Високий Вал

Останнє оновлення 19:52 п'ятниця, 7 серпня

Укр Рус

Сергій СОЛОМАХА

Економічний оглядач

Чи будуть колись на нашій землі Сіверянські фестивалі ?

       20 липня на «Високому Валі» до 350-ї річниці Конотопської битви відбулася Інтернет-конференція з доктором історичних наук, професором, завідувачем Кафедри історії слов'ян Чернігівського державного педагогічного університету Сергієм Лепявко.

 
Питання до професора С.Лепявки:
На фасаді нової школи у Конотопі є пам’ятна дошка на якій написано, що командувач обороною у 1659 році Конотопа Гуляницький був(по памяті) начебто наказним гетьманом Сіверським.
Як широко використовувався в часи в часи Гетьманщини термін Сіверщина ?
Що він тоді означав?
Чи не замало ми використовуємо назву Сівещина ?
Чому у Сеньківці щорічно відбуваються бучні комсомольські, а у Шестовиці варяжські тирла, а немає жодного Сіверянського етногафічного фестивалю ?
Чи не сором і вам, і нам, панове?
 
С.Лепявко: Титул "Сіверський гетьман" вживався у козацькому війську неодноразово. Наприклад, так згодом називав себе і чернігівський полковник Дем'ян Многогрішний. За своїми обов'язками це був наказний (тимчасовий) гетьман козацтва, яке діяло на Сіверщині.
Що стосується сучасного ставлення до назви "Сіверщина", то вона все ж не забута. А щодо фестивалів - я таку ідею підтримую, але її реалізація потребує патріотизму місцевої влади і (або) бізнесу, а також ентузіастів, яких одним соромом не народиш.
 
Довідказ сайту siver.uct.ua
 
Сіверський інститут регіональних досліджень – чернігівська міська громадська організація. Створена у 2000 р., статут зареєстровано розпорядженням чернігівського міськвиконкому № 340-р від 3 жовтня 2001 р.
Сіверський інститут створювавася науковими працівниками та має у своєму складі двох докторів наук та дев’ять кандидатів наук. Це найвищий за рівнем освіти рейтинг серед громадських організацій регіону.
Загальна чисельність організації – 13 осіб.
Керівник організації – Лепявко Сергій Анатолійович, доктор історичних наук.
 
Деякі цілі та завдання діяльності цієї організації щодо Сіверщини:
 
·   створення картотеки та архіву Народної живої історії Сіверщини, сайтів Інтернет, поширення інформації про регіон всіма доступними засобами;
·   сприяння виробленню інтелектуального продукту, продукції виробничо-технічного призначення, масового споживання, народних промислів.
 
Невже все залежить від патріотизму місцевої влади і (або) бізнесу?
Агов, ентузіасти !?

9 липня - день українських перемог на Сіверщині

9 липня 1659 року, тобто 350 років тому, козацьке військо на чолі з гетьманом Іваном Виговським здобуло блискучу перемогу на нашій Сіверській землі під Конотопом над Московськими загарбниками.
330 років потому, відновлюючи славні козацьки звитяги, 9 липня 1989 року в Чернігові представники різних "неформальних" демократичних об'єднань, Української Гельсинської Спілки, Товариства української мови Чернігово-Сіверщини утворили масову громадсько-політичну організацію - Чернігівську Крайову організацію Народного Руху України за перебудову, яка внесла значний вклад у руйнування тоталітарного комуністичного режиму, відновлення української державності, національне відродження, політичне реформування країни, закладення фундаменту побудови громадянського суспільства в Україні.
Щиро вітаємо з цими перемогами всіх рухівців, всіх українських патріотів, всіх земляків сіверян !

Слава УКРАЇНІ !"

Слава ГЕРОЯМ !

За дорученням

Громадського оргкомітету по підготовці та проведенню заходів щодо відзначення 20-ї річниці утворення на Чернігівщині громадсько-політичної організації Народного Руху України за перебудову.
 

Голова Валерій Сарана
 

Секретар Сергій Соломаха

P.S. Ось що писала про цю подію тоді газета во/ "ЧПРЗ" „Приборостротель” № 28(710) від 19 липня 1989 р.

 

Створено відділення НРУ

 

9 липня в нашому місті відбулися установчі збори, на яких було оголошено про створення регіонального відділення Народного Руху України за Перебудову (НРУ).
Незважаючи на недільну спеку, в приміщенні кооперативного технікуму зібралися люди, яким не байдужа доля перебудови, що аж надто поволі спричиняє до змін у житті українського загалу. Більшість зібрання стривожена гальмуванням оновлюючих процесів на Україні, відверто стишеним просуванням суспільства у напрямку відкритості і гласності, а тому прагне дійових справ заради прискорення перебудови, намагається влити бодай маленький свій потічок у бурхливий розвій перебудовних ідей.
На збори зійшлися і з’їхалися представники різних самодіяльних організацій міста і районних центрів. Активну участь у дискусії взяли промовці від партійних органів, товариств шанувальників української мови ім. Т.Г.Шевченка, "Меморіал", "Демократического движения в поддержку Перестройки", української хельсінської спілки.
Збори обрали тимчасову раду та її виконавчий комітет. Було оголошено про створення комісій, які повинні охопити майже всі напрямки суспільного життя. Отож кожному, вболіваючому за долю перебудови, знайдеться конкретна справа.
Учасники зборів висловили думку про необхідність видавництва друкованого органу, запропоновано для обговорення його назву - «Світанок».
Збори повідомляють, що на порядку денному конференції, яку вирішено провести в наступному місяці, в впершу чергу стоятиме пи-тання обговорення та утвердження тимчасового статуту регіонального відділення НРУ, участі у республіканському з'їзді НРУ, що має відбутися у вересні в Києві.
Отже, зроблено перший крок. Попереду важка і відповідальна праця, завдяки якій маємо надалужити згаяний час. Першочергове завдання НРУ - це надбати довір'я нараду, яке є єдиним міцним гарантом успіху у загальній борні за перебудову.


С.Соломаха

90-річчя комсомолу позаду: чи підходить Україні досвід ВЛКСМ?

З виступу на відеоконференції 24 червня 2009 р. між Черніговом, Кіровоградом і Херсоном до  90-річчя комсомолу України у Чернігівському Центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів
 
Мені згадувати про комсомол легко і приємно, бо я займався в комсомолі саме тим, що сьогодні більшість виступаючих колег з інших регіонів, відносять до позитиву в діяльності комсомолу. З 1979 року я був членом комітету комсомолу, відповідальним за фізкультурно-масову роботу найбільшого підприємства області В/О «Чернігівський радіоприладний завод». Мені було з чим порівнювати щодо методів роботи комсомолу, бо прийшов з популярного в ті часи самодіяльного туризму, займався спелеологією, альпінізмом. Все це намагався використати в роботі з молоддю. А в комсомол вступив лише 17 років, після закінчення школи в місті Чернігові, бо так вирішили хлопці нашого класу.
Зайнятися комсомолом мені довелося в армії, де був заступником секретаря комсомольської організації дивізіону - писав усі протоколи.
Щодо досвіду комсомолу, який треба начебто використовувати сьогодні?
Не впевнений, що це варто робити, бо насправді це комсомол і піонерія, якою опікувався комсомол, запозичила основні організаційні методи зі скаутського руху який виник ще у 1907 році у Великій Британії. В Україні цей рух має назву ПЛАСТ. Сьогодні саме скаутські організації в більшості країн світу виховують кадри для держслужби і силових структур. На мою думку, саме не сприяння, а то й протидія пластовим організаціям комсомольськими кадрами у владі є однією з причин загострення проблеми з патріотичним вихованням молоді, що приходить на державну службу сьогодні, та її не здатністю працювати в команді.
Мені прикро згадувати, як непристойно повели себе комсомольські функціонери у 1992-1994 роках, коли відмовилися передавати комсомольське майно для роботи з молоддю структурам на місцях обласного управління в справах молоді і спорту, начальником якого я тоді був.
Тодішній першій секретар обкому комсомолу, депутат обласної ради, а сьогодні Чернігівський міський голова Олександр Соколов категорично відмовився працювати на розбудову незалежної України та направити своїх (на той час підлеглих) для роботи в управлінні в справах молоді і спорту. А підчас прийняття Програми «Молодь» заявив, що як тільки Верховна Рада прийняла постанову про мораторій на відчуження майна комсомолу, до нього прийшли «афганці» і він віддав їм все майно, в т.ч. і те що в серпні 1991 року після «ГКЧП» опинилося у них від обкому КПУ. Мені відомо тільки один випадок в області, коли перший секретар Ріпкинського райкому комсомолу передав автомобіль районній держадміністрації. Всі інша комсомольські автомобілі викупили самі комсомольські функціонери по залишковій вартості, а гроші за них виплатили собі як зарплату.
Отже, як кажуть росіяни «курчат рахують восени». Про те куди ділося майно комсомолу ветерани-функціонери мовчать. Але те що багато хто з них очолили банківські структури говорить само за себе.
Щодо ж до досвіду комуністичного Китаю, який пропонується вивчати і запроваджувати, то приведу приклад. Наш земляк, генерал російського ФСБ Юрій Бут (українське громадянство отримав у 2002 році), зустрічаючись з журналістами під час виборчих перегонів у 2007 р., пояснював як треба «облаштувати» Україну за китайським досвідом. У Китаї перший секретар компартії провінції – перший бізнесмен провінції, секретар уєзду – перший бізнесмен уєзду, голова партійного осередку «села» – перший фермер на селі. В Росії і в Східних  і Південних регіонах України цей підхід вже впроваджено. Чому в інших регіонах цього ще немає? «Кадри були старими за віком, тож не змогли перебудуватися», – поскаржився майбутній нардеп.
Отже, без коментарів.
Тож чи варто впроваджувати такий досвід в усій Україні?

Рухівський ювілей засвідчив – коаліція ще жива !?

 

Напередодні святкування 90-річчя ювілею комсомолу України, 25 червня об 11 год. 22 хв. Верховна Рада України нарешті прийняла Постанову "Про відзначення 20-річчя створення Народного Руху України за перебудову".
«За» проголосував 231 депутат,«проти» – 28, «утрималось» - 2.
Ось підсумки голосування по фракціям:
Фракція Партії регіонів: «за» - 0, «проти» - 1, «утрималося» - 1. Не голосувало – 179.
Не голосував і колишній рухівець, І-й заступник голови ВРУ О.В.Лавринович, який ще 20 днів тому, 5 червня, «ризикнув» підтримати включення в порядок денний Постанови про відзначення 20-річчя створення НРУ за перебудову.
Фракція БЮТ: «за» - 150, це на два голоси менше ніж під час голосування 5 червня. «Проти» - 0, «утрималося» - 1. Не голосували три нардепа. Відсутні – 2.
Фракція НУ-НС: «за» - 64, що на 4 голоси більше ніж підчас невдалого голосування 5 червня. «Проти» - 0, «утрималося» - 0. Не голосували тільки Гриценко А.С. і Герасим’юк О.В.. Відсутні – 6, в т. ч., як і на попередньому голосуванні 5 червня, Яценюк А.П.
Фракція комуністів голосувала, як завжди, з комсомольським задором одностайно: «за» - 0, «проти» - 27.
Фракція блоку Литвина: «за» - 17, «Проти» - 0, «Утрималося» - 0. Не голосувало лише трое нардепів. Серед тих хто не голосував, як і 5 червня цього року, опинився«миротворець» Литвин В.М.
Згідно з постановою, Кабінету Міністрів, місцевим державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування рекомендується сприяти у відзначенні цієї дати та проведенні у вересні 2009 року в місті Києві, обласних центрах, інших містах пов´язаних із зазначеною датою заходів, а також впорядкувати пам´ятні місця, пам´ятники, пам´ятні дошки, пов´язані з історією Народного Руху України за перебудову.
Окрім того, пропонується спорудити на честь створення Народного Руху України за перебудову монумент на одній з центральних площ міста Києва з одночасним перейменуванням її на майдан Народного Руху України за перебудову, встановити меморіальну дошку на будинку, де знаходився перший секретаріат Народного Руху за перебудову, за адресою: м. Київ, Музейний провулок, 8.
Також пропонується провести тематичні виховні заходи у навчальних закладах, використовувати відзначення 20-річчя створення Народного Руху за перебудову з метою посилення уваги до проблем розбудови громадянського суспільства тощо.
Отже, Постанову ВРУ "Про відзначення 20-річчя створення Народного Руху України за перебудову" підримали тільки народні депутати, що входять до фракцій БЮТ, НУ-НС і блоку Литвина. Саме тих фракцій, що утворили у ВРУ коаліційну більшість і призначили чинний уряд Ю.Тимошенко.
Невже рухівцям вдалося зробити те, що не вдавалося ні Президенту, ні Премєр-міністру, ні голові ВРУ?

20 років потому: чекаємо на народний рух за побудову української Держави ?

5 червня 2009 року у Верховній Раді України відбулося голосування про включення до порядку денного проекту Постанови про відзначення 20-річчя створення Народного Руху України за перебудову.
Ось підсумки голосування: «за» - 214, «проти» - 3, «утрималися» - 0.
Фракція Партії регіонів: «за» - 2. Не голосувало – 170. Відсутні три нардепа.
Фракція БЮТ: «за» - 152, «проти» - 0, «утрималися» - 0. Не голосували три нардепа.
Фракція НУ-НС: «за» - 60, «Проти» - 0, «утрималися» - 0. Не голосували три нардепа.
Фракція комуністів: «за» - 0, «проти» - 3. Не голосували 24 комуніста.
Фракція блоку Литвина була одностайною. Усі нардепи, крім самого «миротворця» Литвина В.М., який не голосував, у кількості 19 були відсутні під час голосування, тобто одностайно(!?) витягли свої картки для голосування.

Отже, рішення не пройшло.


Символічно, що за включення в порядок денний проекту Постанови про відзначення 20-ї річниці створення НРУ за перебудову дружньо, як ніколи за останні роки, голосували 12 делегатів Установчого з’їзду, тобто засновники Народного Руху України за перебудову, які сьогодні перебувають в лавах різних партій і фракцій.
Це – вісім БЮТівців, серед яких члени ВО «Батьківщина» Бірюк Л.В., Таран В.В., заступник голови ВРУ Томенко М.В., Яворівський В.О., члени ПРП Гринів І.О. та Косів М.В., позапартійні Давимука С.А. та Мовчан П.М.; представники фракції НУ-НС Заєць І.О.(Українська Народна партія), Коваль В.С.(партія НРУ), Кульчинський М.Г.(НСНУ) та І-й заступник голови ВРУ позапартійний регіонал О.В. Лавринович.
Не голосував за цю постанову лише тринадцятий народний обранець, що був 20 років тому ще й членом оргкомітету Установчого з’їзду РУХу, позапартійний регіонал С.П.Головатий. Про те що це не випадковість свідчить те, що цей член «президентського» Оргкомітету з підготовки та відзначення у 2009 році 20-річчя створення НРУ за перебудову був ще й єдиним РУХівцем, який підтримав 1 квітня цього року Постанову "Про відзначення 90-річчя створення Комсомолу України".
Як не дивно, виходить, що «кучміст» В.М.Литвин керує Верховною Радою України в оточенні двох РУХівців - регіонала О.В.Лавриновича і БЮТівця М.В.Томенка, а рухівці є у кожній з трьох найбільш впливових фракцій ВРУ: Партії регіонів, БЮТ та НУ-НС.
Може відзначення 20-річниці створення РУХу стане поштовхом для об’єднання не тільки усіх РУХівців, як це було 20 років тому підчас розвалу СРСР, але й усіх національно-патріотичних сил для подолання кризи та побудови української демократичної, соціальної, правової Держави, за незалежність якої сотні років боровся український народ ?

Сергій Соломаха,
член Організаційного комітету з підготовки та відзначення в Чернігівській області
20-ї річниці створення Народного Руху України за перебудову

P.S. 1 квітня 2009 року 251 нардепів: 150 регіоналів, 53 БЮТівця, усі 27 комуністів, а також, звісно, усі 20 литвинівців разом з «примкнувшим» до них Шемчуком В.В. з НУ-НСу, проголосували за відзначення 90-річчя створення "Комсомолу України" 26 червня цього року.

Щорс та Голлівуд: Чапаєв - "російський ЩОРС"?

 

 
"6 червня 1895 року народився у Щорсі, військовий командир Червоної армії, часів громадянської війни Микола Щорс. Він був білорусом за національністю, і його називали "українським Чапаєвим". Часи змінилися, ідеологічна напруга спала. Спитайте у чернігівської молоді.
- Хто такий Щорс?
Вона точно не відповість. Проте є вулиця ім. Щорса, є й кінотеатр ім. Щорса. Саме тут органічно поєднується більшовицький командир та Джейсон Стетхем."

Цитата від Олександра ЯСЕНЧУКА ("Сіверщина")

 
 
 Так хто ж такі М.Щорс і В.Чапаєв ? Міф чи реальність ?
 
Якщо йти за фактами історії, то, наприклад, вулицю Воздвиженську в місті Ніжині перейменували на вул.Щорса ще у 1921 році, містечко Сновськ - у 1935 році, а фільм "Щорс" зняли тільки у 1939 році.
Щорс був "розкрученим героєм" громадянської війни ще у 20-х роках минулого століття, завдяки ветеранам 44-ї стрілецької дивізії, якою М.Щорс командував  9 останніх днів свого життя, та його дружині Фрумі Хайкіній (Ростова),  до появи фільму О.Довженка "Щорс", створеного дійсно за вказівкою Й.Сталіна.
А начдіва, до речі ерзю по-батьку, а чуваша - по-матері за національністю, В.Чепаєва (тому що підписувався як "Чепаев") "розкрутили", як героя В.Чапаєва, завдяки першому більшовицькому бойовику кінофільму "Чапаев" за мотивами одноіменного роману комісара Фурманова, що вийшов  на екрани у 1934 році .
Тож хиба М.Щорс - "український Чапаєв"?  Схоже на те, що В.Чапаєв - "російський ЩОРС". Це більш відповідає історичний правді.
До речі, загинули прототипи цих легендарних більшовицьких міфічних "героїв" громадянської війни майже одночасно при підозрілих обставинах: 30 серпня - М.Щорс, а 5 вересня 1919 року - В.Чепаєв.
Якщо М.Щорсу в потилицю поцілив цензор-контролер "Военно-цензурного отдела Реввоенсовета 10-й армии" Павло Самуїлович Танхіль-Танхілевич і поховали його через це таємно аж у Самарі на Волзі, то начдив В.Чепаєв начебто безслідно зник у річці Урал.
 
P.S.
Э́рзя (эрзя́не, эрз. Эрзят) — фи́нно-уго́рский народ. Язык — эрзя́нский финно-волжской подгруппы уральской семьи. Эрзяне проживают в бассейне рек Мокша и Сура, а также Волги и Белой. Русские и соседние народы называют эрзян (так же, как и мокшан) мордвой, но сами эрзяне этим словом себя не называют. Родственние народи : Мокшане, Марийцы, Мещёра, Меря, Мурома, Удмурты, Карелы, Коми, Зыряне, Ханты, Манси, Финны, Эстонцы,Эрзя этимологически восходит к иранско-сарматской лексике (arsan — самец, мужчина, герой).
"Векипедия".

Голова ОДА: Пустовойтенко ? Жовтяк ? Чи в.о. Х?

 

Якби або Прем’єр-міністр, або Президент діяли відкрито і публічно при формувані корпусу голів місцевих адміністрацій, то українці в кожному регіоні давно б побачили їх справжне політичне і професійне обличча, а не гідкий шабаш не чим не підтверджених взаємних звинувачень у засобах масової інформації, що дискредитує і розколює державу.
Судіть самі.
За Конституцією України(стаття 118) голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.
За законом України «Про місцеві державні адміністрації»(статті 8, 9) кандидатури на посади голів обласних державних адміністрацій на розгляд Кабінету Міністрів України (КМУ) вносяться Прем'єр-міністром України. На кожну посаду вноситься одна кандидатура. У разі відхилення Президентом України поданої кандидатури Прем'єр-міністр України вносить на розгляд Кабінету Міністрів України нову кандидатуру.
Отже, на Прем'єр-міністр України знаходиться на початку формування вертикалі виконавчої влади в Україні. Виключно йому законодавством надане право виносити на розгляд КМУ кандидатури на посаду голів облдержадміністрацій.
Якщо б запропонована Прем’єром кандидатура на посаду голови ОДА була б не тільки добре відома в регіоні, а ще б мала підтримку в місцевих радах або серед загалу виборців, то КМУ, а тим більше Президенту, було б дуже проблематично відхилити її. Навіть якщо б це відбулося, то секретаріату Президенту довелося б ретельно шукати причини щоб це зробити і брати на себе відповідальність за прийняття можливо непопулярного серед виборців рішення.
Та ось нарешті крига скресла.
Начебто «пощастило» жителям Київської області. Після призначення Віри Ульянченко головою Секретаріату Президента України Премєр-міністр Ю.Тимошенко за пропозицією облради запропонувала на посаду голови Київської ОДА добре відомого українському загалу 62–річного Валерія Пустовойтенка. У 1989 - 1993рр. він керував містом Дніпропетровськом на посадах голови виконкому і ради, а з обранням Л.Кучми Президентом України займав посади міністра КМУ, міністра транспорту, а з 16 липня 1997 по 22 грудня 1999 року був Прем’єр-міністром України.
Перед Президентом України непростий вибір: чи «віддати» столичну Київську область під оруду «дніпропетровського» клану, чи виконати рішення суду про поновлення на посаді голови Київської ОДА Євгена Жовтяка, якого було звільнено тільки за те, що треба було призначити на цю посаду Віру Ульянченко.
Поновити «померанчового» Є.Жовтяка, який жорстко критикував В.Ульянченко, означає не тільки визнати В.Ющенку незаконність своїх дій, але й отримати активного опонента у виконавчій гілці влади передодні виборів.
Яке рішення обере Президент України? Можливо, йому порадять щось інше… Наприклад, призначити в.о. голови Київської ОДА надійного і перевіреного Х.
Головне, що у виборців, чи не вперше за останні роки, зявилась можливість не тільки самим оцінити, запропоновану Ю.Тимошенко кандидатуру на голову Київської ОДА, але й зробити власний висновок щодо дій, а не слів В.Ющенка.
 
 
 
P.S.Позиція Євгена Жовтяка:
«Так, з 22 грудня 2008 року, коли набрала чинності постанова суду, я є головою Київської облдержадміністрації. Але до моменту звільнення з цієї посади Віри Ульянченко не було механізму мого фактичного поновлення на посаді.
Після того ж, як Президент Віктор Ющенко звільнив її з посади і призначив керівником свого секретаріату, немає жодних юридичних перешкод для того, щоб я приступив до виконання посадових обов’язків голови Київської обласної державної адміністрації.
Для цього не потрібно видавати жодних нормативно-правових актів, достатньо мого розпорядження про те, що я приступив до виконання обов’язків. Скажу навіть більше – немає жодного юридичного пояснення, чому я цього не роблю.
Я не приступаю до роботи винятково з морально-етичних міркувань. Для того щоб робити подальші кроки мені потрібно почути думку Президента з цього питання.»

Геноцид козацтва як предтеча голодомору !

 

24 січня 1919 р. оргбюро ЦК РКП(б) ухвалило директиву про розкозачування.
Й.Сталін на VII з’їзді РКП(б) у 1919 р. назвав козацтво «одвічним знаряддям російського імперіалізму».
Л.Троцький, пояснюючи рядовим комуністам тактику більшовиків, писав:
«Козаки — єдина частина російської нації, здатна до самоорганізації. З цієї причини вони повинні бути знищені поголовно. Це свого роду зоологічне середовище, не більше того. Очисне полум’я має пройти по всьому Дону й на всіх нагнати страх і майже релігійний жах. Нехай останні їх рештки, наче євангельські свині, будуть скинуті в Чорне море».
Донбюро РКП(б) (Ростов-на-Дону) 8 квітня 1919 р. ухвалило резолюцію, в якій, зокрема, зазначалося:
«Все це ставить нагальним завданням питання повного, швидкого, рішучого знищення козацтва як особливої економічної групи, руйнування його господарських підвалин, фізичного знищення козачого чиновництва та офіцерства, взагалі — всіх верхів козацтва, активно контрреволюційних, розпорошення і знешкодження рядового козацтва та формальної ліквідації козацтва».
«Український феномен» Юрій СОБОЛЄВ,
газета «Дзеркало тижня» №17 і № 18  травень 2009 р.
 
Відповідно до Конвенції ООН «Про запобігання злочинові геноцид та покарання за нього» від 9 грудня 1948р., ратифікованої УРСР 22 липня 1954 року, в Кримінальному Кодексі України є:
 
Стаття 442. Геноцид
 
1. Геноцид, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу,-
 
карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
2. Публічні заклики до геноциду, а також виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження, або розповсюдження таких матеріалів,-
 
караються арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до п'яти років.
 
Може не варто так безмежно довіряти політикам, панове українці, а нарешті самостійно зробити висновки ?

День пам’яті жертв політичних репресій відзначили... А що ж пам’ятью про них?

17 травня в Україні відзначено День пам’яті жертв політичних репресій. Дехто, втомлений від травневих свят, багатозначно промовчав, інші - поклали квіти, вінки, запалили свічки, виголосили промови...
Не секрет, що серед жертв політичних репресій комуністичного тоталітарного режиму були тисячі-тисяч справжніх катів, організаторів і виконавців масових репресій. Чи заслуговують вони самі на реабілітацію, не зважаючи на те, що лежать вони, як правило, в спільних братських могилах зі своїми жертвами?
.
На першій погляд є два варіанти вирішення цього питання:

1. Спочатку треба провести роботу по ретельному вивченню справ репресованих осіб і їх діянь.
Під час цієї роботи треба з’ясувати "хто є хто" з них. Безвинних жертв - реабілітувати, а катів - засудити.

2. Всіх і безвинних жертв, і катів вважати жертвами обставин, тобто політичних репресій, вибачити їм, звісно, посмертно.

Що однозначно аморально робити в цій складній для українського загалу проблемі - це або продовжувати замовчувати чи заперечувати правду про жертви політичних репресій комуністичного режиму, або займатися «піарною» націонал-радикальною демагогією на зразок обіцянок про «притягнення до відповідальності усіх причетних до комуністичних злочинів проти української нації».

Украна для українських громадян ! ?

Не треба бути  "провідцем" щоб не помічати, особливо після таких масових заходів на зразок святкування Дня Перемоги, яким же чином реалізуються плани ліквідації України, як держави. 

1. Роздмухування, в контрольованих іноземними спецслужбами ЗМІ,  історично-ідеологічних протиріч між населенням різних регіонів. Найкраще з цим завданням справляються функціонери  з ПСПУ, КПУ і з ВО"Свобода".

2. Нагнітання нестабільности в Україні  шляхом формування у населення стійкої недовіри до всіх шоуполітиків завдяки їх неефективності при  "колективному"(ВРУ- КМУ- ПУ)  керівництві державою.

3. Формування у свідомості українців ідеї федералізації-конфедеризації України, а згодом її реалізації під гаслами "порятунку" від нестабільності, кризи і створення більш ефективноі влади.

4. Паралельно з реалізацією ідеї федералізації-конфедеризації України створюються умови для фактичної передачі території України під інформаційно-ідеологічний вплив  інших сусідніх держав: РФ, Угорщини, Румунії, Польщі, Білорусії, Туреччини та паспортизація нацменшин особливо в прикордонних регіонах і АРК.
 

5. Продовження підтримки експорту і використання українців, як робочих "конячок і кобилок" в інших країнах, а звільненої від них території  і ресурсів України для  забезпечення  інтересів цих  держав і їх громадян. 

Цей процес відбувається одночасно зі взяттям  прибуткових та стратегічних об"єктів України під фінансово-економічний контроль персоналом транснаціональних та російських компаній .
 

Кінцева мета "старих" націй - не дозволити сформуватися "молодій" українській політичній нації, яка була б спроможна взяти під свій   контроль усі 603,7 тисяч кв. км європейського суходолу, тим самим забезпечити, в першу чергу,  добробут і процвітання саме українських громадян( згідно паспорту), а не громадян інших держав.