, звісно ж, інфляції. То ж виходить, що “стабільним реформаторам” своїми героїчними зусиллями довелося спершу   долати глибочезну інфляцію від старої влади, а затим вийти на нові високі рубежі.
    Душа радіє. Але дозвольте одну цитату. Взагалі-то, я й від себе можу це сказати і не лише це. Та й кожен наш читач може додати ще багато що. Але в цій  цитаті є один цікавий нюанс, про що далі. Отже:
    “Заходжу в магазин. Півлітровий пакетик пряженого молока, що коштував рік тому 5 гривень, уже більше шести. На двадцять відсотків подорожчав, падлюка, за той час, що я, за твердженням Держкомстатистики, ставав на 10 відсотків “багатшим”. Зросли в ціні кондитерські вироби, м'ясо, ковбаси, чай, кава, одяг, взуття. Подорожчала навіть отрута на кшталт цигарок і алкоголю. І такі дрібниці, як квіти. Красномовно порожніють багато-багато кіосків на ринку “Петрівка” та інших речових ринках Києва. Торгівці не можуть платити високу оренду і просто відмовляються від робочих місць. Скаржаться на падіння попиту продавці книг. А все це — показник, що жодного економічного зростання нема”.
    Кінець цитати. Але не процесу: його ми спостерігатимемо, точніше, відчуватимемо щодень.
   А тепер родзинка цієї цитати, до якої можна додати ще дуже багато. Взята цитата днями з газети  “Сегодня” (в перекладі з російської, звісно), цього галасливого рупора отої самої нової влади, газети “реформаторів”-регіоналів. Можна назвати й автора публікації, але обійдеться і без такої реклами. Зазначу лише, що цей затятий автор вилив відра чорнил, тавруючи “режим Ющенка” і так само завзято восхваляв регіоналів.
     Дивуватися залишається хіба що тому, що саме в цій газеті з`явилися такі публікації. Що б то значило? Поруч, на тій же сторінці, розлогий коментар про задуми Партії регіонів та їхнього президента здійснити конституційну реформу (переворот) — публікація під більш ніж відвертим заголовком “Проект “Віктор Федорович Кучма”. Краще      й не скажеш стосовно “третього терміну” Кучми в особі Януковича.
    А заголовок цитованої публікації — “Не вірю в таку дефляцію”. Цілком згоден: ТАКУ дефляцію розгледіти важко. Але взагалі вона існує: це дефляція влади, тобто її швидке знецінення. Схоже, до ціни п’ятака в базарний нень. А точнішу цифру покажуть недалекі вже осінні вибори.     
   
 
  

КРЕДИТНЕ ЯРМО

    Громадськості стала відома угода, укладена Україною та Міжнародним валютним фондом. . Це угода про виділення Україні величезного кредиту від МВФ у найближчі два з лишком роки. За це уряд узяв зобов’язання запровадити жорсткі соціально-економічні заходи в країні. Простіше кажучи — йдеться про наступ на життєвий рівень населення.

    Деяка необхідна інформація. Міжнародний валютний фонд — це спеціалізована агенція Організації Обєднаних Націй. Утворено фонд 1945 року, основна мета його — короткотермінові кредити країнам для зміцнення їхньої фінансової системи.  МВФ ставить умову, щоб держава, яка бере кредит, максимально стабілізувала свій фінансовий стан, бюджет, хоча б і за рахунок урізання соціальних витрат.

     Все це напряму стосується і України. Останніми роками, при всіх змінах влади, Україна прагнула брати і брала кредити МВФ. З початком так званої світової фінансової кризи мотивації для кредитів у влади побільшало: мовляв, усі стараються брати такі кредити, треба ж рятувати фінансову систему.  Хоч  пересічному українцеві не так просто зрозуміти головне: нащо  взагалі брати ці кредити? Якби левова їх доля йшла на розвиток економіки, було б зрозуміло. Але, пояснюючи народу призначення кредитів, влада мляво щось торочить про “зміцнення фінансової системи”, “підтримку національної валюти”. Враження, що основна мета кредитів — рятувати від банкрутства нашу надто вже розгалужену банківську систему.
    Наскільки велике кредитування? Досі рахунок йшов на кілька мільярдів доларів. Але те, що виклянчив наш уряд у МВФ нині, вражає. За щойно підписаною угодою Україна отримає менш ніж за два з половиною роки (до грудня 2012-го) аж 15 мільярдів доларів. Кредит йтиме траншами по півтора мільярди, орієнтовно щокварталу. Багато це чи мало? Дуже багато. Україна вийшла на друге місце у світі серед боржників МВФ. Що таке по 6 мільярдів доларів кредиту на рік? Це десь по 47 мільярдів гривень. Враховуючи, що річний бюджет держави — понад 300 мільярдів гривень, маємо вливання, що складають близько 15 відсотків бюджету.  Правда, погано, коли фінанси держави  наповнюються за рахунок не економіки, а боргів. А борги доведеться платити. Мова не лише про виплату самого боргу й відсотків на нього. До речі. розплачуватися доведеться скоро: пік виплат за кредитом настає вже 2013 року. Та мова ще й про соціальну складову.
Ось що зобов’язався зробити наш уряд за наданий кредит.
     Перше громадяни України вже відчули: це різке, на 50 відсотків, подорожчання газу для населення з 1 серпня. Не те щоб уже МВФ категогична наполягав на такому підвищенні.   але фонд вимагає. щоб  енергоносії, комунальні послуги  оплачувалися споживачами за їхньою вартістю, без дотацій держави. Але варто сказати, що у нас  так звана вартість енергоносіїв і послуг  вкрита для людей густим туманом. Коли десь міськрада піднімає тарифи, мотивуючи тим, що треба платити за їхньою вартістю, то непросто зрозуміти, як вираховуються оця вартість. Часто вона складається також і з невміння комунальних служб належно працювати, і з дивних витрат комунальників (подивіться хоча б на шикарні офіси всіляких теплових, водних, енергетичних служб).
    Щодо газу. Є вартість його закупівлі в Росії, і МВФ вимагає, щоб споживачам (населенню теж) газ відпускався не нижче цієї ціни. Нагадаємо, що нині газ у Росії ми закуповуємо по 249 доларів за тисячу кубометрів. Це майже 2 тсячі гривень. Після серпневого подорожчання ми вже платимо від 725 гривень і вище за тисячу кубів. Система оплати доволі заплутана  (іноді вреаження, що навмисне ) : тариф залежить і від кількості спожитого газу, і від опалюваних газом площ, і від наявності або відсутності лічильника. Так що дехто вже зараз платить по тисячі гривень і більше за тисячу кубів. Простіше сказати про ціну газу для комунальних теплових підприємств, а від неї залежить ціна опалення. Зараз, після подорожчання, вони платять по 1309 гривень за тисячу кубів. Але це не все. Щоб догодити МВФ, уряд вирішив підвищити цю ціну з квітня наступного року ще на 50 відсотків. Трішки арифметики. Дуже помиляються ті, хто вважає, що два підвищення (нинішнє і наступне) на 50 відсотків дадуть у сумі 100 відсотків зростання ціни. Зовсім ні, бо друге підвищення буде вже на перше! Скажімо, до 1 серпня ви заплатили за стільки-то газу 100 гривень, нині — 150. А з квітня півторакратне підвищення буде вже на оці 150, тобто ціна зросте ще на 75 гривень. Отже, сумарно буде 225 гривень замість недавніх 100. І це не все! Далі кожні півроку ціна газу зростатиме, поки не вийде на ціну купівлі газу в Росії — 2 тисячі гривень за тисячу кубів. Це ще  якщо й ця ціна  не виросте.
    Другий соціальний удар по населенню — підвищення пенсійного віку. Уряд уже погодився з цією вимогою, підписався під цим. Насамперед планується підвищити вік виходу на пенсію жінок — з нинішніх 55-ти до 60 років (чоловіки й так ідуть у 60, та й живуть значно менше жінок). Влада вже давно готує пропагандистський ґрунт для такого кроку: розводяться балачки про нашу демографію, про низьку народжуваність і високу смертність, про надто велику частку пенсіонерів. Торочить про пенсійний вік, скажімо. в Канаді,  Німеччині,  Японії (краще б згадала про рівень життя в таких країнах).  І ось замість того, щоб вирішувати  соціальні проблеми, навести порядок у пенсіях (численні пільги за віком виходу на пенсію, неймовірні розміри деяких пенсій), влада пропонує найпримітивніше — перехід на новий пенсійний вік.  Здійснюватиметься це  поступово, але перший удар планується вже наприкінці цього року — збільшення віку виходу на пенсію на півроку. Так що жінки, яким цьгоріч виповниться 55, можуть бути вимушені відпрацювати до пенсії ще півроку.
    Заплановано також збільшити —  і доволі різко — трудовий стаж, потрібний для отримання пенсії. Досі чоловікам треба було мати 25 років такого стажу, тепер планується 35 років, жінкам відповідно замість 20-ти — 30 років.
       Нарешті ще один удар по людях. У цій угоді з МВФ наш уряд зобов’язався заморозити зарплату працівникам бюджетної сфери. Тобто не підвищувати її 2011 року і в якійсь “середньостроковій перспективі”. А бюджетники — це ж не лише незліченна рать чиновників, це ще й учителі, медики, працівники культури, інших сфер.
     Дивує багато що. Розміри випрошених кредитів, драконівські умови їх отримання, явно не прийнятні для нашої країни з її соціальними, економічними, демографічними реаліями. І все це, схоже, для вливань в економіку, де замість обіцяних командою «реформаторів»- регіоналів реформ більше балачок про них.
    Є й політична складова ситуації. Зовсім недавно регіонали, тодішня опозиція, гнівно критикували попередню владу за отримання всього кількох мільярдів кредитів МВФ: мовляв, нащо ці вливання за рахунок народу. Клялися, що не допустять зростання комунальних тарифів, збільшення пенсійного віку. Можна знайти і процитувати всі ці заяви регіоналів, починаючи від їхнього лідера, нині глави держави. Котрий і зараз,  начебто,  проти таких кредитів за рахунок народу. Принаймні,  так  заявив далеко не рядовий депутат-регіонал Василь Хара. Той самий, який ще й очолює Федерацію профспілок України. Організацію, яка за статусом мала б стояти на варті інтересів людей. Натомість Хара не придумав нічого кращого, як заявити, що Україна взагалі не виконуватиме вимог МВФ. Мовляв, кредит  у фонду випросили, а далі ми їх надуримо. На жаргоні, близькому нинішній владній команді, це називається “кинути”. Невже регіонал-депутат встиг набратися у своїх соратників цього “кидалівського” жаргону і вважає “лохами” керівництво МВФ? Якщо кого й “кинуть”, так це нас, простих громадян країни, яких залишать наодинці з височезними тарифами, новим пенсійним віком і в кредитній ямі, з якої треба буде вилазити.

ВИЩА ШКОЛА : ЗАЧИСТКА ПЕРЕД ВИБОРАМИ

На черзі — вузи Чернігівщини ?

Міністр Табачник звільнив з посади ректора Донецького національногоуніверситету, академіка НАН України, Героя України Володимира Шевченка і ще ряд ректорів вузів
 29 липня вранці міністр освіти і науки Дмитро Табачник постав у кабінеті ректора. Донецького універчситету , де  підписав наказ про його відставку. Літо — час канікул і відпусток, але університет не був порожнім. Працює приймальна комісія, декани факультетів і проректори, студентські профспілки. Усі висловилися проти такого рішення. Міністр з ними зустрівся, але не відреагував на їхню  думку і  звільнив ректора.
Мотивацією для зняття ректора стало закінчення терміну контракту. Послухаємо Володимира Шевченка. “Кожен ректор обирається на певний термін.  У мене дійсно  закінчився термін контракту 28 липня.  Але мене ні про що не попереджали, хоча я вчасно оформив усі документи для подальшого конкурсу. І конференція трудового колективу університету пройшла, і кадрова комісія Міністерства пройшла, які мене знову рекомендували на цю посаду”.
В подібних випадках ректорам  мають подовжити повноваження як виконуючим обов’язки  до проведення конкурсу Міністерством.Всім ректорам подовжували повноваження до виборів, а мене просто викинули, — зазначив В.Шевченко. —  Претензій до мене як до ректора або до очолюваного мною університету жодних немає. Навчальний заклад входить до десятка кращих університетів України. Але міністр у неофіційних розмовах заявив, що це рішення найвищих органів влади. Яких? Він не уточнював”.
Володимир Павлович Шевченко обіймає посаду ректора 24 роки, до цього 11 років був першим проректором і деканом математичного факультету. Крім того, він очолює Раду вищих навчальних закладів Донецької області й є головою Донецького наукового центру. А ще він голова Донецького обласного об`єднаннея Товариства “Просвіта”.
Що  ж насправді тоді стоїть за цією несподіваною відставкою ректора, академіка, Героя України, видатного українського математика? Колеги прямо говорять,  що відставка   пов’язана з майбутніми виборами до місцевих органів влади, що ректору неодноразово пропонували вступити до Партії реґіонів, але він відмовлявся. Принагідно зазначимо, що Володимир Павлович принципово не вступає й до інших партій. Але от перебування поза Партією реґіонів для влади небажане. І посада Шевченка, схоже,  знадобилася, щоб перед виборами посилити контроль над студентами і науковцями. Адже студентство, професура, загалом викладачі  є активною частиною електорату. Реґіонали явно стривожені майбутнім результатом недалеких осінніх місцевих виборів. Чого варте різке, на 50 відсотків, подорожчання газу для населення. У таких умовах набуває ваги кожен голос
На цьому не завершилося. Слідом  Дмитро Табачник звільнив Валентина Сминтину з посади ректора Одеського національного університету ім. Мечникова. Через день   звільнив Михайла Мартинюка з посади ректора Уманського державного педуніверситету ім. Тичини. У цьому році у Михайла Мартинюка закінчився 5-річний контракт. Педколектив таємним голосуванням (80% голосів - "за") висловився за те, що необхідно продовжити контракт з ректором. Своє побажання відіслали в міністерство. У відповідь —звільнення ректора. Багато хто  тут також  бачить політичні причини. На виборах Мартинюк відкрито підтримував Віктора Ющенка,  
 Ось як прокоментувала все це голова підкомітету з базової освіти   профільного Комітету Верховної Ради України депутат Леся Оробець : “Міносвіти відроджує репресивну практику 30-х років. Мета — забезпечити керованість з боку міністерства над найбільшими вузами напередодні виборів. Отже, усуваються найбільш самостійні керівники вищих навчальних закладів".
 
 

СВОБОДА СЛОВА І СВОБОДА СЛОВЕС

                                    Чим народ заважає владі?

Пропоную Міністерству внутрішніх справ порушити проти мене кримінальну справу за статтею 344 Кримінального кодексу України. Якщо, звичайно, мої діяння як журналіста аналогічні тим, за які порушила таку справу міліція Черкас.
 
Днями райвідділ внутрішніх справ Соснівського району міста Черкас, зробивши обшук в офісі обласної організації Блоку Юлії Тимошенко, порушив кримінальну справу за частиною 1 статті 344 ККУ “Втручання в діяльність державного діяча”. Що ж це за стаття? Цитуємо.
 «Незаконний вплив у будь-якій формі на Президента України, Голову Верховної Ради України, народного депутата України, Прем'єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів ( далі йде довгий перелік високопосадовців) з метою перешкодити виконанню ними службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень
карається штрафом від двохсот до трьохсот неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців,   або обмеженням волі на строк до двох років, або
позбавленням волі на той самий строк.
    Частина 2 статті за дії, вчинені особою з використанням свого службового становища, передбачає ще більші санкції, аж до трьох років ув’язнення.
    Ключовим у цій статті є, звичайно, положення про незаконний вплив. Бо коли ми, громадяни, виборці, на виборах “втручаємося” в діяльність влади таким радикальним чином, що навіть відправляємо її у відставку, це, звісно, не лише законно, а є вищим проявом демократії. Отже, йдеться про “незаконний”. Що ж  накоїла обласна організація політичного блоку, який має другу за чисельністю фракцію в парламенті? Уява малює жахливе. Захопили в заручники президента, прем’єра чи начальника райвідділу міліції і змушували їх до протиправних діянь? Заблокували державні установи? Зламали офіційні сайти президента чи Кабміну і виставили там фальшиві укази й постанови?
Не фантазуймо. Приводом для порушення кримінальної справи стали знайдені міліцією в офісі листівки. Одразу зазначимо, БЮтівці ще не встигли їх навіть поширити. Отже, правоохоронці діють за рецептами комуно-радянської каральної системи: злочином вважається не лише “поширення”, а й “зберігання”. Саме так гласила сумновідома стаття 62 радянського кримінального кодексу “Антирадянська пропаганда і агітація”. І саме за нею режим масово відправляв за ґрати опонентів. Що ж, вдалий приклад для правоохоронців незалежної демократичної держави.
Але що в тих двох листівках такого “антирадянського”, вибачте, “антидержавного”? Вони не анонімні: це листівки Народного комітету захисту України. В них критикується влада за її дії. Тема першої листівки — новий Податковий кодекс, який реґіонали вперто проштовхують через парламент. Суть його, якщо коротко, — економічні репресії замість економічних реформ, які чомусь у “команди реформаторів”-реґіоналів ніяк не просуваються.  
Тема другої листівки ще ближча, зрозуміліша мільйонам простих українців, які щодня користуються газовою плитою. Листівка критикує владу за різке, на 50 відсотків, підвищення з 1 серпня ціни на газ для населення. А ще звинувачує владу в обмані громадян, адже їм було обіцяно владою, що газ не дорожчатиме після підписання угоди з Росією щодо Чорноморського флоту. Де неправда в цій листівці?
22 квітня я був учасником зустрічі президента Януковича з журналістами України. Оскільки це було на другий день після підписання ганебного Харківського пакту, саме ця тема стала головною на прес-конференції. Мотивуючи харківську зраду економічними причинами, президент сказав: “Головний соціальний ефект — не збільшуватимуться ціни на житлово-комунальні послуги, що для мене особливо важливо”. Ми сиділи в красивому залі Адміністрації Президента і прагнули вірити главі держави, адже йому треба вірити. Тепер очевидно, що той свідомо говорив неправду, бо добре знав, що йдуть переговори з Міжнародним валютним фондом, виканючування в нього чергових кредитів, цих милиць, без яких економіка “реформаторів” уже б лежала. І підвищення тарифів — одна з умов МВФ. Але треба було отак говорити, адже попереду була ратифікація угоди в парламенті. Після неї, 29 квітня, у зверненні до народу глава держави заявив: “Документи, підписані в Харкові, забезпечать нам суттєве зниження ціни на газ. Це означає підвищення соціального захисту кожного українця…” А вже 1 серпня кожного українця “підвищено соціально захистили”.
Такий зміст листівок, які викликали реакцію влади. У них те, що  в останні тижні багато разів сказане публічно, у ЗМІ, але громадян, зокрема й мене, журналіста, який писав про це, в потрактуванні черкаської міліції звинувачують у “незаконному впливі” на владу. Якби наші правоохоронці  читали, а ще й виконували закони, вони б зазирнули бодай в Основний Закон держави — Конституцію України. Починаючи зі ст. 5, де йдеться про народ, як “єдине джерело влади”, і далі — статті про свободу слова, поглядів, переконань, відсутність цензури. То чиї ж дії протизаконні?
У ці дні трапилася ще одна подія, дотична до черкаського інциденту. Служба безпеки України звинуватила блогера Олега Шинкаренка в тому, що він, начебто, висловлював злочинні погрози на адресу президента в Інтернеті. Олега запросили в СБУ, де взяли з нього розписку, що він більше такого не чинитиме. Перше запитання — яка юридична вартість такої розписки? Нульова. І в СБУ це добре знають. То, може, втішаються, що це також у стилі колишнього КДБ, бо саме там брали з опонентів режиму  такі розписки, які згодом могли фігурувати на слідстві та суді: ось, мовляв, влада ж тебе попереджувала, щоб був лояльним. Після цього українські блогери почали акцію “Хочу на допит в СБУ”.
Усе це стало настільки смішним і сумним, що президент Янукович вирішив через Інтернет відповісти Олегу Шинкаренку й іншим блогерам. Ось як президент оцінив азарт Служби безпеки: “Згоден з вами в тому, що викликати на допит блогера — це останнє, чим повинна займатися СБУ. Думаю, у Служби безпеки є інші важливі проблеми. Думаю, що наша з вами позиція із цього приводу допоможе керівництву СБУ відкорегувати стиль своєї роботи”. Прекрасно! Але як бути з головним — взаєминами народу і влади? Ось не менш гарні тези відповіді президента: “Я, чесно кажучи, радий, що в країні є такі активні і сміливі хлопці, які дуже швидко реагують на помилки влади. Я завжди говорив — погана не та влада, яка помиляється (не помиляється, як відомо, той, хто нічого не робить). Погана та влада, яка не виправляє своїх помилок, не реагує на сигнали суспільства”.
Виділяю ці слова Президента, з якими цілком згоден, які варто викарбувати  в металі чи  камені і вивісити в кожній державній установі, в кожній редакції ЗМІ, як колись ленінські “заповіти”.
Проте ще один момент. Не хочеться зайве згадувати Росію, але з нашим проросійським вектором влади паралелі так і напрошуються. У ці самі дні в мас-медіа сусідів вигулькнула історія, схожа на нашу. Росія, як відомо, охоплена лісовими пожежами, гинуть люди, дим оповив столицю. І ось рядовий російський громадянин написав в Інтернеті прем’єрові Путіну про нездатність російської влади щодо боротьби зі стихією. Написав, не добираючи слів, більш того, із застосуванням добірного  російського  мату. Реакція Путіна була цікавою. Прем’єр наче аж зрадів цьому листу, відповів його автору, похвалив того за мужність, громадянську принциповість, назвав автора “дивовижно відвертою і прямою людино”, “талановитим літератором”.
…Читаю лист Януковича блогерам. Читаю відповідь Путіна “талановитому” літератору. І згадую великого російського режисера Станіславського. Той, оцінюючи нездарну гру котрогось із акторів, говорив коротко і чітко: “Не вірю!”.
 

ГРОШІ НА ДОРОЗІ

     Продавщиця на базарі зважила мені товар і назвала ціну : 7 гривень 15 копійок. Я подав гривні купюрами, копійки— дрібними монетами, по 1 і 2. На мій подив, продавщиця гривні взяла, а копійки посунула назад: мовляв, досить. Чи не вперше побачив, як продавець недобирає, а не обраховує. Але продавщиця показала мені на цілу купку таких же дрібних монет у неї на прилавку і мовила, що ось такого повно і не знає, що з ним робити. Істини ради, ця сцена відбувалася  в багатшому Києві, де 15 копійок дійсно вже майже ніщо. В Чернігові це ще гроші. І все ж, процес знецінення наших рідних українських грошей іде повним ходом.

    Дивуватися нічому. У нас уже не стало жодного товару, який би коштував копійку. Останнім таким, були, очевидно, сірники. Коробка їх і за Союзу, і певний час в Україні трималася на ціні рівно в одну копійку. Коробочка часто й слугувала за цю монету, як здача. Нині ціна їй 15 або 20 копійок. Саме така градація. Зверніть увагу: вже не йдеться про ціну в 16 чи 17 або 18 копійок. Ні, будемо стрибати одразу по п’ятаку.

     Останнім часом я все частіше бачу гроші на дорозі: монети, в основному, дрібні, білі, в 1 або 2, рідше 5 копійок. Хоча трапляються й жовті: 10 або 25 копійок. Жовті лежать по недогляду, їх все ж підбирають. А от “одинички”, “двієчки” можуть так і валятися в людних місцях: на базарі., вокзалі, в магазині. Гроші знецінюються, тобто безкінечно , постійно, нахабно дорожчає те, що отримують за гроші: товари, послуги.
    Оцей некерований хаос у ціноутворенні — це хаос, неповага по відношенню до національної валюти. Кажуть, в деяких донецьких автобусах висить принизливий напис (російською): “Нет денег — плати гривней”.  Не знаю, яку валюту жителі цього дволі  убогого регіону вважають “деньгами”, може, пасажири задрипаних автобусів розплачуються долларами чи євро? Чи російськими рублями?
    До речі, про рублі. Майже 14 років ми маємо власну українську валюту, гривню. Відбулося два її обвали. Початково, у 1996-у році, долар коштував всього 2 гривні, навіть трохи менше. Після літа-осені 1998-го — 5 гривень, після останнього обвалу близько 8-ми. І все ж, ця наша національна валюта й зараз у 4 рази вагоміша російського рубля (було, що і в 6 разів). Тому противно, коли вже 14 років у базарно-магазиннному середовищі гривню називають “рубльом”. На це так і хочеться сказати: ваш “рубль” коштує на наші всього 25 копійок. Принагідно вже зауважу і таке: скільки ще замість “гривня”(жіночого роду) невігласи говоритимуть “гривень” (чоловічого роду). “Вам здачі 5   гривнів”. Замість правильно — “5 гривень”. Це що, теж вплив російськомовного “рубля”?
   Попередній абзац був свого роду одою нашій українській валюті. Але її принижують І саме постійними подорожчаннями всього і вся, часто взятими “зі стелі”. Дивлюся напис на кіоску., де продають квас. Ціни ростуть так швидко, що продавець не встигає переробляти табличку з ними: : тому перекреслили стару ціну, написали нову. От і стає “квас середній” вже не 3 гривні, а 3,5, А “квас маленький” не 1,60, а 2 гривні. А між іншим, подорожчання отого “середнього” на 50 копійок на трьох гривнях становить 17 відсотків. А оті 40 копійок, які. додаються на “квасі маленькому”, становлять від попередньої ціни у 1,60 аж 25 відсотків.
     Втім, що ми тут говоримо про 17 чи 25 відсотків, коли нинішня влада з 1 серпня підняла  ціну на газ для населення одразу на 50 відсотків. Перше питання — а чому, власне, саме на 50, а не, скажімо, на 47 чи 51? Раз уже ми говоримо про якусь “ринкову ціну”, звідки ж таке заокруглення, що одразу махнули на 50? А нізвідки,, “зі стелі”, щоб, як кажуть, “ нє мелочіться”. Друге питання ще важливіше. А що взагалі за таким нахабним подорожчанням? В будь-якій нормальній демократичній країні владі довелося б детально пояснювати громадянам подорожчання на 5 чи 7 відсотків. А більші цифри могли б вивести на акції протесту тисячі людей. Ми ж, видно, ненормальні, принаймні, недемократичні, тобто це не суспільство “влади народу”.
   А гроші на дорозі валятися не повинні. Це  неповага до самих себе. Проведу паралель з Польщею. Гривня — це у них злотий, копійка — грош. Співвідношення нині — 3 до 1-го, тобто один злотий вартує трьох гривень (свого часу було й   меншим, ніж півтора). В Польщі теж давно нема товару, який купиш за 1 грош. А враховуючи, що заробляють у країні утричі більше, ніж у нас (ми півтори тисячі гривень, там півтори тисячі злотих), можна було б припустити, що й там гроші, саме оті “гроші”, монети, теж валяються на дорозі. Зовсім н! Я жодного разу ніде не бачив   ні монетки. І в магазин продавець дасть вам здачу з точністю до копійки, цебто до гроша. Бо це культура, повага до себе, нації, держави, одним з атрибутів якої є національна валюта.

    То ж , побачивши на дорозі нашу бідну, маленьку копійку, нахиліться, вклоніться їй, підніміть. Краще віддайте милостинею, але вона валятися не повинна. Може,   ми колись навчимося з поваго. ставитися до нашої валюти і не ганьбити її хамськими інфляціями

   

ЖАНДАРМСЬКА “ДЕМОКРАТІЯ”

     Увійшовши в азарт топтання законів, регіонал-влада вишукує, де б його ще “наїхати” на демократичні свободи. Схоже, новий імпульс до цього дає оголошення на 31 жовтня місцевих виборів в Україні. Підготовку до них влада розпочала в кращих традиціях тоталітарної комуноімперії. Свідченням цього став скандал зі збиранням владою досьє на політичних опонентів.

      Депутат  парламенту від БЮТ Дмитро Шлемко вимагає розслідування появи “анкет”, в яких бізнесмени мають вказати свою політичну орієнтацію. Ось який  запит депутата було оголошено в останні дні сесії спікером парламенту: "Запит Дмитра Шлемка до першого заступника Генпрокурора щодо порушення конституційних прав і свобод громадян, втручання в процес їх особистого волевиявлення чиновником адміністрації президента Станіславом Скубашевським".
    Приводом до запиту стало те, що   деякі міськради надіслали анкети до бізнесменів з проханням (читай, вимогою) подати інформацію, зокрема про політичну орієнтацію керівництва фірм,  а також ступінь впливовості на електорат. Документи поширені на виконання доручення заступника глави адміністрації президента Станіслава Скубашевського.
    В адміністрації президента тут же   назвали ці анкети провокацією. "З адміністрації президента не було ніяких подібних інструкцій відносно збору інформації. Я думаю, що це провокації", — заявила заступник голови адміністрації президента Ганна Герман. При цьому вона відзначила, що якщо й були якийсь листи, то це "фальшивка".
    Хотілося б щиро вірити   пані Герман. Правда, якщо по вертикалі влади, такій, як нам твердять, монолітній і згуртованій,  гуляють “провокації“ і “фальшивки”, це теж щось не воно. Отак завтра хтось запустить в обіг фальшивий “Указ президента” чи “розпорядження” губернатора. Але чи ж то  “фальшивки” гуляють владними кабінетами?
    Народний депутат України Олег Ляшко (фракція БЮТ) провів у Чернігові прес-конференцію, де розповів, як  місцева влада, насамперед обласна і районні державні адміністрації, замість вирішення гострих   соціально-економічних проблем , почала політичні переслідування опонентів, насамперед активістів партії “Батьківщина” і загалом БЮТ. Обласна адміністрація за підписом заступника голови Наталії Білоус розіслала листа — вказівку райадміністраціям, а ті, відповідно до цього, — листи  сільським радам з вимогою надати дані чисто політичного характеру. Листи, справжні, не фальшиві,  було продемонстровано журналістам. Згідно з ними, кожен сільський голова, секретар сільради та “інші посадові особи” (очевидно, бухгалтер, землевпорядник чи керівники сільських установ) зобов’язаний заповнити анкету і надати про себе, в числі інших, дані, до якої партії належить або про свою політичну орієнтацію. Але цього мало! В анкеті вимагається також відповісти на таке запитання “Кого підтримав на виборах Президента України 2010 року? ” 
    Олег Ляшко нагадав, що Конституція України чітко забороняє переслідування громадян за їхні політичні погляди,  гарантує вільне і таємне  волевиявлення на виборах. А за ось такі речі, зазначив депутат,  належить кримінальна відповідальність, як за використання чиновниками службового становища, перевищення своїх повноважень. Дивно, що на це не реагує прокуратура. Тому  Ляшко зробив депутатське звернення до прокуратури  області з вимогою  припинити це беззаконня і притягти чиновників держадміністрацій до відповідальності.
    На додачу до цих ганебних “анкет” чиниться і прямий  тиск на сільських голів — членів “Батьківщини”,  з вимогою вийти з партії, а в разі відмови — погрозами позбутися посади. В результаті такого тиску з боку райадміністрацій змушені були написати заяви про вихід з партії голови   сіл Жовтневе Семенівського району і Курінь Бахмацького. Можна, звичайно,  дорікнути їм у недостатній принциповості, але, з іншого боку, знаємо, скільки застосовується брудних прийомів “наїзду” на політичних опонентів.
    Доповнюючи картину жандармської “демократії”,   наша влада цьогоріч зірвала проведення в Україні традиційного фестивалю BeFree. Про це заявив голова оргкомітету фестивалю BeFree та голова Білоруської музичної альтернативи (BMAGroup) Віталь Супрановіч.  Фестиваль  білоруської музики BeFree, за участю відомих українських колективів, проводиться з 2007 року в різних містах України (Луцьк, Львів, Чернігів) за підтримки місцевої влади. Попередній фестиваль у  2009 році  з великим успіхом пройшов у Чернігові.  Організатори вирішили знову провести його в цьому місті, зважаючи на близькість до Білорусі.  У травні на зустрічі з представниками мерії було попередньо погоджено проведення фестивалю, після чого були укладені попередні договори з групами і  службами технічного  забезпечення фестивалю.
    Але після цього контакти оргкомітету з міською владою припинилися, не з вини організаторів фестивалю.  Влада, як і у випадку боягузливого відхрещування від     отих ганебнимх   “анкет”, почала просто ховати голову в пісок. І не дає дозволу і водночас начебто  не відмовляє — просто не дає відповіді на письмове звернення оргкомітету. Гарна тактика жандармів від демократії!
     “Таке відношення до вільної, відкритої для всіх  культурної акції дивує і викликає обурення" — заявляють організатори фестивалю.  Фестиваль "Бути вільним/BeFree" прагне розширити білорусько-українські контакти в сфері культури, познайомити   українську публіку із кращими рок-групами Білорусі. Фестиваль не переслідує жодних політичних цілей та є культурним заходом правозахисного напрямку. Основний музичний формат акції   —  сучасна молодіжна рок-музика. В попередніх  фестивалях брали участь такі знані групи як "Воплі Відоплясова", "Тартак", "Гайдамаки", "Ляпіс Трубецкой". Тепер триденний фестиваль, запланований на кінець серпня, в тому числі на День Незалежності України, під загрозою зриву.
       Пояснення очевидне. Вільне спілкування молоді Білорусі і України давно не подобається режиму Лукашенка. Не подобалося і в попередні роки, але фестиваль проходив. Тепер же, коли білоруські журналісти запитують, що у нас трапилося, чому дозволене три останні роки забороняються зараз, доводиться відповідати крилатою, з попередніх виборів, фразою “Тому що…”
   
 

ЯК ЇМО, ТАК І ЖИВЕМО

     Одна із заповідей древньої китайської медицини гласить : “Наш організм — це те, що ми їмо”.  На жаль, мешканці України, зокрема й Чернігівщини, забувають про народні традиції харчування, надто захоплюються заморськими так званими “делікатесами”, всілякими газованими “шипучками”. Все це негативно відбивається на стані здоров`я людей.

 НА МОЛОЧНІЙ ЧЕРНІГІВЩИНІ ЇЇ МЕШКАНЦІ НЕДОПИВАЮТЬ МОЛОЧНИХ   ПРОДУКТІВ
    Всеукраїнський центр прес-клубів “Україна-Форум” (голова правління Максим Рильський, онук класика української літератури) спільно з кампанією “Данон”, одним з основних виробників кисломолочної продукції в Україні, а також з представниками Міністерства охорони здоров`я розпочали загальноукраїнську інформаційно-освітню програму “Секрети імунітету — відкриємо разом”. Старт програмі було дано на засіданні “круглого столу” в Києві.
   Мотивацією проведення такої програми стала стурбованість медиків України станом імунної системи наших співгромадян. . Причин цього тривожного явища немало, починаючи з того, що називають —  умови і спосіб життя людей. Далеко не на останньому місці тут і погіршення екології., і стресові ситуації нашого неспокійного часу, і.  поширення шкідливих звичок. А один з головних чинників — неправильне харчування.
   Здавалося б, в Україні, з її родючими землями, різноманіттям продуктів харчування не повинно бути з цим особливих проблем. Але питання в збалансованості харчування. І тут представники медицини навели на засідання доволі невтішні цифри. Прикро, але ми давно вже відійшли від традицій національного, українського харчування, вироблених століттями. Вплив так званої цивілізації, гірших її аспектів, позначився й тут. В раціоні людей надто багато борошняних виробів, картоплі, солодкого. Натомість надто мало овочів, фруктів.
    Особливу стурбованість вчених викликає зменшення споживання молока і молочних продуктів, про надзвичайну цінність яких зайве довго говорити. На представлених журналістам таблицях значилися доволі красномовні цифри. Як не прикро, але і наша Чернігівщина займає невисоке місце за споживанням молочних продуктів. Це при тому, що наша область — традиційно молочний край з прекрасними умовами для цієї  галузі. Але при начебто немалому виробництві молока, молочних продуктів не випадає говорити про його регулярне, належне споживання. Натомість зростає споживання доволі сумнівних напоїв, особливо газованих, підсолоджених, всілякого виду шипучок, тоніків, так званого слабоалкогольного асортименту.
    Про це, зокрема, говорили головний позаштатний імунолог Міністерства охорони здоров`я, професор, доктор медичних наук Валентина Чольяк, головний позаштатний дієтолог цього ж Міністерства, професор, доктор медичних наук Олег Швець, завідуючий кафедрою Національного медичного університету ім.. Богомольця, президент Асоціації спеціалістів з клінічної імунології, алергології та імунореабілітації, професор, доктор медичних наук Георгій Драник.
     Вони підтримали інформаційно-освітню програму “Секрети імунітету —  відкриємо разом”, те, що до цієї акції залучається соціально відповідальний український бізнес. Добрі слова було сказано на адресу компанії “Данон”, яка близько ста років працює на світовому ринку, а в останні 12 років і на Україні. Про імідж компанії говорить те, що вона діє у 120-ти країнах планети, є світовим лідером виробництва й продажу бутильованої мінеральної води, виробництва дитячого харчування, номером 2 у світі по виробництву і продажу кисломолочної продукції. Цікаво, що історія компанії пов’язана й з Україною,  нашим видатним земляком, вченим зі світовим ім`ям, лауреатом Нобелівської премії Іллею Мечніковим. Саме в його лабораторії в Інституті Пастера в Парижі засновник компанії Ісаак Карассо замовляв  дослідження по виготовленню штаммів кисломолочних продуктів, зокрема, йогурту, виробництво якого компанія налагодила першою у світі. Цікаво, що назву своїй компанії її засновник придумав, взявши зменшувальне ім.`я свого сина Даніеля — “Данон”. Не менш цікавий і промовистий той факт, що Даніель Карассо, який продовжив справу батька, вживаючи все життя молочні продукти свого виробництва прожив не багато, не мало, а 103 роки і помер торік.
      Власне, молочна продукція компанії добре відома споживачам України, просто, може не всі знають, чия це марка. “Актімель”,  “Растішка”, “Активна”, “Живинка”— ці та інші види кефірів, йогуртів,, інших кисломолочних продуктів,  у тому числі дитячого харчування. вам напевно доводилося бачити й купувати. Медики особливо рекомендували для зміцнення імунітету вживати кисломолочний продукт “Актімель” (тобто, “активне молоко”). Притому, навіть у невеличких кількостях він прекрасно діє на систему травлення людини, а значить, робить нас здоровішими.
   Стосовно ж взагалі вживання молочних, особливо молочнокислих продуктів, то вживайте! Склянка кефіру — це краще, ніж пляшка підсолодженої та підфарбованої шипучки. Притому, дешевше.
                                          
ВСІ   СЕКРЕТИ  ІМУНІТЕТУ
  Кажуть, всі хвороб від нервів. Так само можна сказати, що всі хвороби від імунітету, тобто від  його ослаблення. Втім, вірні обоє тверджень, адже одна з причин ослаблення імунітету також пов`язана з нервовою системою. Але про все по порядку. Про нашу імунну систему, цього вірного стража здоров`я людини, я розмовляю з відомим фахівцем цієї галузі медицини. Валентина ЧОЛЬЯК — доктор медичних наук, професор, головний позаштатний імунолог Міністерства охорони здоров`я України.  
    — Пані Валентино, так що ж саме негативно діє на наш імунітет, знижує його, а відтак робить людину вразливою до хвороб?
    — В першу чергу те, як ставиться до свого способу життя наш пересічний громадянин. Ми мало рухаємося, не слідкуємо за тим, що їмо, що п’ємо. Плюс шкідливі звички.: паління, алкоголь. Ще те, що люди некеровано вживають ліки.
    Поговорімо про харчування. Ось ми заходимо в магазин, бачимо написи на упаковках продуктів. Людина, яка слідкує за своєю імунною системою, все таки прочитає, що воно їсть, що п’є, які складники в цих продуктах. Перевірить, чи дотримано терміну споживання цих продуктів. Тобто, треба виховувати нашого громадянина, щоб він слідкував за цими речами. Адже ці фактори безпосередньо впливають на нашу імунну систему, вони її виснажують, не дають виконувати основну функцію — захист проти інфекційних хвороб.
    А як щодо психологічних фактотрів7
     —Звичайно, вони теж впливають на імунітет. Люди постійно в стресі, психологічно перевантажують себе. А треба вміти бачити щось добре. Позитив, уміти керувати своїми емоціями. Песимісти взагалі менше живуть, ніж оптимісти.  
    —Зараз у нас багато рекламують різних імунних стимуляторів, які, мовляв, різко підвищать наш імунітет.
   —Я. як фахівець, абсолютно критично ставлюсь до такої реклами, до некерованого призначення препаратів, які впливають на імунну систему. Більшого ми можемо досягти правильним способом життя. А правильно призначити препарати, які впливають на імунну систему, може тільки спеціаліст. Бо деякі механізми треба пригнітити, деяк і про стимулювати. Тому треба дуже добе знати механізм дії препарату.
    Багато говорять про так звані чисто природні препарати. Скажімо. про ехінацею.
       —Добре, візьмімо цю рослину. Але ж зараз є чимало випадків алергії на різні трави. Особливо у нашій популяції. І неправильним застосуванням подібних рослин ми можемо й зашкодити. Обов`язково треба порадитися з лікарем. Та й взагалі алергетикам небажано активно стимулювати свою імунну систему.
    Ще одна дискусійна тема — так зване очищенні організму. Дуже модна
нині тема оздоровлення, настійливо пропагуються.
    Знов таки моє ставлення до такого бездумного “очищення” негативне.
Бо наша мікрофлора нашого організму — це є наші друзі, особливо природна, фізіологічна, яка нам дуже допомагає. Тому після отих затяжних очищень ми, окрім патогенної, вимиваємо з організму і здорову мікрофлору, і це знов таки негативно відбивається на імунній системі. Це стосується і так званої колоно терапії. Можна ще якось застосувати одну таку процедуру для очищенні від патогенної мікрофлори, але цілі курси таких процедур діють негативно.
    Взагалі, краще треба не завантажувати свій організм. Тоді не буде потреби в таких очищеннях. А це —здоровий спосіб життя.   
    Ви говорили про природну мікрофлору організму. Чому для неї так важливі саме кисломолочні
продукти?
    Там є все потрібне й корисне для організму. Недарма наші бабусі й
дідусі обов’язково вживали кисле молоко, сироватку. Це все близьке нам, природне, позитивно діє на імунну систему. Просто купуючи це в магазині, цікавтеся, чи не вийшов термін придатності, який склад продукту, чи нема там якихось добавок?
    Зараз виготовляють чимало корисних різних кисломолочних продуктів
— кефіри йогурти, інші продукти. Які б ви порадили споживачам7
    Таких продуктів багато. Наприклад. “Актімель”, діже корисний
молочний продукт. Також “Растішка”,”Живинка”, ряд інших.
    Внесіть роз’яснення стосовно вживання звичайного молока, особливо
дорослими людьми. Існують різні думки стосовно цього. 
      Молоко з тих продукті, традиція вживання яких передаються нам з
покоління в покоління. Наш традиційний харчовий продукт. Молоко дає нам можливість накопичити білки, кальцій. Це вітаміни. Але   чистина людей не переносять так зване солодке молоко, лактопротеїн, до якого у них алергія. Йдеться про звичайне коров’яче молоко. Тому якщо хтось після випитого молока відчуває себе погано, треба проконсультуватися з лікарем. Але здоровим людям молоко вживати треба, хоча б по склянці в день. Тільки не на ніч, бо це потребує включення ряду ферментів, навантаження на печінку. Пийте молоко зранку, вдень. Воно дуже корисне. притаманне нам.
   
 
    
 

Сто днів, сто кумів...

 

 
     Син лідера комуністів Петра Симоненка Андрій призначений Урядом на доволі високу посаду першого  заступника голови Державного агентства України з інвестицій та розвитку. І це лише маленький штрих з тої розлогої картини кумівства, яке розквітло при новій владі.

    Обивателям, які всі останні роки хихикали під диктовку регіоналів і загалом тодішньої опозиції про кумівство в помаранчовій владі, варто б зараз згадати премудрість, що все відносне. Тоді вистачало любителів пліткувати про численних кумів Ющенка, його брата-депутата та племінника на посаді заступника губернатора області. Що ці пліткарі мають говорити зараз? Коли  за все ті ж “сто днів”  нова влада встигла непогано прилаштувати добру сотню  родичів і наближених до президента. Майже половина з них — у найвищих ешелонах влади: Адміністрації президента, парламенті, урядових структурах. Ще  десятки своїх обсіли високі посади в областях.
    Почати можна хоча б з глави Адміністрації президента Сергія Льовочкіна. Виборцям, громадянам не зайве буде знати, що він не хто інший, як кум президента. У свою чергу кумами Льовочкіна є і колишній президент України Леонід Кучма, і нинішній депутат-регіонал Едуард Прутнік. Рідна сестра Льовочкіна Юлія Новикова є також  депутатом парламенту від Партії регіонів.  Дуже солідну посаду щойно отримав ще один кум президента  Віктор Пшонка: він  тепер уже не просто заступник Генерального прокурора України, а його перший заступник. А його син Артем також є депутатом парламенту від Партії регіонів. Нагадаймо, хто забув,  що в цій фракції давно й тихо перебуває і син Януковича, Віктор-молодший. Дружину президента Людмилу Янукович чимало хто теж не проти взяти в куми. Ось пощастило відомому регіоналу Василю Джарти: у кума президентші й посада тепер відповідна — прем’єр-міністр Автономної Республіки Крим. А його донька Вікторія нині суддя Господарського суду Києва. 
    Незамінний у регіоналів міністр Кабінету міністрів Анатолій Толстоухов має вдома ще одного урядовця: його  дружина є заступником міністра  сім`ї, молоді і спорту.
    Свої куми і у сфері нашого народного правосуддя. Сумновідомий по попередніх президентських виборах Сергій Ківалов, який тоді очолював Центрвиборчком, не просто успішно поєднує депутатство у фракції регіоналів з членством у Вищій раді юстиції. Відтепер його рідний кум Володимир Колесиченко очолює цю Вищу раду. Можна ще нагадати, що донька Ківалова Тетяна є депутатом  Одеської міськради від регіоналів.
    А як не згадати бойову юристку-регіоналку Олену Лукаш. В попередню президентську виборчу кампанію вона мужньо боронила інтереси кандидата-Януковича в судах, потім засідала знов таки у фракції регіоналів у парламенті. Коли треба було штурмувати Генпрокуратуру, то, підібгавши одіж, мужньо перелазила через височенний паркан установи — ці кадри охоче показувало телебачення. Нині молода юристка також на гарній   посаді — заступник глави Адміністрації президента. Але треба ж  щоб свої були скрізь. Ось і щойно глава держави призначив чоловіка пані Олени генерала Григорія Ілляшова головою Служби зовнішньої розвідки України.
   Словом, і т.д., і т.п. А ви кажете, що там кум чи кума…
   
 
 
 
 

“РЕФОРМАТОРИ” З ВЕЛИКОЇ ДОРОГИ

    Зроблена  позаминулого тижня президентом Януковичем заява про те, що економічні реформи в країні треба почати  лише через рік, 2011-го, багатьох просто шокувала. До того ж,  глава держави заявив, що, мовляв, справа це не проста, і якби ж то знати рецепт поліпшення ситуації. Але все це стало  несподіванкою для людей, наївних до простакуватості.

    Тепер ці наївні виборці обурюються : як  можна отаке заявляти?  Наприклад: “Суспільство чекає, що все сьогодні стане набагато краще, ніж було вчора. Безумовно, якби ми знали, як це можна зробити, ми б це зробили. Але рецепту такого нема”. Як це нема, перепитує ошелешений виборець. А виборча програма Януковича, яка так і називалася “Стратегія економічного розвитку України”. А заявлені на самому її початку слова : “ Партія регіонів представляє українському народу Стратегію економічного розвитку України, яка гарантує динамічний розвиток економіки країни,  високий добробут і духовно-моральне відродження нації. Наша Стратегія — це конкретна програма дій”.  А  виборче гасло ”Моя команда розпочне реформи в державі, як тільки прийде до влади”, або ось це : ”Я знаю, як покращити життя вже сьогодні”. Нарешті,   розтиражоване гасло : ”Україна — для людей”.
    Виборець може згадати й ще свіжіше: те, що в перший же день після інавгурації новий президент видає Указ про створення Національного комітету з проведення реформ, на чолі з самим собою, главою держави. А раз реформам  у нас вічно заважають кляті корупціонери, то в той же день видано й Указ про аналогічний комітет боротьби з корупцією, на чолі з  тим же головою. Он скільки всього. То де ж реформи?
    До відома наївного виборця. Іншого не варто було й очікувати. “Команда професіоналів”, приведена до влади “професором від економіки”, на інше й   не здатна. Хоч всю виборчу кампанію дорікала попередній владі,  що та, мовляв,  акцентує на національних питаннях,  проблемах духовності, а людей цікавить проза життя, і ми це їм гарантуємо.
    Що ж, поговорімо про прозу життя. Притому, не про глобальні речі, такі, як байки нової влади про  підвищенням зарплат, пенсій, зупинення росту цін і тарифів. Опустимося ще нижче, до простих і реальних речей. Отже, реформи “команди професіоналів”. Вистава на кілька дій.
            
                Дія перша. Податок на дурня-виробника
        Недавно я побував на звітно-виборчих зборах Чернігівської торгово-промислової палати. Громадське об’єднання бізнесу гуртує (для захисту від влади, як пояснили)  230  суб’єктів, від приватних підприємців до гігантів промисловості. Таких, як Чернігівський комбінат ”Хімволокно”, свого часу найбільше подібне підприємство Європи. Або радіоприладний завод, велетень “оборонки”. Втім, все це в минулому, підприємства в кризі. Одна з причин — хронічне неповернення Урядом податку на додану вартість (ПДВ) підприємствам-експортерам. По області борги наближаються до 200 мільйонів гривень, по державі — близько 20 мільярдів, за що нова влада нещадно критикувала попередній уряд.
    Запитую промисловців: тепер же, мабуть, скоро  чекати  на   покращення, адже новий уряд пообіцяв виправити  цю несправедливість?  Директори лише   посміялися з такої наївності. Виявляється, все, що зміг запропонувати  уряд, це облігації на отой  борг, із зобов’язанням колись його погасити. “Нащо мені ці облігації,— обурювався один з директорів. — Ще одна розписка, що держава винна мені кілька десятків мільйонів? Так у мене вже повен стіл таких паперів, цей борг давно зафіксований”. Не випадково в кулуарах промисловці, невесело жартуючи, називали цей податок, ПДВ, “податком на дурня-виробника”.
   
                    Дія друга. Сівалка для штрафу
    Знайомий директор аграрного ліцею розповідає про ще одну новацію від “реформаторів”. Його ліцей готує фахівців,   дуже потрібних для села — шоферів, трактористів, слюсарів, зварювальників. Ліцей має автотракторний парк. Одне — для навчання, не будеш же вчити “на пальцях”. Друге — щоб заробити якусь копійку, бо державний навчальний заклад практично знято з фінансування щодо навчального процесу. Жодної копійки, навіть на авторучку, не кажучи вже про техзасоби, комп’ютер. От і заробляють, вирощуючи сільгосппродукцію, надаючи послуги населенню.
   Новація ж така. Відтепер дирекція ліцею зобов’язана  регулярно отримувати в автоінспекції, а також у шляховій службі довідки-дозволи на виїзд з автопарку і пересування шляхами так званої негабаритної техніки. Тої, що ширша від  3,6 метра. А це практично всі сівалки, косарки, комбайни. Цікавлюся в директора, що нового в тому, що його техніка їздіть шляхами? Вона їздила десятки років, є спеціальні пункти у правилах руху щодо її проїзду. Нічого нового, окрім поборів, погоджується директор. І додає: ”А найбільш підле в цих нововведеннях, якщо вже їх мотивують безпекою руху, ось що. Від цієї довідки ні дорога не стане ширшою, ні сівалка — вужчою Виходить, без довідки їхати небезпечно, з довідкою — нормально.” До цього додав, що різко зросли побори й на щоденне медобстеження шоферів і трактористів перед виїздом в рейс.
    Але ризикувати випустити техніку без довідки — собі дорожче. Краще мовчки платити кількасот гривень за довідку, ніж штрафи автоінспекції  більш як на тисячу гривень.
 
           Дія третя. Пенсіонерки заважають владі, бо довго живуть
    Ще одною затією ”реформаторів” став  намір збільшити в Україні вік виходу на пенсію. “Наїхати” вирішили на жіночу половину населення. Бо у чоловіків пенсійний вік — 60 років, а середня тривалість життя — 59. Відтак покійнику ж пенсійний вік не збільшиш. А от жінки, кляті, й живуть довше, й на пенсію виходять раніше, у 55. Тому щось  треба “реформувати”.
   Ідею озвучила перший заступник глави адміністрації президента, за сумісництвом  економіст,  Ірина Акімова.  За її словами , одним із заходів  стабілізації фінансів є поступове підвищення пенсійного віку жінок до рівня чоловіків. Акімова пояснила, що позаяк  середня   тривалість життя жінки в Україні довша, то навантаження для Пенсійного фонду вони створюють більше. А щоб підсолодити цю пенсійну пігулку, додала :  "І чому б не дати можливість нашим жінкам працювати довше? Це призведе до збільшення абсолютного рівня пенсій, тому що буде враховуватися більший трудовий стаж"
     
                   Дія четверта. П’яний бюджет
     В політичній колотнечі якось малопомітно  у травні пройшло  прийняття парламентом поправок до податкового законодавства, якими в чергове підвищено ставки акцизного збору. Короткий лікбез. Акциз — це непрямий податок, введений державою на певні групи товарів. Він  включається виробником у ціну, а відтак підвищує її при продажу товару. Таким простим способом держава  наповнює бюджет. Які ж товари і на якій підставі раптом визнаються підакцизними? Ті , на яких держава при продажу може “нагріти руки”. Власне, це узаконена спекуляція. А нажитися можна на   товарах:  недорогих, але масового попиту, які все одно купуватимуть, або на дорогих, які небідні люди також все одно куплять. І це товари з багатократною різницею між  вартістю їх виробництва і  набагато більшою ціною в продажу. Найбільш відомі з них  — алкогольні і тютюнові вироби. Мотивація акцизу тут,  звісно ж,  благородна:  наповнення бюджету за рахунок п’яниць і курців і боротьба  з цими шкідливими звичками. Останнє, взагалі-то, звичайнісінький блеф.  
         Нині в Україні підакцизними товарами, окрім названих, є також  пиво, автомобілі, бензин. Зазначимо, що акцизні  ставки вже двічі піднімалися торік. І за неповні два роки акциз на алкогольні вироби зріс у 2,6 рази, на пиво — більш як у два рази,  на тютюнові вироби — у 3 рази. А тепер, “танцюючи”  уже від отих  немалих цифр, акциз на алкоголь зростає ще на 16 відсотків,  пиво — на 23, тютюнові вироби — на 15. Приміром, у півлітровій пляшці горілки, яка віднині має коштувати не менш як 18 гривень, понад  6 гривень акцизу.
   Які причини цього, скажемо прямо, пограбування? Економіка не працює, криза триває, реформи не йдуть. Що зостається? Акциз.
       Ці побори  дають величезну цифру податків: до 20 мільярдів гривень. Тобто, 15-ту частину всього доходу держбюджету. А по деяких областях ще більше. Наприклад, на  Чернігівщині акциз дає   50 відсотків (!)  збору податків до  державного бюджету. Бо тут є цигарковий монстр — Прилуцька тютюнова фабрика, а ще лікеро-горілчаний завод в обласному центрі (правда, він доведений до серйозної кризи) і знамените “Чернігівське пиво”. Вони — лише на акцизі!— дають у держбюджет  стільки податків, скільки вся  інша економіка області,   разом взята.   
         Взагалі ж, це горе, а не економіка, коли замість її розвитку доводиться вдаватися до поборів. Особливо обурює, коли  в число підакцизних  товарів заносять  не лише тютюн і спиртне, а й  бензин. Адже подорожчання пального веде до подорожчання мало не всіх інших товарів.
        І лише популізмом можна назвати  пропозицію в парламенті лідера комуністів Симоненка: а що, мовляв, коли і акцизи підвищити, і роздрібну ціну на товари в продажу не піднімати? Правляча коаліція підтримала цю ідею, доручивши уряду ”щось придумати”. Комуністи, які давно вже самі в капіталізмі, добре знають, що нічого з нічого не буває. І якщо на одиницю товару  додатково накидають ще гривень з півтори акцизу, то як це можна не підвищити ціну? Взяти ці півтори гривні підприємству собі  на  збиток?
  
                           Дія п’ята. Пішки по шпалах
   Докотилися “реформи” й до залізниці. Щойно введено літній розклад руху приміських поїздів.  Так от з цього розкладу  у будні дні  залізничники були вилучили  ЄДИНИЙ обідній електропоїзд між Ніжином і Черніговом. Причому, в обидва боки.  Це сталося вперше з часу електрифікації у 1999 році цього відтинку залізниці. Так що “зрушення” є.
     Пояснення залізничників давно відомі. Вони торочать  про вигідність і невигідність тих чи інших маршрутів, про так звану “наповнюваність” поїздів. При цьому мовчать, що добре заробляють на інших перевезеннях. Що при недостатній, як на їхні мірки, “наповнюваності” якихось поїздів в інших така “наповнюваність”, що пасажири готові залазити мало не на дахи вагонів. Принаймні, згадану пару електричок народ бере штурмом.   Втім, цей народ потрібен  лише на виборах. А після виборів керують ті, хто  їздять не на електричках.
    І лише після публікацій в медіа, не всіх, звісно, а тих, які думають про людей, після збору підписів обурених пасажирів залізничники скасували свою новацію і повернули ці електрички в щоденний розклад. І чомусь лише до вересня. Ще й це, вкупі з обласною владою, подають, як велике благо для людей. Тобто, скасування гидоти вже вважається благом.
     
                          Епілог. Добре,  що не епітафія
     Перелік “реформ” від “команди професіоналів” можна продовжувати. Радує одне. Коли президент Росії Медвєдєв підганяв Януковича, щоб  той швидше “брався до роботи”, наш президент віднікувався: мовляв, не все зразу і не все так швидко. Воно й правда. Не доведи Господи, почнуть “реформувати” ще швидше…
   
 

ЄВГЕНІКА ХОЛОПСТВА

    Незабутній “батько російської демократії” Кіса Вороб’янінов  злою волею Остапа Бендера змушений був жебракувати, випрошуючи в перехожих подаяння так: “Подайте колишньому депутатові колишньої Державної Думи від колишньої  Кадетської партії”.

     Лаври Кіси не дають спокою декому з колишніх призабутих.
Принаймні колишня депутатка колишнього парламенту від колишнього Народного руху професор (з одним “ф”) архітектури Лариса Скорик  вигулькнула із сенсаційною заявою про аристократичне походження Віктора Януковича. А заразом колупнула “плебейку” Юлію Тимошенко. Ось цитата: “Луначарський не помилився: справжня інтелігентність проступає в четвертому поколінні. Хоча є така засуджувана наука — євгеніка, я як архітектор за абрисом і поворотом голови, за формою рук можу досить багато зрозуміти про генеалогічне дерево. Так-от, як би не намагалися говорити  і возвеличувати Юлію Тимошенко,  будова, тектоніка Януковича, якщо на те пішло, свідчить про приналежність до вищого стану, а її зовнішні дані вказують на плебейство”.
    Даймо спокій Юлії Тимошенко, не її обрали президентом. Поговорімо про нього. Зізнаюся, що на відміну від пані професора (з одним “ф”) Скорик, я абсолютно не розуміюся на євгеніці й інших подібних поважних науках, як-от хіромантія, астрологія, нумерологія. Тому не можу “за абрисом, поворотом голови, тектонікою” розпізнавати родовід людини і маю цілком довіритися пані Скорик. Однак ідеться про інше. Чому б пані Скорик було не продемонструвати свої глибокі знання євгеніки у зовсім недалекому минулому, бодай в останні п’ять років, коли Янукович двічі був в опозиції? Можливо, тоді ще євгеніка пані професора до цього не дійшла? Або вона досліджувала “євгенічно” іншого політика?
    Не знаю, чи були такі дослідження професора Скорик стосовно попереднього президента, але й без неї дослідників вистачало. То виводили родовід Ющенка від кошового Калнишевського, то копали глибше, до гетьмана Дорошенка. Можливо (всіх “розкопок” не згадаєш) дехто виводив родовід нашого третього президента від легендарного Рюрика? Або від Кия, Щека і Хорива? Немарно ж пам’ятник їм розвалився саме перед відставкою Ющенка і вступом на посаду Януковича. А чом не копнути до Александра Македонського чи Юлія Цезаря? До речі, останній запевняв, що він походить від Енея, а той, як ми знаємо, “був парубок моторний і хлопець — хоч куди козак”.
    Усе це, втім, сумно. Схоже, холопство набирає обертів значно швидше, ніж “опозиційність” або принаймні твереза оцінка представників влади. Така зважена оцінка зовсім не означає, що від славослів’я треба кидатися в іншу крайність — акцентувати на тих непростих моментах, які є в біографії, мабуть, кожної людини. Звичайно, стосовно чинного президента суспільство мало б точніше знати про деякі деталі його біографії. Це нормальний інтерес суспільства до глави держави. І це набагато важливіше, ніж так звана євгеніка холопства, яку вже достатньо демонстрували протягом п’яти останніх років стосовно попереднього президента з усіма відповідними наслідками і для нас, і для нього самого.